Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Імпорт примірників творів.

Читайте также:
  1. D) імпорт товарів.
  2. Експорт та імпорт калібрувань
  3. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, та порядок їх застосування.

Суб'єкти авторського права

Суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про авторське право і суміжні права (ст.7) м.Київ, 23 грудня 1993 року N 3792-XІІ (В редакції Закону N 2627-ІІІ від 11.07.2001)

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.435) м.Київ, 16 січня 2003 року N 435-ІV (Цивільний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року)

Суб'єкти авторського права - автори творів, зазначених у частині першій статті 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір (Порядок, п.2) від 27 грудня 2001 р. N 1756 м.Київ

За ст. 435 ЦК: 1. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути тільки фізична особа. Автор — первинний суб'єкт авторського права. Автором вважається особа, зазначена на оригіналі або примірнику твору. Якщо дійсним автором твору є особа, яка не зазначена на оригіналі або примірнику твору, вона повинна доказати своє авторство. Це так звана презумпція авторства. Для визнання особи автором не має значення його вік або стан дієздатності.

Суб'єктом авторського права може бути не тільки автор, а й інші особи. Спадкоємці: У спадщину можуть перейти тільки майнові права, особисті немайнові права у спадщину не переходять.

Роботодавець(замовник): майнові права на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору(замовлення), належать працівникові, який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, або замовнику, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Особа, яка отримує майнові права на твір за договором, також є суб'єктом авторського права.

Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. За ст. 436 ЦК: 1. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.

Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.

Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Співавторство буває двох видів:

нероздільне співавторство - коли неможливо виділити працю кожного співавтора;

роздільне співавторство — коли складові частин твору чітко визначені та відомо, який із співавторів створив кожну частин.

Проте авторське право на весь твір, створений у співавторстві, належить усім співавторам при кожному виді співавторства. Але й кожний співавтор зберігає право авторства на створену ним частину.

Праця кожного співавтора повинна бути творчою. Не може бути визнана співавтором особа, яка надавала організаційну, технічну або матеріальну допомогу без надання особистого творчого внеску.

Співавторство повинне бути добровільним. Винагорода за використання об'єкта авторського права належить усім співавторам у рівних частках, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Нормативна база: Закон України «Про авторське право і суміжні права» вiд 23.12.1993 № 3792-XII

 

Суб'єкти авторського права

Суб'єктами авторського права можуть бути фізичні та юридичні особи.
Серед фізичних осіб слід насамперед виділити авторів, тобто творців об'єктів авторського права. Автор твору є первинним суб'єктом авторського права. Суб'єктами авторського права є також спадкоємці автора; особи, яким автор чи його спадкоємці передали свої авторські майнові права. Вони не є творцями певного твору, а набувають авторських прав за договором чи законом.
Суб'єктами авторського права можуть бути також юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа. Відповідно до ст. 11 Закону "Про авторське право і суміжні права" автор є первинним суб'єктом, якому належить авторське право. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
В окремих випадках у творчому процесі беруть участь кілька осіб. їх називають співавторами. Важливою умовою співавторства є те, що вклад співавторів в твір повинен мати творчий характер. Тобто не можна говорити про співавторство, якщо одна особа диктує роман, а інша записує його, домовляється з видавництвом, дістає папір для видання тощо. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства: роздільне і нероздільне. При нероздільному співавторстві неможливо виокремити творчу працю кожного співавтора. При роздільному співавторстві складові частини твору чітко визначені і відомо, хто конкретно із співавторів написав ту чи іншу його частину.
Результатом нероздільного співавторства стали такі відомі твори як "Дванадцять стільців" (І. Ільфа та Є. Петрова), "Республіка Шкід" (Г. Бєлих та Л. Пантелеева). Під подвійним прізвищем Буало-Нарсежак випускали свої детективні психологічні романи неодноразові лауреати "Гран-прі за кращий пригодницький роман" П. Буало та Т. Нарсежак. Обговоривши загальну канву майбутнього детективу, вони працювали в різних містах. Буало як математик розробляв складну інженерію сюжетних ходів, а Нарсежак, талановитий стиліст, займався психологічними характеристиками дійових осіб, літературно обробляючи текст. Прикладом нероздільного співавторства в образотворчому мистецтві можуть бути твори радянських художників М. Купріянова, П. Крилова та М. Соколова (Кукринікси).
Кількість співавторів може бути необмеженою. В 1927 р. був написаний колективний роман "Великі пожежі", співавторами якого виступили 27 письменників.
Прикладом роздільного співавторства в юридичній літературі може бути підручник "Цивільне право України" за редакцією О. Дзери та Н. Кузнєцової, написаний творчим колективом. В образотворчому мистецтві прикладом є скульптурний ансамбль "Великий фонтан" на території Виставки досягнень народного господарства у Москві, окремі фігури якого виконані різними скульпторами.
Результатом роздільного співавторства став і сценарій роману Дж. Лондона "Серця трьох", який він писав разом із Ч. Говардом. Погодивши в загальних рисах карколомний сюжет, вони поділили і працю: кожен з них повинен бути написати по 15 картин, не уявляючи, що станеться в найближчому епізоді або через дванадцять епізодів, які пише співавтор. Оскільки Ч. Говард писав значно швидше, то Дж. Лондон, обробляючи свою десяту картину, отримав від Ч. Говарда вже фінал п'ятнадцятої і дізнався, що головний герой одружений не з тією жінкою...
Практичне значення такого поділу полягає в тому, що якщо співавторство є роздільним, то кожен з авторів зберігає за собою право розпоряджатися створеною ним частиною твору, в тому числі заборонити її використання, якщо інше не передбачено договором між співавторами.
В окремих випадках, якщо твір створено у співавторстві, авторське право на нього належить співавторам спільно. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.

 

Стаття 435. Суб'єкти авторського права.

Published by Jurist on Пт, 12/05/2008 - 10:12

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). 2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

1. Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути тільки фізична особа. Автор — первинний суб'єкт авторського права. Автором вважається особа, зазначена на оригіналі або примірнику твору. Якщо дійсним автором твору є особа, яка не зазначена на оригіналі або примірнику твору, вона повинна доказати своє авторство. Це так звана презумпція авторства.
Для визнання особи автором не має значення його вік або стан дієздатності. У малолітніх або недієздатних осіб, які створили твір, виникає право авторства. Майнові права на ці твори здійснюють від їхнього імені родичі та опікуни. Особи, дієздатність яких обмежена, здійснюють свої майнові права інтелектуальної власності тільки за згодою їхніх піклувальників. Особи віком від 14 до 18 років здійснюють свої права самостійно.
На рівні з громадянами України мають права іноземні громадяни та особи без громадянства.
Автором визнається лише особа, яка власною творчою працею створила об'єкт авторського права.
2. Суб'єктом авторського права може бути не тільки автор, а й інша особа. До цих осіб належать спадкоємці. У спадщину можуть перейти тільки майнові права, особисті немайнові права у спадщину не переходять.
Іншими суб'єктами авторського права є роботодавець і замовник. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору та за замовленням, належать автору твору. Деякі немайнові права на твір можуть належати роботодавцю та замовнику.
Майнові права на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, або замовнику, спільно, якщо інше не встановлено договором.
Автор твору має можливість укласти договір про передання майнових прав на твір або про передання права використання твору. Особа, яка отримує майнові права на твір за договором, також є суб'єктом авторського права.

3.

Стаття 8. Об'єкти авторського права

 

1. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки,
літератури і мистецтва, а саме:

 

1) літературні письмові твори белетристичного,
публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру
(книги, брошури, статті тощо);

 

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

 

3) комп'ютерні програми;

 

4) бази даних;

 

5) музичні твори з текстом і без тексту;

 

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми,
хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх
постановки;

 

7) аудіовізуальні твори;

 

8) твори образотворчого мистецтва;

 

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового
мистецтва;

 

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані
способами, подібними до фотографії;

 

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори
декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з
художнього скла, ювелірні вироби тощо; (Пункт 11 частини першої
статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
(850-15) від 22.05.2003)

 

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні
твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки,
архітектури та інших сфер діяльності;

 

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї
частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

 

14) похідні твори;

 

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії
та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за
умови, що вони є результатом творчої праці за добором,
координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських
прав на твори, що входять до них як складові частини;

 

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення,
субтитрування українською та іншими мовами іноземних
аудіовізуальних творів;

 

17) інші твори.

 

2. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у
частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені,
як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення,
жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда,
розваги тощо).

 

3. Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки
на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї,
теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи,
концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані,
пояснені, проілюстровані у творі.

cтаття 10. Об'єкти, що не охороняються

Не є об'єктом авторського права:

 

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають
характер звичайної прес-інформації;

 

б) твори народної творчості (фольклор);

 

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень
офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного
характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні
стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

 

г) державні символи України, державні нагороди; символи і
знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших
військових формувань; символіка територіальних громад; символи та
знаки підприємств, установ та організацій;

 

д) грошові знаки;

 

е) розклади руху транспортних засобів, розклади
телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази
даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які
поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого
роду).

 

Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах "г"
і "д" частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження
розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.

Об`єкти авторського права

Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. У ст. 5 Закону про авторське право вміщено перелік об'єктів авторського права та їх загальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, виступи, проповіді тощо), письмові (літературні, наукові, технічні), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо. Закон не дає повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей.

Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження в об'єктивній формі.

Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чужого твору або навіть його літературна обробка — редагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але обов'язково придатній для відтворення, сприймання. Сама об'єктивна форма може бути усною, письмовою (ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо). Задум письменника чи композитора, який у свідомості автора вже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але не виражений зовні у будь-якій формі, не визнається об'єктом авторського права.

Об'єктами авторського права можуть бути хореографічні твори і пантоміми. Збірники творів народних пісень, законів, судових рішень тощо породжують авторське право лише тоді, коли це має творчий характер добору і розміщення, але не поширюється на зміст зібраних творів.

Самостійним об'єктом авторського права є переклад твору іншою мовою, оскільки робота перекладача вважається творчою.

До об'єктів авторського права належать різні види музичних творів з текстом або без нього (інструментальні — симфонії, сонати, квартети і вокальні — пісні, романси тощо), а також музично-драматичні — опери, оперети, балет. Музичні твори, якщо вони не записані, об'єктом авторського права стають з моменту першого публічного виконання.

Авторське право визнається за будь-яким твором у галузі науки, літератури, мистецтва незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Це положення має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня і мети, у тому числі й такі, які не призначалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження).

Зміст художнього чи наукового твору також може бути виражений у тій чи іншій формі. Так, наукові твори можуть бути втілені у словесну науково-літературну або інші форми — карти (географічні, геологічні), креслення, ескізи, моделі, макети тощо. Ще більш розмаїтими є форми художніх творів — література, музика, живопис, архітектура, графіка. Іноді художній твір як єдине ціле з'являється внаслідок використання не однієї, а двох чи більше форм, наприклад музично-драматичні твори (або музика і текст, або музика і танець).

Сучасний рівень науки і техніки дає змогу створювати складні твори, в яких поєднуються кілька форм, наприклад кіно- і телефільми (літературний текст, музика, декорації тощо). Об'єктом авторського права виступає фільм як єдине ціле. Проте самостійними об'єктами авторського права в аудіовізуальному творі можуть бути сценарій, музика, пояснювальний текст, робота головного оператора, художника-постановника, які увійшли складовою частиною до твору (ст. 21 Закону про авторське право).

Отже, твір як об'єкт авторського права втілений у певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптура, картина тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) і право власності на річ, у яку він втілений, не залежать одне від одного. Тому не слід плутати твір як об'єкт авторського права і річ — рукопис, картину, примірник книги. На річ, у яку матеріально втілюється твір, може існувати право власності, право користування тощо, але не авторське право. Так, продаж письменником своєї книги не позбавляє його авторських прав (ст.10 Закону про авторське право).

Об'єкти авторського права.

Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. У ст. 5 Закону про авторське право вміщено перелік об'єктів авторського права та їх загальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, виступи, проповіді тощо), письмові (літературні, наукові, технічні), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо. Закон не дає повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей. Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження в об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чужого твору або навіть його літературна обробка — редагування, коректура тощо). Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але обов'язково придатній для відтворення, сприймання. Сама об'єктивна форма може бути усною, письмовою (ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо). Задум письменника чи композитора, який у свідомості автора вже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але не виражений зовні у будь-якій формі, не визнається об'єктом авторського права. Об'єктами авторського права можуть бути хореографічні твори і пантоміми. Збірники творів народних пісень, законів, судових рішень тощо породжують авторське право лише тоді, коли це має творчий характер добору і розміщення, але не поширюється на зміст зібраних творів. Самостійним об'єктом авторського права є переклад твору іншою мовою, оскільки робота перекладача вважається творчою. До об'єктів авторського права належать різні види музичних творів з текстом або без нього (інструментальні — симфонії, сонати, квартети і вокальні — пісні, романси тощо), а також музично-драматичні — опери, оперети, балет. Музичні твори, якщо вони не записані, об'єктом авторського права стають з моменту першого публічного виконання. Авторське право визнається за будь-яким твором у галузі науки, літератури, мистецтва незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Це положення має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня і мети, у тому числі й такі, які не призначалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження). Зміст художнього чи наукового твору також може бути виражений у тій чи іншій формі. Так, наукові твори можуть бути втілені у словесну науково-літературну або інші форми — карти (географічні, геологічні), креслення, ескізи, моделі, макети тощо. Ще більш розмаїтими є форми художніх творів — література, музика, живопис, архітектура, графіка. Іноді художній твір як єдине ціле з'являється внаслідок використання не однієї, а двох чи більше форм, наприклад музично-драматичні твори (або музика і текст, або музика і танець). Сучасний рівень науки і техніки дає змогу створювати складні твори, в яких поєднуються кілька форм, наприклад кіно- і телефільми (літературний текст, музика, декорації тощо). Об'єктом авторського права виступає фільм як єдине ціле. Проте самостійними об'єктами авторського права в аудіовізуальному творі можуть бути сценарій, музика, пояснювальний текст, робота головного оператора, художника-постановника, які увійшли складовою частиною до твору (ст. 21 Закону про авторське право). Отже, твір як об'єкт авторського права втілений у певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптура, картина тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) і право власності на річ, у яку він втілений, не залежать одне від одного. Тому не слід плутати твір як об'єкт авторського права і річ — рукопис, картину, примірник книги. На річ, у яку матеріально втілюється твір, може існувати право власності, право користування тощо, але не авторське право. Так, продаж письменником своєї книги не позбавляє його авторських прав (ст.10 Закону про авторське право). Список об'єктів авторського права: · Літературний твір · Музичний твір · Твір образотворчого мистецтва · Твір декоративно-прикладного мистецтва · Твір архітектури · Твір картографії · Фотографічний твір · Складений твір · База даних · Комп'ютерна програма · Аудіовізуальний твір · Сценічний твір · Твір в області науки · Твір у перекладі · Твір у переробці

4.

Стаття 15. Майнові права автора

 

1. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) належать:

 

а) виключне право на використання твору;

 

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору
іншими особами.

 

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з
положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає
суб'єктом авторського права.

 

2. Виключне право на використання твору автором (чи іншою
особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати
твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

 

3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає
йому право дозволяти або забороняти:

 

1) відтворення творів;

 

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

 

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

 

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно
здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше
оприлюднення;

 

5) переклади творів;

 

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни
творів;

 

7) включення творів як складових частин до збірників,
антологій, енциклопедій тощо;

 

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження
іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та
шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

 

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким
чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з
будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

 

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після
першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або
примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз
даних, музичних творів у нотній формі, а також творів,
зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує
комп'ютер;

Права автора

Авторські права поділяють на особисті немайнові та майнові. До особистих немайнових прав належать:
а) право на визнання людини творцем об'єкта авторського права;
б) право перешкоджати будь-якому посяганню на своє авторське право, здатному завдати шкоди честі чи репутації автора;
в) право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
г) право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;
д) право обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
є) право на недоторканність твору.
Опублікування творів під псевдонімом — явище досить поширене в літературі. Так, Ж. Сіменон із 415 романів понад 200 опублікував під псевдонімами. Багато письменників стали відомі широкому колу читачів саме під псевдонімами: П. Рудченко — Панас Мирний, Л. Косач — Леся Українка, П. Губенко — Остап Вишня, М. Вілінська — Марко Вовчок та ін.
В ст. 439 ЦК недоторканність твору тлумачиться як недопустимість перекручення, спотворення або іншої зміни твору чи будь-якого іншого посягання на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводження твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.
До майнових прав автора належать:
а) право на використання твору;
б) виключне право дозволяти використання твору;
в) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання та ін.
Використанням твору є його: опублікування, переклад, переробка, аранжування, публічне виконання, продаж тощо.
Виключне право означає, що жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право, не може використовувати твір, не маючи відповідного дозволу.
Особисті немайнові права авторів творів не можуть бути передані іншим особам. Вони належать автору незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним навіть у випадку відступлення майнових прав на використання твору.
Майнові права автора можуть переходити до інших суб'єктів авторського права на підставі закону, договору чи в порядку спадкування.
Майнові права автора на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, у якої він працює, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 440. Майнові права інтелектуальної власності на твір

Published by Jurist on Пт, 12/05/2008 - 10:14

Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 2. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

1. У більшості випадків творці об'єктів авторського права створюють свої твори для здобуття певної вигоди для себе або своїх близьких. Тому держава повинна надавати можливість авторам отримувати цю вигоду. Для цього закон наділяє автора майновими правами, найбільш важливими за своєю вагомістю.
Первинним із цих прав є право на використання твору. Право на використання — це вилучення із твору його корисних якостей. Способи цього вилучення можуть бути найрізноманітнішими, головне щоб вони не суперечили закону. Стаття 441 ЦК містить перелік дій, які вважаються використанням твору:
Використанням твору є його:
1) опублікування (випуск у світ);
2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
3) переклад;
4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;
6) публічне виконання;
7) продаж, передання в найм (оренду) тощо;
8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.
Цей перелік не є вичерпним, тому що сучасні технічні засоби дозволяють використовувати твір ще й іншими способами, кожний з яких неможливо передбачити у законі.
Виключне право дозволяти використання твору — це одне з прав розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Це питання регулюється главою 75 ЦК. Мова про нього буде йти у статті 443 ЦК.
Кожний суб'єкт авторського права має право перешкоджати неправомірному використанню його твору, в тому числі забороняти таке використання. Це можна робити шляхом сповіщання про свої права. Таке сповіщання здійснюється за допомогою попереджувального маркування твору знаком охорони авторського права.
Одним із способів заборони неправомірного використання твору є безпосереднє повідомлення особи, яка здійснює таке використання, про авторське право на твір. Можливі й інші засоби перешкоджання та заборони неправомірного використання.
Але ж якщо майнове право автора твору порушується, законом передбачено можливість захисту порушеного права. Дії, що порушують авторське право, передбачені статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Найбільш розповсюджені з них — це піратство та плагіат.
Піратство — це опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, тобто примірників створених із порушенням авторського права.
Плагіат — це опублікування, повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.
Захистити авторське право можливо в порядку, передбаченому цивільним, кримінальним та адміністративним законодавством. Цивільно-правовим способом захисту порушених прав є звертання до суду.
2. Майнові права на твір можуть належати автору твору, його спадкоємцям та особам, яким ці права передані за договором. Також існують випадки правомірного використання твору без згоди автора.

Майнові права авторів

Передусім автору чи іншій особі, що має авторське право, належить виключне право на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право - право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, установлених Законом “Про авторське право та суміжні права”.

Закон надає автору чи іншій особі, що має авторське право, виключне право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів, тобто виготовлення одного або більше примірників твору в будь-якій матеріальній формі, у тому числі у звуко- і відеозапису, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Примірник - це результат будь-якого відтворення твору;

Публічне виконання і публічне сповіщення творів. Публічне виконання - це подання творів, виконань, фонограм, передач організації мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по проводах) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих сім'ї незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час.

Публічне сповіщення (сповіщення для загального відома) - така передача в ефір чи по проводах зображень і (або) звуків творів, виконань фонограм, передач організацій мовлення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті невизначеним колом осіб;

3) публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передач в ефір чи по проводах) або за допомогою інших пристроїв чи процесів невизначеному колу осіб;

4) будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

5) переклади творів. Автор оригіналу може сам перекласти свій твір іншою мовою (авторський переклад). За наявності авторського перекладу ніхто інший не може перекладати цей твір тією самою мовою. Від авторського перекладу слід відрізняти авторизовані переклади, тобто схвалені автором;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в найом чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;

8) здавання в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина;

імпорт примірників творів.


Дата добавления: 2015-10-29; просмотров: 174 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ГЛАВА ПЯТАЯ * О ВОСПИТАНИИ| Зазначений перелік не є вичерпним. Автор має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір і іншими способами.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.033 сек.)