Етапи проектування нового продукту

На етапі проектування товару здійснюється проектування його параметрів, дизайну, упаковки, визначається назва або марка товару, виготовляються його дослідні зразки. Проектування товару є центральним елементом створення інноваційного продукту. Саме на цій стадії розв’язуються питання щодо технічного рівня виробу, можливостей високоякісного виготовлення продукту, його майбутнього ефективного використання та експлуатації. Успіх проектування товару залежить від значної кількості по­в’язаних між собою зовнішніх та внутрішніх чинників. Їх можна класифікувати як: - ринкові (позиція в конкуренції, оборот, попит); -організаційні (концепція, вибір, планування, контроль, кадри, організаційні структури, фінанси); -науково-технічні (якість, проекти, продукти); -виробничі (витрати, технологія, організація виробництва, ос­новні засоби). Проектування запуску нового продукту охоплює чотири основні етапи: проектування структури, проектування розміщення робочих місць, проектування графіків, доповнювальні розробки. Під час проектування товару закладаються кількісні показники якості, котрі можна розподілити на дві категорії: — показники технічного характеру, які відображають рівень придатності виробу до використання його за прямим призначенням (надійність, ергономічність тощо); — показники економічного характеру, які свідчать (безпосередньо або опосередковано) про рівень матеріальних, трудових та фінансових витрат на створення товару. Саме ці витрати здебільшого й визначають нижню межу ціни нового продукту. Загальна тенденція до ускладнення техніки, мініатюризація та мікромініатюризація об’єктів виробництва підвищують вимоги споживачів до надійності товарів. Передовсім надійність визначається якістю конструкції виробу, тобто творчою працею конструктора. Водночас обсяги збуту, конкурентоспроможність та прибутковість нового виробу забезпечуються конструктором тільки в тій мірі, в якій він поінформований службою маркетингу про характер потреб споживачів. Інакше кажучи, конструкція виробу має відображати уявлення проектувальника про найліпші способи задоволення потреб конкретного ринку. Тому скоординована і взаємо­зв’язана спільна праця конструктора й маркетолога має принци­пове значення для досягнення успіху фірмою та навіть для забезпечення її існування. Недостовірне чи недостатнє інформування конструктора про потрібні робочі характеристики майбутнього ви­робу, експлуатаційні умови його використання, можливі помилки в процесі використання, про кваліфікацію й можливості навчання потенційних користувачів та про інші результати маркетингового дослідження ринкових потреб значно збільшує ймовірність комерційної невдачі продуктової інновації

4.Поняття виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбачені номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.

Вибуття потужності відбувається з наступних причин:знос та вибуття обладнання; збільшення трудомісткості виготовлення виробів; зміна номенклатури і асортименту продукції, що випускається; зменшення фонду робочого часу; закінчення терміну лізингу обладнання.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:натуральними;

умовно-натуральними; у багатономенклатурних виробництвах – вартісним вимірником.

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом

5.. Операційна система та її підсистеми

Ефективність і раціональність операційного менеджмен­ту цілком і повністю залежить від правильного вибору опера­ційної стратегії. Операційний менеджер відповідає за побудо­ву ефективної системи виробництва, яка одночасно була б ефективною і оптимальною. Залежно від стратегії організації будується операційна система, яку найчастіше подають як су-

купність взаємодії трьох підсистем (рис.2.1):

• підсистеми перетворення;

• підсистеми забезпечення;

• підсистеми планування та контролю.

Підсистема перетворення виконує продуктивну функцію з перетворення входів у виходи. Підсистема забезпечення фун­кціонує для безперебійної роботи підсистеми перетворення. До підсистеми забезпечення відносять допоміжне та обслуговую­че господарства. Підсистема планування та контролю планує діяльність організації на кожен наступний період, здійснює контроль за виконанням рішень, визначає стратегічні напрям­ки розвитку організації.

6.Процес прийняття рішень в ОМ

Робота операційних менеджерів значною мірою складається з розробки та прийняття управлінських рішень, котрі класифікуються на успішні та погані. «Успішні» рішення грунтуються на логіці, розглядають всі можливі дані, альтернативні варіанти і передбачають такі шість кроків:

1. Визначення проблеми і факторів, які впливають на прийняття рішення.

2. Становлення критерію прийняття рішення та досягнення цілей. Менеджери повинні розробити специфічні змінні цілі. Адже більшість організацій мають більше ніж одну ціль максимізацїї прибутку.

3. Формулювання моделей і зв'язків між цілями та змінними. Розробляється формалізоване уявлення ситуації — модель. Більшість моделей мають одну і більше змінних. Змінна - це кількість, що вимірюється, яка може змінюватися.

4. Визначення та оцінка альтернатив. Цей крок означає генерацію найбільшої кількості шляхів вирішення проблеми.

5. Вибір найкращої альтернативи. Це рішення, яке найкращим чином задовольняє і найбільше відповідає встановленим цілям.

6. Впровадження рішення реалізації продукту. Виконання дій у відповідності з обраною альтернативою.

Треба зазначити, що досить часто ці кроки повторюються, утворюючи цикли, щоб досягти кінцевої мети прийняття «успішного» рішення.

Дата добавления: 2015-10-30