поняття про ткацьке переплетення.

Тк пер-ня- переплетення поздовжніх і поперечних ниток, з яких виробл тканини, а на її поверхні форм певний порядок перекрить і взаємодіє з строками. Головні: полотняне: одностороннєР1І1. саржеве -тканини однобічні (рис на лиц стороні)рис має вигляд діагональних смуг різної ширини,напрвлних під кутом70.різновиди:просте,підтканеР2І1,3І1,основнеР1І2,1І3,рівносистемнеР2І2,3І3. атлас -лиц поверхня утв за рах перекриття ниток основи. сатинове -лиц поверхня утв за рах перекриття ниток утка. Дрібнвізерункові:похідні від базових, хар-ся збільш довжини перекриттів або по основі або по утоку. похідні від полотняного: репсове -збільш ниток по основі і передку. рогошка -збільш перекриттів і по основі і по утку. від саржевих:отрим шляхом збільш довжини перекриттів,к-тю ниток в рапорті(посилена саржа, проста саржа) та змінення направлень саржевих ліній: ламана,зігзагоподібна саржа. Від атласних і сатинових: посилений атлас -отр шляхом збільш довжини перекриттів осн ниток. посилений сатин -отр шляхом збільш довжини перекриттів уточних ниток. тіньові атласно-сатинові -отр внасл переходу від сатину з утковим ефектом до атласу з осн ефектом і навпаки. Комбіновані:обєдн в одному перепл двох бо більше базових чи похідних переплетень та їх подальшою розробкою зміною в рапорті. орнаментні- рис у вигляді продольних і попер смуг клітин, різних контурів, які утв шляхом поєднання різних переплетень. крепові- хар-ся дрібнозернистою матованою поверхнею за рах накладання різних рапортів,перестановки ниток уточних та основних,їх будують на осн саржевих сатиново-атласних полотн переплетень. просвічуван е-сполуення полотняного з сатиново-атл переплетенням, ос-ть тканина має простір без нитки. рельєфне -склад з певних геометр фігур (ромби,клітини,смужки) і виступають опукло на поверхні:вафельне,діагональне, рубчикове. Складні -мають 3 і більше систем ниток (2основи і 1 утоку і навп). півторашарове -має 2 основи і 1 нитку підканняі навп. Поодинока система ниток у тканині лежить в одній площині,а подвійні системи-у двох,одна за другою .двошарове (подвійне)-2 системи ниток основи і 2 нитки утоку. суцільно-тканні -верхній шар зроблений 2 системами основи,нижній 2 утоку .прошивні -склад з 2 шарів тканин зєдн між собою лише в окремих місцях.три і багатошаров і:3-6 систем ниток .піке -тканина лиц поверхні має випуклі рельєфні рисунки,контури їх поглиблені в товщу тканини, але зворотній бік тканини гладкий. ворсові.махрові -2 системи ниток основи і 1 утоку.з 1 основи і утоку утв грунт тканини,а 2 утв петлі. перевивочне(ажурне). Крупновізерункові(жаккардові):великий рапорт 24-к-х тис ниток:простий(2системи),складни(3-5)

55. Особливості сортування швейних виробів. характеристика дефектів

Особливості сортування Якість ШВ залежить від моделі, конструкції, матеріалу та його обробки.Сортність ШВ визначається згідно з ГОСТ 12566-88.В залежності від наявності дефектів всі ШВ поділяються на І і ІІ сорт.Якщо ШВ мають більше дефектів, ніж допускається у ІІ сорті, то їх відносять до несортових.Види дефектів, їх розміщення, кількість, розміри тощо перераховані у ГОСТ 12566-88.Дефекти на закритих ділянках менш впливають на сортність, а дефекти тканин у закритих під час носіння деталях не враховуються.До І сорту відносять вироби без дефектів або ті, які мають не більше 3-х виробничо-швейних і не більше 4-х дефектів тканин.До ІІ сорту відносять вироби, що мають не більше 5-ти виробничо-швейних і не більше 6-ти дефектів тканин.За якістю виконання всі ШВ виготовляються звичайної та вищої якості.

Характеристика дефектів швейних виробів 1-й,2-й сорт.визнач за наявн дефектів зовн виду полотна та виробничо швейних дефектів. стандарти обмеж к-ть дефектів. дефекти:такі що не допускаються, не врах, видимі,невидимі.Забруднення,потовщення ниток,близна (позд чи попер смужка), парочка(позд смужка у вигл подвійної нитки),різне спіткання (попер смуги,утв внасл викор спіткання різних партій), спуски спіткання (зароблені в структуру тканини потовщення), відсутнє піткання (попер розрідж смуга, внасл від нитки піткання) недоріка(попер смуга, що являє її частину з меншою щільністю), забоїна (попер смуга має вищу щільність),підплетина(ділянка тканини з обірваними нитками основи і без чіткого перепл з спіткання-дірка)

56. класифікація ткацьких переплетень

Мають такі класи переплетень: головні (фундаментальні), похідні від головних, мелкоузорчатой, крупноузорчатим і складні.

Кожен клас включає кілька видів. Наприклад, в клас головних переплетень входять такі види: полотняне, саржевое, атласна.

Види переплетень можуть підрозділятися на різновиди: атласне переплетення, наприклад, може бути з основним застилаючи на лицьовій стороні (власне атласна) і з утоковим застилаючи (сатинове).

Вхідні в цей клас переплетення (полотняне, саржевое, атласна) розрізняються по довжині перекриття і величиною зсуву.

Полотняне переплетення має найменшу величину раппорта (по дві нитки по основі і утку), довжину перекриття і зрушення, рівні одиниці; перекриття розташовані в шаховому порядку. Полотняне переплетення характеризується найбільшою пов'язаністю ниток основи і качка, внаслідок чого тканини полотняного переплетення є найбільш міцними, легкими, жорсткими, лицьова сторона і виворіт у них однакові, поверхня рівна, що складається з однаково розташованих перекриттів основи і качка.

Полотняним переплетенням виробляється велика кількість тканин, наприклад ситець, мадаполам, штапельне віскозне полотно, лляні білизняні полотна та ін

Саржеве переплетення відрізняється від полотняного довжиною перекриття (дорівнює двом і більше) і величиною раппорта (не менше трьох ниток), величина зсуву так само, як і у полотняного, дорівнює одиниці. На лицьовій поверхні тканини саржевого переплетення видно саржеві лінії, розташовані по діагоналі знизу вгору направо.

Раппорт саржевого переплетення позначається дробом, в чисельнику якого міститься число ниток основи, що виходять на лицьову сторону, а в знаменнику - число ниток основи, що перекриваються утком.

В залежності від співвідношення величини перекриттів основи і качка розрізняють основну саржу (на лицьовій стороні переважає основа), уточную (на лицьовій стороні переважає качок) і одно-системну (величини перекриттів, утворених основою і утоком, однакові).

В позначенні раппорта основний саржі чисельник більше знаменника (2/1, 3/1, 3/2 та ін), уточной саржі - менше (1/2, 1/3, 2/3 тощо), у равносістемной - чисельник і знаменник однакові (2/2, 3/3 та ін.)

1. Методи оцінювання білості тканини.

Сутність вибілювання і стійкість білості залежить від багатьох чинників: концентрації і виду препарату, температури, тривалості процесу, ретельності промивання. З метою підвищення цієї операції часто матеріали вібілюють послідовно кількома препаратами. Волокно твірні полімери – целюлоза, керотин, полі капролактам тощо – у чистому стані не мають кольору. Причиною їх кольору можуть бути різні домішки. Природа і структура забарвлених домішок волокнистих матеріалів різна. Проте спільною ознакою для них є наявність хромофорних систем, або хімічних груп з ненасиченими зв’язками.

Вибілювання тканин проводять з метою отримання вибілених виробів або їх подальшого фарбування в світлі та яскраві кольори. Для вибілювання виробів майже з усіх відомих волокон використовують такі окислювачі: хлорит і гіпохлорит натрію, хлорне вапно, перекис водню. Вони переводять сполуки, які містяться в волокнах, у безколірні. Вироби з вовни та натурального шовку вибілюють розчинами відновників: SO2, Na2S2O4, NaHSO3. Суть хімічного вибілювання полягає в руйнуванні хромофорних систем під дією активних елементів – продуктів розпаду окиснювачів або відновників. Це переважно атомарний кисень, хлор, сірчистий ангідрид тощо. Хімічне вибілювання має компромісний характер: поряд з руйнуванням хромофорних систем відбувається деструкція волокнотвірного полімеру. Подальше підвищення білості хімічним способом вибілювання супроводжується різким пониженням механічних властивостей виробів, зокрема їх стійкості до розриву.

58.Хар-ка базових переплетень і їх вплив на властив тканин.

До гр баз перепл відносять:полотняне,саржеве,атласне й сатинове перепл. Полотняне перепл застосовують найчастіше в лляному ткацтві.Тут кожна нитка піткання переплітається з кожною ниткою основи.На лицьову поверхню виступають непарні нитки основи-1,3,5 тощо, а на зворотну-парні-2, 4,6тощо.Візерунок тканини простий,однаковий на обох сторонах.Схема перепл нагадує шахову дошку.Тканини, зроблені цим переплетенням, двобічні.Вони жорсткіші й міцніші порівняно з тканинами інших перепл за умови,що параметри будови та волокнистий склад у них однакові. Саржеві переплетення. Якщо полотняне переп,як вид, поодиноке,то саржеве перепл має кілька різновидів.Загальні хар-ки саржевих перепл:R_o>3,R_n>3,L_o>2,L_n>2,S—l. Теоретично кількість рапортів саржевих перепл не обмежена.Практично вона пов'язана з довжиною перекриття (L), зі збільшенням якої погіршується зв'язок ниток основи з пітканням.Саржеві перепл прийнято характеризувати умовними дробами.Чисельник показує кількість основних ниток,що перекривають кожну нитку піткання в межах одного рапорту, а знаменник-кількість ниток основи,що перекриваються кожною ниткою піткання також у межах рапорту.Саржі,в яких чисельник або знаменник дорівнює одиниці (1/2, 2/1, 3/1 тощо)-прості саржи.Саржі,в яких на лицьовому боці переважають нитки піткання (1/2, 2/4 тощо), наз пітканими, саржі 2/1,3/2,4/1 тощо-основними,а саржі 2/2, З/З, 4/4 тощо -рівносистемними.Тканини саржевих перепл-однобічні.Зі збільшенням рапорту зростає різниця між візерунками лицьової поверхні тканини та зворотної.Візерунки мають вигляд діагоналевих смуг різної ширини,направлених знизу зліва вгору направо.Зв'язок між нитками в тканинах саржевих перепл слабший,тому вони більш еластичні і за інших рівних умов менш міцні,ніж тканини полотняного переплетення.Саржеві перепле за обсягами їх використання посідають2місце після полотняного у виробництві костюмних,пальтових,платтяних та інших тканин. Сатинові й атласні переплетення. Подібно до саржевих сатинові й атласні переплетення мають численні різновиди. Загальними для них є кількісні характеристики:Ro>5,R_n^5,L_o>4,L,i>4,S>2Сатини й атласи хар-ть умовним дробом,чисельник якого дорівнює рапорту,а знаменник - зсуву: 5/2, 5/3, 7/2, 7/3 тощо.Різниця між сатинами й атласами полягає в тому,що у сатинах лицьова поверхня утворюється за рахунок перекриття ниток піткання,а в атласах-за рахунок ниток основи.Завдяки зсуву через дві і більше ниток (S>2), а також значно більшим довжинам перекриття (L>4),сатинові й атласні переплетення не мають смугастого візерунка.Тут діагоналі відсутні,а поверхня виглядає рівною і гладкою.Цей ефект підсилюють збільшенням щільності ниток піткання в сатинах і основи — в атласах.Сатини й атласи більш еластичні,менш міцні,але значно стійкіші до витирання.Саме тому їх використовують переважно для підкладок.

59. Загальні поняття про трикотаж. Відмінність трикотажних полотен від тканних.

Трикотажні полотна, на відміну від тканих, отримують з однієї або багатьох ниток шляхом утворення з них петель та їх взаємного з'єднання. У трикотажному виробництві, крім полотен, отримують також готові текстильні вироби різного призначення -рукавички, шкарпетки, панхочи тощо, або окремі деталі виробів -рукава, спинки, полички тощо. Тому нерідко користуються загальним терміном - трикотаж, як це прийнято у багатьох західноєвропейських мовах.Трикотаж в'яжуть на трикотажних машинах або вручну, використовуючи для цього пряжу і нитки різного складу і різної будови. Специфіка в'язання трикотажу та побудови окремих механізмів в'язальних машин обумовлює підвищені вимоги до властивостей текстильної сировини. Насамперед, пряжа і нитки не повинні мати зовнішніх дефектів - різких потовщень, сукрутин, обривів моноволокон у комплексних нитках. Характеристики нерівномірності за товщиною, міцністю та крутінням повинні бути мінімальними. Пряжа і нитки повинні бути м'якими, еластичними, не дуже пружними, здатними легко утворювати петлі та без утруднень звільняти петлеугворюючі механізми машин.У процесі підготовки пряжі і ниток до в'язання їх перемотують, зволожують або обробляють антистатичними препаратами, кондиціонують. Перед в'язанням основов'язаного трикотажу проводять снування ниток основи.В'язання трикотажу базується на певних теоретичних засадах, або положеннях. Первинною чарункою трикотажу є петля -просторова крива, розміри і форма якої визначають особливості будови полотна та його основні властивості. Петлі, що розміщені за шириною полотна, або виробу, утворюють так званий петельний ряд, а петлі, розміщені за довжиною трикотажу (по вертикалі), утворюють петельний стовпчик. Залежно від порядку утворення петельних рядів трикотаж поділяють на поперечнов'язаний і основов'язаний. Петлі одного горизонтального петельного ряду в поперечнов'язаному трикотажі формуються послідовно з однієї безперервної нитки: 1-й ряд - зліва направо, 2-й ряд - справа наліво і т.д. У процесі петлеутворення нитку згинають -кулірують. Від цього слова поперечнов'язаний трикотаж називають ще кулірним. В основов'язаному трикотажі етлі горизонтального петельного ряду формуються з окремих самостійних ниток (І, II тощо) одноразово. Кількість ниток в одній основі відповідає кількості петель в одному петельному ряду від краю до краю полотна.

60.Похідні і комбіновані тк перепл:іх хар-ка і вплив на властивості тканин.

На основі головних перепл можна проектувати безліч похідних.Зокрема:від полотняного-репсові та рогожові;від саржевих-зворотні і ламані,складні,діагональ;від сатинових і атласних-підсилені сатинові й атласні перепл,тіньові сатино-атласні перепл та ін. Репсові перепл отримують збільшенням довжини перекриття(L)або по пітканню,або по основі в тканинах полотняного перепл.Для цього при проділі ниток основи у одне вічко начиння заводять по2і більше ниток,а в разі ткання з багатьма начиннями проділ роблять так,щоб замість поодинокої нитки основи фак утворювали2-3або більше парал ниток.За рах ниток піткання утворюються довші перекриття,а наявність під ними2-3і більше ниток основи забезпечує творення поздовжніх рубчиків.Такий репс наз репсом пітканим.Якщо при виготовленні тканини полотняного перепл замість1нитки піткання в1фак прокидати парал по2-4нитки,отримують репс основний.Відомі також напіврепси-піткані й основні,а також фальшиві репси-тканини полотняного перепл,в яких викор нитки різної товщини в основі і пітканні. Рогожка, або анама - похідне від полотн пере­пл,в якому збільшено довжину перекрить і по основі, і по пітканню. Репси і рогожки - тканини однобічні.Вони більш еластичні,особливо рогожки,і мають рельєфну лицьову поверхню у вигляді рубчиків або квадратів. Зворотна саржа може мати різні рапорти і довжину перекриття.Різниця зворотних сарж від базових полягає в напрямі поверхневих смуг(рубчиків),що спрямовані знизу справа вгору наліво. Ламана саржа -перепл,що об'єднує базову і зворотну саржу з характерними для них ха-ками. Складна саржа- переплетення,що виникає внаслідок об'єднання в одній тканині кількох базових або похідних саржевих переплетень.Складні саржі хар-ть умовними дробами виду 3/1-2/1-1/3. Діагональні перепл утворюють на основі складних сарж.На лицьовому боці тканини мають чіткі діагональні смуги,що йдуть під кутом більше 45 знизу зліва вгору направо.Частіше діагональні перепл вик-ть для виробництва коверкотів, габардинів та інших тканин костюмно-пальтового та плащового призначення. Підсилені сатини отримують на базі сатину 8/3 шляхом подвоєння поодиноких перекрить і подальшого його підсилення ще на одне перекриття. Так виробляють молескіни та інші тканини одягового призначення з подальшим начісуванням ворсу. Тіньові сатиново-атласні перепл отримують внаслідок переходу від сатину з пітканим ефектом до атласу з основним ефектом,і навпаки.Перехід може бути як горизон­тальним,так і вертикальним.При застосуванні різнокольорових ниток основи і піткання тканини мають не лише структурні,а й привабливі кольорові ефекти. Комбіновані переплетення отримують внаслідок об'єднання в одному переплетенні2або більше базових чи похідних переплетень та їх подальшою розробкою-зміною рапортів,довжини перекрить,підсиленням,ускладненням проділів тощо.Для ткання використовують кареточні ткацькі верстати з більш як4начиннями. Відомо безліч окремих видів переплетень цієї групи.Практичне їх використання залежить від рівня графічної (проектної) розробки та можливостей наявного парку ткацьких верстатів.

61.Вимоги трикотажного виробництва до вихідної текстильної сировини.

Технологічні особливості роботи трикот машин,а також петлеподібна будова і особливі властивості трикот полотна,висувають стосовно пряжі додаткові вимоги порівняно з пряжею,призначеною для ткацького виробництва.Трикот пряжа має бути відлогою, м'якою, рівномірною за товщиною, блиском, міцністю, еластичністю.Застосування більш відлогої за суканням трикот пряжі,порівняно з пряжею для ткацького вир-ва, пояснюється тим,що підвищення крутки пряжі призведе до збільшення жорсткості пряжі, і також до збільшення її покриття плямами,а отже,і до виходу з ладу трикотажних машин, ламання голок,викривлення форми і зміни розмірів петель,перекосів трикот полотна та інш дефектів.М'якість трикот пряжі визначається не лише показником и крутки,але і властивостями самих волокон.Підвищення м'якості пряжи на трикотажних фабриках досягається попередньою обробкою пряжі:ниток перед в'язанням спец зм'якшувальними розчинами,які потім вилучаються з трикот полотна чи гониш виробів перед фарбуванням.Рівномірність пряжі за товщиною і блиском забезпечує одержання однорідного за структурою і рівномірного за товщиною,щільністю і блиском трикотажу. Нерівномірна за товщиною пряжа,не забезпечує рівномірної поверхні,викликає "зебристість" (смугастість трикотажу)Рівномірність пряжі за міцністю перешкоджає обривам пряжі та чменшує кількість дефектів у процесі трикот вир-ва.Еластичність,яка хар-ує частку пружного подовження в абсолютному видовженні,є1з найважливіших властивостей трикотажної пряжі.Пружність пряжі зумовлена властивостями волокон, способом прядіння і показником крутки. Найбільш пружними волокнами є вовна і синтетичні ПЕ і ПА волокна: лавсан, капрон. Характер поверхні трикот пряжі є також важливим показником для вироблення трикотажу без виробничих дефектів.Надто пухнаста, нерівномірна, шишкувата пряжа буде не лише призводити дефектів полотна при в'язанні,але і зумовить зниження пружних властивостей трикотажу.Після виготовлення трикотажу парафін і емульсія мають бути повністю видалені з волокна,оскільки це позначиться на рівномірності фарбування трикотажу.

62.Хар-ка жаккардових перепл і їх вплив на властивості тканин.

Крупновізерункові, або жак перепл виділені в окрему гр за2основними ознаками:особливостями ткання та розміром рапорту.Тканини цих перепл отримують на ткацьких верстатах жак машин.їх вик-ня пов'язане зі значними витратами праці для виконання підготовчих робіт до ткання.Однак доцільність цих витрат виправдовується кінцевим продуктом-готовими тканинами різних структур високо­художнього оформлення.Жак перепл мають рапорт від 24 до кількох тисяч ниток.На жак машинах можна отримувати тканини з низькорапортними перепл,але цього не роблять з екон міркувань.Візерунки на поверхні жак тканин утворюються через поєднання простих і складних перепл. Тому жак перепл поділяють на2підгр: прості, що мають2системи ниток(основу і піткання),і складні, що утворюються з3-5систем ниток.Жак машини можуть при утворенні факу підіймати не тільки певні гр,а й окремі нитки основи.Завдяки цьому є можливості для проектування і ткання візерунків складних композицій з різними орнаментами і з рапортами у кілька сот ниток.Ткацький малюнок одношарових (простих) жак тканин має тло і ткацький візерунок.Тло формується за рахунок переважно найпростіших переплетень-полотн,саржевого або сатиново-атласного.Для отримання ткацького візерунка вик-ть різні рельєфні або похідні переплетення,які чітко контрастують на рівному і гладкому тлі. Контрастність зростає внаслідок зас-ня різнокольорових ниток,за рахунок як формується лицьова поверхня візерунка.Безмежно широкий перелік різновидів жак складних перепл: півтора-, дво-, три- і багатошарових.Особливе місце серед них посідають гобеленові, репсові й ворсові жак тканини.Гобеленові перепл будують на основі кількох систем ниток основи і кількох систем ниток піткання.Внаслідок ускладнення порядків перепл,вик-ня ниток різних кольорів і товщини отримуть багатошарові тканини високої густини з різними поверхневими ефектами.Репсові жак тканини мають складну багатошарову будову і спец–рубчикову структуру лицьової поверхні.Вони досить зносостійкі. Для меблевої промисовості.

63. Загальна схема виробництва трикотажних полотен і виробів.

У фабричних умовах трикот полотна,окремі деталі і готові вироби отримують на трикотажно–в язальних машинах.На відм від ткацького виробн трикотаж отримують,починаючи з формування петель з ниток або пряжі.Петлі формуються на голках–гачкових або язичкових.Окрема нитка або система ниток подається на голки нитководом–металевим стрижнем,що має на кінці вічко,в яке засилено нитку.Петлеутворення відбувається2способами:трикотажним і в язальним.Трикот спосіб різниться від в язального тим,що тут після прокладання нитки проводять її згинання.В язальним способом отримують трикотаж переважно на машинах з язичковими голками.Процес вир-ва трикот виробів складається з таких основних операцій:моделювання(розроблення нових або вибір уже існуючих трикотаж виробів),конструювання(розробка технічних вимог для пошиття данної моделі з врахуванням найважливіших властивостей полотна і виготовлення лекал для покрою полотен), підготовки і крою полотна, пошиття і оздоблення виробів, розбракування готових виробів.

64. Загальні поняття про обробку та оздоблення тканин.Хар-ка основних, підготовчих оброб процесів.

Обробка,суть якої полягає у зміні зовнішн вигляду, часто структури та властив текст матеріалів,є складовою частиною текст-ої технології.Переважна більшість текс-их матеріалів після виготовлення (ткання, в'язання, плетення, склеювання тощо)не придатна для безпосереднього вик-ня за призначенням,бо не відповідає вимогам,що їх передбачає те чи інше призначення.Щоб змінити структуру і властивості,зокрема колір,а також забезпечити певне художнє оформлення текс-их матеріалів,після завершення процесів виготовлення проводять обробку.Усі обробні процеси варто поділити на підготовчі,основні,спеціальні і кінцеві.Підготовчі процеси мають за мету виконати певні операції,які сприяють більш доброякісному проведенню основних обробок, підвищенню їх ефективності.Ці операції базуються на використанні дії механічних,хім і фіз-хім чинників на текстильний матеріал.До найбільш розповсюджених підго­товчих операцій відносять обпалювання,стриження, відварювання і розшліхтовування,валяння і карбонізацію.Обпалювання проводять з метою звільнити поверхню мате­ріалу від кінчиків волокон,що виступають,і підвищити чіткість структури виробу. Стриження виконують на стригальних або наждачних машинах з метою очищення поверхні матеріалу від волокон,а також забезпечення рівномірності висоти ворсу. Відварювання і розшліхтовування —найбільш розповсюджені підготовчі операції.Відварюють майже усі текс-ні полотна та вироби з бавовни,льону й їх сумішей перед вибілюванням і фарбуванням.Мета відварювання-вилучити зі структури полотна і волокон деякі природні та нанесені на них у процесі виробництва штучні домішки і надати виробам гідрофільності і високої капілярності. Валянню піддають вироби з вовни або суміш вовни з іншими волокнами.Під впливом мех чинників (тиснення, тертя, ударів),тепла та зволоження вироби з вовни ущільнюються.Підготовчу операцію валяння застосовують переважно в суконному виробництві з метою зміни структури сукон, драпів та інших вовняних виробів. Карбонізація - сукупність технологічних процесів очищення волокон вовни і готових вовняних виробів від целюлозних домішок (волокон, реп'яхів тощо).Кар-ії піддають високоякісні чистововняні вироби з метою підвищення ефективності фарбування. Вибілювання текс-их матеріалів після їх виготовлення проводять з метою отримання вибілених виробів або їх подальшого фарбування у світлі й яскраві кольори. Природні та хім волокна у своєму складі мають натуральні або штучно внесені сполуки певного кольору. Щоб отримати матеріал білого кольору,ці сполуки необхідно перевести у безколірні.Досягають цього обробкою матеріалу спец хім препаратами- киснювачами або відновниками-NaCiO;NaClO2;Н2О2;СаС1О₂ СаО 4Н₂О.

65. Трикотажно-в’язальні машини: їх класифікація і принципи роботи.

У фабричних умовах трикотажні полотна, окремі деталі і готові вироби отримують на трикотажно-в’язальних машинах. Залежно від особливостей утворення петельних рядів вони поділяються на 2 класи – кулірні та основов’язальні. Кожен з цих класів поділяється на 2 підкласи: плоскі (на них отримують плескаті полотна або окремі деталі виробів) і круглі (полотні, готові вироби або деталі в’яжуть у вигляді трубки). Кожен підклас крім круглих основов’язаних поділяється на групи (одинарні і подвійні). Одинарні машини в’яжуть однобічний, подвійні – двобічний трикотаж. До кожної групи відносять певні види, які поділяють на різновиди. Принципи роботи: трикотаж отримують, починаючи з формування петель з ниток або пряжі; петлі формуються на сталевих голках; окрема нитка або система ниток подається на нитки нитководом. На поперечнов'язальних машинах нитковод послідовно прокладає нитку на дві голки, рухаючись зліва направо і навпаки. Рухатись може нитковод або система голок відносно. Петлеутворення відбувається двома способами: трикотажним і в'язальним. При трикотажному способі після прокладання нитки проводять її згинання, або кулірування, спеціальним пристроєм - платиною (металевою пластиною особливої форми). В'язальним способом отримують трикотаж переважно на машинах з язичковими голками, які в циліндрах або інших пристроях кріпляться вертикально. Машини з однією голковою системою називають ще однофонтурними, а з двома - двофонтурними.

66. Хімічні способи вибілювання тканин різного волокнистого складу. Методи оцінювання білості тканин.

Вибілювання тканин проводять з метою отримання вибілених виробів або їх подальшого фарбування в світлі та яскраві кольори. Для вибілювання виробів майже з усіх відомих волокон використовують такі окислювачі: хлорит і гіпохлорит натрію, хлорне вапно, перекис водню. Вони переводять сполуки, які містяться в волокнах, у безколірні. Вироби з вовни та натурального шовку вибілюють розчинами відновників: SO2, Na2S2O4, NaHSO3. Суть хімічного вибілювання полягає в руйнуванні хромофорних систем під дією активних елементів – продуктів розпаду окиснювачів або відновників. Це переважно атомарний кисень, хлор, сірчистий ангідрид тощо. Хімічне вибілювання має компромісний характер: поряд з руйнуванням хромофорних систем відбувається деструкція волокнотвірного полімеру. Подальше підвищення білості хімічним способом вибілювання супроводжується різким пониженням механічних властивостей виробів, зокрема їх стійкості до розриву.

Сутність вибілювання і стійкість білості залежить від багатьох чинників: концентрації і виду препарату, температури, тривалості процесу, ретельності промивання. З метою підвищення цієї операції часто матеріали вібілюють послідовно кількома препаратами. Волокно твірні полімери – целюлоза, керотин, полі капролактам тощо – у чистому стані не мають кольору. Причиною їх кольору можуть бути різні домішки. Природа і структура забарвлених домішок волокнистих матеріалів різна. Проте спільною ознакою для них є наявність хромофорних систем, або хімічних груп з ненасиченими зв’язками.

67. Класифікація трикотажних полотен (переплетень).

Петлі, сформовані голками та іншими петлеутворюючими пристроями і з’єднані між собою, утворюють трикотажне полотно. Порядок формування петель і їх взаємного з’єднання – трикотажне переплетення. Полотна отримують власну назву залежно від переплетення, тому в виробництві трикотажу терміни трикотажне переплетення і трикотажне полотно нерідко співпадають. Властивості трикотажу залежать від виду переплетення. Головні переплетення є найпоширенішими. Їх поділяють на два підкласи - базові і похідні переплетення. Базові переплетення мають досить просту структуру з однаковими за розмірами петлями: гладь, двовиворітне полотно, ланцюжок, трико, атлас, ластичний ланцюжок, ластичне трико і ластичний атлас. Структура похідних переплетень створюється за рахунок комбінації двох або більше базисних. Найпоширеніші похідні переплетення: похідна гладь, інтерлочне полотно, похідні сукно, шарме, атлас суконний, інтерлочне трико, інтерлочний атлас тощо. Візерункові переплетення мають структуру, створену на основі базових або похідних переплетень шляхом зміни виду і розміру петель, довжини їх протяжок, порядку подавання ниток на голки, вив'язування допоміжних ниток для отримання кольорових або візерункових ефектів, зменшення розпускання, зниження розтяжності, підвищення теплозахисних властивостей тощо.

68. Фізико-хімічні способи підвищення білості (білизни) тканин.

Відомо, що білість полотна залежить від його здатності невибірково і розсіяно відбивати промені видимого спектра. Оскільки реальні білі полотна в синьо-зеленій зоні спектра повністю не відповідають цим вимогам, вироби з них підсинювали синькою або ультрамарином. Це забезпечувало корекцію суб'єктивного сприйняття здатності поверхні полотна відбивати видимі промені й оцінювати його як біліший матеріал. Потім було синтезовано препарати, після обробки якими певний полімерний матеріал суттєво змінює свої оптичні властивості. Нові речовини дістали назву оптичних вибілювальних препаратів (ОВП). За будовою і властивостями вони відносяться до синтетичних барвників. ОВП мають певне цільове призначення: для целюлозних матеріалів, білкових і поліамідних волокон тощо. Текстильний матеріал вибілюють хімічним способом, а потім залежно від його волокнистого складу, виробляють ОВП за схемами фарбувальних виробництв. ОВП і матеріали, оброблені ними, здатні поглинати ультрафіолетові промені, перетворювати їх на енергію флуоресценції і світитись у фіолетово-синій зоні видимого спектра. Відбиті фіолетово-сині промені, "накладені" на жовтувато-білий спектр вибіленого матеріалу, змінюють суб'єктивну оцінку білості матеріалу в бік її значного збільшення. Ефект оптичного підбілювання відбувається лише за умови освітлення обробленого матеріалу світлом, яке у своєму складі має ультрафіолетові промені.

69. Асортимент і властивості основних видів поперечно-в’язаних полотен.

Полотна головних поперечно-в’язаних (кулірних) переплетень мають найпростішу будову, складаються з однакових за розміром і формою петель, які не включають інших елементів петельної структури. З кулірних до них належать гладь, ластикова гладь та двовиворітне полотно. Полотна похідних кулірних переплетень одержують шляхом поєднання кількох головних так, що між петельними стовпчиками одного переплетення поміщаються петельні стовпчики другого. З кулірних – це похідна гладь та дволастик (інтерлочна гладь). Візерункові полотна виготовляють на основі головних та похідних переплетень шляхом пров’язування додаткових ниток для досягнення кольорового ефекту (жаккардові полотна), зміни властивостей трикотажних полотен, а також зміни форми й розміру петлі та довжини протяжок. Полотна комбінованих кулірних переплетень утворюються в результаті поєднання головних, похідних та візерункових переплетень. Характерні ознаки: наявність у більшості з них однакових за розміром і формою петель, їх високу розтяжність та легку розпускальність поперек полотна, помітну різницю між лицевою і виворітною стороною (в одинарних полотнах), рельєфність петельних стовпчиків, наявність рельєфних і ажурних ділянок. Серед кулірних полотен головних переплетень відзначають схожість та відмітність гладі, ластикової гладі та двовиворітної гладі, а серед кулірних полотен похідних переплетень - похідної гладі та інтерлочної гладі. Так, наприклад, інтерлочна гладь, на відміну від ластикової, завдяки застосуванню більш високих класів машин, як правило, характеризується меншою товщиною, більшим приляганням один до одного петельних стовпчиків та гладкістю поверхні. Крім цього, в інтерлочній гладі, на відміну від ластикової, лицеві та виворотні петельні стовпчики з торцевої сторони розміщені один проти одного в затилок (в ластику - в шаховому порядку). Серед груп кулірних платувальних полотен розрізняють полотна гладкі, а також з перемінним, перекидним, накладним та вишивним платуванням. Окремі види плюшевих та ворсових кулірних полотен розрізняють за висотою, щільністю та характером розміщення ворсу, особливостями їх колористичного оформлення. Гладкі та візерунчасті плюшеві полотна є з петельним і розрізним ворсом, односторонні та двосторонні. Серед кулірних пресових полотен розрізняють фанг, напівфанг, ластиковий фанг та напівфанг, двовиворітний фанг і напівфанг, інтерлочний фанг і напівфанг, а також різні види візерунчастих пресових полотен (ажурних, малорозпускальних та інших). У групі кулірних жакардових полотен е такі види: регулярний, нерегулярний, двоколірний і триколірний, відтінково-рельєфний, повний і неповний та накладний жаккард.

70. Фарбування тканин. Поняття про барвники і їх класифікація.

Фарбування тканин проводять з метою надання їм кольору або кольорів. Суть фарбування полягає в обробці волокон, пряжі (ниток) і готових виробів спеціальними препаратами - барвниками. До середини XIX ст. застосовувалися природні барвники рослинного або тваринного походження. Майже в усіх країнах світу сьогодні фарбують текстильні вироби виключно синтетичними барвниками. Барвники – це хімічні сполуки, які у своєму складі мають хромофорні групи або відповідну будову (наприклад, хіноїдну), що зумовлює певний колір, і ауксохромні та солетвірні групи, від яких залежать спосіб використання та характер взаємодії барвника і волокна. Барвники поділяються на водорозчинні (1. кислотні – солі сильних основ і кислот, ними фарбують вироби з вовни та натурального шовку; 2. протравні – комплексні сполуки („лаки”), ними фарбують тканини з целюлозних волокон; 3.кислотно-протравні – волі хрому у сполученні з протравами, ними фарбують тканини з білкових та поліамідних волокон; 4. металомісткі – містять атоми важких металів (хрому, міді, кобальту); ними фарбують вовну, поліамідні волокна і нитки; 5. прямі (субстантивні) – здатні фарбувати білкові, целюлозні і деякі синтетичні волокна і вироби з них прямо, без протрав, їх поділяють на 3 групи: прямі світло тривкі, прямі із використанням закріплювачів, прямі здатні до діазотування на волокні; 6. активні – містять реакційно здатні атоми чи групи атомів, використовуються для візерункового друкування) та водонерозчинні (1. сірчисті – їх отримують з ароматичних амінів, добре фарбують целюлозні волокна; 2. кубові – формула RCO, містять карбонільну групу, фарбують целюлозні і поліамідні волокна, поділяються на індигоїдні та полі циклічні; 3. оксіазобарвники – синтезуються безпосередньо на волокні, ними фарбують переважно вироби з целюлозних волокон; 4. чорний анілін – ним фарбують целюлозні волокна; 5. пігментні – їх використовують для візерункового друкування виробів з різних волокон; 5. дисперсні – ними фарбують синтетичні і штучні ацетатні волокна і вироби з них).

71. Асортимент і властивості основних видів основов’язаних полотен.

Основними видами основов’язаних полотен є платувальні, утокові, пресові, малорозтяжні, філейні, жаккардові та комбіновані полотна. За будовою ці полотна бувають одинарні та подвійні, двогребінкові та багатогребінкові. Найбільш поширені двогребінкові одинарні полотна (трико-сукно, трико-трико, сукно-сукно, трико-шарме та інші), в яких ґрунтова та платувальна нитки можуть бути однакового або різного волокнистого складу, будови та обробки. Ці полотна мають однакову лицьову поверхню і відрізняються тільки виворітною стороною - різною довжиною та характером розміщення протяжок трикової, суконної та шармезної кладки. Двогребінкові і одногребінкові, одинарні та подвійні полотна атласних переплетень (трикової, суконної та шармезної кладки) відрізняються особливостями кладки петель в окремих петельних рядах, наявністю двосторонніх та односторонніх протяжок, а також зовнішнім виглядом та деякими властивостями (розтяжністю, міцністю, розпускальністю та іншими). Основов’язані утокові полотна, як і платувальні, можуть бути одинарними і подвійними, однокольоровими і різнокольоровими, а також з різноманітними зовнішніми ефектами (ворсовими, ажурними, рельєфними). При цьому утокові нитки можуть використовуватися як підкладкові для отримання ворсових полотен, як каркасні для зменшення розтяжності і розпускання, а також збільшення зносостійкості і зменшення теплопровідності полотен; як декоративні для надання полотнам різноманітних візерунчастих ефектів; як з'єднувальні для з'єднання окремих петельних стовпчиків. Плюшеві основов'язані полотна бувають одинарними і подвійними, з лицевим, виворітним і двостороннім петельним або розрізним ворсом. Крім цього, плюшеві петлі в полотні можуть закріплятися платувальними, утоковими і футерними нитками. Плюшеві основов'язані полотна можуть бути гладкими і візерунчастими. На базі останніх отримують різні ворсово-рельєфні і ворсово-кольорові візерункові ефекти. Пресові основов'язані полотна бувають одинарними і подвійними, регулярними і нерегулярними, гладкими і візерунчастими, з рельєфними, ажурними, відтінковими, кольоровими і комбінованими ефектами. Зовнішній вигляд цих полотен і їх властивості визначаються особливостями їх будови і насамперед видом їх переплетення. Суттєвий вплив на властивості пресових полотен має технологія їх виробництва. Футеровані основов'язані полотна, як і кулірні, можна виробляти на основі будь-яких базових, похідних і візерунчастих одинарних переплетень. Залежно від грунту, в який вв'язуються футерні нитки, вони можуть виконувати функції підкладкових, з'єднувальних, візерунчастих, каркасних, а також одночасно з'єднувальних і підкладкових. Серед малорозтяжних полотен найбільше поширення мають утокові (ланцюжок-уток і трико-уток) та платувальні (ланцюжок-сукно, ланцюжок-шарме, трико-шарме) полотна, в яких роль поздовжнього каркасу виконує ланцюжок або трико, а поперечного - утокові нитки або протяжки сукно та шарме. Філейні полотна можуть бути одинарними і подвійними, їх отримують внаслідок поєднання в одному полотні різних переплетень (ланцюжка, трико, сукна, атласу і т.д.). При цьому може використовуватись трикова, триково-атласна і кіперна кладка ниток. Жакардові основов'язані полотна отримують на основі всіх відомих основов'язаних одинарних і подвійних, повних і неповних переплетень. Вони можуть бути регулярними і нерегулярними. Асортимент цих полотен характеризується великою різноманітністю ефектів (кольорових, рельєфних, ажурних, комбінованих). Найбільше поширення мають полотна основов’язаних нерегулярних подвійних переплетень, які в свою чергу поділяються на повні рельєфні і повні рельєфно-вишивні.

72. Гладке фарбування тканин.

Текстильні матеріали, пофарбовані в один колір, називають гладкофарбованими. Гладке фарбування виконують різними методами, які можна об'єднати у дві групи: періодичні і неперервні. При застосуванні періодичного методу партія матеріалу протягом певного часу фарбується в розчині барвника в одній ванні. Відношення об'єму розчину барвника домаси забарвлюваного матеріалу називають модулем ванни і позначають 1:10, 1:30, 1:50 і т.д. Концентрацію барвника в розчині розраховують у відсотках залежно від маси забарвлюваного матеріалу. Для отримання інтенсивних забарвлень вживають переважно 3-5 %-і розчини, для світлих - не вище 1 %-х. При неперервному методі текстильний матеріал безперервним потоком проходить через фарбувальну ванну і перебуває в розчині,як правило, не більше однієї хвилини. Концентрацію барвника в розчині підтримують на відповідному рівні шляхом його неперервного поповнення. Цим методом фарбують переважно полотна в розправленому вигляді, іноді – пряжу і нитки. Неперервний метод більш продуктивний, ніж періодичний, але має недоліки: нерівномірність забарвлень за товщиною матеріалу, більш низька стійкість забарвлень, перевитрати барвника.

73. Класифікація та асортимент трикотажних виробів (ТВ).

((Трикотажних виробів широкого вжитку класифіку­ється за такими ознаками:

1. Залежно від виконуваної функції:трикотажний одяг; 2. штучне хутро; 2. За призначенням:верхній трикотаж; білизняний трикота ж; панчішно-шкарпеткові вироби; рукавички та рукавиці; головні убори (хустково-шарфові вироби). Кожний клас поділяється на підкласи, в яких об'єднуються однорідні готові вироби; підклас - на групи виробів за сезоном (літні, зимові). Кожна група поділяється на підгрупи (побутові, спортивні). За складом сировини трикотажні вироби поділяються на чистовонняні (з тонкої напівгрубої та грубої вовни; напіввовняні з тонкої, напівгрубої, грубої вовни в суміші з рослинним або штучним волокном); змішані бавовняно-лавсанові, бавовняно-капронові; шовкові з штучного шовку або синтетичної пряжі та ниток (капронових та лавсанових одиночних та комплек­сних ниток, текстурованих ниток та ін). За способом виробництва вироби можуть бути суцільнов'язанмми; кроєними. За структурою трикотажного полотна вироби поділяю їм на кулірні одинарні (односторонній трикотаж), кулірні подвійні (двосторонній трикотаж та основов'язаний). За класом трикотажної машини.За видом оздоблення. За розміром. За ростом.

Трикотажні вироби класифікуються за: 1призначенням - верхні, білизняні, спортивні, купальні, рукави­чкові, головні убори і шарфи; 2 статево-віковими ознаками - дитячі вироби для новонароджених, ясельного, дошкільного, молодшого шкільного віку, підлітків (дівчаток, хлопчиків), дорослих (чоловіків та жінок);

2 сезонним використанням - літні, весняно-осінні, зимовий асортимент.

Трикотажні полотна класифікуються за призначенням:для вищеназваних груп виробів; для підкладки до одягу;для верху та підкладки до взуття; меблеві.

Штучне трикотажне хутро класифікується за призначенням: для верхнього одягу;для головних уборів та оздоблення;для підкладки до верхнього одягу;для декоративних виробів (ковдри, покривала, чохли, накидки та ін.);для меблів; для підкладки до взуття, шкіряної та текстильної галантереї;для іграшок.

Панчішно-шкарпеткові вироби класифікуються за: видами - колготки (зі слідом та без сліду), панчохи, півпанчохи, гетри, шкарпетки, підслідники.)))

ТВ класифікуються за: призначенням:верхні (жакети, джемпери, жилети, светри, пальто, куртки, піджаки, плаття, костюми, спідниці, брюки, рейтузи, шорти, комбінезони, блузки);білизняні – натільні та спортивні (кальсони, панталони, сорочки, комбінезони, сорочки ночні, сорочки чоловічі, сорочки дитячі, спідниці нижні, труси, майки, костюми купальні, піжами, пеньюари, сорочечки (розпашонки), повзунки тощо);панчішно-шкарпеткові (панчохи, напівпанчохи, носки, гетри, підслідники тощо);рукавичні (рукавички, рукавиці);головні убори, хустково-шарфові вироби (шапки, берети, підшлемники, хустки, шарфи).видом використаної сировини:група А – пряжа із натуральних волокон вовняна і бавовняна; пряжа із натуральних волокон у суміші із хім.волокнами; пряжа із натуральних волокон у поєднанні з пряжею або нитками із хім.волокон;група Б – нитки та пряжа із штучних волокон (віскозні, ацетатні, триацетатні тощо); нитки і пряжа із штучних волокон у поєднанні із нитками або пряжею із синтетичних волокон;група В – нитки і пряжа із синтетичних волокон (капронові, нітронові, хлоринові тощо); нитки і пряжа із синтетичних волокон у суміші з натуральними або штучними волокнами.структурою трикотажних переплетень:кулірні однофонтурніта двофонтурні; основов’язані однофонтурні та двофонтурні. способом виготовлення: в’язані – регулярні, напіврегулярні; кроєні – виготовлені із трикотажних полотен;комбіновані – виготовлені поєднанням в’язаних деталей та полотен.способом обробки та оздоблення виробів і полотен:відварні; відбілені;фарбовані (у полотні, виробах, з пряжі і ниток);набивні;оздоблені під замшу; начісні; з підвалкою; відформовані; стабілізовані; зі спецобробкою тощо.статево-віковою ознакою:дитячі вироби (для новонароджених, ясельного, дошкільного, молодшого шкільного віку, підлітків – хлопчиків, дівчаток);для дорослих (чоловіків, жінок).сезонним використанням:літні;весняно-осінні;зимові.

75. Асортимент та споживча оцінка верхніх трикотажних виробів.

Ознаки верхніх трикотажних виробів:розмірні – для дорослих (88-140 розміри);статеві – для жінок (обхват грудей, обхват талії, зріст); для чоловіків (зріст, обхват грудей, обхват талії).Асортимент верхніх трикотажних виробів:джемпери – вироби без розрізу або з розрізами не до кінця стану, без рукавів або з довгими, напівдовгими, короткими рукавами, з коміром і без, із застібкою і без;светри – вироби із суцільнов’язаним або пришивним коміром-стойкою, без розрізу, з довгими рукавами;жакети – чол.та жін.вироби з рукавами і розрізом на всю довжину стану;жилети – вироби без рукавів, із розрізом на всю довжину стану, з карманами і без;блузки – із заправленням у брюки чи юпки і без;сарафани – плаття без рукавів, із заглибленою проймою, з різним оформленням горловини;пижами – комплекти одягу з куртки та брюк;рейтузи – поясні вироби, що складаються з торсу, довгих або коротких ніжок, ластовиці тощо;халати – вироби з розрізом на всю довжину, з рукавами довгими, вшивками або реглан, з карманами і поясом;костюм – комплект одягу, що складається з одного або кількох плечових виробів та 1-2 поясних виробів;пальто – виріб вільного покрою, розширеного до низу, приталеного, одно- або двобортний, з поясом і без;пелерина – накидка з капюшоном;комбінезони – можуть бути довгі та укорочені

76. Асортимент та споживна оцінка білизняного трикотажу.

Класифікація трикотажної білизни:за призначенням:побутового призн-ня;спортивного призн-ня.за статево-віковою ознакою – чоловіча, жіноча, для підлітків, дитяча. Асорт-т чоловічої білизни: фуфайки (з довгими рукавами, з короткими, із застібкою спереду на 2-3 гудзики, без застібки);кальсони (довгі або короткі, знашивним поясом із тканини або на гумовій тасьмі);верхні сорочки (з довгими і короткими рукавами, з карманами і без). Асорт-т жіночої білизни: сорочки (ночні – довгі, короткі, прямі, напівприлягаючі, розширені до низу, без рукавів, з короткими, довгими рукавами, із застібкою і без, з оздобленням; денні – з прямим, завуженим, розширеним станом, звичайні та підкорочені, з бретелями або плечиками тощо);панталони (з довгими ніжками, короткими, панталони-труси);комбінації (прямі, приталені, розширені, з бретелями і без, з короткими рукавами і без);гарнітури – комплекти білизни (дво- і трипредметні – панталони і сорочки або укорочені сорочки і комбінації);пеньюари – халати для ранкового туалету, мають вільний силует, короткі рукава, підкладку та оздоблення;спідниці нижні. Асортимент білизни для дошкільнят: кофточки, комбінезони, пісочниці, сорочечки (розпашонки), повзунки, конверти тощо. Асорт-т спортивної білизни: майки (з короткими рукавами і без, з однаковими і різними вирізами коміра, з коміром і без);фуфайки (для носіння навипуск і заправленими, морські – тільняшки);труси (звичайні з ластовицею або без, укорочені – типу плавок, для велосипедистів з подвійним сидінням);купальні костюми (із суцільним станом, костюми – бюстгалтер і труси).

77. Оздоблення тканин, вплив на спож.властивості.

Усі оздоблювальні процеси поділяють на підготовчі, основні, спеціальні, кінцеві. До попереднього озд-ня відноситься: для бавовняних тканин:обпалювання;видалення шлихти – розшлихтування (очищення від домішок);відварювання;вибілювання (хім.вибілювання проводиться гіпохлоридами натрію і кальцію, перекисом водню, хлоридом натрію);мерсеризація – обробка слабким розчином лугів;ворсування.для вовняних тканин:обпалювання;заварка – обробка киплячою водою протягом 10-15 хв. з наступним охолодженням; під впливом тепла і вологи кератин вовни переходить у фіксований стан, знімаються внутр.напруги у волокнах;промивання і видалення домішок;валка (для суконних тканин);карбонізація – видалення целюлозних домішок за допомогою обробки мін.кислотами (застосовується для тканин із чистої вовни);ворсування (для суконних тканин);вибілювання (застосовується рідко);волога декутировка – вирівнювання напруг.для шовкових тканин:обпалювання;відварювання;оживлення – обробка слабким розчином орг.кислот (молочною, мурашиною);утяжнення – обробка мін.солями цинку, феруму, стануму або орг.солями важких металів (застосовується для тканин із натурального шовку).для тканин із хім.ниток:обпалювання при температурі +120…+140°С протягом 20-30 хв. До основного виду оздоблення відноситься фарбування. Види фарбування:печать;пістрявотканий ефект (різні кольори по основі і по утку);меланжевий ефект (по основі та по утку 2-3 різні за кольором та волокнистим складом нитки).Види печаті:пряма (білоземельна печать або набивка; білоземельна печать грунтова; фотофільмпечать);витравна;резервна. До спеціального оздоблення відноситься: лощіння тканин;срібління тканин;гофрування;протизминальна обробка;протиусадкова обробка;обробка СКЕТ або РНБ – незмивна обробка;сріблясто-шовкове оздоблення – СШО;стійке апретування;водо- та брудовідштовхувальна обробка;антистатична обробка;флокування – набивка ворсом;протигнильна та протимолева обробка;вогнестійка обробка. До кінцевих способів обробки тканин відноситься: для бавовняних тканин:спиртування;апретування (нанесення клеючого розчину);ширіння (вирівнювання по ширині);каландрування (розгладжування);підворсовка;для лляних тканин:ширіння;каландрування;апретування.для вовняних тканин:висушування:ширіння;стрижка;чистка;апретування;пресування;декотировка.

1. Хар-ка асортименту панчішно-шкарпеткових трикотажних виробів.

Асортимент панчішно-шкарпеткових виробів, що випускає три­котажна промисловість поділяється на такі підгрупи: колготки дитячі, жіночі, чоловічі та панчохи жіночі, панчохи дитячі, напівпанчохи спортивні (гольфи), шкарпетки чоловічі та підліткові шкарпетки жіночі та дитячі, гетри.

Панчохи і шкарпетки відносяться до напіврегулярних виробів і виробляються на спеціальних панчішних машинах двох основних типів.

До панчішно-шкарпеткових машин відносяться круглопанчішн і плоскопанчішні машини, які можуть бути різних систем і класів.

Для виготовлення панчішно-шкарпеткових виробів застосову­ється бавовняна, вовняна, напіввовняна пряжа, натуральний і штуч­ний шовк (віскозний, мідноаміачний і ацетатний) синтетичні тексту­ровані нитки еластик, кручені капронові нитки, прядена штапельна пряжа з різних сумішей волокон. Широко застос. синтетичні капронові нитки для виготовлення тонких панчіх та для зміцнення п'ятки, сліду і миска панчішно-шкарпеткових виробів, які виробляють з інших волокон.

Жіночі панчохи - за способом виробництва поділяють на панчохи з круглих панчішних машин, панчохи з плоский панчішних машин і панчохи з плоских фангових машин. до якості панчіх висуваються такі вимоги: панчохи повинні щільно облягати ногу, мати гарний вигляд, бути зручними під час носіння, якомога довше зберігати форму і довготриваліше служити.

За своєю будовою жіноча панчоха складається із таких основних частин: борта, пагомілка, п'ятки, сліду і миска. На жіночій панчосі, окрім того, є шви: кетельні, сточувальні, бортові. Борт - це верхня частина панчохи, яка має подвійну, зв'язану або підрублену еластичним швом верхню частину пагомілка. Борт використовується для закріплення панчохи на нозі.

Розмір панчохи визначається від точки п'ятки до миска.

Крім гладеньких, бувають панчохи з плоских машин зі стрілками, з медальйоном на підйомі, "вусиками" і ажурними ма­люнками на пагомілку або п'ятці та просто з ажурною в'язкою на пагомілку. Після сточування панчохи з плоскої машини проходять процес штопання, відварювання, відбілювання, фарбування і форму­вання.

Панчохи жіночі з круглих і плоских панчішних машин випуска­ються таких розмірів: 19, 21, 23, 25; вовняні напіввовняні панчохи: 23, 25, 27 і 29.

Дитячі панчохи - відрізняються від жіночих переплетенням і формою пагомілка. Виробляються дитячі панчохи на круглих машинах однопроцесним і двопроцесним способами в'язання. Дитяча панчоха складається з п'яти частин: ластику, пагомілка, п'ятки, сліду і миска.

Ластик, або резинка, закриває голінку ноги, а також частину бедра ноги і заміняє собою борт і халявку. Після зняття з в'язальних машин дитячі панчохи також підда­ються штопанню, кетлюванню, фарбуванню і формуванню. Дитячі панчохи виробляються з бавовняної пряжі. Залежно від довжини сліду дитячі панчохи випускаються таких розмірів: 12, 14, 16, 18, 20 і 22.

Шкарпетки - поділяються на чоловічі, підліткові, жіночі та дитячі. За своєю будовою шкарпетки відрізняються від панчіх тим, що мають замість борту ластик (резинку) і значно коротшу халявку (пагомілок) порівняно з панчохами. Шкарпетки можуть виготов­лятися з бавовняної (немерсеризо-ваної і мерсеризованої) пряжі, штучної, а також з вовняної, напів-вовняної і вигоневої пряжі. Ластик шкарпетки має дволи-цеве переплетення, а пагомілок і слід - переплетення типу гладі, покривного (гладкого і рисунчастого) або поперечносмугастого типу. Основна відмінність чоловічих і підліткових шкарпеток від жіно­чих і дитячих полягає у тому, що перші мають значно довший паго­мілок порівняно з ластиком. У жіночих і дитячих шкарпеток ластик, навпаки, довший за пагомілок. Чоловічі та підліткові шкар­петки виробляються на круглопан-чішних машинах, а жіночі і дитячі виробляються, крім того, і на плос­ких машинах.

Колготки -На одно- і двоциліндрових круглопанчішних автоматах 13-34 класів виробляються колготки жіночі та дитячі, панчохи, напівпанчохи, шкарпетки і підслідники. Кожен вид виробів, з врахуванням його особливостей, виробляється за особливою технологією, що передба­чена відповідною науково-технічною документацією (стандартами, тех­нічним описанням, технологічним режимом виготовлення виробів і т.п.).

1. Хар-ка асортим. рукавичк., хустково- шарфов. виробів та гол. уборів.

80. Перчатки та варіжки з трикотажу. Розмірні ознаки.

До рукавичних виробів відносяться рукавички і рукавиці, призначені для захисту рук від холоду або забруднень, а також є прикрасою до костюма.

Найкращим матеріалом для рукавичок і рукавиць є трикотажно полотно, яке внаслідок своєї розтяжності та пружності дає можли­вість виготовляти рукавичні вироби, які щільно облягають кисті рук. За способом виготовлення рукавичні вироби поділяються па шиті і суцільнов'язані, а залежно від сезону - на літні, демісезонні та зимові. Матеріалом для виготовлення рукавичних виробів служить бавовняна, вовняна, напіввовняна, вигонева пряжа і штучний шовк. Суцільнов'язані рукавички і рукавиці поділяються на рукавички і рукавиці для дорослих №№ 7, 8, 9, 10 і 11 і для дітей - №№ 6, 7 і 8. Шиті рукавички і рукавиці для дорослих випускаються таких розмірів: 8, 9, 10, 11 і 12. Номер рукавичок і рукавиць визначається числом сантиметрів у папівобхваті долоні, яку вимірюють посередині між основою вели­кого і вказівного пальців.

Рукавички. Рукавички відрізняються від рукавиць тим, що в них окремо вив'язані або зшиті всі п'ять пальців. За сезонністю викорис-ілння рукавички поділяються на зимові, демісезонні та літні. За способом виробництва рукавички поділяються на шиті та суцільнов'язані.

Шиті рукавички за конструкцією бувають чотирьох фасонів: - рукавички з резинкою, - рукавички із застібкою, - рукавички з крагою (кінечним раструбом), - звичайні.

Рукавички літні, демісезонні та зимові одношарові, а також верх зимових і демісезонних двошарових рукавичок складаються з п'яти деталей: корпуса рукавички, великого пальця і трьох смуг для утво­рення інших пальців.

Підкладка зимових і демісезонних двошарових рукавичок складається з двох деталей: корпусу і великого пальця. Смуг підкладка не має. З тильного боку рукавички мають оздоблену стрічку різних видів з ниток штучного шовку або мерсеризованої пряжі. Застібки рукавичок бувають: на кнопках, ґудзиках або механіч­них застібках-блискавках. Матеріалом для виготовлення верху зимових рукавичок служить одинарний вертелочний або поперечнов'язаний трикотаж з бавовняної пряжі, а для виготовлення підкладки - бавовняний начісний трикотаж або напіввовняне полотно.

Літні рукавички виробляються тільки шитими, зимові рукавички можуть бути шиті та суцільнов'язані, які виробляються на фанго­вих машинах з підкладкою і без підкладки.

Рукавиці Рукавиці, на відміну від рукавичок, мають тільки великий і рідко вказівний палець і призначаються для осінньо-зимо­вого сезону. Рукавиці випускаються шитими і суцільнов'язаними. Шиті рукавиці за конструкцією бувають двох типів: Тип 1 - рукавиці з вшитим великим пальцем. Тип 2 - рукавиці з великим пальцем, викроєним разом з долонею. Верх рукавиці шиється з бавовняного вертілочного, поперечнов'язаного гладкого полотна і з полотна з начісом, а підкладка - з бавовняного начісного або з вовняного полотна і напіввовняного полотна.

Суцільнов'язані рукавиці виробляються на фангових ма­шинах з вовняної, напіввовняної і вигоневої пряжі і можуть бути з підкладкою і без неї.

81. Особливості сортування трикотажних виробів. Характеристика дефектів

Доброякісні ТВ повинні мати правильну форму, встановлені розміри, міцне і рівне пофарбування, правильне і міцне з’єднання деталей, чітке і повне маркування.Рядки швів повинні бути без пропусків, кінці швів – закріплені, а вільні кінці – обрізані. Краї деталей повинні бути зароблені на машинці, підшиті з підгином краю або з каймою, завершені ластиком або нашивним поясом.У виробах верхнього трикотажу для дорослих при зшиванні плечей, підгинанні борта, вшиванні рукавів (в місці окату) повинна бути прокладена тісьма.За якістю всі ТВ поділяються на І і ІІ сорти. Сорт виробу визначають залежно від наявності, характеру і розміру дефектів трикотажного полотна, а також відхилень у розмірі деталей виробу при пошитті.Допускається не більше 3-х дефектів зовн.вигляду на відкритих частинах і деталях виробу. Дефекти на закритих частинах виробів, за виключенням обриву нитки або пряжі, штопки під відкладним бортом, не враховуються.Сорт ТВ (парних) встановлюється за виробом нижчого сорту.Грубі дефекти зовн.вигляду (різко виражені плями, смуги, діри) і значна різниця у довжині рукавів, комірів та ін.деталей і частин, не допускається. Вхідний контроль на підприємствах здійснюють у ВТК з метою перевірки відповідності якості пряжі та ниток, трикотажних полотен, фурнітури та інших матеріалів. Якість матеріалів визначають органо­лептичними та інструментальними методами.

Дата добавления: 2015-10-30