Міжнародний технологічний обмін: сутність, шляхи передачі технологій, матеріальні та нематеріальні види технологій, послуги в сфері технологічного обміну.

Предмет курсу «міжнародна економіка» Міжнародна мікро та макроекономіка.

Міжнародна економіка являє собою складову частину сучасної еко­номічної теорії. Структура

• мікроекономіка (microeconomics);

• макроекономіка (macroeconomics);

• міжнародна економіка (international economics).

Мікроекономіка вивчає закономірності ринкової поведінки окремого споживача та фірми, а макроекономіка — функціонування національної економіки в цілому та її провідних складових.

Міжнародна економіка (функціонально) складається з:

• міжнародної мікроекономіки (international microeconomics);

• міжнародної макроекономіки (international macroeconomics).

Така послідовність не випадкова. Історично склалося так, що відносно самостійні частини міжнародної економіки формувалися саме в такій послідовності. Міжнародна торгівля товарами та факторами виробництва була історично першою та до певного часу головною формою міжнародних економічних відносин. Вивченням закономірностей міжнародного руху товарів та чинників їх виробництва як раз і займається міжнародна мікроекономіка. Окремі країни в міжнародній мікроекономіці розглядаються як первинні одиниці, подібно домогосподарству чи фірмам в традиційній мікроекономіці, а міжнародна валютно-фінансова система — як засіб обслуговування руху товарів та чинників виробництва. міжнародна мікроекономіка - це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням міждержавного руху товарів та факторів їх виробництва, тобто вивченням поведінки ринку окремого товару та його основних характеристик.

Міжнародна макроекономіка — це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням особливості взаємодії національних економік та світового господарства в цілому, особливостей їх функціонування та регулювання в умовах глобалізації фінансових ринків. Предметом «Міжнародної економіки» як самостійної дисципліни є відносини, котрі складаються між господарюючими суб'єктами у сферах міжнародної торгівлі (товарами та послугами), міжнародного руху чинників виробництва (капіталу, робочої сили, технології), у міжнародній валютно-фінансовій сфері як самостійного явища економіки сучасних світогосподарських зв'язків, котрій притаманні розвинуті механізми моніторингу і регулювання

Класичні та альтернативні теорії міжнародної торгівлі.

Классические теории международной торговли (МТ)

Среди классических теорий международной торговли можно выделить следующие:

· Меркантилизма;

· Абсолютных и относительных преимуществ;

· Соотношения факторов производства.

Меркантилизм – это направление экономической мысли, разработанное европейскими учеными в 17-18 ст., которое демонстрирует товарный характер производства. Оно представляет собой доктрину, в которой существующий мир рассматривается в статике, а богатства народов как фиксированное явление в каждый данный момент. Поэтому его представители (Т. Мен, А. де Монкретьен) считали, что рост благосостояния одной страны возможен путем перераспределения имеющегося богатства, то есть за счет обнищания другой страны. Таким образом, в основе меркантилистской политики лежало стремление максимального накопления денежного капитала и минимального импорта, то есть государство должно продавать на внешнем рынке как можно больше любых товаров, а покупать как можно меньше. При этом в стране должно накапливаться золото.

Развитие МТ в период перехода ведущих стран к крупному машинному производству обусловило появление теории абсолютных преимуществ. Ее автором стал А. Смит. Он придерживался взглядов, согласно которым богатство наций зависит не столько от накопленного ими запаса драгоценных металлов, сколько от возможностей производить конечные товары и услуги.

Теория абсолютных преимуществ основана на следующих предпосылках:

· Труд является единственным фактором производства;

· Полная занятость;

· В МТ принимают участие только две страны, которые торгуют между собой только двумя товарами;

Под абсолютным преимуществом подразумевается обладание страной неких особенностей климата, образования, трудовых навыков населения и других особых факторов производства по сравнению с другими государствами.

Наличие у страны абсолютных преимуществ в определенных отраслях означает, что страна имеет возможность производить соответствующие товары или услуги с меньшими удельными издержками.

Теория Д. Риккардо получила название теории относительных или сравнительных преимуществ. Согласно этой теории наличие абсолютного преимущества в национальном производстве того или иного товара не является необходимым условием для развития МТ – международный обмен возможен и желателен, если страны специализируются на производстве тех товаров, которые они могут изготовить с относительно более низкими расходами.

Суть теории Хекшера-Олина сводится к следующему: каждая страна экспортирует те товары, для производства которых она имеет относительно избыточные факторы производства, и импортирует те товары, для производства которых она ощущает относительный недостаток факторов производства. Разная наделенность стран факторами производства объясняет разницу в относительных ценах на товары в разных странах и торговлю между ними.

Альтернативные теории МТ

Теория жизненного цикла продукции на мировом рынке разработана Р. Верноном в 1966 г. Согласно этой теории различают 4 стадии жизненного цикла продукции:

1. внедрение;

2. рост;

3. зрелость;

4. спад.

Согласно этой теории, промышленно развитые страны будут экспортировать наукоемкие и высокотехнологичные товары, в то время как в их импорте будут преобладать сырье и те товары, производство которых сильно не зависит от технологий и научных исследований.

Теория снижающих издержек

Основным в данной концепции является допущение, что развитые страны наделены факторами производства приблизительно в одинаковых пропорциях, и поэтому торговля между ними целесообразна в том случае, если они специализируются на производстве товаров разных отраслей, что позволяет снижать затраты за счет массового производства.

теория представительного спроса С. Линдера (1961 г.). За основу он принял объем обмена сходными товарами между странами с сопоставимым уровнем развития.

Обмен осуществляется между схожими странами и сопоставимыми или близкими товарами.

Теорию технологического разрыва развил М. Познер. Он исходил из того принципа, что фирма, которая вводит новый товар, может пользоваться своей монополией на экспорт, пока на рынке не появятся фирмы-имитаторы со сходным товаром.

3. Поняття міжнародної торгівлі: сутність, значення, показник залежності країн.

Междунаро́дная торго́вля — система международных товарно-денежных отношений, складывающаяся из внешней торговли всех стран мира.

Существенное значение МТ подтверждается и тем, что сегодня ни одна страна мира не обходится без торговли товарами и услугами.

Все страны, так или иначе, зависят от МТ. Но мера зависимости у них различная. Она определяется как Д зав. = ½ (Э+И)/ВВП*100%.

По этому показателю все страны можно распределить на три группы: высокозависимые (45-93%), среднезависимые (14-44%) и низкозависимые (2,7-13%).

Страны с высокой степенью зависимости – это, как правило, развивающиеся страны или имеющие небольшие территории, что и предопределяет их очень высокий уровень открытости экономики: Бруней – 45,3%, ОАЭ – 49,5%, Бельгия и Люксембург – 49,6%.

К странам со средней степенью зависимости относятся, в основном, большие развитые страны (Германия, Великобритания, Франция и т.д.).

К странам с низкой степенью зависимости относятся страны, ориентирующиеся на собственный экономический потенциал, а также слаборазвитые в экономическом отношении страны, которые из-за этого не могут перейти к открытой экономике. К этой группе относятся: (Заир, Либерия, Бразилія, США, Япония)

Вигоди від МТ для країни, споживачів, фірм.

Страны, принимая участие в международной торговле, имеют следующие преимущества:

· возможность экспортировать те товары, в производстве которых широко используются ресурсы, которые есть у них в сравнительно большом количестве;

· возможность импортировать такие товары, для производства которых необходимо было бы потратить много сравнительно ограниченных ресурсов;

Потребители заинтересованы в международной торговле, поскольку имеется возможность:

· импортировать потребительские товары по более дешевой цене по сравнению с отечественными

· импортировать сырье и экспортировать промышленные товары, что снижает внутренние издержки производства,

· экспортировать отечественные товары, а полученные средства использовать для импорта.

Следовательно, потребители выиграют от увеличения количества и разнообразия товаров, более низких цен, а благодаря этому растет уровень их благосостояния.

Выигрыш от международной торговли для отечественных международных фирм оказывается в следующем:

· экспорт товаров и услуг обеспечивает отечественным производителям получение прибыли и, как правило, увеличение масштабов производства с меньшими затратами.

· производители со значительными объемами зарубежных продаж меньше зависят от внутренних экономических условий;

· став участником мирового рынка, фирма может отыскивать больше способов повышения своей конкурентоспособности;

· знания и опыт, полученные фирмами в процессе международной торговли, способствуют повышению эффективности их деятельности при проведении маркетинговых операций на внутреннем рынке.

Специфічни риси міжнародної торгівлі.

МТ имеет ряд специфических черт

Наличие разных валют;

· Государственное вмешательство и контроль;

· Многоуровневая структура современной МТ;

· Характер конкуренции и множественность цен.

· Наличие экспорта и импорта;

· Социально-культурные отличия стран.

Международную торговлю образуют два встречных потока товаров и услуг: экспорт и импорт.

Экспортная операция представляет собой продажу иностранному покупателю товара с вывозом его из страны продавца за границу. Выделяют также реэкспортную операцию – покупка товара у иностранного продавца, ввоз его в страну покупателя, а потом перепродажа данного товара (без переработки) за границу иностранному покупателю.

Импортная операция представляет собой покупку товара у иностранного продавца и ввоз его в страну покупателя. Выделяют также реимпортную операцию, то есть обратный ввоз из-за границы отечественного товара, который не поддавался там переработке.

Поняття та види зустрічної торгівлі.

Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг.

Види міжнародної зустрічної торгівлі:

- бартерні операції;

- зустрічні закупівлі;

- викуп техніки, яка була у вживанні;

- операції з давальницькою сировиною;

- прості компенсаційні операції;

- складні компенсаційні угоди.

Бартерна (товарообмінна) угода – це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральній формі, між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якім сполученні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формах.

Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що даний безвалютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей обмінюваних товарів за світовими цінами.

Зустрічні закупівлі. Зустрічні закупівлі являють собою комерційні угоди, що укладаються у вигляді декількох зв’язаних контрактів. Ця форма зустрічної торгівлі дозволяє партнерам гнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної чи часткової оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.

Викуп техніки, що була у вживанні, при збуті більш нових моделей і модифікацій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати більш сучасну і дорогу продукцію, а імпортер – можливість звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартості нової придбаної техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову і складає залежно від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов приблизно 10-20% вартості нової.

Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція – це постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступного перероблення, складання в країні торговельного партнера і зворотнє постачання готових виробів у країну першого експорту.

Економічний зміст даних операцій полягає в тому, що власник сировини, не володіючи потужностями для її переробки, надає її переробному підприємству, що знаходиться в іншій країні, в обсязі, необхідному для забезпечення виробництва заданої кількості готової продукції, покриття витрат, пов'язаних з переробкою, а також для забезпечення визначеної норми прибутку переробному підприємству.

Вартість наданої для переробки сировини і готової продукції, що закуповується, при реалізації міжнародного контракту визначається на базі світових цін

Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної торгівлі експортер поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію, погашає, компенсує його вартість і вартість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, поступово, як з розстрочкою платежу.

Метою даних операцій є: створення нових виробництв, нової продукції, насичення сучасним устаткуванням і технологією енергоємних галузей промисловості, що потребують реконструкції.

Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на суми, що не перевищують 20 млн. дол. і на термін не більше 3 років. При цьому ціни на компенсуючу продукцію, встановлюються тверді і фіксуються щорічно.

Складні компенсаційні угоди. Це довгострокові (на 5-10 років) компенсаційні операції великомасштабного характеру (100 млн. дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу продукцію у таких великих обсягах. Найчастіше він відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткування і кредит.

Таким чином, складна компенсаційна угода є тристоронньою.

7. Методы международной торговли

При прямом методе (торговля напрямую) предполагается установление прямых связей между производителем (поставщиком) и конечным потребителем, т.е. товар поставляется непосредственно конечному потребителю, а закупается – непосредственно у самого производителя. Около 50% международного товарообмена происходит на основе прямых связей.

Прямая продажа имеет ряд преимуществ:

· Разрешает экспортерам устанавливать тесные контакты с иностранными потребителями;

· Получать более высокую прибыль за счет уменьшения расходов на сумму комиссионного вознаграждения посреднику;

· Лучше изучать состояние и тенденции развития рынка;

· Быстрее приспосабливать свои производственные программы к спросу и требованиям внешнего рынка;

· Снижать риск и зависимость результатов коммерческой деятельности от недобросовестности посреднической организации.

К недостаткам прямого метода торговли можно отнести:

· Наличие высокой степени риска, что обусловлено отличиями экономических, правовых и социальных условий в разных странах;

· Необходимость привлечения персонала высокой коммерческой квалификации (в противном случае финансовые расходы могут значительно возрасти).

При косвенном методе (торговля через посредников) осуществляется покупка и продажа товаров через торгово-посредническое звено на основе заключения договора с торговым посредником.

Торговые посредники – это юридические лица, способствующие обмену товаров и независимые от производителей и потребителей. Их непосредственная функция – соединение продавцов и покупателей, увязка спроса и предложения.

Преимущества косвенного метода состоят в том, что:

· Фирма-экспортер не вкладывает средств в организацию сбытовой сети на территории страны-импортера;

· Экспортер освобождается от деятельности, связанной с реализацией товара;

· Посредники располагают широкими возможностями в организации рекламы, выставок, ярмарок;

· Торговые посредники имеют устойчивые деловые связи с банками, страховыми и транспортными компаниями;

· На рынки отдельных товаров, монополизированных торгово-посредническими фирмами, можно попасть только при использовании посреднического звена.

Недостатком торговли через посредников является лишение экспортера непосредственных контактов с рынками сбыта, а также зависимость его от добросовестности и активности торгового посредника.

К основным видам торговых посредников относятся:

· Дилеры – посредники, которые занимаются торговыми операциями от своего имени и за свой счет (ближе к покупателю);

· Дистрибьюторы – оптовые посредники, которые существуют как самостоятельные фирмы. Они продают товары со складов от своего имени и за свой счет (ближе к продавцам);

· Комиссионеры – посредники, заключающие контракты от своего имени, но за счет поставщиков;

· Консигнаторы – посредники, заключающие договоры о продаже товара со склада от своего имени, но за счет производителей;

· Торговый дом – многопрофильная внешнеторговая фирма, которая совершает от своего имени и за свой счет экспортно-импортные операции по широкой номенклатуре товаров;

· Правительственные учреждения – могут выступать в качестве главных посредников (Госдеп торговли США и т.д.).

Класифікація товарів у міжнародній торгівлі.

Классификация товаров

1)Международная мобильность:

-«Рыночные товары» - товары, которые могут перемещаться между разными странами.

-«Нерыночные товары» - товары, которые потребляются в той же стране, где и производятся, и не перемещаются между странами.

2) Назначение. По этому признаку товары подразделяются:

· товары потребительского спроса, которые предназначены для личного потребления, индивидуального использования и отличаются широкой номенклатурой и ассортиментом (телевизоры, холодильники, стиральные машины, видеомагнитофоны, автомобили и т.д.);

· товары производственного назначения, которые используются в процессе конкретной отрасли производства (технологическое оборудование) или имеют общее назначение (моторы, краны). К ним также относятся транспортные средства и устройства, применяемые в производственном процессе.

Срок использования. Товары подразделяются на товары краткосрочного и длительного использования.

4) Уровень спроса и цена. По данному признаку товары классифицируются:

· товары повседневного спроса, которые приобретаются систематически, ориентируясь на определенные качественные характеристики;

· товары выборочного спроса, которые приобретаются после сравнения с аналогичными товарами степени удовлетворения потребностей, уровня качества

· престижные товары, обладающие уникальными свойствами, определяемые модой,

· предметы роскоши

5) Характер потребления и степень обработки. Это – сырье, полуфабрикаты, готовые изделия, комплектующие изделия, детали.

6) Способ изготовления. Продукция подразделяется на стандартную (выпускается для неизвестного конечного потребителя) и уникальную (производится на основе предварительных заказов покупателя и изготовляется с учетом согласованных) заранее между поставщиком и покупателем технико-экономических параметров.

Класифікація ринків у міжнародній торгівлі.

1) Галузева належність товару як об'єкта обміну: Товарні ринки. Вони охоплюють ринок якого-небудь конкретного товару чи групи товарів, пов'язаних між собою певними ознаками виробничого характеру чи таких, що слугують задоволенню однієї й тієї самої потреби (, ринок взуття,, ринок автомобілів,).

2) Об'єкт обміну і межі його охоплення: Товарні ринки країн та регіональні товарні ринки. В основі підрозділу ле­жить належність до країн чи регіональна галузева належність об'єктів обміну. Ці ринки охоплюють ринок конкретного товару, групи товарів чи товарів певної галузі однієї країни чи регіону (наприклад, ринок взуття Туреччини, ринок автомобілів ЄС).

3) Сфера міжнародного товарного обміну і галузева належність об'єктів обміну: Світові товарні ринки - це сукупність національних ринків. В основі еконо­мічних відносин між їхніми учасниками лежить міжнародний поділ праці (наприклад, світовий ринок зерна, світовий ринок гумовотехнічної продукції). Об'єктами світового товарного ринку є конкретні товари чи групи товарів.

4)Відношення до національн-их кордонів сфери обміну: Внутрішній (місцевий) і зовнішній (іноземний) ринок. Внутрішній ринок - це форма господарського спілкування, при якій усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником усередині країни. Зовнішній ринок охоплює всю сферу товарного обігу, що виходить за національні кордони конкретної країни.

5) Характер об’єкта товарного обміну: Риноктоварів, ринок послуг, ринки технологій, ринки капіталів, робочої сили, цінних паперів

6) Характер і рівень попиту та пропозиції на ринку: Ринок продавця, на якому попит перевищує пропозицію. Ринок покупця, на якому пропозиція перевищує попит.Для ринку продавця характерна обмеженість товарного асортименту і кількісної пропозиції товару, а також наявність дефіциту, що спонукає покупця здобувати те, що пропонує продавець, не пред'являючи особливих вимог до якості і техніко-економічних характеристик товару. Ринок покупця характеризується наявністю різноманітного асортименту товарів, що випускаються різними виробниками. Це породжує конкуренцію між продавцями виробів, які задовольняють ті ж самі чи аналогічні потреби покупців

7) Характер взаємин між продавцем і покупцем: Ринки вільні, замкнуті, регульовані. На вільних ринках немає обмежень для укладання комерційних угод між контрагентами. Під замкнутими (закритими) ринками зазвичай мають на увазі внутрішньокорпоративні постачання ТНК. До регульованого відносяться ринки, що підпадають під дію міжнародних товарних угод, спрямованих на їх стабілізацію

Поняття послуги.

Послуга – це виконання,згідно з договором, однією стороною (виконавцем) за завданням другої сторони (замовника) певних дій або здійснення певної діяльності, що споживаються в процесі їхньої реалізації

Головними характеристиками послуг є те, що їх не можна, на відміну від товарів, побачити і відчути на дотик; вони не піддаються збереженню; торгівля послугами пов'язана з їх виробництвом; експорт послуг означає надання послуги іноземцю, тобто нерезиденту, навіть якщо він знаходиться на митній території країни

Класифікація послуг, яка прийнята МВФ, показує платежі між резидентами та нерезидентами і містить 11 секторів.

Всесвітній банк класифікує послуги за укрупненими угрупуваннями, при цьому до числа послуг включається рух доходу. Послуги поділяються на дві групи:

І група — факторні послуги, до яких відносяться платежі, що виникають у зв'язку з міжнародним рухом факторів виробництва — капіталу, робочої сили (доходи на інвестиції, ліцензійні платежі, заробітна плата, виплачувана нерезидентом тощо).

ІІ група — нефакторні послуги, до яких відносяться інші види послуг (транспорт, подорожі, інші нефінансові послуги), не пов'язані з факторами виробництва

Світовою організацією торгівлі в Генеральній угоді про торгівлю послугами запропонована класифікація послуг за 12 секторам

Способи здійснення міжнародних операцій у сфері послуг.

Різні характеристики послуг впливають на спосіб, яким здійснюються міжнародні операції. Якщо міжнародні операції з товарами передбачають їх фізичне переміщення з однієї країни до іншої, то тільки деякі види операцій з послугами передбачають рух через кордони. Однак для більшості операцій у сфері послуг час і місце споживання не можна відокремити, що вимагає наближення постачальника послуг до споживача.

Послуги на міжнародному рівні надаються із застосуванням чотирьох способів, зокрема:

1) транскордонне постачання, тобто надання послуг через кордон. Постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його перетинає тільки послуга. Прикладами транскордонних операцій можуть бути послуги, що передаються через засоби телекомунікації (консультації по телефону або по факсу, постачання послуг поштою, переказ грошей через банки) чи послуги, вкладені в товари (технічний звіт консультанта, програмне забезпечення на дискеті), транспортні послуги;

2) споживання за кордоном, тобто переміщення споживачів до країни експорту. Постачальник не переміщується (туризм, освіта, медичні послуги в лікарні іншої країни, послуги з ремонту суден, якщо судно цієї країни відправляється до іншого для ремонту);

3) комерційна присутність, тобто створення комерційної присутності країні, в якій повинні надаватися послуги (відкриття філії чи дочірньої компанії). Постачальник послуг переміщується, а споживач не переміщується (наприклад, прямі іноземні інвестиції, тимчасова трудова міграція, банківська послуга, що надається через філію чи відділення іноземного банку);

4) присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд фізичних осіб до іншої країни заради надання там послуг (наприклад, гастролі театрів, артистів, лекції професорів університетів, послуги архітекторів, юристів, подорожування іноземного консультанта до країни для надання консультаційних послуг) [55, с. 101].

Загальна кількість послуг, якими торгують останніми двома способами, значно вища від тих, котрими торгують у випадку застосування перших двох. Однак новітні досягнення комунікаційних технологій і розвиток електронної торгівлі створюють дедалі більше можливостей для компаній надавати послуги в режимі транскордонного переміщення, не створюючи комерційної присутності в країні-імпортері.

Можливі випадки, коли для надання послуги може використовуватись не лише один спосіб постачання. Наприклад, певна консультаційна послуга може бути надана засобами телекомунікації і безпосередньо присутніми фізичними особами.

Поняття «міжнародної поїздки» та їх класифікація.

Міжнародні поїздки розглядаються в міжнародній торгівлі як міжнародні економічні операції і являють собою товари і набір послуг, які здобуваються мандрівниками за рубежем, якщо вони знаходяться там менше року і вважаються нерезидентами.

Серед мандрівників розрізняють туристів, тобто мандрівників, що провели одну і більше ночей у країні відвідування, і екскурсантів, тобто мандрівників, що провели за кордоном менше ніж 24 години.

Міжнародні поїздки поділяються на:

§ ділові поїздки, до яких відносяться всі особисті витрати мандрівників, що знаходяться за кордоном у справах, на оплату товарів і послуг. При цьому витрати, вчинені мандрівником від імені і за рахунок організації, що відряджає, у ділові поїздки не включаються;

§ особисті поїздки, до яких відносяться всі особисті витрати мандрівників, що знаходяться за кордоном в особистих справах, на оплату товарів і послуг (послуги готелів, ресторанів, бюро подорожей, екскурсійних бюро, пов'язані з відпочинком, подарунками й іншими товарами, придбаними і вивезеними з відвідуваної країни). При цьому витрати, пов'язані з перевезенням мандрівників за кордон і назад, в особисті поїздки не включаються. Вони включаються в послуги пасажирського транспорту

Найшвидше розвиваються ділові поїздки, їх темпи вдвічі перевищують інші види туризму, що пов'язано з інтернаціоналізацією бізнесу.

Особливістю туристичних послуг як товару є те, що більша їх частина виробляється з мінімальними витратами на місці і, як правило, без використання національної валюти.

Сучасний світовий ринок послуг являє собою цілісну систему, що складається з таких підсистем, як транспортні, туристичні, фінансові, будівельні, страхові та інші послуги. Вони тісно взаємопов’язані між собою, чутливі до ринкових змін, причиною яких є постійні коливання в попиті та пропозиції послуг на ринку, характеризуються високою швидкістю обороту капіталу, що пов’язані з коротким виробничим циклом у сфері послуг, а також постійним зростанням асортименту.

Поняття «міжнародні транспортні послуги» та їх класифікація.

Міжнародний транспорт – це послуги всіх видів транспорту з переміщення предмета транспортної операції, що надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

. Послуги класифікуються залежно від:

§ виду транспорту: водний (морський, річковий); наземний (залізничний, автомобільний); повітряний (авіаційний); космічний; трубопровідний;

§ предмета транспортної операції(вантаж, пасажир, багаж);

§ транспортної характеристики товару: сухий (вугілля, руда), насипний (зерно, цемент), штучний, наливний (нафта, рослинні олії);

§ періодичності перевезення (регулярні і нерегулярні);

§ порядку проходження кордону (перевантажувальні і без перевантажувальні);

§ виду транспортно-технологічної системи (контейнерна, поромна, ліхтерна й ін.);

§ виду повідомлення (пряме, непряме та ін.);

§ географічних районів перевезення (міждержавні, міжконтинентальні) [55, с. 106].

Головне місце на ринку транспортних послуг посідають морські перевезення, на які припадає 80% усього вантажообігу світової торгівлі.

Міжнародний технологічний обмін: сутність, шляхи передачі технологій, матеріальні та нематеріальні види технологій, послуги в сфері технологічного обміну.

Под международным технологическим обменом (трансфертом технологий) понимается совокупность экономических отношений различных стран по поводу передачи научно-технических достижений.

На международном рынке технологий передача технологии осуществляется некоммерческим и коммерческим путем.

Некоммерческими формами технологического обмена являются:

· технические, научные и профессиональные журналы, патентные издания, периодика и другая специальная литература;

· базы и банки данных;

· международные выставки, ярмарки, симпозиумы, конференции;

· обмен делегациями;

· миграция ученых и специалистов;

· стажировка ученых и специалистов в фирмах, университетах, организациях;

· учеба студентов и аспирантов;

· деятельность международных организаций в сфере науки и техники.

К формам технологии, подлежащим международному обмену на коммерческой основе, относятся:

І. Материальные виды технологий:

· предприятия «под ключ»;

· технологические линии;

· агрегаты, оборудование, инструменты и др.

Этот тип технологического обмена связан с прямыми инвестициями в строительство, реконструкцию, модернизацию фирм и производства.

ІІ. Нематериальные виды технологий:

· патент – свидетельство, выдаваемое соответствующим государственным учреждением изобретателю, удостоверяющим его монопольное право на использование этого изобретения;

· лицензия – разрешение, выдаваемое владельцем технологии (лицензиаром), защищенной или незащищенной патентом, заинтересованной стороне (лицензиату) на использование этой технологии в течении определенного времени и за определенную плату;

· копирайт – эксклюзивное право автора литературного, аудио- или видеопроизведения на показ и воспроизведение своей работы;

· товарный знак – символ (рисунок, графическое изображение, сочетание букв и т.п.) определенной организации, который используется для индивидуализации производителя товара и который не может быть использован другими организациями без официального разрешения владельца;

· «ноу-хау» - предоставление технических знаний, практического опыта технического, коммерческого, управленческого, финансового и иного характера, представляющих коммерческую ценность, применяемые в производстве и профессиональной практике и не обеспеченные патентной защитой.

Дата добавления: 2015-10-29