116.Інформування управлінського персоналу, правоохоронних та регуляторних органів про виявлені факти шахрайства та невідповідність підготовки та подання фінансово-економічної інформації законодавчим і нормативним вимогам.
Дане питання регулюється МСА 240.
Якщо аудитор отримав докази того, що шахрайство існує або може існувати, важливо довести це питання до відома управлінського персоналу відповідного рівня в максимально стислий строк. Це необхідно, навіть якщо питання можна вважати незначним (наприклад, незначна розтрата праців-ником на низькому рівні в організації суб'єкта господарювання). Визначення того, управлінський персонал якого рівня є відповідним, — це питання професійного судження, на яке впливають такі фактори, як ймовірність змови, характер та розміри підозрюваного шахрайства. Зазвичай управлінський персонал відповідного рівня принаймні на один рівень вищий від рівня осіб, які могли бути причетними до підозрюваного шахрайства.
Повідомлення інформації найвищому управлін-ському персоналові Повідомлення аудитором інформації найвищому управлінському персоналові може бути усним чи письмовим. МСА 240 ідентифікує фактори, що їх розглядає аудитор, визначаючи, чи повідомляти усно або письмово. Через характер та чутливість шахрайства, в якому бере участь старший управлінський персонал, або шахрайства, що призводить до суттєвого викривлення в фінансових звітах, аудитор своє-часно повідомляє про такі питання та може вважати необхідним повідомляти про такі питання також й письмово.У деяких випадках аудитор може вважати доречним повідомляти інформацію найвищому управлінському персоналові, коли аудиторові стає відомо про шахрайство за участю працівників, крім управлінського персоналу, яке не призводить до суттєвого викривлення. Так само, найвищий управлінський персонал може бажати бути поінформованим про такі обставини. Процесу обміну інформації допоможе, якщо аудитор і найвищий управлінський персонал узгоджують на ранньому етапові аудиту характер та обсяг повідомлення інформації щодо цього.
За виняткових обставин, коли аудитор має сумніви щодо чесності або доброчесності управлінського персоналу чи найвищого управлінського персоналу, аудитор може вважати доречним отримання юридичної консультації для допомоги у визначенні плану дій.
Інші питання, пов'язані з шахрайством
Інші питання, пов'язані з шахрайством, які слід обговорювати з найвищим управлінським персоналом суб'єкта господарювання, можуть охоплювати, наприклад:- проблеми щодо характеру, обсягу та періодичності оцінок управлінським персоналом діючих процедур контролю щодо попередження и виявлення шахрайства й ризику того, що фінансові звіти можуть бути викривленими;- відсутність відповідного розгляду управлінським персоналом ідентифікованих суттє-вих слабостей внутрішнього контролю або відсут-ність відповідних дій у відповідь на ідентифіковане шахрайство;- оцінка аудитором середовища контролю суб'єкта господарювання, включаючи й питання компетентності та чесності управлінського персоналу;- дії управлінського персоналу, що можуть свідчити про неправдиву фінансову звітність, наприклад, обрання та застосування управлінським персоналом облікових політик, які можуть указувати на намагання управлінського персоналу управляти доходами задля введення в оману користувачів фінансових звітів через вплив на їх сприйняття результатів діяльності та прибутковості суб'єкта господарювання;
- питання щодо достатності та повноти санкціонування операцій, що не входять виходять за межі звичайного ходу бізнесу.
Повідомлення інформації регулятивним та правоохоронним органам
Професійний обов'язок аудитора дотримуватися конфіденційності інформації про клієнта може виключати можливість повідомлення про шахрайство сторони за межами суб'єкта господарювання-клієнта. Проте юридична відповідальність аудитора варіюється в різних країнах і, за певних обставин, обов'язок конфіденційності може скасовуватися статутом, законом або судами загальної юрисдикції. У деяких країнах аудитор фінансової установи має закріплений законом обов'язок повідомляти про випадок шахрайства органам нагляду. Крім того, в деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомляти про викривлення відповідним органам у випадках, коли управлінський та найвищий управлінський персонал не вживають виправних заходів.
Аудитор може вважати доречним отримати юридичні консультації, щоби визначити відповідний план заходів за конкретних обставин, метою яких є з'ясування кроків, необхідних під час розгляду аспектів інтересів громадськості в ідентифікованому шахрайстві.
Міркування, що стосуються суб'єктів господарювання в державному секторі
У державному секторі вимоги до повідомлення про шахрайство, незалежно від того, чи було воно виявлено в процесі аудиторської перевірки, можуть підлягати дії конкретних положень повноважень на аудит або відповідного законодавства чи нормативних актів.
117. Послідовність проведення аудиту
Аудит можна уявити як технологічний процес, в якому необхідні аудиторські процедури здійснюються у встановленому порядку і реалізуються за допомогою сукупності організаційних, методичних і технічних методів, способів та прийомів. Виходячи із терміну, змісту і призначення виконуваних аудитором процедур, процес аудиторської перевірки умовно можна поділити на окремі складові. У спеціальній літературі не існує єдиної думки щодо того, якими термінами називати ці складові.
Напереконання деяких авторів (Петрик), процес аудиторської перевірки доречно поділити на п'ять основних етапів:
1-й етап – підготовчий;
2-й етап – проміжний;
3-й етап – етап фізичної перевірки;
4-й етап – аудит статей звітності (основний);
5-й етап – заключний.
Підготовчий (червень – поч. липня того року за який перевіряється звітність). На цьому етапі здійснюється вивчення потреб клієнта, готується інформація про нього, складаються документи, визначаються цілі і задачі аудиторської фірми, а також перелік аудиторських послуг, що надаються. Отже, на даному етапі аудитор повинен:
- Провести загальне знайомство з підпр-вом. При цьому він повинен враховувати результати попередніх аудиторських перевірок та наслідки контролю іншими установами й організаціями;
- Провести загальну оцінку служби внутр. контролю (Аудитору корисно провести експрес-аналіз фін стану, розрахувати основні показники, що характеризують його)
- Оцінити аудиторський ризик та суттєвість (аудитор оцінює загальну величину аудиторського ризику та приймає рішення про можливість прийняття замовлення на проведення і аудиторської перевірки).
Після визначення загального підходу до проведення перевірки, її основних цілей і завдань аудитору слід розробити план та і програму аудиту. Паралельно з розробленням плану та програми аудиту визначається група аудиторів, яка виконуватиме перевірку. Підсумком першого етапу є укладення Договору на аудиторську перевірку та надсилання підприємству-клієнту від імені аудит фірми, ЛИСТА-зобов'язання, в якому додатково роз'яснюються права, обов'язки та відповідальність сторін, зазначається перелік видів інформації, документів, які мають бути передані для перевірки аудитору.
Проміжний. Цей етап аудиту, як правило, повинен здійснюватись у вересні-жовтні того року, звітність якого буде перевірятись. Аудитор проводить детальний аналіз, оцінку надійності та ефективності системи внутрішнього контролю підприємства- клієнта. З цією метою він повинен за допомогою спеціальних процедур упевнитись, що система внутр контролю підприємства дає достатню гарантію того, що:-всі господарські операції та інша важлива, суттєва інформація в повному обсязі відображаються в облікових записах;-помилки або пропуски в обліковій інформації регулярно виявляються у процесі здійснення внутрішніх контрольних процедур;-активи і пасиви, що відображаються в бухгалтерських записах і звітності, існують і записуються в правильних сумах.
Якщо система надійна і діє ефективний внутрішній контроль, то аудитор може дозволити собі провести менш детальне тестування достовірності обліку і звітності. У випадку ненадійності внутрішнього контролю або у разі його повної відсутності аудитору слід упевнитись у точності звітності за допомогою виконання великої кількості детальних перевірок. На проміжному етапі аудитор повинен також перевірити дотримання підприємством загальноприйнятих принципів обліку, з'ясувати структуру системи бухгалтерського обліку. Фізична перевірка. Цей етап повинен здійснюватись під час проведення інвентаризації на підп-стві (жовтень, листопад, грудень). Строки заздалегідь узгоджуються й офіційно повідомляються аудитору. Важливими завданнями, які повинні бути вирішені аудитором на етапі фізичної перевірки, є оцінка повноти відображення даних в обліку та контроль правильності оцінки матеріальних запасів, готової продукції і незавершеного виробництва. Про всі виявлені на даному етапі аудиту недоліки повідомляється у письмовому вигляді керівникові підприємства-клієнта.
Аудит статей звітності. Це основний етап аудиту, який проводиться після закінчення звітного періоду та підготовки усіх необхідних форм річної звітності (кінець січня, лютий, березень). На цьому етапі проводиться детальна перевірка кожного показника фінансової звітності, проводиться аналітичний огляд статей фінансової звітності, і визначається динаміка їх розвитку, проводиться коригування на рахунках (за згодою керівника). Виявлені недоліки, помилки, суттєві викривлення інформації у фінансовій звітності повідомляються офіційним листом керівникові підприємства. За результатами проведених аудиторських процедур аудитор складає проміжні висновки щодо кожної статті звітності.
Заключний. Це узагальнюючий підсумковий етап, на якому на підставі попередньо зібраних аудиторських доказів складається Звіт про проведену аудиторську перевірку та аудит висновок (думка) про достовірність перевіреної звітності. Аудиторський висновок формулюється з урахуванням подальших подій, які сталися після дати складання звітності, але до дати закінчення аудиторської перевірки. Звіт і висновок щодо аудиторської перевірки передається № замовникові, аудиторське досьє здається до архіву аудиторської фірми. У зарубіжній практиці обов'язковим є присутність аудитора на загальних річних зборах акціонерів (власників). Вважаємо, що такий досвід було б корисно запровадити і для вітчизняних підприємств.
118.Етапи (стадії) проведення аудиту. Організація процесу планування аудиту.
Етапи ауд перевірки:1 Підготовчий: не пізніше червня, липня. - провести загальне знайомство з підприємством; - зробити загальну оцінку системи внутр контролю; - оцінити ризик і суттєвість; - укладання договору і листа-зобовязання; - призначення групи аудиту, керівника; - встановити строки; - методи і підходи до ауд перевірки; - планування(план і програма аудиту). 2 Проміжний: кін вересня, жовтень - детальне тестування системи внутр контролю; - перевірка дотрим бухг принципів; - аналітична оцінка статей звітності за 9 місяців; - за потреби внесення коректив до плану і програми перевірки. 3 Етап фізичної перевірки: жовт, лист,грудень - контроль результатів інвен-таризації; - перевірка реальної наявності активів п-ва; - встановити належність цих активів; - переко-натись у правильності проведення інвентаризації (інструкція про провед. інвент)
4 Аудит статей звітності(основний):кін січня-квітень - детальна перевірка кожного показника фін.звітності; - аналіт огляд всього року; - визнач динаміки розвитку; - коригув. на рахунках; - проміжні звіти по фін звітності5 Заключний:- оцінити можливість безперервності діяльності п-ва; - оцінити можливість впливу подальших подій на п-во; - лист-підтвердження; - ауд звіт; - ауд висновок; - рекомендації п-ву щодо подальшої д-ті; - присутність аудитора на заг зборах акціонерів(аудитор не коментує д-ть керівництва, лише показники); - передача робочих документів аудитора у архів ауд фірми.
Організація планування аудиторської діяльності
- Стратегічне(Розробка і складання стратегічного плану аудит ді-сті; Коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до стратегічного плану
-Поточне (рік, квартал)(Розробка і складання плану аудит фірми на поточний рік; Коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до плану)
- Оперативне(Заг план конкретної аудит перевірки та інших послуг; Програма конкретної аудиторської перевірки;Коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до плану і програми)
Організація процесу планування аудитуАудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Тому планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани — на поточний рік. Це потрібно для того, щоб чітко розрахувати штат, кошторис фірми, перспективи розвитку тощо.
Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит фінансової звітності, бухгалтерського балансу, законності і достовірності господарсько-фінансових операцій і правильності їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно чітко спланувати кожну перевірку.
Планування аудиторської перевірки — це система заходів, спрямованих на ефективне і своєчасне проведення аудиту.
Необхідність планування Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:
1)вона дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта.
2)допоможе утримати в межах розумного витрати на аудит.3) дозволить уникнути непорозумінь із клієнтом.
Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і повинно забезпечувати:
отримання необхідної інформації про стан бух обліку й ефективність внутр контролю;
встановлення очікуваного рівня довіри внутр контролю;
- визначення змісту, часу проведення й обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;
- координацію виконуваних робіт по збору й аналізу інформації,
Вимоги та рекомендації щодо планування аудиту визначені МСА 300 «Планування», згідно з яким аудитори й аудиторські фірми України мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.
Мета планування Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити найбільш детально. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.
119.Документальне оформлення процесу планування.
МСА 300 Планування аудиту фін звітів
Процес планування передбачає складання 2ох документів:
Заг плану аудиту:
-розуміння адуитором бізнесу клієнта
-розуміння системи обліку і внут контролю
-визначення ризиків і суттєвості
-запланований характер, час та обсяги процедур оцінки ризиків і подальших аудиторських процедур
-координація, керівництво, супроводження, нагляд та аналіз
тощо
Програми проведення аудиту – продовження заг плану аудиту і повинна містити визначення характеру, строків і обсягу запланованих аудиторських процедур, які необхідно виконати для реалізації плану. Є одночасно інструкцією дл виконавців і засобом контролю якості проведення аудиту. Передбачає використання таких методів
-тестів контролю – збір інфо про фціонування на під-ві системи БО та внут контролю
-процедур перевірки по суті – процедури, для того щоб упевнитися в правильності відображення в БО оборотів і залишків по рахунках та тотожності останніх з показниками фін звітності.
120.Дії аудитора на початку процесу планування.
МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів»
Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов’язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Планування аудит робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій. Характер планування в значній ступені залежить від організац форми, розміру і виду діяльності підпр, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підпр. Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека того, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень. Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудит плану і аудит процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудит процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підпр.У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.
Під час планування необхідно брати таку інформацію: • умови конкретного договору (строки, порядок звітування перед клієнтом і т. д.); • останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту; • визначені найбільш важливі питання аудиту; • рівень довіри до системи внутрішнього контролю; • зміст облікової політики замовника та її зміни; • розрахований чи просто оцінений рівень суттєвості (допустимої помилки); • умови, що потребують особливої ретельності (наявність пов’язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);• необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника; • зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.
Зміст планів повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:
1. Ознайомлення з діяльністю замовника, аналіз поточних економічних умов (зовнішніх і внутрішніх);
2. Отримання знань про облікову систему, політику і процедури внутрішнього контролю;
3. Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;
4. Координацію і контроль виконуваних робіт.
Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому суттєвість помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві:
- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства; - найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового стану а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту; - розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства.
А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:
- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;
- можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології в аудиті;
- освіченості аудитора в питаннях бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.
Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішенні питання щодо продовження співпраці. Його часто ще називають попереднім плануванням. Після укладення договору розпочинаються роботи першого рівня планування. Призначаються конкретні виконавці, хоча попередньо аудитор оцінює можливості проведення робіт і визначені замовником терміни з врахуванням професійного рівня свого персоналу, його зайнятості у інших перевірках. Також під час укладання договору вирішується необхідність залучення експертів з окремих питань чи помічників аудитора. Як правило, західні фірми призначають для аудиту групу у складі керівника, старшого аудитора, помічників аудитора (асистентів) та визначають партнерів, один з яких контролюватиме якість виконання робіт. Отже, якісний кількісний склад під час призначення виконавців слід враховувати: терміни і види робіт. На цьому етапі також готується попередній бюджет склад витрат часу. Для його розрахунку приймаються до уваги попередня оцінка властивого ризику контролю, рівня суттєвості, попередній досвід та основні види робіт, що підлягають виконанню. До ризиків контролю і рівня суттєвості відносять: - оцінка аудитором ризиків контролю - це ефективність системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, а саме її спроможності попереджувати і виявляти помилки на підприємстві, та оцінка розміру особистої ризики не виявлення суттєвих помилок в звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, та визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту; - визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту по кожному виду операцій; - ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніш помилки; - визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивного судження бухгалтера.
121. Загальна стратегія аудиту. Питання, які розглядає аудитор під час вибору загальної стратегії аудиту.
МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів»
Планування аудиту ділиться на дві частини:
1. Складання загальної стратегії аудиту;
2. Складання детального плану аудиту
Складання загальної стратегії аудита починається на етапі оцінки ризиків і містить у собі визначення ресурсів і строків щодо процедур по оцінці ризиків і загальних процедур по процедурах у відповідь на оцінені ризики й випуску аудиторського звіту. По ходу роботи загальна стратегія аудиту може змінюватися, у зв'язку з відкриттям нових обставин, аудиторських висновків і іншої отриманої інформації.Документуватися загальна стратегія аудита може у формі меморандуму, який повинен включати:
1. Характер угоди й час виконання процедур;
2. Результати аудита минулого періоду;
3. Зміни в суб'єкті в поточному періоді;
4. Будь-які зміни, які необхідно внести в загальну стратегію аудита або детальний план аудиту;
5. Спеціальну відповідальність кожного учасника команди по проекту.
Стратегія аудиту встановлює масштаб, строк і підхід до аудиту й служить керівництвом до складання детального плану аудита.
Питання для розгляду:1. Резуль-тати минулого досвіду аудита (включаючи тести контролю, на які можна покластися в поточному періоді) і інших завдань для суб'єкта;2. Відповідні дії керівництва на виявлені слабкості у внутрішньому контролі;
3. Необхідні ресурси персоналу й необхідні знання для аудита. Розглянути необхідність експертів для розгляду складних, спеціалізованих і ділянок з високим ризиком;4. Час аудита, включаючи час на інвентаризацію й інші необхідні процедури;5. Більш ефективний метод для відповіді на ризики істотних викривлень, як на рівні фінансової звітності, так і на рівні тверджень;6. Вплив інформаційних технологій на аудита;7. Прагнення керівництва розробити й впровадити розумний внутрішній контроль, включаючи наявність належної документації такого внутрішнього контролю;8. Можливості для керівництва зловживання повноваженнями;9. Необхідність включення елемента несподіванки у виконання аудиторських процедур.Останній крок у розробці загальної стратегії аудита полягає у встановленні в характері, часі й тривалості використання ресурсів, необхідних для аудита.
У суб'єктах де керівництво готує звіти різним особам, наділеним керівними повноваженнями, загальна стратегія аудита повинна бути обговорена з ними в писемній формі, включаючи:1. Загальну стратегію аудита;2. Строки аудита;
2. Будь-які додаткові вимоги або обмеження.
122.План проведення аудиту. Перелік аудиторських процедур в складі плану проведення аудиту (програма аудиту).
Дане питання регулює МСА 300 «ПЛАНУВАННЯ АУДИТУ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ»
Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.
Планування — це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.Програма аудит перевірки — це основа детального планування часу і витрат.Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом. План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму
Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:
Розуміння аудитором бізнесу клієнта
Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю
- Визначення ризиків і суттєвості
- Види, час і повнота процедур
- Координація, керівництво, супроводження і нагляд.
Загальний план аудиту включає такі питання:
• умови договору на виконання аудиту;• зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання;• відповідальність аудитора згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність";
• відповідальність замовника (клієнта) за подану фін звітність;• система і форма бух фін обліку;• фін звітність, використана для аудиту; • виконавці аудиту;• тривалість аудит перевірки;• бюджет часу і затрат;• визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;• ступінь довіри до системи бух фін обліку і внутр контролю;• робота внутр аудиторів і масштаби їх залучення;• сутність і обсяг аудит доказів;• умови, що вимагають особливої уваги;• аудит ризик;• залучення експертів.
У загальному плані аудиту рекомендується передбачати:які конкретні питання слід перевірити, щоб висновки за результатами аудиту були об'єктивними;які суттєві обставини слід проаналізувати під час перевірки;
які вибіркові плани аудиту варто розробити;
формування аудит групи, її чисельність та кваліфікацію фахівців, які будуть залучені до проведення перевірки;розподіл аудиторів у відповідності з їхніми професійними якостями на конкретні ділянки аудит перевірки;
з якими стандартами, законодавчими і нормативно-правовими актами слід ознайомити групу аудиторів;
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 47 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |