Савчин Володимир Павлович

(04.04.1947)

Фізик, кандидат фізико-математичних наук (1983), старший науковий співробітник (1986), доцент (1991), доктор фізико-математичних наук (2003). Народився в с. Заболотці Бродівського району Львівської області. Закінчив фізичний факультет Львівського університету (1972). У 1966-1967 рр. - технік Науково-дослідного сектора; у 1979-1984 рр. - молодший, а в 1984-1988 рр. - старший науковий співробітник. Протягом 1988-1989 рр. - завідувач Науково-дослідної лабораторії кафедри фізики напівпровідників науково-дослідної частини; у 1989-2004 рр. - доцент, а з 2004 р. - професор кафедри напівпровідників Львівського університету.

Наукові праці стосуються дослідження фізичних властивостей напівпровідникових сполук та структур на їхній основі.

Автор майже 170 наукових праць, керівник трьох кандидатських дисертацій, має 8 авторських свідоцтв та патентів України.

Ясній Петро Володимирович

(12.08.1952)

Учений у галузі матеріалознавства, доктор технічних наук (1991), професор (1996), ректор Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. Народився в с. Кутище Бродівського району Львівської області. Закінчив Львівський політехнічний інститут (1973). У 1973 - 1974 рр. - інженер-технолог Ужгородського машинобудівного заводу; у 1975-1976 рр. - інженер, молодший науковий і старший науковий співробітник науково-дослідного сектора Тернопільської філії Львівського політехнічного інституту. З 1977 р. - аспірант Інституту проблем міцності АН Українського РСР (тепер інститут проблем міцності НАН України, Київ); протягом 1980-1992 рр. - молодший науковий і старшй науковий співробітник цього інституту.

У 1993-2007 рр. - проректор з наукової роботи Тернопільського політехнічного інституту (з 1996 р. - Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пуюля). З 1999р. - керівник Центру інформаційних технологій університету, до складу якого входять: перша в Україні регіональна академія від фірми Cisco System (США) у галузі комп'ютерних мереж; регіональні центри з підготовки сертифікованих фахівців за програмами Mikrosoft IT Academy, SUN Microsystem; сертифікаційний центр від Віртуального європейського університету; навчальна лабораторія від фірми Schneider-Electric (Франція).

Основні наукові здобутки стосуються галузі механіки руйнув

ання. Наукові дослідження стосуються розробки методів прогнозування впливу тривалого навантаження на стійкість і довговічність конструкційних матеріалів. П. В. Яснієм запропоновано модель поширення тріщини при циклічному навантаженні, яка дозволяє прогнозувати її стабільне й нестабільне поширення з урахуванням впливу історії навантаження. Пояснено природу руйнування сталі корпусів атомних реакторів і запропоновано методику прогнозування впливу історії навантаження на в'язкість руйнування конструкційних матеріалів. Під керівництвом П. В. Яснія розроблено методики оцінки довговічності елементів конструкцій з урахуванням експлуатаційного спектру навантаження.

Очолював ряд міжнародних наукових проектів. Був одним з координаторів міжнародного проекту PLAN EAST за участі 16 європейських країн із продовження ресурсу обладнання теплових електостанцій, керівником українсько-словенського проекту з проблем оцінки довговічності елементів зварних з'єднань.

Автор понад 200 наукових праць, у т.ч. монографій та 10 патентів на винаходи.

Стасів Остап Олександрович

(01.01.1903-19.02.1985)

Кристалофізик, дійсний член НТШ з 1936 року. Народився в с. Борщовичі (тепер Пустомитівського району Львівської області). З 1921 р. навчався на природничому відділі філософського факультету Вільного Українського університету у Львові, одночасно з осені 1922р. відвідував заняття у Львівській Політехніці, звідки був скерований на практику до Гданська (Польща). У 1923-1927рр. навчався в Берлінському університеті: з 1927р. поглиблював свою спеціальну освіту в Інституті фізики Гессенського університету під керівництвом В. Боте. З Геттінгенському університеті; водночас стає членом Українського технічного товариства у Львові. У 1937 - 1945 рр. - керівник лабораторії фірми "Цейс Ікон" у Дрездені. У 1951 році заснував у Берліні Інститут кристалофізики Німецької Академії Наук.

Наукові праці стосуються експериментальних досліджень повного внутрішнього відбивання світла на межі двох середовищ, фізики іонних кристалів (центри забарвлення, структура складних дефектів), природи утворення прихованого фотографічного зображення в срібногалоїдних емульсіях. Ним започатковано новий напрям в фізиці твердого тіла - вивчення кінетичних параметрів дефектів, їх температурних і польових залежностей.

Створив наукову школу з кристалофізик, один із засновників міжнародного фізичного журналу "Physical Status Solidi".

Дата добавления: 2015-10-29