Художня культура Росії в ХІХ – на поч. ХХ ст.

ПОЧ. 19 СТ. У літературі відбувається перехід від класицизму – сентименталізму - романтизм - реалізму. Представниками сентиментал. були поет Державін та письменник та історик Карамзін (Бедная Лиза), але цей напрям змінив романтизм, що проявився в період 1812 року. Особливостями рос. Романтизму стали: інтерес до нац. Самобутності і історії, і особистості лідера (В. А. Жуковського, А. А. Бестужева-Рюмина). В другій третині 19 ст. в літературі – реалізм (Пушкін, Лермонтов, гоголь, некрасов) Правдиве відображення дійсності, увагу до простої, «маленької» людини, роздуми про долю народу.

Театр і музика. Зростання ролі театру. Утворення Малого і Великого Московського театру.В Петербурзі великими театрами були Маріїнський і Александрійський. Відомими акторами були Щепкін, що заклав початок традиції театральної школи. В музиці розвиток народних традицій, звернення до патріотичн0-історичних сюжетів. (Глінка «Іван Сусанін»)

Архітекрута і скульптура. Утворення російського ампіру, характерним було поєднання монументальності і багатого орнаменту. В подальшому зникнення єдиного стильового характері. Домінуваня бажання створювати арх.. ансамблі. (Захаров – зд. Адмиралтейства), (Ворохин – Казанский собор, зак. Невський проспект). Жильярли (реконст. Після пожежі 1812, МГУ).

Скульптура, відображення в архітектури, інтерес до пам ячників (Орлов- пам. Кутузову і Баркалаю в СПб), (Мартос – Мінін і Пожарський).

Живопис: звернення до життя народу, особливо у творах Веніцеанова. Класичні мотиви присутні у творах Брюлова, який звертається до античних мотивів. Портретист – Кипренский (галерея героїв 1812). Відкривається училище живопису в москві.

ДР ПОЛ. 19 СТ. створення високохудожніх творів. Література: досягнення світової класики-Достоєвський, Салтиков-Щедрин, Толстой, Тургенев. Акцент на гуманізм, народність.

Театр: створення п’єс Островським А. М. ставляться в Малому театрі. Формування на драматургії Остр. Садовського.

Музика: формування російської музичної школи. Утворення Могучої кучки (Мусоргский, Бородин, іт д.) Творчість Чайковсього, постановка балетів: Лебедине озеро, Щелкунчик. Опери Євгеній Онегін.

Живопис: утвердження реалізму(соц.-побутовий). Особливо після бунту чотирнадцяти (випускники не хотіли писати дипломні на тему міфології) і утворили окреме товарищество передвижников – Рєпін(Запорожці до турецького султата, бурлаки на волзі). Значне місце займав історичний жанр (Васнецов) і пейзажі (Шишкін).

Скульптура: творчість Атокольського (скульптурні портрети Нестора, Петра 1). Монументальна скульптура – пам ячники Пушкіну і Лермонттову. Микешин (геній) – Тисячелетие россии в Новгороді.

Архітектура: на розвиток вплинув будівельний бум. Зовнішній вигляд міста визначали тепер не палаци а громадські споруди (анки вокзали). Тому притаманне змішування стилів. Будівництво торгових залів, історичних музеїв.

20 ст. У літературі: розвиток критичного реалізму (Горький, Чехов, Куприн). Розвиток напрямків модернізму (символізм-блок) акмеїзм – Ахматова, Мандельштам, футуризм Маяковский. Розвиток кінематографу, відкриття ілюзіонів, початок зйомок фільмів. У музиці творчий розвиток: композитори Рахманін, виконавець Шаляпін. Театр: Заснування Мхату – Станіславським, Немирович-Данченко. Живопис: продовження діяльності передвижников (Іванов, бродский). Відхід від проблематики передвижников, пошуки власної жанрової тематики: (Врубель – фантастика), набуває поширення авангард (малевич). Архітектура: стилі модерн, неокласицизм, неросійський стиль. У таких стилях будувались головні вокзали імперії. Скульптура: статуї Федорову, Александру 3 і т д.

25. Внутрішня політика Росії в 2 чверті 17 ст.

Главным во внутренней политике правительства рассматриваемого времени является вопрос о судьбах дворянства. Оно распоряжалось троном и не упускало случая, чтобы заявить о своих притязаниях. Исходным пунктом, отталкиваясь от которого можно прояснить внутреннюю политику правительства, является петровское время, ибо последующие десятилетия можно рассматривать либо как продолжение петровських преобразований, либо как существенное отступление от них. При Петре в отличие от предшествующего времени ратная служба дворянина стала обязательной и пожизненной. Изменение характера службы повлекло за собой новую, ранее неведомую обязанность учиться. Надлежало овладевать знаниями либо в созданных при Петре учебных заведениях, либо за границей, где волонтеры не столько обучались теории, сколько овладевали мастерством на практике. Помыслы многих дворян были направлены на то, чтобы уклониться от пожизненной службы, избавить себя от необходимости тянуть лямку рядового в гвардейском полку. После смерти Петра дворяне настойчиво домогаются облегчения условий службы, сокращения ее сроков и, наконец, объявления ее необязательной. В 1731 г. правительство Анны Иоанновны отреагировало на шляхетские требования, выдвинутые ими в проектах 1730 г., и учредило Воинскую комиссию, которая пришла к выводу о необходимости ограничить срок службы дворянина 25 годами. Проект был реализован только манифестом 31 декабря 1736 г. Выразительна мотивировка его обнародования: «для лучшего содержания шляхетских домов и деревень». Дворянин, имевший несколько сыновей, одного из них мог оставить для управления имением. Прочие сыновья по достижении 20-летнего возраста должны были служить 25 лет. Множество дворян, состоявших на военной службе, изъявили желание уйти в отставку. Среди них встречалось немало лиц, получивших право на отставку вследствие того, что их записали в полки в младенческом возрасте и ко времени обнародования манифеста они едва достигли 30 лет. Так как появилась угроза армии, воевавшей с Османской империей, остаться без офицерского корпуса, действие манифеста пришлось приостановить до окончания войны, установленные им нормы стали претворяться в жизнь с 1740 г. Дворяне тяготились и 25-летней службой и домогались полного от нее освобождения.

Дата добавления: 2015-10-31