Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Лекційний матеріал до теми. Семінар 3. Основні етапи розвитку політичної думки

Читайте также:
  1. VIII. Матеріально-технічна база та фінансово-господарська діяльність
  2. Алгоритм: „Забір матеріалу для дослідження на ВІЛ”.
  3. Визначення навантажень від устаткування, складованих матеріалів і виробів
  4. Визначення потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах
  5. Визначити матрицю коефіцієнтів повних матеріальних витрат
  6. Виклад основного матеріалу дослідження.
  7. Відповідність шкал оцінок якості засвоєння навчального матеріалу

Семінар 3. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

План.

1. Політична думка стародавнього світу.

2. Політична думка Середньовіччя і епохи Відродження.

3. Політичні теорії Нового часу.

4. Політична думка ХІХ століття.

5. Політичні концепції ХХ століття.

Література

1. Алмонд Г. Политическая наука: история дисциплины / Г. Алмонд // Полис. — 1997. — № 6.

2. Аристотель Политика. Афинская полития / Аристотель. — М.: Мьсль, 1997. — 460 с.

3. Бердяев Н. А. Истоки и смьсл русского коммунизма / Н. А. Бердяев. — М.: Наука, 1990. — 232 с.

4. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку: учебник для вьсших учебньх заведений / К. С. Гаджиев. — 2—е изд., перераб. и доп. — М.: Логос, 1997. — 544 с.

5. Гаджиев К. С. Политология: учебник для вузов / К. С. Гаджиев. — М.: Логос, 2002. — 486 с.

6. История политических и правових учений: учебник для вузов / под общ. ред. В.С. Нерсесянца. — М.: Норма, 2007. — 703 с.

7. Мухаев Р.Т. Хрестоматия по теории государства и права, политологии, истории политических и правових учений: пособие для вузов / Р.Т. Мухаев. — М.: Приор, 2000. — 1104 с.

8. Платон. Государство. В 3-х т. / Платон. — Т. 3. — М.: Наука, 1972. — 112 с.

9. Політологічний енциклопедичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка, В.Д. Бабкина. — К.: Генеза, 2004. — 736 с.

10. Політологія: навчальний посібник / О. М. Кузь, П. В. Брунько, І.М. Дубровська та ін. — Х.: Вид. ХНЕУ, 2008. — 348 с.

11. Політологія: підручник / М.П. Требін, Л.М. Герасіна, І.О. Поліщук та ін. — Х.: Право, 2013. — 416 с.

12. Політологія: Академічний курс: підручник для студ. / М.І. Панов, Л.М. Герасіна, В.С. Журавський та ін. — 2-е вид. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. — 520 с.

13. Пугачев В.П. Введение в политологию: учебник для вузов / В. П. Пугачев, А.И. Соловьев. — М.: Аспект Пресс, 2000. — 446 с.

14. Рикер П. История и истина / П. Рикер; пер. с фр. — СПб.: Алетейя, 2002. — 400 с.

15. Чаньшев А. А. История политических учений. Классическая западная традиция. Античность — пер. четв. ХІХ в. / А. А. Чаньшев. — М.: МГИМО, РОССПЗН, 2000. — 479 с.

 

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ТЕМИ.

Розвиток політичної думки починається з виникнення самої політики і державних форм правління. Кожний раціонально мислячий правитель або державний діяч, щоб зберегти і примножити свою особисту владу і могутність держави, прагнув знаходити якнайкращі форми політичної організації і способи політичного управління. Наприклад, цар Вавілонії Хаммурапі (1792—1750 рр. до н.е.) увійшов до історії як процвітаючий політик, полководець і укладач одного з якнайдавніших зведень законів (Закони Хаммурапі).

Ізраїльсько-іудейський цар Соломон (965—928 рр. до н.е.) провів ряд успішних державних реформ і увійшов до історії як надзвичайно мудрий правитель. Афінський архонт Солон (640—559 рр. до н.е.) також увійшов до історії як умілий правитель-реформатор.

Політична думка стародавнього світу.

Перші спроби систематизувати знання про політику і надати їм наукоподібну форму починають робитися з VI—IV ст. до н.е. такими вченими, як Конфуцій, Сократ, Платон, Арістотель та ін.

Конфуцій (Кун Цзи, 551—479 рр. до н.е.) — знаменитий філософ і педагог Китаю, один із засновників філософсько-етичної концепції політики. В основі його політичного навчання лежали принципи суворого порядку, заснованого на моральних нормах. Одним з найвпливовіших політичних вчень було конфуціанство, згідно якому:

· ідеальне правління державою повинне спиратися на мораль, зокрема, на такі етичні поняття, як «взаємність», «золота середина» і «людинолюбство». Ці поняття складають «правильний шлях» (дао), якому повинен слідувати кожний, хто бажає жити у згоді з самим собою та іншими людьми;

· «благородні мужі» (правителі) повинні проявляти турботу про своїх підданих, виховувати їх силою власного етичного прикладу;

· держава є великою сім’єю, де правитель — це батько, а піддані — його сини.

Платон (427—347 рр. до н.е.) — один з найбільших мислителів в історії людства. Основу вчення старогрецького філософа про суспільство і державу склали діалоги «Держава», «Політик», «Закони».

Основні положення політичного вчення Платона:

· існує вічний і незмінний світ ідей й і світ явищ; останній є спотвореною копією світу ідей;

· суспільство є віддзеркаленням вічних ідей, існуючих незалежно від дійсності; найважливіша безпосередня форма існування суспільства — держава;

· ідеальне суспільство складається з трьох станів: правителів-філософів, воїнів-вартових, а також ремісників і землеробів;

· кожний стан зайнятий своєю справою: філософи-мудреці здійснюють справедливе правління; варта захищає суспільство; ремісники і землероби створюють матеріальні засоби життя. Перші два стани не мають ні власності, ні сім'ї;

· держава регулює все життя громадян аж до висновку браку і народження дітей. Ідеальною державою є досконала аристократія — правління філософів-мудреців. Інші чотири форми держави — тимократія (правління честолюбців), олігархія, демократія і тиранія — не є досконалими.

Особливо заззначимо, що Платон першим вказав на взаємозв'язок політики і держави з соціальними змінами (розподіл праці, поява класів, нерівності).

Арістотель (384—322 рр. до н.е.) — видатний старогрецький філософ, учень Платона. Свої основні соціально-політичні погляди висловив в роботі «Політика».

Політична теорія Арістотеля:

· затверджувала, що держава є результатом природного розвитку людини (сім'ї, селища), а не божого промислу, і тим самим заперечувала можливість існування ідеальної держави;

· розглядала місто-державу як вищу форму спілкування людей, що відображає сутність людини («політичної тварини»), — в людині закладено інстинктивне прагнення до спільного мешкання, результатом чого є сім’я, община і, нарешті, держава;

· визначала головну мету держави як досягнення «кращого життя», загального блага для всіх громадян.

Форми державного устрою Арістотель класифікував за двома критеріями:

1) кількості правлячих;

2) мета правління.

Серед них:

· монархія, аристократія і політія є правильними формами, оскільки правителі в таких державах переслідують загальне благо для всіх громадян;

· тиранія, олігархія, демократія — неправильні, оскільки служать корисливим інтересам правителів;

· кращою формою є політія — правління більшості, що володіє майновим і освітнім цензом. Політія була конкретним виразом ідеї про змішаний режим, що втілює всі кращі риси аристократії (чесноти правителів), олігархію (багатство) і демократію (свобода). Переводячи цю думку Арістотеля на сучасну мову, можна сказати, що це — правління на користь середнього класу.

Цицерон (106—43 рр. до н.е.) — римський оратор, державний діяч, письменник. В роботах «Про державу» і «Про закони» спробував сформулювати механізми удосконалення Римської держави. Згідно Цицерону:

· держава є «з’єднання багатьох людей, зв’язаних між собою згодою в питаннях права і спільністю інтересів»;

· в основі їх згоди лежать властиві людській природі якості — розум і справедливість, які складають природне право, вищий, істинний закон;

· джерелом цього вищого закону є божественний початок і раціональна, соціальна природа людей. Цей закон розповсюджується на всіх людей, і відмінити або обмежити його неможливо.

· якнайкращим є змішаний режим, що поєднує достоїнства царської влади (турботу монарха про підданих), аристократія (мудрість правителів) і демократії (свободу народу).

Заслуга Цицерона полягає в тому, що він заклав правовий принцип у взаємостосунки керівників і керованих. Тим самим він сформулював основи теорії правової держави.


Дата добавления: 2015-10-31; просмотров: 55 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Дофилософские воззрения в Древнем Востоке.| Політична думка Середньовіччя і епохи Відродження.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)