Тип первиннопорожнинні або круглі черви

Дуже поширені у прісній воді, морях, грунті, відомі паразити людини, тварин, рослин. Найбільш численний тип тваринного світу. Довжина тіла від 1 мм до 1 м, несегментоване, симетрія білатеральна. Стінка тіла складається із шкірно-м’язового мішка, вкритого кутикулою (тому для них характерна линька). Порожнина тіла первинна, заповнена рідиною, в якій є отруйні речовини. Поява у круглих червів первинної порожнини, задньої кишки і анального отвору є ароморфозом.

Центральна нервова система– навкологлоткове нервове кільце і стовбури, що відходять від нього. Дихальна і кровоносна система відсутні: вільноживучі дихають всією поверхнею, а паразити – анаероби. Травна система починається ротом і закінчується анальним отвором. Видільна – одна або дві одноклітинні шкірні залози, від яких відходять два бокові канали, які зливаються і назовні відкриваються порою.

Представники: аскарида людська, дитячий гострик, свиняча аскарида, кінська аскарида, фітонематоди (галова нематода, стеблова нематода, бурякова нематода).

Аскарида – живе в тонкому кишечнику людини, вільно рухається назустріч їжі. Кожної доби самка відкладає до 200 тис. яєць, які з фекаліями виходять назовні. В сприятливих умовах (вільний кисень, вологість і температура) в яйцях розвиваються рухливі личинки, які в грунті виживають до 10 років. Заражається людина личинками при споживанні брудних овочів, фруктів. Личинки звільняються від оболонок яйця в тонкій кишці, проникають в слизову оболонку і мігрують по кровоносній системі, проходячи через печінку, праве передсердя, потрапляючи в легені. Із капілярів попадають в легеневі альвеоли, бронхи, трахею, глотку. Ковтаються разом з слиною, і в кишечнику розвиваються статевозрілі особини. Цей процес триває біля 2,5 місяців. Живе аскарида до 12 місяців.

Нематоди є найчисленнішими і найрізноманітнішими з усіх багатоклітинних тварин, які зустрічаються в грунті. У грунті представлені сапробіонтні форми, хижаки і паразити рослин, так звані фітонематоди, які беруть участь в грунтоутворенні. Нематоди – паразити рослин – завдяки наявності колоротових колючих утворень (так званих стилетів, списів тощо) вражають покриви органів рослин і живляться вмістом клітини. Галова нематода проникає у корені рослин і призводить до утворення на коренях пухлин – галів, в яких вони самі й знаходяться. Стеблова нематода картоплі спричинює псування бульб під час її зберігання в овочесховищах.

ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ

Більш високо організовані. Живуть у воді, грунті. Тіло сегментоване, добре розвинений шкірно-м’язовий мішок, вторинна порожнина тіла. В класі малощетинкових (дощовий черв’як) кожний сегмент, крім переднього, на якому розташований ротовий отвір, має маленькі щетинки.

Травна система складається з: передня кишка (в собі поєднує – глотку, стравохід, воло, м’язовий шлунок); середня кишка (тут закінчується процес травлення і відбувається всмоктування); задня кишка, закінчується анальним отвором.

Кровоносна система – у більшості замкнута, представлена черевною і спинною судинами, які в кожному сегменті з’єднанні кільцевою. В передніх сегментах кільцеві судини товщі і виконують функції серця. Система дихання – (газообмін) відбувається через шкіру; у морських представників є зябра. Видільна система – метанефридії, які складаються з лійки і канальців, котрі відкриваються на бічній стінці тіла. В кожному сегменті по 2 метанефридії. Нервова система – складніша, є надглотковий і підглотковий вузли та перемички, що їх сполучають. На черевному боці є 2 нервових стовбури. Органи чуття – вусики, вічка, органи рівноваги. Висока здатність до регенерації.

Тип Кільчасті черви поділяється на класи: Багатощетинкові, Малощетинкові та П’явки.

Клас Багатощетинкові. Нараховує 6000 видів, живуть в морях, деякі пристосувались до прісних водойм чи вологих місць суходолу. Одні активно пересуваються, бо мають параподії з пучками щетинок (нереїс або тихоокеанський палоло), інші живуть в нірках піску або будують вапнякові черепашки, які прикріплюють до скель, інших тварин тощо (піскожил).

Клас Малощетинкові. Нараховує понад 5000 видів. Живуть у грунті і прісних водоймах, немає параподій, пересуваються скорочуючи почергово шари кільцевих та повздовжніх м’язів. Гермафродити. Прямий розвиток. Представники – австралійський земляний черв’як, трубочник, дощові черви.

Клас П’явки. Поширені в прісних водоймах, морях, інколи на суходолі. Мають дві присоски (передню і задню), щетинки відсутні. Представник – медична п’явка. Слинні залози виробляють гірудин, який запобігає зсіданню крові, сприяє розсмоктуванню тромбів, що закупорюють просвіт кровоносних судин.

ТИП МОЛЮСКИ АБО М’ЯКУНИ

Тіло несегментоване, двобічна симетрія, вкрите шкірястою мантією, яка міститься під черепашкою. Між мантією і тілом знаходиться мантійна порожнина, в якій розташовані зябра, деякі органи чуттів, відкриваються отвори задньої кишки, нирок і статевого апарату. На спинній частині тіла є черепашка. Кровоносна система незамкнена. Серце складається із шлуночка і передсердь. Нервова система представлена розкиданими частинами, зв’язаними між собою нервовими перемичками. Тип Молюски поділяється на класи: Черевоногі, Двостулкові, Головоногі.

Клас Черевоногі. Представником черевоногих молюсків є ставковик звичайний. Черепашка спіральна, через отвір може висовуватись нога або голова. На голові є два щупальця, два ока, рот. У молюсків вже є печінка. Дихає атмосферним киснем, 7-9 разів на годину піднімається на поверхню води і через дихальний отвір (знаходиться з правого боку черепашки) повітря надходить в легеню. Видільна система представлена однією ниркою, яка складається з видозмінених метанефридій. Ставковики гермафродити. Є проміжними господарями ряду сисунів. Дуже ненажерливі, знищують багато рослинності.

Клас Двостулкові. Представник – беззубка (жабурниця). Черепашка складається з двох симетричних стулок, сполучених на спинному боці особливою зв’язкою. Живе беззубка на дні водойм.. В спинній частині черепашки знаходиться тулуб молюска, від якого відходить нога. Стулки черепашки і складки мантії в задній частині не прилягають щільно одне до одного. В цьому місці утворюються два сифони, через нижній в мантійну порожнину входить вода, а через верхній виходить вода разом з неперетравленими рештками їжі і продуктами обміну. Живиться бактеріями, водоростями, найпростішими. Видільна система представлена двома нирками. Органи дихання – зябра. Серце складається з двох передсердь і шлуночка. Кровоносна система незамкнена.

Нервова система – три пари нервових вузлів, які з’єднані між собою перемичками. Беззубки роздільностатеві, з запліднених яєць розвиваються личинки з зубчастими стулками. Прикріплюються до риби і розвиваються протягом 1–2 місяців. Після дозрівання розриває шкіру риби і випадає на дно. Двостулкові мають практичне значення; отримують перли, перламутр; в їжу використовують устриць, мідій, морських гребінців.

Клас Головоногі – хижаки середніх або великих розмірів. Тіло складається з тулуба та голови, нога перетворилася на щупальця, які оточують рот. У більшості з них є 8 (у восьминогів) однакових щупалець або вісім коротших та пара довгих (ловильних) щупалець (кальмари, каракатиці). На щупальцях є присоски для утримання здобичі. Тільки наутілус має багато щупалець, позбавлених присосок. Шкіра більшості головоногих здатна змінювати колір під впливом нервових імпульсів. Травна система – рот оточений двома роговими щелепами (верхня і нижня, нагадує дзьоб папуги), слина містить травні соки і отруту. У задню кишку впадають протоки чорнильної залози. Здатні до реактивного руху. Органи дихання у більшості одна пара пірчастих зябер, у наутілуса – дві пари. Нервова система – головний мозок, захищений хрящовою оболонкою. Роздільностатеві. Прямий розвиток.

ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ

Філогенетично поєднані з кільчастими червами. Для членистоногих характерні ознаки: тришаровість, двобічна симетрія тіла, неоднакова членистість тіла, злиття сегментів у відділи тіла, наявність членистих кінцівок, диференціація м’язів: поява поперечно-посмугованої мускулатури, зовнішній хітинізований скелет, змішана порожнина тіла, періодичне линяння, наявність систем органів (травної, дихальної, видільної, кровоносної, нервової, ендокринної, статевої). У членистоногих спостерігається два типи розвитку – прямий (без метаморфозу) і непрямий (з метаморфозом). Мають велике значення у кругообігу речовин, медичний та ветеринарний інтерес, є запилювачами та шкідниками рослин.

Клас Ракоподібні. Представник – річковий рак. Має хітиновий покрив. Голова і груди злиті в головогруди. Передні елементи тулуба перетворились в головні. Ходильних кінцівок 5 пар. За допомогою ходильних кінцівок рак рухається по дну головою вперед, а плаває вперед хвостовим кінцем, загрібаючи воду черевцем. Раки всеїдні, захоплюють їжу і подають до рота клешнями. Шлунок має два відділи: жувальний і цідильний. Є печінка. Дихають раки зябрами (розміщеними біля основи ходильних кінцівок під панцером). Видільна система – пара зелених залоз в основі довгих вусиків. Кровоносна система незамкнена, серце п’ятикутне. Нервова система – навкологлоткове кільце і черевний нервовий ланцюг з парним ганглієм у кожному сегменті. Органи чуття розвинені добре (пара очей, органи дотику – довгі вусики). При основі коротких вусиків розташовані органи рівноваги і слуху. Більшість роздільностатеві. Розмножуються ікрою, яку самка виношує на плавальних ніжках черевця. Річковий рак, краби, креветки, омари використовуються в харчовій промисловості, для них властива линька.

Клас ракоподібні нараховує 5 підкласів: цефалокаріди, максилоподи, зяброногі, черепашкові і вищі раки. Серед дрібних ракоподібних найбільш відомі дафнії і циклопи (складова частина планктону); мають важливе значення у коло обігу речовини у природі; циклопи є проміжними хазяїнами ряду паразитичних червів (лентець широкий). Вищі ракоподібні – мешканці річок і морів; є санітарами водойм.

Клас Павукоподібні. Представник – павук–хрестовик. Тіло складається з головогрудей і черевця, з’єднаних коротким стебельцем. Зовні тіло покрите хітинізованою кутикулою, під якою розміщені павутинні і отруйні залози. Ходильних кінцівок чотири пари. Травна система: рот, глотка, стравохід, смоктальний шлунок, кишка із сліпими виростами, слинні залози, печінка. Наявні всі форми травлення: поза організмом (під впливом соку отруйних залоз), порожнинне або позаклітинне (в порожнині травного апарату під дією його травних соків), і внутрішньоклітинне (після всмоктування їжі в клітину). Дихальна система – легеневі мішки і трахеї. Кровоносна система незамкнена, серце знаходиться на спинній стороні черевця. Видільна система – трубочки. Нервова ситема: нервовий ланцюг зливається в один головогрудний ганглій. Павуки роздільностатеві. Самка відкладає яйця в кокон, сама осінню гине. Серед павукоподібних є отруйні (каракурт, скорпіон), паразити людини (коростяний кліщ), кліщі – переносники збудників хвороб людини і тварин (тайговий кліщ).

Тіло кліща не розчленоване на відділи і несегментоване, вальної або кулястої форми. Перша і друга пара ротових органів зближені і утворюють хоботок. У дорослих кліщів чотири пари ніг, на кінцях яких є кігтики і подушечки, якими прикріпляється до хазяїна. Розвиток з метаморфозом. Самка відкладає яйця, із яких розвиваються личинки без задньої пари кінцівок і деяких інших органів. Личинки линяють і перетворюються у статевозрілі особини. Різні види коростяних свербунів, паразитуючи на шкірі людини, спричинюють хворобу коросту. Розміри коростяного свербуна людини малі – самки близько 0,4 мм, самця близько 0,3 мм. Уражають спочатку більш ніжні ділянки шкіри (між пальцями, під руками, на животі, промежині), де утворює ходи і самка відкладає яйця; розвиток триває 1-2 тижні; тривалість життя дорослих кліщів 40-50 днів. На людині можуть паразитувати коростяні свербуни коня, свині, кози, верблюда, вовка та ін.

Пасовищні або іксодові кліщі є переносниками збудників заразних хвороб людини і тварин. Свою здобич кліщ підстерігає, сидячи на кінчику гілочки і витягнувши догори передню пару ніг. Кліщі здатні довго голодувати. Самка здатна випити більшу кількість крові, ніж її маса. Живлення триває протягом декілька днів, потім кліщ відпадає, і самка починає відкладати яйця (близько 17000 тисяч) в землю. Личинки живляться один раз на дрібних ссавцях (гризуни, комахоїдні); сита личинка падає на землю і через деякий час линяє, перетворюючись в наступну стадію (німфу), потім знову линяє і перетворюється в дорослу особину (імаго). Статевозрілі іксодові кліщі живляться тільки раз за своє життя і переважно на великих ссавцях. Іксодові кліщі переносять більше 20 хвороб – кліщовий енцефаліт, туляремію, тиф тощо.

Клас Комахи. Тіло чітко розділене на голову, груди, черевце. Від грудних сегментів (їх три) відходить три пари ходильних кінцівок, а від другого і третього грудного сегмента з спинної сторони – дві пари крил. Представник – травневий хрущ (ряд жуків або твердокрилих). Перша пара крил – жорсткі надкрила (захисні), нижні – перетинчасті крила (літальні). Живляться листками дерев. Дихальна система – трахеї, які розподіляють повітря по тілу, а починаються від дихалець (розміщені по два на кожному членику і дві пари на грудях). При скороченні м’язів черевця повітря виштовхується із трахей, а при розширенні черевця (розслабленні м’язів) в трахеї надходить свіже повітря. Органи кровообігу розвинені слабо, кров позбавлена функції переносника кисню (бо добре розвинена система трахей). Серце і аорта розташовані на спинній стороні черевця, кров у формі гемолімфи. Органи виділення – численні трубочки (мальпігієві судини). Є ще жирове тіло, де нагромаджується сечова кислота, жири, глікоген, білки. Нервова система: центральна нервова система включає головний мозок (будова складна), підглотковий ганглій і сегментарні ганглії черевного нервового ланцюга. Розмноження травневого хруща проходить з повним перетворенням: із яйця виходить личинка, яка після третього зимування в грунті перетворюється в лялечку. Також зимує в грунті, а на весні із грунту з’являється молодий хрущ.

Для повного перетворення характерні стадії: яйце, личинка, лялечка, статевозріла форма. До комах з повним перетворенням належать ряди: лускокрилі (білан капустяний, тутовий шовкопряд, совка озима); двокрилі (мухи, комарі, гедзі); перетинчастокрилі (високоорганізовані, багаточисленні, до них відносяться: бджоли, оси, мурашки, джмелі); твердокрилі (жуки). При неповному перетворенні відсутня стадія лялечки. Таким способом розвиваються прямокрилі (перелітна сарана, кобилки, коники, цвіркуни); таргани (рудий тарган або прусак, чорний тарган, лісовий тарган).

Вивчаючи перетинчастокрилих на прикладі бджіл, необхідно звернути увагу: гуртовий спосіб життя, складні інстинкти, розподіл функцій (матка, робочі бджоли, трутні), прояв при розмноженні партеногенезу (трутні розвиваються з незаплідненої яйцеклітини і є гаплоїдним організмом).

Високоінстинктивна діяльність мурашок, чіткий розподіл функцій. Приносять користь, знищуючи велику кількість шкідливих комах. Цікава і практично дуже важлива група комах – їздці. Їхні самки відкладають свої яйця в личинки або лялечки різних видів комах, знищуючи їх в процесі свого розвитку. Використовуються в біологічній боротьбі з шкідниками.

ТИП ХОРДОВІ

Найвища ступінь еволюції. Для них характерні специфічні ознаки:

1.Опорою тіла є внутрішній осьовий скелет або хорда.

2.Центральна нервова система трубчастого типу, яка розташована над хордою. Складається з головного і спинного мозку, розвивається з ектодерми.

3.Під хордою знаходиться травна трубка, яка починається ротом і закінчується анальним отвором.

4.Центральний орган кровообігу (серце або кровоносна судина, що його замінює), знаходиться в черевній порожнині тіла.

Хордові тварини є тришаровими організмами, двостороння симетрія, вторинна порожнина тіла, вторинний рот. В середній школі із трьох підтипів хордових вивчають два: безчерепні, черепні (хордові).

Підтип Безчерепні – представлений одним класом Головохордові. Ланцетник живе на дні, заривається в пісок. Череп і щелепний апарат відсутні, тому живлення пасивне. Є спинний плавник, який переходить у високий хвостовий. Шкіра гладенька, м’язи сегментарні.

Травна система і органи дихання починаються передротовою лійкою, оточеною щупальцями. Від лійки відходить рот і довга глотка, яка переходить в середню кишку. Є печінка. Глотка є апаратом дихання, тому з двох боків пронизана численними зябровими щілинами. Органи виділення – нефридії, розміщенні на міжзябрових проміжках. Кровоносна система замкнена, коло кровообігу одне, серця немає, його замінює черевна аорта. Нервова система у формі трубки, у головному відділенні утворює невелике розширення. На нервовій трубці є особливі світлочутливі пігментні клітини. Є також дотикові клітини на щупальцях і в шкірі. Периферична нервова система – нерви, які відходять від трубки. Розмноження: роздільностатеві, запліднення зовнішнє, личинки розвиваються у верхніх шарах води. Спільність ланцетника з хребетними тваринами: наявність хорди, будова та розташування нервової системи. З безхребетними: відсутність головного мозку і серця, сегментарна будова м’язів, будова органів кровообігу, виділення, травлення і спосіб живлення.

Підтип Хребетні (Черепні) – високоорганізована і прогресивна група типу хордових. Їм властивий активний пошук й захоплення їжі. Добре розвинені головний мозок, органи чуттів, органи пересування. Шкіра двошарова, її похідними є луска, пір’я, волосся. Скелет: голова, тулуб, кінцівки. М’язи тіла – смугаста тканина; внутрішні органи – гладенька і смугаста.

Органи дихання – зябра або легені. Кровоносна система замкнена, з’явився пульсуючий орган – серце. Нервова система складна (центральна і периферична). Органи чуття (слух, зір, нюх, смак, дотик) мають високий розвиток. Велике значення в обміні речовин мають залози внутрішньої секреції. Усі хребетні роздільностатеві. Підтип хребетні включає надклас Риби і класи: Земноводні, Плазуни, Птахи, Ссавці. За наявністю зародкових оболонок хребетних поділяють на нижчих і вищих. До нижчих відносять риб і земноводних, їх зародки не мають оболонок і їх розвиток зв’язаний з водою. До вищих відносять плазунів, птахів, ссавців.

Надклас Риби. Поява зв’язана з рядом ароморфозів: поява черепа, щелеп, парних плавців, прогресивний розвиток центральної нервової системи. У більшості форма тіла обтічна, складається з голови, тулуба, хвоста. Тіло вкрите кістковими лусочками (у більшості). Клітини шкірки виділяють слиз (має захисне значення). Скелет окуня складається із черепа, хребта, скелету кінцівок. Зяброво–щелепний відділ складається із кісток верхньої і нижньої щелеп, підязикової, зябрових дуг і зябрових кришок. Хребетний стовп (39–42 хребця) поділяється на тулубовий і хвостовий. В тулубовому відділі від відростків хребців вниз відходять ребра. В скелет парних плавців входять пояси і кісткові промені,, а непарних – лише промені. Є два пояси: плечовий і тазовий. Будова м’язів сегментарна, є спеціалізовані м’язи грудних і черевних плавців, зябрових кришок, щелепні та ін. Поступальний рух здійснюється за рахунок м’язів хвостового плавця.

Травна система: зуби не диференційовані, глотка (пронизана зябровими щілинами), стравохід, шлунок, кишечник, анальний отвір. Є печінка, жовчний міхур, дифузно розсіяна підшлункова залоза. Плавальний міхур – гідростатичний апарат, стінки його пронизані кровоносними судинами, через які кров виділяє або поглинає гази. При занурені кількість газів в міхурі зменшується, а при піднятті вверх – збільшується. Органи дихання – зябра, які складаються із зябрових дуг, зябрових пелюсток, зябрових тичинок. Газообмін здійснюється в зябрових пелюстках. У дводишних і кистеперих риб, крім зябер, є органи дихання повітряного типу – мішковидні легені з комірчастими стінками. У деяких костистих – функцію дихання виконує і плавальний міхур. Органи виділення – нирки (це довгі стрічковидні тіла, які лежать по боках хребта). По двох сечоводах сеча потрапляє в сечовий міхур, який відкривається позаду анального отвору власною протокою. Кровоносна система – одне коло кровообігу, серце двокамерне (до нього надходить лише венозна кров), а з серця по черевній аорті тече до зябер. Нервова система – центральна і периферична. Головний мозок складається з 5 відділів, але будова ще примітивна. Добре розвинений мозочок. Від головного мозку відходить 10 пар нервів. Органи чуття – бічна лінія (сприймає коливання, напрямок води). Очі сприймають близькі предмети. Всередині черепних кісток є внутрішнє вухо з перетинчастим лабіринтом (орган рівноваги і слуху). Органи нюху – два мішечки, які відкриваються назовні в передній частині голови ніздрями. Органи смаку – спеціальні смакові пухирці в оболонці ротової порожнини.

Розмноження і розвиток. Статеві залози – яєчники у самок, сім’яники у самців. Запліднення зовнішнє, через 9–14 днів утворюється личинка, яка живиться самостійно, її називають мальком. Через рік окунь досягає до 10 см. Статевозрілим стає в 2–4 роки. Живе 10–12 років. Тривалість розвитку ікри у різних риб різна: від декількох годин у тюльки, до декількох місяців у лосося. Нерест. Американські і європейські вугри в кінці літа ідуть на розмноження із озер і рік в Атлантичний океан і відкладають ікру на глибині 800–900 м. і гинуть. Молоді вугри виводяться з ікри в кінці зими або на початку літа. Американський вугор входить на другу весну в американські річки, а європейський – на четвертому році. Деякі види лососевих (горбуша, лосось, кета) на Далекому Сході мігрують із морів у верхів’я річок для нересту. Осетрові (севрюга, осетер, білуга) відносяться також до прохідних. Живуть в морі, а для нересту заходять у річки. Напівпрохідні (сом, судак, лящ) живуть в опріснених місцях моря, а для розмноження йдуть в пониззя річок. Прісноводні риби розмножуються на мілководді цих же водойм, де живуть. Турботу про потомство виявляють лише риби: колючка, африканська тиляпія.

В залежності від умов життя та живлення в ході еволюції виробились своєрідні особливості в способі життя і будові тіла. Надклас Риби поділяється на два класи: Хрящові риби і Кісткові риби.

До класу Хрящові риби відносяться акули і скати. Їх скелет хрящовий все життя, у них немає плавального міхура і зябрових дуг.

Ряд Акули – видовжене обтічної форми тіло, на голові є 5-7 пар зябрових щілин, передня частина голови видовжена у конусоподібний виріст (рострум), зверху на ній знаходяться бризкальця, шкіра вкрита лускою (складається з дентину, пластинкою занурена в шкіру, а назовні стирчить зубець, вкритий емаллю, луска заходить на щелепи і перетворюється на зуби), є нерівнолопатевий хвостовий плавець. Хижаки, добре розвинені органи чуття (нюх, слух, зір, рівноваги, бічна лінія), роздільностатеві, яйцеклітини багаті на жовток. Є живородні та яйцеживородні акули. Представники – китова акула, кархародон (до 12 метрів), тигрова акула (до 9 метрів), риба – молот, катран (в Україні, яйцеживородна акула, довжиною до 1 метра).

Ряд Скати – ведуть придонний спосіб життя; тіло сплющене, широке, дископодібне (виключення – пилкокрилі скати); шкіра вкрита шипами або гола; 5 пар зябрових щілин на черевному боці голови; бокові плавці зрослі з боками голови і тулуба. Морський диявол або манта, риба – пилка, електричний скат, Україна – шипуватий скат (морська лисиця), скат – хвостокіл (морський кіт).

Усі кісткові риби мають скелет з хрящів і кісток. Є плавальний міхур, краще розвинені органи дихання. Кісткові – наймолодші за часом виникнення, найбагатші видами. До них належать ряди: осетрові (осетер, білуга, севрюга, стерлядь); оселедцеподібні (атлантичний та тихоокеанський оселедець, тюлька, морська кілька, європейський анчоус або хамса); лососеподібні (сьомга, форель, сиг, омуль, кета, горбуша, нерка); коропоподібні (короп, лящ, карась, сазан, товстолобик, вобла); окунеподібні (ставрида, бички, скумбрія, ставрида, тунець, судак); сомові (сом звичайний).Надряд Кистепері (латимерія) та Дводишні (рогозуб або неоцератод, протоптерус, ліподосерен або лусковик).

Коропові є важливим об’єктом промислу. Кистеперих вважають предками дводишних риб та предками стародавніх наземних чотириногих тварин. Дводишні представлені трьома сучасними видами, живуть у водоймах Австралії, Африки, Америки. Пристосовані використовувати кисень повітря за допомогою легень, які є виростами стравоходу, мають комірчасту будову.

Клас Земноводні (Амфібії). Займають проміжне положення між водними і наземними організмами. Поява їх пов’язана з ароморфозами: розвиток п’ятипалої кінцівки, розвиток легень, розділення передсердя на дві камери і поява двох кіл кровообігу, прогресивний розвиток центральної нервової системи і органів чуття, поява голосу. Представник – жаба. Тулуб короткий, передні кінцівки чотирипалі, задні – видовжені з плавальними перетинками. В хребті з’явилось два нових відділи – шийний і крижовий (по одному хребцю в кожному). Шкіра волога, приймає участь в газообміні. М’язи можна рзділити на групи антагоністів (згиначі і розгиначі).

Травна система: язик прикріплений своїм переднім кінцем, на верхній щелепі і піднебінні є дрібні недиференційовані зуби. Слина не має ферментів, ковтанню допомагають очні яблука (спеціальними м’язами втягуються в ротоглотку), шлунок слабо відмежований, кишка впадає в клоаку. Є печінка і підшлункова залоза. Дихання здійснюється за допомогою легень і шкіри. Повітря нагнітається в легені в результаті дихальних рухів дна ротоглоткової порожнини. Голосові зв’язки є лише у самців. Кровоносна система: трикамерне серце. Завдяки повздовжньому спіральному клапану серця чиста артеріальна кров з лівої частини шлуночка надходить до головного мозку, венозна – в легені й до шкіри, змішана – до всіх органів. У земноводних сформувались кола кровообігу. Видільна система – нирки, від яких по сечоводах сеча виводиться спочатку в сечовий міхур, а потім в клоаку. Нервова система: більш розвинений передній мозок (в порівнянні з рибами), повне розділення його півкуль. Від головного мозку відходить 10 пар нервів. Органи чуття: в оці з’явились лінзовидні кришталики, опукла рогівка, повіка, миготливі перетинки, що вказує на подібність з очима справжніх наземних хребетних. Є внутрішнє і середнє вухо (наявне лише стремінце). Органи нюху – капсули, із зовнішнім середовищем з’єднані ніздрями. Органи смаку – це смакові бруньки на язиці, піднебінні, щелепах.

Розмноження. Земноводні – роздільностатеві. Статеві залози – сім’яники і яєчники. Запліднення у більшості зовнішнє, є статевий диморфізм: у самця є горбики на внутрішньому пальці передніх кінцівок і голосові резонатори. Розвиток відбувається з метаморфозом у воді. Через 15–20 днів, утворюється личинка – пуголовок, його форма рибоподібна, наявність зябер, бічної лінії, одне коло кровообігу, відсутність кінцівок. В процесі метаморфозу перебудовуються всі системи органів. Швидкість розвитку залежить від температури. Процес перетворення триває 2–3 місяці.

До сучасних земноводних відноситься три ряди: хвостаті (тритони, саламандри); безхвості (жаби, ропухи); безногі (червуги – тропічні тварини без кінцівок). На Україні живе: ставкова жаба, квакша. До Червоної книги занесені: тритон карпатський, тритон гірський, ропуха очеретяна, жаба прудка. Походження – вважають, предків необхідно шукати серед кистеперих риб. Перехідними формами були стегоцефали, яким характерні властивості: панцир із шкірних кісток на голові, боках і животі, відсутність тіл хребців. Були нічними хижаками і мешкали у мілких водоймах. Вихід хребетних на сушу здійснювався в девонський період, розквіту зазнали земноводні в кам’яновугільному періоді.

Клас Плазуни (Рептилії). Справжні наземні тварини, бо в своєму розвитку не пов’язані з водою. Плазуни, що живуть у воді – вторинноводні тварини. З’явились в кінці кам’яновугільного періоду. Їх прогресивні ознаки: оболонка навколо зародка і навколо яйця, розвиток п’ятипалих кінцівок, удосконалена будова нервової системи, прогресивний розвиток органів дихання, поява кори великих півкуль головного мозку, поява на поверхні тіла рогових лусок. Представник – ящірка прудка. На Україні поширені: в лісах – ящірка живородна; в степах – ящірка прудка. До ящірок відноситься веретільниця ( 30–40 см довжини, ноги відсутні).

Шкіра плазунів суха, хребет розділений на шийний, грудний, поперековий, крижовий, хвостовий відділи. М’язи розвинені краще амфібій. Травна система: рот, глотка, стравохід, шлунок, кишечник, який закінчується клоакою. Між товстою і тонкою кишкою є зачаток сліпої кишки. Є печінка і підшлункова залоза. Органи дихання – легені, які мають багато комірок (в зв’язку з відсутністю шкірного дихання). Кровоносна система – два кола кровообігу, серце трикамерне (але в шлуночку вже є неповна перегородка). Органи виділення – тазові нирки і сечоводи, які відкриваються в клоаку; в неї відкривається і сечовий міхур. Нервова система: вперше з’являється кора великих півкуль. Мозкове склепіння і мозочок розвинені краще, ніж у земноводних. Від головного мозку відходить дванадцять пар черепно-мозкових нервів. Органи чуттів: слух розвинений добре, орган дотику – кінчик роздвоєного язика; нюх розвинений краще, ніж у земноводних. Очі мають три повіки: верхню, нижню і миготливу (яка постійно зволожує око).

Розмноження. Запліднення – внутрішнє. Яйця оточені зародковими оболонками, мають поживні речовини, зовні покриті шкірястою оболонкою. Із яйця, через певний цикл розвитку, виходить молода ящірка (подібна на дорослу). Живородними є удав, деякі види гадюки. Ящірки мають високу властивість до регенерації.

Сучасні плазуни поділяються на 4 ряди: першоящери (представник гатерія, примітивна, живе в Новій Зеландії); лускаті (ящірка, хамелеони, змії); крокодили; черепахи.

Ряд Лускаті. До цієї групи належать ящірки, змії, хамелеони. Для них характерна наявність рогових лусок на поверхні тіла. Ящірки різноманітні за зовнішнім виглядом та розмірами. У більшості з них кінцівки розвинуті добре, але є види з редукованими кінцівками, а в деяких взагалі відсутні (веретільниця, жовтопуз тощо). Від змій відрізняються ці ящірки наявністю середнього вуха, рухомими повіками та здатністю до аутомії. Представники – кримський гекон, зелена ящірка, прудка ящірка, живородна ящірка, комодський варан та інші.

Змії – група безногих лускатих плазунів. Тіло складається з голови, тулуба, хвоста. Хребет складається з 140–400 хребців, грудна клітка відсутня, пояси кінцівок атрофовані. Більшість змій має два отруйні зуби з борознами на верхній щелепі. Очі заховані під прозорою шкірою, відсутня барабанна перетинка та рухомі повіки. Для змій характерна линька. На Україні поширені: вужі, мідянки, полози, гадюка. Степова гадюка занесена в Червону книгу. Укуси отруйних змій – королівської кобри, ефи, звичайної та степової гадюки та ін. – є небезпечними для людини.

Хамелеони – пристосовані до існування на деревній рослинності. Мають цупкі пальці і хвіст, якими схоплюють гілки, здатні змінювати колір від змін навколишнього середовища за рахунок перерозподілу пігментів шкіри.

Ряд Крокодили – найбільш високоорганізовані плазуни. Серце майже 4-ох камерне, мають плавальні перетинки між пальцями, клапани (які замикають вуха і ніздрі), кісткове піднебіння (як у ссавців). Живуть у воді. На сушу виходять для сну і відкладання яєць. Поширені у тропічних і субтропічних регіонах. Представники – нільський крокодил (завдовжки до 8м), гребінчастий крокодил (до 6м), гавіал (до 6м), американські каймани.

Ряд Черепахи – панцир вкритий роговими лусками, зуби відсутні, їх функцію виконують рогові чохли щелеп, грудна клітка нерухома, в акті вдиху приймають участь кінцівки (при висуванні їх повітря заходить до легень, при втягуванні – виходить). Вже є зачатки діафрагми.

Стародавніми плазунами вважають: динозаврів, звірозубих ящерів, іхтіозаврів, літаючих ящерів. Вважають, що від звірозубих виникли ссавці. Плазуни виникли від земноводних. До Червоної книги України занесені: мідянка, полоз лісовий.

Клас Птахи. Подібні до плазунів і представляють прогресивну гілку, еволюція якої йшла по шляху пристосування до польоту. Шкіра тонка, суха, на дзьобі рогові чохли, на кінцівках – рогові луски, на пальцях – кігті. Розрізняють у птахів контурні і пухові пера. Покривні контурні пера захищають тіло від дощу і вітру. Рульові контурні розміщені на хвості і першому пальці кисті. Махові контурні, розправляючись, утворюють суцільні пластинки (опору), а пухові затримують повітря (тепло).

Кістки скелету пневматичні, черепа – повністю зрослися, щелепи представлені легким дзьобом. Хребет складається з п’яти відділів. Шийний відділ (до 25 хребців) дуже рухливий, грудні хребці майже нерухомі, а поперекові і крижові між собою зрослися, що надає міцності заднім кінцівкам. Ребра рухомо сполучені з хребтом та з грудиною. У більшості птахів на грудині є високий повздовжній кіль. Пояс передніх кінцівок складається з трьох парних кісток: воронячої, лопатки і ключиці. Ключиці зростаються, утворюючи вилочку. Передні кінцівки пристосовані до польоту і складаються з кісток: плечової, ліктьової і променевої (передпліччя), одна складна кістка із зрослих кісток кисті і кістки лише трьох пальців. Скелет ноги – масивна стегнова кістка, дві зрослі кістки гомілки, цівка (утворена зрослими кістками стопи) і кістки пальців. У більшості птахів чотири пальці, із них один звернений назад, а три вперед. М’язи більш диференційовані, найкраще розвинені грудні. Органи травлення: зуби відсутні, у більшості є слинні залози, у диких (хижих, куриних та голубів) ділянка стравоходу розширюється у воло, шлунок складається з двох відділів (залозистого і мускульного), тонкий кишечник довгий і коротка товста кишка (закінчується клоакою). Є печінка і підшлункова залоза. Система органів дихання – легені і повітряні мішки. Легені – щільні губчасті тіла, які доповнюються тонкостінними мішками, розташованими між внутрішніми органами, м’язами, в порожнині кісток (виконують роль резервуара повітря). Не в польоті дихання відбувається за рахунок грудини (при її опусканні – вдих), а при піднятті – видих. Під час польоту грудна клітка нерухома, і акт дихання здійснюється рухами крил. При піднятті крил повітряні мішки розширюються, і повітря надходить в них через легені. В передні мішки заходить повітря із легень, а легені і задні мішки заповнюються свіжим повітрям. При опусканні крил повітря із легень і передніх мішків виходить назовні, а із задніх мішків – у легені. Отже, під час польоту у птахів відбувається подвійне дихання, тобто газообмін відбувається при вдиху і видиху. Є в птахів верхня і нижня гортань, в останній розташований голосовий апарат. Кровоносна система: повністю сформувались два самостійних кола кровообігу, що привело до підвищення обміну речовин і постійної температури тіла (30–43,5° С). На відміну від ссавців, дуга аорти не ліва, а права. Видільна система – нирки, сечоводи, які відкриваються в клоаку. Нервова система. Головний мозок має великі півкулі і зорові долі, добре розвинений мозочок і маленькі нюхові долі. Дуже добре розвинений зір, тому що з’явилась подвійна акомодація (змінюється кривизна кришталика і відстань між кришталиком і сітківкою). У більшості птахів очі розміщені по боках, і лише у сов та інших хижих бінокулярний зір досягає майже до 360°. Добре розвинений слух, вухо має три відділи: зовнішнє, середнє, внутрішнє.

Розмноження. У самців парні статеві залози, у самок – лівий яєчник і лівий яйцепровід, який відкривається в клоаку. Яйцеклітина – це жовток яйця, покритий тонкою оболонкою, до якої прикріплені халази (канатики), які відходять від внутрішньої підшкаралупної оболонки і забезпечують знаходження зародкового диска на верхній стороні жовтка. Пори в шкарлупі забезпечують газообмін із зовнішнім середовищем.

Птахів поділяють на виводкових (пташенята розвинені і самостійно можуть шукати їжу) і нагніздних (пташенята сліпі, голі, не можуть самостійно живитися). Механізм терморегуляції ще не функціонує. Поведінка птахів основана на складних інстинктах. Папуги, граки, ворони, шпаки добре піддаються дресировці. В процесі еволюції склались групи птахів: осілі (сойки, синиці); кочівні (снігурі, граки); перелітні (стрижі, соловейки, іволги, качки, гуси, лебеді та ін.). Щорічно використовують один і той же шлях перельоту. Походять птахи від стародавніх плазунів. Перехідні форми – археоптерикс, відбитки якого знайдені у верхньоюрських відкладах. Птахи пристосувалися жити в різних умовах, і в залежності від цього їх поділяють на: птахи парків, садів, лук і полів (синиці, шпаки, соловейки, снігурі, зяблики, жайворонки, сіра ворона, граки, сороки); птахи лісу (дятли, повзики, пищухи, синиці); боліт і берегів водойм (кулики, чаплі, журавлі, лелеки, качки, чайки та ін.); птахи степів і пустель (страуси, ківі); окрему групу складають хижі птахи (соколи, яструби, орли, канюки, грифи, сипи, стерв’ятники). В Червону книгу України занесені: чорний лелека, беркут, могильник, орел степовий, скопа, дрофа, пелікан, журавель сірий, журавель степовий).

Клас Ссавці. Це виший клас хребетних, з добре розвиненою корою великих півкуль. У них наявні молочні залози, які є видозміненими потовими залозами. Є передротова порожнина, диференційовані зуби, діафрагма, яка відділяє грудну порожнину від черевної, чітко виражені три відділи вуха (із зовнішньою вушною раковиною та трьома кісточками в середньому вусі). Тіло вкрите шкірою з шерстю або волоссям. Шкіра багата на сальні і потові залози. Типовим представником є свійська собака, у якої, проте, мало потових залоз. Пояс задніх кінцівок складається з двох безіменних кісток, утворених зростанням трьох парних тазових кісток (клубової, сідничної і лобкової). М’язи розвинені добре. Порожнина тіла вистелена тонкою оболонкою (в грудній називається плеврою, а в черевній – очеревиною).

Травна система: зуби диференційовані на різці, ікла, кутні. Побудовані із дентину, цементу, емалі. Відсутні зуби у мурахоїда, єхидни і деяких китоподібних. В залежності від характеру їжі, будова шлунка у ссавців різна. Кровоносна система: серце складається з чотирьох камер, два кола кровообігу. Органи дихання – легені, мають альвеолярну будову. Органи виділення – парні нирки, розташовані в поперековому відділі. Від нирок відходить сечопровід, який відкривається в сечовий міхур, від якого відходить сечовивідний канал (у яйцекладних ссавців канал відкривається в клаоку). Нервова система: добре розвинені великі півкулі, зокрема їх кора, площа якої збільшується за рахунок борозен та закруток. Значно ускладнився і мозочок. Добре розвинені органи чуття: дотику – вібриси (довгі жорсткі волосини біля носа і очей); орган слуху представлений трьома відділами (зовнішнім, середнім, внутрішнім). Добре розвинені органи зору, смаку, нюху.

Розмноження і розвиток. Статеві залози парні, зародок розвивається в спеціальному органі – матці, з якою зв’язаний через планценту та пуповину. Винятком в сучасній фауні із ссавців є качконіс і єхидна (першозвірі), які відкладають яйця. Відносяться до ссавців, бо годують малят молоком.

У рослинноїдних ссавців малята народжуються повністю сформовані; в інших (хижих, гризунів) – малята сліпі, іноді голі. Самки проявляють велику турботу про потомство.

В основі поведінки ссавців лежать не тільки інстинкти, а й складні умовнорефлекторні реакції.

Вважають, що ссавці виникли від стародавніх плазунів, а саме – звірозубих ящерів. Першозвірі – це бічна гілка. Стародавнім рядом плацентарних є комахоїдні, від яких виникли гризуни, рукокрилі, давні хижаки, а від останніх – сучасні хижаки, ластоногі, китоподібні та примітивні копитні. Допускають, що давні комахоїдні були пердками й приматів.

Сучасні ссавці діляться на два підкласи: першозвірі (сюди відносяться яйцекладні) і справжні звірі, куди відносяться нижчі звірі (сумчасті) і вищі звірі, до яких відносять 17 рядів сучасних і 14 рядів вимерлих тварин.

Ряд Яйцекладні. Сюди належить один вид качконосів і 4 види єхидни. Зубів у них немає, немає сосків, молочні залози розвинені слабо, молоко малята злизують з шерсті, наявна клоака, температура тіла низька і коливається (24–34°С). Живуть в Австралії, Тасманії, Новій Гвінеї. Качконіс живе на берегах річок, добре плаває, яйця насиджує в підземному гнізді, має цінне хутро. Єхидна подібна на їжака. Живе на суші, яйця носить в черевній складці, живиться комахами.

Ряд Сумчасті. Нижчі звірі в сучасній фауні представлені єдиним рядом – Сумчасті. За будовою і розміром різноманітні. Довжина тіла 4–60 см, а велетенська кенгуру разом із хвостом – до 3 м. Волосяний покрив м’який (рідше щетинистий), забарвлення переважно однотонне (буре або рудувате). В шкірі є потові і сальні залози. Молочні залози трубчасті, соски розміщені на череві в середині виводкової сумки. У скелеті характерним є наявність сумкових кісток. Мозковий відділ черепа малий. Головний мозок не має мозолистого тіла, закрутки на півкулях майже не виражені. Зуби диференційовані (від 18 до 56). Температура тіла 34–36°С. Особливістю розмноження у сумчатих є відсутність плаценти, в зв’язку з чим вони після нетривалої вагітності (8–42 дні) народжують недорозвинених малят і доношують їх у сумці. Новонароджені (довжина 0,5–3 см, маса 0,6–5,5 г) самостійно або з допомогою матері розшукують сосок і прикріплюються до нього. Живляться пасивно: молоко періодично впорскується матір’ю за допомогою спеціального м’яза. Тривалість перебування в сумці від кількох тижнів до 250 днів. Живляться рослинною і тваринною їжею. Відомо близько 200 видів, поширені в Австралії, Тасманії, Новій Гвінеї, Південній, Центральній і Північній Америці. Деякі види мають господарське значення (використовують з них хутро і м’ясо). Сумчастий вовк, коала занесені до Червоної книги. Представником сумчастих є кенгуру. Пересуваються стрибками за допомогою задніх кінцівок і хвоста. Стадні рослиноїдні тварини. Самка раз на рік після 27–40 днів вагітності народжує 1–2 недорозвинених малят (довжиною до 3 см), яких виношує в сумці біля двох місяців. Деякі види кенгуру є об’єктом полювання заради хутра і м’яса.

Виділяють наступні екологічні групи сумчастих: наземні (кенгуру, сумчастий тушканчик), деревні (сумчастий ведмідь або коала, сумчаста летяга, сумчасті кішки), водні(водяний опосум) та підземні (сумчастий кріт).

Більшість видів сумчастих охороняються, 21 вид занесений до Міжнародної Червоної Книги.

Для вищих ссавців (плацентарних) характерними є наступні ознаки: народження вже відносно розвинених малят (самостійно смокчуть молоко), добре розвинений головний мозок, спостерігається зміна зубів. Основні ряди:

Ряд Рукокрилі. Нічні тварини, зимою впадають в сплячку (деякі відлітають в теплі краї). Мають шкірясті перетинки з боків тіла, властивий їм тонкий слух, живляться комахами. Представники: кажан, вечірниця, вампір.

Ряд Гризуни – мишовидні, бобри, байбаки. Характерна ознака – наявність добре розвинених різців, які не мають коренів і весь час ростуть. Ікла відсутні, добре розвинена сліпа кишка. Є об’єктами промислу (бобер, ондатра, білка).

Ряд Хижі – різні за розмірами (ласка, рись, кіт, собака, вовк, білий ведмідь). Живляться в основному тваринною їжею, добре розвинені ікла та окремі кутні зуби. Мозок має багато борозен і закруток. На зиму впадають в сплячку: чорний і бурий ведмідь, борсук, єнот, єнотовидна собака. Окремі з них мають велике промислове значення (песець, лисиця, соболь, єнот, видра, куниця). До Червоної книги занесені леопард, барс, тигр, гепард, рись.

Ряд Ластоногі. Кінцівки перетворились в ласти, наявність під шкірою товстого шару жиру, є об’єктом морського промислу. Сюди відносяться: моржі, тюлені, котики, морські леви.

Ряд Китоподібні – все життя проводять у воді (кити, кашалоти, дельфіни). Задні кінцівки зникли, передні у формі ластів. Мають промислове значення.

Ряд Парнокопитні поділяється на два підряди: жуйні (антилопи, велика рогата худоба, олені, жирафи); нежуйні (свині, бегемоти, пекарі). Мають по 2 або 4 пальці, покриті роговими копитами. На нижній щелепі жуйних є різці і зуби, подібні на ікла; верхня щелепа зубів не має. Шлунок багатокамерний: рубець, сітка, книжка, сичуг. Травлення під дією ферментів, найпростіших і бактерій починається в рубці, звідси їжа переходить в сітку, із сітки відригується по стравоходу і потрапляє в ротову порожнину, де знову перетирається зубами до стану рідкої кашки, яка потім потрапляє в книжку. Тут завершується травлення клітковини, і їжа переходить в сичуг, де під дією шлункового соку перетравлюються білки. Предком великої рогатої худоби був дикий бик тур. Тепер виведено основні породи: молочні (чорноряба, білоголова); м’ясомолочні (лебединська червона степова, сементальська); м’ясні (шорнтгорська); робочі (сіра українська). Парнокопитні нежуйні – дикий кабан, свиня свійська.

Ряд Непарнокопитні (коні, осли, зубри, носороги), в яких добре розвинений третій (середній) палець, інші пальці в ході еволюції редукувались. Предками сучасних коней є кінь Пржевальського і тарпан. Людиною були створені три основних породи коней: верховий (орловський, донський, російський рисаки); тяглові (литовська і російська); ваговози (володимирський, російський).

Ряд Примати. Сюди відносяться напівмапи, мавпи (вузько– та широконосі і людиноподібні) і людина. Характерні властивості; добре розвинені великі півкулі головного мозку, зокрема кора, при пересуванні опираються на всю стопу, на крайніх фалангах пальців є нігті, у людиноподібних і людини великий палець протиставиться решті, дві пари різців. Найбільш близькі до людини – шимпанзе, горили, орангутанги.

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

Вивчаючи організм людини та її здоров’я, необхідно врахувати, що людина – це багатоклітинна жива біологічна система, у якої всі функції систем органів та органів між собою взаємозв’язані. Регулюючу функцію в цій системі виконує нервово–гуморальна система. Необхідно також розуміти, що організм людини постійно знаходиться у взаємозв’язку із зовнішнім середовищем через аналізатори та обмін речовин. Із зовнішнього середовища на організм впливають: хімічні фактори (О₂, СО₂, СО, різні мінеральні сполуки та хімічні елементи); фізичні фактори (температура, вологість, рух повітря, атмосферний тиск, радіація, шум); біологічні фактори (усі живі істоти, які оточують людину).

Клітини в організмі людини виконують різні функції, мають різну будову і розподілені на тканини. Тканина – філогенетична група клітин і міжклітинної речовини, які подібні за будовою, виконують однакові функції і мають спільне походження. Виділяють 4 типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову, нервову.

Епітеліальна тканина – за будовою поділяється на одношаровий (клітини розміщені в один шар) і багатошаровий епітелій. Одношаровий за формою клітин – плоский, кубічний, циліндричний, війчастий. Одношаровий вистилає внутрішні порожнини тіла та органів. Багатошаровий входить в склад рогівки ока та епідермісу шкіри. Особливу групу становить залозистий епітелій, який набув секреторної функції. Основні функції епітеліальної тканини: захисна (епідерміс), всмоктування (в тонкому кишечнику), секреторна (залози внутрішньої секреції). Має високу златність до регенерації, майже немає міжклітинної речовини.

Сполучна тканина – складається із клітин, великої кількості міжклітинної речовини, і в деяких формах є еластичні та колагенові волокна. В організмі дуже розповсюджена і в залежності від функції поділяється на трофічну (кров, лімфа), опорну (хрящі, кістки), власне сполучну (пухку, щільну, еластичну). Основні функції: трофічна (обмін речовин); захисна (клітини здатні до фагоцитозу і беруть участь в утворенні імунітету); опорна (хрящі, кістки, зв’язки). Пухка сполучна тканина вистилає шляхи нервів та кровоносних судин, бере участь в заживленні ран.

М’язова тканина. Основна властивість – скоротливість завдяки наявності в клітинах специфічних білків. Виділяють два види тканини: гладеньку і смугасту. Гладенька – клітини дрібні, одноядерні, об’єднуються в пучки, що забезпечує надходження імпульсів до кожної клітини. Скорочується повільно і протягом довгого часу не втомлюється. У нижчих багатоклітинних тварин з неї складаються всі м’язи, у хребетних – м’язи внутрішніх органів (крім серця і діафрагми). Смугаста тканина складається з довгих і товстих волокон (10–12 см), клітини багатоядерні, в склад цитоплазми входять скоротливі білки актин та міозин. Смугаста тканина входить до складу м’язів рота, язика, глотки, гортані, верхньої частини стравоходу, діафрагми; з неї побудовані скелетні м’язи, які забезпечують довільні (свідомі) рухи.

Нервова тканина: основні властивості – збудливість і провідність. Складається із клітин (нейронів) і міжклітинної речовини (нейроглії). Клітина складається із довгого відростка нейриту (галузиться лише на кінці) і багатьох розгалужених дендритів. Дендрити сприймають збудження і передають до тіла, нейрити – до інших нервових клітин чи робочого органу.

Дата добавления: 2015-10-23