|
Читайте также: |
Строки висівання сільськогосподарських культур визначалися селянами за початком цвітіння різних дерев, адже відомо, що дерево чи кущ ніколи не зацвіте, доки земля довкола них не прогріється до певної температури. Отже, селяни висівали щороку насіння лише під певну температуру землі, не маючи при цьому для її визначення навіть спеціальних засобів. Дерева навколо поля були для них щорічними сталими визначниками. При цьому кожне поле розглядалося окремо. Так, від нахилу поля (ділянки) відносно сонця, домінуючих вітрів у цьому місці залежить прогрівання землі, тому орієнтувалися насамперед на дерева, що росли поблизу.
Ось кілька таких прикмет, що збереглися й донині:
/. Коли зацвів підсніжних — час висівати насіння на розсаду.
3. Розпустилася ліщина — час обробляти грунт, висівати редиску і шпинат.
4. Розпустився дуб — час сіяти горох та інші бобові.
5. Укрився зеленню березовий гай — пересаджуй дерева.
6. Доки не розпустилась повністю жовта верба — не висаджуй у грунт розсаду.
7. Вовчі ягоди (бирючина) зацвіли — можна сіяти цибулю.
8. Розквітла нічна фіалка — час сіяти моркву, петрушку, кріп, фенхель.
9. Почала цвісти горобина — на часі висаджувати огірки і помідори.
Травень.
6 травня за н.с. Юрія (Ярила, Юра). Свято Весни (оргаїстичні ритуали, веснянки, хороводи тощо). Ярило – родюча сила Сонця: її символіка, естетика, художнє втілення. Ярило і Юрій. Юріїв день. Весняне сонце називають Ярилом, ставлячись до нього як до батька всієї живої природи: воно запліднює все живе, весь рослинний і тваринний світ, даючи нове життя на землі. Ось чому і Новий рік і багато інших свят родючості у стародавніх слов’ян припадали саме на весну, на Червону гірку, коли сонце починало гріти все дужче і розтоплювало сніги на пагорбах, які першими вкривалися зеленою травою.
Св. Георгій у християн. Покровитель диких звірів, тварин і рослин. Худобу вранці 6.05 гнали на чудодійну юрову росу.на Закарпатті коровам ще й вінки одягали. Ворожили на худобу, маком обсипали, на ніч у хлівах свічки запалювали. Спостерігали за станом порослі. Якщо куриця в житі може сховатися – добрий урожай буде. В озимину кістку кидали (найчастіше поросячу). Дівчата по житу качалися, крашанки в полі катали й закопували до початку жнив.
Юрій – також подавець весняної води.
Найкращий час для С/Г робіт: Пересаджування кущів і дерев. Мульчування, підгортання. Обрізування. Щеплення. Прополювання, обприскування. 17,18,21(2),22,23 1-3, 6(2)-10 21(2),22,23,26,27,28 4-6(1),13 19,20,21(1),24,25 ***
Особливо несприятливі дні для садіння у травні — 14,19,20,21(1). (1) — перша половина дня до 13.00, (2) — друга половина.
21.05 ст.ст. Олена. Сіяли льон.
24.05 н.с. День Симона Зілота. Баби й молодиці зілля збирали, а напередодні збиралися в одній хаті – смажили яєчню, варили вареники та інші страви. Квіти і трави йшли збирити гуртом до схід сонця (роса) та потай від чужого ока. Промовляли різні магічні формули. Святий Авраам на зілля орав, а Бог садив, Спас радив, а мати Божа поливала й на поміч це зілля давала. У лісі провадилась колективна трапеза, співали зільницькі пісні.
Прикмети.
♦ Дуб вкривається листям. Якщо він зазеленів раніше за ясен — на сухе літо.
♦ Чайки сидять на воді — на добру днину.
♦ Пізно увечері або вночі є туман — приморозків не буде.
♦ Травневий дощ почався великими краплями — то не надовго.
♦ Ранкове сонце здається великим — на дощ.
♦ Туман над водою довго-довго не розвіюється — буде добра, суха погода.
♦ Часті блискавиці (сполохи) у травні — на добрий урожай.
♦ Веселка — на зміну погоди. Вечірня — обіцяє добру, а ранкова — дощову погоду.
♦ Якщо вранці туман піднімається і робить хмари, то це на дощ, а якщо падає на землю — суха погода.
♦ Є дві або три яскраві райдуги — тривалий теплий дощ.
♦ Чим зеленіша райдуга — тим сильніший дощ.
♦ Якщо за доброї погоди тривалий вітер різко міняє напрямок — на негоду. Якщо небо спохмурніло, а квіти жовтцю розкриті — дощу не буде.
♦ Якщо вдень була гроза і після неї не холодно — вночі знову буде гроза. Вечірня зірниця червона і сонце на заході червоне — ознака нічної грози.
Тиха світла ніч без роси — удень чекай дощу.
Краплини роси вранці висять на кінчику листя трави — бути дощу.
♦ Навесні хмари пливуть високо — на теплу і ясну погоду.
♦ Сонце у тьмяному прозорому колі — чекай вітру.
♦ Місяць у великому серпанковому крузі — через 2 дні буде негода, а якщо круг такий самий, шіе менший — то вже наступного дня погода зміниться на гірше.
♦ Суцільна хмарність довкола — вірна ознака покращення погоди.
♦ Перисті хмари вузькою довгою смугою — на зливу з вітром.
♦ Після тривалої ясної погоди, небо стає брудно-хвилястим і вкривається дрібними хмарками — незабаром буде дощ.
Літні свята:
Червень.
Кострубатість літнього Сонця і його сенс: спадання плідних сил.
1. (14 за ст. ст.).
12.06. за старим ст. Онопрій Великий. В цей день найкраще сіяти гречку (Поділля).
Липень.
3. 07. Мефодія. Якщо опади цього дня – вони будуть ще 40 днів.
6. 07. Горпини. Найкращий день для початку збирання лікарських трав.
7.07. ( з 6-го, 24.06 за ст. ст.). Івана Купали. Свято сонцестояння перед збором врожаю. Після цього – кінець всякої сівби.
Пік літньої активності Сонця (вогню) і новий «Шлюб» з водою (Купало і Марена; в побутовій обрядовості – Іван і Мар’я). Знаходження енергетичної міри активності головних родючих стихій: утоплення і спалення. В Україні: топлять у воді, топлять і піч.
Елементи солярного культу, аграрної магії й очисних обрядів. Солом’яну ляльку в ніч купала молодь. Багаття запалювали діди кресалом (дідівським способом). Колесо – символ сонця й води (брата й сестри). Художньо-обрядові засоби купальських ритуалів. Ритуал очищення тіла і душі. Енергетика рослин, тварин, людей в купальську ніч. Збирання цілющих трав. Квітка папороті. Купальський образ жаби. Роль молодиць в обрядах.
Марена – гілочка, яку прикрашали й біля якої водили хороводи, співали пісні про кохання, сватання, шлюб… Відьми та їх купальські шабаші. Магічні впливи на погоду. Обрядова страва. Гадання на долю. Дівочі вінки: плин води-часу, прощання з молодістю, досягнення зрілості. Статеві дозволи (інцест) в купальські свята.
Ніч на Івана Купала зоряна – багато грибів. Гроза цього дня — мало буде горіхів, добра погода — навпаки.
Купала.
Це свято відоме з давніх давея. Припадає воно на середину літа, в період літнього сонцестояння. В европейських країнах звичай прижився під різними назвами. Свого часу християнська церква приурочила його до дня Івана Хрестителя (24 червня), від якого й було запозичено нову назву: «святого Яна» — у західних слов'ян, «сан-Джованні» — в Італії, «сан-Хуан» — в Іспанії і т.д. Проте спільними для всіх народів є дохристиянське походження свята та його головні прикмети.
Гей, на Івана, гей, на Купала
Красна дівчина долі шукала.
Долі шукала, віночок вида,
Долі водою його пустила.
Поплинь, віночку, по бистрій хвилі,
Поплинь під хату, де живе милий.
Поплив віночок долі водою,
Серце дівчини забрав з собою.
Цього дня наші предки збирали трави та зілля, плели вінки з квітів, купалися та обливалися водою., а ввечері розпалювали вогнище ї стрибали через нього. За повір'ям, це приносило очищення від хвороб та злих духів. Цікаво, що, наприклад, у Франції традиційне вогнище на свято сен-Жана з масовими розвагами довкола нього збереглося в окремих місцевостях донині, а в наших прибалтійських республіках та скандінавських країнах довкола вогнища на берегах озер і річок святкують часом цілу ніч.
На Україні свято Купала мало велике поширення в минулому, а подекуди зберігається ще й тепер. Його походження, як і сама назва, дещо стерлися в людській пам'яті, проте воно й досі полонить своєю красою й поетичністю. Відзначають його 6—7 липня. О цій порі пишно буяє природа, це час короткого перепочинку перед початком жнив. У день свята виходять у ліс, на луки, збирають квіти, лікарські рослини. Зібравшись на галявині, березі річки чи ставка, плетуть вінки. А хлопці закопують квітуче деревце вербу, виганю, сосну — так звану «купайлицю». або «марену». Дівчата прикрашають її вінками, квітами, різнокольоровими стрічками, співаючи приурочені до свята купальські пісні, як-от:
Ой, на Івана, ой, на Купала,
Ой. там дівчина квітп збирала.
Квіточки збирала, віночок сплітала
Та й на синю хвилю, на Дунай пускала.
Ой, пливи, віночку, та й по синій хвилі
До тієї хати, де живе мій милий!
Ой. поплив віночок тихо за водою.
Серденько дівоче забрав із собою...
На свято часом сходилося все село. Старші жінки — носії народних Традицій — передавали молоді свій Досвід, свої пісенні надбання.
За своїм змістом І характером купальські пісні — молодіжні. Головний мотив — кохання, вибіо пари, мрії дівчат про судженого, одруження. Картини повсякденного побуту І квітучої природи створюють барвисте тло. на якому розгортається панорама життя молоді. їу розваги, зустрічі, взаємини. В купальських піснях, як і в веснянках, панує радість життя і світлих надій, але інколи у них бринять і нотки зажури — незмінної супутниці дівочих роздумів, мрій про кохання.
У кожній місцевості народна фантазія витворила свої неповторні пісні та їх варіанти, особливості обрядового дійства. Наприклад, у селі Шилівці Полтавської області для купальського вогнища використовували діжки з дьогтем та мазниці. їх запалювали на горі, піднявши на жердинах, щоб було видно на всю околицю. А в Коростенському районі, що на Житомирщині, вогнище розпалювали на перехресті доріг (напевно для того, щоб відігнати нечисту силу).
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 103 | Нарушение авторских прав