Читайте также: |
|
2.1.1. Вміст вуглецю в коксі (за даними таблиці 3):
СК = 100 – (Aк + Sк + Vк) = 100 – (10,02 + 1,71 + 1,1) = 87,17 %.
2.1.2. Вміст вуглецю в складі ПВП:
СПВП = 100 – (AПВП + SПВП + VПВП) = 100 – (7,05 + 1,45 + 6,2) = 85,30 %.
2.1.3. Вноситься вуглецю коксом та ПВП:
Сзаг = (К´СК + ПВП´СПВП)´0,01 = 40,00´0,8717 + 13,00´0,868 =
= 34,868 + 11,089 = 45,957 кг.
2.1.4. Розчиняється вуглецю в чавуні (див. п. 1.4): [C] = 4,725 %.
2.1.5. Приймаємо, що 0,75% із загальної кількості вуглецю Сзаг (див. п. 2.1.3) витрачається на утворення метану по реакції С + 2Н2 = СН4:
ССН4 = Сзаг´0,75´0,01 = 0,345 кг.
2.1.6. Окислюється вуглецю шихтою та дуттям:
Сок = Сзаг – [C] – ССН4 = 45,957 – 4,725 – 0,345 = 41,074 кг.
2.1.7. Витрата вуглецю коксу на пряме відновлення.
2.1.7.1. На відновлення кремнію по реакції SiO2 + 2C = Si + 2CO:
0,55´ = 0,471 кг,
де 0,55 – вміст кремнію в чавуні, кг (див. п. 1.6); 12 і 28 – атомні маси вуглецю і кремнію відповідно.
2.1.7.2. На відновлення марганцю по реакції MnO + C = Mn + CO:
0,593´ = 0,129 кг,
де 0,593 – вміст марганцю в чавуні, кг (див. п. 1.6); 12 і 55 – атомні маси вуглецю і марганцю відповідно.
2.1.7.3. На відновлення фосфору по реакції P2O5 + 5C = 2P + 5CO:
0,140´ = 0,135 кг,
де 0,140 – вміст фосфору в чавуні, кг (див. п. 1.6); 12 і 31 – атомні маси вуглецю і фосфору відповідно.
2.1.7.4. На відновлення заліза по реакції FeO + C = Fe + CO:
Crd = [Fe]´rd´ ,
де Crd – вуглець, що витрачається на пряме відновлення заліза, кг; [Fe] – вміст заліза в чавуні, % (див. п. 1.6); rd – ступінь прямого відновлення заліза (залежить від умов роботи печі, виду й питомої витрати замінників коксу), дол. од.; 12 і 56 – атомні маси вуглецю і заліза відповідно.
Crd = 93,96´0,36´ = 8,054 кг.
2.1.7.5. Усього витрачається вуглецю коксу на пряме відновлення елементів:
Сп = 0,471 + 0,129 + 0,135 + 8,054 = 8,789 кг.
2.1.8. Кількість вуглецю, що згорає біля повітряних фурм (у фурмених осередках): Сд = Сок – Сп = 41,074 – 8,789 = 32,285 кг,
де Сок – кількість вуглецю коксу, що окислюється шихтою та дуттям (див. п. 2.1.6).
2.2. Розрахунок кількості дуття.
2.2.1. На спалювання 32,285 кг вуглецю біля фурм по реакції 2С + О2 = 2СО потрібно кисню: О2Сд = 32,285´ = 30,132 м3,
де 22,4 – об’єм моля кисню, м3; 12 – атомна маса вуглецю.
2.2.2. Потребує кисню для свого спалювання і водень (Н2), що міститься в летких речовинах ПВП (див. табл. 5) і окислюється по реакції
2Н2 + О2 = 2Н2О.
Для окислення водню зі складу ПВП потрібно кисню:
О2Нпвп = ПВП´VПВП´0,01´H2 ПВП´0,01´ =
= 13,00´0,062´0,028´ = 0,126 м3,
де VПВП та H2 ПВП – відповідно вихід летких речовин з ПВП та вміст в них водню (див. табл. 3 і 5); 2 – атомна маса водню.
2.2.3. В склад ПВП входить також і сірка, для спалювання якої потрібно кисню:
О2Sпвп = ПВП´SПВП´0,01´ = 13,00´1,45´0,01´ = 0,132 м3,
де SПВП– вміст сірки в ПВП (див. табл. 3), %; 32 – атомна маса сірки.
2.2.4. Загальна кількість кисню, потрібного для спалювання біля фурм вуглецю коксу та компонентів ПВП, складе:
О2Ф = О2Сд + О2Нпвп + О2Sпвп = 30,132 + 0,126 + 0,132 = 30,391 м3.
2.2.5. Вміст кисню у дутті з вологістю 1% (див. табл. 2) розраховується за формулою: О2 ДВ = О2 ДС ´ (1 - ) + ,
де О2 ДВ і О2 ДС – вміст кисню у вологому та сухому дутті відповідно, %; - вологість дуття, %.
Відповідно до вихідних даних (див. табл. 2) О2 ДС = 28%, = 1,0%. Тоді вміст кисню у вологому дутті складе:
О2 ДВ = 28,0´(1 – ) + = 28,22 %.
2.2.6. Витрата вологого дуття складе:
VДВ = 30,391 / 0,2822 = 107,69 м3.
2.3. Розрахунок кількості метану (СН4) та водню (H2) в колошниковому газі.
2.3.1. Кількість в колошниковому газі метану, що утворюється по реакції
С + 2Н2 = СН4:
СН4 к.г. = ССН4´ = 0,345´ = 0,643 м3,
де ССН4 – кількість вуглецю, що витрачається на утворення метану (п. 2.1.5).
2.3.2. Утворюється водню з вологи дуття, яке витрачається на спалювання біля фурм вуглецю коксу та компонентів ПВП:
НО2Ф = ´0,01 = ´0,01 = 1,077 м3.
2.3.3. Кількість водню, що потрапляє в піч з коксом, складається з об’єму водню, що входить до складу летких речовин коксу та водню з його органічної маси (див. табл. 5):
НК = К´ ´ ´ + К´ ´ = К´( ´ + )´ , м3,
де К – питома витрата коксу, кг/100 кг чавуну; VК, Нл.р.К та Но.м.К – відповідно вміст летких речовин в коксі, вміст водню в летких речовинах та в органічній масі коксу.
НК = 40,0´( ´ + )´ = 1,765 м3.
2.3.4. Кількість водню, що потрапляє в піч з леткими речовинами ПВП:
Нл.р.ПВП = 13,0´ ´ ´ = 0,253 м3.
2.3.5. Кількість водню, що потрапляє в піч з вологою ПВП:
НWПВП = 13,0´ ´ = 1,456 м3.
2.3.6. Загальна кількість водню, що потрапляє в піч (п. 2.3.2. – 2.3.5):
Нсум = НО2Ф + НК + Нл.р.ПВП + НWПВП = 1,077 + 1,765 + 0,253 + 1,456 =
= 4,551 м3.
2.3.7. Приймаємо, що 1/3 водню бере участь в реакціях непрямого відновлення:
Нк.в. = 4,551´ = 1,517 м3.
При цьому утвориться вологи: 1,517´ = 1,219 м3,
де 18 – молекулярна маса Н2О.
2.3.8. Кількість водню, що йде на утворення метану по реакції С + 2Н2 = СН4:
НСН4 = Сзаг´ССН4´0,01´ = 45,957´0,345´0,01´ = 0,591 м3,
де Сзаг – загальна кількість вуглецю, що вноситься коксом та ПВП (п. 2.1.3); ССН4 – кількість вуглецю, що витрачається на утворення метану (п. 2.1.5).
2.3.9. Загальна кількість водню, що переходить до колошникового газу:
Нк.г. = Нсум – (Нк.в. + НСН4) = 4,551 – (1,517 + 0,591) = 2,442 м3.
2.4. Розрахунок кількості вуглекислоти (CO2) в колошниковому газі.
2.4.1. Усього оксиду заліза (Fe2O3) в агломераті:
Fe2O3 А = 169,00´62,81´0,01 = 106,149 кг,
де 169,00 – уточнена витрата агломерату (див. п. 1.7.4), кг; 62,81 – вміст Fe2O3 в агломераті, % (див. табл. 1.1).
2.4.2. Умовно вважаємо, що Fe2O3 відновлюється тільки монооксидом вуглецю (СО), а водень бере участь лише у відновленні FeO до Fe.
Кількість вуглекислоти, що утвориться при відновленні Fe2O3 до FeО по реакції Fe2O3 + СО = 2FeO + СО2:
СО2 Fe2O3®FeО = 106,149´ = 14,861 м3,
де 160 – молекулярна маса Fe2O3.
2.4.3. Відновлюється заліза непрямим шляхом:
Feн.в. = [Fe] ´(1 – rd) = 93,96´(1 – 0,36) = 56,375 кг,
де [Fe] – вміст заліза в чавуні (див. п. 1.6); rd – ступінь прямого відновлення, дол. од.
2.4.4. Відновлюється заліза воднем по реакції FeO + Н2 = Fe + Н2О:
FeН2 = Нк.в. ´ = 1,517´ = 3,792 кг,
де Нк.в. – кількість водню, що приймає участь в реакціях непрямого відновлення (див. п. 2.3.7); 56 – атомна маса заліза.
2.4.5. Відновлюється заліза монооксидом вуглецю по реакції FeO + СО = Fe + СО2:
FeСО = Feн.в.– FeН2 = 56,375 – 3,792 = 52,583 кг.
2.4.6. Кількість вуглекислоти (СО2), що утвориться в результаті відновлення монооксидом вуглецю: СО2 FeO®Fe = 52,583´ = 21,033 м3.
2.4.7. Кількість вуглекислоти з летучих коксу:
СО2л.р. = К´ ´ ´ = 40,0´ ´ ´ = 0,067 м3,
де К – питома витрата коксу, кг/100 кг чавуну; VК, СО2л.р.К – відповідно вміст летких речовин в коксі та вміст СО2 в них; 44 – молекулярна маса СО2.
2.4.8. Кількість вуглекислоти від розкладання карбонатів вапняку:
СО2в.п.п. = 2,26´43,3´0,01´ = 0,498 м3,
де 2,26 –витрата вапняку, кг (див. п. 1.13.2); 43,3 – втрати при прожарюванні вапняку (див. табл. 4).
2.4.9. Усього вуглекислоти в колошниковому газі:
СО2к.г. = СО2 Fe2O3®FeО + СО2 FeO®Fe + СО2л.р. + СО2в.п.п. =
= 14,861 + 21,033 + 0,067 + 0,498 = 36,459 м3.
2.5. Розрахунок кількості монооксиду вуглецю (CO) в колошниковому газі.
2.5.1. Утвориться СО від окислювання вуглецю (коксу та ПВП) шихтою і дуттям:
СОокС = Сок´ = 41,074´ = 76,671 м3,
де Сок – кількість вуглецю, що окислюється шихтою і дуттям (див. п. 2.1.6); 12 – атомна маса вуглецю.
2.5.2. Вноситься СО леткими речовинами коксу та ПВП:
СОл.р. = К´ ´ ´ + ПВП´ ´ ´ =
= 40,0´ ´ ´ + 13,0´ ´ ´ = 0,223 м3,
де К і ПВП – питомі витрати коксу та ПВП, кг (табл. 2); VК і VПВП – вміст летких речовин в коксі та ПВП, % (табл. 3); СОл.р.К і СОл.р.ПВП – відповідно вміст СО в летких речовинах коксу та ПВП (табл. 5); 28 – молекулярна маса СО.
2.5.3. Кількість монооксиду вуглецю, що приймає участь в реакціях непрямого відновлення Fe2O3 та FeO, повинна дорівнювати кількості вуглекислоти (СО2), що утворюється в результаті відповідних реакцій (див. п. 2.4.2 та 2.4.6). Тоді сумарна кількість монооксиду вуглецю, що витрачається в процесах непрямого відновлення, складе:
СОнепр.в. = СО2 Fe2O3®FeО + СО2 FeO®Fe = 14,861 + 21,033 = 35,894 м3.
2.5.4. Як вказувалося раніше (коментар до балансу вуглецю, -*6), при згоранні ПВП утворюється диоксид вуглецю (СО2), який потім перетворюється на монооксид (СО). Кількість СО2, що утворюється з ПВП:
СО2 л.р.ПВП = ПВП´ ´ ´ = 13,0´ ´ ´ = 0,172 м3,
де СО2 л.р.ПВП –вміст СО2 в летких речовинах ПВП (табл. 5); 44 – молекулярна маса СО2.
Відповідно до реакції СО2 + С = 2СО, з одного об’єму СО2 утворюється два об’єми СО: СОл.р.СО2®СО = 0,172´2 = 0,345 м3.
2.5.5. З урахуванням кількості монооксиду вуглецю, що був витрачений в реакціях непрямого відновлення, кількість СО в колошниковому газі складе:
СОк.г. = СОокС + СОл.р. + СОл.р.СО2®СО – СОнепр.в. =
= 76,671 + 0,223 + 0,345 – 35,894 = 41,345 м3.
2.6. Розрахунок кількості азоту (N2) в колошниковому газі.
2.6.1. Вміст азоту у вологому дутті:
Nв.д. = (100 – %О2) ´ (1 – 0,01) = 0,72´0,99 = 71,28 %,
де %О2 – вміст кисню в сухому дутті; 0,01 – вологість дуття, дол. од.
2.6.2. Дуття вносить азоту:
NД = VДВ´Nв.д.´0,01 = 107,69´0,7128 = 76,763 м3,
де VДВ – витрата вологого дуття (див. п. 2.2.6).
2.6.3. Азот з коксу і ПВП:
NК+ПВП = К´ ´ ´ + К´ ´ +ПВП´ ´ ´ =
= 40,0´ ´ ´ + 40,0´ ´ + 13,0 ´ ´ = 0,219 м3,
де Nл.р.К, Nо.м.К та Nл.р.ПВП – відповідно вміст азоту в летких речовинах коксу, органічній масі коксу та летких речовинах ПВП.
2.6.4. Азот, що використовується для транспортування і подачі ПВП в горн.
NТрПВП = ПВП´ = 13,0´ = 0,520 м3,
де 40 – витрата азоту на транспортування 1 т ПВП, м3.
2.6.5. Усього азоту в колошниковому газі:
Nк.г. = NД + NК+ПВП + NТрПВП = 76,763 + 0,219 + 0,520 = 77,502 м3.
2.7. Кількість і склад колошникового газу.
Компоненти | Вміст в колошниковому газі | |
м3 | % | |
СО2 | 36,459 | 23,02 |
СО | 41,345 | 26,10 |
Н2 | 2,442 | 1,54 |
СН4 | 0,643 | 0,41 |
N2 | 77,502 | 48,93 |
Разом: | 158,391 | 100,00 |
3. Розрахунок матеріального балансу доменної плавки
Дата добавления: 2015-07-07; просмотров: 322 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Визначення витрати вапняку. | | | Розрахунок маси колошникового газу |