Кадри зі США вирішують усе

Скасування концесій у СРСР збіглося зі зміною керівництва країни. Групу «Троцкого – Зінов’єва» від влади було усунуто. СРСР опанувала команда партійних ватажків, яку очолював генеральний секретар ЦК ВКП(б) Іосіф Сталін. Зараз у Росії Сталіна стало модно йменувати ефективним менеджером. Навіть поміж українських політиків і журналістів не бракує осіб, які наголошують, мовляв, Голо-домор – це страшна трагедія, але ж було побудовано заводи, фабрики, залізниці, електростанції.

Тож варто детальніше розглянути, з чого складалася «ефективність» кремлівського червоного менеджера. Професор Іркутського держуніверситету Марк Мєєровіч стверджує, що вже згаданий ДІПРОМЕЗ справді мав стосунок до проектування заводів у СРСР, але не як проектна організація. Його справжнім завданням був аналіз західних технологій і підбір фірм, що взялися б спроектувати для більшовиків заводи у найкоротші терміни. Після чого вони долучалися до роботи за прямими (через «Амторг») та непрямими (через радянські проектні організації) замовленнями радянського уряду. Дослідивши ринок США та Європи, інститут знайшов потрібного підрядника – проектну компанію Albert Kahn Associates Incorporated із Детройта, якою керував знаменитий американський інженер-архітектор Альберт Кан.

60-річний Кан був справжньою зіркою американського промислового проектування. Його компанія побудувала заводи Packard, Ford та багато інших. Кан розробив принципово нову систему організації проект­них робіт. Пакет креслень об’єкта його компанія видавала за тиждень, а готова будівля зводилася за п’ять місяців. Нічого подібного тоді не було не лише в СРСР, а й у всьому світі. У 1929 році, в розпал Великої депресії, компанія Кана несподівано отримала замовлення на проектування Сталінградського тракторного заводу. Завод було вчасно спроектовано і побудовано під Чикаго, після чого його розібрали, перевезли в СРСР і змонтували на тому місці, де він стоїть зараз. «У лютому 1930 року Будоб’єднання ВРНГ (ВСНХ) СРСР уклало нову угоду, згідно з якою фірма Кана стала головним проектувальником та консультантом радянського уряду з промислового будівництва», – повідомляє професор Мєєровіч.

Фірмі Кана було надано замовлень на 2 млрд тодішніх доларів ($220 млрд на нинішні гроші). Детройтська проектна фірма просто не встигала виконувати такий обсяг робіт, і тому в Москві було створено інститут «Держпроектбуд», де працювали 25 американських інженерів на чолі з братом Альберта Кана Морісом. Їхню роботу мали забезпечувати ще 1500 радянських працівників. За даними англомовного сектору Вікіпедії, в СРСР компанія Кана з 1929 по 1932 рік спроектувала і побудувала 521 завод. Одна компанія фізично не могла перетравити такий обсяг робіт, тому вона всіляко злучала фірми-суміжники: «Франк і Чейз» – ливарне виробництво, «Сміт» – ковальське, «Вестінхауз» – електричне тощо.
Саме американські фірми під прикриттям радянських інститутів здійснювали індустріалізацію СРСР. Саме поміж них треба шукати проектувальників комбінату «Запоріжсталь» та інших заводів Запоріжжя, Дніпропетровська, Харкова, Донецька тощо. І не тільки заводів. Біля підприємств зводили численні житлові масиви – соцмістечка. Будівництвом керували два трести: Діпроміст (інженери зі США) та Стандартмістпроект (інженери з Німеччини). Німецькі групи інженерів Ернста Мая та Ханса Майера були авторами численних проектів житломасивів сучасних промислових міст України. Американський дослідник Вальтер Дюн стверджує, що гребля Дніпрогесу також споруджувалася за проектом американської компанії Freyn Engineering Company of Chicago під наглядом її інженерів. Шеф-консультант будівництва полковника Х’ю Купера було нагороджено орденом Трудового червоного прапора. А генератори Дніпрогесу за індивідуальним замовленням побудував американський концерн General Electric. Останню інформацію підтверджує офіційний сайт концерну.

Дата добавления: 2015-07-08