Типи словосполучень

Синтаксис - розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень.

Словосполученням називається смислово-граматичне об’єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв’язку: науковий стиль, встановити термін, виконати своєчасно.

До складу словосполучень завжди входять головне і залежне слово. Головним є те слово, від якого ставиться питання, а залежне відповідає на питання: укласти (що?) угоду; студент (який?) старанний, кмітливий; виконати (як?) бездоганно; увійти (куди?) до аудиторії.

Словосполучення не ототожнюється ні з словом, ні з реченням.

Словосполучення відрізняється від слова тим, що воно, по-перше, складається із двох або більше самостійних повнозначних слів, а по-друге, на відміну від слова, словосполучення називає не тільки предмет або дію, а й ознаку предмета або ознаку дії. Отже, словосполучення дає конкретизуючи назву явища.

Словосполучення відрізняється також від речення. Речення є одиницею спілкування, словосполучення такого значення не має. Реченнями ми про щось повідомляємо, запитуємо, спонукаємо до дії, і це передається відповідною інтонацією. Словосполученням таке інтонаційне оформлення не властиве. Вони виступають складовими частинами речень, будівельним матеріалом їх.

Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, розрізняються такі типи словосполучень:

а ) іменникові (підручник старости, журнал групи; сторінка з посібника, папка для паперів);

б) прикметникові (червоний від сорому, неспокійний через знервованість, здоровий від природи);

в) числівникові (два заліки, п’ять іспитів; з двадцяти семи дисциплін);

г) займенникові ( ми з вами, хтось із них, дехто з вас);

д) дієслівні ( вивчив тему, продемонстрував із задоволенням);

е) прислівникові ( втричі швидше, дуже добре, далеко від своїх).

Синтаксично вільні словосполучення характеризуються тим, що кожен їх компонент виступає як окремий член речення.

Синтаксично нечленовані словосполучення становлять собою граматичну єдність, яка виконує роль одного члена речення (четверо дівчат, рій думок).

Не кожне поєднання двох і більше слів є словосполученням. Не є словосполученнями складені форми слів (буду опрацьовувати, більш знайомий, найбільш підготовлений, буду студентом, стане відомим).

Не є словосполученням граматична основа речення – підмет і присудок, бо вони не знаходяться між собою у підрядному зв’язку (Студенти навчаються. Відділ працює.) Не перебувають у підрядному зв’язку слова, з’єднані за допомогою сполучників сурядності (словники і довідники, адекватний або рівноцінний, бартер чи обмін товарами). Іноді за значенням словосполучення можуть бути синонімічними, хоч мають різну граматичну будову: Шевченкові твори – твори Шевченка.

Будівельним матеріалом для речень є слова і словосполучення. Вони поєднуються між собою таким чином, що становлять єдине граматичне і смислове ціле, тобто виражають якусь думку.

Отже, речення – граматично й інтонаційно оформлена за законами даної мови синтаксична одиниця мови, яка складається з одного або кількох слів і є засобом формування, вираження і повідомлення думки. Наприклад: На факультет економіки підприємства цього року прийнято 120 студентів. Заняття будуть розпочинатися о 8 годині 15 хвилин. Не рекомендується виходити з аудиторії під час занять. Забороняється голосно розмовляти.

8.2. Основні ознаки речення

Предикативність (лат. praedicativus – висловлювання) – співвіднесення змісту речення з реальною дійсністю.

Модальність (лат. modus – спосіб) – оцінка повідомлюваного з погляду його реальності чи нереальності.

Змістова й інтонаційна завершеність (лат. intono – голосно вимовляю) залежить від мети висловлювання, інтонація відображає думку мовця та емоційно-вольове ставлення його до змісту висловлення.

Наявність головних членів – підмет і присудок або головний член односкладного речення = граматична основа (предикативний центр) речення

Таким чином, речення має закінчену інтонацію і служить одиницею спілкування. У словосполученнях може бути лише підрядний зв’язок між словами, а в реченні – і підрядний, і сурядний зв’язки.

8.3. Порядок слів у реченні. Логічний наголос

Порядок слів – властиве даній мові розміщення членів речення по відношенню один до одного. В українській мові порядок розташування слів в реченні вільний, бо за членами речення не закріплені якісь постійні місця. Проте це не означає, що взагалі відсутні будь-які правила словопорядку в реченні. Розрізняють два типи порядку слів: а) прямий, або звичайний; і б) зворотний, або інверсію (від. лат. inversion – перегортання, перестановка).

У кожному реченні є слово (словосполучення), найбільше наголошене з смислового боку, тобто на нього падає логічний наголос. Логічний наголос – виділення найважливішого слова посиленням голосу. Пор.: Ви добре вивчили цю тему.Ви добре вивчили цю тему.Ви добре вивчили цю тему.Ви добре вивчили цю тему.

8.4. Узгодження підмета й присудка

Підметом називається граматично незалежний член двоскладного речення, що означає предмет, про який щось стверджується або заперечується в реченні. Наприклад: Тверді тіла можна поділити на дві групи за їх властивостями щодо електропровідності – провідники та діелектрики. Простий підмет найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку, а також іншими частинами мови, вжитими у значенні іменника. Складений підмет виражається словосполученнями, вжитими в значенні іменника в називному відмінку, а також цілим реченням.

Присудок – головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично підпорядковується йому. Наприклад: Шарль Кулон відкрив закон взаємодії точкових зарядів, встановив неможливість поділу позитивного і від’ємного полюсів магніту. Прості присудки виражаються однією дієслівною формою, тому вони називаються простими дієслівними присудками. Складені присудки бувають дієслівними та іменними:

а) складений дієслівний присудок складається з двох дієслів (неозначеної форми і змінюваного допоміжного дієслова – Котирування цінних паперів на біржі дозволяє визначити їх ринкову ціну);

б) іменний складений присудок містить іменну частину та дієслово-зв’язку – Моніторинг – це спостереження за станом природного середовища для вчасного виявлення змін, їх оцінки, попередження та ліквідації наслідків негативних процесів.)

Синтаксичні особливості офіційно-ділового

Дата добавления: 2015-07-08