Читайте также:
|
Електричною повітряною лінією (ВЛ) називається обладнання, призначене для передачі й розподілу електричної енергії по проводах, розташованих на відкритім повітрі й прикріпленим до опорних конструкцій за допомогою ізоляторів і арматури. Кілька повітряних ліній, поєднуваних у межах певної території або підприємства, утворюють повітряну мережу.
Повітряні лінії й мережі широко поширені в Радянському Союзі. Цьому сприяють наступні технічні й економічні переваги:
незначність обсягу грабарств при будівлі ВЛ;
простота експлуатації й ремонту ВЛ;
можливість використання опор повітряних ліній напругою до 1000 В для підвішування на них проводів радіомережі, місцевому телефонному зв'язку, зовнішнього висвітлення, телекерування, сигналізації;
порівняно низька вартість спорудження ВЛ (приблизно на 20—30% нижче вартості кабельних ліній такої ж довжини).
Залежно від номінальної напруги й категорій приєднаних споживачів повітряні лінії ставляться до I, II або III класу.
ВЛ напругою до 1000 В, незалежно від категорій приєднаних до них споживачів, ставляться до III класу.
При спорудженні повітряних ліній повинні враховуватися місцеві кліматичні умови, а також можливість гололедных утворів на проводах.
Гололедные утвори надзвичайно небезпечні, оскільки створюють додатково на всіх елементах повітряної лінії значні механічні навантаження, здатні викликати обрив проводів і навіть руйнування опор ВЛ.
Район гололедности характеризується по товщині стінок льоду, утвореного на проводах,повітряній лінії. За цією ознакою розрізняють наступні чотири райони:
I районотовщина стінок льоду на проведенні до 5 мм;
II „ ■- „ „ „ від 6 „ 10 мм;
П1 „ — „ „ „ „И „ 15 мм;
IV „ — ■„ „ „ „ 16 „ 20 мм.
Якщо товщина стінок льоду перевищує 20 мм, то цю місцевість відносять до особливо гололедному району.
Повітряна лінія напругою до 1000 В полягає в основному з опор, проводів, ізоляторів і арматур (гаків і штирів).
Опори повітряних ліній діляться на проміжні й анкерні. Проміжні опори служать для підтримки проводів лінії на необхідній висоті. Анкерні опори не тільки підтримують проведення, але й; сприймають навантаження, викликані тяжением проводів в анкерному прольоті. Їх установлюють на трасі ВЛ між проміжними опорами через певні відстані, на початку й кінці лінії, у крапках зміни напрямку лінії, а також по сторонах переходу ВЛ через перешкоди у вигляді доріг, ярів, рік, ліній зв'язку й т.п.
При наявності анкерних опор однобічне тяжение лінії, викликане обривом проводів, локалізується в межах анкерного прольоту, зберігаючи в такий спосіб іншу частину ВЛ від руйнування.
При спорудженні ВЛ підвішування, регулювання стріли про
ваги й кріплення проводів до арматур проводиться по анкерних
прольотах.;
Опори ВЛ виготовляють, з дерева або залізобетону. Для ВЛ напругою до 10 кВ застосовують в основному дерев'яні опори, що обумовлене простотою-обробки деревини і її дешевиною в порівнянні із залізобетоном; застосовують також складені опори, що полягають зі стійки й приставки (пасинка). Для основних елементів дерев'яних низьковольтних опор (стійок, підкосів, приставок) використовують переважно соснові колоди не нижче III сорту з діаметром колоди у верхньому отрубе не менш: 14 див — для одностоечных і анкерних опор; 12 См'- Для опор, установлюваних на відгалуженнях до введень у будинки. Конусность колоди повинна бути не більш 8 мм на 1 м довжини.
Конструкції найпоширеніших проміжних і анкерних дерев'яних складених опор показані на мал. 78, а способи сполучення стійок опор із приставками (пасинками) — на мал. 79.
Для сполучення дерев'яної стійки із приставкою нижню (окоренкову) частина стійки на довжині 1,5 м стісують на площину шириною 100—150 мм. На таку ж довжину й ширину обробляють і дерев'яну приставку. Площини повинні кінчатися перпендикулярним карбом. Стик деталей, що сполучаються, повинен бути щільним, без просвітів. На стійці й приставці намічаються лінії
а) ' б) ' 5)
Рис. 78. Конструкції дерев'яних опор ВЛ напругою до 1000 В: 1 — проміжна, ббб— кутова з підкосом, в — анкерна АаОбразна; / — світильник, 2 — стійка, 3 априставка (пасинок), 4 — ригель
а) 5) В)
Рис. 79. Способи сполучення дерев'яних стійок опор із приставками (пасинками):
а — з однієї дерев'яної, б — з однієї залізобетонної, про --із двома дерев'яними; / — стійка, 2 — бандажі, 3 — дерев'яна приставка, 4 — залізобетонна приставка, 5 — шар толю
накладки бандажів і роблять невеликі вилучення для болтів, що стягають бандажі. По окружності стійки й приставки на ширині бандажів (50—60 мм) усувають нерівності з метою кращого скріплення бандажами деталей опори.
Скріплення бандажами стійки опори із двома приставками виконують аналогічно скріпленню стійки з однієї приставкою, але в цьому випадку стійку опори обробляють із двох сторін. Кожну приставку приєднують до стійки окремими бандажами.
Дерев'яні опори недовговічні, тому вони поступово витісняються залізобетонними опорами.
Застосовувані для ВЛ напругою до 1000 В залізобетонні опори мають конічну форму. Залізобетонна опора служить для підвіски проводів на траверсах або гаках; в останньому випадку в тілі опори при її виготовленні роблять необхідна кількість отворів для установки в них гаків. Відповідно до ПУЭ арматури залізобетонних опор, застосовуваних у мережах із заземленої нейтралью, повинна бути ирисоединена до нульового проведення повітряної лінії; для цього металевий каркас (арматури) опори постачений спеціальним висновком, до якого приєднується нульове проведення лінії.
Проведення ВЛ напругою до 1000 В можуть бути однопровволочные або багатодротові з алюмінію, сталі або біметалу.
За умовами механічної міцності на цих повітряних лініях застосовуються проведення перетином не менш: 10 мм2 я для біметалічних; 16 мм2 я для алюмінієвих, 25 мм2 ядля сталевих багатодротових, а для однодротових — діаметром 4 мм. Застосування розплетених проводів забороняється.
Зляторы служать для закріплення й ізоляції проводів повітряних ліній. Їх виготовляють із порцеляни або скла. Ізолятори зі скла по своїй механічній міцності відповідають порцеляновим ізоляторам.
Гаки й штирі, застосовувані для повітряних ліній, виготовляють із конструкційної сталі марки Ст. 3.
Штирі виготовляють двох типів: ШТ-2Д и ШТ-ЗД із подовженою хвостовою частиною для дерев'яних траверс; ШТ-2С и ШТ-ЗС із укороченою хвостовою частиною — для сталевих траверс.
Для ВЛ напругою до 1000 В використовують також дерев'яні штирі з консервованої (провареної в маслі) деревини твердих порід (дуб, бук, модрина).
Монтаж ВЛ складається з наступного комплексу основних робіт; розбивки траси, риття котлованів, оснащення й установки опор, монтажу проводів лінії.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 138 | Нарушение авторских прав