Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Cows in the Field

Читайте также:
  1. After Katherine Mansfield
  2. Chapters 11-26: Jane's time as governess at Thornfield Hall
  3. Choose and describe control method for the field.
  4. Chronological resume template (pipe line and oil field construction specialist)
  5. Close-Field Monitoring
  6. Coursework 13: Electric and Gravitational Forces and Fields

З найбільш молодих художників барбізонської школи особливої уваги заслуговує Шарль Франсуа Добіньї (1817-1878). Його картини завжди витримані у висвітленій палітрі, що зближує його з імпресіоністами: спокійні долини, тихі ріки, високі трави; його пейзажі сповнені великого ліричного почуття (“Берег ріки”, “Берег Уази”). Шарль-Франсуа Добиньи

 

Ш.Ф.Добіньї. Весна, 1862. Берлин.

Шарль Франсуа Добіньї (1817-1878). Селянський двір. 1855. Національна галерея, Вашингтон, США.

Ш.Ф.Добіньї. Берег.1866. Ермітаж, Санкт-Петербург.

3. Творчість окремих художників-реалістів:

1) Ж.Ф.Мілле

Жан Франсуа Мілле (1814-1875).

Певний час в Барбізоні працював і цей видатний художник Франції. Народившись в селянській родині, він назавжди зберіг зв’язок із землею. Як майстер селянської теми Мілле склався в 40-х рр., коли приїхав до Барбізону і зблизився з художниками цієї школи, особливо з Теодором Руссо. З цього часу починається зрілий період в творчості Мілле. Картини “Віяльник”(1848), “Сіяч”(1850), що виставлялись в Салоні, стали уособленням монументального образу трудівника землі. Мілле вперше показав селянську працю як природний стан людини, як форму її буття. В праці виявляється зв’язок людини з природою, який облагороджує її. Цією ж ідеєю пронизані твори “ Збиральниці колосків ”, 1857, “ Анжелюс ”, 1858-59.

 

Ж.Ф.Мілле. Портрет морського офіцера. 1845. Ліон, Музей витончених мистецтв.

Більшість творів Мілле проникнуте почуттям великої людяності, спокою, умиротворення.

Правдиве і чесне мистецтво Мілле, що уславлювало людину праці, проклало шляхи для подальшого розвитку цієї теми в мистецтві ІІ пол. ХІХ ст. і у ХХ ст.

Ж.Ф.Мілле. Чоловік за роботою (Віяльник). 1846-47. Париж, Лувр.

Ж.Ф.Мілле. Сіяч. 1850. Бостон, Музей витончених мистецтв.

Ж.Ф. Мілле. Селянки з хмизом. 1859. Санкт-Петербург, Ермітаж.

Ж.Ф.Мілле. Збиральниці колосків. 1857. Париж, Музей Орсе.

Ж.Ф.Мілле. Анжелюс. 1857-59. Париж, Орсе.

Для почерку Мілле характерний граничний лаконізм, відбір головного, що дозволяє передати загальнолюдський сенс у простих, звичайних картинах повсякденного життя. Серед засобів творення – об’ємно-пластичне трактування, рівна кольорова гама. Він полюбляє зображувати вечір, що надходить, коли останні промені сонця освітлюють фігури селянина та його дружини (“ Анжелюс ”), що на мить лишили свою роботу під звуки вечірнього благовісту.

Ж.Ф. Мілле. Пастушка, що стереже свою отару. 1862-64. Париж, Музей Орсе.

Ж.Ф.Мілле. Весна. 1868-1873. Париж, Лувр.

 

2) Каміль Коро (1796-1864).

Цей художник був одним з найтонших майстрів французького пейзажу, творцем інтимного пейзажу, “пейзажу настрою” (“Віз сіна”, “Дзвіниця в Аржантеї”). Постійне джерело свого натхнення він також знайшов під Парижем у містечку Вілль д’Авре, тут він створив свої найкращі пейзажі, які часто населяв німфами або іншими міфологічними створіннями, свої найкращі портрети. Але все, щоб не писав Коро, він йшов за безпосереднім враженням і завжди залишався гранично правдивим (“Міст у Манте”, 1868-70; “ Башта ратуші в Дуе ”, 1871). Люди в пейзажах Коро природно входять в оточуючий у світ. Вони роблять свою одвічну, просту, як життя роботу: жінки збирають хмиз, селяни повертаються з поля тощо (“Родина жниваря”, 1857). В пейзажах Коро рідко можна зустріти боротьбу стихій, нічних морок, те, що полюбляли романтики. Він зображує передранкову пору або густі сутінки. Предмети на його полотнах оточені густою імлою або легким серпанком, прозорі лесування огортають форми, підсилюють сріблясту повітряність. Його гама кольорів ніби не є багатою. Це градації сріблясто-перлинних і лазурово-перламутрових тонів, проте з цих співвідношень близьких барвистих плям різної світлосили художник вміє створити неповторні гармонії.

Каміль Коро. Годинникова вежа і Дує. 1871. Париж, Лувр.

Каміль Коро. Пейзаж з озером. 1860. Москва, Музей ім.. О.С.Пушкіна.

Каміль Коро. Селянка, що пасе свою корову біля опушки лісу. 1865-1870.

Санкт-Петербург, Ермітаж.

Камиль КОРО. Порив вітру. Сер.1860-х — поч. 1870-х. Музей образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна, Москва.

Каміль Коро. Віз сіна. 2 чверть ХІХ ст. Москва, Музей ім.. О.С.Пушкіна.

Каміль Коро. Ранок у Венеції. 1834. Москва, Музей ім.. О.С.Пушкіна.

Каміль Коро. Міст у Манті. 1868-1870. Париж, Лувр.

Каміль Коро. Спогад про Мортефонтен. 1864. Париж, Лувр.

К.Коро. Вечірня зоря. 1864.

К.Коро. Собор в Манті. 1865-69. Музей Сен-Дені, Реймський собор, Реймс

Каміль Коро. Млин біля Сен-Ніколя-Лез-Арра. 1874. Париж, Музей Орсе.

Разом з пейзажами Коро багато писав портрети. Він не був безпосереднім предтечею імпресіонізму, але його спосіб передавати світлове середовище, його ставлення до безпосереднього враження від природи і людини мали велике значення для утвердження живопису імпресіоністів і багато в чому є спорідненими з їхнім мистецтвом.

К.Коро. Майстерня. Молода жінка з мандоліною. Б. 1865-1866.


К.Коро. Жінка з перлиною. Б. 1868-1970-.

Каміль Коро. Жінка в блакитному 1874. Париж, Лувр.

Каміль Коро. Читаюча дівчина. 2 чверть ХІХ ст. Нью-Йорк, Музей Метрополітен.


Дезаврі: Коро в Арра у 1871 році. Фото.

 

 


Дата добавления: 2015-10-26; просмотров: 171 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Дюпре Жюль. Дамба. 1855—60. Музей дОрсе, Париж.| Г.Курбе. Автопортрет. Людина з люлькою. 1848-1849.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)