Олександр Олесь - ЧАРИ НОЧІ

Смiються, плачуть солов'ï
I б'ють пiснями в груди:
Цiлуй, цiлуй, цiлуй ïï, —
Знов молодiсть не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна iде назустрiч вам.
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свiй сум, думки i горе —
I струмiнь власноï душi
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмiлiй, впивайся
I серед мрiй i забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обiймах ночi,
Лист квiтцi рвiйно шелестить,
Травi струмок воркоче.

Вiдбились зорi у водi,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощi густi.
Там гнуться верби п'янi.

Як iскра ще в тобi горить
I згаснути не велiла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смертi ж — вiчнiсть цiла.

Чому ж стоïш без руху ти,
Коли ввесь свiт спiває?
Налагодь струни золотi:
Бенкет весна справляє.

I смiло йди пiд дзвiн чарок
З вогнем, з пiснями в гостi
На свято радiсне квiток.
Кохання, снiв i млостi.

Загине все без вороття:
Що вiзьме час, що люде.
Погасне в серцi багаття,
I захолонуть груди.

I схочеш ти вернуть собi,
Як Фауст, днi минулi...
Та знай: над нас — боги скупi.
Над нас — глухi й нечулi...

Смiються, плачуть солов'ï
I б'ють пiснями в груди:
Цiлуй, цiлуй, цiлуй ïï:
Знов молодiсть не буде!

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – О слово ріде орле скутий

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

Література на літо (11 клас)

Павло Тичина – Арфами-Арфами

Арфами, арфами —
золотими, голосними обiзвалися гаï
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квiтами-перлами
Закосичена.

Думами, умами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Нiжнотонними:
Буде бiй!
Вогневий!
Смiх буде, плач буде
Перламутровий...

Стану я, гляну я —
скрiзь поточки, як дзвiночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квiтами-перлами
Закосичена.
Любая, милая —
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вiй!
Смiх буде, плач буде
Перламутровий...

Павло Тичина

О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги...

О панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги...

Я Ваші очі пам'ятаю

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить:

«Ти рідну стрів!»

І раптом — небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші. —

Я ридаю. Сестра чи Ви? — Любив...

Дата добавления: 2015-07-08