Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, та порядок їх застосування.

Читайте также:
  1. D6.3 Порядок заезда
  2. II. Методика работы
  3. II. Методика работы.
  4. II. Методика работы.
  5. II. Методика работы.
  6. II. Методика работы.
  7. II. Методика работы.

Країна походження товару.

Країна походження товару має важливе значення для митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості. Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється главою 49 МК України.

Країною походження товару вважається країна, у якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена чи зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах першому-восьмому цієї статті.

У той же час кооперація виробників різних країн у підприємницькій діяльності потребує чітких критеріїв для здійснення митної справи. Це стосується і переробки товару. Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки. Критерій достатньої переробки визначається:

1) правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) або правилом адвалерної частки, яке полягає у зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки;



3) або списком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми. Список таких виробничих та технологічних операцій установлюється KM України.

У разі застосування правила адвалорної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, — за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Загрузка...

Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн установлюються та застосовуються з дотриманням вимог митного законодавства.

У ряді випадків виникає необхідність для застосування додаткових положення щодо визначення критерію достатньої переробки товару. Так, не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні операції;

4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

6) забій тварин.

Якщо товари поставляються партіями, то визначення країни походження товарів має низку особливостей. Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій через помилку, мають розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару. Умовою застосування цього правила є:

1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із зазначенням причин такого роздрібнення, докладної специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії;

2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення товару на кілька партій;

3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним постачальником;

4) ввезення всіх партій товарів через один і той самий орган (митний пост);

5) поставка всіх партій товарів у термін, що не перевищує шести місяців від дати прийняття митної декларації чи закінчення строку її подання стосовно першої партії.

У підприємницькій діяльності та при здійсненні митної справи має значення документальне підтвердження відповідності товару. Для підтвердження походження товару митний орган вправі вимагати подання сертифіката про походження такого товару. Так, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, видається уповноваженим на це KM України органом. При ввезенні товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України,

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності,

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли в документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів

Таким основним документом є сертифікат про походження товару. Сертифікат про походження товару має однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни і має містити:

1) письмову заяву експортера про країну походження товару,

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни доти, доки митні органи у передбачених чинним законодавством випадках не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Митний орган може відмовити у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками. До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше, ніж через рік з дати здійснення митного оформлення.

У визначенні країни походження товару не береться до уваги походження енергії, машин, обладнання та інструментів, що використовуються для його виробництва. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюється законом.

6) При перетині кордону, визначенні режиму митного оформлення керуються сертифікатом походження товарів, оскільки якщо вантажну митну декларацію подають без повного комплекту документів, необхідних для митного оформлення товарів, митний орган має право не прийняти її для оформлення.

Сертифікат про походження товару—це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий органом держави-експортера, уповноваженим відповідно до національного законодавства. Він є підставою для надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності преференції та пільг щодо сплати митних зборів у межах режиму найбільшого сприяння або іншого правового режиму. Подають його митним органам під час митного оформлення товару. Відомості про сертифікат походження товару зазначають у графі 44 ВМД "Додаткова інформація/подані документи", в розділі 6 (6.6 — сертифікати про походження товару).

Найпоширенішими формами сертифікатів походження товарів є:

сертифікат походження товарів форми А;

сертифікат походження товарів форми СТ-1;

сертифікат походження на товари з Європейського Співтовариства (див. стор 96);

сертифікат форми EUR. 1;

сертифікат форми EUR.2;

сертифікат походження (експортний документ) форми ESCS;

сертифікат походження товарів форми APR.

Країною походження товарів вважається країна, де товари було повністю вироблено або піддано достатній переробці чи обробці.

Повністю виробленими в цій країні вважаються наступні товари:

корисні копалини, видобуті в межах її території або економічної зони;

рослинна продукція, вирощена на її ґрунті;

живі тварини, вирощені в ній;

продукція, одержана в ній від живих тварин;

вироблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського промислу;

продукція морського промислу, видобута або вироблена у Світовому океані суднами даної країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

вторинна сировина і відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;

товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної в попередніх пунктах.

Товари вважатимуться підданими достатній переробці або обробці в цій країні, якщо:

декларовані товари класифікуються в іншій тарифній позиції, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення;

у вартості декларованих товарів частка доданої вартості становить не менше 50%.

Достатньою переробкою не визнають технологічні операції:

щодо схоронності товарів під час їх зберігання чи транспортування;

підготовка товарів для продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування та переупакування);

прості складальні операції;

змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.

Розглянемо конкретніше кожен вид сертифікату походження товарів із наведеного вище переліку.

Сертифікат походження товарів форми А

Декларація-сертифікат про походження товару за формою А, прийнятою в межах Загальної системи преференції, засвідчує походження товару в країні, що розвивається, на яку поширюється тарифний преференційний режим. Сертифікати цієї форми оформлюються на товари українського походження, до яких в країнах Європейського Співтовариства застосовується преференційний тариф.

Обов'язок подавати сертифікат покладений на особу, що переміщує відповідні товари. Надають його митним органам разом з митною декларацією та іншими документами, необхідними для митного оформлення товару, в надрукованому вигляді, без виправлень, російською або англійською мовою. У разі потреби митні органи можуть вимагати перекласти сертифікат на національну мову відповідної країни. Якщо його втрачено, до митного органу можна подати офіційно засвідчений дублікат (копію).

Термін дії сертифіката становить 12 місяців від дня його видачі.

Розбіжність між фактично поставленою кількістю товару і зазначеною в сертифікаті не повинна перевищувати 5 %.

Під час митного оформлення невеликих партій товарів (з митною вартістю, еквівалентною не більше 5000 доларів США) не треба подавати сертифікат. Експортер може декларувати країну походження товару в рахунку-фактурі або інших товаро супровідних документах. Виняток становлять випадки виникнення обґрунтованих сумнівів стосовно достовірності заявлених відомостей про походження товару (в такій ситуації митний орган має право вимагати сертифікат про походження товару).

Тарифні преференції відносно товарів, які походять з країн, що розвиваються, надають лише за умови безпосередньої закупівлі таких товарів у цих країнах і прямої поставки їх у країну, що надає тарифні преференції.

Товар розглядається як безпосередньо закуплений, якщо імпортер придбав його в особи, зареєстрованої у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності в країні, що розвивається і на яку поширюється тарифний преференційний режим.

Прямою поставкою вважають поставку товарів, транспортованих з країни, що розвивається і на яку поширюється тарифний преференційний режим, в країну, що надала тарифні преференції без провезення через територію іншої держави. Правилу прямої поставки відповідають також товари, що транспортують через територію однієї чи кількох країн внаслідок географічних, транспортних, технічних або економічних причин, за умови, що вони перебувають під митним контролем у країнах транзиту, в тому числі у разі тимчасового складування на їхній території. Під це правило підпадають товари, закуплені імпортером на виставках або ярмарках, якщо їх:

а) було поставлено з території країни, що розвивається і на яку поширюється тарифний преференційний режим, на територію країни проведення виставки або ярмарку та залишено під митним контролем під час їх проведення;

б) з моменту відправлення на виставку або ярмарок не використовували з будь-якою іншою метою, крім демонстраційної;

в) ввозять у країну, що надала тарифні преференції, втому самому стані, в якому вони були поставлені на виставку або ярмарок, без урахування змін стану товарів внаслідок природного зносу або убутку за нормальних умов транспортування та зберігання.

У разі виникнення обґрунтованих сумнівів стосовно належного оформлення сертифіката або відомостей, що містяться в ньому, а також стосовно відомостей про походження товару, митні або інші компетентні органи країни, що надає тарифні преференції, можуть звернутися до компетентних національних органів, які завірили сертифікат, у країнах, що розвиваються, з проханням повідомити додаткові або уточнюючі відомості.

Товар з країни, що розвивається, не вважають таким, що походить з цієї країни, доти, доки не буде надано належно оформлений сертифікат про походження товару. Тарифні преференції для такого товару надають лише після отримання задовільної відповіді компетентних національних органів країни, на яку поширюється тарифний преференційний режим.

Сертифікат походження форми А видає на українські товари Торгово-промислова палата України та її регіональні відділення. Отримуючи сертифікат, замовник сплачує послуги за його видачу (на цей час 80,75 гривень без урахування ПДВ).

Сертифікат походження товарів форми СТ-1

Сертифікат форми СТ-1 застосовують під час здійснення торговельних операцій з країнами СНД.

Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди 2 необхідно надати митним органам країни ввезення сертифікат про походження товару форми СТ-1 або декларацію про походження товару. Декларація про походження товару є заявою про країну походження товару, зробленою виробником, продавцем або особою, що переміщує товари, в комерційному рахунку або іншому документі на товар.

Сертифікат про походження товару форми СТ-1 оформляють, як правило, на кожну окрему поставку товару, що її здійснюють одним або кількома транспортними засобами одному і тому самому вантажоодержувачеві від одного і того самого вантажовідправника.

У разі експорту товарів з держав—учасниць Угоди 2 такий сертифікат вилає уповноважений орган відповідно до національного законодавства держави-експортера. Його оформляють на спеціальному захищеному бланку формату А4 (210 х 297 мм), виготовленому друкарським способом. Термін його дії становить 12 місяців від дня видачі.

Держави - учасниці Угоди 2 здійснюють обмін зразками сертифікатів форми СТ-1, печаток органів і підписів осіб, уповноважених завіряти сертифікати. Без надання зазначених зразків сертифікати вважають недійсними, і на товари не поширюються преференції, передбачені Угодою 2.

ЗАНЯТИЕ 2

1) Момент виникнення обов'язку із сплати митних платежів[]

Момент виникнення обов'язку із сплати митних платежів залежить від характеру дій, які здійснюються щодо товару. Стаття 289 Митного кодексу України визначає наступний перелік таких моментів:

1) у разі ввезення товарів на митну територію України — з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України;

2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, — з моменту такого переміщення товарів;

3) у разі вивезення товарів з митної території України:

а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту — з моменту прийняття митним органом митної декларації;

б) при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України — з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;

в) при невиконанні умов, установлених щодо товарів, які вивозилися за межі митної території України із звільненням від оподаткування вивізним митом, — з моменту, коли ці товари прибули до іншого місця призначення, ніж те, у зв'язку з яким надавалося таке звільнення;

4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання;

5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України[3].

Припинення обов'язку із сплати митних платежів

Стаття 290 Митного кодексу України визначає, що обов'язок із сплати митних платежів припиняється:

1) при виконанні обов'язку із сплати митних платежів;

2) якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом, а також внаслідок природних втрат, які підтверджуються відповідними актами;

3) якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу;

4) якщо товари конфіскуються відповідно до Митного Кодексу.

5) щодо товарів, випущених у вільний обіг на митній території України або вивезених з цієї території без сплати митних платежів, обов'язок з їх сплати припиняється також у випадках, передбачених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України[4].

Момент виконання обов'язку із сплати митних платежів

Митний кодекс України визначає різні моменти, коли митні платежі вважаються сплаченими:

1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:

а) при здійсненні митного оформлення товарів — з моменту закінчення митного оформлення;

б) якщо сплата не пов'язана із здійсненням митного оформлення товарів, — з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету;

2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, — з моменту:

а) списання коштів з рахунку платника податків у банку;

б) внесення готівкових коштів у касу банку;

3) з моменту сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

4) з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

5) з моменту настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України[5].

Випадки, коли митні платежі не сплачуються[

Митні платежі не сплачуються наступних випадках:

1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів — у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, — на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII Митного Кодексу України[6].

2) Митні платежі нараховуються особою, на яку покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо такий обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до законів України покладається на митні органи. Відповідне нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України. У разі якщо для цілей обчислення митних платежів, у тому числі визначення митної вартості товарів, необхідно зробити перерахування іноземної валюти, застосовується курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України на день нарахування митних платежів. Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання митному органу митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, — на день його здійснення. У разі незаконного ввезення товарів на митну територію України або вивезення їх з цієї території суми належних до сплати митних платежів нараховуються за ставками, встановленими на день переміщення цих товарів через митний кордон України, а якщо такий день встановити неможливо, — на день виявлення факту такого ввезення (вивезення).[8]

Строки сплати (виконання обов'язку зі сплати) митних платежів

Митний кодекс визначає наступні строки:

1) у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення;

2) у разі розміщення товарів на тимчасове зберігання митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня закінчення строку тимчасового зберігання. Якщо до закінчення строку тимчасового зберігання ці товари поміщуються у митний режим, який передбачає сплату митних платежів, митні платежі мають бути сплачені не пізніше випуску товарів відповідно до цього режиму.

3) у разі вивезення товарів з митної території України вивізне мито має бути сплачене не пізніше дня прийняття митним органом митної декларації для митного оформлення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

4) У разі зміни митного режиму митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня випуску товарів у наступному митному режимі.

5) інші випадки передбачені законодавством України[9].

Про затвердження Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами

Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Стаття 298. Порядок і форми сплати митних платежів

1. Суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до державного бюджету платником податків безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

2. Суми митних платежів сплачуються в готівковій формі через касу органу доходів і зборів чи фінансової установи або у безготівковій формі через фінансову установу, крім випадків, передбачених цим Кодексом та законами України.

3. Перерахування сум митних платежів до Державного бюджету України із зазначених рахунків органу доходів і зборів здійснюється цим органом доходів і зборів.

4. Митні платежі сплачуються у валюті України. В окремих випадках, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, митні платежі можуть бути сплачені в іноземній валюті за курсом, визначеним відповідно до статті 3 1 цього Кодексу.

5. Перерахунок сум митних платежів, визначених у валюті України, в іноземну валюту для цілей сплати митних платежів здійснюється за курсом, визначеним відповідно до статті 31 цього Кодексу.

6. Митні платежі можуть бути сплачені в будь-якій іншій формі, передбаченій законом.

7. Порядок нарахування, обліку та перерахування до державного бюджету сум митних платежів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

8. На вимогу платника податків органи доходів і зборів зобов'язані видати підтвердження сплати митних платежів у письмовій формі.

3,4) Митна вартість - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Простіше кажучи, митниця або погоджується з ціною інвойсу, або підвищує вартість, згідно з ціною за митною базою товарів, доступної тільки самим митникам.
Як визначається митна вартість товару? Чим вона відрізняється від фактурної вартості?

Фактурна вартість - це вартість в рахунок-фактурі (інвойсі) на товар (то кількість валюти, яке буде оплачено за товар).

Митна вартість - це вартість товару на кордоні Україна (умова поставки за контрактом DAF - кордон України).

Для прикладу, якщо умова поставки в зовнішньоекономічному контракті FCA - місто відправлення експорту, то митна вартість дорівнює фактурній вартості плюс витрати на транспортування (митниця вимагає документи / договір, рахунок, оплату, довідку / від перевізника про витрати на транспортування, навантаження, перевезеного товару) .

Відділ митної вартості, після перевірки ВМД, супровідних документів та документів, що підтверджують вартість (калькуляцій, прайс-листів, оцінок, декларації країни відправлення тощо), порівнює ціну за кілограм (або за доп. одиницю) в доларах США в базі ДМСУ з ціною ВМД, і якщо ціна менша за середню ціну в базі, то йде підвищення ціни на підставі виданого рішення за вартістю.

Митна вартість товару потрібна для нарахування митних платежів та зборів. Саме з митної вартості товару нараховується мито і ПДВ, що перераховуються до бюджету країни.

Алгоритм послідовності дій декларанта і митних органів по визначенню впливу взаємозалежності між продавцем і покупцем.

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, та порядок їх застосування.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися в будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.


Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 169 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Уход за системой воздушного запуска.| Морське страхування

mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.032 сек.)