Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

N21 Психологічна структура самосвідомості.

Читайте также:
  1. I. Офис и его структура.
  2. II. Структура
  3. III. Структура и организация деятельности Консульского учреждения
  4. III. СТРУКТУРА И УПРАВЛЕНИЕ СНО
  5. IV Структура действия
  6. IV. Психические механизмы и структура неврозов

 

У структуру самосвідомості входять: самопізнання, емоційно-ціннісне ставлення до себе (самоставлення) і саморегуляція.

Самопізання + самоставлення= "я-концепція"

F(самопізнання)= "образ я"
Самопізнання- процес усвідомлення, спрямований на дослідження субєктом, що пізнає, себе, своє§ діяльності, свого внутрішнього психічного змісту. Самопізнання стає можливим тільки тоді, коли особистість, що пізнає, водночас є і субєктом, і обєктом пізнання.
Самопізнання формується через відчуття себе як сприймаючо§ істоти й активно розвивається з появою здатності відокремлювати себе від своє§ життєдіяльності. Спочатку воно є безсловесним і беззначеннєвим, і вже потім набуває вигляду словесного, значеннєвого, предметного (тобто, проходить філогенетичний шлях).
Самопізнання є водночас і результатом, і передумовою самоусвідомлення. Однак його не слід зводити до самосвідомості або рефлексі§. Можна усвідомлювати себе, рефлексувати, але не знати сутності свого "Я". Уміння пізнавати власний внутрішній світ досягається з досвідом життя. Процес самопізнання несе інформацію не тільки про характер, здібності та інші особливості, він спрямований на пізнання справжнього в особистості, збагнення сутності §§ земного покликання.
Самоставлення - одна зі складових субєктивного ядра особистості й структури §§ самосвідомості, характеристика самоцінності та механізм керування поведінкою. На рівні свідомості самоставлення виявляється в поведінці та діяльності як загальне, глобальне почуття "за" чи "проти" самого себе у формі самоповаги, аутосимпаті§, самоінтересу, близькості до самого себе, очікуваного ставлення інших. На рівні підсвідомості працюють механізми психологічного захисту "Я", самоцінності (компенсація, прикрашання, захист від самозаперечення), що може провокувати деструктивну поведінку особистості. Складається з : самоповаги, самооцінки, самоцінності.
Саморегуляція- система психічного самовпливу з метою свідомого керування особистістю сво§ми психічними станами відповідно до вимог ситуаці§ та доцільності. Саморегуляція може здійснюватися на неусвідомлюваному рівні механізмами підтримання внутрішнього гомеостазу та пристосувально§ поведінки; може бути свідомим, довільним процесом на основі освоєння спеціальних методів мобілізаці§ внутрішніх резервів, що у повсякденному житті залишаються незатребуваними.
Психологічна структура самосвідомості.

Самосвідомість- це усвідомлення людиною само§ себе як особистості(своє§ діяльності як члена суспільства; стосунків з іншими людьми; рис характеру; власних дій та вчинків тощо).

Самосвідомість має таку структуру (включає такі основні складові:

-- Самопізнання людиною себе;

(Пр: ситуація стресу людини зрозуміла, що вона не здатна переносити навантаження в умовах певного часу).



-- Самоаналіз- аналіз людиною наявних у не§ рис, як позитивних так і негативних, та §х значущості в конкретній ситуаці§.

(Пр: людина зрозуміла, що §§ невміння працювати в умовах обмеженого часу - є негативним явищем для §§ роботи).

-- Самооцінка - здатність людини оцінити наявні у не§ якості.

(Пр: людині не сподобалося, що вона не може працювати в умовах обмеженого часу).

-- Самовдосконалення- здатність людини вдосконалити сво§ риси.

(Пр: людина сама для себе розробляє правила як працювати в умовах обмеженого часу).

N22 Проблема самосвідомості у зарубіжній психологі§

Фрейд: "Его" відповідає за адаптацію до зовнішнього світу, а також впорядковує внутрішнє життя індивіда, приборкує і керує "Воно". "Его", поряд з іншими функціями, виконує інтегруючу функцію, тобто організовує та поєднує особистість.
Юнг: Самість як архетип прагнення людини до цілісності. Самість - центр особистості, навколо якого групуються всі інші системи. Забезпечує єдність, рівновагу і стабільність. До Самості як цілісності людина прагне все життя, але втілюється вона лише за умови повного розвитку та індивідуалізаці§ усіх компонентів особистості.
Салліван: особистість як динамічний центр різних процесів, що відбуваються в кількох міжособистісних полях. Уявленя про "Я-систему". "Я-система" є гарантом безпеки, має тенденцію до ізоляці§ від іншо§ особистості, тримається на високому рівні самоповаги і захищена від критики. "Я-система" тісно повязана з "персоніфікацією" як індивідуальним образом себе чи іншого (комплекс почуттів, відносин, уявлень, що виникають на базі досвіду, набутого в результаті задоволення потреб чи відчуття тривоги).
Хорні: "реальне Я" як найістотніша, найкраща і найцінніша частина "Я". Йому протисто§ть неадекватне, ідеалізоване уявлення про себе, що створюється людиною, аби приховати сво§ невротичні конфлікти.
Джемс: поряд з "Я" фізичним і духовним виділяє "Я" соціальне, під яким мається на увазі думка, уявлення оточуючих про дану особистість. Розвиток знання про себе завжди залежить від пізнання психологічних особливостей іншого. "Я" властива іманентна активність.

Загрузка...

Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 179 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.008 сек.)