Поняття, завдання, види та принципи (загальні тактичні положення) огляду

Огляд - найпоширеніша слідча дія (іноді судова), результати якої мають велике значення. Процесуальний порядок огляду вказаний у ст.ст. 190-193, 195, 313-315 КПК України. Слідчий огляд - це слідча дія, сутністю якої є безпосереднє сприйняття та вивчення слідчим будь-яких об'єктів з метою дослідження обставин діяння, виявлення, фіксації та вилучення предметів, документів, речовин і слідів, що мають або можуть мати значення для розкриття злочину та розслідування кримінальної справи.

Тобто сутністю огляду е безпосереднє сприйняття слідчим, судом, іншими учасниками цієї дії за допомогою органів почуттів, технічних засобів об'єктів, їх ознак, взаєморозміщення. Це відрізняє огляд від інших слідчих дій.

Завдання огляду випливають із ст. 190 КПК України: 1. Безпосереднє вивчення слідчим окремого об'єкта для усвідомлення характеру і обстановки розслідуваної події. 2. Виявлення, фіксація, вилучення, забезпечення схоронності, оцінка слідів і інших об'єктів. 3. Отримання вихідної інформації (для висунення і побудови версій, для організації розшуку злочинця, викраденого майна, затримання по "гарячих слідах", розшуку трупа тощо). 4. Отримання інформації про обставини, які сприяли скоєнню злочину, і про заходи, спрямовані на їх усунення для запобігання злочинам.

Виходячи із завдань слідчого огляду, можна говорити і про значення цієї слідчої дії, її результатів: o використання цих даних для найшвидшого розкриття злочинів; o для висунення версій, планування розслідування; o для визначення кола інших слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, обрання тактичних прийомів в перебігу інших слідчих дій; o вилучені об'єкти як докази використовуються для доказування будь-яких обставин, які входять до предмета доказування, для запобігання злочинам (ст.ст. 64, 23 КПК України).

Класифікація видів слідчого огляду проводиться за різними підставами.

1. За характером об'єкта, що досліджується: o огляд місця події; o огляд місцевості (ділянки місцевості, яка безпосередньо не є місцем події); o огляд приміщення (також не є місцем безпосереднього скоєння злочину); o огляд предметів та документів; o огляд трупа (при цьому зовнішній огляд трупа може здійснюватися як на місці його виявлення в рамках огляду місця події, так і в інших місцях, наприклад, в лікарні або морзі, як самостійна слідча дія. У необхідних випадках зовнішній огляд трупа проводиться після його ексгумації); o освідування - огляд тіла живої особи (обвинуваченого, підозрюваного, свідка, потерпілого). Процесуальний порядок його провадження дещо відмінний від процесуальних правил огляду інших об'єктів.

2. За послідовністю проведення: o первинний; o повторний (ситуації, що викликають необхідність повторного огляду об'єкта, можуть бути різні: 1) провадження первинного огляду в несприятливих метеорологічних та інших умовах (наприклад, якщо первинний огляд проводився вночі, в дощову погоду, при недостатньому штучному освітленні); 2) незастосування під час первинного огляду необхідних науково-технічних засобів; 3) отримання під час розслідування доказів або оперативно-розшукових даних, що роблять доцільним повторний слідчий огляд об'єкта (наприклад, отримання даних, що в документі, який не викликав сумнівів у своїй автентичності при первинному його огляді, є ознаки матеріального підроблення); 4) пряма вказівка на необхідність повторного огляду певного об'єкта, яку дав прокурор, начальник слідчого відділу тощо в процесі розслідування або при поверненні справи на додаткове розслідування; 5) сумніви в повноті, ретельності і належній якості раніше проведеного слідчого огляду об'єкта). 3. За обсягом дослідження: o основний (очевидно, що основним є, як правило, первинний за послідовністю огляд; слідчий повинен прагнути провести його настільки повно, всебічно і ґрунтовно, щоб згодом не виникла необхідність у додатковому огляді того самого об'єкта); o додатковий (необхідність у додатковому огляді раніше вже оглянутого об'єкта (місця події, предмета" документа тощо) обумовлюється, зазвичай, тими ж ситуаціями, що й у повторному огляді, різновидом якого він, по суті, й є; однак, при додатковому огляді найбільш пильна увага слідчого зосереджується не на всьому об'єкті, а лише на окремих його елементах).

З урахуванням процесуальної процедури провадження слідчого огляду розроблені принципи або загальні тактичні положення огляду, деякі з яких закріплені у КПК України, а деякі-розроблені криміналістикою та носять рекомендаційний характер.

1) Слідчий огляд проводиться в присутності не менше двох понятих. Поняті не повинні бути ні процесуально, ні психологічно зацікавленими в результаті справи (незацікавленість у справі - основна і практично єдина процесуальна вимога до понятих (ст. 127 КПК України). Це дає змогу понятим об'єктивно оцінити і засвідчити повноту, ретельність, послідовність дій слідчого, відображення ходу та результатів усієї слідчої дії у відповідному протоколі, про що згодом, у необхідних випадках, можуть дати свідчення. Поняті під час огляду не повинні бути пасивними статистами. Слідчий повинен не тільки надавати понятим можливість, але й спонукати до цілеспрямованого спостереження за всіма діями слідчого при огляді, бути присутнім при виявленні всіх слідів і речових доказів і роботі слідчого з їх фіксації та вилучення. Буде доцільним залучити понятих до участі у виконанні окремих дій, так би мовити, технічного характеру (вимірювання, складання начерків схем (планів) тощо).

2) Слідчий вправі залучити до участі в огляді обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка) Залучення до участі в слідчому огляді обвинуваченого (підозрюваного) доцільно, коли: o обвинувачений (підозрюваний) дав свідчення, пов'язані з можливістю виявлення при слідчому огляді за його участю слідів, предметів та інших речових доказів скоєння ним злочину або свідчать про знання їм специфічних особливостей місця і обстановки, де злочин було скоєно; o слідчий огляд того чи іншого об'єкта за участю обвинуваченого (підозрюваного) може спричинити зміну його показань, що викликають сумніви у своїй правдивості; у таких випадках метою огляду, як це не є на перший погляд парадоксальним, служить не виявлення під час огляду предметів або обставин, про які дав свідчення обвинувачений; o є підстави вважати, що участь обвинуваченого (підозрюваного) в огляді того чи іншого об'єкта дозволить подолати установку допитуваного на дачу неправдивих показань. Участь потерпілого (свідка) у слідчому огляді буде доцільним, коли: o без участі потерпілого (свідка) не можна визначити безпосередній об'єкт огляду, межі огляду (наприклад, на відкритій місцевості); у ряді випадків, особливо коли стан потерпілого виключає можливість залучення його до огляду або коли його показання викликають сумніви у своїй правдивості, для участі в огляді доцільно залучати свідків - очевидців події (якщо такі є); o участь потерпілого під час огляду допоможе визначити зміни, внесені в обстановку або в сам безпосередній предмет посягання в результаті злочину; так, участь потерпілого від квартирної крадіжки в огляді місця події допоможе встановити місця проникнення в приміщення, зберігання викрадених цінностей, діагностувати дії злочинця під час скоєння крадіжки тощо,

3) Слідчий може залучити для участі в огляді необхідних спеціалістів (ст.ст. 128і, 270і КПК України). Спеціаліст для участі в огляді залучається в тих випадках, коли вивчення самого об'єкта, змін у ньому, пов'язаних із скоєнням злочину, а також виявлення, вилучення і фіксація слідів та інших речових доказів вимагають застосування таких знань, умінь, якими слідчий не володіє, або технічних засобів, навичок поводження з якими слідчий не має або застосування яких під час огляду буде відволікати слідчого від виконання інших, не менш важливих і невідкладних дій. Так, слідчий до огляду може залучити спеціаліста-криміналіста, працівника ДАІ, бухгалтера тощо. Обов'язковим е залучення до зовнішнього огляду трупа на місці його виявлення судово-медичного експерта або лікаря (ст. 192 КПК України).

4) Огляд предметів і документів проводиться на місці їх виявлення, вилучені предмети упаковуються і опечатуються. Вимога огляду предметів і документів на місці їх виявлення, пакування та опечатування вилучених предметів має на меті виключити надалі можливість будь-яких сумнівів у тому, де, коли і під час якої слідчої дії виявлені ці предмети або документи, а також забезпечити їх збереження саме в тому вигляді, в якому вони були виявлені під час огляду. Можливі, однак, випадки, коли для огляду виявлених предметів і документів потрібний тривалий час. У таких ситуаціях, а також за наявності інших підстав (наприклад, відсутність під час огляду місця події, місцевості або приміщення необхідних спеціалістів або технічних засобів для ретельного огляду вилучених предметів) їх огляд може бути здійснений за місцем провадження слідства як самостійна слідча дія. При виникненні такої необхідності вилучені предмети або документи перераховуються, описуються в загальному вигляді, упаковуються й опечатуються, що відзначається в протоколі огляду всього об'єкта (місця події, місцевості, приміщення) з вказівкою, що вилучені предмети будуть оглянуті окремо.

5) При провадженні слідчого огляду не допускаються дії, що принижують гідність або небезпечні для здоров'я осіб, які беруть участь у його проведенні, та присутніх осіб. 6) У протоколі огляду всі дії слідчого, все виявлене описуються в тій послідовності, в якій проводився огляд, і в тому вигляді, в якому виявлене спостерігалося в момент огляду.

7) Єдине керівництво оглядом особою, яка проводить огляд. Слідчий огляд - це дія складна в організаційному і психологічному плані. В першу чергу тим, що під час проведення огляду, як правило, беруть участь значна кількість осіб (поняті, різні спеціалісти, працівники органу дізнання, прокурор тощо). Крім того, під час огляду, особливо у справах про найбільш небезпечні або резонансні злочини, часто присутні керівники або представники окремих вищих правоохоронних та інших органів. Слідчому в таких умовах психологічно дуже важко прийняти і організаційно здійснити єдине вірне рішення - обмежити число осіб на місці події лише тими, хто необхідний для якісного його огляду.

8) Невідкладність, своєчасність огляду. Цей принцип обумовлений як мінімум двома взаємопов'язаними причинами. По-перше, швидкими змінами самого об'єкта огляду, які можуть тягнути непоправні втрати можливості безпосереднього сприйняття слідчим обставин і слідів, які пов'язані зі злочином та мають значення для його розкриття та роз. Такі зміни можуть відбуватися як з об'єктивних причин, так і через причини суб'єктивного характеру, у тому числі і в результаті цілеспрямованих дій зацікавлених осіб на приховування або повне знищення слідів і речових доказів. По-друге, результати слідчого огляду, як правило, служать вихідною інформацією, основою подальшого розслідування, визначення найбільш перспективних його напрямків, висунення та відпрацювання версій. Більш того, часто без огляду такого об'єкта, як місце події, в принципі не можна прийняти обґрунтоване рішення щодо необхідності самого порушення кримінальної справи. І тому, як відомо, у випадках, що не терплять зволікання, огляд місця події може бути проведений до порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК України).

9) Об'єктивність, всебічність, повнота огляду означає, що необхідно оглядати всі об'єкти та сліди, не перебувати "у полоні" лише однієї версії; висновки, припущення не повинні заноситися до протоколу. 10) Цілеспрямованість, планомірність огляду, постійний аналіз ходу та результатів огляду. Це означає, що слідчий на кожному етапі огляду повинен чітко уявляти, на виявлення яких саме обставин спрямовані ті чи інші дії, про що свідчить той чи інший виявлений факт або обставина. Чим більше інформації, яка відноситься до розслідуваної події в цілому і до об'єкта майбутнього огляду зокрема, має слідчий, тим більш цілеспрямованим буде огляд (з цих позицій очевидно, що додатковий, а також повторний огляд носять більш цілеспрямований характер, ніж основний і первинний). 11) Широке застосування техніко-криміналістичних засобів (валіза криміналіста ВК-1, різноманітні пошукові пристрої - міношукач, металошукач тощо, ПКЛ).

2. Тактика огляду місця події Огляд місця події - невідкладна слідча дія, спрямована на встановлення, фіксацію і дослідження обстановки місця події, слідів злочину і злочинця та інших фактичних даних, які дозволяють у сукупності з іншими доказами дійти висновку про механізм події та інші обставини розслідуваної події. Огляд, місця події як слідча дія є важливим засобом отримання інформації про розслідуваний злочин. Від якості огляду місця події у багатьох випадках залежить успіх розслідування, оскільки інформація, отримана під час цієї слідчої дії, може носити доказовий характер. При цьому нерідко фактичні дані, отримані в результаті огляду, неможливо отримати з інших джерел. Важливо розрізняти такі поняття як місце злочину та місце події. Місце злочину - це місце, де безпосередньо було скоєно злочинне діяння. Місце події - це місце, де було виявлено будь-які сліди злочинного діяння (поняття більш ширше). Визначаючи в цілому завдання огляду можна сказати, що вони полягають у збиранні та дослідженні доказів. Загальним завданням огляду місця події є встановлення механізму події в усіх деталях, тобто вирішення питання про те, що саме і яким чином сталося на місці події. Загальне завдання огляду місця події поділяється на низку окремих завдань: 1) вивчення і фіксація обстановки огляду місця події; 2) встановлення характеру впливу злочинця на навколишнє середовище; 3) виявлення, фіксація і вилучення слідів злочину і злочинця; 4) виявлення злочинця і мотивів злочину; б) встановлення причин і умов, які сприяють скоєнню злочинів; 6) отримання необхідних даних для здійснення подальших слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Уся робота з організації і проведення огляду місця події поділяється на три етапи: підготовчий, робочий, заключний. 1. Підготовчий (підготовка до огляду) етап складається з двох стадій. 1.1. Підготовка до виїзду на місце події: o уточнення отриманих вихідних даних про подію; o прийняття заходів з охорони місця події; надання допомоги потерпілим (виклик швидкої допомоги тощо), інших заходів, спрямованих на послаблення негативних наслідків або їх ліквідацію; o визначення кола учасників огляду, створення слідчо-оперативної групи, до складу якої входять: слідчий (дізнавач), оперативні працівники, спеціаліст-криміналіст, судово-медичний експерт, інші спеціалісти, дільничний інспектор, кінолог; залучення інших осіб, участь або присутність яких під час огляду є необхідною або доцільною; o перевірка готовності техніко-криміналістичних та інших технічних засобів; o планування слідчим огляду місця події, розробка в складних випадках письмового плану в довільній формі, який визначає тактику огляду та відбиває послідовність виконуваних дій, функції окремих учасників слідчої дії. Вони визначені в нормативних актах МВС України, спільних подібних документах різних правоохоронних відомств (Генеральної прокуратури і МВС України тощо). На цій стадії підготовки до огляду місця події відповідну роботу виконують чергові органів внутрішніх справ (інших правоохоронних структур), спеціалісти, наприклад, спеціаліст-криміналіст і слідчий чи дізнавач. 1.2. Підготовка на місці події, де головна роль належить слідчому: o прийняття заходів із надання допомоги потерпілим; o видалення сторонніх осіб і забезпечення охорони місця події; o залучення понятих; o коротке опитування потерпілих, очевидців; o проведення за необхідності невідкладних оперативно-розшукових заходів з метою затримання злочинця; o коригування плану дій або його розробку; o розподіл обов'язків між учасниками групи на підставі плану (або одночасно з його уточненням чи розробкою). 2. Робочий етап складається із загального і детального огляду. 2.1. На стадії загального огляду: o орієнтування на місці події, проведення попереднього огляду, визначення його меж, сприйняття обстановки в цілому і в нерухомому стані; o здійснення орієнтуючої, оглядової фотозйомки; o визначення вихідної точки огляду (умовного центра, периферії), коригування плану дій: послідовності, необхідних техніко-криміналістичних засобів; o визначення методів обстеження місця події, які поділяються на види: а) за характером дослідження: статичний і динамічний; б) за охопленням обстановки: вибірковий (або суб'єктивний) і суцільний (або об'єктивний); в) за глибиною дослідження: загальний і детальний; г) за послідовністю дослідження (застосування засобів): концентричний - від умовної периферії до умовного центру (по спіралі, що згортається); ексцентричний - від центру до периферії (по спіралі, що розгортається); фронтальний (або лінійний) - від однієї межі до іншої; секторний, вузловий; огляд за квадратами, прямокутниками тощо. Статичний і загальний методи характерні для стадії загального огляду, динамічний і детальний - для детального. Бажано застосовувати суцільний метод, бо при застосуванні вибіркового методу можуть бути втрачені деякі сліди (тому він вважається менш ефективним). 2.2. На стадії детального огляду: o з використанням обраних методів і техніко-криміналістичних засобів планомірно й ретельно, щоб нічого не було пропущено, обстежуються обстановка і всі об'єкти, що знаходяться на місці події, встановлюється їх місцезнаходження, взаєморозташування стосовно двох орієнтирів, форма, розміри, особливості (все, що може мати значення для розслідування злочину); об'єкти при цьому можуть братися в руки, переміщатися; - здійснюється вузлова і детальна фотозйомка; o об'єкти вилучаються, пакуються, хоча завершення відбувається на заключному етапі. На цій стадії отримана інформація аналізується і оцінюється (звичайно, це має місце й раніше). На підставі цієї інформації будуються версії про характер події в цілому та окремі її обставини (особу злочинця, мотив, спосіб скоєння тощо). Звертається увага на негативні обставини, тобто такі обставини, які суперечать висунутій версії та звичайному для подібної ситуації перебігу, розвитку події. Вони є підставою для висунення версії про інсценування характеру події (наприклад, про вбивство, а не самогубство, як це намагався видати злочинець). Огляд місця події поєднується з гласними і негласними оперативно-розшуковими заходами, а в деяких випадках і слідчими діями. До початку огляду, під час огляду (паралельно), інколи після його закінчення проводяться такі ОРЗ: 1) переслідування за "гарячими слідами" злочинців, застосування при цьому службово-розшукової собаки; 2) обстеження і прочісування місцевості, приміщень, що розташовані неподалеку, з метою виявлення і затримання злочинця, виявлення слідів, знарядь злочину, викраденого тощо; 3) виявлення і опитування свідків (насамперед очевидців); 4) орієнтування суміжних територіальних і транспортних підрозділів внутрішніх справ за прикметами осіб, викрадених речей; 5) перевірка місць можливого збуту викраденого; 6) перевірка слідів, інших об'єктів за криміналістичним обліком. З. На заключному етапі огляду місця події слідчий: * складає протокол огляду і необхідні плани, креслення (спеціаліст при цьому надає допомогу в описі слідів); * упаковує об'єкти, вилучені з місця події (спеціаліст в необхідних випадках також надає допомогу слідчому в упаковці вилучених слідів, зліпків та інших речових доказів; при наявності постанови про призначення експертизи (або письмового завдання оперативного працівника) доставляє їх в експертну установу); * вживає заходів до збереження об'єктів, що мають доказове значення, які неможливо вилучити з місця події; - вживає заходів щодо заяв, які надійшли від учасників огляду та інших осіб під час огляду. При складанні слідчим протоколу огляду місця події спеціаліст надає допомогу в описі слідів, повідомляючи такі відомості: які застосовувалися засоби для виявлення слідів; способи їх вилучення; місце знаходження слідів (предмет, на якому вони виявлені, характер поверхні); кількість слідів, їх вигляд (поверхневі або об'ємні, статичні або динамічні тощо), форму, розміри, індивідуальні особливості; спосіб додаткової фіксації слідів (фотографування, складання схеми). 3. Тактика огляду трупа Огляд трупа (зовнішній огляд) переважно є складовою частиною огляду місця події, однак може проводитися й як самостійна слідча дія, коли труп оглядається поза місцем, де був виявлений. Стаття 192 КПК України зазначає, що зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар. До завдань огляду трупа на місці події відносяться встановлення і фіксація: 1) місця виявлення трупа та його розташування щодо оточуючої обстановки; 2) положення трупа щодо предметів і слідів, пов'язаних з ним; 3) пози трупа; 4) стану одягу; 5) слідів на трупі та одязі; 6) стану поверхні, на якій знайдений труп ("ложе" трупа) 7) даних, що характеризують стан трупа: факту і часу настання смерті; статі; приблизного віку, наявності і характеру ушкоджень; їх відповідності пошкодженням на одязі; стану окремих частин тіла (живота, статевих органів, заднього проходу; наявність особливих прикмет: рубців, татуювання, протезів тощо); 8) ознак, що вказують на збіг місця виявлення трупа з місцем, де йому були нанесені ушкодження, виявлених при огляді трупа; 9) попередньо можливої причини смерті. Огляд трупа проводиться в такому порядку, в такій послідовності. 1. Після прибуття на місце події судово-медичний експерт (лікар) встановлює ознаки, що свідчать про настання смерті. Достовірними ознаками настання смерті е такі ранні трупні явища, як охолодження тіла, трупні плями, трупне задубіння, початкова стадія висихання у вигляді підсихання окремих ділянок шкіри, слизової губ, рогівки очей. Пізніми трупними явищами є гниття трупа, його загальне висихання, муміфікація. Орієнтуючими ознаками настання смерті е відсутність чутливості до різних подразників: термічних, больових, нюхових; відсутність рефлексів з боку рогівки, наявність яких перевіряється шляхом торкання до неї будь-яким предметом (у живої особи настає рефлекторне закриття очей, яке відсутнє у трупа), зіниць (у трупа зіниці не реагують на світло, у живої особи на світлі зіниці звужуються); відсутність кровообігу і серцебиття перевіряється перевіркою пульсу. Складно встановити настання смерті у постраждалих від ураження електричним струмом, загиблих у результаті отруєння снодійним, наркотиками, від теплових і сонячних ударів тощо, при яких може спостерігатися "уявна" смерть, коли життєдіяльність організму ослаблена до такого ступеня, що зовні створюється реальне враження настання смерті. 2. Проводиться орієнтуюча фотозйомка трупа і визначається його положення відносно нерухомих об'єктів. Відстані від голови трупа і його кінцівок заносяться до протоколу огляду і до схеми місця події. 3. Труп фотографується без навколишнього оточення. Поза трупа фіксується шляхом окреслення контуру тіла крейдою чи іншими засобами на підлозі або іншій поверхні і детально описується в протоколі огляду. Описуються поза трупа в цілому (наприклад, лежачи, сидячи, напівсидячи), а також положення окремих частин тіла: голови (її нахил і поворот); тулуба (наприклад, труп лежить на спині, або на животі, або на боці); кожної руки окремо (витягнутість, положення щодо тулуба, згинання в ліктьовому суглобі, положення долонь і пальців), ніг (витягнутість, згинання в суглобах тощо). 4. Ретельно оглядається і фіксується стан поверхні, на якій знаходиться труп ("ложе" трупа), які предмети і сліди на ній виявлені (це можуть бути кулі, гільзи, пижі, ножі, сліди ніг, плями, схожі на кров тощо). 5. Описується і фотографується стан шкіри на обличчі, голові та інших вільних від одягу частинах тіла. З метою виявлення ушкоджень на голові уважно досліджується її волосиста частина; прощупуються кістки та хрящі; оглядаються порожнина рота (відзначають відсутність зубів, наявність коронок, протезів), шия (описують наявність синців, странгуляціонної борозни та інших пошкоджень). Оглядаються кисті рук, відзначається наявність на них частинок і плям сторонніх речовин, різних ушкоджень. 6. Оглядаються та описуються одяг, головний убір і взуття трупа. Необхідно вказувати: в якій послідовності одягнені предмети одягу; стан одягу, головного убору і взуття (нові, поношені, цілі, розірвані); в якому положенні знаходяться предмети одягу (чи зміщені її окремі частини у бік, загорнуті догори); наявність усіх ґудзиків та інших застібок; пошкодження на одязі, головному уборі і взутті (вид ушкоджень, їх форма, розміри і місце розташування); що знайдено в кишенях і інших місцях одягу, головного убору і взуття. 7. Під час огляду трупа судово-медичний експерт або лікар визначають його приблизний вік (на вигляд); зріст; статуру; колір шкірних покривів; температуру тіла; наявність або відсутність трупних явищ; стан статевих органів і заднього проходу; наявність індивідуальних ознак: татуювань, шрамів, відсутність будь-яких пальців на руках тощо. 8. Виявлені на трупі пошкодження описуються й фотографуються. Якщо виявлений невпізнаний труп (тобто не знайдено документів, ніким не впізнаний на місці події), то необхідно зафіксувати ознаки зовнішнього вигляду, заповнюється також упізнавальна карта, робляться упізнавальні знімки. У таких випадках для фотозйомки інколи провадиться "туалет" трупа, реставрація. У деяких випадках виникає необхідність у повторному огляді трупа або повторній судово-медичній експертизі після поховання. Для цього за постановою слідчого, затвердженою прокурором (ч. 2 ст. 192 КПК України), відбувається ексгумація трупа. Труп виймається з місця поховання в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, який підписують усі зазначені особи. Оглядається в цілому місце поховання, одяг і труп. Ретельність залежить від мети ексгумації. Якщо головне полягає у виявленні певних обставин, ознак зовнішнього характеру, то огляд здійснюється ретельно. У разі проведення надалі судово-медичної експертизи, то огляд може полягати у фіксації загальних відомостей про поховання та труп. 4. Особливості тактики огляду предметів, документів (речових доказів) Огляд предметів проводиться як самостійна слідча дія, коли: 1) вони виявлені в ході обшуку, огляду місця події, місцевості, приміщення, і для їх огляду потрібний тривалий час і спеціальні умови; 2) предмети, що можуть бути визнані речовими доказами, представлені слідчому потерпілим, свідком, підозрюваним або іншими особами. Слідчий проводить їх огляд у своєму кабінеті, забезпечуючи збереження для експертного дослідження. Огляд починається з аналізу загального вигляду предмету, його стану, призначення. Якщо на предметі можуть бути виявлені мікрооб'єкти, сліди пальців рук, запахові сліди, то огляд починається з їх виявлення і фіксації (за допомогою відповідних спеціалістів та з використанням необхідних науково-технічних засобів). Потім виявляються індивідуальні ознаки предмета, його особливості і дефекти, сліди, що підтверджують зв'язок із злочином, що розслідується, тощо. Всі дані докладно відображаються в протоколі, проводиться фотографування або відеозапис. Огляд документів проводиться з метою виявлення, аналізу і фіксації ознак, що дозволяють визнати їх речовими доказами або іншими документами, встановлення криміналістично значимих обставин. Порядок огляду документа передбачає виконання ряду правил. На початковому етапі слідчий отримує загальне уявлення про документ, з'ясовує такі обставини: що являє собою документ, який оглядається; у кого і де він зберігається; зовнішній вигляд документа та його реквізити; походження документа, від кого надійшов адресату. Під час огляду документа - речового доказу слідчий доступними йому засобами вирішує питання про його справжність, вивчаючи зміст і форму документа, матеріал і його окремі частини, підписи, відбитки печаток і штампів тощо. Якщо документ є письмовим доказом і використовується як засіб встановлення фактів, то при його огляді особливу увагу звертають на ті частини документа, які засвідчують той чи інший факт, або на зміст документа, з якого можна дійти висновку щодо обставин, які цікавлять слідство. При детальному огляді не можна використовувати такі технічні засоби і методи, які можуть пошкодити документ, знищити сліди злочинця. Оглядають документ при природному або гарному штучному освітленні під різними кутами зору. При огляді застосовуються лупи, світлофільтри, електронно-оптичний перетворювач. Згинати листи можна тільки за старими складками, не можна підкреслювати або обводити окремі місця в тексті, підшивати документи у справу. Пред'являти їх зацікавленим особам слід в поліетиленових пакетах, виймаючи лише у випадках необхідності (або ж використовувати копії). Якщо документ має посвідчувальний характер, то при його огляді звертають увагу на наявність підпису конкретної посадової особи, номер, дату видачі, відбиток печатки. Зі змісту інших документів стає зрозумілим, яку мету переслідував автор при складанні тексту. На автора вказує наявність в документі відомостей про маловідомі факти, події, їх деталях, про конкретних громадян як учасників цих подій. При огляді документа в протоколі фіксується: 1) місце, дата і час його виявлення; 2) найменування документа; 3) його зовнішній вигляд, реквізити та особливості; 4) зміст; 5) індивідуальні ознаки документа. Більш детально рекомендації щодо огляду документів викладені у темі 7. 5. Тактика освідування Одним із способів збирання і перевірки доказів є освідування живих осіб. У ході його провадження можуть бути виявлені різні сліди злочину: плями крові, слини та інших виділень людського організму, залишки пально-мастильних матеріалів, спеціальних барвників, наркотичних або отруйних речовин, волосся, текстильні волокна, залишки ґрунту тощо. Освідування полягає в огляді і дослідженні слідчим (особою, що провадить дізнання), а в окремих випадках і самостійно судово-медичним експертом чи лікарем тіла живої людини з метою одержання і перевірки доказів. Порядок провадження освідування регламентований ст. 193 КПК України, яка закріплює, що при необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий виносить про це постанову і проводить освідування. Якщо необхідно провести судово-медичне освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка, то таке освідування за вказівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар. Таким чином, закон передбачає два види освідування: 1) Слідче освідування - процесуальна дія, що проводиться слідчим (дізнавачем, прокурором); 2) Судово-медичне освідування - проводиться за дорученням слідчого судово-медичним експертом або лікарем (складається довідка). Необхідно розрізняти ці два види освідування. Так, освідування як слідча дія встановлює наявність ушкоджень, особливих та разючих прикмет, а судово-медичне - ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Освідування як слідча дія - це огляд тіла живої особи (і одягу), спрямований на виявлення, засвідчення наявності чи відсутності у особи особливих, разючих прикмет або виявлення, фіксацію і вилучення слідів, що мають значення для розкриття і розслідування злочинів. Підставою для проведення освідування є наявність достатніх даних вважати, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має значення для встановлення істини у справі. Особливими чи разючими прикметами можуть бути шрами, родимі плями, татуювання, рубці, бородавки, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад віспи, тощо. Слідами злочину на тілі можуть бути тілесні ушкодження, що залишилися після скоєння насильницького злочину, сліди пострілу, плями крові, сліди виділень людського організму (слини, сперми), спеціальні хімічні речовини, залишки наркотичних речовин тощо. Слідчий не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це зв'язане з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. Якщо освідування, яке проводить слідчий, вимагає оголення освідуваної особи, слідчий повинен бути тієї ж статі, що і освідувана особа. Якщо слідчий, який розслідує дану справу, має іншу стать, він повинен просити прокурора або начальника слідчого відділу доручити проведення освідування слідчому або працівнику органу дізнання, який має необхідну стать. Не можна доручати проведення такого освідування лікарю, бо, по-перше, тут не потрібні медичні знання, а по-друге, і це головне, таким чином буде порушений принцип публічності і виключної компетенції слідчого на проведення слідчих дій. До участі у проведенні освідування слідчий може при необхідності залучити судово-медичного експерта, лікаря або іншого спеціаліста у сфері медицини, криміналіста, будь-якого іншого спеціаліста. Залучені особи, як і сам слідчий, мають бути однієї статі з освідуваним. Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України наявність понятих під час проведення освідування не обов'язкова (поняті залучаються, якщо слідчий визнає необхідним). Характеризуючи особливості освідування, слід відзначити таке. Освідування є різновидом огляду, специфіка якого визначається особливістю його об'єкта - об'єктом є тіло живої особи. Об'єкт освідування має юридичні гарантії його недоторканності, а саме освідування пов'язане з моральними проблемами, що упираються в неприйняття суспільством можливості огляду тіла особи іншої статі. Освідування пов'язане з вторгненням у права і свободи людини, тому виділено в окрему слідчу дію, а щодо його провадження встановлена спеціальна процесуальна форма. Слід зауважити, що як і при інших слідчих діях, під час освідування не допускаються дії, що принижують честь і гідність особи, яку освідують, або шкідливі для її здоров'я. Завдання освідування випливають із ст. 193 КПК України: 1) виявлення і посвідчення наявності особливих прикмет (татуювання, родимка тощо); 2) збирання, виявлення, фіксація різноманітних слідів, мікрооб'єктів; 3) фіксація пошкоджень на тілі, одязі; 4) встановлення стану особи (алкогольне, наркотичне сп'яніння). Ці завдання зумовлюють значення результатів освідування, вказують на причетність особи до скоєного злочину. Вся робота під час освідування може бути поділена на три етапи. Підготовчий етап, на якому встановлюється мета, час, місце проведення освідування, техніко-криміналістичні засоби, коло учасників (спеціалісти, поняті тощо). Успішний пошук речових доказів підчас освідування можливий лише на основі знань способу скоєного злочину та закономірностей утворення тих або інших слідів. Тому під час підготовки до освідування необхідно ретельно вивчити і проаналізувати матеріали справи та інші джерела інформації, щоб визначити, які сліди можуть мати місце на тілі та одязі особи, освідування якої будуть проводити, де вони можуть дислокуватися і як їх знайти. Під час освідування необхідно оцінювати, осмислювати всі виявлені ознаки і з урахуванням цього визначати хід подальшого обстеження. Робочий етап, на якому відбувається безпосереднє вивчення тіла освідуваного, його одягу. Тактика залежить від цілей, місця знаходження предметів. Може освідуватися тільки та частина тіла, предметів, на які вказала допитувана особа. Якщо треба встановити більшу кількість слідів, прикмет на різних частинах тіла, то треба обстежити все тіло і одяг зверху вниз (обстежуються, по-перше, відкриті частини тіла, а по-друге, закриті частини тіла). Кожна річ та предмет уважно оглядаються. При цьому беруться до уваги характер скоєного злочину, контакт підозрюваного та потерпілого. На заключному етапі про результати освідування слідчий (особа органу дізнання, що самостійно здійснювала освідування за дорученням слідчого) складає протокол, де зазначає час і місце освідування особи, відомості про понятих і спеціаліста, хід і результати освідування, зауваження з приводу проведення цієї слідчої дії. Протокол підписують слідчий, поняті, освідуваний та спеціаліст, якщо він брав участь у проведенні освідування. Судово-медичне освідування провадиться в тому разі, коли для його виконання потрібні спеціальні знання в галузі медицини: для виявлення і дослідження ушкоджень на тілі, ран, укусів зубів, плям крові, слідів хірургічних операцій, необхідних для вилучення кулі чи іншого знаряддя злочину та надання при цьому медичної допомоги тощо. Для проведення судово-медичного освідування слідчий передає письмове доручення судово-медичному експерту або лікарю. Вказані спеціалісти самостійно з використанням своїх спеціальних знань, методів і засобів проваджують освідування, виявляють і досліджують всі сліди й обставини, що мають значення для справи, та складають за наслідками проведеної слідчої дії відповідно акт судово-медичного освідування або довідку. 6. Фіксація ходу і результатів огляду й освідування Основним способом фіксації результатів огляду є складання протоколу. Додатковими способами фіксації є складання планів та схем, фотозйомка, відеозапис місця події (його окремих вузлів, слідів, речових доказів) та інших об'єктів огляду. Складання протоколу огляду вимагає додержання певних вимог. Протокол має бути повним, містити детальний опис окремих слідів, інших обставин злочину. Протокол огляду місця події складається з трьох частин: вступної, описової та заключної. Обов'язковими елементами вступної частини протоколу е: 1) місце і дата проведення огляду; 2) посада, прізвище, ініціали особи, яка провадила огляд і склала протокол; 3) підстави проведення огляду; 4) характер події, розташування місця та об'єкту огляду; 5) час початку та закінчення огляду; 6) прізвище, ім'я та по-батькові кожного учасника огляду; посада представників установ і підприємств, адреси понятих; 7) відмітка про роз'яснення понятим їх прав і обов'язків; 8) відмітка про роз'яснення спеціалістам їх прав і обов'язків; 9) умови проведення огляду (освітлення, метеорологічні або інші умови, що впливають на проведення огляду); 10) відмітка про повідомлення осіб, що беруть участь в процесі огляду, про застосування під час огляду конкретних технічних засобів. Описова частина протоколу повинна складатися з дотриманням таких вимог. Всі дії слідчого повинні бути описані в тій послідовності, як проводився огляд, об'єкти описують в тому вигляді, в якому виявлене спостерігалося в момент огляду. При складанні протоколу необхідно: o уникати вживання довгих фраз, невизначених висловів, наприклад, "недалеко", "поблизу" тощо; місцевих висловів та великої кількості спеціальних термінів; використання синонімів при описі одного об'єкта; o послідовно і чітко викладати свої думки; o детально описувати предмети і видимі сліди, пов'язані зі злочином; o при описі цих об'єктів індивідуалізувати предмети і сліди, щоб надалі виключити можливість їх фальсифікації, а в разі їх втрати - основні параметри та ознаки об'єктів залишилися б зафіксованими в протоколі; 1. Відобразити різні обставини, які настали під час огляду (наприклад, зміни погодних умов). 2. Відзначити, які технічні засоби застосовувались для вимірювання, фотографування, відеозапису; для виявлення, виготовлення зліпків та інших видів фіксації слідів, умови їх застосування, отримані результати. Заключна частина протоколу містить такі відомості: o об'єкти, виявлені, зафіксовані і вилучені під час огляду; описується їх упаковка, куди вони направлені або кому передані для зберігання; o заяви спеціаліста, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів; o зауваження понятих з приводу проведених дій під час огляду; o зауваження інших учасників огляду; o плани, схеми, негативи, касети або ж електронні носії, зліпки та відбитки слідів, виготовлені під час огляду, які додаються до протоколу огляду. За відсутності зауважень у протоколі робиться відмітка про те, що таких зауважень не надійшло. Протокол підписує слідчий і всі особи, які брали участь в огляді, та поняті. До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події (схематичні чи масштабні), схеми, фотознімки, плівки відеозапису. Одним із додаткових способів фіксації об'єктів огляду є фотозйомка та відеозапис. Традиційними видами фотозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна. У випадках, коли на місці події знайдені сліди або речові докази (дрібні частки, сліди рук) і вони не можуть бути вилучені внаслідок різних причин, використовуються методи масштабної та великомасштабної фотозйомки. Поряд з фотозйомкою може бути проведений відеозапис. Він застосовується у випадках, коли подія ще не завершена (пожежа, екологічна катастрофа, авто пригода), або в інших випадках, якщо слідчий вважає це за потрібне. Складання схем і планів місця події - один із додаткових способів його фіксації. Якщо вони точно відображають обстановку події, містять необхідні розміри і пояснення, такі схеми і плани дають наочне уявлення про взаєморозташування предметів і слідів злочину, дозволяють зрозуміти викладене в протоколі огляду і зображене на фотознімках огляду місця події. Надалі схеми та плани допомагають уточнити показання свідків - очевидців, підозрюваних, обвинувачених. У разі якщо при допиті цих осіб вони самі вичерчують схему місця події, яка за основними параметрами буде співпадати зі схемою, виготовленою при огляді слідчим, цей факт підтверджує, що допитуваний знає обставини скоєння злочину. На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням "північ - південь" для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах) пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені" об'єкти. При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення. Плани і схеми місця події підписують слідчі.  

Дата добавления: 2015-10-28