Латинські крилаті вислови

Латинська мова має велике ужиткове застосування у різних галузях науки. Доречно навести вислів видатного римського оратора і письменника Ціцерона:

1. Non tam praeclārum est scire Latīne, quam turpe est nescīre. – Не настільки похвально знати латину, наскільки ганебно – не знати її.

2. Scientia est potentia. – Знання – сила. Слова належать англійському філософові Ф.Бекону (1561-1626), «Новий органон»

3. Non scholae, sed vitae discĭmus. – Не для школи, а для життя вчимося.

4. Historia est magistra vitae. – Історія – вчителька життя. Ціцерон, «Про оратора», ІІ, 9, 36: Historia vero testis tempŏrum, lux veritātis, vita memoriae, magistra vitae, nuntia vetustātis. – Історія насправді – свідок часів, світло істини, життя пам’яті, учителька життя, вісниця старовини.

5. Ubi concordia, ibi victoria. – Де згода, там – перемога.

6. Amicitia vitam ornat. – Дружба прикрашає життя.

7. Experientia est optĭma magistra. – Досвід – найкращий вчитель.

8. Experto credīte. – Вірте досвідченому.

9. Nulla est doctrīna sine Lingua Latīna. – Немає науки без латинської мови.

10. Cogĭto, ergo sum. – Я мислю, отже, я існую. Цитата з «Основ філософії» 1, 7, 9 (1644) французького мислителя Р.Декарта (1596-1650). Л.Українка у листі до О.П.Косач, 08 –12.08.1898 р. писала: Scribo, ergo sum. – Я пишу, отже живу.

11. Dum spiro, spero. – Поки дихаю, сподіваюсь. Подібне висловлювання трапляється у «Листах до Аттіка» Ціцерона, ІХ, 10,3: Aegrōto, dum anĭma est, spes esse dicĭtur. – Поки у хворого є дихання, кажуть, є і надія.

12. Vivĕre est militāre. – Жити – значить боротися. Цей вислів належить Сенеці (4 р.до н.е. – 65 р. н.е.) («Моральні листи до Луцілія», XCVI, 5): Vivĕre, mi Lucili, militāre est.

13. Qui tacet, consentit. – Хто мовчить, той погоджується.

14. Qui scribit, bis legit. – Хто пише, той двічі читає.

15. Qui quaerit, repĕrit. – Хто шукає, той знаходить.

16. Bis dat, qui cito dat. – Двічі дає той, хто дає швидко. Вислів належить Піблілієву Сіру (І ст. до н.е.), авторові збірки «Сентенцій», 245: Inopі beneficium bіs dat, qui dat celerĭter. – Двічі робить послугу бідному той, хто робить її швидко.

17. Homo locum ornat, non locus homĭnem. – Людина прикрашає місце, а не місце людину.

18. Divĭde et impĕra! – Поділяй і пануй! Походження вислову не з’ясоване. На нього натрапляємо у текстах італійського політика кін­ця XV – початку XVI ст. Мак’явеллі. Деякі вчені його автором вважають французького короля Людовіка ХІ (XV ст.), а інші – царя Філіппа, батька Олександра Македонського (IV ст. до н.е.).

19. Festīna lente! – Поспішай повільно! Латинський переклад грецького прислів’я σπεύδε βραδέως, яким користувався Октавіан Авґуст (31 р. до н.е.–14 р. н.е.), про що згадує Светоній (І ст. н.е.) у «Божественному Авґусті», 25.

20. Aurōra Musis amīca est. – Аврора – подруга муз. (Ранок сприятливий для занять науками і мистецтвами).

21. Experientia est optĭma magistra. – Досвід – найкращий вчитель.

22. Amicitia vitam ornat. – Дружба прикрашає життя.

23. Natūra nihil sine causa gignit. – Природа нічого без причини не народжує.

24. Charta (Epistŭla) non erubescit. – Папір не червоніє. Ціцерон, «Листи до близьких, V, 12, 1: Epistŭla non erubescit. – Лист не червоніє.

25. Ignorantia non est argumentum. – Незнання – не доказ. Цей вислів є в «Етиці», ч. 1. Додатку і повторюється у «Трактаті про вдосконалення розуму» Б.Спінози.

26. Errāre humānum est. – Людині властиво помилятися. Сенека Старший, «Контроверсії», 4, Вислів повторюється у багатьох античних авторів. Грецький поет Теогнід (VI ст. до н.е.) писав, що «помилки переслідують смертних». Цю думку висловив Евріпід (485-406 рр. до н.е.) у трагедії «Іпполіт» (615), Софокл (496-406 рр.до н.е.) у трагедії «Антігона» (1024). У «Філіппіках», ХІІ, 2, 5 Ціцерон риторично розширив думку: Cuiusvis homĭnis est errāre, nullīus, nisi insipientis in errōre perseverāre – Кожній людині власти­во помилятися, але нікому, хіба що дурневі, наполягати на помилці.

27. Consultor homĭni tempus utilissĭmus. – Час – найкорисніший порадник людині.

28. De mortuis aut bene, aut nihil. – Про мертвих або добре, або нічого. Вислів Хілона (IV ст. до н.е.), одного із семи мудреців, про якого згадує Діоген Лаертський у «Житті, вченні і думках уславлених філософів», І, 3, 2, §70.

29. Tres faciunt collegium. – Троє утворюють товариство. Положення римського права, сформульоване в «Діґестах» Юстиніана, XXCVII, 56, 10, збірникові уривків із творів римських юристів (IV ст. н.е.).

30. Elephantum e musca facis. – Робиш із мухи слона.

31. Verba movent, exempla trahunt. – Слова повчають, приклади поривають.

32. Aut cum scuto, aut in scuto. – Або зі щитом, або на щиті. Грецький історик Плутарх (50-120) розповідає про спартанку, яка, проводжаючи сина на війну, подала йому щит зі словами «З ним, або на ньому», тобто повернись переможцем, або загинь (у спартанців існував звичай виносити загиблого воїна з поля бою на щиті).

33. Sine ira et studio. – Без гніву і пристрасті. Цей вислів належить римському історикові Таціту (50-120) («Аннали», І, 1).

34. Firmissĭma est inter pares amicitia. – Між рівними дружба – найміцніша.

35. Contra spem spero. – Без надії сподіваюсь.

36. Carpe diem! – Лови момент! Девіз епікурейської філософії.

37. Deus ex machĭna. – Бог із машини. (Несподівана розв’язка).

38. Per aspĕra ad astra. – Через терни до зірок. Сенека «Несамовитий Геркулес», 441: Non est ad astra mollis e terris via – Не є м’яким шлях від землі до зірок.

39. Dura lex, sed lex. – Суворий закон, але – закон.

40. Repetitio est mater studiōrum. – Повторення – мати навчання.

41. Consuetūdo est altĕra natūra. – Звичка – друга природа. Ціцерон «Про вище благо і вище зло», V, 25, 74: Consuetudĭne quasi altĕra quaedam natūra efficĭtur. – Звичкою немовби створюється якась інша природа. Арістотель, «Риторика», І, 11, 1370а.

42. Amīcus Plato, sed magis amīca ver ĭ tas est. – Платон мені друг, але істина дорожча. Платон, «Федон», 91 с: Якщо ви мене послухаєте, то менше будете думати про Сократа, а більше про істину. Арістотель, «Нікомахова етика», І, 4, 1096: Наш обов’язок – віддати перевагу істині. Коментатор Арістотеля Аммоній у «Житті Арістотеля» пише: Сократ мені друг, але найближча подруга – істина.

43. Amīci fures tempŏris sunt. – Друзі – викрадачі часу.

44. Quot capĭta, tot sententiae (sensus). – Скільки голів, стільки думок. (Всяк імеєт свой ум голова – Г.Сковорода). Теренцій, «Форміон», ІІ, 4, 14: Quot homĭnes, tot sententiae – Скільки людей, стільки думок. Горацій, «Сатири», ІІ, 1, 26-27:

Cástor gáudet equís, ovó prognátus eódem

Púgnis: quót capitúm vivúnt, totidém studiórum

Mília…

Кастор – кіньми живе; його брат, що з яйця того ж вийшов, –

Боєм кулачним. Скільки голів – стільки й нахилів різних.

Переклад А.Содомори.

45. O tempŏra, o mores! – О часи, о звичаї! Ціцерон, «Промова проти Катіліни», І, 1.

46. Aurea mediocrĭtas. – Золота середина. Формула практичної моралі, головні засади житейської філософії Горація (65-8 рр. до н.е.), які відображені в «Оді», ІІ «До Ліцінія Мурени», 10, 9-10:

Aúreám quisquís mediócritátem

Díligit tutús caret óbsoléti

Sórdibús tectí caret ínvidénda

Sóbrius aúla.

Золотій середині хто довіривсь,

Той не стане жить ні в злиденній хижі,

Ні палацом він у людей не буде

Заздрість будити.

Переклад А.Содомори.

Пошуки «золотої середини» сприймаються як провідна ідея не лише Горація, а й усієї римської античності. За кожною одою Горація стоїть якась поетична тема чи філософська ідея з доробку античної Греції. Друга ода «До Ліцінія Мурени», 10 є математично стислим гімном на честь ідеально гармонійного піфагорейського світу, універсальні закони якого діють як у математиці та філософії, так і в поезії і навіть у щоденному житті.

47. Alma mater. – Мати-годувальниця.

48. Sancta simplicĭtas. – Свята простота.

49. Ultĭma ratio regum. – Останній доказ королів.

50. Ars longa, vita brevis est. – Мистецтво вічне, життя коротке.

51. Mens sana in corpŏre sano. – Здорова думка – в здоровому тілі. Ювенал (60-127) «Сатири», Х, 356: Órandúm (e)st ut sít mens sán(a) in córpore sáno. – Треба просити, щоб у здоровому тілі був здоровий дух.

52. Quod licet Iovi, non licet bovi. – Що дозволено Юпітерові, те не дозволено бикові.

53. Optĭma legum interpres consuetūdo. – Звичай – найкращий тлумач законів.

54. Clavus clavo pellĭtur. – Клин клином вибивають.

55. Tertium non datur. – Третього не дається.

56. Nullum pericŭlum sine pericŭlo vincĭtur. – Ніяка небезпека без небезпеки не перемагається.

57. Quaerĭte et inveniētis. – Шукайте і знайдете.

58. Magna est verĭtas et praevalēbit. – Велика істина і вона переможе.

59. Aut inveniam viam, aut faciam. – Або знайду дорогу, або прокладу (її сам).

60. Qui semĭnat mala, metet mala. – Хто сіє зло, той зло і пожне.

61. Ut salūtas, ita salutabĕris. – Як ти вітаєшся, так і тебе привітають.

62. Usus est optĭmus magister. – Досвід – найкращий учитель. Ціцерон, «Промова на захист Рабірія», IV, 9.

63. Natūra incĭpit, ars dirĭgit, usus perfĭcit. – Природа починає, мистецтво спрямовує, досвід завершує.

64. Longae sunt regĭbus manus. – У царів довгі руки.

65. E fructu arbor cognoscĭtur. – Дерево пізнається з плоду.

66. Amīcus verus amōre, more, ore, re cognoscĭtur. – Вірний друг пізнається з любові, з поведінки, з мови і зі справ.

67. Dies diem docet. – Один день навчає інший. Коротке формулювання думки у вірші Публілія Сіра («Сентенції», 123): Discípulus est prióris posteriór dies. – Наступний день – учень попереднього дня.

68. Nulla dies sine linea. – Жодного дня без рядка. Пліній Cтарший (23-79 рр.) у «Природничій історії», XXXV, 36, 10 повідомляє, що грецький художник Апеллес (IV ст. до н.е.) мав звичку – щодня малювати на картині бодай одну лінію.

69. Pax huic domui. – Мир цьому дому.

70. Omnia mea mecum porto. – Все своє ношу з собою.

71. Suum cuīque. – Кожному своє. Положення римського права – кожному належить те, що належить за правом.

72. Ex nihĭlo nihil fit. – З нічого ніщо не виникає. Парафраза основного положення епікурейської філософії у Лукреція «Про природу речей», І, 145:

Núllam r(em) é nihiló fierí divínitus únquam.

З волі богів, із нічого ніщо народитись не може.

Переклад А.Содомори.

73. Quisque est faber suae fortūnae. – Кожен – творець своєї долі. Ці слова належать Аппієві Клавдієві (IV-III ст. до н.е.), першому авторові латинської прози, відомому політичному діячеві, який побудував перший у Римі водопровід і Аппієву дорогу, що пролягала від Капуї до Риму.

74. Honōres mutant mores, sed raro in meliōres. – Почесті міняють звичаї, але рідко – на кращі. Плутарх (50–120) у «Житті Сулли», 30 повідомляє, що Сулла, який у дитинстві був ніжним і співчутливим, у зрілому віці став грубим і жорстоким.

75. Mala herba cito crescit. – Погана трава швидко росте.

76. Citius, altius, fortius. – Швидше, вище, сильніше.

77. Aquĭla non captat muscas. – Орел не ловить мух.

78. Edūca te ipsum. – Виховай себе.

79. Ferro nocentius aurum est. – Золото – злочинніше від заліза.

80. Dictum – factum. – Сказано – зроблено.

81. Intra bonus, exi melior. – Увійди добрий, вийди кращий (до храму).

Дата добавления: 2015-10-29