Система дидактичних принципів розвиваючого навчання

Зміна освітньої і виховної парадигми від установки «дитина - об'єкт навчання і виховання» до установки «дитина - суб'єкт освітньо-виховного

процес» зажадала кардинальних змін в підходах до способів побудови учбового процесу на всіх освітніх ступенях.

Традиційною метою повчальної діяльності педагога багато років було оволодіння дитиною системою знань в конкретному предметом змісті. Наприклад, А.М. Леушинатак визначала суть принципу розвиваючого (виховуючого) навчання: «Принцип виховуючого навчання елементарним математичним знанням маленьких дітей передбачає, перш за все, введення дітей в пізнання кількісних, просторових і тимчасових отношений»1. При цьому передбачалося, що думка дитини активно розвиватиметься в процесі засвоєння знань. Основна роль при цьому належить способам діяльності педагога.

Мета діяльності педагога - організація доцільної і ефективної системи дій дитини з матеріалом, що вивчається, так, щоб наочні знання ставали результатом цих дій. В цьому випадку дитина «перестає бути пасивним приймачем, а стає активним суб'єктом освітньої діяльності. При цьому педагог перестає бути транслятором інформації. Його функціями стають: постановка задач, організація діяльності навчаних, управління цією діяльністю і експертиза одержаних результатів на предмет відповідності що планувався... Цю систему цілей і цінностей освіти називають деятельностно-ціннісної парадигмой»2.

Способи діяльності педагога багато в чому визначаються системою дидактичних принципів, на основі яких відбувається організація навчання.

Приведемо формулювання цих принципів і розкриємо їх зміст.

1. Принцип навчання на високому рівні трудності. Відповідно до нього процес навчання націлений не на заучування фактів і способів дій (хай і в системі, і послідовно і т. п.), а на пізнання єства явищ, що вивчаються,

зв'язків і залежностей між ними. Реалізація цього принципу в процесі навчання припускає систематичний підбір педагогом спеціальних завдань, які вимагають від дитини постійних розумових зусиль (хоча б невеликих!), а не використовування механічного запам'ятовування і відтворення напам'ять. Високий рівень трудності абсолютно індивідуальний (це суб'єктивне сприйняття - одне і те ж одному важче, ніж іншому). Методична майстерність педагога полягає в тому, щоб підібрати проблемне завдання такого ступеня трудності, яка була б переборна для багатьох дітей при певному розумовому зусиллі, інакше її високий рівень виступатиме як негативний чинник. Саме такий спосіб навчання свого часу Л.С. Выготский називав «навчанням в зоні найближчого розвитку». При цьому позитивні емоції від усвідомлення дитиною самостійно подоланій трудності (Я зумів! Сам!) зіграють роль фіксатора результату в пам'яті набагато краще, ніж «багатократні повторення в різних варіаціях».

2. Принцип навчання швидким темпом. Цей принцип виключає одноманітне повторення і «топтання на одному місці» (такий урок Л.В. Занков називав «жуйкою»). При дотриманні цього принципу 30-кратне повторення «варіацій» - це просто «методичний злочин». Суть полягає в тому, що не повинно бути повторення ради повторення. Повторення відбувається, але тільки у вигляді включення засвоєних понять і способів дій в нові зв'язки. Повторення такого вигляду забезпечує постійну новизну у вивченні матеріалу - на кожному занятті дитина засвоює щось нове, хай в зовсім невеликій «дозі», підіймається ще на одну маленьку сходинку «сходів освіти». Дотримання цього принципу вимагає відмови від однотипних тренувальних вправ і одноманітного повторення пройденого. Звідси витікає, що не може бути такого типу занять, як «заняття по закріпленню пройденого» або «заняття по повторенню пройденого», але можуть бути «заняття по узагальненню і систематизації матеріалу», «заняття по формуванню узагальнених умінь і способів дій». Дотримання цього принципу в даному трактуванні обумовлює швидке просування дитини вперед при постійній підтримці активного пізнавального інтересу (дитина знає, що кожне заняття приносить щось нове, несподіване, що стимулює його цікавість, а в дошкільному віці цікавість - це передвісник і провідник пізнавального інтересу).

3. Принцип ведучої ролі теоретичних знань в навчанні. Цей принцип припускає усвідомлення дитиною закономірностей в побудові систем і їх узагальнених характеристик, що вивчаються (якщо це можливе). Наприклад, в математікев відповідності з цим принципом не потрібно заучувати з дитиною результати складання і віднімання числа з одиницею вигляду 7 + 1,7-1ит.п. Достатньо донести до нього принцип утворення чисел в натуральному ряду: наступне число завжди на одиницю більше попереднього, значить, при надбавці одиниці в результаті завжди виходить наступне число, а при відніманні одиниці - число попереднє. І цей принцип працює для будь-якого натурального числа. Іншими словами, слід знайомити дитину з узагальненими способами дій (що є в той же час дуже економічним способом навчання, коли «одним пострілом вбиваємо відразу всіх зайців») і узагальненими поняттями, законами і правилами. Такий спосіб навчання, у свою чергу, формує у дитини так звані узагальнені розумові структури, що характеризують теоретичний стиль мислення. Головна трудність в проходженні цьому принципу полягає в тому, що педагог повинен достатньо якісно володіти змістом предмету, щоб уміти будувати навчання дитини на використовуванні цих узагальнених принципів і понять (іншими словами, педагог сам повинен добре розуміти, що є узагальнений принцип і узагальнене поняття або спосіб дій).

4.Принцип усвідомлення процесу навчання. Відповідно до цього принципу слід так будувати учбові ситуації і підбирати учбові завдання, щоб дитина не тільки розуміла значення того, що вивчає, але і навіщо і чому він це вивчає (причому, звичайно, не у варіанті: «Учи, Петя, тобі це потім стане в нагоді!»). Іншими словами, об'єктом усвідомлення для дитини повинен бути сам процес засвоєння знань, послідовність і взаємозв'язок виконуваних операцій і необхідність контролювати себе в процесі роботи. При соблюденіїі даного принципу на перший план виступає учбова мотивація, процес усвідомлення і ухвалення учбової задачі (див. характеристики поняття «учбова діяльність» в лекції 3), формування і розвиток самооцінки і самоконтролю у дитини.

Дата добавления: 2015-12-08