Читайте также:
|
Розiл 1. Теоретичні засади ринку цінних паперів в системі ринкових відносин
1.1. Суть, значення та структура ринку цінних паперів у комерційних банках
1.2. Нормативно-правове регулювання діяльності банків на ринку цінних паперів
Висновки до розділу 1
Роздiл 2. Організація діяльності з цінними паперами на прикладі ПАТ «Ощадбанк»
2.1 Сучасний стан комерційної діяльності на ринку цінних паперів. 37
2.2 Робота ПАТ «Державний ощадний банк України» на ринку цінних паперів «від свого імені»
2.3. Робота ПАТ «Державний ощадний банк України» на ринку цінних паперів «за дорученням»
Висновок до розділу 2
Розділ 3.Шляхи удосконалення діяльності ПАТ «Державний ощадний банк України» на ринку цінних паперів
3.1 Створення державного депозитарію цінних паперів.
3.2 Проблеми розвитку Національної депозитарної системи як складової фондового ринку.
3.3. Шляхи активізації Національної депозитарної системи України.
Висновок до розділу 3
Висновки
Додатки
Використана лiтература
Вступ
Актуальність теми. Провідне місце у перехідному періоді економіки України до ринку належить фінансово-кредитній системі. Від ефективності й безперебійності функціонування кредитно - фінансового механізму залежить не лише своєчасне отримання коштів окремими господарськими одиницями, а й темпи економічного розвитку країни в цілому.
Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. [1, с.23].
Становлення національного ринку цінних паперів України відбувалося за активної участі комерційних банків. А поява небанківських фінансових компаній і брокерських контор на Українській фондовій біржі відбулося значно пізніше. Центральною ланкою цього механізму в сучасній економіці виступають банки. З огляду на це питання банку на сучасному етапі досить актуальне і йому приділяється значна увага економічної науки.
Предметом даної роботи є з’ясування механізму дії фінансового ринку України на прикладі ВАТ «Ощадбанк», яке є одним з головних суб’єктів фінансового ринку України, за допомогою таких методів аналізу, як порівняння та дослідження, визначення сучасного стану українського фінансового ринку і визначення перспектив розвитку, виявлення основних тенденцій розвитку та розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності на даному ринку.
Основною метою курсової роботи є дослідження фінансового ринку, виявлення основних тенденцій розвитку та розробка рекомендацій щодо підвищення його ефективності.
В роботі розглянуті питання структури фінансового ринку, дана характеристика окремих його сегментів, основних видів та класифікацій. Основний акцент здійснено на виявленні ролі та значенні інструментів та методів маркетингу, їх питому вагу при функціонуванні суб’єктів на фінансовому ринку та ефективність використання.
Основні завдання які розглядаються в даній роботі можна сформулювати так:
Дослідження сучасного фінансового ринку України.
Визначити роль та місце суб’єкта фінансового ринку ВАТ «Ощадбанк» порівняно з іншими конкурентами.
Проаналізувати господарсько-економічні показники ВАТ «Ощадбанк».
Дослідити основні інструменти і методи маркетингової політики ВАТ «Ощадбанк» та ефективність їх використання.
Проаналізувати конкурентне становище ВАТ «Ощадбанк» та розробити рекомендації щодо ведення конкурентної політики засобами маркетингу.
Визначити основні тенденції фінансового ринку України та перспективи розвитку ВАТ «Ощадбанк» в умовах глобалізації.
При виконанні курсової роботи використані офіційні матеріали господарської діяльності ВАТ «Ощадбанк», спеціалізовані та періодичні видання, Інтернет ресурси.
Розiл 1. Теоретичні засади ринку цінних паперів в системі ринкових відносин
1.1.Суть, значення та структура ринку цінних паперів у комерційних банках
Важливою складовою фінансового ринку є ринок цінних паперів, який ще називають фондовим ринком. Фондовий ринок охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних, що виражається через випуск спеціальних документів (цінних паперів), які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися та погашатися.
Ринок цінних паперів – особлива форма торгівлі фінансовими ресурсами, що опосередковується випуском та обігом цінних паперів. Він є найактивнішою частиною сучасного фінансового ринку і дає змогу реалізувати різноманітні інтереси емітентів, інвесторів та посередників. До основних функцій ринку цінних паперів належать: облікова, функція контролю, збалансування попиту і пропозиції, стимулювальна, перерозподільна, регулювальна.
Ринок цінних паперів виступає засобом забезпечення нормального функціонування всіх галузей економіки, а також засобом поєднання державних, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грошових коштів населення від інфляції та покращення його матеріального становища.
Розглядаючи поняття фондового ринку відзначимо, що не сфера, в якій реалізуються відносини власності, здійснюється вільне переміщення цінних паперів між різним секторами економіки, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються інвестиційні ресурси, створюючи умови для доброзичливої конкуренції ц обмеження монополізму. Ринок цінних паперів об’єктивно створює механізм ефективного використання фінансових ресурсів, оскільки розміщення паперів здійснюється на основі вільного вибору об’єкта вкладення з певними майновими гарантіями. Інвестуючи свої вільні кошти у цінні папери, фізичні і юридичні особи перетворюють їх на капітал, а підприємницькі структури мають можливість отримати додаткові фінансові ресурси для розширення своєї господарської діяльності.
Ринок цінних паперів структурується за двома ознаками: стадіями та місцем торгівлі. За стадіями торгівлі виділяється первинний та вторинний ринок.
1.2.Нормативно-правове регулювання діяльності банків на ринку цінних паперів
Наступною категорією, що має значення для розуміння правового положення комерційного банку на ринку цінних паперів, є правовий статус. Останній являє собою єдність таких компонентів: правосуб'єктність, компетенція іта правовий режим. Одним з основних елементів є правосуб'єктність комерційного банку. На відміну від небанківських юридичних осіб, комерційний банк набуває правосуб’єктності ув повному обсязі не після його державної реєстрації, а після одержання ним банківської ліцензії. У цій особливості виявляється головна відмінність правового положення комерційних банків як учасників ринку цінних паперів від інших учасників цього ринку. Тобто, діяльність банку на ринку цінних паперів залежить, у першу за чергувсе, від наявності в останнього банківської ліцензії, а не державної реєстрації, незважаючи на те, що банківська ліцензія не має прямого стосунку до предмета правовідносин на ринку цінних паперів. Тільки після одержання банківської ліцензії в банку з'являється правова підстава для отримання відповідного дозволу ДКЦПФР, тоді як в інших учасників (небанківських емітентів, небанківських інвесторів і небанківських професійних учасників) така правова підстава виникає після їхньої державної реєстрації.
Що стосуєтьсядо компетенції, то відносно комерційного банку вона має спеціальний характер. Компетенція комерційного банку закріплюється законом і статутом. Закон установлює перелік операцій (банківських і небанківських), які в принципі може має право здійснювати банк, а статут містить перелік операцій, які може здійснювати конкретний банк. При цьому статут не може передбачати перелік операціїй, здійснення яких не передбачено законом. Іншими словами, "банкам заборонено все, що не дозволено". В аспекті фондового ринку правила спеціальної компетенції мають принципове значення, оскільки відсутність вказівки на здійснення будь-якої-небудь діяльності з цінними паперами в статуті і відсутність дозволу НБУ позбавляє банк права на здійснення цієї діяльності. Компетенція банку як учасника фондового ринку встановлюється законодавчими і деталізується підзаконними нормативними актами. Ключовими законодавчими актами є ЗпЦП, Закон “Про банки і банківську діяльність” (ЗпБД), Закон “Про державне регулювання ринку цінних паперів” (ЗпДР), Закон “Про господарські товариства” (ЗпГТ), а також Закон “Про регулювання ринку фінансових послуг” (ЗпФР). Згідно з п. 7 статті 1 ЗпДР, учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори йта особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.
Комерційний банк, ву разі відсутності будь-яких-небудь принципових заборон і обмежень, може виступати в ролі емітента, інвестора іта професійного учасника фондового ринку. Як емітент, банк може випускати всі, передбачені ЗпЦП, види цінних паперів, за винятком, звичайно, державних цінних паперів (ДЦП). У випадку організації банку на пайових основах, коло цінних паперів, що випускаються таким банком, виключає можливість випуску акцій. Щодо інвестиційної діяльності на фондовому ринку, єдиним обмеженням є економічні нормативи резервування з придбаних банком цінних паперів. Останні встановлюються НБУ й обмежують з економічної точки зору обсяги засобів, що інвестуються банками в цінні папери. Щодо професійної діяльності на фондовому ринку, то комерційні банки можуть здійснювати торгівлю цінними паперами, депозитарну діяльність зберігача цінних паперів, ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, довірче управління цінними паперами, а також діяльність з проведення клірингових розрахунків щодо операцій з цінними паперами.
Висновки до розділу 1
Зміст цього розділу полягає в тому, що фондовий ринок – особлива сфера економічних відносин, яка має свою певну структуру, тому його вивчення передбачає врахування цих особливостей і структури. Фондовий ринок підрозділяється на первинний і вторинний. Первинний – це ринок, призначений для сприяння новому випуску цінних паперів і їх первинного розміщення. Вторинний ринок – це такий, на якому відбувається обертання раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів. Фондовий ринок за своєю структурою складається з наступних компонентів: суб’єктів ринку, власне ринку (біржовий та позабіржовий фондові ринки). В структуру фондового ринку входять також органи державного регулювання та нагляду, такі як Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк, Міністерство фінансів тощо.
Роздiл 2. Організація діяльності з цінними паперами на прикладі ПАТ «Ощадбанк»
2.1 Робота ПАТ «Державний ощадний банк України» на ринку цінних паперів
АТ «Ощадбанк» - одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком. Банк має найбільшу мережу установ -близько 6000, тут працює майже чверть банківського персоналу України.
Це єдиний банк, який відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” має державну гарантію по вкладах населення.
Ощадбанк - банк, який є достатньо капіталізованим і забезпечує виконання нормативів встановлених НБУ.
Стратегія банку спрямована на максимальний розвиток роздрібного бізнесу та створення умов для повного банківського обслуговування корпоративних клієнтів.
Маючи статус державного банку, АТ “Ощадбанк” прагне бути уособленням стабільності, впевненості та динамічного розвитку, національним надбанням держави та символом її респектабельності.
Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг України. Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських послуг, збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг.
Розуміючи соціальну важливість присутності саме державного банку в найвіддаленіших куточках країни та його роль у реалізації державних програм, банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих умов для обслуговування всіх верст населення, забезпеченні соціальних та компенсаційних виплат громадянам, наданні повного спектру банківських та інших операцій. Зважаючи на соціальну спрямованість, банк націлений на збереження широкої присутності в усіх регіонах України.
АТ “Ощадбанк” має багаторічний досвід роботи на ринку цінних паперів та надає повний спектр послуг для фізичних та юридичних осіб на підставі таких ліцензій Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку:
АТ „Ощадбанк” є членом асоціації «Українські фондові торговці» та акредитрований на таких фондових біржах:
АТ „Ощадбанк” є найбільшим оператором ринку державних цінних паперів, має статус первинного дилера на ринку облігацій внутрішньої державної позики і утримує лідируючі позиції на ринку корпоративних цінних паперів.
Як торговець цінними паперами банк надає такі послуги:
- операції з державними цінними паперами:
- купівля-продаж облігацій внутрішньої державної позики у власний портфель;
- купівля-продаж облігацій внутрішньої державної позики для клієнтів за договорами доручення, комісії або договорами про брокерське обслуговування;
- операції РЕПО з переходом права власності під заставу ОВДП на строк до 31 дня;
- операції РЕПО без переходу права власності під заставу ОВДП на строк до 31 дня;
- операції з корпоративними облігаціями, муніципальними облігаціями та облігаціями банків:
- купівля-продаж корпоративних облігацій та облігацій банків за дорученням клієнта;
- андеррайтинг корпоративних та муніципальних облігацій;
- підтримка котирування корпоративних облігацій та облігацій банків у торгових системах;
- операції з векселями:
- купівля-продаж векселів за дорученням клієнта;
- врахування векселів;
- авалювання векселів;
- інкасування векселів;
- доміциляція векселів;
- операції з акціями:
- купівля-продаж акцій за дорученням клієнта.
Банк здійснює операції з цінними паперами відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про державні цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів», постанов Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, постанов, інструкцій та нормативних документів Національного банку України та інших нормативно правових актів, що регламентують випуск та обіг цінних паперів.
АТ “Ощадбанк” має багаторічний досвід роботи на ринку цінних паперів та здійснює діяльність на фондовому ринку на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АБ № 218398 від 20.06.2005р. на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.
АТ «Ощадбанк» надає послуги зберігача цінних паперів. За дорученням клієнта банку (депонента) Ощадбанк (зберігач) відкриває та веде рахунки клієнтів у цінних паперах, зберігає їх. Протягом всього терміну дії відповідного договору банк здійснює обслуговування операцій за цим рахунком
Банком здійснюється ведення рахунку у цінних паперах відповідно до порядку, у визначені терміни та строки, які можуть бути скорочені додатковими угодами.
АТ «Ощадбанк» не здійснює операцій з цінними паперами у випадку виявлення порушень вимог подання, заповнення розпорядження та захисту інформації, яка потрібна для здійснення цих операцій зберігачем, або якщо виконання цього розпорядження буде суперечити чинному законодавству України.
Банк, діючи в інтересах клієнта, не здійснюватиме жодних дій та не надасть жодної інформації щодо цінних паперів, що належать клієнтові, або інформації щодо нього без відповідних розпоряджень Депонента, крім випадків, прямо передбачених законодавством України.
У разі висловлення бажання щодо закриття рахунку клієнт має подати письмову вимогу.
Для відкриття рахунку у цінних паперах юридична особа-резидент подає Зберігачу такі документи:
1. копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав це свідоцтво (довідку);
2. копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав це свідоцтво (довідку);
3. копію статуту засвідчену нотаріально або печаткою юр. особи з пред'явленням оригіналу;
4. копію установчого договору засвідчену нотаріально або печаткою юр. особи з пред'явленням оригіналу;
5. копію документа, що підтверджує призначення на посаду осіб, які мають право діяти від імені юр. особи без доручення;
6. довіреність розпорядників рахунку у цінних паперах, видану та підписану керівником юридичної особи і засвідчену печаткою цієї юридичної особи, якщо розпорядником рахунку не є керівник цієї юридичної особи;
7. довідку про ідентифікаційний код платника податків;
8. картку із зразками підписів не менше двох розпорядників рахунку у цінних паперах та відбитком печатки юридичної особи, затверджену керівником та головним бухгалтером (бухгалтером) юридичної особи (якщо посада головного бухгалтера передбачена штатним розписом юридичної особи) і засвідчену нотаріально.
9. Ксерокопії паспортів та ідентифікаційних кодів розпорядників рахунку завірені цими розпорядниками.
10.Анкету рахунку у цінних паперах, що оформлюється згідно з встановленим зразком.
11.Розпорядження на відкриття рахунку у ЦП (за формою зберігача)
Усі документи, що розмішуються більш як на одній сторінці, повинні бути надруковані з двох сторін одного аркуша або прошиті та скріплені печаткою юридичної особи.
Протягом звітного року відділ вкладень внедержавні цінні папери департаменту корпоративного бізнесу проводив роботу за такими напрямами:
1. Управління портфелем цінних паперів на продаж та до погашення.
Балансова вартість портфеля цінних паперів на продаж станом на 01.01.2009 склала 143 807тис.грн., з яких облігації підприємств 119 529тис.грн., прострочені векселі 643 тис. грн., акції і паї 23 635 тис. грн. За 2008 рік обсяг вкладень в облігації підприємств у портфелі на продаж було збільшено на 9% за рахунок придбання облігацій номінальною вартістю 10 316 тис. грн. Балансова вартість портфеля до погашення станом на 01.01.2009 склала 377 973тис.грн. Портфель складався з облігацій підприємств 361 843 тис. грн., облігацій внутрішніх місцевих позик 15 377 тис. грн. та прострочених векселів 753тис.грн. Протягом2008 року портфель до погашення було збільшено у 3,6 разу за рахунок придбання облігацій номінальною вартістю 267 000 тис. грн. Облігацій погашено на 2 580 тис. грн.
Середня дохідність за облігаціями в портфелях на продаж та до погашення склала 14,55 % річних. Обсяг не дохідних активів у 2008 році зменшено на 2 307 тис. грн., або на 11%, за рахунок продажу пакета акцій (112 тис.грн.) та списання з балансу банку вкладень в акції, які втратили ознаки активу (2 195 тис.грн.).У портфелі інвестицій в асоційовані та дочірні компанії обліковуються вкладення в акції та паї номінальною вартістю 261 тис.грн. Станом на01.01.2009 їх балансова вартість складає 0 грн.
2. Посередницька діяльність з цінними паперами У 2008 році ВАТ "Ощадбанк" здійснив організацію випуску та розміщення облігацій внутрішньої місцевої позики Краматорської міської ради загальною номінальною вартістю15 000 тис.грн.
3. Управління іпотечним покриттям звичайних іпотечних облігацій на виконання договору, укладеного у 2008році між ВАТ "Ощадбанк" та Державною іпотечною установою, банк виконував функції з управління іпотечними покриттям звичайних іпотечних облігацій Державної іпотечної установи серій А, В, С, D, Е, F, G, а саме здійснював контроль за веденням реєстру іпотечного покриття, розміром, станом, складом,характеристиками іпотечних активів; за своєчасністю і повнотою виконання емітентом грошових зобов'язань за облігаціями; здійснював представництво інтересів власників облігацій у відносинах з емітентом та іншими особами.
4. Виконання функцій уповноваженого банку зі здійснення розрахунків з учасниками інвестиційних фондів Відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України від 06.05.2000 № 766 "Про затвердження Порядку депонування коштів, несплачених учасникам інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, що ліквідуються, в зв'язку з непред'явленням цими учасниками до викупу в установлений термін належних їм інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та інвестиційних компаній"ВАТ "Ощадбанк" визнано уповноваженим банком зі здійснення розрахунків з учасниками інвестиційних фондів. Протягом 2008 року ВАТ "Ощадбанк" було укладено 4 договори про депонування призначених для виплат за інвестиційними сертифікатами коштів на рівні центрального апарату та 1 договір на рівні регіональних управлінь і за депоновано 476 тис.грн. Сума виплачених коштів у звітному році склала 45тис.грн. У зв'язку із закінченням терміну виплати задепонованих коштів 1 463 тис.грн. було перераховано до державного бюджету України.
Станом на 01.01.2009 загальна сума залишків депонованих коштів склала 5 822 тис.грн.
5. Здійснення функцій уповноваженого банку з видачі та погашення приватизаційних цінних паперів. Оскільки ВАТ "Ощадбанк" є уповноваженим
банком з видачі та погашення приватизаційних цінних паперів, здійснювалась координація роботи установ банку з обслуговування процесу приватизації житла з використанням житлових чеків.У 2008 році для здійснення приватизації житла з використанням житлових чеків відкрито депозитні рахунки на суму 691 тис.грн.
Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів
ВАТ "Ощадбанк" пропонує клієнтам-юридичним особам послуги зберігача цінних паперів (відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання цінних паперів, обслуговування операцій, отримання доходів за цінними паперами).
Ощадбанк надає клієнтам:
- інформаційні та консультаційні послуги щодо кон'юнктури ринку, умов обігу цінних паперів, іншу необхідну інформацію;
- інші послуги, пов'язані з переміщенням цінних паперів.
Цінні папери
ВАТ “Ощадбанк” має багаторічний досвід роботи на ринку цінних паперів та здійснює діяльність на фондовому ринку на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АБ № 218398 від 20.06.2005р. на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів:
- діяльність по випуску та обігу цінних паперів;
- депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.
ВАТ “Ощадбанк” надає повний спектр послуг на фондовому ринку, передбачений чинним законодавством України, та здійснює наступні операції:
- операції з облігаціями:
купівля-продаж облігацій за дорученням клієнта;
андеррайтинг корпоративних облігацій;
підтримка котирування в торгових системах;
- операції з векселями:
купівля-продаж векселів за дорученням клієнта;
врахування векселів;
авалювання векселів;
інкасування векселів;
доміціляція векселів;
- операції з акціями:
купівля-продаж акцій за дорученням клієнта;
До цінних паперів у портфелі на продаж банк відносить акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери, які не має наміру утримувати до дати їх погашення та готовий їх продати у зв'язку із зміною ринкових відсоткових ставок, його потребами, пов'язаними з ліквідністю, а також наявністю альтернативних інвестицій.
Формування банком портфеля цінних паперів на продаж здійснюється з метою отримання процентного/торгового доходу, формування вторинного резерву ліквідних коштів, інших цілей.
На дату балансу цінні папери в портфелі банку на продаж відображалися за справедливою вартістю.
Цінні папери в портфелі банку на продаж підлягали переоцінці. Обов’язково на дату балансу результати переоцінки відображалися в капіталі банку.
Дохід за борговими цінними паперами банку, що обліковуються в портфелі на продаж визнається під час кожної переоцінки, але не рідше одного разу на місяць. Амортизація дисконту (премії) здійснювалася одночасно з нарахуванням процентів.
Витрати банку на операції, пов'язані з придбанням боргових цінних паперів у портфель на продаж, відображалися за рахунками з обліку дисконту (премії) на дату їх придбання.
Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, справедливу вартість яких банк надалі не може достовірно оцінити, обліковувалися за собівартістю в портфелі банку на продаж.
Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, які обліковувалися банком за собівартістю, у разі наявності критеріїв достовірної оцінки їх справедливої вартості оцінювалися за справедливою вартістю в портфелі банку на продаж.
Зменшення корисності цінних паперів банк відображав в бухгалтерському обліку шляхом формування резервів.
Цінні папери, які продані та куплені за договорами репо з переходом права власності в портфелі банку на продаж станом на 31.12.2012 року відсутні. Без переходу права власності по залученню коштів, станом на кінець дня 31.12.2008 року, були використані цінні папери, що обліковуються в портфелі банку на продаж на загальну суму 11 770 000 тис. грн.
У портфелі банку до погашення обліковувалися цінні папери, щодо яких банк має як намір, так і здатність утримувати їх до кінця строку обігу, незалежно від наявності чи відсутності активного ринку.
Портфель цінних паперів банку до погашення формується з метою отримання процентного доходу, формування резерву вторинної ліквідності банку, для інших цілей в разі якщо банк має намір та здатність утримувати дані цінні папери до строку їх погашення за умовами випуску.
У портфелі до погашення обліковувалися придбані боргові цінні папери з фіксованими платежами або з платежами, що можна визначити, а також з фіксованим строком погашення.
Придбані цінні папери в портфелі банку до погашення обліковувалися за ціною придбання в розрізі складових частин: номіналу; премії/дисконту, сплачених накопичених відсотків.
Після первісного визнання боргові цінні папери в портфелі до погашення на дату балансу відображалися за їх амортизованою собівартістю.
Висновки до розділу 2
Торгівля цінними паперами в Україні, як і в інших країнах світу, здійснюється на біржовому (Донецька фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Кримська фондова біржа, Українська фондова біржа) та позабіржову (ПФТС, «телефонний ринок», міжбанківські операції з цінними паперами) фондових ринках, де відповідно до чинного законодавства обертаються пайові, боргові та похідні цінні папери.
Торгівля цінними паперами (зокрема акціями) незначних обсягів здійснюється на фондових біржах. Це пояснюється пропозиціями на фондових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих цінних паперів, що виставляються на продаж, небажанням чи неспроможністю багатьох українських компаній дотримуватись правил відкритого звітування, необхідного для роботи на біржі тощо.
Широкого розвитку набув ринок державних боргових зобов’язань, що скорочує інвестиції у національне виробництво, і, відповідно, стримує розвиток вторинного ринку корпоративних цінних паперів. Вторинний ринок не функціонує через відсутність законодавчої бази щодо його розвитку.
У законодавчому порядку на українському фондовому ринку необхідно визначитись з моделлю корпоративної власності: англо-американська або континентальна західноєвропейська. На сьогоднішній день в Україні функціонує західноєвропейська модель, при якій перехід компаній із рук в руки здійснюється за бажанням власників, а біржовий оборот невеликий. Але ця модель склалася стихійно, і бажано було б закріпити її (або скасувати) в певних нормативних актах:
дати опис та узаконити види угод із цінними паперами;
правила укладання угод і розрахунків за ними;
увести довгострокове перспективне планування розвитку цінних паперів на мікро - і макрорівнях;
відповідальність сторін в угоді;
зацікавити населення брати участь у діяльності фондового ринку на правах дрібного інвестора;
роль посередників і торговців цінними паперами у проведенні угод;
вдосконалити інформаційну підтримку ринку;
запровадити видання біржами бюлетенів про свою діяльність.
Економічна система сучасної України знаходиться в умовах неорганізованих взаємодій з точки зору єдиного народногосподарського комплексу, а також із зовнішнім економічним світом. Про це свідчать ненаповненість системи фінансовими та інформаційними ресурсами, що призводить до подальшого зростання її невпорядкованості.
Протягом останніх двох років боргова політика уряду була спрямована на активізацію операцій із розміщення євробондів на зовнішньому та скорочення обсягів запозичень на внутрішньому ринках.
За даними Державного казначейства України, у 2012 році обсяг урядових зовнішніх запозичень на ринку єврооблігацій перевищував внутрішні на 4,6 млрд. грн. У планах фінансування державного бюджету на 2014 рік зовнішні запозичення перевищували внутрішні майже на 2 млрд. грн. Випуск (на суму близько 1,9 млрд. грн.) облігацій для відшкодування податку на додану вартість (зауважимо, що на сьогодні він урядом уже здійснений) дещо пожвавив торги на фондовому ринку України. [7, с.4]
Переорієнтація уряду на відносно дешеві зовнішні джерела фінансування дефіциту бюджету, з одного боку, дає короткострокові переваги, пов’язані з можливим зменшенням витрат на обслуговування державного боргу, а з другого, стримує розвиток національного фондового ринку та зменшує можливості використання Національним банком України державних цінних паперів як інструменту рефінансування комерційних банків.
Розділ 3.Шляхи удосконалення діяльності ПАТ «Державний ощадний банк України» на ринку цінних паперів
3.1. Проблеми розвитку Національної депозитарної системи як складової фондового ринку.
Одним з основних елементів інфраструктури фондового ринку є депозитарна діяльність, що виступає складовою системи обліку прав на цінні папери. Нормативно-правова і технологічна база депозитаріїв в Україні перебуває в процесі становлення, багато питань не достатньо регламентовано діючим законодавством і потребують подальшого вдосконалення. Значна частина угод на вітчизняному ринку цінних паперів укладається поза системою організованої торгівлі. При цьому стан розвитку депозитарних технологій в Україні не дозволяє забезпечити уніфікований та високоякісний рівень депозитарного обслуговування інвесторів. Це знижує рівень довіри до інфраструктури фондового ринку в цілому і призводить, зрештою, до зменшення обсягу коштів, що залучаються в економіку країни.
У зв’язку з цим, важливим завданням розвитку ринку цінних паперів є удосконалення системи обліку прав на цінні папери через забезпечення їх надійного зберігання, оперативного доступу і перереєстрації прав власності з мінімальним ризиком для власників. Вирішення цього завдання повинно стати однією з умов забезпечення привабливості фондового ринку для усіх категорій національних і зарубіжних інвесторів.
В Україні надання послуг щодо ведення обліку та обслуговування обігу рахунків у цінних паперах, відповідального зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах є сферою діяльності Національної депозитарної системи. Згідно з Законом України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” основними учасниками цієї системи є зберігачі (нижній рівень) та Національний депозитарій України і депозитарії (верхній рівень) [1].
За Законом депозитарій цінних паперів – це юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Депозитарна діяльність трактується як надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів [1].
Враховуючи те, що підтвердження наявності і характеру правовідносин щодо цінних паперів є одним з наріжних каменів ринку цінних паперів, а також у зв’язку з тим, що неточне здійснення таких дій веде до значних ризиків для цього ринку і всієї економіки в цілому, діяльність депозитаріїв є предметом спеціального регулювання з боку держави, зокрема – ліцензування. Будь-які інші організації та особи, що не мають спеціальної ліцензії, не мають права виконувати жодної функції депозитарію.
Однією з основних цілей побудови ефективної депозитарної системи є створення умов для повної дематеріалізації обігу цінних паперів і знерухомлення випусків цінних паперів, емітованих раніше в документарній формі без обов’язкового централізованого зберігання. В першу чергу слід вживати заходів щодо знерухомлення іменних цінних паперів, оскільки іменні документарні цінні папери є нетехнологічним інструментом, з неефективними правилами обігу. Знерухомлення цінних паперів – це переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію [1].
В Україні в наш час діють три депозитарії, які мають ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність: Національний депозитарій України (НДУ), Міжрегіональний фондовий союз (МФС) та Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦП) [2]. Аналіз їх діяльності та законодавчо ‑ нормативних актів, що регулюють депозитарну діяльність в Україні дозволив визначити проблеми, які стримують розвиток депозитарних послуг. До таких проблем належать: відсутність повнофункціонального центрального депозитарію, низька якість обліку прав власності, організаційна та технологічна неузгодженість роботи учасників національної депозитарної системи, штучний розподіл функцій між депозитаріями; низькі обсяги біржової торгівлі, надмірна кількість та низька капіталізація організаторів торгівлі, відсутність належного технологічного забезпечення відповідно до світових стандартів з використанням широкого спектра фінансових інструментів; переважне укладення угод на основі аукціонних технологій, які не дають змоги визначити об’єктивну ціну фінансових активів; депозитарний облік при співробітництві з нерезидентами не забезпечує вільного розміщення українських цінних паперів на зарубіжних фондових ринках через встановлення кореспондентських відносин між національними і наднаціональними депозитаріями, що ускладнює повноцінний вихід вітчизняних емітентів на міжнародні ринки капіталу тощо.
Основне завдання реформування депозитарної системи України полягає у створенні надійної системи обліку прав власності на цінні папери та запровадженні сучасної моделі клірингу і розрахунків за угодами з цінними паперами. При розробці заходів з реформування доцільно враховувати кращий досвід світової практики, національні особливості розвитку фондового ринку та необхідність інтегрування в міжнародні ринки капіталу. При цьому слід виділити такі основні напрями розвитку депозитарної діяльності в Україні: створення єдиної системи обліку прав власності на цінні папери, що призведе до унеможливлення порушення прав власності інвесторів: створення єдиного центрального депозитарію цінних паперів та системи клірингу і розрахунків, здатних забезпечити мінімізацію ризиків при виконанні угод з цінними паперами; одночасне запровадження мораторію на створення нових депозитаріїв цінних паперів в Україні; удосконалення механізму розрахунків за договорами щодо цінних паперів; інтегрування вітчизняного ринку цінних паперів до міжнародного ринку капіталу.
В результаті проведеного дослідження ролі і функцій центрального депозитарію (ЦД) в інфраструктурі фондового ринку, можна зробити висновок, що створення і використання ЦД в Україні може мати усі переваги, що випливають зі знерухомлення та дематеріалізації цінних паперів, з надійного та одночасного здійснення грошового розрахунку і розрахунку за угодами з цінними паперами та з економії масштабів операцій, що призводить до суттєвого зниження витрат. Централізація даних про цінні папери в одному ЦД також підвищує ефективність виконання післяторговельних функцій для учасників і для всіх інвесторів (наприклад, через прискорення отримання дивідендів).
Таким чином,формування ефективної депозитарної системи є необхідною умовою для стимулювання накопичень і трансформації заощаджень в інвестиції, забезпечення всього комплексу прав інвесторів.
3.3. Шляхи активізації Національної депозитарної системи України.
Багато ведеться розмов стосовно активізації фондового ринку шляхом здешевлення переоформлення прав власності в обліковій системі, але як цього досягти? На наш погляд, потребують спрощення вимоги до системи ведення реєстрів, необхідно звільнити учасників Національної депозитарної системи від виконання невластивих їм функцій. Наприклад, до системи звітності осіб, які ведуть реєстри, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку внесені показники реєстрації кількості операцій за договорами дарування, обміну, успадкування, переходу прав власності за рішенням суду і таке інше. Це потребує відповідних технічних та трудових витрат і тягне за собою підвищення собівартості реєстраторських послуг. Однак незрозуміло, як такі дані можуть бути використані для прийняття рішень стосовно функціонування фондового ринку та його регулювання.
При бездокументарних формах випуску цінних паперів емітенти та інвестори користуються послугами не реєстратора, а депозитарних установ (депозитарію та/або зберігачів). За цього витрати на обслуговування розміщення й обігу акцій виявляються ще більшими. Більшість емітентів обирають документарну форму випуску цінних паперів виходячи з того, що для акціонерного товариства та акціонерів більш дешевою і зрозумілою системою обліку прав власності є облікова система в реєстратора.
Звернемо увагу, що інколи мають місце випадки, коли самі реєстратори порушують терміни переоформлення або безпідставно відмовляють у переоформленні прав власності у реєстрі, що порушує права акціонерів. Дійсно, на законодавчому рівні (Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні") визначено, що право власності на іменні цінні папери переходить до нового власника шляхом повного індосаменту, а права за такими цінними паперами (право на дивіденди, участь у загальних зборах тощо) переходить з моменту внесення змін у реєстр. Недосконалість чинних законів та підзаконних актів використовується як інструмент у боротьбі за контроль над акціонерним товариством. Тому слід приділяти більше уваги вдосконаленню законодавства, утвердженню правил чесної поведінки на ринку цінних паперів. Зокрема проектом Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачається, що з передачею цінного папера (права власності на цінний папір) переходять усі права, які посвідчуються ним (права за цінним папером) у сукупності, тобто створюються передумови для максимального виключення суб'єктивних факторів, які на даний час впливають на реалізацію власниками іменних цінних паперів своїх прав.
Можна констатувати, що нинішня система регулювання не повною мірою забезпечує фіксування та реалізацію прав власності на іменні цінні папери.
Висновки
У сучасній світовій фінансовій системі фондовий ринок відіграє значну роль, оскільки він є одночасно сегментом грошового ринку та ринку капіталів. До того ж фондовий ринок може розглядатися як один з найефективніших механізмів регулювання переливу фінансових ресурсів за допомогою різних інструментів. Саме операції на відкритому ринку (купівля/продаж державних облігацій) є основним інструментом грошово-кредитної політики для будь-якого центрального банку, незалежно від того, який у нього цільовий орієнтир – рівень процента чи обсяг грошової пропозиції. Водночас існування ринку державних цінних паперів дає орієнтири для визначення рівня без ризикової процентної ставки. Залучення коштів на фінансових ринках (внутрішніх чи зовнішніх) за допомогою державних боргових зобов’язань є також загальновизнаним способом фінансування дефіциту державного бюджету. Тому дослідження розвитку фондового ринку слугують тією основою, яка сприяє визначенню певних напрямів у розбудові економіки, а відтак увага дослідників до тенденцій функціонування фондових ринків взагалі та фондових ринків країн, що перетворюють свої економіки, зокрема, є суттєвою.
На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей.
Стан вітчизняного ринку цінних паперів характеризується постійним зростанням обсягів емісій та зміною їх структури на первинному ринку. Найбільш питому вагу серед цінних паперів, що емітуються, становлять акції та векселі. Темпи зростання векселів випереджують темпи зростання акцій.
Векселі – найпопулярніший фінансовий інструмент в умовах відсутності у підприємств обігових коштів. Емісія векселів не потребує попереднього погодження з державними органами та державної реєстрації. Емітувати вексель може будь-яка юридична особа. Таке зростання випуску векселів пояснюється збільшенням дебіторської та кредиторської заборгованості і зростанням значення векселів як засобу розрахунків.
В Україні, на відміну від країн із розвинутою економікою, переважає позабіржовий ринок, що стало наслідком приватизаційних процесів попередніх років. Використання цінних паперів як символ володіння капіталом є необхідною умовою реформування відносин влади у суспільстві. Розвиток фондового ринку в Україні та поглиблення приватизаційних процесів призвели до того, що в Україні функціонують кілька тисяч акціонерних товариств і налічуються тисячі власників акцій.
Фондовий ринок в Україні за часи його становлення пройшов декілька етапів розвитку. Зокрема, перший етап пов'язаний з прийняттям законодавчих нормативних документів – «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», Закону «Про приватизаційні папери», Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, про застосування векселів у господарському обороті України. Але це був етап, коли ще не відбувалася масова приватизація, не було напрацьованих державних регуляторних механізмів. До того ж не було необхідних фахівців, які могли професійно вести менеджмент у створенні цього фінансового сектора інвестиційної діяльності. Не була до цього підготовлена юридична база та виконавчі структури.
Таким чином другий етап розвитку фондового ринку – це період активних утворюючих заходів законодавчого та організаційно-виконавчого спрямування.
Третій етап формування фондового ринку в Україні припадає на післяприватизаційний період, коли приватизація перейшла до грошової. Напрацьовані законодавчо-нормативні механізми та кадрове забезпечення, посилення регуляторного та організаційно-контролюючих важелів управління суб'єктами підприємницької діяльності на фондовому ринку і роботи з акціонерними товариствами.
За роки ринкової трансформації економіки України фондовий ринок пройшов певні етапи свого становлення, отримав певне інституціональне забезпечення, проявилися його особливості, а також окреслились напрями його подальшої розбудови.
До найважливіших внутрішніх чинників, які значною мірою впливають на становлення та подальший розвиток фондового ринку, належать:
- модель економічної та політичної системи країни;
- економічна та фінансова політика держави;
- фінансова глибина й фінансова структура макроекономіки;
- економічні цикли всередині країни;
- модель приватизації та "концентрації власності";
- модель економічної поведінки населення;
- модель фондового ринку та організації фінансування народного господарства.
За минуле десятиліття Україна остаточно утвердила себе як суверенна держава, стала повноправним суб'єктом європейського та світового співтовариства, важливим фактором стабільності на європейському континенті. Загальною метою економічної політики України є економічне зростання, яке конкретизується в обсягах ВНП, рівні життя населення. Серед основних заходів економічної політики, спрямованих на досягнення цієї мети, є інвестиції капіталу, реструктуризація економіки, ефективна зайнятість і зростання продуктивності праці, достатній попит населення тощо.
Фінансова політика як складова економічної політики держави містить заходи, методи й форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного та соціального розвитку. Своє конкретне вираження фінансова політика знаходить у чинній системі мобілізації фінансових ресурсів та їх використання для задоволення різноманітних потреб держави, підприємницьких структур і населення.
Саме тому фінансова політика України має бути спрямована на створення розвиненого фондового ринку як одного з ключових механізмів у межах національної моделі економічного зростання та підвищення суспільного добробуту.
Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 498 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| К у р с о в а р о б о т а | | | Разгрузочные диеты классифицируются по разным показателям. |