На підставі цих складових розроблена модель аудиторського ризику у вигляді формул:
AР = ВР · РК · РН,
або АР = ВР · РК · РАП · РТД,
або АР = ВР · РВК · РСО · РАП · РТД,
де АР — аудиторський ризик; ВР — властивий ризик; РН — ризик невиявлення помилок, РК — ризик контролю; РВК — ризик невідповідності системи внутрішнього контролю; РСО — ризик неефективності організації системи бухгалтерського обліку; РАП — ризик аналітичних процедур; РТД — ризик тестування деталей.При цьому необхідно враховувати те, що аудиторський ризик не може бути рівним нулю, тоді як властивий ризик, ризик системи контролю та ризик невиявлення помилок також не можуть бути рівними нулю. Допустимим рівнем аудиторського ризику (можливості похибки) в світовій практиці прийнято вважати ризик на рівні від 1 до 5 % від підсумку балансу, залишків на рахунках бухгалтерського обліку, фінансових результатів тощо.
103.Ризик бізнесу, ризик суттєвого викривлення фінансово-економічної інформації та їх взаємозв’язок. (МСА 200„аудиторський ризик та суттєвість”)
СГ здійснює свою дія-сть у контексті галузевих, нормативних та інших внутр.та зовн. факторів. Для врахування цих факторів упр-кий персонал СГ визначає мету, яка є загальним планом для СГ. Стратегія є операційним підходом, за яким упр-кий персонал має намір досягти визначеної мети. Мета та стратегія СГ з часом можуть змінюватись.
Ризики бізнесу є ширшими порівняно з суттєвим викривленням фінансових звітів, хоча вони і охоплюють останні. Ризик бізнесу, зокрема, може виникнути в результаті змін або через їх складність. Нездатність визнати необхідність змін також може призвести до виникнення ризику. Ризики бізнесу можуть виникнути, наприклад, внаслідок: 1.розробки нових продуктів або послуг, які можуть потерпіти невдачу на ринку; 2.ринку, якого недостатньо для підтримки продукту або послуги; 3.недоліків продукту або послуги, які можуть викликати появу зобов'язань чи ризику репутації.
Розуміння ризиків бізнесу, з якими може зіткнутися СГ, збільшує ймовірність виявлення ризику суттєвого викривлення, оскільки більшість ризиків бізнесу з часом матимуть фін наслідки та вплив на фін звіти. Проте А-тор не несе відповідальності за оцінку всіх ризиків бізнесу, оскільки не всі ризики бізнесу можуть викликати ризики суттєвого викривлення.
Ризик бізнесу може мати безпосередні наслідки для ризику викривлення, якщо йдеться про класи операцій, залишки на рахунках і розкриття інформації на рівні тверджень або про фінансові звіти в цілому.
Отже, висновок А-тора щодо можливості суттєвого викривлення в рез-ті ризику бізнесу робиться в контексті обставин СГ.
Ризики суттєвого викривлення на рівня фін звітів — це ризики, що стосуються
фін звітів в цілому та можуть потенційно вплинути на значну кількість тверджень.
Ризики такого характеру не є обов'язково ризиками, що стосуються конкретних тверджень на рівні
класу операцій, залишку на рахунку або розкриття інформації. Вони швидше репрезентують
обставини, які можуть збільшити ризик суттєвого викривлення на рівні твердження,
Ризики на рівні фін звітів можуть мати особливе значення для аудитора при розгляді ним
ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства.
104.Чинники, що впливають на розмір аудиторського ризику.
АР регулюється МСА 200, 315, 330
Аудиторський ризик – можливість того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність, яка містить суттєву недостовірну інформацію і тим самим будуть введені в оману користувачі фінансової звітності. Аудиторський ризик виникає під впливом загальних ризиків бізнесу, які впливають на фінансову звітність.
Аудиторський ризик у цілому перебуває в прямо пропорційній залежності від процедурного ризику (ризику невиявлення) і в обернено пропорційній залежності від планованого додаткового отримання в процесі тестування аудиторських свідчень. Скорочення аудиторського ризику веде до скорочення ризику невиявлення, але при цьому збільшується обсяг даних для тестування з метою одержання свідчень.
Розмір оцінки аудиторського ризику може не тільки виражатися у відсотках, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, а й визначатися аудитором усно: "низький", "середній", "високий", що часто застосовується на практиці.
105.Складові аудиторського ризику.
АР регулюється МСА 200, 315, 330
АР–можливість того, що А-тор висловить невідповідну думку про фін. звітн., яка містить суттєву недостовірну інфо і тим самим будуть введені в оману користувачі цієї звітності.
АР виникає під впливом заг. ризиків бізнесу, які впливають на фін. звітність.
Ризик суттєвого викривлення
А-тора цікавлять суттєві викривлення, і він не несе відповідальності за виявлення викривлень, несуттєвих для фін. звітів у цілому.Суттєвість та АР взаємозв'язані.
А-тор розглядає ризик суттєвого викривлення на заг.рівні фін.звітів, який означає ризики суттєвого викривлення, що стосується всіх фін. звіт. у цілому, та потенційно може впливати на багато тверджень. Ризики такого хар-ру пов'язані з середовищем контролю С-кта госп-ння, погіршення ек. умов, недосконалістю навичок та знань персоналу, сумнівності подальшої дія-ті та безперервності дія-ті П-ва, викривлення внаслідок шахрайства.
А-тор розглядає ризик суттєвого викривлення на рівні класу операцій, залишку на рах. та розкриття інф-ії, так як такий аналіз прямо допомагає визначити характер, час та обсяг подальших аудит-ких процедур на рівні тверджень. А-тор намагається отримати достатні та відповідні аудит-кі докази на рівні класу операцій, залишку на рахунку та розкриття інф-ії.
Ризик суттєвого викривлення на рівні тверджень складається з таких двох компонентів:
- "властивий ризик" - це чутливість твердження до викривлення, яке може бути суттєвим, окремо або в сукупності з іншими твердженнями
"ризик контролю" - це ризик того, що не можна буде своєчасно запобігти викривленню, яке може відбутися у твердженні та бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, або його не можна буде своєчасно виявити та виправити за допом. сист. внутр.. контролю С-кта госп-ння. Цей ризик є функцією ефект. структури та функт-ння сист. внут. контролю в досягненні цілей С-кта госп-ння щодо складання фін. звітів С-кта госп-ння. Деякий ризик контролю існує завжди внаслідок властивих обмежень системи внутр. контролю.
Властивий ризик та ризик контролю - це ризики С-кта госп-ння; вони існують незалежно від адит-кої перевірки фін. звітів. Від А-тора вимагається оцінити ризик суттєвого викривлення на рівні тверджень як основи для подальших аудит-ких процедур, хоча така оцінка є більше судженням, ніж точною оцінкою ризику.
Оцінку ризику суттєвого викривлення можна виражати в кількісних одиницях, наприклад у відсотках, або некількісних одиницях.
Ризик невиявлення пов'язаний з характером, часом та обсягом ауд-ких процедур, які визначає А-тор для зменшення ауд-кого ризику до прийнятно низького рівня. При даному рівні ауд-кого ризику прийнятний рівень ризику невиявлення обернено пропорційний оцінці ризику суттєвого викривлення на рівні тверджень.
106.Поняття властивого ризику. Поняття ризику контролю. Поняття ризику не виявлення помилок.
АР регулюється МСА 200, 315, 330
АР складається з:
властивий (невід'ємний) ризик;
ризик системи контролю (ризик контролю);
ризик невиявлення помилок (ризик невиявлення).
Властивий (невід'ємний, притаманний) ризик -це
здатність до суттєвих перекручень залишку по певному бухг-ому рах-ку, по певній категорії, певному класу операцій або здатність до перекручень по цих показниках з перекручення по інш. рах-ах чи операціях за умови відсутності відповідних засобів внут-ого контр.
Зовн. чинники:політика держави,конкуренція,
ризик збуту, геогр. розташування. Внут. чинники: сист. упр-ння і прийняття рішень, взаємовідносини з клієнтом, страхув-я майна. Джерела: попередні ауд перевірки, рез-ти опитувань, спостережень, статист. дані, вибіркові вивчення.
Ризик системи контролю (ризик контролю) — це ризик того, що викривлення, яке має місце відносно сальдо рах-ку, класу операцій і яке може бути суттєвим окремо або в комплексі з викривленнями сальдо інших рах-ків, класу операцій, не буде своєчасно попереджено, виявлено та виправлено за допом. сист. бухг-ого обліку і внутр. контролю.
А Аудитор бере до уваги: освіту і кваліфікацію, досвід роботи, кіл-сть обліковців, особисті якості, нормативну базу
Ризик невиявлення помилок (ризик невиявлення) — являє собою ризик того, що ауд-кі процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки (перекручення), що існують у залишку по певному рах-ку, певній категорії операцій. Ці помилки можуть бути суттєвими окремо самі по собі або у комплексі з перекрученнями помилками) по інших залишках чи операція
107.Методика визначення величини аудиторського ризику.
АР регулюється МСА 200, 315, 330
Важливим питанням для А-ра є методика визначення величини ауд-ого ризику. Єдиної такої методики немає. Вона, як правило, розробляється кожною ауд. фірмою або окремим А-ром відповідно до умов конкретної перевірки. Прийнятна величина заг. ауд. ризику становить 1-5% (0,01-0,05). Вибираючи методику визначення ауд. ризику і його допустиму величину, необхідно виконувати конкретні умови перевірки, її термін, хар-р дія-сті клієнта, компетентність і кваліфікацію А-тора, його попередній досвід ауд-ких перевірок і багато інших факторів. Загальна методика (модель) розрахунку ауд. ризику, може бути виражена такою формулою: АР = ВР * РК * РН, де АР – аудиторський ризик; ВР – властивий ризик(імовірність появи суттєвих викривлень в даних обліку та звітності); РК – ризик системи внутрішнього контролю(імовірність того, що орг.-ція с-ми внут. контролю не дозволить упередити, виявити та своєчасно виправити суттєві викривлення); РВ – ризик невиявлення помилок аудитором(імовірність того, що застосовані ауд. процедури не дозволять А-тору виявити суттєві викривлення, наявні в обліку та звітн. клієнта на момент перевірки). Важливими особливостями визначання величини АР А-тором є те, що: а) аудитор ніколи повністю не може покладатися на системи БО внутр.. контролю під-ва, оскільки в цьому випадку контроль зводиться до обліку; б) А-тор не має права встановлювати високий рівень ризику невиявлень при досить високих ризиках систем обліку і внутр.. контролю; в) ауд. перевірка буде вважатися проведеною належним чином, якщо А-тор встановить низький ризик невиявлень навіть при повній недовірі до сист. обліку і внутр.. контролю. АР визначається або у %, або у вигляді коефіцієнтів, або словами: АР «низький», «середній», «високий». Суттєвою вважається помилка, виявлена в процесі А-ту, яка значно викривляє фін. стан підпр-ва, змінює рез-тат його дія-сті або розмір якої більше 5% підсумку балансу.
108.Методика регулювання загального аудиторського ризику аудитором.
АР регулюється МСА 200, 315, 330
АР - це можливість того, що А-тор може висловити невідповідну думку про фін. звітність, яка містить суттєву недостовірну інф. і тим самим будуть введені в оману користувачі цієї звітності.
Згідно МСА 200 «МЕТА ТА ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ АУДИТУ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ» Аудитор отримує та оцінює ауд-кі докази для одержання обгрунтованої впевненості в тому, чи відображають фін. звіти справедливо і достовірно (або чи подають достовірно, у всіх суттєвих аспектах) інф. відповідно до застосовної концептуальної основи фін. звітності. Концепція обґрунтованої впевненості визнає, що існує ризик невідповідності ауд-ої думки. Ризик того, що А-тор висловить невідповідну аудит. думку, коли фін. звіти суттєво викривлені, відомий як "аудиторський ризик".
Ауд-рові слід планувати та виконувати ауд. перевірку для зменшення ауд-ого ризику до прийнятно низького рівня, який узгоджується з метою перевірки. А-тор зменшує ауд. ризик шляхом розробки та виконання ауд. процедур для отримання достатніх та відповідних ауд. доказів, щоби бути в змозі формулювати обґрунтовані висновки, на яких базуватиметься ауд. думка.
109.Суттєвість в аудиті. Взаємозв’язок між суттєвістю та аудиторським ризиком.
Згідно МСА 320 «Суттєвість в аудиті» інф. є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може впливати на екон. рішення користувачів, які приймаються на підставі данних фін.звітів. Існує 3 рівні суттєвості помилок:
1 рівень – помилки, суми яких є настільки незначними, що не можуть вплинути на недостовірність звітн. і на ек. рішення користувачів (як правило А-тор надає безумовно позитивний висновок).
2 рівень – помилки, що можуть дещо вплинути на прийняття рішення користувачами інф., але ці неточності стосуються окремих не ключових статей фін.звітності, а звітність в цілому відображає реальний стан справ на підпр-ві(А-тор надає умовно-позитивний ауд. висновок).
3 рівень – ті, які ставлять під сумнів достовірність, об’єктивність, повноту і законність всієї звітн. в цілому і виправляти які керівник відмовляється (негативний ауд. висновок)
Оцінка суттєвості:якісна–незаконні виплати, невірні записи(пропуск записів); недотримання мінім. рівня певних фін. показників; відношення керівників до достовірності звітності. Кількісна–1) у абсол. величині (грн);2) відносна величина суттєвості (%): щодо бухг-кого балансу, щодо звіту про фін. рез-ат.
Між суттєвістю й ауд. ризиком є зворотний взаємозв'язок, тобто, чим вище рівень суттєвості, тим нижче аудиторський ризик, і навпаки. А-тор враховує зворотній взаємозв'язок між суттєвістю й ауд. ризиком при визначенні хар-ру, розрахунку часу та обсягу ауд. процедур.
Ауд. оцінка суттєвості й аудит. ризику на початковій стадії планування може відрізнятися від оцінки після оцінки рез-тів ауд. процедур. Це може бути викликано зміною обставин або зміною знань А-тора в рез-ті виконання ауд. процедур.
110.Методика визначення рівня суттєвості.
Суттєвість регламентується МСА 320 «Суттєвість в аудиті». Інф. є суттєвою якщо її відсутність або перекручення може впливати на екон. рішення користувачів, які приймаються на підставі даних фін. звіт. Оцінка суттєвості проводиться через якісні і кількісні аспекти. Якісний полягає в тому, що окремі викривлення даних обліку і звітності можуть мати вплив на користувачів фін.інформ. незалежно від кількісної величини.Суттєвими незалежно від розміру викривлень вваж.:1)викривлення умисного харак-теру чи шахрайство керівництва;2) викрив-лення основних фін. показників(прибуток-збиток); 3)вик-ривлення які можуть вплинути на рішення користувачів фін.зв. незалежно від кільк. величини. Кількісне визначення суттєвості здійснюється через застосування індуктивного чи дедуктивного підходу. А-тору необх. визначити,які дані він буде використовувати для визначення С-ті.(середньо-арифметичні дані чи на кінець зв. періоду).
Розрахункове значення рівня суттєвості визначається множенням фактичних даних фін. звітності на частку суттєвості вибраного показника. Середнє значення рівня суттєвості по всіх показниках і є загальним рівнем суттєвості. Отримане значення заг. рівня суттєвості є осн-ю для подальшого розрах-ку суттєвості за елем-ми. для цього варто знати вагу кожної статті в балансі і перемножити її на загальну величину суттєвості.
111. Поняття помилок і шахрайства та шляхи їх виявлення. Ознаки шахрайства.
Регулюється МСА 240
Під час план-ня та проведення процедур А-ту і звітування А-тор повинен оцінити ризик існування суттєвих перекручень у фін. звітн. підп.-ва, що можуть бути рез-том звичайних помилок або наслідком шахрайства.
Помилка - ненавмисне перекручення фін. інф. внаслідок арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів госп. дія-сті, наявності майна, вимог і зобов'язань.
А-тор відповідає за ауд. висновок про фін. звітн. підп.-ва і не повинен відповідати за виявлення фактів шахрайства і помилок, що можуть істотно вплинути на достовірність фін. звітн. підп.-ва. Проте А-тор повинен отрим. гарантії відсутності істотних випадків і фактів такого роду для написання позитивного ауд. висновку. Однак не всі випадки шахрайства і помилок можуть бути виявлені А-ром. Тому А-тор несе відповідальність за правильність використаних під час А-ту процедур перевірки.
Шахрайство - навмисно неправильне відобр-ня і представлення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підпр-ва. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фальсифікації первинних документів, регістрів обліку і звітності, навмисних змінах записів у обліку, що перекручують сутність фін. і госп. операцій з метою порушення укр.-ого законодавства і прийнятої на підп.-ві облікової політики, навмисного відображення неправильної оцінки А-вів і застосування неправильних методів їх списання та пропуску або приховання рез-тів дія-сті, незаконного отримання в особисту власність грошово-матер. цінностей.
Існують ознаки, що свідчать про можливості здійснення шахрайства на підприємстві, а саме:наявність несанкціонованих операцій; відсутність первинних документів, облікових регістрів, договірної документації тощо.
Обов’язки з попередження та виявлення фактів шахрайства та помилок покладається на керівництво підпр-ва і здійсн-ся шляхом впровадження та безперервної роботи ефект-их систем бухг-ого обліку і сист. внутр.-ого контролю.
А-тори в ході перевірки зобов’язані виявити ту їх частину, в результаті якої перекручена звітність у цілому. Відхилення в бухгалтерській звітності можуть бути суттєвими і несуттєвими, допущені навмисно і ненавмисно.
Для визначення шахрайства аудитору необхідно:
визначити мотиви шахрайства у клієнта; ознайомитись із персоналом; встановити умови, що можуть сприяти можливості здійснення випадків шахрайства; виявити ознаки шахрайства шляхом виконання аналітичних процедур, тощо.
112.Виявлення помилок та випадків шахрайства. Дії аудитора при виявленні помилок і шахрайства.
Згідно з МСА 240 помилка - ненавмисне перекручення фін інф-ї в рез-ті ариф-них або логічних помилок в облікових записах і розрах-ах, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправ представлення в обліку фактів госп. дія-сті, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображ записів в обліку. Маніпуляція обліковими записами - умисне викор-ня неправильних (некоректних) бух проводок або сторнуючих записів з метою перекручення даних обліку і звітності.Фальсифікація бух док-в і записів -оформлення наперед неправильних або фальсифікованих документів бух обліку і записів у реєстрах бухобліку.
Невідповідне відобр записів у реєстрах обліку- ненавмисне або навмисне відображення фін інф-ї в сист. рах-ків у неповному обсязі, в оцінці, яка відрізняється від прийнятих норм і таке інше. А-тор повинен повідомити про виявлене шахрайство або помилки керівнику підпр-ва, навіть тоді, коли він припускає, що помилки (шахрайство) можуть існувати і це може не вплинути на фін. звітн. підпр-ва стосовно шахрайства, то А-тор має оцінити участь у цьому керівних осіб.
В обов’язки А-тора не входить повідомляти про порушення ще когось крім власників; А-тори мають зберігати таємницю, що визначено у статті 19 ЗУ «Про ауд. дія-сть». Сторонні користувачі фін. звітн. мають право вимагати надходження інф. про рез-ти проведеного А-ту і ознайомлення з ауд. висновком тільки від керівництва або власника
Шахрайство - навмисно неправильне відобра-ження і представлення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підпр-ва. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фальсифікацію первинних документів, реєстрів обліку і звітності, навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фін. і госп. операцій з метою порушення укр законодавства, або прийнятої на п-ві облікової політики, навмисно неправ оцінці А-вів і методів їх списання, навмисному пропуску або приховуванні резул-тних записів або документів, навмисному не висвітленні змісту відображених операцій, незаконному отриманні в особисту власність грошово-мат цінностей, невідповідному відображенню записів в обліку.
113.Вплив помилок та шахрайства на достовірність фінансово-економічної інформації та результати роботи аудитора.
Згідно з МСА 240 помилка – це ненавмисне перекручення фін. інф. внаслідок арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів госп. дія-сті, наявності майна, вимог і зобов'язань.
Шахрайство - навмисно неправильне відобр-ня і представлення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підпр-ва. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фальсифікації первинних документів, регістрів обліку і звітності, навмисних змінах записів у обліку, що перекручують сутність фін. і госп. операцій з метою порушення укр.-ого законодавства і прийнятої на підп.-ві облікової політики, навмисного відображення неправильної оцінки А-вів і застосування неправильних методів їх списання та пропуску або приховання рез-тів дія-сті, незаконного отримання в особисту власність грошово-матер. цінностей.
Згідно з МСА 320 «Суттєвість в аудиті» інф. є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може впливати на екон. рішення користувачів, які приймаються на підставі данних фін.звітів. Існує 3 рівні суттєвості помилок:
1 рівень – помилки, суми яких є настільки незначними, що не можуть вплинути на недостовірність звітн. і на ек. рішення користувачів (як правило А-тор надає безумовно позитивний висновок).
2 рівень – помилки, що можуть дещо вплинути на прийняття рішення користувачами інф., але ці неточності стосуються окремих не ключових статей фін.звітності, а звітність в цілому відображає реальний стан справ на підпр-ві(А-тор надає умовно-позитивний ауд. висновок).
3 рівень – ті, які ставлять під сумнів достовірність, об’єктивність, повноту і законність всієї звітн. в цілому і виправляти які керівник відмовляється (негативний ауд. висновок).
Отже, залежно від наявності чи відсутності помилок та причин, що їх викликали А-тор надає і формує ауд. висновок.
114.Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиту.
Для ефективності роботи з виявлення та усунення помилок і зловживань діє МСА 240 “Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фін. звітів”, МСА 240А “Шахрайство та помилки” та Інструкція “Відповідальність аудиторів у зв’язку зі зловживаннями, іншими аномаліями та помилками“. Під час проведення аудиту існує ризик того, що шахрайство чи помилки не будуть взагалі виявлені. У МСА 240 визначені випадки, в яких аудитор може нести відповідальність, якщо він не виявив суттєві помилки та шахрайство під час аудиту, а саме:недостатня впевненість; неадекватне планування аудиту, його виконан-ня або професійне судження; відсутність професійної компетентності або недбалість; порушення вимог МСА. Взагалі основна відповідальність за запобігання шахрайству і помилкам та виявлення їх лежить на найвищому та іншому управл-ому персоналі підпр-ва.
Часто аудит виявляє факти шахрайства та помилок, замасковані неправильними розрахунками. За умови виявлення фактів шахрайства і помилок, внутр. аудитори повинні інформувати про них власника, вище керівництво С-ту госп-ня.
У будь-якому разі роботи зовн А-тора базується на частині документації та показниках, які надають йому внутр. А-тори. Зовн. А-тор повинен сповістити про виявленні порушення керівництву, надати рекомендації щодо їх виправлення. В залежності від того чи виконує керівництво надані рекомендації чи ні, аудитор надає і складає аудиторський висновок.
115.Врахування законів і нормативних актів в процесі надання аудиторських послуг.
Визначення того, чи є певна дія порушенням законодавства, стосується юриспруденції і, як правило, виходить за межі професійної компетенції аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід, розуміння суб'єкта господарювання й галузі можуть дозволити йому зробити припущення, що окремі дії, які привернули його увагу, містять ознаки невідповідності законам і нормативним актам. Визначення того, чи окрема дія не відповідає законам та нормативним актам, як правило, ґрунтується на консультації аудитора у досвідченого і кваліфікованого юриста, однак остаточне рішення може ухвалити тільки суд.
Закони та нормативні акти значно різняться своїм впливом на фінансові звіти. Деякі з них визначають форму, зміст фінансових звітів суб'єкта господарювання або суми, що підлягають обліку, або інформацію, що підлягає розкриттю у фінансових звітах. Інші закони та нормативні акти є обов'язковими для дотримання управлінським персоналом або встановлюють положення, згідно з якими суб'єкт повинен вести свою діяльність. Деякі суб'єкти здійснюють свою діяльність в сферах, що жорстко регулюються законодавством (наприклад: банки та підприємства хімічної промисловості). Діяльність інших суб'єктів регулюється лише законами та нормативними актами, які визначають загальні питання функціонування суб'єкта господарювання (наприклад, техніка безпеки, охорона здоров'я працівників і збереження принципу рівноправності при прийомі на роботу). Невідповідність законам і нормативним актам може мати такі фінансові наслідки для суб'єкта господарювання, у вигляді штрафів, судових процесів тощо. У цілому, чим слабкіший зв'язок невідповідності з подіями й операціями, що їх, як правило, відображають у фінансових звітах, тим менша імовірність того, що аудитор довідається про факт невідповідності або виявить його.
Управлінський персонал несе відповідальність за здійснення діяльності суб'єкта господарювання згідно із законами та нормативними актами. На управлінський персонал покладена також відповідальність за запобігання фактам невідповідності законодавству і за виявлення таких фактів.
Аудитор не несе і не може нести відповідальність за запобігання невідповідності законодавству. Проте проведення щорічної аудиторської перевірки може мати стримуючий ефект.
Під час аудиту є неминучий ризик того, що деякі суттєві викривлення у фінансових звітах не будуть виявлені, незважаючи на належне планування аудиторської перевірки і її проведення згідно з МСА. Ризик збільшується, якщо суттєве викривлення є результатом невідповідності законам і нормативним актам через дію наступних чинників:
*наявність багатьох законів і нормативних актів, що стосуються головним чином поточної діяльності суб'єкта господарювання, і, як правило, не справляють суттєвого впливу на фінансові звіти та не охоплюються інформаційними системами суб'єкта господарювання, що стосуються фінансової звітності;
*на ефективність аудиторських процедур впливають обмеження, властиві внутрішньому контролю, а також застосування тестування;
*багато доказів, отриманих аудитором, є радше переконливими, ніж остаточними;
*невідповідність законодавству може включати дії, спрямовані на приховування, (наприклад, змову, підробку документів, навмисне невідображення в обліку операцій, дії вищого управлінського персоналу поза системою контролю або навмисне викривлення інформації, наданої аудитору).
Щоб одержати загальне розуміння законів і нормативних актів аудитору, як правило, потрібно:
Використовувати наявну інформацію про галузь бізнес суб'єкта господарювання, регуляторні та інші зовнішні фактори;
Надіслати запит до управлінського персоналу щодо політики і процедур суб'єкта господарювання стосовно відповідності законам та нормативним актам;
Надіслати запит до управлінського персоналу щодо законів чи нормативних актів, які можуть мати значний вплив на діяльність суб'єкта господарювання;
Обговорити з управлінським персоналом політику або процедури, прийняті для виявлення, оцінювання й відображення в обліку судових позовів і оцінок; та
Обговорити законодавчі та нормативні вимоги з аудиторами дочірніх підприємств в інших країнах (наприклад, якщо дочірне підприємство повинне дотримуватись положення про цінні папери, що застосовується до материнської компанії).
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |