Читайте также:
|
1. Економічна суть бюджету, його особливості як ланки фінансової системи.
2.Бюджетна система України. Її структура та принципи побудови.
3.Суть та функції бюджетного планування.
4.Методи бюджетного планування доходів та видатків.
5.Поняття та класифікація бюджетних повноважень
6.Поняття та етапи бюджетного процесу, їх загальна характеристика.
7.Поняття та економічний зміст бюджетного процесу.
8.Розробка проекту ДБУ – кроки, учасники, терміни.
9.Кошторис доходів і видатків бюджетної установи – види та структура.
10.Економічна суть та класифікація доходів бюджету.
11.Економічна суть та методи формування доходів бюджету.
12.Бюдж. класифікація доходів.
13.Діюча система розмежування доходів між ланками бюджетної системи.
14.Міжбюджетні трансферти, їх види та порядок перерахування.
15.Завдання та функції Держ. Казначейства в процесі виконання бюджетів за доходами.
16.Діюча система розмежування видатків між ланками бюдж. с-ми.
17. Ек. суть та класифікації видатків бюджету.
18. Бюдж. класифікація видатків – загальна хар-ка, види.
19. Функціональна класифікація видатків бюджету.
20.Форми бюджетного фінансування видатків.
21. Основні завдання та функції Держ. Казначейства в процесі касового виконання бюджетів за видатками.
22. Склад видатків бюджету на суспільні та соціальні послуги, особливості їх планування і фінансування.
23. Склад видатків бюджету на освіту, особливості їх планування.(треба скоротити)
24. Склад видатків бюджету на охорону здоров'я, порядок їх планування.
25.Форми фінансування видатків бюджету на економічну діяльність, їх характеристика
26.Форми державної фінансової підтримки галузей економіки, їх характеристика
27.Економічна суть, особливості та функції державного кредиту.
28.Форми держ. кредиту, їх характеристика.
29. Економічна суть держ. боргу, його структура.
30. Методи управління держ. боргом.
1. Економічна суть бюджету, його особливості як ланки фінансової системи.
Бюджет об’єднує с-му фін. показників, що відображають створення і використання фін. ресурсів на усіх рівнях управління. Бюджетні відносини є складовою частиною фін. відносин, але вони характеризуються певними особливостями:
1) у них завжди приймає участь держава в особі органів влади.
2) мають всеохоплюючий хар-р, бо їх учасниками є практично всі фіз.. і юрид. особи.
3) бюдж. відносини пов’язані з форм-ям та викор-ям централізованого фонду грошових коштів, який призначений для задоволення сусп. потреб.
Осн. функціями бюджету як екон категорії є розподіл і перерозподіл частини ВВП і контрольна функція.
Осн. документом, який визначає осн. засади бюдж. с-ми, її структуру, принципи, основи бюдж. процесу і міжбюдж. відносин та відповідальність за порушення бюдж. зак-ва є Бюджетний Кодекс Укр..
Бюджет – план формування і використання фін. ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами держ. влади і місцевого самоврядування протягом бюдж. періоду. Як правова категорія бюджет щорічно затверджується у формі нормативно-правового акту як закон для держ. бюджету або у формі рішень про відповідні місцеві бюджети. Політ. значення бюджету передбачає відображення поточних пріоритетів органів влади у видатковій частині бюджету та надання певних пільг по сплаті окремих податків.
2.Бюджетна система України. Її структура та принципи побудови.
БС основана на екон. відносинах та юр. нормах,сукупність всіх видів бюджетів крани,які розробл., затверджуються та викон. органами влади різних рівнів. Організ-я БС визнач.адмін.-територіальним устроєм держави. Для хар-ки та оцінки динаміки показників БС викор.таке поняття як зведений бюджет країни.
Осн.елементами БС є органи управління. Другим ел-м є платники податків,зборів та платежів.3-й ел-т-одержувачі бедж.коштів,якими виступають юр.і фіз..особи.
Принципи бюджетної системи України
Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відпов. бюджетний період;
3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади АРК та органи місц.самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бедж. зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
5) принцип обгрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках екон. і соц.. розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6 ) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінім. обсягу бюджетних коштів та досягнення максим. результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
8) принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
9) принцип справедливості і неупередженості - бюд.система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу сусп. багатства між громадянами і територ. громадами;
10) принцип публічності та прозорості - Держ. бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно ВРУ, ВР Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
3.Суть та функції бюджетного планування.
Б планування є складовою загальнодержавного соц-ек. планування і включає порядок розрахунку показників Б, його виконання, норм-правову та організаційну основу, а також питання теорії та методологію складання Б в Україні.
Результатом Б планування є проект держ. бюджету та проекти місцевих бюджетів різного рівня.
Б планування – це науково обґрунтований комплекс організаційних, тех. та методологічних заходів по визначенню джерел створення та напрямків використання Б ресурсів на всіх стадіях Б процесу для забезпечення сталого ек. та соц. розвитку.
Правовою основою Б планування є Бюджетний Кодекс України, ЗУ «Про місцеве самоврядування», держ. та регіональні програми соц. та ек. розвитку, Б резолюція (декларація, що приймається ВРУ), Б класифікація та інші документи.
Осн. функції Б планування:
-відображення основних напрямків Б політики, які здійснюються органами законод. і викон. влади в Україні.
-вибір раціональних шляхів Б забезпечення очікуваного рівня ек. та соц. розвитку на основі використання наявних у сусп. ресурсів.
-забезпечення необхідного рівня розподілу Б ресурсів для підвищення суспільного добробуту.
-встановлення раціональних форм мобілізації Б ресурсів і визначення їх оптимальної структури.
4.Методи бюджетного планування доходів та видатків.
Виділяють такі методи б. планування:
- нормативний; - аналітичний;- предметно-цільовий; - балансовий
Досконалішим вважається нормативний метод бюджетного планування. Його суть полягає в тому, що планові бюджетні показники розраховуються на основі встановлених прогресивних норм і фінансово-бюджетних нормативів. Нормативний метод бюджетного планування потрібно застосовувати в усіх ланках бюджетної системи. При цьому його застосування має відбуватися на єдиному методологічному підході щодо формування норм і нормативів незалежно від рівня управління.
Сутність аналітичного методу полягає в тому, що визначається не загальна величина того чи іншого показника, а його зміна в плановому періоді під впливом певних факторів порівняно з базовим періодом. При цьому методі дуже важливим є прогнозування динаміки показників, що визначають дію окремих факторів. Такий метод має відносно точний характер і не потребує значних витрат часу. Він цілком припустимий у здійсненні прогнозних розрахунків і дає змогу ув'язати між собою окремі показники.
Подальше удосконалення бюджетного планування безпосередньо пов’язане з предметно-цільовим методом. Особливість програмно-цільового методу полягає у формуванні бюджету за програмами, зосередженні на результатах, стратегічному підході у плануванні, посиленні відповідальності при виконанні програм, обґрунтованості та аналізі прийнятих бюджетних рішень, прозорості у витрачанні бюджетних коштів. Предметно-цільовий метод бюджетного планування застосовується при формуванні Державного і місцевих бюджетів України починаючи з 2002 р.
Застосування предметно-цільового методу бюджетного планування сприятиме успішному вирішенню завдань з мобілізації фінансових ресурсів до бюджету і забезпеченню безперервного фінансування соціально-економічного розвитку суспільства.
У процесі бюджетного планування широко застосовується балансовий метод. Із застосуванням цього методу досягається рівність між доходами і видатками бюджету кожної ланки бюджетної системи та узгоджуються фінансові ресурси з їх потребою. З його допомогою встановлюються необхідні пропорції в розподілі бюджетних коштів міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами.
В процесі б. планування важливо здійсн. фін. аналіз, який передб. визначення додаткових джерел доходів бюджету та їх обсягу, планування тенденцій на перспективу, оцінки фін. стану відп. територій, оцінки впливу змін ставок податків та зборів на заг. обсяг доходів МБ, для покращення планування та використ. б. коштів.
5.Поняття та класифікація бюджетних повноважень
У бюджетному процесі на всіх його стадіях задіяні учасники бюджетного процесу, якими визнаються органи і посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями.
Бюджетні повноваження - це права та обов'язки органів державної влади у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, щорічними законами про Державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами.
Бюджетні повноваження залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах яких реалізуються бюджетні права їх суб'єктів, поділяються на:
-матеріальні - визначають зміст прав і обов'язків органів державної влади у сфері функціонування бюджетної системи;
- процесуальні - передбачена законодавством сукупність прав та обов'язків державних органів у сфері бюджетного процесу та регламентується БКУ.
Рівні бюджетних прав:
- вертикальний (між представницькими та виконавчими органами різного рівня) - базується на конституційних нормах, що розмежовують повноваження між органами державної влади;
- горизонтальний - ґрунтується на конституційних нормах про розподіл компетенції між гілками влади.
Групи бюджетних прав:
- повноваження у галузі зведеного бюджету - ґрунтуються на забезпеченні єдності бюджетної системи; проведенні єдиної бюджетної політики;
- повноваження у галузі державного бюджету - це повноваження з формування, розподілу і використання коштів державного бюджету;
- повноваження у галузі місцевих бюджетів - повноваження органів місцевого самоврядування.
6.Поняття та етапи бюджетного процесу, їх загальна характеристика.
Бюджетний процес – це регламентована законодавством діяльність, яка пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням проектів бюджетів їх виконанням та контролем за їх виконання, а також розглядом бюджетів, які входять до бюджетної системи У-ни.
В БКУ виділяють 4 основні етапи бюджетного процесу:
1. Складання проекту бюджету.
2. Розгляд проекту бюджету та прийняття закону «Про державний бюджет» або рішень про місцеві бюджети.
3.Виконання бюджету в тому числі внесенню змін до закону «Про державний бюджет» або рішень про місцеві бюджети.
4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та прийняття рішень щодо нього.
Доповнення з 2011 р до бюджетного процесу:
1. При розробці проекту державного бюджету обов’язковим є складання прогнозу основних показників бюджету на 2 наступні бюджетні періоди.
2. Етап розгляду та прийняття державного бюджету додатково до проекту закону «Про державний бюджет У-ни» подаються аналітичні дані та розрахунки з обгрунтованням особливостей міжбюджетних відносини.
3. Виконання державного бюджету. У випадку надходжень державного бюджету на основі офіційних висновків, розрахункові палати та міністерство фінансів за 3 квартали більше, ніж на 15 % вносяться зміни до розпису державного бюджету.
Якщо за рез-ми квартальної звітності про виконання державного бюджету спостерігається неотримання доходів державного бюджету більше як на 15%, то міністерство фінансів готує пропозиції до внесення змін до державного бюджету, які надаються на розгляд ВРУ.
4. Звітність про виконання державного та зведеного бюджету. Звітність про виконання бюджетів включає фінансову та бюджетну звітність. Фінансова звітність бюджетних установ складає складається відповідно до національних положень бухгалтерського обліку та за формами, які затверджуються МФУ.
Бюджетна звітність – відображає стан виконання бюджету та містить інформацію в розмірі бюджетної класифікації. Форми бюджетної звітності бюджетних установ та порядок їх заповнення встановлюється ДКУ за погодженням з мінфіном. Звітність про виконання бюджету може бути:
- оперативною;
- місячною;
- квартальною;
- річною.
Фінансовий контроль, аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів здійснюється на усіх стадіях бюджетного процесу.
7.Поняття та економічний зміст бюджетного процесу.
Сукупність послідовних бедж етапів становить бедж цикл, який щорічно повторюється і у середньому триває близько 2 років.
Бедж календар показує графік стадій виконання бедж процесу.
Бюджетний процес – це регламентована законодавством діяльність, яка пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням проектів бюджетів їх виконанням та контролем за їх виконання, а також розглядом бюджетів, які входять до бюджетної системи У-ни.
В Укр-і ДБУ затверджується ВРУ у вигляді закону, а місц бюджети затвердж-ся відпов місц радами у вигляді рішень.
Бедж період в Укр=і співпадає з календ роком і триває з 1 січня по 31 грудня. В БКУ чітко визначені основні етапи бедж процесу на держ та місц рівнях, послідовність кроків та відповідальні учасники бедж процесу, а також терміни прийняття тих чи інших рішень щодо бюджету.
8.Розробка проекту ДБУ – кроки, учасники, терміни.
І. Розробка Основних прогнозних макроек-х показників екон.-соц розвитку (мін-во економіки, МФУ, НБУ, міністерства і відомства).
ІІ. Розробка і проголошення у ВРУ основних напрямків бюдж/політики на наступний бюдж/період (Доповідь Прем’єр - Міністра або Міністра фінансів). Проект Основних напрямків бюдж/політики (бюдж/резолюція) грунтується на прогнозних макроек-их показниках ек.-соц. розвитку і містить пропозиції КМУ щодо:
* граничного розміру дефіциту/профіцту Дб у % до прогнозного річного обсягу ВВП;
* частки прогнозного річного обсягу ВВП, що пєрерозп-ся через зведений бюджет України;
* граничного обсягу державного боргу та його структури;
* питомої ваги обсягу міжбюдж-х трансфертів у видатках ДБ і коефіцієнтів вирівнювання для мб;
* питомої ваги КВ у видатках ДБУ та пріоритетних нарпямків їх використання;
* взаємовідносин ДБУ з мб у наступному бюджетному періоді;
* змін до з/д-ва, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;
* переліку головних розпорядників коштів (ДБУ) - ГРК;
* захищених статей видатків бюджету;
* обгрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди.
ІІІ. Розробка інструкцій з підготовки бюдж/запитів (МФУ) для ГРЕК - - можуть запроваджувати організ-ні, фін-ві, інші обмеження, яких зобов'язана дотримуватися усі РБК у процесі підготовки бюдж/запитів (бюдж/запит - документ, підготовлений РБК, що містить пропозиції з відповідним обгрунтуванням щодо обсягу бюдж/коштів, необхідних для його д-ті на наступний бюдж/період).
ІV. Організація складання проекту ДбУ. (КМ).
V. Складання попереднього проекту зведеного бюджету України (МФУ).
ТЕРМІНИ: Міністерство фінансів України відповідно до схвалених Верховною Радою України основних напрямів бюджетної політики на плановий рік, на підставі прогнозу основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік та фінансових можливостей держави до 1 липня поточного року (в якому здійснюється бюджетне планування) складає попередній проект бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, органів державної виконавчої влади України.
Міністерства, відомства, органи державної виконавчої влади у двотижневий термін (до 15 липня) після отримання показників від Мінфіну подають останньому за встановленими ним формами розрахунки та відповідні обґрунтування щодо розміру фінансування витрат, які передбачається здійснити в плановому році, окремо по господарству, що перебуває у загальнодержавній власності, та по господарству, що знаходиться у власності АРК, областей, міст Києва і Севастополя.
9.Кошторис доходів і видатків бюджетної установи – види та структура.
Кошторис бюдж. установи – це осн. фін. документ бюдж. установи, який надає їй повноваження щодо отримання доходів та здійсн. видатків, визнач. обсяг та спрямув. коштів для виконання бюдж. установою своїх ф-цій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюдж. призначень.
Форма кошторису затвердж. Мінфіном Укр., скл. з дохідної і видаткової частин і має 2 складові: заг. і спец. фонд.
Заг. фонд у дохідній частині містить обсяг надходжень із заг. фонду бюджету, а у видатковій – розподіл видатків за повною екон. класиф. на виконання установою своїх ф-цій.
По заг. фонду скл. план асигнувань з помісячним розподілом видатків.
Спец. фонд кошторису містить обсяг надходжень спец. фонду бюджету та їх розподіл за повною екон. класиф. на здійсн. видатків спец. призначення.
Дохідна частина спец. фонду кошторису включ. доходи за рах. плати за послуги, які надаються бюдж. установами, здачі в оренду приміщень або зем. ділянок та ін. доходи.
Види кошторисів:
1 – індивідуальний К., який скл. кожна бюдж. установа на кожну окрему ф-цію;
2 – загальний К., який скл. по групі однорідних невеликих закладів, які обслугов. централізованими бухгалтеріями;
3 – К. на централізовані заходи;
4 – зведені К., які об’єднують індив. кошториси РБК, Загальні К. на централізовані доходи та К. на централіз. заходи.
Крім кошторисів, які відображають обсяг видатків на рік, РБК скл. також такі осн. документи:
1) план асигнувань із заг. фонду бюджету на рік, який показує помісячний розподіл видатків заг. фонду і регламентує взяття установою зобов’язання протягом року;
2) лімітна довідка про бюдж. асигнування на рік, яка надається фін. органом і містить затвердж. бюдж. призначення, їх щомісячний розподіл та ін. показники;
3) типовий штатний розпис, яким визнач. структура та чисельність посад за кожним найменуванням у підрозділах і вцілому по установі;
4) тарифікаційний список, який щорічно скл. бюдж. установою і додається до штатного розпису.
Визначення обсягів фінансув. бюдж. установ базується на показниках, які
х-ють кількісні параметри діяльності бюдж установи або оперативно-мережеві показники та нормативи видатків у розрахунку на певний кількісний показник.
Оперативно-мережеві показники поділ. на 2 групи:
- виробничі;
- загальні показники.
Виробничі показники х-ють профільну діяльність даної бюдж. установи і в свою чергу поділ. на:
* вихідні;
* похідні показники.
Вихідні – кількісні показники, які об’єктивно існують на даний період, а похідні розраховуються за певними нормативами на основі цих похідних показників.
Загальні показники х-ють будівлю та активи бюдж. установи.
Норми витрат х-ють обсяг видатків на одну розрахункову одиницю.
В залежності від бази розрахунку розрізняють:
- постатейні;
- узагальнені нормативи.
За методом обчислення нормативи теж поділ. на 2 групи:
1) ті, які розрахов. на основі фізіологічних потреб;
2) ті, які розрах. на основі статистичних спостережень.
За характером викор.:
1) обов’язкові, які встановл. органами держ. влади;
2) факультативні, які визнач. галузевими органами або бюдж. установами.
В залежності від одиниці вимірювання норми, вони поділ. на:
- матеріальні (натуральні);
- грошові.
В залежності від методу побудови:
- індивідуальні;
- комбіновані;
- укрупнені.
10.Економічна суть та класифікація доходів бюджету.
Доходи Б. – це частина централізованих рес. держави, які необх. для виконання нею своїх ф-цій і виражають екон. відносини, які виникають між органами влади та фіз. і юрид. особами в процесі формув. бюдж. фонду.
Формою прояву таких екон. відносин є різні види платежів фіз. та юрид. осіб до Б.
У БКУ виділяють такі категорії, пов’язані з дохідною частиною Б. як:
1) доходи Б., які включ., податкові, неподаткові та ін. надходження на безповоротних засадах, стягнення яки00х передбачено законодавством Укр.;
2) надходження до Б. включ. доходи Б. та кошти, одержані за рах. повернення кредитів до Б., кошти від держ. або місцевих запозичень, кошти від приватизації держ. майна, повернення бюдж. коштів з депозитів та надходження в рез. продажу ЦП;
3) кошик доходів МБ – це є доходи заг. фонду Б., закріплені БКУ на постійній основі за МБ і які врахов. при визнач. обсягів міжбюдж. трансфертів;
4) з 2011р. кошик доходів ДБ для надання міжбюдж. трансфертів – включ. перелік доходів заг. фонду ДБ за рах. яких здійсн. перерахув. Дотацій вирівнювання МБ.
Класифікація доходів Б.:
1 – за частотою появи:
* звичайні доходи, які регулярно включ. в доходи;
* надзвичайні доходи, які з’являються в доходах Б. у випадкових, але обґрунтованих випадках.
2 – за способом зарахування:
* доходи заг. фонду;
* доходи спец. фонду.
3 – взалежності від порядку зарахування доходів:
* власні;
* закріплені;
* регульовані доходи.
Бюдж. класифікація доходів – це кодифікація усіх видів надходжень, які підлягають зарахув. до ДБ і МБ.
Відповідно до бюдж. класифік., доходи Б. згруповані взалежності від джерел та форм власності платників, що дає можливість визначити їх екон. сутність та здійснювати порівняльний аналіз.
Код бюдж. класиф. доходів скл. з 8 цифр:
1-ша цифра – показує групу доходів. Є 5 груп доходів Б.:
- податкові;
- неподаткові;
- доходи від операцій з капіталом;
- трансферти;
- доходи цільових фондів Б.
2-га цифра – номер підгрупи бюдж. класифікації.
3 і 4-та цифри – показують розділи бюдж. класифікації.
5 і 6-та цифри – параграфи конкретних розділів, які визнач. різновиди надходжень.
7 і 8-ма цифри – кодування виду бюджету для розщеплення платежу у розрізі держ., обласних, районних, міських, сільських і селищних бюджетів.
Осн. джерелом доходів Б. є податки, кожен з яких х-ться такими основними елементами як:
- суб’єкти або платники податків;
- об’єкт оподаткування;
- одиниця оподаткув.;
- ставки податку;
- терміни сплати податків;
- пільги.
Для забезпеч. ефектив. формув. дохідної бази МБ важливим є розмежування доходів між ланками бюджетів для забезпеч. збалансованості кожного Б., забезпеч. рівномірного надходження коштів Б. протягом бюдж. періоду та забезпеч. необх. коштами покриття усіх видатків окремих ланок бюдж. с-ми.
Згідно БКУ доходи МБ поділ. на 3 осн. групи:
1 – доходи МБ, які враховуються при визнач. міжбюдж. трансфертів;
2 – доходи МБ, які не враховуються при визначення міжбюдж. трансфертів;
3 – міжбюдж. трансферти.
11.Економічна суть та методи формування доходів бюджету.
Доходи Б. – це частина централізованих рес. держави, які необх. для виконання нею своїх ф-цій і виражають екон. відносини, які виникають між органами влади та фіз. і юрид. особами в процесі формув. бюдж. фонду.
Формою прояву таких екон. відносин є різні види платежів фіз. та юрид. осіб до Б.
У БКУ виділяють такі категорії, пов’язані з дохідною частиною Б. як:
1) доходи Б., які включ., податкові, неподаткові та ін. надходження на безповоротних засадах, стягнення яки00х передбачено законодавством Укр.;
2) надходження до Б. включ. доходи Б. та кошти, одержані за рах. повернення кредитів до Б., кошти від держ. або місцевих запозичень, кошти від приватизації держ. майна, повернення бюдж. коштів з депозитів та надходження в рез. продажу ЦП;
3) кошик доходів МБ – це є доходи заг. фонду Б., закріплені БКУ на постійній основі за МБ і які врахов. при визнач. обсягів міжбюдж. трансфертів;
4) з 2011р. кошик доходів ДБ для надання міжбюдж. трансфертів – включ. перелік доходів заг. фонду ДБ за рах. яких здійсн. перерахув. Дотацій вирівнювання МБ.
Мобілізація коштів до Б. здійсн. на основі правових норм, якими регулюються такі відносини:
1) встановлення та запровадження податків або неподаткових надходжень до Б.;
2) визнач. санкцій за порушення порядку та строків внесення платежів;
3) здійсн. контролю за надходж. Коштів до Б.
Формув. доходів Б. здійсн. за рах. внутр.. і зовн. джерел з викор. різноманітних методів.
Зовн. джерела х-ють міжнар. розподіл фін. рес і формуються з викор. таких методів:
1) міжнар. кредит;
2) безповоротна допомога;
3) прямий перерозподіл або репарація;
4) оподаткування експортно-імпортної діяльності;
5) валютне регулювання.
Виділяють такі екон. методи централізації доходів Б. як:
1) доходи від продуктивної діял. держави, які включ. частину прибутку держ. підпр., держ. мито та ін. компенсаційні доходи;
2) доходи від майна та майнових прав держави;
3) податковий метод;
4) позичковий метод, який х-ться добровільним наданням фін. рес. органам влади на визначених умовах;
5) емісійний дохід, який показує різницю між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх друкування.
12.Бюдж. класифікація доходів.
Бюдж. класифікація доходів – це кодифікація усіх видів надходжень, які підлягають зарахув. до ДБ і МБ.
Відповідно до бюдж. класифік., доходи Б. згруповані взалежності від джерел та форм власності платників, що дає можливість визначити їх екон. сутність та здійснювати порівняльний аналіз.
Код бюдж. класиф. доходів скл. з 8 цифр:
1-ша цифра – показує групу доходів. Є 5 груп доходів Б.:
- податкові;
- неподаткові;
- доходи від операцій з капіталом;
- трансферти;
- доходи цільових фондів Б.
2-га цифра – номер підгрупи бюдж. класифікації.
3 і 4-та цифри – показують розділи бюдж. класифікації.
5 і 6-та цифри – параграфи конкретних розділів, які визнач. різновиди надходжень.
7 і 8-ма цифри – кодування виду бюджету для розщеплення платежу у розрізі держ., обласних, районних, міських, сільських і селищних бюджетів.
Осн. джерелом доходів Б. є податки, кожен з яких х-ться такими основними елементами як:
- суб’єкти або платники податків;
- об’єкт оподаткування;
- одиниця оподаткув.;
- ставки податку;
- терміни сплати податків;
- пільги.
Для забезпеч. ефектив. формув. дохідної бази МБ важливим є розмежування доходів між ланками бюджетів для забезпеч. збалансованості кожного Б., забезпеч. рівномірного надходження коштів Б. протягом бюдж. періоду та забезпеч. необх. коштами покриття усіх видатків окремих ланок бюдж. с-ми.
Згідно БКУ доходи МБ поділ. на 3 осн. групи:
1 – доходи МБ, які враховуються при визнач. міжбюдж. трансфертів;
2 – доходи МБ, які не враховуються при визначення міжбюдж. трансфертів;
3 – міжбюдж. трансферти.
ЗУ «Про ДБ» щорічно визначає перелік органів стягнення, які здійсн. контроль за сплатою платежів:
- держ. податкова служба;
- держ. митна служба;
- НБУ;
- держ. казначейство;
- фонд держ. майна;
- держ. виконавча служба;
- контрольно-ревізійне управління;
- пенсійний фонд;
- фонди соц.. страхування та ін. міністерства і відомства.
13.Діюча система розмежування доходів між ланками бюджетної системи.
Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетів, вирівнювання бюджетної забезпеченості територій здійснюється за допомогою особливих методів. Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між ланками бюджетної системи у відповідності до поділу повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням.
У світовій практиці використовуються три основні способи розмежування доходів.
1)розподіл податків та інших доходів між бюджетами різних рівнів;
2)розщеплення поступлень від податків шляхом закріплення за кожним рівнем бюджетної системи конкретних часток податку в межах єдиної ставки оподаткування;
3)встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків.
Застосування того чи іншого способу розмежування доходів залежить від засад побудови бюджетної системи, які у свою чергу визначаються державним устроєм країни.
В унітарних(єдиних) державах, як правило використовуються другий і третій спосіб розмежування доходів усередині бюджетної системи, органи місцевого самоврядування одержують власні доходи, збалансування місцевих бюджетів досягаються за допомогою передачі частини зібраних на їх території загальнодержавних податків або місцевій владі надається право встановлювати надбавки до податків (у межах, визначених центральним урядом).
У федеративних країнах частіше застосовується розмежування доходів, тобто чіткий поділ податків та інших доходів між центральним бюджетом, бюджетами членів федерації і місцевими бюджетами. Крім того, для бюджетного федералізму характерна самостійність суб'єктів федерації у встановленні власних податків-фіскальний федералізм, при цьому поступлення доходів можуть також розщеплюватися між окремими ланками бюджетної системи, які відповідають різним рівням управління.
В Україні з її перехідною економікою бюджетна система в перші роки після здобуття незалежності мала багато рис, успадкованих від бюджетної системи колишнього СРСР, зокрема їй була притаманна практика розщеплення податків між різними рівнями бюджетів, яка сформувалася внаслідок зміцнення централізованих засад в управлінні країною, обмеження прав місцевих органів влади. Розмежування доходів між ланками бюджетної системи в нашій країні до недавнього часу представляло симбіоз першого і другого з відзначених методів.
До 1997 р. переважно використовувався метод розщеплення податків між Державним бюджетом України і місцевими бюджетами; у 1997-1998рр. намітилася тенденція до розподілу податків у Державний бюджет України були передані непрямі податки, у місцеві бюджети - прямі; у 1999 р. знову відбулося повернення до системи розщеплень податкових надходжень. У 2000-2002 рр. діє система розподілу податкових надходжень.
14.Міжбюджетні трансферти, їх види та порядок перерахування.
Головною ознакою міжурядових фінансових відносин у будь-якій країні є організація та способи переміщення фінансових ресурсів від одного рівня влади до іншого. Основним інструментом переміщення ресурсів є с-ма бюджетних трансфертів.
Офіційні трансферти:
1. від органів державного управління
2. з-за кордону (поточні та капітальні)
3. з недержавних джерел (поточні та капітальні)
Поточні:
-дотації, одержані з державного бюджету
-дотації, одержані з республіканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів
-дотації, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування
-кошти, одержані за взаємними розрахунками з Державним бюджетом
-кошти, одержані сільськими, селищними та міськими (міст районного підпорядкування) бюджетами
-надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів
Капітальні:
-субвенції, одержані з Державного бюджету
-субвенції, одержані з республіканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів
-субвенції, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування
-надходження лишків доходів до бюджету АРК, обласних, міських бюджетів
-надходження лишків доходів до районних та міських бюджетів
Бюджетні трансферти – кошти, що передаються з Державного бюджету до МБ або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня (і навпаки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій.
Усі бюджетні трансферти поділяються на дві групи, (залежно від цільового спрямування коштів):
1)поточні – грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалансування цих бюджетів;
2)капітальні (субвенції) – передбачають цільове використання одержаних коштів і тому впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують.
За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання:
1)досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;
2)проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;
3)здійснюється фінансування соціально-економічних програм загальнодержавного значення;
4)місцеве господарство розвивається відповідно до визначених загальнонаціональних пріоритетів.
Міжбюджетні трансферти є головним і домінуючим інструментом організації міжбюджетних взаємовідносин в Україні.
Згідно глави 16 розділу IV БКУ, ст.96, належать види:
1.Дотації вирівнювання – міжбюджетні трансферти на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує; кошти, що безповоротно передаються для збалансування доходів і видатків бюджетів.
2.Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції; ці кошти, на фінансування цільових видатків, підлягають поверненню в разі їх нецільового використання.
З Державного бюджету місцевим бюджетам надаються субвенції:
1)на здійснення державних програм соціального захисту;
2) на виконання інвестиційних програм (проектів).
Міжбюджетні трансферти між МБ включають види субвенцій:
1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;
2) субвенції на проведення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;
3) субвенції на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;
4) субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів), у тому числі на будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування;
3.Кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів - відповідно до ст.100 БКУ, якщо розрахунковий обсяг доходів бюджету АРК, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського АРК та обласного значення) бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, перевищує розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до державного бюджету.
Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу коштів, що підлягають передачі до державного бюджету, і визначається в межах від 0,6 до 1 з метою стимулювання нарощування доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, та диференціюється залежно від рівня виконання таких доходів.
4.Додаткові дотації – з Державного бюджету місцевим бюджетам надаються:
1) на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів;
2) на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою;
Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.
Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом АРК, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського АРК і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях: не більш як 25 відсотків - для бюджету АРК, обласного бюджету та не менш як 75 відсотків - для бюджетів міст республіканського АРК і обласного значення та бюджетів районів.
Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати такі параметри:
1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
2) кількість населення та кількість споживачів гарантованих послуг;
3) індекс відносної податкоспроможності відповідного бюджету;
4) розрахунковий обсяг кошика доходів місцевих бюджетів;
5) коефіцієнт вирівнювання;
6) норматив кількості працівників органів місцевого самоврядування в розрахунку до кількості населення.
У разі внесення змін до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період проект таких змін та аналітичні розрахунки подаються разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України.
15.Завдання та функції Держ. Казначейства в процесі виконання бюджетів за доходами.
Осн. ф-ції Держ. Казначейства в процесі виконання ДБ за доходами:
- встановлення порядку відкриття та відкриття рах. в управліннях Держ. Казначейства для зарахув. податків і зборів до Б. та держ. цільових фондів;
- ведення бухобліку доходів бюджетів відповідно до плану розрахунків бухобліку виконання ДБ і МБ у розрізі кодів бюдж. класифікації доходів та типів операцій;
- здійсн. розподілу зарахованих до ДБ платежів відповідно до нормативів відрахувань, які затверджені ЗУ «Про ДБ» на відповідний рік та перерахув. за належністю розподілених коштів;
- підготовка розрахункових документів та проведення повернення надмірно або помилково сплачених до Б. платежів на основі висновків податкової служби, рішень судових органів або ін. органів, які здійсн. контроль за нарахув. та сплатою податків;
- здійснення відшкодування ПДВ на основі висновків ДПС або рішень судових органів;
- скл. щоденної періодичної та річної звітності за доходами згідно кодів бюдж. класифікації та подання її відповідним органам, які здійсн. контроль за нарахув. та сплатою платежів до ДБ та держ. цільових фондів.
16.Діюча система розмежування видатків між ланками бюдж. с-ми.
У Бюджетному кодексі України визначено групи видатків, джерела їх забезпечення, критерії розмежування як між державним і місцевими бюджетами, так і між окремими місцевими бюджетами (статті 87-93).
Видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежності судочинства, а також інші видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. Перелік видатків державного бюджету чітко визначений, їх склад подано по підрозділах функціональної класифікації. За рахунок коштів місцевих бюджетів (включаючи трансферти з державного бюджету) забезпечуються видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх використання на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:
1) перша група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів;
2) друга група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України;
3) третя група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст.
Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів.
Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.
Видатки місцевих бюджетів при їх розмежуванні між окремими бюджетами поділені на такі, що враховуються і не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. У статтях 88-90 виділено групи видатків бюджетів сіл, селищ, міст, районних і обласних бюджетів, бюджету АР Крим, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Видатки, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, між окремими бюджетами не розмежовані. У статті 91 Бюджетного кодексу наведено 20 груп цих видатків, що забезпечують виконання місцевих програм соціально-економічного розвитку територій (місцева пожежна охорона; позашкільна освіта; програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; обслуговування боргів місцевого самоврядування тощо).
17. Ек. суть та класифікації видатків бюджету.
Напрямки використання коштів бюджетів обумовлюються цілим переліком факторів, основними з яких є:
- необхідність виконання державою своїх функцій;
- необхідність забезпечення збалансованого розвитку окремих регіонів;
- утримання держ. установ та правоохоронних органів.
Класифікація видатків бюджету здійснюється за багатьма ознаками, зокрема:
1. за рівнем бюдж. с-ми:
- видатки, які фінансуються тільки з місцевих бюджетів;
- видатки, які фінансуються тільки з держ. бюджету;
- видатки, які розмежовуються між держ. і місцевими бюджетами.
2. за формою бедж. фінансування:
- видатки по кошторисно-бюджетному фінансуванню;
- бюдж. інвестиції;
- бюдж. кредити;
- міжбюдж. трансферти.
3. за цільовим призначенням:
- капітальні (розвитку);
- поточні (на споживання).
4. за галузями ек. та соц. сфери, які передбачають фінансування конкретних галузей або сфер сусп. діяльності (промисловість, будівництво, транспорт, сільське господарство, освіта, охорона здоров’я та ін.).
У БКУ виділяють поняття: видатків та витрат бюджету.
Видатки бюджету включають кошти на здійснення програм та заходів, які передбачені у відповідному бюджеті.
Витрати бюджету включають видатки, а також кошти для надання кредитів з бюджету, погашення боргу, розміщення бюдж. коштів на депозитах та придбання ЦП державою.
У БКУ затверджено розмежування видатків між рівнями бюдж. с-ми на основі принципу субсидіарності та наближення до безпосередніх споживачів цих послуг.
Відповідно всі видатки бюдж. с-ми поділяються на 3 групи:
1. видатки, які фінансуються виключно з ДБ, визначаються функціями держави і включають в себе: видатки на забезпечення конституційного ладу, діючого режиму, суверенітету держави, судочинства, міжнар. діяльність – неделеговані видатки (ст. 87 БКУ);
2. видатки, які визначаються завданнями та функціями держави і частково можуть бути передані на фінансування МБ-ів для забезпечення найбільш ефективного їх виконання – делеговані. Вони включають: видатки на освіту,охорону здоров’я, соц. захист, соц. забезпечення, фіз. Культуру, спорт, культуру і мистецтво.
Делеговані держ. видатки розмежовуються між рівнями МБ-ів і поділяються на 3 групи:
1) видатки на функціонування бюдж. установ та реалізацію заходів для забезпечення першочергового надання гарантованих послуг, які розташовані найближче до споживачів;
2) видатки на функціонування бюдж. установ та реалізацію заходів для забезпечення надання основних гарантованих послуг для усіх громадян України; видатки фінансуються з міст обл. підпорядкування та районних бюджетів;
3) видатки на функціонування бюдж. установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України; дана група фінансується з обл. бюджетів (ст.88-90).
3. власні видатки МБ-ів – це видатки, які визначаються функціями та повноваженнями місцевих органів влади, мають місцевий характер і фінансуються з МБ-ів.
18. Бюдж. класифікація видатків – загальна хар-ка, види.
Бюдж. класифікація – це єдине систематизоване групування за ознаками ек. сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими критеріями, згідно закон-ва України та міжнародних стандартів.
Бюдж. класифікація використовується для здійснення контролю за фін. діяльністю органів держ. влади, інших розпорядників бюдж. коштів, здійснення відповідного аналізу в розрізі груп видатків та забезпечення загальнодерж. та міжнарод. порівнюваності бюдж. показників.
Згідно БКУ видатки та кредитування бюджету класифікуються на 3 групи:
1. за бюдж. програмами або програмна класифікація видатків;
2. за ознакою головного розпорядника бюдж. коштів або відомча класифікація;
3. пов’язана з функціями, які виконують органи влади або функціональна класифікація.
Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі і формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.
Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.
На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державна казначейська служба України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:
1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
19. Функціональна класифікація видатків бюджету.
Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету являє собою групування видатків бюджетів усіх рівнів та відображає напрями використання бюджетних коштів на виконання основних функцій держави. Вона складається з розділів, підрозділів і груп. У розділах систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов’язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, а в підрозділах і групах конкретизуються ці видатки та кредитування бюджету.
Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі 2 рівні деталізації і включає розділи, підрозділи, групи, в яких систематизовано видатки на виконання функцій органів влади і в подальшому дана їх конкретизація.
Функціональна класифікація включає 10 основних груп видатків:
1. загальнодерж. Функції
2. оборона
3. забезпечення громадського порядку, безпеки та судової влади
4. ек. діяльність
5. охорона навколишнього природного середовища
6. ЖКГ
7. охорона здоров'я
8. духовний та фіз. розвиток
9. освіта
10. соц. захист та соц. забезпечення.
20.Форми бюджетного фінансування видатків.
Формами бюджетного фінансування видатків є:
1) кошторисно-бюджетне фінансування, яке передбачає щорічне виділення коштів з бюджету на основі спец. фін. документа – кошториса доходів і видатків. Ця форма фін-ня охоплює всю соц. сферу, органи управління, правоохоронні органи, військо, армію.
2) бюдж. інвестиції, яка представляє собою одноразове виділення бюдж. коштів окремим підприємствам або відомствам для фін-ня будівництва, реконструкції або модернізації об’єктів.
3) держ. трансферти – цільове безповоротне та безоплатне виділення бюдж. коштів фіз. або юр. особам.
4) бюдж. кредит, які передбачають надання бюдж. коштів суб’єктам підприємництва на поворотних засадах, але на пільгових умовах за нижчими ставками.
Основними принципами бюдж. фін-ня є:
1) плановості
2) цільового спрямування коштів
3) безповоротності та безоплатності
4) ефективного використання коштів
5) оптимального поєднання власних, кредитних та м коштів для досягнення цілей
6) постійного контролю за рухом фін. коштів
7) справедливості та неупередженості
8) публічності та прозорості.
Основною формою фін-ня видатків з бюджетів є кошторисно-бюджетне фін-ня.
Розрахунок статей видатків кошторису базується на оперативно-мережевих показниках та нормативах видатків на певний кількісний показник.
21.Основні завдання та функції Держ. Казначейства в процесі касового виконання бюджетів за видатками.
Основними завданнями Казначейства України є:
1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає здійснення таких функції (ст. 43):
1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;
3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
22. Склад видатків бюджету на суспільні та соціальні послуги, особливості їх планування.
Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи. До соціально-культурних видатків держави належать видатки на: соціальний захист населення і соціальне забезпечення, освіту, науку, культуру і засоби масової інформації, охорону здоров’я, фізичну культуру та спорт, заходи в галузі молодіжної політики. Фінансування зазначених видатків відіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття “благополуччя й задоволення” або “розчарування” тими процесами, що відбуваються у країні. В той же час, в умовах існування бюджетного дефіциту соціально-культурна сфера є найбільш вразливою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за “залишковим принципом”, тобто в останню чергу або ж за дуже скороченими нормативами та нормами.
Планування вид-ів на соціальну сферу здійснюється в 2 етапи:
1) Централізований, який передбачає здійснення мінфіном планування на загальному державному рівні видатків у розрізі районів та міст обласного значення, розрахунок загально бюджетних показників, ФНБЗ.
2) Децентралізований. План видатків здійснюється безпосередньо розпорядниками коштів виходячи з їх потреб та визначених контрольних показників.
Особливістю планування на цьому етапі визначається специфікою бюджетної установи, а обсяги вид-ів на утримання установ прописуються у кошторисах доходів та вид-ів б-ї установи.
Розрахункові обсяги видатків МБ, які врах. при визн. міжбюдж. трансфертів визначаються окремо для кожної галузі виходячи з загальних ресурсів зведеного б-ту України та МБ, першочерговості соціальних видатків, а також ФНБЗ та корегуючи коефіцієнтів до них з розрахунку на 1ну особу для ох. здоров’я, культури, мистецтва, освіти, фіз..куль. і спорту, окремих соц. програм щодо дітей, молоді, жінок та сім'ї, або в розрахунку на 1го одержувача б-х коштів(освіта або соц. захист чи соц. забезпечення).
Розрахунковий обсяг видатків = В орг.. влади + В ох. з + В освіту + В сз/сб + В культ/мист + В фк/спорт + В додаткові фін-ві ресурси(1-2% від заг-ї суми б-ту) + В інші заходи + В нерозподілені.
23. Склад видатків бюджету на освіту, особливості їх планування.
За функціональною класифікацією система освіти включає такі основні ланки як
- Дошкільне виховання
- Загальна середня освіта
- Позашкільна освіта
- Заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації
- Професійно-технічна освіта
- Вища освіта
- Післядипломна освіта
- Інші заклади та заходи в галузі освіти
1.Централізований етап планування. В БКУ визначено розмежування видатків на освіту між державним бюджетом та рівнями місцевих бюджетів.
Планування видатків на освіту здійснюється на основі спеціальних формул, окремо для рівнів місцевих бюджетів,які враховують такі основні параметри
1)ФНБЗ на 1го учня
2)к-сть учнів денних ЗОШ на певній території
3)к-сть учнів шкіл-інтернатів з посиленою фізичною підготовкою, училищ олімпійського резерву, училищ фізичної культури та спорту, к-сть вихованців шкіл-інтернатів, які розташовані в гірських населених пунктах, к-сть вихованців шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції фізичного чи розумового розвитку (в тому числі розташованих в гірських населених пунктах), к-сть вихованців шкіл-інтернатів для дітей сиріт,та ін.. типи закладів.
1)Коефіцієнти приведення кількості учнів різних типів навчальних закладів до к-сті учнів ЗОШ
2)Децентралізоване планування вид-ів
Дошкільне виховання
Згідно БКУ заклади дошк. виховання фінансуються з бюджету м/с:
1)ФНБЗ на 1ну дитину дошкільного віку
2)К-сть дітей віком від 3 до 6 років
3)Коефіцієнт охоплення дітей від 3-6р. у м. обласного значення
При децентралізованому плануванні вид-в на ДШО враховуються такі пок-ки як:
1)к-сть груп
2)к-сть дітей
3)к-сть днів перебування однієї дитини в дит. Установі окремо по ясельних і дошкільних групах в розрізі груп різної тривалості перебування.
Пок-ки кількості дітей і к-сті груп для розрахунку беруться на початок року, на кінець і розраховуються середньорічні.
Пок-к 3 розраховується на плановий рік на основі звітних даних за минулий рік.
4)наповнюваність груп згідно нормативів становить по ясельних групах – 20 дітей, а по дошкільних – 25.
Основними статтями вид-в кошторису ДШО є:
*Вид-ки на оплату праці
*Нарахування на фонд оплати праці
*Вид-ки на харчування
*Видатки на енергоносії та інші комунальні послуги
При розрахунку вид-ів на оплату праці до уваги беруться пок-ки к-сті груп окремо за тривалістю роботи і окремо по ясельних і дошкільних групах.
На підставі цих заг. пок-ів складається штатний розпис працівників у розрізі педагогічного, медичного та адмін.-обслуговуючого персоналу.
Розрахунок на виплату праці здійснюється по кожній категорії працівників з врахуванням схем посадових окладів і розмірів мін. ЗП
Нарахування в фонд оплати праці включає в себе внески роботодавців до Пенсійного фонду і 3х фондів соціального страхування і сплачується у вигляді єдиного соц.. внеску, розмір якого коливається в межах 36,76 до 49,7%залежно від класу ризику галузі, де діє підприємство. Для бюджетних установ розмір Єдиного внеску складає 36,3% до ФОП.
Видатки на харчування плануються на підставі планової к-сті дітоднів на рік і грошової норми харчування однієї дитини в день.
Д/д=середньорічна к-сть дітей*к-сть днів перебування дитини в дошкільному закладі в рік.
Видатки на енергоносії та ін. комунальні послуги, які розрах. окремо в розрізі кожного виду на оплату електроенергії, газу, водопостачання, гарячого теплопостачання та ін.
Середня освіта.
Вона є найбільшою структурною частиною галузі освіти. Згідно БКУ вид-ки на освіту можуть фінансуватися:
1)початкова освіта фінансується з бюджетів міст, сіл та селищ
2)загална середня освіта – міст обласного підпорядкування чи районних бюджетів
Централізоване планування видатків на освіту здійснюється на основі формул, які враховують такі основні показники:
1)ФНБЗ на 1го учня
2)К-сть учнів загальноосвітніх шкіл та ін.. видів навч. Закладів
3)Коефіцієнти приведення к-сті учнів різних видів навчальних закладів до к-сті учнів ЗОШ
4)Інші коеф-ти
На децентралізованому етапі планування видатків на школи вихідною базою для розрахунку обсягу вид-ів є пок-ки к-сті учнів та класів, які беруться на початок січня та на початок вересня.
В залежності від к-сті учнів розраховується кількість класів, що є основним показником для визначення кількості педагогічних ставок
К-сть педагогічних ставок = к-сть годин навчальних занять на тиждень/норма навч. Навантаження вчителя на тиждень
Норма = 18 год
Кількість учнів та класів на січень місяць береться за фактичним станом на останню звітню дату, а кількість на початок вересня розрах. згідно плану прийому і випуску учнів та плану переводу.
Розрахунок к-сті учнів здійснюється окремо по 1-4х класах, 5-9х та 10-11х класах
Середньорічна кількість учнів = (К 01 * 8 + К 09*4)/12
Після розрахунку кількості класів, розраховується к-сть педагогічних ставок, що є основним для складання тарифікаційного списку і розрахунку видатків на оплату праці.
Загальний ФОП складається з оплати праці педагогічного персоналу, адмін.-госп. та допоміжного персоналу.
Система оплати праці вчителів включає оплату навчальних годин, доплати за перевірку зошитів, додаткові доплати(за класне керівництво, завідування фаховими кабінетами)
Вища освіта. Включає 2 групи закладів-
1)І і ІІ рівня акредитації
2)ІІІ і ІV рівня акредитації
Розрахунковою базою видатків для утримання вузів є контингент студентів на плановий рік з урахуванням їх випуску і прийому окремо по стаціонарній, заочній, вечірній і дистанційній формі навчання.
К = К поч. року – ½ В + 1/3 П
К поч. року – кількість студентів на початок року
В – випущені студенти
П – прийняті
Основною статею видатків на утримання вузів – це видатки на ФОП, який включає 5 основних груп:
1)оплата праці професорсько-викладацького складу, що залежить від посади, наукового ступеня і вченого звання викладачів.
Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 207 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Видатки державного бюджету. | | | Инструменты реализации бюджетной политики: бюджетное право и бюджетный механизм. |