Товаришу Сталіну й ЦК кп(б)у

(Одержані поміж 17-23 квітня)

«Шановний тов. Сталін, чи є закон Радянської Влади, щоб селянство сиділо голодне, так як ми, колгоспники, не маємо уже з 1/1-32 року в своєму колгоспі ні фунта хліба, і сейчас не тільки Горби, а взять треба Глобинський і Семенівський райони, де поголовний голод серед народу. Ми колгоспники, і вирішили спросити – що буде далі.

Повстає вопрос. Как ми можемо строїти соціалістичне строїтельство народнього господарства, коли ми обрічені на голодну смерть, бо ще до урожаю 4 місяці. Спрашуємо, за що ми бились на фронтах, за те, щоб сидіти голодними, щоб бачить, як вмирають діти в корчах з голоду?» (Лист тов. Сталіну – з Глобинського району на Кремінчуччині село Горби (від колгоспників – без підпису).

«Я бачив, що в Росії пуд хліба 10 руб. А на Україні – 80 крб. і немає. І всі їдуть на Росію. У нас, коли у колгоспника буде 10 хунт, так забрали. Зараз колгоспники дуже мають поганий погляд на колгоспне будівництво. Коли я робив у колгоспі рік на тракторі і маю 250 трудоднів, я получив 12 пудів хліба і більше нічого, як можна прожить, я оборваний, голодний, мені даже соромно про це Вам писать, бо я людина молода, маю 19 років». (Лист тов. СТАЛІНУ Київщини Бориспільського райну, село Рогозів – Кривошеїн).

З самого початку ми стояли за Радянську Владу і зараз хочемо, щоб вона не теряла авторітет, але ми вже ні в силах терпіти і просимо – зверніть увагу у нас уже пухлі від голоду діти. Нас 284 чолов., щоб по одиночки нас не бралиу ГПУ, ми не підписуємо» (Письмо до ЦК КП(б)У. Снігуровки. Аналогічне пісьмо посилають т. Сталіну).

«В Долинському районі існує по багатьох селах голодовка, все це тому, що місцева влада недооцінила розпорядків Радвлади, а бажала краще виповнити пляни.

В селах таке враження складається, що страшно даже говорити: «коли б тілки що, так зразу повернули б гвинтівки проти».

«Повідомляє вас Тарасюк Іван – учінь школи ФЗС станція Долинська. Зараз я працюю в ГПУ по виявленню антирадянських подій». (Лист до ЦК ВКП(б) від Тарасюка ст. Долинська).

«Чому це так, що з сусідніх районів возять хліб, продають, а в Знам’янському районі з голоду пропадають, нема чого їсти. По других селах дають хоч не пшенцю, не жито, а дають пшинку, сою, макуху, а в нас нічого, а керівники колгоспу їдять хліб, молоко, сало, ще й продають борошно на базарі, а ти сиди голодий, пропадай. От я хочу знать, чи це по всьому СССР робиться чи тільки в Знам’янському районі. Чому робочі получають, а колгоспники – ні. І що це таке, що особливо в 1932 році коні дохнуть, люди без хліба сидять, сказать би недорід, посуха, коли ж ні, урожай був гарний, і коли забирали, то казали, що Советська власть не дасть загинуть колгоспнику, а чому колгоспники голодують, голодні не хотять йти на роботу, а керівники колгоспу свої шлунки забезпечили і за людність нічого не дбають, бо самі наїлись, то їм не дуже боляче. У зв’язку з чим це хліба нема, чи може цей хліб отправили у посушливі райони, чи може для робочих нашого Союзу, чи роблять запас для війни, чи може отвезли за кордон та набрали тракторів, а тепер з тракторами голодними сидіть. І чому, коли в нас нема, держава не допоможе, що кажуть в Радянському Союзі не дадуть пропасти». (Лист тов. Сталіну, колгоспник Давиденко Знам’янського району).

«Массовые случаи по Жмеринському району, что у бедняков и маломошных середняков, выполнивших все обязательства по хлебозаготовках, заходили в хату и брали последних 2-3 пуда зерна, под видом упрятанного, не оставляя ни на пропитание, ни на Семена для весеннего посева. (в селе Лопатинцах, Новосельцы, Куриловцы, Потоках и ряде других). По указанию Секретаря тов. Кравчука, РВК тов. Тимошенка, МТС – тов. Ильницкого, РайКК-РС – тов. Мясникова, на строгую директиву ЦК – в срок выполнить план хлебозаготовок за счет кулаков – и заможной части, при объезде ими района каждому уполномоченному давалось в отдельности тихонько директива: где хоч и как хоч?. А план выполни – бери там, где есть. И тут уполномоченные брали у кого только увидели: у бедняков, у членов колхоза и во многих колективах забрали Семена и фуражи (Потоки, Лопатинцы и др.) и сейчас много бедняков и членов колхоза абсолютно не имеют ни куска хлеба, ни картошки, ни семян. Селяне на незаконне действия жалуються в ЦК КП(б)У, – жалобы возвращаются в РайКК РСI тов. Мясникову. Районные руководители занимаются систематически безобразным самоснабжением, пьянкой. Лошади, скот, свиньи и птица по Жмеринскому району дохнут безпощадно. Семян для посева в районе не собрано, подаются ложные сводки. Здоровая большевистская самокритика сплоченно зажата во всех организациях».). (Лист тов. Сталіну від члена партії Жмеринської організації Банівського А.Ф., парт. билет №0660663).

«Райколхозсоюзом Рыковского района был выпущен заем под зерновые культуры. В Дебальцевском горсовете (Рыковск. района) созданные бригады ходили по городу, заходя в каждый из домов и просто предлагали – сдать имеющееся зерно и муку, если кто отказывается, то производили повальный обыск, начиная с комодов, гардеробов, сундуков, взламыванием полов и т.п., не разбираясь кто он, рабочий или нет. Фактом служит возмутительные проделки, у меня лично в мое отсутствие делали повальный обыск, и нашли 2 пуда муки, которую я получил в кооперации, уезжая на курорт. Из нее 20 килограмм взяли и насильным порядком вручили моей жене облигации под муку. А вообще ходили по городу и производили обыски у ряда рабочих, число которых не счесть. Забирали зерно, картофель, обыскивая квартиры, сараи и погреба, забирали муку, заведомо зная, что эти действия являются явно преступными. Горсовет в лице тов. Кацеля и Горпартколлектив в лице тов. Гилицы М. Н. столь возмутительными проведениями кампании по распространению зернового займа вызвали большое возмущение и недовольство. (Лист Тов. Сталіну від члена партії Красн. партизана Нечипоренко Емельяна Кондратьевича. – Донбасс, ст. Дебальцеве, Калінінська № 49).

«Вот я начну с детей, которые раньше были утешением родительских чувств, но в настоящее время что-то ужасное, так как, имея детей и не воспитать их в человеческих условиях – лучше не иметь, а многое зависит от материальных условий, которых в настоящий момент дети не получают. Я был в ОПШ – 2-й ступени, изучал Марксизм, Ленинизм и нигде не встречал в их учении, чтоб детей морить голодом, ведь они невинные жертвы. Дальше жить нельзя я себе не представляю, как дальше так жить, и на их слезах строить фундамент социализма, тот бетон поливать их слезами – это я нигде не видел и не читал. Я шел в Красную Армию, знал за что шел на жертву и сейчас переношу всякие трудности, зная для чего все это, но они малолетние и их ум не способен еще так судить, как взрослого, где быть жертвой и за что, они еще раз повторяю невинные жертвы». (Лист до ЦК ВКП(б) – от гр. Орленко Д. К. г. Нижний Днепровск, ст. Узел – контора Земляних).

«Чи вірно роблять наші райони, що не стимулюють окремих колгоспників в боротьбі за хліб. А саме не виконують те гасло, що хто працює, той і їсть. А навпаки, хто дійсно боровся за хліб і виконував пляни на 100, здавши всі лишки державі, на тих колгоспів нажимають районні організації, щоб виконали плян за ці колгоспи, які не виконують. В наслідок цього виявляється, що залишається тваринництво зовсім без концентрірованних кормів, а також і люди напівголодні, де і виявляється велике шатання колгоспного будівництва». (Лист тов.Сталіну від гр-н: Швайкою Н.Ф. та інш. Вовчанський район, комуна ім. Шевченка).

«Открытое письмо крестьян – Винницкой области и части Киевской. В нашей местности голод обхватил все районы. Все крестьянство движется и удирает из сел, дабы спастись от голодаю В селах в день умирает от голода по 10-20 семей, дети двинулись кто куда, все станции железных дорог переполнены отъезжающими крестьянами. В деревнях не осталось ни лошадей ни скота, голодных крестьян, колхозников голод заставляет бросить все и идти в свет. Есть случаи в Шевченковском районе, когда все села заражены болезнью – сапом, потому что кушали дохлых лошадей. Говорить о выполнении посевной кампании – не приходится, так как процент крестьян в наших селах остался малый и все истощены голодом». (Лист тов. Сталіну, Калініну і Молотову – м. Вінниця – член ВКП(б) з 1925 року, парткв. №1271632, Крофан П. С.).

«Дайте вивод, що в сучасний момент робити, коли в комуні немає на сьогодні що їсти і вже цілий місяць тому назад, як був малай. Районовий партійний кабінет каже, що треба організувати кормовий і т. інш. пухнуть з голоду, що цілком і повністю загрожує ІІІ більшовістській весняній кампанії. А ще гірше комуна «Крест. Інтерн.» на Молдавии, в якій і коні вже всі поздихали, а також свині і все господарство пропада, тільки через те, що немає що їсти. – і люди пропадають через те, що немає що їсти, і ніхто за це не заботиться і не думає.». (Лист тов. Сталіну Шверт Федір АМСРР м. Балта комуна – «Крест. Інтерн.»).

«Тов. Сталін, будьте так добры ответьте мені – почему в колхозах колхозники пухнут з голоду і їдять дохлу конину. Я получил от пуск і поїхав в Зінов’ївський бувш. округ, де наблюдав сам, як люди їдять конину, де перевіряє і Зінов’ївська ГПУ і врач (село Компаніївка)». (Лист тов.Сталіну від Бойко Голубівськ. Рудник.)

«Колгоспники, які працюють і заробили багато трудоднів, зараз голодують і немає чого їсти, наприклад – у моїх батьків було 805 трудоднів та заробили хліба зі своєю сім’єю 105 пуд., а одержали з колгоспу грошей – та 45 пуд. Хліба, а решту хліба вивезли в плян хлібозаготовлі, грошей так само чомусь не дають і таким чином остались голодні, а хліб з колгоспу одержали весь, який заробили і зараз його закопали в землю. Тов. Сталін, сьогодні ввечері я прийшов із школи і наївшись горячої полови та огірків – мене заставили захарактерізувати стан свого життя та моєї родини і взагалі всіх колгоспників. Дуже в нас погана справа з загальним початковим навчанням, бо учні відвідують школу тільки на 10 %, це тому, що нічого їсти». (Лист тов. Сталіну від Давиденко І. П. Полтавщина – Н. Санжарівськ. район (Ставино – Долинськ. Сільради хут. Давидівка).

«Коли ми побачили постанову ЦК ВКП(б), то почали добиватись, щоб нам корову повернули назад, як постанова гласить, то на це – правління і деякі члени кажуть так: Ви куркульські агенти, і куркульську газету випустили і ми члени артілі прохаємо Вас, як найвищого органа – розібрати нашу заяву, дати нам напрямок, як з коровами поступити і як з тими членами поступити, що взивають куркульськими агентами і газету називають куркульською, яка була випущена 31/ІІІ-32 року». (Лист до ЦК КП(б)У – від членів артілі «Десятиріччя» Волновах. район Журавлівськ. сільради).

«Тов. Сталин, Вам очевидно идут сведения, что кругом хорошо и это видно из выступлений на ХVII – партконференции. Я вам только одно скажу: на селе несчастье, люди голодают, лошади дохнут. Уже люди начали с голоду умирать, зерна нет даже на 50 % на площадь сева, в общем полное разорение.

Советую Вам выедте сами в село и посмотрите – на село не в России, а вот здесь на Украине, хотя бы Киевской области. Я два дня тому приехал из села, я там своими глазами видел все то несчастье, как через каждые 2-3 сажня по дороге лежат дохлые лошади и их крестьяне режут по куску и едят. Больно смотреть на тех несчастных женщин и детей, пропадающих с голоду, ожидающих, что с Москвы отец привезет одну две буханки хлеба, ибо все едут в Москву. Ленинград, Минск за хлебом.

Тов. Сталин, у нас делается то, что делалось при царе, царь жил далеко, а Бог высоко, но сейчас в тысячу раз большая беда.

Те, кто информирует, получает хлеб и булку и все это ясно, они имеют закрытые столики РПК, РВК, а несчастные люди умирают с голоду, все шкурники бояться быть оппортунистами.

С ком. Приветом П. В. Смирнов. парт. Билет № 0643327. «Киев ул. Либкнехта № 15, кв. 12.

Мне живется хорошо, я обедаю в столовке Киевского МПК. И ем так, как надо есть и могу пережить еще 25 лет.»

«Наша Україна найбагатша в світі країна, де треба щоб якнайбільший врожай давала, а вона на оборот дає 50 % врожаю передвоєнного рівня. Так що те, де пишуть в газеті є утопія і тепер всьому не вірять. Дорогий тов. Сталін, зверніть на це особливу увагу і покращ становище трудящих мас, бо буде в середині країни війна.

Дорогій товаріщ Сталін, щоб цього не було, треба скоро, дуже скоро – забезпечить село хлібом, бо буде сором, буде гріх і партії і ЦК коли підуть всі селяни проти Советської власти й піднімуть страйк з вимогами: «долой Сталіна, долой коніну, давай царя, давай свинину». Уже така чутка ходила, а тепер ходить ще лучше і кажуть це все наробила советська власть». (Лист до тов. Сталіна від студентів Хіміко-Технологічного Технікуму м. Дніпропетровька).

«Когда до нас дошло постановление ЦК от 26 марта и наши колхозники горячо приветствовали его, но наши правленцы, которые чувствовали себя виновными, несмотря на то, что постановление должно быть доведено до каждого колхозника и каждый колхозник должен быть ознакомлен с ним хорошо, они постарались его забыть и перекрутить по своему. Они постарались принять строгие меры и приказали никакой агитации о постановлении ЦК не вести, а кто будет читать газеты и говорить о постановлении, того вычистим из артели как кулацкий элемент и не дадим хлеба… Таким образом наши колхозники запуганы отношением со стороны наших правленцев, о постановлении ЦК от 26 марта подробно ничего не знают и не ознакомлены с ним.

Район так же об этом не заботится, как будто-бы никакого постановления нет или оно нашего района не касается». (Письмо ЦК ВКП(б) – тов. Сталину из Синельниковского района Лубенского сельсовета от колхозника члена КНС Клочко А. К.).

ВІДДІЛ АГІТАЦІЇ ТА МАСОВ. КАМПАН. ЦК КП(б)У

Текст подано за: Чорна книга України. – К., 1998. – С. 161-165.

Дата добавления: 2015-10-30