Роль ведучого плейбек-театру

Головною персоною вистави є “кондактор” (англ. “conductor”) – так традиційно називають ведучого плейбек-театрального дійства. З англійської перекладається як “диригент” чи “провідник”. І справді, кондактор ніби “диригує” усіма, хто зібрався на дійство, і ніби “проводить енергію” присутніх між глядачами і акторами, від душі до душі. Звичайно, така роль не є новою в соціальних практиках – ми звикли до конферансьє на концертах, ведучих масових шоу і телепрограм, тренерів на психологічних групах, кінець-кінцем, до Діда Мороза на новорічних масових заходах. Роль кондактора все-таки є специфічною, оскільки не зводиться до інших традиційних ролей, а, скоріше, поєднує різні аспекти діяльності спеціалістів у роботі з людьми. Спробуймо розкрити її через порівняння діяльності ведучого плейбек-перформансу з іншими професійними амплуа.

Традиційний перелік ролей кондактора дала (1993) Джо Салас (співзасновник плейбек-театру, дружина Дж. Фокса) виходячи з трьох об’єктів його уваги: історії, глядачів та оповідача. Кондактор відповідно до цих трьох об’єктів має 3 амплуа: “церемоніймейстер”, “театральний режисер” і той, хто приділяє увагу оповідачеві. Якщо більш деталізувати аналіз роботи ведучого, то виходить, що його увага є передумовою для двостороннього процесу взаємодії із зазначеними “об’єктами” – контакту. А до “об’єктів уваги” корисно було б додати ще власні почуття ведучого та сучасне мистецтво як таке.

Отже, на нашу думку, кондактор як професіонал повинен встановлювати саме “контакт” – для плідного діалогу з собою, оповідачем, глядацькою залою, історією-акторами та мистецтвом як таким. Відповідно до цих 5 контактів, ведучий плейбек-перформансу грає 5 найбільш широких ролей, які умовно можна назвати “Друг”, “Психолог”, “Журналіст”, “Дослідник” та “Митець”. Окреслимо як запропоновані ролі, так і “ролі-пастки”, що застерігатимуть від ризикування ефективністю та безпекою роботи.

1. Друг. Перший об’єкт уваги ведучого – власна особистість, весь внутрішній світ з думками, емоціями, почуттями. Відкрити самого себе, який ти є, під час перформансу – значить актуалізувати роль друга. Завдання “Друга” – зрозуміти людину та її історію для себе особисто, щоб усі її барви та нюанси були видимі як на долоні. Ця роль емоційна, звична для всіх, але не позбавлена суперечностей – кондактор, зазначає Джо Салас, має встановити довірливі, але водночас короткотривалі стосунки. Мабуть, це можливо саме завдяки усвідомлюваності власних почуттів, спонтанного та відкритого їх прояву. Пастка цієї ролі – панібратство, амікошонство, коли ведучий переходить межу етики, не виявляє поваги до глядача, повністю психологічно “зливається” з ним.

2. Психолог. Контакт із оповідачем – людиною, яка наважилася розповісти про себе на публіці. Це роль професійного психолога, який може створити умови для автентичного, “чистого” виявлення почуттів і позиції оповідача. Це здатність “почути” людину у всій повноті її переживання, не даючи власних проекцій, не нав’язуючи власних ідей та інтерператцій. Пастка цієї ролі – роль психотерапевта, коли кондактор намагається відкрити найглибинніші переживання оповідача та допомогти йому опанувати їх, якимось чином знайти вихід. Ця спокуса звичайно виникає у кондакторів з психотерапевтичною підготовкою, але в жанрі плейбек-театру мають бути межі заглиблення у ситуацію, адже умови діалогу з оповідачем на перформансі відрізняється від умов роботи з клієнтом на консультації.

3. Журналіст. Контакт з глядацькою аудиторією. За цієї ролі потрібно організувати комунікацію широкої аудиторії з акторами, саме дійство. Це не обов’язково функція режисера або конферансьє. Кондактор “заводить” аудиторію, закидає певні питання і задає умови для пошуку відповідей на них. Тобто потрібно не лише приділяти увагу публіці, але й тримати її увагу. Пастка, на нашу думку, – роль шоумена, коли кондактор ставить собі за мету розважити публіку будь-якою ціною, тоді коли плейбек-театр вимагає актуалізації “тонких матерій” справжніх переживань.

4. Дослідник. Головна функція кондактора – “здобути” історію, як вчений здобуває знання серед нескінченних потоків інформації чи шахтар здобуває корисні копалини зі змішаної породи. Історія має бути якомога суттєвіша і якомога коротша. В ній, з одного боку, має бути все актуальне, що хоче висловити оповідач, а з другого – все необхідне, що знадобиться для розігрування. Якщо з ролі “Психолога” кондактор “здобуває” історію у контакті з самим оповідачем, то з ролі “Дослідника” – у контакті з акторами, оскільки дивиться на співбесідника ніби їх очима, може також іноді спостерігати їх реакцію, непомітно радитися з ними тощо. Пастка цієї ролі – позиція судді, коли кондактор намагається оцінити оповідача чи інтерпретує його історію виходячи з власного світогляду.

5. Митець. Якщо конкретний плейбек-театр намагається творити мистецтво, а не просто займатися практикою психотерапії чи веселої гри, то кондактор має бути митцем. Що ж це означає? Насамперед його включеність у сучасний дискурс мистецтва: які теми розробляються і над чим працюють художники різних напрямів; які ідеї критикуються і які стверджується; які форми використовуються як найбільш актуальні, креативні тощо. По-друге, бути митцем означає прагнути тих цілей, яких прагне мистецтво. Чи то сформувати власне естетичне бачення світу, чи то зробити акцент на певній ідеї, цінності, чи допомогти людині любити життя – кожен вирішує це питання по-різному. Головне при цьому – усвідомлювати свою роль митця і, так би мовити, мати мистецький інтерес до власної діяльності. Звичайно, набагато більше у плейбек-театрі роль митця належить акторові, якій саме і творить перформанс, але кондактор також може ставити певні акценти, спрямовувати дійство. Пастка цієї ролі – дилетантство, профанство у сфері сучасного мистецтва, хоча і наполегливе прагнення творити саме “мистецтво” може позбавляти плейбек-театральне дійство головної якості – щирості.

Дата добавления: 2015-07-10