Політичний аспект реалізації Європейської політики сусідства

Ключовим завданням Плану дій у політичній сфері стало прискорення трансформації України від тоталітарного до громадянського суспільства і правової держави, в якій демократія, права і свободи людини є вищими соціальними цінностями.

За встановленою ЄС шкалою оцінок (прогрес “відсутній”, “обмежений”, “певний”, “помірний”, “значний”, “мети досягнуто”) у 2006 р. Україна добилась значного прогресу у сфері політичного розвитку. Із 61 завдання, зафіксованого в розділі “Політичний діалог і реформування”, виконано 39 (63,9 %).

Складовими поступу стали:

проведення у відповідності з євростандартами парламентських виборів 26 березня 2006 року;

формування Уряду згідно з оновленою Конституцією України;

ліквідація обмежень для засобів масової інформації (за індексом свободи ЗМІ Україна утримує першість серед країн-сусідів ЄС); показником досягнутих Україною успіхів у цій галузі є кращий, ніж у США індекс свободи ЗМІ (26,5 проти 25,5).

Віднесена до проблем політичного значення антикорупційна діяльність співтовариства країн-сусідів ЄС, оцінюється за 10-бальною шкалою, де 10 означає її абсолютний мінімум, а 0 – небезпечний для суспільства максимум. Індекс України за 2006 р. (2,8 бали) залишається тотожним найкорумпованішим країнам ЄС (Румунія - 3, Польща – 3,4) і надзвичайно віддаленим від кращих показників Євросоюзу (Фінляндія – 9,6, Данія – 9,5, Швеція – 9,2). Оскільки високий рівень корупції означає наявність додаткових ризиків у системі міжнародної співпраці – складової негативного іміджу держави, важливою є динаміка позитивних зрушень. Так, у результаті підвищення індексу порівняно з 2005 р. з 2,6 до 2,8, Україна перемістилася із 113 на 99 місце серед 163 країн. Для порівняння: Росія з індексом 2,5 посідає 127 місце.

Кваліфікований Єврокомісією етап боротьби з корупцією як початковий супроводжується активним формуванням необхідної правової бази. З початку 2006 р. Україна увійшла до групи держав антикорупційного спрямування (GREKO), Ратифіковано Цивільну конвенцію про боротьбу з корупцією, Конвенцію ООН проти корупції, Антикорупційну Конвенцію Ради Європи, що набули статусу Законів України.

Індикатором досягнутого Україною прогресу стали кроки Європи, спрямовані на її більшу відкритість. Таким чином доречно оцінювати парафування угод із ЄС про спрощення візового режиму та реадмісію (27 жовтня 2006 р.). Переведення їх у площину практичної реалізації очікується у 2008 р., проте важливим є той факт, що Україна стала другою серед країн-сусідів Євросоюзу (після Російської Федерації), яким надана можливість налагодження широкої комунікації з ЄС шляхом спрощеної процедури перетину кордонів. Разом із тим, долаючи існуючі бюрократичні перепони у формі відмови європейських консульств у видачі частини віз (у 2006 р. це стосувалося 14 % претендентів в Україні, 2 % - в Росії, 10 % - у Молдавії та 28 % - у Білорусії), необхідно враховувати наявність політичного підтексту відмов. Так, майже половина (47 %) українців не отримують очікувані візи у консульстві Франції – країні, яка є послідовним опонентом України в її євроінтеграційних намірах. Натомість права безвізового в`їзду до ЄС та перебування на його території терміном до трьох місяців уже набули, зокрема, Малайзія, більшість країн Латинської Америки, Карибського басейну та інші, віднесені до категорії таких, що розвиваються. Переговори про запровадження безвізового режиму розпочались між Євросоюзом та РФ. Зазначене надає Україні додаткові важелі для порушення питання про перспективу запровадження безвізового режиму з ЄС.

Незважаючи на негативний вплив на характер нинішнього діалогу “ Україна – ЄС” політичної кризи, пов`язаної з протистоянням основних гілок влади, її правове врегулювання означатиме підтвердження здатності України самостійно долати складні кризові ситуації у кращих традиціях європейської демократії, застосовуючи при цьому засоби громадянського суспільства. Успіх подальшого політичного діалогу з ЄС значною мірою залежатиме від:

прогресу у формуванні нової конституційно закріпленої моделі політичної системи й гармонізації повноважень законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні;

забезпечення консенсусного підходу з боку усіх владних центрів до тлумачення внутрішньої та зовнішньополітичної стратегії держави.

Дата добавления: 2015-10-30