бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту;
інструктаж усіх членів групи, ознайомлення їх з особливостями фінансово-господарської діял підприємства;контроль керівника групи за виконанням плану та якістю роботи асистентів за веденням ними робочої документації та належним оформленням результатів аудиту;роз'яснення керівником аудит групи методичних питань;документальне оформлення особливої думки окремого виконавця під час виявлення розбіжностей в оцінці конкретного факту між керівником аудит групи і рядовим її членом.
Програма аудиту - це документ, що містить: завдання аудиту для конкретного об'єкту (системи контролю певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку, циклу господарських операцій тощо); процедури, необхідні для виконання поставлених завдань; обсяги і терміни їх виконання. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську програму включається також перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. Преференційні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція для асистентів та контролю правильності виконаних робіт. Для підвищення якості планування, скорочення витрат часу, як правило, використовують заздалегідь розроблені стандартні програми перевірки, які аудитор повинен уважно відкоригувати з врахуванням особливостей їх застосування в умовах конкретного підпр, оцінки системи внутр контролю. Зміни у план і програму можуть вноситись навіть під час здійснення процедур підтвердження з висвітленням причин.
123.Використання стандартних програм аудиту в процесі його планування та здійснення.
МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів»
Аудитор розробляє і документально оформляє ауд.програму. У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих ауд.процедур повинні збігатися з заг-м планом проведення аудиту. Ця програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми проведенням аудиту та контролювати роботу аудиторів. В ауд.програму включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення ауд.тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення ауд.програми слід упорядкувати ауд.процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий викор-ся аудитором у процесі підготовки й обгрунтування ауд.звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до ауд. програми, документуються. З метою правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; осн. ділянки роботи і розділи обліку, які будуть перевірені; хар-р перевірки (суцільна чи вибіркова); закріплення обов'язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту. Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на П і яку користь може принести ця перевірка. Програма ауд.перевірки передається керівникові П для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника П у програму можуть бути внесені зміни. Госп.операції аудитори досліджують за доп.методичних прийомів та відпов-х ауд.процедур. Ауд.процедура — це певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних ауд.доказів на конкретній ділянці аудиту. Аудит може досліджувати всі госп.операції за період, або вибірковим способом. У процесі дослідження викор-ть загальнонаукові (сукупність принципів і категорій матеріалістичної діалектики та загальнонаукової теорії пізнання; базуються на викор-і таких прийомів, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, аналогія і моделювання, системний і функціонально-вартісний аналіз); і конкреті методичні прийоми вивчення операцій і процесів госп.дія-ті. Так, на великих П аудитор широко використовує дедуктивні методичні прийоми для виявлення конфліктних ситуацій у госп.дія-ті (збільшення браку продукції, неконкурентоспроможність продукції на ринку), які потім досліджують за доп.органолептичних (інвентаризація, контрольні заміри) та докум-х (дослідження документів, які відображають госп.операції) методичних прийомів. Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту госп.операцій із застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об'єкти контролю й уникнути помилок. На стадії планування обов'язковими є процедури, які дають змогу ауд.фірмі пересвідчитися в незалежності її посадових осіб усіх рівнів відносно клієнта. Аудитору, відповідальному за проведення аудиту, потрібно перевірити щорічні анкети фахівців і пересвідчитися в тому, що персонал, відібраний для аудиту, справді незалежний від клієнта. Небажані практично будь-які ділові відносини з близькими родичами, особливо, якщо вони обіймають керівні посади або можуть впливати на зміст фін.звітів клієнта. Потрібно також вивчити суми, які надходили будь-коли від клієнта на рахунок аудиторської фірми, з тим щоб пересвідчитися, що вони не мають хар-у кредиту і не впливають, таким чином, на незалежність фірми. Аудитор повинен мати такий рівень знань про бізнес клієнта, який дасть змогу йому спланувати і провести аудит відповідно до загальноприйнятих ауд.стандартів. Такий рівень знань забезпечить аудитору розуміння подій, що виникають, а отже і якісну перевірку фін.звітності. Тобто, конкретними ауд.процедурами є 1). перевірка; 2). спостереження; 3).опитування та підтвердження; 4).підрахунок; 5). аналітичні процедури
124.Уточнення плану проведення аудиту, особливості планування першого аудиторського завдання.
Дане питання регулюється МСА 300 «Планування аудиту».
Протягом усієї тривалості аудиту його загальний план аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором. В результаті неочікуваних обставин, зміни умов або отримання аудиторських доказів в результаті виконання аудиторських процедур у аудитора може виникнути необхідність внесення уточнень або змін як в загальну стратегію аудиту, так і в план аудиту, та, внаслідок цього, в попередньо заплановані характер, час та обсяг подальших аудиторських процедур на основі переглянутих міркувань щодо оцінених ризиків. Це може статись у випадку, коли аудитор отримує інформацію, що значно відрізняється від інформації, наявної на час планування аудиторських процедур. Так, наприклад, в результаті виконання процедур по суті аудитор може отримати аудиторські докази, які будуть суперечити аудиторським доказам, отриманим в результаті тестування операційної ефективності контролю.
Щодо планування першого завдання то треба більш детально і скрупульозно розглянути всі чинники, які зможуть скоротити трудомісткість роботи, назначити до виконання найдосвідченіших аудиторів, задля зменшення ймовірності, що план не буде виконано внаслідок недостатності досвіду.
126.Поняття аудиторських доказів та основні вимоги до них.
Згідно з МСА 500 аудиторські докази - це вся інформація, яку використовує аудитор для формулювання висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка; вони охоплюють інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації. Не очікується, що аудитори розглядатимуть всю інфор-мацію, яка може існувати. Аудиторські докази, які є накопичувальними за характером, охоплюють аудиторські докази, отримані від аудиторських процедур, виконаних в ході аудиторської перевірки, і можуть містити аудиторські докази, отримані з інших джерел, таких як попередні аудиторські перевірки та процедури контролю якості на фірмі щодо прийняття клієнтів та продовження роботи з ними.Основними вимогами до аудиторських доказів є їх достатність та відповідність. Достатність - це критерій кількості аудиторських доказів. Відповідність - це оцінка якості аудиторських доказів, тобто їх доречності та достовірності щодо підтвердження класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації і пов'язаних з нею тверджень або виявлення викривлень в них. На кількість необхідних аудиторських доказів впливає ризик викривлення (чим вищий ризик, тим більше аудиторських доказів може знадобитися), а також якість таких аудиторських доказів (чим вища якість, тим менше потрібно аудиторських доказів). Відповідно, достатність та відповідність аудитор-ських доказів взаємозалежні. Однак отримання більшої кількості аудиторських доказів не може компенсувати їхню низьку якість.
127.Достатність та відповідність аудиторських доказів.
Аудиторські докази - це вся інформація, яку отримують аудитори з метою формулювання аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність.Вимоги до аудиторських висновків: достатність і відповідність
Достатність - це критерій кількості аудиторських доказів. Відповідність - це оцінка якості аудиторських доказів, тобто їх доречності та достовірності щодо підтвердження класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації і пов'язаних з нею тверджень або виявлення викривлень в них. На кількість необхідних аудиторських доказів впливає ризик викривлення (чим вищий ризик, тим більше аудиторських доказів може знадобитися), а також якість таких аудиторських доказів (чим вища якість, тим менше потрібно аудиторських доказів). Відповідно, достатність та відповідність аудитор-ських доказів взаємозалежні. Однак отримання більшої кількості аудиторських доказів не може компенсувати їхню низьку якість.
На достовірність аудиторських доказів впливає їхнє джерело та характер; вона залежить від конкретних обставин, за якими їх одержують
Незважаючи на визнання можливості існування винятків, наведені далі загальні правила щодо достовірності аудиторських доказів:- аудиторські докази достовірніші, якщо отримані з незалежних джерел за межами суб'єкта господарювання;- аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел, достовірніші, якщо відповідні процедури внутрішнього контролю є ефективними;- аудиторські докази, отримані безпосередньо аудитором (наприклад, спостереження за застосуванням контролю), достовірніші, ніж аудиторські докази, отримані непрямо або шляхом припущення (наприклад, запит про застосування контролю);- аудиторські докази достовірніші, якщо вони існують у формі документів, що зберігаються на паперових, електронних чи інших носіях (наприклад, стенограма зборів, записана під час їх проведення, достовірніша, ніж пізніше усне подання обговорюваних питань);- аудиторські докази, отримані із оригіналів документів, достовірніші, ніж аудиторські докази, отримані з ксерокопій чи копій, переданих факсом.Для отримання аудитором достовірних аудиторських доказів, інформація, на якій базуються аудиторські процедури, повинна бути повною та точною.Аудитор застосовує професійне судження та ставиться з професійним скептицизмом, оцінюючи кількість та якість аудиторських доказів і, отже, їхню достатність та відповідність для підтвердження аудиторської думки.
Дане питання регулюється МСА 300 «Планування аудиту».
Протягом усієї тривалості аудиту його загальний план аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором. В результаті неочікуваних обставин, зміни умов або отримання аудиторських доказів в результаті виконання аудиторських процедур у аудитора може виникнути необхідність внесення уточнень або змін як в загальну стратегію аудиту, так і в план аудиту, та, внаслідок цього, в попередньо заплановані характер, час та обсяг подальших аудиторських процедур на основі переглянутих міркувань щодо оцінених ризиків. Це може статись у випадку, коли аудитор отримує інформацію, що значно відрізняється від інформації, наявної на час планування аудиторських процедур. Так, наприклад, в результаті виконання процедур по суті аудитор може отримати аудиторські докази, які будуть суперечити аудиторським доказам, отриманим в результаті тестування операційної ефективності контролю.
Щодо планування першого завдання то треба більш детально і скрупульозно розглянути всі чинники, які зможуть скоротити трудомісткість роботи, назначити до виконання найдосвідченіших аудиторів, задля зменшення ймовірності, що план не буде виконано внаслідок недостатності досвіду.
126.Поняття аудиторських доказів та основні вимоги до них.
Згідно з МСА 500 аудиторські докази - це вся інформація, яку використовує аудитор для формулювання висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка; вони охоплюють інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації. Не очікується, що аудитори розглядатимуть всю інфор-мацію, яка може існувати. Аудиторські докази, які є накопичувальними за характером, охоплюють аудиторські докази, отримані від аудиторських процедур, виконаних в ході аудиторської перевірки, і можуть містити аудиторські докази, отримані з інших джерел, таких як попередні аудиторські перевірки та процедури контролю якості на фірмі щодо прийняття клієнтів та продовження роботи з ними.Основними вимогами до аудиторських доказів є їх достатність та відповідність. Достатність - це критерій кількості аудиторських доказів. Відповідність - це оцінка якості аудиторських доказів, тобто їх доречності та достовірності щодо підтвердження класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації і пов'язаних з нею тверджень або виявлення викривлень в них. На кількість необхідних аудиторських доказів впливає ризик викривлення (чим вищий ризик, тим більше аудиторських доказів може знадобитися), а також якість таких аудиторських доказів (чим вища якість, тим менше потрібно аудиторських доказів). Відповідно, достатність та відповідність аудитор-ських доказів взаємозалежні. Однак отримання більшої кількості аудиторських доказів не може компенсувати їхню низьку якість.
127.Достатність та відповідність аудиторських доказів.
Аудиторські докази - це вся інформація, яку отримують аудитори з метою формулювання аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність.Вимоги до аудиторських висновків: достатність і відповідність
Достатність - це критерій кількості аудиторських доказів. Відповідність - це оцінка якості аудиторських доказів, тобто їх доречності та достовірності щодо підтвердження класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації і пов'язаних з нею тверджень або виявлення викривлень в них. На кількість необхідних аудиторських доказів впливає ризик викривлення (чим вищий ризик, тим більше аудиторських доказів може знадобитися), а також якість таких аудиторських доказів (чим вища якість, тим менше потрібно аудиторських доказів). Відповідно, достатність та відповідність аудитор-ських доказів взаємозалежні. Однак отримання більшої кількості аудиторських доказів не може компенсувати їхню низьку якість.
На достовірність аудиторських доказів впливає їхнє джерело та характер; вона залежить від конкретних обставин, за якими їх одержують
Незважаючи на визнання можливості існування винятків, наведені далі загальні правила щодо достовірності аудиторських доказів:- аудиторські докази достовірніші, якщо отримані з незалежних джерел за межами суб'єкта господарювання;- аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел, достовірніші, якщо відповідні процедури внутрішнього контролю є ефективними;- аудиторські докази, отримані безпосередньо аудитором (наприклад, спостереження за застосуванням контролю), достовірніші, ніж аудиторські докази, отримані непрямо або шляхом припущення (наприклад, запит про застосування контролю);- аудиторські докази достовірніші, якщо вони існують у формі документів, що зберігаються на паперових, електронних чи інших носіях (наприклад, стенограма зборів, записана під час їх проведення, достовірніша, ніж пізніше усне подання обговорюваних питань);- аудиторські докази, отримані із оригіналів документів, достовірніші, ніж аудиторські докази, отримані з ксерокопій чи копій, переданих факсом.Для отримання аудитором достовірних аудиторських доказів, інформація, на якій базуються аудиторські процедури, повинна бути повною та точною.Аудитор застосовує професійне судження та ставиться з професійним скептицизмом, оцінюючи кількість та якість аудиторських доказів і, отже, їхню достатність та відповідність для підтвердження аудиторської думки.
128.Види аудиторських доказів.
Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок. Ауди-торські докази одержують шляхом належного поєд-нання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.
Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються аудиторських доказів, отриманих як при тестуванні систем контролю, так і під час здійснення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їхньої якості й надійності та їх відповідності конкретному твердженню.Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характеру для підтвердження одного і того ж твердження.Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не досліджує всієї інформації, наявної в його розпорядженні, й не здійснює суцільної перевірки її, а визначає тільки основні елементи, які в цілому характеризують стан суб'єкта підприємницької діяльності.
Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, отримані від третьої особи) більш надійні, ніж отримані з внутрішніх джерел. Аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші у разі наявності ефективних систем обліку і внутрішнього контролю. Аудиторські докази, отримані за допомогою проведених тестів, надійніші за ті, що отримані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання. Якщо аудиторські докази одержані з різних джерел, різного характеру і відповідають один одному, то вони більш переконливі.
У разі неможливості одержати достатні належні аудиторські докази аудитор має дати позитивний висновок із застереженнями або негативний висновок.
Види аудиторських доказів: прямі, другорядні, усні, візуальді, документальні.
129. Джерела та процедури отримання аудиторських доказів.
Згідно МСА 500 «Аудиторські докази», аудиторські докази(АД) – вся інформація, яку отримують аудитори з метою формування аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. Джерелами отримання АД є: - с-ма обліку, - матеріали контролю, - адміністрація та персонал, - внутрішні аудитори, - треті особи. Напрямками отримання АД є: 1. Тести системи контролю, що виконуються з метою отримання АД щодо ефективності: * стр-ри с-ми БО і внутрішнього контролю; * функціон-ня засобів внутрішнього контролю протягом звітного періоду. 2. Процедури перевірки по суті – це тести, що виконуються з метою отримання АД для виявлення суттєвих викривлень у фінансовій звітності (детальні тести госп. Операцій і сальдо рахунків, аналітичні процедури). Відповідно МСА 520 «Аналітичні процедури», аналітичні процедури (АП) – аналіз суттєвих коефіцієнтів та тенденцій, включає наступне вивчення відхилень та взаємозв’язків, які не узгоджуються з іншою значимою інформацією або які мають відхилення від прогнозованих сум. Види АП: а) порівняння даних клієнта і даних вцілому по галузі; б) порівняння даних клієнта з аналогічними даними за попередній період; в) порівнянні даних клієнта фактичних з результатами які очікував клієнт; г)порівняння даних клієнта з результатами, які очікував аудитор; д) порівняння даних клієнта у бухгалтерській звітності із іншою небухгалтерською ін-цією. Аналітичні процедури можуть використовуватися за такими 3-ма напрямами: 1) Використовуються як процедури оцінки ризиків і для розуміння суб’єкта господарювання і його середовища. 2) Можуть використовуватися як процедури перевірки по суті, якщо вони більш ефективні ніж детальні тести та для зменшення ризику суттєвого викривлення. 3) Для загального огляду фінансової звітності наприкінці аудиту.
30.Рівні надійності аудиторських доказів.
Аудиторські докази — це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання — внутрішнього чи зовнішнього.Згідно МСА 500 «Аудиторські докази» при оцінці надійності доказів варто враховувати чотири правила:1) докази, отримані із зовнішніх джерел, надійніше отриманих із внутрішніх джерел;2) докази, отримані із внутрішніх джерел, більш надійні, якщо системи бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю ефективні;3) докази, зібрані аудитором, надійніше доказів, наданих суб'єктом;4) докази у формі документів і письмових заяв надійніше заяв, представлених в усній формі.
Якщо докази, отримані з різних джерел, суперечать один одному, аудитор повинний провести додаткові процедури з метою з'ясування реального стану справ. Якщо є серйозні сумніви із приводу істотного затвердження, аудитор повинний одержати достатні й доречні докази для усунення таких сумнівів. Якщо це не вдається, то він повинний виразити умовно-позитивну думку або відмовитися від вираження думки.Перевірка бухгалтерських регістрів і документів дає аудиторські докази різного рівня надійності залежно від їх характеру, джерела отримання й ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, відносять: документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються на підприємстві.
131.Поняття аудиторської документації (робочих документів аудитора).
Документація аудитора = це робочі документи, які складаються аудитором чи для аудитора або які отримані та зберігаються аудитором у зв’язку з проведенням аудиту.Аудитор повинен своєчасно формувати аудиторську документацію, яка забезпечує:а) достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку;б)докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосовних законодавчих та нормативних вимог.
Своєчасна підготовка достатньої та відповідної документації з аудиторської перевірки допомагає підвищити якість аудиту та дозволяє провести ефективну перевірку огляду та оцінку отриманих аудиторських доказів та висновків, зроблених аудитором до завершення складання аудиторського висновку. Ймовірно, що документація, підготовлена під час виконання роботи є більш точною, ніж документація, підготовлена в подальшому.
Документація з аудиту може існувати у формі даних на папері, електронних або інших носіях. До її складу входять, наприклад, аудиторські програми, аналізи, меморандуми з окремих питань, стислі описи важливих аспектів, листи-підтвердження та листи-пояснення управлінського персоналу, контрольні листи та листування (включаючи електронне) стосовно важливих питань. Якщо це вважається за необхідне, до складу документації з аудиторської перевірки можуть входити виписки чи копії документів суб'єкта господарювання, наприклад, важливі та конкретні контракти та угоди. Тим не менш, документація з аудиторської перевірки не замінює облікові записи суб'єкта господарювання. Документація з аудиторської перевірки з конкретного завдання з аудиторської перевірки збирається в аудиторський файл. Як правило, аудитор вилучає з документації з аудиторської перевірки попередні проекти робочих документів та фінансових звітів, нотатки, що відображають його неповні або попередні міркування, попередні копії документів, в яких були виправлені друкарські або інші помилки, та дублікати документів.
132.Мета складання аудиторської документації (робочих документів).
Дане питання регламентується МСА 230 «Документація з аудиту» Документація аудитора – робочі документи, що склад аудиторами або для аудитора, або які отримані та зберігаються аудитором у зв’язку з проведенням аудиту.
Мета складання: 1) вони використ. для допомоги при плануванні і проведенні аудиту.; 2) для здійснення нагляду та контр. роботи аудитора чи його асистентів; 3) Для збору та документального оформлення аудиторських доказів; 4) надання можливості аудиторській групі звітувати про свою
роботу;5) збереження запису питань постійної важливості для майбутніх
аудиторських перевірок
Своєчасна підготовка достатньої та відповідної документації з аудиторської перевірки допомагає підвищити якість аудиту та дозволяє провести ефективну перевірку огляду та оцінку отриманих аудиторських доказів та висновків, зроблених аудитором до завершення складання аудиторського висновку
Склад і обсяг робочої документації визначається його професійними судженнями.
133. Вимоги до аудиторської документації та її види.
Робочі документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.
До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документ-тації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.
При оформленні робочої документації слід дотримуватися таких вимог:
* на першій сторінці кожного робочого документа вказуються назва аудиторської фірми, назва підприємства, період перевірки та дата перевірки документації клієнта;
* кожному робочому документу дається назва, наприклад: "Аудит основних засобів", "Аудит порядку і проведення інвентаризації";
* для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документові присвоюється код (шифр).
* на кожному документі проставляється прізвище аудитора, який фактично підготував його.
Робочі документи включають:
* інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства;* необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;* інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію, яка регулює діяльність підприємства;* документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;* документацію про порядок планування аудиту;* аналіз важливих показників та тенденцій;* документацію, яка відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий результат за кожною з них; * список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;* висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;* листування з клієнтом з окремих питань або нотатки про проведені бесіди та обговорення;* копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які мають відношення до перевірки;* копії фінансових звітів клієнта;* опис змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;* висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки.
Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб:* забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведен-ня аудиторської перевірки поточного року;* підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;* забезпе-чувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;* служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 35 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |