Principles and procedures

Державний стандарт України

Екологічні марковання та декларації

Екологічне маркування типу I

Принципи та методи

Экологические маркировки и декларации

Экологическое маркирование типа I

Принципы и методы

Environmental labels and declarations

Type I environmental labelling

Principles and procedures

1 Сфера застосування

Цей стандарт установлює принципи та методи, застосовані для розроблення програм екологічного маркування типу I, включаючи вибір категорій продукції, екологічних критеріїв продукції і функціональних характеристик продукції, а також для оцінювання та демонстрування відповідності. Цей стандарт також установлює процедури сертифікації для присвоєння цього маркування.

2 Нормативні посилання

Наведений нижче нормативний документ містить положення, які в разі наявності посилань на них у тексті стають чинними і для цього стандарту. У разі посилань зі сталою ідентифікацією всі подальші зміни або перегляди будь-яких з цих публікацій не застосовують. Проте сторонам угод, які беруть за основу цей стандарт, необхідно знайти можливість застосування останнього видання зазначеного нижче нормативного документа. У разі посилань зі змінною ідентифікацією, застосовують останнє видання нормативного документа, на який зроблено посилання. Члени ISO та IEC ведуть реєстри чинних міжнародних стандартів.

ISO 14020:1998 Environmental labels and declarations - General principles.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовано такі терміни та визначення.

3.1 програма екологічного маркування типу I (en - Type I environmental labelling programme, ru - программа экологического маркирования типа I).

Добровільна, основана на багатьох критеріях, незалежна програма надання ліцензії, яка дозволяє використовувати екологічні марковання на продукції, зазначаючи загальну екологічну перевагу продукції в межах конкретної категорії продукції за результатами розгляду життєвого циклу.

3.2 продукція (en - product, ru - продукция). Будь-які вироби чи послуги.

3.3 категорія продукції (en - product category, ru - категория продукции). Група продукції еквівалентного функціонального призначення.

3.4 екологічні критерії для продукції (en - product environmental criteria, ru - экологические критерии для продукции). Екологічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, з тим щоб їй було присвоєне екологічне марковання.

3.5 функціональна характеристика продукції (en - product function characteristic, ru - функциональная характеристика продукции). Характерна ознака, пов'язана з експлуатаційними параметрами і використанням продукції.

3.6 орган з екологічного маркування (en - ecolabelling body, ru - орган по экологическому маркированию). Орган як третя сторона та його представники, які оперують програмою екологічного маркування типу I.

3.7 третя сторона (en - third party, ru - третья сторона). Особа чи орган, визнані незалежними від сторін-учасниць розгляду певного питання.

Примітка. «Сторони-учасниці», як правило, представляють інтереси постачальника «перша сторона» і покупця «друга сторона».

3.8 зацікавлена сторона (en - interested party, ru - заинтересованная сторона). Будь-яка сторона, на яку впливає програма екологічного маркування типу I.

3.9 ліцензіат (en - licensee, ru - лицензиат). Сторона, уповноважена органом з екологічного маркування типу I на використання екологічного марковання.

3.10 екологічний аспект (en - environmental aspect, ru - экологический аспект). Елемент діяльності, продукції чи послуг організації, який може взаємодіяти з навколишнім середовищем.

Примітка. Суттєвий екологічний аспект - це екологічний аспект, який має або може мати значний вплив на навколишнє середовище.

3.11 вплив на навколишнє середовище (en - environmental impact, ru - влияние на окружающую среду). Будь-яка зміна в навколишньому середовищі, несприятлива чи сприятлива, яка повністю чи частково спричинена діяльністю, продукцією чи послугами організації.

3.12 сертифікація (en - certification, ru - сертификация). Процедура письмового засвідчення третьою стороною відповідності продукції, процесу чи послуги встановленим вимогам.

3.13 ліцензія (в сфері екологічного маркування типу I) (en - licence (for Type I environmental labelling), ru - лицензиат (в сфере экологического маркирования). Документ, виданий за правилами системи сертифікації і яким орган з екологічного маркування типу I надає особі чи органові право використання екологічних марковань для своїх виробів чи послуг згідно з правилами програми екологічного маркування.

3.14 відповідність призначенню (en - fitnes for purpose, ru - соответствие назначению). Здатність продукції, процесу чи послуги виконувати певну функцію за заданих умов.

4 Мета і завдання екологічного маркування типу I

Загальна мета екологічних марковань та декларацій полягає у тому, щоб шляхом передавання перевірюваної, точної та правдивої інформації про екологічні аспекти виробів та послуг сприяти розширенню попиту та постачання тих виробів та послуг, які чинять менший тиск на навколишнє середовище, тим самим стимулюючи використання потенціалу для ринково обумовленого постійного поліпшення екологічних характеристик.

Завданням програм екологічного маркування типу I є сприяння зменшенню впливів на навколишнє середовище, пов'язаних з продукцією, шляхом ідентифікації продукції, яка відповідає конкретним критеріям програм екологічного маркування типу I щодо загальної екологічної переваги.

Завданням цього стандарту є забезпечення прозорості та довіри до впровадження програм екологічного маркування типу I, а також гармонізація принципів та методів, застосовних до цих програм.

5 Принципи

5.1 Добровільний характер програм

Програми екологічного маркування типу I, включаючи ті, які розробляють та якими керують органи за урядової фінансової підтримки, повинні бути добровільними за своїм характером.

5.2 Зв'язок з ISO 14020

Поряд із вимогами цього стандарту слід застосовувати принципи, встановлені в ISO 14020. У випадку, коли вимоги цього стандарту є конкретнішими за вимоги стандарту ISO 14020, слід дотримувати ці конкретніші вимоги.

5.3 Зв'язок з законодавством

Передумовою надання та підтримання чинності ліцензії на використання екологічного маркування типу I повинно бути дотримання заявником законодавчих та інших відповідних вимог.

5.4 Розгляд життєвого циклу

Завдання щодо зменшення впливів на навколишнє середовище, а не просто передавання впливів, прив'язаних до певних середовищ або стадій життєвого циклу продукції, краще всього досягається шляхом комплексного розглядання життєвого циклу продукції під час установлення екологічних критеріїв для продукції.

Слід, щоб під час розроблення екологічних критеріїв для продукції стадії життєвого циклу включали: видобування ресурсів, виготовлення, розподілення, використання та видалення з урахуванням відповідних показників впливу забруднення одного середовища на інше. Будь-яке відхилення від цього всеохоплюючого підходу або вибіркове використання екологічних питань обмеженого поширення повинне бути обгрунтованим.

5.5 Вибірковість

Установлювані екологічні критерії для продукції повинні уможливлювати відрізняння екологічно кращої продукції від іншої в межах певної категорії продукції на основі вимірюваної різниці у впливах на навколишнє середовище. Слід, щоб екологічні критерії для продукції були такими, що відрізняють продукцію лише тоді, коли ця різниця у впливах є значною. Методології випробувань та перевірки, використовувані для оцінювання продукції, мають різні рівні збіжності та точності. Це слід враховувати під час визначення значущості цієї різниці у впливах.

Після того, як екологічні критерії для продукції були встановлені відповідно до вищенаведеного положення, використання марковання повинне поширюватися на всю продукцію, яка задовольняє ці критерії.

5.6 Екологічні критерії для продукції

5.6.1 Розгляд аспектів життєвого циклу

Екологічні критерії для продукції повинні базуватися на показниках, які є результатом розгляду аспектів життєвого циклу.

5.6.2 База критеріїв

Екологічні критерії для продукції слід установлювати в реально досяжних рівнях з урахуванням відносних впливів на навколишнє середовище, можливості та точності вимірювань.

5.7 Функціональні характеристики продукції

Під час розроблення критеріїв слід враховувати відповідність продукції призначенню і рівні експлуатаційних показників. Слід розглянути можливість використання в програмі міжнародних, регіональних або національних стандартів на продукцію згідно з ієрархічністю використання стандартів, викладеній в ISO14020.

Примітка. У контексті екологічного маркування відповідність призначенню означає, що продукція задовольняє потреби щодо охорони здоров'я, безпеки та споживчих характеристик.

5.8 Чинність вимог програми

5.8.1 Термін чинності

Екологічні критерії та функціональні вимоги для кожної категорії продукції слід установлювати на попередньо визначений термін.

5.8.2 Термін аналізування

Екологічні критерії та функціональні вимоги до продукції слід аналізувати у попередньо визначений термін, враховуючи такі чинники, як нові технології, нова продукція, нова екологічна інформація і змін потреб ринку. Аналізування екологічних критеріїв та функціональних вимог до продукції не передбачає необхідності внесення змін до них.

5.9 Консультування

На початковому етапі слід запровадити процес формальної відкритої участі всіх зацікавлених сторін з метою вибору та аналізування категорій продукції, екологічних критеріїв та функціональних характеристик продукції.

5.10 Відповідність та перевірка

Всі елементи екологічних критеріїв та функціональних характеристик продукції програми екологічного маркування повинні уможливлювати їхню перевірку органом з екомаркування. Слід, щоб методи оцінювання відповідності передбачали використання наведеного нижче з дотриманням першочерговості:

стандартів ISO та IEC;

інших міжнародно визнаних стандартів;

регіональних та національних стандартів;

інших повторюваних та відтворюваних методів, які відповідають прийнятим принципам усталеної лабораторної практики (інформацію про усталену лабораторну практику дивись в ISO/IEC 17025);

доказів від виробника.

5.11 Прозорість

Слід, щоб програма екологічного маркування типу I була спроможною демонструвати прозорість на всіх стадіях її розроблення та функціонування. Прозорість означає, що інформація повинна бути доступною для зацікавлених сторін в цілях проведення інспектування та подання зауважень у всіх доречних випадках. Для подання зауважень слід забезпечити достатній період часу. Ця інформація повинна охоплювати:

вибір категорій продукції;

вибір та розроблення екологічних критеріїв для продукції;

функціональні характеристики продукції;

методи випробувань та перевірки;

порядок сертифікації та присвоєння марковань;

термін аналізування;

термін чинності;

доказ неконфіденційного характеру, на підставі якого присвоюється марковання;

джерела фінансування розроблення програм (наприклад, внески, урядова фінансова підтримка тощо);

перевірку відповідності.

Прозорість не повинна суперечити вимогам 5.17.

5.12 Питання, пов'язані з міжнародною торгівлею

Розроблення, прийняття чи застосовування процедур та вимог щодо програм екологічного маркування не повинні мати на меті або передбачати ефект створення додаткових бар'єрів у міжнародній торгівлі. Слід брати до уваги застосовні положення і тлумачення Світової організації торгівлі (WTO).

5.13 Доступність

Процеси подання заявок до програм екологічного маркування та участі в цих програмах повинні бути відкритими для всіх потенційних заявників. Всі заявники, які дотримують екологічних критеріїв для конкретної категорії продукції та інших вимог програми, повинні мати право на отримання ліцензії з дозволом використовувати марковання.

5.14 Наукові засади екологічних критеріїв для продукції

Розроблення та вибір критеріїв повинні базуватися на розумно визначених науково-технічних принципах. Критерії слід формувати на основі даних, які підтримують твердження про екологічну перевагу.

5.15 Уникнення конфлікту інтересів

Програми екологічного маркування типу I повинні забезпечувати гарантію того, що вони є вільними від неналежного впливу. Програми повинні бути спроможними демонструвати відсутність будь-якої можливості створення конфліктів інтересів через джерела фінансування.

Примітка. Увага привертається до положень ISO/IEC Guide 65.

5.16 Витрати і внески

Внески можуть включати оплату витрат на опрацювання заявки, витрат на проведення випробувань і адміністративних витрат. В принципі, витрати та внески, пов'язані з присвоєнням та підтриманням чинності марковання, повинні базуватися на всіх витратах програми і утримуватися на якомога нижчому рівні для забезпечення максимальної доступності.

Застосовування внесків повинне бути справедливим для всіх заявників та ліцензіатів.

5.17 Конфіденційність

Слід забезпечити конфіденційність усієї інформації, ідентифікованої як конфіденційна.

5.18 Взаємне визнання

Слід забезпечувати сприятливі умови для взаємного визнання на основі довіри. Об'єктом взаємного визнання можуть бути випробування, інспектування, оцінювання відповідності, процедури адміністрування і, якщо доречно, екологічні критерії для продукції.

Для забезпечення повної прозорості повинна бути наявною та доступною інформація щодо існуючих угод про взаємне визнання з іншими органами з екомаркування.

Примітка. Докладніші настанови дивись у розділі 8 документа [6].

6 Методи

6.1 Загальні положення

Екологічне маркування типу I передбачає запровадження ітеративного процесу, який включає:

консультування з зацікавленими сторонами;

вибір категорій продукції;

розроблення, аналізування та модифікування екологічних критеріїв для продукції;

ідентифікацію функціональних характеристик продукції;

впровадження процедур сертифікації в межах програми та інших елементів керування нею.

6.2 Консультування з зацікавленими сторонами

Орган з екомаркування повинен запровадити формальний консультаційний механізм, який сприятиме повній участі всіх зацікавлених сторін. Цей механізм міг би передбачати формування груп з обраних представників зацікавлених сторін, наприклад консультативної ради, дорадчого комітету або комісії з громадського слухання.

Консультування - це наскрізний процес, який відбувається під час вибору категорії продукції і установлення екологічних критеріїв та функціональних характеристик продукції. Зацікавлені сторони повинні бути забезпечені достатнім часом і доступом до конкретних даних та джерел використовуваної інформації. Консультаційний процес повинен також забезпечувати впевненість у тому, що зауваження зацікавлених сторін стосовно програми зазнають належного розгляду та грунтовної відповіді. Слід докладати розумних зусиль для досягнення консенсусу протягом усього процесу.

6.3 Вибір категорій продукції

6.3.1 Проведення аналізу технічної здійсненності

Цей етап процесу передбачає проведення аналізу стосовно потенційних категорій продукції та характеру ринку. Метою аналізу є розгляд технічної здійсненності установлення категорій продукції. Аналіз повинен охоплювати:

початковий вибір можливих категорій продукції;

консультування з зацікавленими сторонами;

вивчення ринку (наприклад, щодо характеру, розміру, попиту);

постачальників на ринку (наприклад, малі та середні підприємства, іноземні та вітчизняні виробники);

пов'язані з продукцією впливи на навколишнє середовище;

потенційні можливості та потреба поліпшення екологічних характеристик;

визначення сфери застосування категорій продукції з урахуванням еквівалентності використання;

відповідність використанню, включаючи функціональні характеристики продукції;

наявність даних;

чинні національні та міжнародні законодавчі акти і угоди.

6.3.2 Пропозиція щодо категорії продукції

Після завершення аналізу технічної здійсненності орган з екомаркування буде у змозі підтвердити, які з категорій продукції можна вважати ринково прийнятними. Слід підготувати для зацікавлених сторін пропозицію щодо категорії продукції з підсумком складових аналізу технічної здійсненності, його даних, а також результатів розгляду, за якими підготовлено пропозицію щодо категорій продукції для програми.

6.4 Вибір та розроблення екологічних критеріїв для продукції

6.4.1 Вибір екологічних критеріїв для продукції

Структура та методи, встановлювані цим стандартом, призначені для забезпечення єдності, уможливлюючи при цьому прийняття рішення стосовно остаточних критеріїв за результатами консультаційного процесу між органом з екомаркування та зацікавленими сторонами. Критерії слід вибирати відповідно до вимог, установлених в 5.2 - 5.17.

Прикладом застосування цього підходу є матриця у таблиці 1, наведена для того, щоб допомогти органам з екомаркування розпочати вибір категорій продукції. Матриця поєднує стадії життєвого циклу продукції з основними екологічними показниками входів та виходів. Показники викидів групуються за середовищами, і зазвичай на певне середовище перепадає декілька показників. Дослідження стадій життєвого циклу (яке може становити наступну частину аналізу технічної здійсненності, описаного в 6.3.1) може призвести до висновку, що впливи на навколишнє середовище на деяких стадіях є незначними і не має жодних підстав для подальшого їх розгляду. Незважаючи на це, дослідження повинне показувати, що вибір екологічних критеріїв для продукції не веде до передавання впливів від однієї стадії життєвого циклу до другої або від одного середовища до другого без явно визначеної екологічної вигоди.

Таблиця 1 - Матриця вибору типових екологічних критеріїв для продукції

Стадії життєвого циклу Екологічні показники входів/виходів

Енергія Ресурси Викиди у Інше

Відновлювана/ Невідновлювана Відновлювані/ Невідновлювані Воду Повітря Грунт

Видобування ресурсів

Виробництво

Розподілення

Використання

Видалення

6.4.2 Розроблення екологічних критеріїв для продукції

6.4.2.1 Загальні положення

Слід, щоб процес установлення критеріїв передбачав урахування відповідних локальних, регіональних та глобальних екологічних питань, наявних технологій та економічних аспектів.

Екологічні критерії для продукції слід виражати:

впливами на навколишнє середовище та природні ресурси; або

коли це практично несдійсненне, екологічними аспектами, наприклад, викидами у навколишнє середовище.

Слід уникати критеріїв, які безпосередньо чи опосередковано вимагають або виключають використання конкретних процесів чи методів виробництва без їхнього обгрунтування. Слід, щоб будь-які виключення певних речовин базувалися на науковій методології, що дотримує Принцип 3 стандарту ISO 14020. Такі методи, як оцінювання ризику, можуть забезпечувати корисною інформацією у цьому відношенні.

Деякі суттєві питання, розглядувані на цьому етапі програми маркування, викладені в 6.4.2.2 - 6.4.2.5.

6.4.2.2 Ідентифікація найдоречніших сфер зменшення впливу на навколишнє середовище

Орган з екомаркування повинен ідентифікувати стадії життєвого циклу продукції, на яких впливи на навколишнє середовище різняться залежно від продукції в межах певної категорії. Діапазони та змінність даних, отриманих для конкретної продукції, слід аналізувати для забезпечення впевненості у тому, що вибрані екологічні критерії для продукції є адекватними і відбивають існуючу між продукцією різницю.

6.4.2.3 Використання якісних та кількісних показників

Орган з екомаркування може вважати за належне застосовувати вагові коефіцієнти до вибраних екологічних вимог. Підстави для застосування кожного вагового коефіцієнту слід чітко пояснити та обгрунтувати.

6.4.2.4 Визначення числових значень для кожного доречного критерію

Орган з екомаркування повинен визначити критерії, які найточніше відбивають вибрані екологічні аспекти. Після визначення критеріїв орган з екомаркування повинен присвоїти їм числові значення. Ці значення могли б подаватися у вигляді мінімальних значень, порогових рівнів, які не дозволяється перевищувати, масштабно-точкової системи або в інший відповідний та доречний спосіб.

6.4.2.5 Визначення методів випробувань, процедур та готовності випробувальних лабораторій

Вимоги щодо випробувань та перевірки слід розглядати одночасно із розробленням вимог до конкретної категорії продукції. Ретельному розгляду підлягають питання організаційної, технічної та економічної здійсненності цих вимог щодо випробувань та перевірки.

Орган з екомаркування повинен робити посилання на методи випробувань, які вимагаються для будь-яких конкретних критеріїв чи характеристик, а також повинен дослідити готовність компетентних лабораторій, спроможних проводити випробування. Методи випробувань слід вибирати відповідно до рекомендацій, наведених у 5.10.

6.5 Вибір функціональних характеристик продукції

Під час вибору функціональних характеристик продукції належному розгляду підлягає функціональне призначення продукції. Це доцільніше робити з погляду робочих характеристик продукції, а не конструкційних чи описових характеристик.

Під час установлення функціональних характеристик продукції розгляду підлягають питання стосовно:

ідентифікації функціональних характеристик продукції;

вибору ключових експлуатаційних елементів, які характеризують функціональне призначення;

перевірки того, що ключові експлуатаційні елементи є застосовними до всієї продукції з певної категорії;

ідентифікування необхідних експлуатаційних рівнів (дивись 5.7).

6.6 Звіти та публікації

Після того, як установлено категорії продукції, екологічні критерії та функціональні характеристики продукції, їх потрібно опублікувати. Звіт, наданий в обраному форматі, повинен супроводжуватися інформацією, яка доводить, що:

установлення категорії, критеріїв та характеристик відповідає сфері застосування, принципам та вимогам, викладеним у цьому стандарті;

критерії є об'єктивними та уможливлюють їх обгрунтування;

існують методи для перевірки екологічних критеріїв та функціональних характеристик продукції;

існують методи для перевірки екологічних критеріїв та функціональних характеристик продукції;

Орган з екомаркування повинен також надавати на запит інформацію, яка пояснює покупцям та населенню значення марковання.

6.7 Запровадження змін до екологічних критеріїв для продукції

У випадках, коли марковання вже присвоєне продукції, існує низка чинників, які слід розглядати під час установлення дати, коли перегляди критеріїв набиратимуть чинності.

Ці чинники включають нижченаведене, але не обмежуються цим:

терміновість забезпечення відповідності переглянутим екологічним критеріям для продукції;

масштаб зміни, тривалість і рівень складності переоснащення процесу виготовлення для забезпечення відповідності переглянутим критеріям;

уникнення ненавмисної комерційної переваги, наданої окремому виробнику, окремим конструкціям чи процесам;

потреба у залученні постачальників матеріалів для ліцензіата;

дія, яку необхідно застосувати до існуючої продукції з маркованням, присвоєним за старими критеріями, яка ще перебуває у ланцюзі постачання кінцевому споживачу;

період часу для проведення належного консультування з ліцензіатами;

складність адміністрування змінами в межах органу з екомаркування;

складність адміністрування змінами в межах органу з екомаркування;

7 Сертифікація та відповідність

7 Сертифікація та відповідність

У розділі 7 викладено загальні вимоги до сертифікації та відповідності.

Примітка. Поряд з цим рекомендується керуватися ISO/IEC Guide 65.

7.2 Основні поняття

7.2.1 Загальні положення

Передумови присвоєння марковання, як правило, розділяються на елементи, викладені в 7.2.2 та 7.2.3.

7.2.2 Загальні правила

Комплексне оперування програмою базується на загальних правилах. Ці загальні правила регулюють загальні умови надання ліцензії та використання марковання. Загальні правила повинні охоплювати такі питання, склад яких може бути розширений:

рекламування ліцензіатами;

умови, які могли б призводити до призупинення чинності ліцензії, її скасування чи вилучення;

методи реалізації коригувальної дії у випадку невідповідності;

методи вирішення спорів;

методики випробувань та перевірок;

структура внесків;

рекомендації щодо використання логотипу.

Суттєво, щоб усі передумови надання ліцензії та використання марковання були включені в загальні правила, в екологічні критерії та функціональні характеристики продукції, оскільки лише ці вимоги можуть бути використані як основа надання або позбавлення ліцензії на використання марковання.

7.2.3 Екологічні критерії та функціональні характеристики продукції для кожної категорії продукції

Екологічні критерії та функціональні характеристики продукції становлять елементи технічних вимог програми екологічного маркування типу I для кожної категорії продукції.

7.3 Ліцензування

Орган з екомаркування несе відповідальність за ліцензування заявників. Орган з екомаркування повинен надавати ліцензію на використання марковання лише за умови, якщо він задоволений тим, що, поряд з іншими контрактними зобов'язаннями:

заявник відповідає загальним правилам програми;

продукція відповідає екологічним критеріям та функціональним характеристикам, застосовним до категорії продукції, до якої вона належить.

Видача ліцензії не зобов'язує ліцензіата використовувати марковання.

Орган з екомаркування повинен вести доступний населенню перелік продукції, якій було присвоєно марковання.

7.4 Методи оцінювання та демонстрування відповідності

7.4.1 Основний принцип

Методологія оцінювання, чи відповідає продукція екологічним критеріям та функціональним характеристикам, а також перевірки постійної відповідності, повинні бути задокументовані і бути достатньо грунтовними для підтримання довіри до програми.

Існує багато чинників, які впливають на вибір методів оцінювання відповідності, і методології можуть різнитися залежно від конкретної програми.

7.4.2 Нагляд та контроль

Орган з екомаркування повинен аналізувати вимоги програми і відповідно до загальних правил (дивись 7.2.2) визначати доречну форму перевірки кожної вимоги. Після завершення аналізу вимог слід розробити план нагляду та контролю.

7.4.3 Доказова документація

Орган з екомаркування повинен вимагати, щоб заявник брав на себе зобов'язання щодо дотримання законодавства в сфері навколишнього середовища та інших відповідних сферах.

Орган з екомаркування повинен отримувати документальний доказ того, що заявник дотримує вимоги програми. Якість всіх даних повинна бути загальновизнаною та перевірюваною.

Орган з екомаркування повинен розробити і надавати на запит документацію, яка включає як мінімум:

категорії продукції;

екологічні критерії для продукції;

функціональні характеристики продукції;

термін чинності критеріїв;

методики випробувань та перевірки;

процедури сертифікації та присвоєння;

критерії для періодичного аналізу;

відомості неконфіденційного характеру, які доводять підстави присвоєння марковання;

джерела фінансування розроблення програми (наприклад, внески, урядова фінансова підтримка тощо);

перевірку відповідності.

7.4.4 Декларації про відповідність

Якщо програма дозволяє заявнику використовувати декларацію про відповідність певним вимогам програми, декларація про відповідність повинна оформлятися за рекомендаціями, викладеними в ISO/IEC Guide 22.

7.5 Моніторинг відповідності

Після отримання ліцензії ліцензіат повинен інформувати орган з екомаркування про будь-які зміни, що можуть відбиватися на його постійній відповідності вимогам.

Орган з екомаркування повинен забезпечити розгляд будь-яких змін в продукції або процесі її виготовлення, які можуть вплинути на відповідність, і повинен вимагати від ліцензіата вжиття коригувальних дій, якщо відповідність не підтримується.

Відповідальність за забезпечення впевненості у підтриманні відповідності вимогам програми покладається виключно на ліцензіата.

7.6 Захист марковання

Орган з екомаркування повинен забезпечити юридичну захищеність свого марковання (тобто сертифікаційного знаку/логотипу), з тим щоб запобігти несанкціонованому використанню і підтримувати довіру громадськості до програми.

Орган з екомаркування повинен мати чітко викладену політику щодо належного використання марковання. Будь-яке відхилення від цієї політики повинне призводити до реалізації доречних коригувальних дій з можливістю позбавлення ліцензії.

Дата добавления: 2015-10-29