кредитоспроможності (вартість власного капіталу є гарантією погашення отриманого кредиту);
фінансування ризику (сума власного капіталу може використовуватися для проведення ризикованих операцій господарської діяльності підприємства та здійснення ризикованих інвестицій);незалежності і влади (розмір власного капіталу визначає незалежність власників і його вплив на гос-подарську діяльність підприємства); розподілу доходів та активів (відповідно до внеску власників у капіталі здійснюється розподіл отриманого фінансового результату за звітний період та майна у разі ліквідації підприємства).
Оскільки мета створення підприємства — отримання прибутку, то реалізувати цю мету можна лише за збереження власного капіталу.Збереження капіталу, наприклад за рік, здійснюється в разі, якщо підприємство заробляє прибуток (водночас зберігає й нарощує власний капітал) за умови, що сума чистих активів на кінець року перевищує суму чистих активів на початок року після вилучення виплат власникам або внесків власників протягом звітного року.
Структуру Звіту про власний капітал побудовано за шаховим принципом та відповідно до структури Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4185.
Шаховий принцип побудови Звіту передбачає розміщення по горизонталі джерел утворення власного капіталу, а по вертикалі — статей з відображенням інформації про його зміни (збіль-шення або зменшення).За даними складу та змінами джерел власного капіталу користувачі фінансової звітності провадять докладну оцінку ефективності управління, визначають динаміку та перспективи економічних прав інвесторів.
Утворення власного капіталу здійснюється у такий спосіб:-внесенням власниками підприємства коштів та інших активів;-накопиченням отриманого прибутку.Сума власного капіталу може збіль-шуватися в результаті збільшення вартості активів (наприклад, дооцінка внесених активів).
Власний капітал за рівнем відповідальності поділяють на:-капітал, сума якого визначається в установчих документах, з обов’язковою державною реєстрацією і розмір якого не може бути меншим за встановлену законодавством суму;-нереєстрований капітал — додатково вкладений капітал для ведення господарської діяльності підприємства.Повне розкриття інформації про джерела формування власного капіталу мають забезпечувати дані про нього, відображені в розділі I «Власний капітал» пасиву Балансу.
161.Аудит фінансового стану суб’єкта господарювання
Аудит фін. стану П важливо починати з визначення платоспроможності і ліквідності. Згідно П(с)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» джерелами визначення показників фін. стану можуть бути: баланс (форма 1); звіт про фін.рез. та їх викор-ня (форма 2); звіт про фін.-майновий стан (форма 3); дані статистичних органів; дані оперативного обліку П; додаткова інф-я. Аудитор (аудит. фірма) може самостійно вибирати найбільш придатні показ-ники для аналізу фін. стану П. Результати аналізу повинні базуватися на інф-ї бух. звітності, достовірність якої підтверджена. Виділяють такі основні групи показників фін. стану П: показники ліквідності та платоспро-можності; фінансової стійкості; ділової активності; рентабельності та ін. Набір ек. показників, що хар-ють фін. стан і активність П, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: фін. стійкості, платоспроможності, ділової активності, рентабель-ності. Методика аналізу така: попе-редньо ознайомитись з результатами роботи П; розрахувати основні показники; порівняти розраховані значення з нормативними; віднести П до певного класу за фін. станом. Показники платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов’язання. Показники ділової активності хар-ють, наскільки ефективно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні показники оборотності. Показники рентабельності хар-ють прибутко-вість ді-сті П, розраховується як відношення отримуваного балансовою чистого прибутку до витрачених коштів. Одним з найважливіших показників П є показник (коефіцієнт) ліквідності = (грош. Кошти + короткострокові фін. вкладення) / короткострокові зобов’язання. У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгованість і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фін. стан П, його платоспроможність. З метою визначення цієї ситуації на П обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у готівку. Отже, аудит фін. стану П досліджує не лише фактичну ситуацію на П, його платоспроможність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення еф-сті госп-ня. Підсумковою стадією аналізу фін. стану є систематизація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фін.-госп. ді-сті П. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу доходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники виконання фін. плану П. Аудит фін. стану П завершується розробленням заходів щодо поліпшення маркетингової ді-сті, де передбачають підвищення ек. еф-сті ді-сті П, зміцнення внутрішньовиробничого госп. розра-хунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу П з участю економістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розробити більш конкретні орг.-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу П.
162.Огляд історичної фінансової інформації.
До спектру послуг, які прийнято називати аудиторськими та щодо яких Міжнародною федерацією бухгалтерів розроблені відповідні стандарти, а такогж згідно з рішенням Аудиторської палати України відносяться завдання з надання впевненості, що включають:
-аудит історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності;
-огляд історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності;
-виконання інших завдань з надання впевненості;
-супутні послуги.
Фінансова звітність(згідно з псбо1) - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Аудит історичної фінансової інформації - самий затребуваний вид аудиторських послуг, який переважно асоціюється із перевіркою фінансової звітності, складеної за національними чи міжнародними стандартами, та передбачає надання обґрунтованої впевненості стосовно предмету перевірки.
Огляд історичної фінансової інформації застосовується по відношенню до проміжної фінансової звітності. Замовлення на огляд здійснюється у тому випадку, коли клієнта може задовольнити надання обмеженої впевненості, а не обґрунтованої як за результатами аудиту, стосовно предмету перевірки. Зважаючи на порівняно нижчу вартість та коротші терміни виконання, замовлення на огляд мають відповідні переваги для клієнта.
На відміну від аудиту, який з високим (але не абсолютним) рівнем впевненості дозволяє аудитору висловити думку про перевірену фінансову інформацію, огляд обмежується меншою кількістю процедур – головним чином, запитами персоналу, відповідальному за складання такої інформації, та виконанням аналітичних процедур. В результаті користувачі фінансової інформації в більш короткі терміни і з меншими витратами можуть отримати середній рівень впевненості щодо достовірності даних фінансових звітів та їх відповідності встановленим вимогам.
Одна з послуг супутніх аудиту, відповідно до міжнародних стандартів аудиту (МСА): огляд фінансової інформації, про проведення якого домовилися аудитор, економічний суб'єкт і, можливо, будь-яка третя сторона.
За результатами проведення погоджених процедур при огляді фінансової інформації, аудитор не повинен готувати висновок, користувачі бухгалтерської звітності можуть з врахуванням цих результатів самостійно робити висновки про достовірність бухгалтерської звітності.
Ці процедури включають:
- запити і аналіз;
- перерахунок,
- порівняння і інші дії з перевірки точності записів;
- спостереження,
- інспекція,
- здобуття підтвердження.
Перед проведенням вказаних процедур аудитор повинен погоджувати із замовником наступні питання:
- характер завдання, але з вказівкою, що при проведенні погоджених процедур аудитор не може висловити думки про достовірність фінансової звітності;
- мета виконання погоджених процедур;
- склад фінансової інформації при проведенні погоджених процедур;
- об'єм погоджених процедур і тимчасові рамки їх проведення;
- формат звіту і обмеження по його поширенню.
Після цього, погоджені процедури можуть виконуватися аудитором, як відносно окремих показників (наприклад, об'єм продажів, величини прибутку підрозділу, величини дебіторської або кредиторської заборгованості і тому подібне), так і відносно якого-небудь елементу фінансової звітності (наприклад, звіту про прибутки і збитки) або фінансової звітності в цілому.
При цьому в звіті, аудитор повинен детально описати цілі погоджених процедур, щоб користувачі змогли оцінити характер і об'єм виконаної роботи. Звіт представляється лише тим сторонам (користувачам), які дали згоду на проведення погоджених процедур.
163.Поняття та класифікація подальших подій аудитором.
Поняття подальших подій та їх класифікація наведені в МСА560 «Подальші події», 570 «Безперервність»
Подальші події - події, що відбуваються між датою фінансових звітів та датою аудиторського висновку, і факти, виявлені після дати аудиторського висновку.МСБО 10 "Події після дати балансу" стосується відображення у фінансових звітах сприятливих і несприятливих подій, що відбуваються між датою фінансових звітів та датою затвердження фінансових звітів до публікації, та визначає два типи подій:
-ті, що надають докази щодо умов, які існували на дату фінансових звітів; та
-ті, що вказують на умови, які виникли після дати фінансових звітів.
Події що відбуваються до дати ауд висновку
Аудитор повинен виконати аудиторські процедури, розроблені для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів того, що всі події, які відбулися до дати аудиторського висновку, і які можуть потребувати коригування або розкриття інформації у фінансових звітах, були виявлені. Аудиторські процедури для визначення подій, які можуть потребувати коригувань або розкриття інформації у фінансових звітах здійснюються якнайближче до дати аудиторського висновку.
Факти, виявлені після дати аудиторського висновку, але до опублікування фінансових звітів
Аудитор не несе відповідальності за виконання аудиторських процедур або за запити щодо фінансових звітів після дати аудиторського висновку. Протягом періоду з дати аудиторського висновку до дати опублікування фінансових звітів відповідальність за інформування аудитора про факти, які можуть вплинути на фінансові звіти, несе управлінський персонал.
Якщо після дати аудиторського висновку, але до дати опублікування фінансових звітів аудиторові стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансові звіти, аудитор повинен розглянути, чи треба внести зміни до фінансових звітів, обговорити це питання з управлінським персоналом та вжити заходів відповідно до обставин.
Факти, виявлені після опублікування фінансових звітівПісля опублікування фінансових звітів аудитор не має жодних обов'язків здійснювати запити щодо таких фінансових звітів.
Якщо після опублікування фінансових звітів аудиторові стає відомо про факт, який існував на дату аудиторського висновку, та який, якби був відомий на цю дату, змусив би аудитора модифікувати свій висновок, аудитор повинен розглянути, чи треба переглянути фінансові звіти, обговорити це питання з управлінським персоналом та вжити заходів відповідно до обставин.
164.Оцінка аудитором подальших подій та їх вплив на вид аудиторського висновку.
Норматив № 20 "Події, що мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку" встановлює відповідальність аудитора за результати подій, що виникають після дати складення фінансової звітності клієнтом, але до підписання аудиторського висновку, або за результати подій, що виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства (такі події нижче називатимуться "подальші події"). Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок.
Існує два основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства:
• події, що забезпечують подальше підтвердження умов, які існували на дату фінансової звітності;
• події, що відображають нові умови, які настають після дати представлення фінансової звітності.
Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо.
Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання вис-новку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася.Коли керівництво вносить зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності.
Якщо клієнт не вносить потрібні виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, з яким аудитор знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікації звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку.
Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється.
У МСА 710 зазначається, що при проведенні аудиторської перевірки фінансових звітів за поточний період, аудитор (за певних незвичайних обставин) може дізнатися про суттєві викривлення, які впливають на фінансові звіти попереднього періоду, щодо яких було надано немодифікований висновок. За таких обставин, аудитор повинен розглянути рекомендації МСА 560 "Подальші події" та:а) якщо фінансові звіти за попередній період були переглянуті та опубліковані повторно з новим аудиторським висновком, аудитор повинен переконатися в тому, що відповідні числові дані узгоджуються з переглянутими фінансовими-звітами;б) якщо фінансові звіти за попередній період не переглядались та не були опубліковані повторно, а відповідні числові дані не були належно відкориговані, і/або не було відповідного розкриття інформації, аудитор повинен надати модифікований висновок щодо фінансових звітів за поточний період, беручи до уваги відповідні числові дані, включені до них.
165.Оцінка аудитором можливості безперервної діяльності підприємства.
На завершальному етапі аудиту (перед тим, як скласти висновок та звіт про перевірку звітності) аудитору необхідно оцінити можливість подальшого функціонування підприємства-клієнта, оскільки цей аспект має безпосередній вплив на зміст та вид аудиторського висновку. МСА 570 встановлює стандарти щодо обов'язків аудитора під час аудиту фінансових звітів щодо застосування припущення про безперервність діяльності підприємства, зокрема, стосовно розгляду оцінки управлінського персоналу здатності суб'єкта господарювання продовжувати безперервну діяльність. Оцінка припущення про безперервність діяльності пов'язана із судженням у конкретний момент часу про майбутні результати подій або умов, що є невизначеними по своїй суті. При цьому відповідними є такі фактори:1)Як правило, рівень невизначеності, пов'язаної з результатом події або обставин, значно підвищується залежно від того, наскільки далекого майбутнього стосуються судження щодо результатів події або обставин. 2)Будь-яке судження про майбутнє ґрунтується на інформації, що існує в момент винесення такого судження. Наступні події можуть суперечити судженню, що було обґрунтованим на момент його винесення;3)Розмір і складність структури суб'єкту господарювання, характер і умови його діяльності, а також ступінь впливу зовнішніх факторів впливають на судження про результати події або обставин.
Події або обставини, які окремо або разом можуть породжувати значні сумніви щодо припущення про безперервність діяльності підприємства:
1)Фінансові:-Стан чистих зобов'язань або чистих короткострокових зобов'язань;-Строкові позики, термін погашення яких наближається, за відсутності реальної перспективи погашення або подовження терміну позики; надмірне покладання на коротко-строкові позики для фінансування довгострокових активів;-Ознаки, які вказують на припинення фінансової підтримки тощо
2)Операційні: -Втрата ключового управлінського персоналу без належної заміни;-Втрата основного ринку, франшизи, ліцензії або основного постачальника;-Проблеми з робочою силою або дефіцит важливих матеріалів.
3)Інші:-Невідповідність законодавчим вимогам щодо капіталу та іншим законодавчим вимогам;
-Розглянуті в суді або в органі регулювання позови (якщо такі позови будуть задоволені) стосовно суб'єкта господарювання, які можуть мати своїм результатом вимоги, що ймовірно не будуть виконані;-Зміни в законодавстві або політиці уряду, які можуть негативно вплинути на суб'єкт господарювання.
Аудитор несе відповідальність за розгляд відпо-відності використання управлінським персоналом припущення про безперервність діяльності під-приємства при підготовці фінансових звітів та за розгляд наявності суттєвих невизначеностей, що їх треба розкрити у фінансових звітах стосовно здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Аудитор не може передбачити майбутні події або обставини, що можуть спричинити припинення підприємством його діяльності на безперервній основі. Відповідно, відсутність в аудиторському висновку будь-яких посилань на невизначеність щодо діяльності суб'єкта господарювання на безперервній основі, не може розглядатись як гарантія здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі.
166.Вплив припущення про безперервність або значних сумнівів щодо безперервності на аудиторський висновок.
Важливим завданням при підбитті підсумків аудиторської перевірки є оцінювання можливості подальшого функціонування підприємства. Кон-цепція постійної діяльності підприємства закладена в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», у яких зазначено один із основних принципів ведення бухгалтерського обліку і підготовки фінансової звітності — принцип безперервності діяльності (оцінювання активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи із припущення, що його діяльність триватиме далі).
Існує Міжнародний стандарт аудиту 570 «Безперервність», у якому пояснюється доречність припущень про безперервність діяльності підпри-ємства, яке перевіряється, наводяться ознаки, що свідчать про можливість припинення функціону-вання суб'єкта господарювання, аудиторські докази, які можуть стати підтвердженням цього, а також пояснюється, як оцінка аудитором постійності діяльності підприємства-клієнта впливає на його висновок щодо всієї фінансової звітності.
Згідно з пп. 26—29 МСА 570 у разі виявлення умов чи обставин, які можуть стати підставою для значних сумнівів щодо здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, аудитор повинен:
а)здійснити огляд планів управлінь-кого персоналу щодо майбутніх дій на підставі його оцінки припущення про безперервність діяльності підприємства;б)зібрати через проведення необхід-них процедур достатні та відповідні аудиторські докази для підтвердження або спростування існування суттєвої невизначеності, у тому числі розглянути вплив будь-яких планів управлінського персоналу та інших пом'якшувальних факторів;
в) попросити управлінський персонал надати письмові пояснення стосовно його планів на майбутнє.
Безперервності діяльності впливає на вид аудиторського висновку. Якщо виявлено суттєву невизначеність при відповідному застосуванні припущення про безперервність діяльності під-приємства, то аудитор розглядає:а)чи відображають фінансові звіти відповідно події або обставини, які породжують значні сумніви в здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, та чи відображають вони плани управлінського персоналу стосовно цих подій або обставин;б)чи вони чітко зазначають суттєву невизначеність, пов'язану з подіями або обста-винами, які можуть стати підставою для значних сумнівів щодо здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, а отже, суб'єкт господарювання може виявитись нездатним реалізувати свої активи та виконати свої зобов'язання у процесі звичайної діяльності.Якщо у фінансових звітах здійснено відповідне розкриття інформації, аудитор повинен висловити безумовно-позитивну думку, але при цьому модифікувати аудиторський висновок, включивши до нього пояснювальний параграф, у якому зазначається існування суттєвої невизна-ченості стосовно подій чи обставин, що можуть стати підставою для значних сумнівів у здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, і який привертає увагу до приміток у фінансових звітах, що розкривають інформацію щодо питань, зазначених вище.У надзвичайних випадках (наприклад, у ситуацій коли існує багато суттєвих невизна-ченостей, які мають важливе значення для фінансових звітів), аудитор може розглянути доцільність відмови від висловлення думки замість того, щоб додавати пояснювальний параграф.;Якщо інфор-мація не була відповідно розкрита у фінансових звітах, аудитор повинен висловити умовно-позитивну або негативну думку, відповідно до МСА 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» (параграфи 45—46). У висновку треба зробити конкретне посилання на наявність суттєвої невизначеності, яка може призвести до значних сумнівів щодо здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі
Якщо аудитор вважає, що суб'єкт господарювання, фінансові звіти якого були підготовлені на основі припущення про безперервність діяльності підприємства, не зможе продовжувати своєї діяльності на безперервній основі, то він повинен висловити негативну думку.
167.Відповідальність аудитора за повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові.
Згідно МСА 260 "Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові" аудитор повинен повідомляти інформацію з питань аудиту, яку виявлено під час аудиторської перевірки фінансових звітів і яка має значення для управління, найвищому управлінському персоналові суб'єкта господарювання.Аудитору слід встановити осіб, що належать до найвищого управлінського персоналу, яким слід повідомляти інформацію з питань аудиту, що має значення для управління.
Ефективність повідомлення інформації підвищу-ється за допомогою налагодження конструктивних робочих взаємовідносин між аудитором та найвищим управлінським персоналом. Ці взаємо-відносини розвиваються за умови збереження професійної незалежності й об'єктивності. Аудитор повинен розглянути інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління й одержана під час аудиту фінансових звітів, і повідомити про неї вищий управлінський персонал. Аудитор повинен інформувати найвищий управлінський персонал щодо невідкоригованих викривлень, зібраних аудитором під час аудиту, які були визначені управлінським персоналом як несуттєві як поодинці, так і всі разом для фінансових звітів, взятих в цілому. Повідомляючи інформацію найвищому управлінському персоналові, аудитор повинен інформувати найвищий управлінський персонал про те, що: - інформація з питань аудиту, що її повідомляє аудитор, включає тільки ту інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління, й на яку він звернув увагу в результаті проведення аудиторської перевірки; - аудиторська перевірка фінансової звітності не призначена для виявлення всієї інформації з питань аудиту, яка може цікавити найвищий управлінський персонал. Отже, в процесі аудиту зазвичай виявляється не вся така інформація.
Аудитор повинен вчасно повідомляти інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління. Це дає можливість особам, що відповідають за управління, вжити відповідних заходів.
Для того, щоб домогтися своєчасного повідомлення інформації, аудитор обговорює з особами, які відповідають за управління, порядок і терміни повідомлення інформації. Іноді в зв'язку з характером інформації з питань аудиту аудитор може повідомити про неї раніше, ніж це було попередньо погоджено.
Аудитор може повідомляти інформацію найвищому управлінському персоналу усно або письмо. На рішення аудитора про те, повідомляти інформацію усно чи письмово, впливають такі фактори: -розмір, операційна структура, організаційно-правова форма суб'єкта господарювання і процес повідомлення інформації на суб'єкті господарювання, де проводиться аудиторська перевірка; - характер, чутливість і важливість інформації з питань аудиту, яка має значення для управління; - домовленості щодо регулярних зустрічей або звітування про інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління; - обсяг постійних контактів та кон-такти, що їх підтримує аудитор з найвищим управлінським персоналом.
Аудитор розглядає, чи може повідомлена раніше інформація з питань аудиту, яка має значення для управління, вплинути на фінансові звіти поточного року. Аудитор розглядає, чи має ця інформація, як і раніше, значення для управління, і чи треба знову повідомляти про неї найвищий управлінський персонал.Вимоги національних професійних бух- галтерських організацій, законодавчі або норма-тивні акти можуть установлювати обов'язки щодо конфіденційності, які обмежують інформацію, що повідомляється аудитором з питань аудиту, яка має значення для управління. Аудитор звертається до таких вимог, законів і нормативних актів перш, ніж повідомляти інформацію особам, які відповідають за управління. Іноді потенційні конфлікти між етичними і правовими зобов'язаннями аудитора щодо конфіденційності та звітності можуть мати складний характер. У цих випадках аудитор може звернутися до юриста за консультацією.
Вимогами національних професійних бухгал-терських організацій, законодавчими або нормати-ними актами можуть установлюватися зобов'язання аудитора щодо повідомлення інформації з питань аудиту, яка стосується управління. Ці додаткові вимоги про повідомлення інформації не охоплені цим МСА, однак вони можуть впливати на зміст, форму і терміни подання інформації найвищому управлінському персоналові.
168.Процес повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові та його документування аудитором.
МСА 260 - повідомлення аспектів аудиту особам, наділеним керівними повноваженнями
Доведення до відома керівників питань, пов’язаних з аудитом.Аудитор повинен повідомляти ін-формацію з питань аудиту, яку виявлено під час аудиторської перевірки фінансових звітів і яка має значення для управління, найвищому управлінь-ському персоналові суб'єкта господарювання.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 22 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |