Проблеми та перспективи

Проблеми:

- від'ємний приріст природний,
- висока смертність,
- загальне падіння та погіршення умов життя,
- скорочення кількості робочих місць,
- ріст безробіття (3,4% до 6,7%).

1. Ліквідація наслідків на ЧАЕС.

2. Господарська реабілітація територій, що найбільше постраждали. (Радіоактивного забруднення зазнали 850 населених пунктів: Житомирська 530, Чернігівська - 220, Київська - 100; еродованість земель - 30% заселеність, заболоченість 15%).

3. Проблема екологічної безпеки району в цілому. Так у районі близько 82% - промислових викидів в атмосферу с неочищеними; 28% стічних вод забруднені, не очищені.

4. Проблема ефективного використання виробничого і особливо НТП, яка зумовлена несформованими ринковими механізмами господарювання.

5. Несприятливий інвестиційний клімат і т.д.

6. Наростаючі соціально-демографічні проблеми:

Вирішення всього комплексу проблем району можливе тільки на основі загального поліпшення соціально-економічної ситуації в країни.

Перспективи:

Формування в районі спеціальних економічних зон (СЕЗ) певних типів та функціонального призначення. 18.06.1998 р. вийшов Указ Президента України "Про соціальну економічну зону України "Славутич".

Розробляється ідея створення СЕЗ "Коростень" – створення Міжнародного наукового дослідного центру вивчення наслідків ураження населення та місцевості малими дозами радіації.

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ

1. Загальні відомості та ЕГП. До Північно-Західного економічного району входять дві області (Волинська й Рівненська), загальна площа — 40,3 тис. км² (6,6 %); чисельність жителів близько 2,2 млн осіб (4,7 %) станом на 01.01.2009. Територія району в минулому була частиною могутнього Галицько-Волинського князівства. З часом ці землі входили до складу Польсько-Литовської держави, Росії, Польщі й тільки в 1939 році були приєднані до основної частини української території.

Район розміщений у західній частині України і виходить до кордонів України з Білоруссю і Польщею. Ці країни постійно перебувають у тісних економічних контактах з нашою державою. Північно-Західний регіон перетинають важливі міжнародніnтранспортні магістралі (трубопроводи, залізниці, шосейні дороги), раціональне використання яких може суттєво впливати на його економічне зростання.

2. Населення і трудові ресурси. Район вирізняється серед інших тим, що демографічна ситуація не набула тут надто загрозливого характеру. За підсумками 1998 року, у Рівненській області ще спостерігався незначний додатний приріст населення. З 1999 року в обох областях відбувалася депопуляція населення, але її темпи за всі роки були одними з найменших в Україні. За підсумками 2008 року, в Рівненській області природний приріст населення знову став додатним (0,7 на 1000 осіб), а у Волинській становив -0,3 на 1000 осіб. У Північно-Західному районі й на сьогодні фіксують найвищі коефіцієнти народжуваності в Україні.

Частка сільських жителів у районі становить 49%. Середня щільність сільського населення тут поступається тільки Карпатському економічному району. Через невисокий рівень урбанізації середня густота населення (54 особи на км²) значно нижча, ніж пересічна для країни, найменша серед усіх економічних районів.

У Північно-Західному регіоні України значна частка (понад 96 %) українського населення, а також помітно виражені етнографічні особливості (своєрідний побут і культурні традиції, витоки яких сягають часів язичництва) корінних жителів краю — поліщуків. Найчисленніші серед національних меншин — росіяни, білоруси, поляки, які проживають у містах та прикордонних районах.

Щодо трудових ресурсів, то тут сформувався їх значний надлишок, особливо в сільській місцевості. Це зумовлює як значні маятникові міграції, так і виїзд мешканців на роботи до інших держав.

3. Природні умови і ресурси. У межах Північно-Західного економічного району є незначні паливно-сировинні ресурси. Вагоме місце серед запасів паливних ресурсів регіону посідає Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн. Перспективні для місцевого використання газові родовища виявлені на Волині. У районі є значні запаси торфу.

До 1990-х років розробок рудних корисних копалин тут практично не було. У 1990-х у Волинській області виявлені перспективні поклади мідних руд.

Порівняно багатий район на будівельну сировину (вапняки, мергелі, крейду, граніт, габро), дорогоцінне каміння (топази, бурштин).

Північно-Західний район — один з найбагатших на водні та лісові ресурси. Тут густа річкова сітка, багато озер і боліт, великі запаси підземних вод, значні масиви лісів.

Поверхня регіону охоплює рівнинні простори Поліської низовини, Волинської височини. Помірно континентальний клімат з достатнім, а в деяких районах — надмірним зволоженням, зумовили формування на рівнинах природних комплексів мішаних лісів з дерново-підзолистими, іноді заболоченими грунтами.

Північно-Західний економічний район має значні природні рекреаційні ресурси. Це передусім мальовничі ландшафти поліських лісів та озер (Шацькі озера). Частка потенційно рекреаційних територій у структурі земель Рівненської області є найбільшою в Україні.

Основним природно-рекреаційним багатством Волинської області є озера (понад 220), найбільші з яких — Свитязь, Пулемецьке, Турське, Лука, Пісочне. Тут також протікає 130 річок, загальна протяжність яких — понад 3000 км.

Найцікавішими туристично-екскурсійними об'єктами Рівненської області є Державний історико-культурний заповідник в Острозі, Державний історико-культурний заповідник у Дубно, історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», Державний музей-заповідник «Козацькі могили», монастир-фортеця ХV-ХVII ст. у Берестечку.

4. Господарство району. Провідними в Північно-Західному економічному районі є паливна промисловість та електроенергетика, машинобудування, хімічна, будівельних матеріалів, легка та лісова галузі промисловості; міжгалузеві комплекси — агропромисловий, транспортний, рекреаційний. Паливна промисловість та електроенергетика базуються на видобутку палива (вугілля, торфу) та виробництві електроенергії на Рівненській атомній електростанції.

Основними галузями машинобудування району є автомобілебудування виробництво вантажопасажирських і легкових автомобілів автобусів), сільськогосподарське машинобудування, радіотехнічна, приладо- та верстатобудування.

Хімічна промисловість району орієнтована переважно на споживача. Найбільшими центрами хімічної промисловості є Рівне (азотні добрива), Луцьк (вироби з пластмаси, фарби, побутова хімія).

Найрізноманітнішу продукцію виробляють на промислових підприємствах будівельних матеріалів. Це видобуток та обробка будівельного каменю, виготовлення цементу (Здолбунів), залізобетонних конструкцій, скла, цегли, черепиці тощо.

Лісовиробничий комплекс Північно-Західного економічного району складається майже з усіх виробництв: від лісозаготівлі до лісохімії (Костопіль, Ківерці, Радивилів, Луцьк, Рівне).

5. Найбільші міста. Місто Рівне (248 тис. жителів) є адміністративним, економічним і культурним центром однойменної області. Спеціалізується воно на машинобудуванні (радіоелектронному, електротехнічному, сільськогосподарському), хімічній, легкій, лісовій, будівельній та харчовій галузях промисловості. ВНЗ міста готують інженерів водного господарства, педагогів, культурно-освітніх працівників.

Луцьк (209 тис. жителів) — адміністративний, промисловий і культурно-освітній центр Волинської області. Профільні галузі у місті — машинобудування, хімічна, будівельних матеріалів, лісова, легка та харчова промисловості. У Луцьку діє Волинський національний університет, національний технічний університет, декілька інститутів та філій, два театри, музеї.

Найцікавішими пам'ятками архітектури в Луцьку є Верхній замок ХIII-ХІV ст., залишки храмів і житлових будівель (Х-ХІV ст.), фортечних валів ХII-ХIII ст., Покровська XV ст. і Хрестовоздвиженська 1619 р. церкви, Монастир єзуїтів 1539-1610 рр. і Монастир тритаріїв 1729 р., Троїцький собор 1755 р.

6. Проблеми й перспективи розвитку. Основною проблемою району є відносно низький порівняно з іншими регіонами рівень соціально-економічного розвитку. Дуже мало промислових підприємств працює в малих містах і селищах. Особливо гостро в них та в сільській місцевості постають проблеми зайнятості, благоустрою тощо.

ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ

1. Загальні відомості та ЕГП. До складу Північно-Східного економічного району, площа якого 84 тис. км²(13,9%), входить три області: Харківська, Полтавська і Сумська. Проживають тут 5,5 млн осіб (12,1%). Охоплює він терени давнього українського заселення та землі Слобідської України, які освоювали наші предки у ХVІ-ХVІІ століттях. Тоді (на початку 50-х р. XVII ст.) виникло й місто Харків, яке зараз відіграє рольконсолідуючого ядра району. Зростанню його сприяло значною мірою й те, що від 1919 р. до 1934 р. Харків був столицею УСРР Важливими рисами економіко-географічного положення району є те, що на північному сході його межі проходять уздовж кордону України з Росією.

На заході й півдні він межує з високорозвинутими Центральним, Придніпровським і Східним економічними районами країни. Територія Північно-Східного району розміщена неподалік від паливно-сировинних баз країни Донбасу та Придніпров'я, а також виходить до Дніпра. Перетинають його важливі транспортні магістралі міжнародного значення (залізниці, шосе, трубопроводи).

2. Населення і трудові ресурси. У районі значний від'ємний природний приріст населення в усіх областях. Особливо високі темпи депопуляції в сільській місцевості. Останнє пов'язано зі значним відтоком молоді із сіл у промислові центри як у межах району, так і в міста Донбасу, Придніпров'я, Київ. Середня густота населення в районі — 65 осіб на км². Найбільше воно концентрується в містах та районах, прилеглих до великих і середніх міст (рівень урбанізації — 72 %). Харків (близько 1,5 млн осіб) став ядром великої міської агломерації, що охоплює ще п'ять міст і кілька селищ міського типу. За рахунок цього Харківщина виділяється найбільшою серед областей району часткою міських жителів (80%) та середньою густотою населення — 88,6 осіб на 1 км².

Частка українців у Північно-Східному районі — 82 %. Близько 16 % становлять росіяни (у Харківській області — 25 %). Полтавський діалект лежить в основі української літературної мови, але в межах економічного району ще існує складна ситуація з оволодінням його мешканцями державною мовою. Пов'язано це головним чином із русифікаторською політикою метрополій, голодомором і нищенням української інтелігенціїу 30-х роках XX ст.

Складна демографічна ситуація зумовила проблеми із трудовими ресурсами, оскільки в районі помітно знизилася частка молодих людей і відповідно зросла — пенсіонерів.

3. Природні умови і ресурси. З мінеральних ресурсів район порівняно багатий на паливні. Передусім природний газ, основні промислові запаси якого зосереджені в Харківській області (Шебелинське, Хрестищенське, Єфремівське та інші родовища), незначні — у Полтавській та Сумській. У цих двох областях основне значення мають родовища нафти. Виявлені на півдні Харківщини поклади кам'яного вугілля, у Полтавській і Сумській областях — торфу, у кожній з них є запаси бурого вугілля.

Серед інших груп корисних копалин важливими є високоякісні руди Кременчуцького залізорудного району, а також фосфорити в Харківській та Сумській областях, кам'яна сіль у Сумській області та різна будівельна сировина в родовищах Північно-Східного району.

Водні ресурси формуються здебільшого численними лівими притоками Дніпра та Сіверським Донцем з Осколом. Усі річки мають рівнинний характер течії, весняну повінь у період танення снігів. Основні масиви лісів зосереджені в північній поліській частині Сумщини. Окремі адміністративні райони Харківщини та півдня Сумської області характеризуються також значною лісистістю. На території району переважно ростуть листяні ліси, в основному в річкових долинах.

Рельєф низовинний з незначними висотами, які лише на відрогах Середньоруської та Донецької височин перевищують 200 м. Клімат району континентальний, тобто зими тут найхолодніші в Україні, а літо порівняно спекотне й сухе.

У межах Північно-Східного економічного району є всі три природні зони, які виражені на теренах України. Північ Сумщини — зона мішаних лісів із сірими лісовими та дерново-підзолистими грунтами. Більшість території займає лісостеп, а крайню південну частину — степ з родючими чорноземами.

Рекреаційне значення в районі мають байрачні ліси, мальовничі долини річок, мінеральні води Полтавської (Миргород) та Харківської областей.

4. Господарство району. Провідними в економічному районі є паливна промисловість та електроенергетика, машинобудування, хімічна, будівельних матеріалів, легка та лісова галузі промисловості, агропромисловий, транспортний, рекреаційний міжгалузеві комплекси.

Паливна промисловість та електроенергетика базуються на видобутку і переробці нафти та газу, виробництві електроенергії (20 % загальнодержавного обсягу). До електроенергетики належать великі ТЕЦ та Зміївська ДРЕС, які працюють на місцевому паливі й привізному донецькому вугіллі, а також Кременчуцька ГЕС.

Провідну роль у господарському комплексі Північно-Східного ЕР відіграє машинобудівний комплекс. У ньому працює близько 60 % зайнятих у промисловому виробництві.

Спеціалізується район на енергетичному ж електротехнічному машинобудуванні, тракторному й сільськогосподарському, транспортному, верстато- і приладобудуванні, виробництві устаткування для різних галузей господарства. Найбільшим промисловим вузлом, де зосереджені підприємства, що виробляють турбіни для всіх типів електростанцій, електродвигуни, трактори, літаки, верстати, прилади, гірничо-шахтне обладнання тощо, є м. Харків. Важливими центрами транспортного машинобудування є також Кременчук, електротехнічного і верстатобудуванні — Полтава, сільськогосподарського і приладобудування — Суми. Працює комплекс на привізному з Донбасу і Придніпров'я металі, оскільки металургія в межах району представлена тільки первинними стадіями циклу — Дніпровським гірничозбагачувальним комбінатом поблизу Кременчука та чавуноплавильним заводом.

Хімічна промисловість складається, в основному, з підприємств хімії органічного синтезу. Найбільшими центрами виробництва лаків, фарб, гумотехнічних виробів є Харків, фотохімічних — Шостка, продукції побутової хімії — Конотоп. Основна хімія розвинута в Сумах та Первомайському (Харківська область).

У районі сформувався потужний будівельно-індустріальний комплекс, що спеціалізується на виробництві цементу (Балаклія), скла (Полтава, Мерефа), порцеляни і фаянсу (Полтава), залізобетонних конструкцій (Кременчук, Харків та інші).

Лісовиробничий комплекс орієнтується на споживача, і до нього входять тільки деревообробні підприємства в Харкові, Чугуєві, Сумах, Полтаві, Лубнах, Кременчуку та ін.

Поряд з комплексами важкої індустрії у Північно-Східному районі значного розвитку набув агропромисловий комплекс. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, цукрового буряку і соняшнику (у південній частині), картоплі та овочів (переважно у приміських зонах і північній частині). Тваринництво — молочно-м'ясного напряму. У районі діє потужна переробна сфера АПК. Харчова промисловість за обсягом виробленої продукції поступається тільки машинобудівному комплексу. Основні галузі — цукрова, борошномельно-круп'яна, олійна, спиртова, м'ясна й молочна.

Значного розвитку в Північно-Східному районі набули всі види транспорту, окрім морського. За обсягом перевезень вантажів і пасажирів переважають залізничний та автомобільний, оскільки через територію району проходять залізниці й шосе міжнародного значення, які простягаються з Росії до українських портів на Чорному та Азовському морях, а також до інших європейських країн. Найбільший транспортний вузол — Харків, важливе значення мають річковий порт Кременчук, залізничні вузли Конотоп, Полтава, Лозова.

Рекреаційний комплекс району використовує мальовничі ліси в долинах річок, поблизу озер, мінеральні води Миргорода, пам'ятки архітектури Харкова, Полтави, Глухова, Путивля, місця історичних подій, розвитку народних промислів і ремесел (Конотоп, Сорочинці, Опішня, Кролевець тощо).

5. Найбільші міста. Ядром Північно-Східного економічного району є місто Харків (1456 тис. осіб). Воно водночас є центром Харківського промислового вузла — одного з найбільших в Україні. Провідними галузями індустрії з місті є машинобудування, де зайнято понад 70 % усіх працюючих у промисловості й виробляється сотні найменувань важливої для господарського комплексу продукції (від підшипників, турбін і тракторів, військової техніки до контрольно-вимірювальних приладів тощо). Також у Харкові є значна кількість підприємств хімічної, легкої харчової індустрії. Місто є одним з найбільших в Україні транспортним вузлом (вісім напрямків залізниць), науково-освітнім та культурним центром (Північно-Східний науковий центр НАН України, понад 40 вищих навчальних закладів, шість театрів, 70 музеїв тощо).

Полтава (308 тис. жителів) — адміністративний, економічний та культурно-науковий центр однойменної області. Згадується місто в літописах ще з XII ст. Промисловість його спеціалізується на електротехнічному та інших видах точного машинобудування, галузях харчової та легкої індустрії. У Полтаві діє шість державних та кілька приватних вищих навчальних закладів, два театри, шість музеїв.

Місто Суми (279 тис. жителів) є третім за величиною з економічному районі. Воно є центром промислового вузла, спеціалізується на машинобудуванні, хімічній та нафтохімічній, легкій та харчовій галузях промисловості. Тут є три університети, українська академія банківської справи, два театри та інші культурно-освітні заклади.

6. Проблеми й перспективи розвитку. Однією із проблем району є великий розрив у рівнях соціально-економічного розвитку між великими містами і віддаленими територіями, особливо Сумської області. Там гостро постають проблеми низької народжуваності, високої смертності, безробіття, неефективного використання сільськогосподарських угідь.

ПОДІЛЬСЬКИЙ

До складу Подільського економічного району входять три області (Тернопільська, Хмельницька та Вінницька) загальною площею 60,9 тис. км2, кількістю жителів 4,2 млн осіб.

Район межує з Молдовою, а також п'ятьма економічними районами України. Розміщений він між двома важливими паливно-сировинними базами країни: Передкарпаттям та Придніпров'ям. Подільський регіон перетинають важливі міжнародні транспортні магістралі: залізниці, шосейні дороги, трубопроводи.

Населення і трудові ресурси

Район характеризується досить високим від'ємним природним приростом населення. Тільки у Тернопільській області за рахунок великої народжуваності відносні показники природного скорочення населення вдвічі менші, ніж в Україні в цілому. Частка сільських жителів і на сьогодні у Подільському районі становить менше 47 %.

Середня густота сільського населення значно вища, ніж в інших економічних районах. Через невисокий рівень урбанізації, середня густота населення (69 осіб на 1 км2) менша за середню в країні. Найбільша середня густота населення серед областей району у Тернопільській області — 80 осіб на 1 км2. 25 % міських жителів живе в обласних центрах, населення яких (за винятком Вінниці) не досягло 300 тис. осіб.

Своєрідний район і тим, що зараз у ньому найвища частка (понад 95 %) українського населення. Представники національних меншин (росіяни, євреї) проживають переважно у містах.

У районі сформувався деякий надлишок трудових ресурсів, особливо у сільській місцевості. Це зумовлює як значні маятникові міграції, так і виїзд жителів на роботу до інших держав. Останнім часом став від'ємним і механічний приріст населення Подільського економічного району, хоч в цілому вів значно менший, ніж в інших регіонах України.

Природні умови і ресурси

У подільському районі немає великих запасів мінеральних ресурсів. Паливних та рудних викопних ресурсів, хімічної сировини теж практично немає. Тут зосереджені порівняно великі поклади цементної сировини (Хмельницька обл.), а також гранітів, лабрадоритів, крейди, гіпсу, мармуру, глини, кварцових пісків тощо. Серед ос-, танніх велике значення мають поклади каолінів у Вінницькій області., На Поділлі є незначні лісові ресурси.

Не дуже багатий район на водні ресурси. З річок найбільше значення тут має Південний Буг, а також притоки Дністра. Є значні запаси підземних вод. Гідроресурси річок обмежені.

Рельєф району горбисто-рівнинний, оскільки він розташований у межах Подільської, а східна частина Вінниччини — частково Придніпровської височин. Уся територія Подільського економічного району належить до Лісостепу, де літо тепле й не дуже вологе. Територія району — одна з найбагатших на земельні ресурси. Серед ґрунтів переважають чорноземи, які сприятливі для вирощування цукрових буряків, пшениці тощо.

З природних рекреаційних ресурсів найбільше значення мають запаси мінеральних вод у Вінницькій (Хмільник), Тернопільській (Сатанів) областях, мальовничі ландшафти Поділля тощо.

Дата добавления: 2015-10-30