Социальный статус

Концепция социального статуса уходит своими корнями в социологию Макса Вебера (1864–1920) <...>. Признавая объяснительную силу марксизма как аналитической модели в сфере экономики, Вебер считал, что он недооценивает решающую роль социального статуса в капиталистическом обществе. Вебер полагал, что социальный статус отнюдь не является пережитком более ранней феодальной эпохи, как утверждали некоторые марксисты, а сохранил свою значимость, а в обществе современного промышленного капитализма получил развитие его новый фундамент. Поскольку с точки зрения целей этой главы, сфокусированной на формах потребления, понятие социального статуса имеет особенно большое значение, давайте рассмотрим это веберовское понятие более детально. Вебер следующим образом проводил различие между “классом” и “статусом”: “Понятие “класс” относится к любой группе людей, имеющих один и тот же типичный шанс для приобретения товаров, внешних условий жизни, личного жизненного опыта, постольку, поскольку этот шанс предопределен властью... распоряжаться товарами или навыками с целью получения дохода в условиях данного экономического строя.... “Классовая ситуация” в конце концов является в этом смысле “рыночной ситуацией” (Вебер).

Для Вебера главное условие появления “класса” лежит в неравном распределении экономической власти и, следовательно, в неравном распределении возможностей. Но эти экономические причины не исчерпывают всех условий образования групп. Он сформулировал понятие статуса так, чтобы подчеркнуть влияние идей, верований и ценностей на формирование групп, не теряя при этом из виду экономических условий.

В противоположность экономически обусловленной “классовой ситуации” мы хотели бы сконструировать “статусную ситуацию”, при которой каждый типичный компонент жизненной судьбы людей определяется специфической, позитивной или негативной социальной оценкой чести... В этом смысле статусная честь выражается в том факте, что можно ожидать определенного стиля жизни от тех, кто хотел бы принадлежать к данному кругу. С этими ожиданиями связаны ограничения на “социальное” общение (имеется в виду общение, не подчиненное экономическим... целям). Эти ограничения могут ограничивать нормальные браки пределами статусного круга <...>.

Стратификация по статусу идет рука об руку с моно полизацией идеала и материальных благ или возможностей. <...> Помимо специфической статусной чести, которая всегда опирается на дистанцию и исключительность, мы находим здесь и все виды материальной монополии. Такие почетные предпочтения могут состоять из привилегии носить особую одежду, употреблять в пищу блюда, табуированные для прочих, носить оружие <...>.

Решающая роль “стиля жизни” для статусной “чести” означает, что статусные группы являются специфическими носителями всех “условностей”.

Когда Вебер обращался к экономическому классу, он использовал понятие, отличающееся от того, которое характерно для классического марксизма, так как он фокусировал внимание на “классовой ситуации”: доступе людей к товарам и внешним условиям жизни, которые они могут получить, продавая свои трудовые навыки на рынке труда и получая взамен зарплату и жалованье. Это экономически обоснованное понятие класса контрастировало со статусной ситуацией, которая обусловлена оценками, почестями, оказываемыми другими и требуемыми членами статусной группы от других. Некоторые группы имеют негативный престиж или оценку; к ним могут относиться как к отбросам или маргинальным членам общества. Статус связан со специфическим стилем жизни, включающим потребление определенной одежды, мебели, пищи и напитков, которые считаются характерными для специфической статусной группы. Заметьте, что ношение оружия также присуще группам с высоким статусом. Брак, как намекал Вебер, важен для сохранения собственности посредством легитимизации происхождения и для поддержания сплоченности данной статусной группы. Это особенно верно применительно к аграрным обществам, где наследование земли являлось стержнем социального и экономического строя.

Статусные группы могут стремиться к своей замкнутости, используя помимо брака и иные средства <...>.

Социальные статусные группы используют формы потребления как средство определения своего ранга или достоинства и отделения себя от других. Это касается не только нуворишей, о которых писал Веблен, или столичных индивидов, проанализированных Зиммелем, но и всех статусных групп, которые используют определенные знаки для отделения себя от других <...>. Используемые ими знаки обычно включают групповые потребительские ценности, хотя, как отмечает Паркин, любые социальные или физические атрибуты могут быть использованы для обеспечения социальной замкнутости, для обозначения тех, кто принадлежит к определенной группе, и тех, кто исключен. Тип жилища, мебели, украшений, музыка, одежда, используемый вид транспорта – все эти аспекты процесса потребления могут быть использованы как знаки различий между статусными группами <...>.

Рост потребления в современных капиталистических обществах сейчас касается не только высшего и среднего класса, но и двух третей населения, состоящих из тех, кого социологи называют “трудящимися классами”, то есть получающих зарплату за тот или иной физический труд. Иначе говоря, XX век демонстрирует рост потребительства среди большинства, если не всех главных социальных статусных групп, включая те, которые имеют наименьший доход <...>. Как отметил Кемпбелл, каждый может стремиться к потреблению или мечтать о нем, даже если не может себе позволить купить желанный объект или услугу.

В Северной Америке Депрессия 1930-х годов, а в Европе две мировые войны (1914–18 и 1939–45 гг.) затормозили развитие “массового потребительства”, и процесс включения широких слоев рабочего класса в потребительство произошел в 1950-е и 1960-е годы. Однако уже с конца 1940-х годов капиталистические общества Северной Америки, Западной Европы, Великобритании, Японии и Австралии были захвачены развитием “массового потребительства”. Это понятие характеризует процесс, в ходе которого большинство трудящихся стали “потребителями”, а не только и даже не столько производительными “робочими”.

Состоятельный рабочий

Изменения, ассоциируемые с массовым потребительством, которое получило развитие в Великобритании в послевоенные годы, выражаются в понятии “состоятельный рабочий”. В период экономического роста 1950-х годов безработица была относительно низка, а перерабатывающая промышленность переживала бум. Рос уровень заработной платы, особенно там, где не хватало квалифицированных рабочих. Понятие “состоятельный рабочий” использовалось в политической науке и социологии для описания нового, хорошо оплачиваемого рабочего, появившегося в этот период. Группой социологов было предпринято большое исследование стиля жизни, устойчивого поведения на выборах этого типа рабочего (см.: Голдторп и др., 1968–69).

Состоятельный рабочий контрастировал с традиционными рабочими, которые были заняты в таких отраслях тяжелой промышленности, как угольная, металлургическая, кораблестроительная.

В этом исследовании утверждалось, что состоятельные рабочие, представленные рабочим автомобилестроительной промышленности Центральной Англии и Юго-Востока, были склонны к приватному образу жизни, сконцентрированы на доме, проводили больше времени дома с женой или мужем и с детьми. Они смотрели телевизор (сначала – черно-белый, а затем – цветной) в своих хорошо меблированных домах. Они тратили время и деньги на улучшение своего внешнего облика, перепланировку домов. У них был, по крайней мере один, автомобиль на семью, который использовался для отдыха на уик-энде, для поездок по магазинам. Рабочие же тяжелой промышленности, наоборот, не концентрировались на доме; мужья проводили больше времени с другими мужчинами в пабах или на футбольных матчах, мало интересовались обустройством дома, уходом за детьми. Таким образом, утверждалось, что в 1950–60-е годы существовали по крайней мере две различные формы потребления и стиля жизни: послевоенного состоятельного рабочего в таких новых отраслях промышленности, как автомобильная, и традиционного рабочего тяжелой промышленности.

Существовало ли такое явное различие в Великобритании 60-х годов, как утверждали некоторые социологи, или нет, но в любом случае ситуация вскоре изменилась. По мере того как в 70–80-е годы более старая тяжелая промышленность приходила в упадок, исчезал и прежний стиль жизни, в основе которого лежали тяжелый физический труд мужчин и более легкая работа женщин в течение неполного рабочего дня на фабриках или на уборке учреждений, школ, университетов или больниц. В городах, привязанных к какой-то одной традиционной отрасли тяжелой промышленности типа угольной, кораблестроительной и сталелитейной, росла мужская безработица, в результате усиливалась необходимость в трудоустройстве женщин. Формы потребления менялись с ростом мужской безработицы: предметы первой необходимости становились более важными, чем предметы престижного потребления (одежда, автомобили, домашняя мебель, экзотические продукты, досуг).

Однако те, кто работал в отраслях, обеспечивавших высокий уровень зарплаты, могли покупать предметы престижного потребления, тратить деньги на менее важные статьи семейного бюджета. Среди этих относительно хорошо оплачиваемых групп рабочих и конторских служащих развивалось стремление получать доход, достаточный для поддержания относительно зажиточного стиля жизни. Это ознаменовало сдвиг от первичных факторов идентификации, основанных на оплачиваемой роли личности в трудовом процессе, к идентичности, конструируемой вокруг стиля жизни и форм потребления.

По мере того как большинство (от двух третей до трех четвертей) населения западных капиталистических стран становилось все более состоятельным, изменялся и способ потребления: происходил переход от озабоченности относительно преимущественно базовых материальных предметов (которых в большинстве капиталистических обществ, так же как и в мире в целом, многим людям все еще не хватает) к способу потребления, больше связанному со статусными ценностями и символическим значением покупаемых товаров <...>. Но мы должны помнить, что по мере того как потребительство распространяется и становится “глобальным” явлением, даже люди, живущие в большинстве стран не выше уровня удовлетворения первичных потребностей, могут быть эмоционально захвачены стремлением потреблять товары и услуги (например, путешествия), которые они сами не могут приобрести. Таким образом, потребительство может оказывать влияние даже на символическую жизнь бедняков. Более традиционные религиозные, этнические и политические символы все еще оказывают огромное воздействие на многие группы в мире, но символы западного потребительства часто сосуществуют с этими формами символизма. Действительно, в некоторых ситуациях ношение джинсов, питье кока-колы, поедание бутерброда “Биг Мак”, исполнение или слушание рока, джаза и других форм популярной музыки могут быть использованы как символический способ выражения недовольства политическим и экономическим строем (как это было в последние десятилетия XX века в Советском Союзе) <...>.

Новые потребители

<...> В 1950–70-е годы формы потребления в Великобритании, да и в других западных странах, соответствовали сформировавшимся статусным группам и экономическим классам <...>.Стандартный вариант системы стратификации, используемой многими исследователями рынка, выглядит следующим образом:

Таблица

Социальные классы

Социальный класс А	Высшие менеджеры, администраторы, специалисты
Социальный класс В	Менеджеры, администраторы и специалисты среднего уровня
Социальный класс С1	Мастера, младшие менеджеры и специалисты
Социальный класс С2	Квалифицированные рабочие
Социальный класс D	Полуквалифицированные и неквалифицированные рабочие
Социальный класс Ε	Получатели государственных пенсий или вдовы, рабочие со случайными заработками, безработные в течение длительного времени

Табл.: Распределение населения Великобритании по социальным классам (1987 г., в процентах)

Класс А = 3 Класс В = 15 Класс С1 = 23 Класс С2 = 28 Класс D = = 18 Класс Ε = 13.

<...> Такая структура населения по формам потребления, с точки зрения клиентов рекламных агентств и исследователей рынка, видимо, работала достаточно хорошо в течение многих лет. Однако некоторые исследователи рынка, рекламные агентства и компании, создающие новую одежду для мужчин и женщин, в 1980-е годы стали отмечать существенные изменения в формах потребления. Старые социальные классы стали менее предсказуемы с точки зрения потребления, все больше стала возрастать роль возрастных групп: молодежи, людей среднего возраста, пожилых. Понятие “стиль жизни” возникло как часть попытки уловить эти изменения в поведении потребителей. “Стиль жизни” может различаться не только между социальными классами, но внутри них <...>.

Примером изменения форм потребления является возникновение в 1950-е годы особой молодежной культуры. Как новый большой рынок молодежь возникла в Европе в 1950-е годы, в Соединенных Штатах – немного раньше. Часть молодых людей находила относительно хорошо оплачиваемую работу в новых отраслях обрабатывающей промышленности и торговле. Рост доходов позволил им покупать такие потребительские товары, как мотоциклы, одежду, пластинки, телевизоры, безалкогольные напитки в барах – товары, ассоциировавшиеся с особым молодежным стилем жизни. Вначале этот новый рынок дифференцировался по социальным классам: небольшая, но очень богатая группа; около 1/3 составляли выходцы из семей, в которых отец принадлежал к “среднему классу”; около двух третей – из семей, где отец являлся квалифицированным или неквалифицированным рабочим. Однако к 1980-м годам исследователи рынка стали менять используемые категории <...>.

Молодежный рынок 1880-х годов

5% населения Великобритании посещали театры, оперу, балет;

4% населения посещали музеи и картинные галереи;

2% рабочих страны посещали одно из вышеотмеченных мест;

2% молодых людей (не считая студентов) посещали театр;

0% молодых безработных посещали театр; 98% населения страны смотрели телевидение более 25 час. в нед.;

92% 20–24-летних слушали радио; 87% 20–24-летних слушали пластинки/кассеты; 75% 16–24-летних ходили в пабы в среднем 4 раза в неделю; 40% 16–24-летних ходили в кино по крайней мере раз в 3 мес.; 38% 11–25-летних ходили на дискотеки; 26% 11–25-летних ходили в ночные клубы.

(Дается по источнику: Бокок Р. Потребление и стиль жизни // Веб-страница:

http://socnet.narod.ru/library/authors/Ilyin/hrest/bokok.htm).

Завдання до тексту

1. У чому полягає відмінність між економічним та соціальним визначенням класу?

2. У чому полягає відмінність між “класом” і “статусом” в соціології М.Вебера?

3. Які форми споживання використовують статусні групи для визначення свого рангу в суспільстві?

4. Як визначає автор термін “масове споживання”?

5. Які зміни в економіці Європи знайшли своє відображення у понятті “заможний робітник”?

6. Які зміни у способі споживання відбулися в результаті того, що більшість населення Західних капіталістичних країн стала заможною?

7. Як виглядала структура населення, визначена за формами споживання у 1950–1970 роки у Великобританії?

8. Які зміни у формах споживання відбулися у 1980-х роках?

Соціологічний практикум

Завдання 1

Соціальна структура суспільства завжди передбачає групування його елементів. Критерієм їх диференціації чи інтеграції є їх позиція щодо певних суспільних ресурсів (влада, власність), виконувані у суспільстві ролі (соціальна роль), соціальний статус (ієрархічне місце в суспільстві), єдність культурних норм і цінностей (культурна ідентичність) та ін. Факторів, що визначають структурну організацію суспільства, багато і їх необхідно брати до уваги при виділенні типів соціальної структури.

За типом соціальної структури встановіть сукупність елементів; за сукупністю елементів встановіть тип соціальної структури у наведеній нижче таблиці.

Соціальна структура суспільства

Соціально-територіальна структура суспільства		Соціально-класова структура суспільства		Соціально-демографічна структура суспільства
	Сукупність існуючих у суспільстві професійних груп і відносин між ними, обумовлена професійним розподілом праці та спеціалізацією		Історичні спільноти людей – рід, плем’я, етнос, нація, що виникли в результаті об’єднання людей територією, економікою, культурою, психічними особливостями

Завдання 2

Поняття клас є одним із центральних в соціології. Навколо змісту цього поняття у вчених немає єдиної точки зору. Вперше розгорнуту картину класового суспільства ми знаходимо в роботах К.Маркса. Класи, за Марксом, це економічно детерміновані та генетично конфліктні групи. Основою поділу на класи є наявність або відсутність приватної власності на засоби виробництва. Феодал та кріпак у феодальному суспільстві, буржуа та пролетарій в капіталістичному суспільстві – це антогоністичні класи, котрі з необхідністю з’являються у будь-якому суспільстві, що мають складну ієрархічну структуру, яка базується на нерівності.

Незважаючи на перегляд, з точки зору сучасного суспільства, деякі ідеї Маркса залишаються актуальними і нині. Що це за ідеї? Які погляди К.Маркса не витримали випробування часом? Напишіть.

Завдання 3

Видатний німецький соціолог М.Вебер виділив два типи робітника та два типи підприємця:

Для одного праця – засіб існування, прокляття, Божа кара за першорідний гріх

Для другого – обов’язок. Він здатен до концентрованого мислення, творчості, сприяє зростанню продуктивності праці

У масовій свідомості підприємець

Хижак, авантюрист

Організатор виробництва

Який тип робітника та підприємця з’явився пізніше? З чим пов’зана його поява? У якій своїй класичній праці М.Вебер писав про це?

Який, на Вашу думку, тип підприємця домінує у нашій країні тепер? Якими факторами це обумовлено?

Завдання 4

Стратифікації притаманні деякі системні властивості: 1) соціальність (позабіологічність) цього явища; 2) традиційність, оскільки нерівність становища різних груп людей зберігається протягом всієї історії цивілізації; 3) універсальність, тобто її історична зумовленість не заперечує можливості оцінки її оптимальності стосовно конкретного суспільства; 4) функціональність, тобто визнання її історичної неминучості передбачає відмову від методологічного сприйняття соціальної нерівності як зла, небажаного у суспільстві феномена, що дозволяє соціології перейти від виконання ролі суспільної критики, від прояву ціннісного почуття справедливості (“нерівність – архаїзм, пережиток застарілих соціальних форм”) до наукового аналізу реальних відносин між людьми, причин і умов їх існування, їх одвічності і корисності для функціонування суспільства, його розвитку.

Які соціологи, представники якого напрямку в соціології внесли вагомий вклад у розвиток наукових уявлень про соціальну стратифікацію? Назвіть їх основні ідеї та найвідоміші праці.

Завдання 5

Поняття соціальної мобільності було введено в соціологічний обіг П.Сорокіним у 1927 р. З того часу воно активно використовується і буквально означає переміщення індивіда або соціального об’єкта з однієї соціальної групи в іншу. Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна і вертикальна. Що це за типи? Сформулюйте їх визначення та наведіть приклади. Зробіть продовження аналізу цих форм соціальної мобільності за схемою:

політична

Горизонтальна релігійна

сімейна

висхідна

індивідуальна

низхідна економічна

Вертикальна політична

висхідна професійна і т.п.

групова

низхідна

Завдання 6

Англійський соціолог Е.Гіденс розрізняє чотири основні історичні типи стратифікованого суспільства: рабство, касти, стани та класи.

Які з них вважаються закритими типами? Про який з них говорять як про відкритий тип? Які перепони встановлює суспільство, щоб обмежити переміщення індивідів та груп у соціальній структурі?

Завдання 7

Відомий американський соціолог російського походження П.Сорокін писав: “І якщо на якусь мить деякі форми соціальної стратифікації руйнуються, то вони виникають знову у старому або модифікованому вигляді і часто створюються руками урівнювачів”.

Прокоментуйте цю цитату та проілюструйте її прикладами з історії.

Завдання 8

Сутність якої теоретичної позиції виражена у цитаті: “Стратифікація виникає передусім із потреб суспільства, а не із потреб та бажань індивідів”? Вкажіть, що це за потреби? Чому “зрівнялівка” призводить до стагнації суспільного розвитку? Які індивідуальні бажання формує соціальна стратифікація?

Завдання 9

Російська дослідниця Н.М.Римашевська соціальну стратифікацію сучасного російського суспільства представила у вигляді семи соціальних прошарків:

“Загальноросійські елітні групи”, що мають власність, співставну з найкрупнішими західними приватними капіталами і володіють засобами владного впливу на загальноросійському рівні.

“Регіональні та корпоративні еліти”, що володіють значними за російськими масштабами статками і впливом на рівні регіонів і секторів економіки.

Російський “верхній середній клас”, який володіє власністю і прибутками, що забезпечують західні стандарти споживання.

Російський “динамічний середній клас”, що володіє прибутками, які забезпечують задоволення середньоросійських і більш високих стандартів споживання, високою потенційною адаптивністю, соціальною активністю і орієнтацією на легальні способи її прояву.

“Аутсайдери”, які характеризуються низькою адаптацією і соціальною активністю, невисокими прибутками і орієнтацією на легальні способи їх отримання.

“Маргінали”, що характеризуються низькою адаптацією, асоціальними та антисоціальними установками в своїй соціально-економічній діяльності.

“Криміналітет”, що має високу соціальну активність та адаптацію, але при цьому досить раціонально діє всупереч легальним нормам господарської діяльності.

Модель, яку запропонувала Н.М.Римашевська, ґрунтується на багатовимірному підході і її можна використовувати для аналізу структури сучасного українського суспільства, як і будь-якого іншого, що розпрощалося з тоталітарним минулим. Подумайте, сукупність яких характеристик використала російська дослідниця? Які з них є специфічно пострадянськими?

Завдання 10

Середній клас, за оцінками західних соціологів, є найчисельнішим у розвинених країнах Заходу. Так, у США цей клас становить 70% населення, у Німеччині – 65%, у Японії – 62%. Серед головних ознак, які визначають належність до середнього класу, називають; 1) високу матеріальну забезпеченість, стабільний рівень доходів; 2) високу освіченість (або кваліфікацію), яка дозволяє займатися престижними видами діяльності, певний культурний світогляд; 3) політичний консерватизм, що базується на задоволенні своїм соціальним становищем і бажанні зберегти існуючий у суспільстві ціннісно-нормативний порядок.

Середній клас в Україні, на думку український соціологів, у традиційному для Заходу розумінні ще не склався. Подумайте, які характеристики середнього класу не є взаємопов’язаними в Україні?

Завдання 11

Американський соціолог російського походження П.Сорокін у своїй роботі “Соціальна стратифікація і мобільність” (1927 р.) запропонував використати образ піраміди для наочного представлення соціальної стратифікації. У тогочасній структурі західних суспільств люди розподілялися за стратами, і чим вище була розміщена страта, тим меншу кількість індивідів вона налічувала.

Сьогодні ситуація докорінно змінилася. Образ піраміди вже не відображає кількісний розподіл індивідів за вертикально розташованими прошарками. Яка із наведених нижче фігур найбільш точно відображає соціально-класову структуру:

а) сучасного західного суспільства;

б) сучасного українського суспільства;

в) колишнього радянського суспільства?

Дата добавления: 2015-10-23