Читайте также:
|
Самостійна робота
з дисципліни "Стилістика англійської мови"
Functional Styles
Make a comparison table:
Variant 1. Belles-lettres and official documents styles
Variant 2. Scientific prose and oratorical and publicistic styles.
Variant 3. Belles-lettres and oratorical and publicistic styles.
Variant 4. Scientific prose style and belles-lettres styles.
Sample table
| Criteria | Belles-lettres style | Scientific prose style |
| Pragmatic aim | ||
| Situation of application | ||
| Phonological features | ||
| Semantic features | ||
| Grammatical features | ||
| Vocabulary used | ||
| Morphological features | ||
| Syntactical features | ||
| Types of texts (see Morokhovskiy) | ||
| Genres of texts (see Morokhovskiy) |
Література:
Additional reading:
Notes
Маргарита Миколаївна Кожина (Заслужений діяч науки РФ, доктор філологічних наук)
Автор робіт: „К основаниям функциональной стилистики”, „Развитие функциональных стилей современного русского языка”, "О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими"
Одним із напрямків сучасної стилістики є функціональна стилістика, центральною категорією якої є функціональний стиль.
Функціональні стилі - підсистеми мови, кожна з яких має свої специфічні особливості в лексиці та фразеології, в синтаксичних конструкціях, інколи у фонетиці.
І.) Об'єктивні стильотворчі фактори
1.1 Ті, що пов'язані з природою мови - мовленням (суспільна діяльність, форма суспільної свідомості, в якій проходить спілкування, її призначення в суспільстві та специфіка форми суспільної свідомості, характер і тип творчого мислення)
1.2 Ті, що безпосередньо не зв'язані з природою мови - мовлення, але тісно пов'язані з нею (в смислі створення „забарвлення", „підстилів") в якості обумовлених формою, способом або видом прояву мовлення:
а.) Форми прояву мови (усна/письмова)
б.) Вид мовлення (монологічне/діалогічне)
в.) Спосіб комунікації (масова/суспільна,"обмежена"/особиста)
г.) „Жанр" (в широкому смислі) мовлення (нарис, оповідання, повість, монографія, диспут, збори і т.д.)
1.3. Ситуативно - суспільні:
- тон мовлення, або модальність в спеціальному смислі (високий, урочистий, знижений), що мають суспільну „закріпленість".
- орієнтація на слухача (аудиторію), що має суспільну значимість.
- вид мовленнєвого акту (двосторонній, односторонній, „присутність"/ „відсутність" в момен. мовлення предмета мови)
ІІ.) Екстралінгвістичні фактори, що не пов'язані ні з природою мови, ні із способом прояву мовлення.
1. Соціальні фактори:
а.) Соціально економічні фактори (професія, освітній ценз, річний прибуток)
б.) Фізіолого - психолого - соціальні фактори (вік, стать, сімейний стан)
2. Власне суб'єктивні чи індивідуальні фактори:
А. Психічні особливості мовника, особиста "мета", чи мотив спілкування, замисел і т.п., настрій в момент мовлення.
Б. Ситуативні (врахування соціального положення співбесідника, відношення його до себе, взаємовідносини співбесідників)
Власне стильотворчими факторами є фактори першої групи (перша підгрупа), тобто ті, що природно пов'язані з мовою. Не всяке екстралінгвістичне явище і не всі позалінгвістичні фактори стають стильотворчими, не всі вони обумовлюють появу ЗАКОНОМІРНИХ способів функціонування системи мови.
Екстралінгвістична основа формування функціональних стилів:
Зазвичай виділяють п'ять основних "базових" функціональних стилів: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній та розмовно-побутовий, які в свою чергу розпадаються на власні різновиди залежно від проявів у мовленні, навіть до вираження функціонально-стилістичних особливостей індивідуального характеру.
Ці решта різновидів мовлення, в тому числі і стилістичні, що виникають як вторинні на базі функціональних стилів мовлення слід називати стилістико-ситуативними та іншими особливостями мовлення (між іншим часто слово "стиль" виступає в омонімічному значенні до терміну "функціональний стиль''.)
Функціональний стиль в свою чергу розпадається на підстилі залежно від більш вузької області його вживання (в межах даної сфери спілкування) і співвідношення з менш широкою стороною життя з "підвидом" діяльності та суспільних відносин.
Наприклад, науковий функціональний стиль - науковий, науково-технічний, науково-популярний; художній - поетичний, прозаїчний, драматургічний. Далі кожен з цих стилів розпадаються в свою чергу на більш "мілкі" та вузькі, стилістико-мовленнєві різновиди. Наприклад, в науковому розрізняють стилістико-мовленнєві особливості різних наук, а разом з цим виявляється зв'язок характеру мовлення з темою, зі змістом; у художньому - різних видів літератури. Потім виступають стилістичні особливості за жанрами, а також різноманітні ситуативно-стилістичні особливості. Ось такий "шлях розщеплення" стилістичного у мові, шлях від загального, основного, глибинного у мовленні до часткового у ньому, другорядного, більш "поверхневого" і, нарешті, до індивідуального.
Взаємовідношення між функціональними стилями та формами мовлення.
Різні функціональні стилі не в однаковій мірі проявляються в обох формах мовлення (усній та письмовій). Якщо для розмовно-побутового стилю усне спілкування є переважаючим, то для ідеолого-політичної сфери спілкування воно представлене менше, хоча й широко в ньому вживається. Ще менше воно представлене у науковій та офіційно-діловій областях. Майже зовсім позбавлена усної форми естетична сфера - художній функціональний стиль.
Нетотожне співвідношення явищ:
А. Усне ≠ розмовному Б. Усне > розмовного
Письмове ≠ книжному Письмове > книжного
(мовлення) (мова)
Характеристика функціональних стилів та інших стильових різновидів
Науковий стиль. Його ціль - точне, логічне, однозначне вираження думки. Думка строго аргументована, особливий акцент - на хід логічного мислення. Тому що ціль науки - висвітлювати закономірності. Специфічні риси наукового стилю - абстрагована узагальненість та підкреслена логічність викладу (стильове забарвлення вживаних мовних одиниць, їх частотність, смислова точність однозначність), безобразність, прикрита емоційність, об'єктивність викладу, деяка сухість і строгість.
Офіційно-діловий стиль. Характеризується мовними одиницями зі значенням вказівно-зобов'язувальним та імперативним. Точність формулювань без двоякого тлумачення. Стандартизованість (шаблон, норма). Безособовий та іменний характер мовлення.
Публіцистичний стиль (найбільш популярний різновид - газетний стиль). Функція - інформаційна, виховна, організаторська, гедоністична, рекламна.
Художній стиль. Характеризується гаммою стильовиих забарвлень використаних мовних засобів, які мають естетичну функцію.Художнє мовлення відрізняється емоційністю та особливою експресивністю.
Розмовно-побутовий стиль. Екстралінгвістичні ознаки - неофіційність, невимушеність спілкування, безпосередня участь говорячого в розмові, непідготовленість мовлення, переважаюча усна форма спілкування.
Використання іменних форм у функціональних стилях
Аналізу підлягали форми роду та числа іменників, а також співвідношення повних і скорочених форм прикметників.
Дослідження показало, що стилі, у відношенні частоти вживання в них іменників різного роду дають різні показники, що визначаються екстралінгвістичними основами стилів та їх специфікою.
Якщо у вживанні іменників чоловічого і жіночого роду різкої диференціації не спостерігається (переважають слова чоловічого, а потім жіночого роду), то у вживанні іменників середнього роду в складі аспекту конкретність/абстрактність помітна суттєва різниця.
Якщо по загальній кількості іменників на першому місці художнє мовлення (відображає багатосторонність життя людини), а потім ділове (обмежене за сферою відображення життя), то у функціональному аспекті (у зв'язку з повторюваністю слів) картина інша. Найбільш іменний характер має ділове мовлення, а в художньому спостерігається вдвічі менше; наукове займає середню позицію. Можемо говорити про динамізм і дієслівність художнього мовлення, і, навпаки, прагнення до точності, неможливість заміни іменника займенником чи описовістю в діловому тексті, а також потребою в іменуванні багатьох деталей, їх повторенні внаслідок багаторазових перерахувань (в цьому виражається побудова мовлення: ряд пунктів, що виражаються іменними словосполученні при одному дієслові).
Зміст деяких актів ділового мовлення дуже загальний (кодекси, конституція, устави, постанови), і, взагалі, діловий текст є досить абстрактним за змістом і характером мовлення. Разом з цим абстрактність наукового мовлення вище.
Вживання форм числа іменників
Форми однини в художньому мовленні зазвичай вказують на одиничні предмети, які можна порахувати, а форми множини — на сукупність, множинність розрізнених предметів, тобто в обох випадках це форми конкретного значення.
В науковому мовленні форми однини переважно вказують на неможливість віднесеності поняття числа до явищ, що означаються словами-формами. Отже, тут має місце ослаблене значення числа саме тому, що ця форма належить абстрактним іменникам.
Неоднаково представлені в стилях збірні іменники: дуже мало в науковому мовленні, трохи більше в художньому і найбільше в ділових текстах.
Синтаксичні особливості функціональних стилів
Найбільша насиченість мовлення засобами виразу логічності і послідовності викладу характерна для текстів наукового стилю.
Співвідношення простих і складних речень у науковому стилі: По-перше, прості речення досить складні, тобто ускладнені різними другорядними членами речення, зворотами, вставними словами і словосполученнями, по-друге, досить показовим залишається склад складних речень: складносурядні речення є найменш вживаними, на відміну від складнопідрядних. Щодо простих речень, то виявляється, що крім двоскладових особових речень, серед односкладових бальшість є узагальнено- або неозначено-особовими. Це вказує на неконкретно-узагальнюючий характер наукового мовлення.
В області синтаксису спостерігаються досить чіткі параметральні ознаки, зв'язок конкретності/неконкретності змісту, обумовленість особливостей складу і функціонування засобів синтаксису зі специфічними стильовими особливостями. Ознакою наукового стилю, крім абстрактності мовлення, є спеціально підкреслена логічність.
Дата добавления: 2015-10-29; просмотров: 115 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Уважаемые коллеги! | | | Комиссару Совета Безопасности Европы |