Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Практичні завдання, які виконуються на занятті

Читайте также:
  1. Міліція України, її основні завдання, принципи діяльності
  2. Поняття, завдання, види та принципи (загальні тактичні положення) огляду
  3. Практичні завдання
  4. Практичні завдання до лабораторних робіт………………...41
  5. Шоу-програма», «контемпорарі», «ВТК» виконуються під свою музику.

Актуальність теми

В останні десятиріччя в промислово розвинених країнах спостерігається приріст захворюваності на ЦД на 1,5% в загальній популяції та на 3-5% в старших вікових групах. Крім того, за останні роки прослідковується виражена тенденція до „омолодження” ЦД 2 типу, що супроводжується зростанням передчасної інвалідизації осіб працездатного віку і закономірно призводить до збільшення витрат, пов’язаних з їх лікуванням. Тому знання суб”єктивних, об”єктивних симптомів, результатів лабораторних та інструментальних методів діагностики дозволить вчасно на початковому етапі розвитку встановити діагноз ЦД і призначити своєчасне адекватне лікування.

Оскільки діагностичний пошук починається від простих ознак – симтомів через складні – синдроми до встановлення та верифікації клінічного діагнозу, тому знання клінічних та лабораторних ознак цукрового діабету дасть змогу послідовно та вчасно виявити дану патологію.

 

2. Конкретні цілі:

· Навчитися визначати та проводити сучасну класифікацію цукрового діабету;

· Навчитися основних факторів ризику та механізмів розвитку діабету І та ІІ типів;

· Навчитися збирати основні скарги хворих при цукровому діабеті;

· Навчитися проводити огляд хворих та фізикальне обстеження при діабеті І та ІІ типу;

· Навчитися сучасним діагностичним методам виявлення та верифікації цукрового діабету;

· Навчитися визначати симптоматологію коматозних станів при цукровому діабеті (гіперкетонемічна, гіпоглікемічна коми)

 

Базовий рівень підготовки

Назва попередньої дисципліни Отримані навики
Анатомія Анатомія підшлункової залози
Нормальна фізіологія Ендокринна функція підшлункової залози
Патологічна анатомія Патологічні зміни підшлункової залози, що лежать в основі цукрового діабету
Патологічна фізіологія Патофізіологічні зміни в підшлунковій залозі, що виникають при цукровому діабеті

 

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

Термін Визначення
Гіперглікемія Підвищення рівня цукру в крові
Гіпоглікемія Зниження рівня цукру в крові
Глюкозурія Поява глюкози в сечі
Поліурія Виділення сечі більше 2 л на добу
Полідипсія Вживання надмірної кількості рідини
Кетоацидоз Збільшення в крові кетонових тіл
Діабетичний рубеоз Рум’янець на щоках, чолі, підборідді
Ксантоз Жовтяничність долонь та підошв
Діабетичний ксероз Виражена сухість

4.2. Теоретичні питання до заняття

· Дати визначення, що таке цукровий діабет.

· Сучасна класифікація цукрового діабету.

· Основні етіологічні та патогенетичні чинники виникнення цукрового діабету.

· Основні симптоми захворювання та скарги хворих при цукровому діабеті – великі та малі симптоми цукрового діабету.

· Особливості ураження шкіри і підшкірно-жирової клітковини, зміни з боку м’язів та кісток, серця, нирок, печінки, шлунково-кишкового тракту, органів дихання у хворих на цукровий діабет.

· Лабораторна діагностика цукрового діабету

· Глюкозо-толерантний тест, види діабетичних кривих

· Глікемічний та глюкозуричний профіль.

· Ускладнення цукрового діабету.

 

Практичні завдання, які виконуються на занятті

1. Провести клінічне обстеження тематичного хворого.

2. Визначити основні симптоми та синдроми цукрового діабету під час обстеження тематичних хворих.

3. Визначити необхідний об”єм додаткових методів обстеження для верифікації діагнозу.

Зміст теми

Цукровий діабет - ендокринно-обмінне захворювання, в основі виникнення якого лежить абсолютний або відносний дефіцит інсуліну внаслідок впливу багатьох як ендогенних, так і генетичних чинників, що зумовлюють порушення всіх ланок обміну речовин. Цукровий діабет (ЦД) увійшов в тріаду захворювань, які є найчастішою причиною інвалідизації і смертності. На даний час переконливо доказана гетерогенність ЦД як з етіологічної, так і з патофізіологічної точки зору. Комітетом експертів ВООЗ (1981) виділені основні патогенетичні форми хвороби: діабет І типу (інсуліно-залежний - ІЗЦД) і діабет II типу (інсулінонезалежний - ІНЦД). За тяжкістю перебігу — легкий, середньотяжкий і тяжкий. За станом компенсації -компенсований, субкомпенсований,декомпенсований.

Розрізняють три стадії цукрового діабету: переддіабет, латентний (прихований) і явний (маніфестний) цукровий діабет.

При явному (маніфестному) цукровому діабеті найбільш типовими скаргами є спрага, поліурія, зниження ваги, стомлюваність, втрата працездатності, свербіння шкіри і зовнішніх статевих органів, підвищення або втрата апетиту, зниження статевої функції. Інші, менш часті скарги, пов'язані з приєднанням ускладнень: погіршення зору, біль у ділянці серця і нижніх кінцівках внаслідок ураження нервів і судин.

При збиранні анамнезу у хворого слід детально розпитати про наявність у найближчих родичів ЦД, ожиріння, атеросклерозу. Важливо знати можливі причини або провокуючі фактори: гострі і хронічні інфекції, особливо вірусні, психічну травму, переїдання та ін. У хворих молодого віку частіше виявляються виснаження, а у 60-70 % похилого віку - ожиріння, для якого характерне відкладання жиру здебільшого на верхній половині тулуба. Зустрічається генералізована атрофія підшкірно-жирової основи - ліпоатрофічний діабет (синдром Лоренса).

Синдром діабетичної дермопатії трапляється в перший рік хвороби у 55%, а після 5 років — у 80 % пацієнтів. Для хворих молодого віку, частіше при ІЗЦД, характерний рум'янець на щоках, чолі, підборідді (діабетичний рубеоз), рецидивні гнійничкові та грибкові ураження шкіри, жовтяничність долонь і підошов (ксантоз), виражена сухість (діабетичний ксероз). В осіб старшого віку на повіках з'являються підшкірні жовтуваті утворення (ксантоми і ксантелазми). Патогномонічним симптомом для діабету є ураження ясен і зубів. Парадонтоз зустрічається у всіх хворих і важко піддається лікуванню. В найбільш травматичних місцях ніг, ліктів виникає ліпоїдний некробіоз - небо лючі, як правило, червоно-фіолетові вузлики, які мають тенденцію до розростання з утворенням у центрі виразки. На поверхні ураженої шкіри розвивається капілярна сітка або телеангіектазії. У місцях введення інсуліну може зникати підшкірно-жирова основа або з'являються ущільнення та інфільтрації (ліподистрофії). При стійкій глюкозурії зовнішні статеві органи з набряком, болючі, синюшні, з сірими нашаруваннями, трапляються ерозії та екскоріації.

Зміни з боку серця і судин розвиваються здебільшого внаслідок атеросклеротичного ураження великих і середніх судин (макроангіопатія) і дегенеративного ураження дрібних судин (мікроангіопатія). При ураженні коронарних судин розвивається ішемічна хвороба серця (ІХС) із типовою для цієї нозологічної форми симптоматикою, іноді в поєднанні з гіпертензивним синдромом. Особливістю ІХС при ЦД є важкий перебіг, часті ускладнення інфарктом міокарда, який має тенденцію до безбольового перебігу. Іншою, не менш частою, причиною кардіального синдрому є діабетична кардіопатія, яка розвивається здебільшого у хворих на ІЗЦД до ЗО років (некоронарогенне ураження серця). Внаслідок зниження захисних механізмів у хворих на ЦД нерідко розвиваються захворювання органів дихання, зокрема бронхіти, пневмонії тощо. Частим є поєднання ЦД з туберкульозом легень з атиповим перебігом. Синдром діабетичної гастроентеропатії проявляється анорексією, нудотою, болем у животі, порушенням секреторної і моторної функцій травного каналу. Важким ускладненням ЦД є діабетична ентеропатія, яка приводить до виснажливих проносів. Нерідко розвивається хронічний панкреатит, діабетичний гепатоз, жирова дистрофія, іноді з переходом у цироз.

Нирки ушкоджуються внаслідок ураження їх артеріол і розвитку артеріосклерозу (діабетична нефропатія). Таке ураження нерідко визначає прогноз для життя цих хворих. Прогресування нефропатії веде до появи нефротичного синдрому, який є провісником ниркової недостатності та серцево-судинних ускладнень при обох типах ЦД і характеризується артеріальною гіпертензією, періодичними набряками, стійкою протеїнурією, мікрогематурією, циліндрурією, гіпо- та ізостенурією при значній глюкозурії. Остання, нефросклеротична стадія, — синдром, Кіммельстіл-Вільсона, завершується уремією, що настає в середньому через 3-4 роки після появи азотемії. Нерідко до нефросклерозу приєднуються інфекції сечовивідних шляхів, які мають затяжний перебіг і важко піддаються лікуванню.

Ураження органа зору при ЦД - діабетична ретинопатія, відмічається в 30-90 %. Хворі скаржаться на прогресуючу втрату зору аж до повної сліпоти, що є результатом крововиливів у сітківку І склоподібне тіло. Інші, не менш часті ураження, - кон'юнктивіти, блефарити, ірити, іридоцикліти, глаукома, розвиток більма.

Найбільш частими проявами ураження нервової системи при ЦД є синдром діабетичної енцефалопатії, який характеризується появою невротичних станів - порушення сну, зниження пам'яті, дратівливість, Іноді в'ялість, апатія, пригніченість, і синдром діабетичного поліневриту, при якому виникає біль у гомілках, гіперестезії, корчі литкових м'язів.

При лабораторному дослідженні в крові спостерігається гіперглікемія (рівень цукру вище 7 ммоль/л при нормі 4,4-6,6 ммоль/л), гіперхолестеринемія, збільшення кількості неетерифікованих жирних кислот, тригліцеридів, бета-ліпопротеїдів, при кетоацидотичній комі - поява ацетону, бета-оксимасляної кислоти. В сечі наявна глюкозурія (нирковий поріг для глюкози 9,99 ммоль/л), яка зумовлює підвищення питомої щільності сечі (гіперстенурія).

При ЦД пошкоджуються І статеві органи. У жінок при умові стійкої глюкозурії розвивається кандидамікоз слизових вульви і піхви з ерозіями І екскоріаціями, спостерігається безпліддя, самовільні викидні, передчасні пологи, аменорея; у чоловіків нерідко знижується або зникає статевий потяг, настає імпотенція.

При діабетичній комі в сечі з'являється ацетон; при нефроангіосклерозі, пієлонефриті - альбумінурія, лейкоцитурія.

Грізним ускладненням ЦД є кома. Розрізняють гіперкетонемічну, гіперос-молярну, гіперлактацидемічну І гіпоглікемічну коми.

Гіперкетонемічна кома - небезпечне ускладнення ЦД, яке виникає внаслідок абсолютної або відносної інсулінової недостатності і різкого зниження засвоєння глюкози тканинами організму. Розвивається поступово від 12 годин до 3 діб. Хворий в супорозному стані або свідомість відсутня. Шкіра суха, холодна, тургор знижений,губи сухі, потріскані. Гіпотонія очних яблук, зіниці розширені. Запах ацетону в повітрі, що видихає хворий. Глибоке, рідке, шумне дихання Кусмауля. Пульс частий, слабкого наповнення. АТ знижений, тахікардія. Болі в животі. В крові – гіперглікемія (19 – 33 ммоль/л), в сечі – глюкозурія, ацетонурія.

Невідкладна допомога – інсулінотерапія (інсулін короткої дії). Початкова доза інсуліну залежить від віку хворого, тривалості коматозного стану, вираженості кетоацидозу, рівня гіперглікемії, величини попередньої дози і наявності супутніх захворювань.

Гіпоглікемічна кома – стан організму, зумовлений різким падінням цукру в крові з наступним зниженням засвоєння глюкози мозковою тканиною і гіпоксією мозку. Гіпоглікемічна кома найчастіше розвивається у хворих з ЦД внаслідок передозування введеного інсуліну або деяких цукрознижуючих препаратів.

В продромальному періоді відмічається підвищена пітливість, тремор кінцівок, головокружіння, відчуття голоду. Гіпоглікемічна кома розвивається раптово. Рухове збудження, клонічні і тонічні судоми. Тонус очних яблук підвищений. Тахікардія, гіпертонія. В крові – гіпоглікемія.

Невідкладна допомога – в/венно струменево 40% розчин глюкози 40-100 мл. Надалі переходять на в/венне крапельне введення 5% розчину глюкози до нормалізації рівня цукру крові.

Комплексне лікування ЦД складається з лікувального харчування з обмеженням вуглеводів, за показаннями - цукрознижуючі (інсулін та таблето-вані препарати) та інші патогенетичні і симптоматичні середники, лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичне І санаторно-курортне лікування, тобто основним завданням лікування ЦД є компенсація порушених обмінних процесів, об'єктивними показниками якої є нормоглікемія і відсутність глюкози в сечі.

Профілактика ЦД поділяється на первинну І вторинну. Первинна профілактика включає виявлення генетичної схильності до захворювання, ранні втручання в процеси імунопатогенезу при ІЗЦД, раціональне планування сім'ї, вторинна - пропаганда здорового способу життя (раціональне збалансоване харчування, нормалізація маси тіла, боротьба з гіподинамією), масові обстеження населення з метою виявлення ЦД на ранніх стадіях.

Матеріали для самоконтролю (додаються)

 

  1. Рекомендована література.

 

 

Методичну розробку склала

Доцент Т.В. Константинович

 


Дата добавления: 2015-10-30; просмотров: 91 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Диабетическая хайропатия| Основные биологические эффекты инсулина.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)