ПИТАННЯ 8. Функції релігії в суспільстві

Релігія, будучи невід'ємним елементом суспільного життя і важливим чинником суспільних відносин. Способи, рівень і напрямки релігійного впливу на суспільство проявляється в її функціях. системі визначають і функції релігії в су­спільному житті. Зрештою, релігія як соціальний фено­мен самовиражається через свої функції.

Функції релігії ( з лат. functio - виконання ) — це ті завдання, які вирішує релігія здійснюючи вплив на ­суспільство, його структурні елементи та окремі особистості.

Світоглядна функція релігії. Вона проявляється у вироб­ленні своєрідних поглядів, оцінок, норм і устано­вок, що визначають розуміння людиною світу і регулюють її поведінку.

Світоглядна функція - це здатність релігії формувати у віруючої людини найбільш загальну систему поглядів на світ, що виражають її ставлення до дійсності, життєву позицію і формують ціннісні орієнтації.

Мета релігійного світогляду – сформувати у свідомості людини не тільки певну картину світу, а й визначити сенс її життя, тобто зробити його осмисленим. Адже знання людини про те, задля чого вона жи­ве допомагає здолати життєві нега­разди, страждання і навіть гідно сприйняти смерть.

Гуманістична функція релігії. Аналіз релігії свід­чить, що вона активно впливає на конкретну людину і су­спільство загалом у гуманістичному напрямку. Гуманістичний потенціал релігії полягає в тому, що вона підносить людину над природою.

Гуманістична функція— це формування духовності людини, її людяності, визнання її цінності і неповторності, сфери її зв’язків з буттям і надприродним та вироблення потреби в рівновазі й гармонії зі світом, єдності зі всім сущим.

Гуманістична функція релігії реалізується через надбанням праці власної душі людини, це відповідь на її потреби. У такому розумінні ця функція стимулює творчу діяльність людини, створює необхід­ні передумови для її самореалізації.

Компенсаційно - терапевтична функція релігії. Вона є своєрідною реакцією на різноманітні переживання людини. Вона забезпечуючи про­цес розв'язання життєво важ­ливих суперечностей і проблем людського буття.

Компенсаційно - терапевтична функція — це здатність релігії компенсувати безсилля і за­лежність віруючих від об'єктивних умов існування та зняття психологічної напруги і тривоги, збереження внутрішнього спокою, душевної рівноваги і наповнення новим змістом сенсу життя.

Здатність релігії через втіху, меди­тацію, духовну насолоду психологічно знімати негативні наслідки стресових ситуацій за­безпечується внаслідок спілкування між віруючими та між віруючими і священнослужителями в процесі куль­тових церемоній тощо.

Регулятивно - організуюча функція релігії. Проявляється ця функція в регу­ляції соціальних відносин та вчинків віруючих, організацію їх діяльності через сис­тему заборон і санкцій, які стосуються не лише їх поведін­ки в суспільстві, але й у сім'ї, інтимній сфері.

Регулятивно-організуюча функція— це здатність релігії через систему релігійних канонів, норм, цін­ностей, примусів та установок здійснювати управління релігійними організаціями, поведін­кою та вчинками віруючих, їх діяльністю, форму­вати та корегувати міжособистісні стосунки.

Найбільший регулятивний потенціал мають релігійні норми — система вимог, пра­вил та приписів, спрямованих на втілення в життя релігійних цінностей. Важливу роль відіграють приклади для наслідування та заохочення і покарання.

За спрямованістю релігійні норми можуть бути позитивними,тобто такими, що зобов'язують виконувати, певні дії або негативними, тобто такими, що забороняють певні дії, вчинки, відносини тощо.

За об'єктом припису їх поділяють на загальні, щорозра­ховані на всіх прибічників конкретного релігійного вчен­ня та часткові, щопризначені лише для певної групи, наприклад, лише для священнослужителів.

За характером діяльності їх поділяють на культові й організаційні. Культові норми визначають порядок здійснення релігійних таїнств, обрядів і церемоній.

Організаційн і норми регулюють порядок організації відносин в релігійних общинах, внутрішньо церковні та між церковні відносини і міжконфесійні відносини, визначають структуру ре­лігійних організацій, порядок виборів керівних органів, регламентують їх діяльність, а також стосунки між ві­руючими і священнослужителями тощо.

З цієї точки зору релігія є ціннісно-орієнтаційною і нормативною систе­мою. Водночас слід мати на увазі, що кожна релігія має свою систему норм і цінностей, які ґрунтуються на особливостях її віровчення.

Легітимізуюча функція релігії. Вона проявляється в визнанні (сприянні визнанню) чи невизнанні (сприянні невизнанню) існуючих суспіль­них порядків, державних інститутів, політичних, правових відносин.

Легітимізуюча функція (з лат. legitimus — законний)­— це здатність релігії сприяти вихованню у віруючих певного ставлення до суспільних порядків та норм поведінки..

Відомо, що жодна демократична суспільна система не здатна існувати, якщо не забезпечено визнання більшістю членів суспільства існуючих в ньому порядків. Інакше кажучи, для стабільного існування суспільної системи необхідне дотримання більшістю членів суспільства певних узаконених правил й наслідування певних зразків поведінки. Служителі культу оцінюють існуючі порядки і формують певне став­лення до них з боку віруючих, а також під­кріплює їх чіткою системою заходів, спрямованих на схвалення чи протидію їм.

Комунікативна функція релігії. Вона проявляється в тому, що будучи явищем суспільними, релігія всіляко сприяє спілкуванню віруючих.

Комунікативна функція— це здатність релігії організовувати спі­лкування віруючих, їх соціалізацію, передачу та засвоєння інформації, та формувати між ними систему різноманітних зв’язків.

Комунікативна функція може носити вертикальний характер, коли спілкуван­ня здійснюється з служителями культу під час культових дій і горизонтальний тобто спілкування віруючих між собою.

Інтегративна функція релігії. Вона проявляється в тому, що релігія допомога віруючим усвідомити свою належність до певного суспільства, а внаслідок цього об'єднатися з іншими, разом з ними брати участь у громадських діях.

Інтегративна функція — це здатність релігії сприяти безконфліктності, злагоді, солідарності, згуртованості релігійної спільноти чи суспільства в цілому.

Релігія допомагає групі людей усвідомити себе як мо­ральну спільноту, поєднану спільними релігійними і моральними цінностями і ціля­ми. Вона дає змогу самовизначитись у суспільній системій і тим самим об'єднатися з близькими за звичаями, погля­дами, цінностями, віруваннями людьми.

Дезінтегруюча функція релігії. Суть її полягає в тому, що, об'­єднавшись на основі певного віровчення, культу, групи лю­дей можуть протистояти іншим соціальним утворенням.

Дезінтегруюча функція — це здатність релігії за певних умов викликати протистояння на релігійному підґрунті і тим самим послаблювати стабільність суспільства.

Джерелом протистоянь можуть бути невирішені проблеми між представниками різ­них віросповідань, конфесій. Часто такі конфлікти свідо­мо провокуються світськими чи релігійними лідерами.

Іноді виникають конфлікти і всередині релігійних об'єднань. Нерід­ко вони стають передумовою церковних, чи конфесійних роз­колів, можуть сприяти виникненню сект. Часто в основі релігійних конфліктів фігурують політичні чи економічні ін­тереси певних соціальних груп. Нерідко під релігійними лозунгами розгортають­ся соціальні конфлікти.

Конфлікти, які відігравали дезінтегруючу роль, не об­минули жодної із церков, конфесій. Найпомітнішими бу­ли розкол у християнстві, що призвів у 1054 р. до розді­лення його на православ'я і католицизм, рух старообрядництва в Руській православній церкві (XVII ст.), перипетії, пов'язані з утво­ренням та функціонуванням греко-католицької церкви в Україні (1596), розкол українського православ’я в 90-х роках минулого століття тощо.

Культуроформуюча функція релігії. Реалізується вона через вплив релігії на формування загальної культури мирян.

Культуроформуюча функція — це здатність релігії впливати на формування морально-етичних якостей і культури віруючих через залучення їх до цінностей своєї конфесії і світової культури в цілому.

Релігія впливає на розвиток писемності, книгодрукування, малярства, музики, архітектури, збереження цінностей релігійної куль­тури, нагромадження і трансформацію культурного досвіду. Все це відчутно впливає на формування і розвиток естетич­них цінностей, на етичні традиції віруючих, суспільства в цілому.

Таким чином релігія – необхідна складова суспільного життя, важливий фактор становлення та розвитку суспільних відносин. Освічена людина повинна усвідомити, що релігія не просто особисті почуття, а серцевина суспільства, його коріння та об’єднавча сила. Дієвість релігії як суспільного чинника проявляється у її функціях.

Дата добавления: 2015-12-08