б)твердження про залишки на рахунках на кінець періоду: i) існування: активи, зобов'язання та частки участі вкапіталі існують; ii) права і зобов'язання: суб'єкт господарювання утримує чиконтролює права на активи, зобов'язання єзобов'язаннями суб'єкта господарювання; iii)повнота: відображені всі активи, зобов'язання та частки участі в капіталі, які мають бути відображені в звітності; іу) оцінка вартості та розподіл: активи, зобов'язання та частки участі в капіталі включені в фінансові звіти у відповідних сумах та будь-які остаточні коригування оцінки вартості та розподілу від обра-жені в звітності відповідним чином;
в)твердження про подання та розкриття інформації:і) наявність та права й зобов'язання: події, операції таінші питання, інформація про які розкрита, відбулися тастосуються суб'єкта господарювання; ii) повнота: включено роз-криття всієї інформації, яка має бути включеною в фінансові звіти; iii)класифікація та зрозумілість: фінансова інформаціяподана та визначена відповідним чином і розкриттяінформації чітко сформульоване; іу) точність та оцінка вартості: фінансова та інша інформація розкрита достовірно й у відповідних сумах.
Аудитор може використовувати твердження так, як наведено вище, або висловлювати їх іншим чином за умови охоплення всіх наведених вище аспектів. Наприклад, аудитор може обрати поєднання твердження про операції та події з твердженнями про залишки на рахунках. Ще один приклад: може не бути окремого твердження, пов'язаного з відсіченням операцій та подій, якщо твердження щодо наявності та повноти містять належний розгляд відображення операцій в правильному обліковому періоді.
«запит-надсилання листа»
Запит - це процес звернення за інформацією, як фінансовою, так і нефінансовою, до обізнаних осіб суб'єкта господарювання або поза його межами. Запит - це аудиторська процедура, яка широко застосовується в ході аудиторської перевірки та часто доповнює виконання інших аудиторських процедур. Запити можуть бути різного роду: від офіційних письмових запитів до неофіційних усних запитів. Оцінювання відповідей на запити є невід'ємною частиною процесу запиту.
Укладанню договору може передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Лист-пропозиція (лист-запит)аудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням, і масштабом аудита й може містити положення, які стосуються меж відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора та його висновків, та інші моменти, про які аудитор вважає необхідним домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-пропозиції може передувати етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження.
Після обміну листами та на їх основі складається договір на проведення аудиту. Листи можуть бути невід'ємною складовою частиною або додатком до договору, якщо це буде обумовлено умовами договору.
73.Аналітичний огляд і аналітичні процедури, метод вивчення і метод узагальнення.
Аналітичний огляд та аналітичні процедури, а також методи вивчення та узагальнення є одними зі специфічних методів аудиту. Аналітичні процедури застосовуються для отримання розуміння суб’єкта господарювання і для оцінки ризиків. Аналітичні процедури застосовуються у 3-х аспектах: *процедури перевірки по суті; *виявлення та дослідження незвичайних статей; *на стадії завершення аудиту.
Аналітичні процедури (МСА 520) включають аналіз суттєвих коефіцієнтів та тенденцій, включаючи наступне вивчення відхилень та взаємозв’язків, які узгоджуються з іншою значимою інформацією або які мають відхилення від прогнозованих сум.
Види аналітичних процедур:
порівняння даних клієнта і даних в цілому по галузі;
порівняння даних клієнта з аналогічними даними за попередній період;
порівняння фактичних даних клієнта з результатами, які очікував клієнт;
порівняння даних клієнта з результатами, які очікував аудитор;
порівняння даних клієнта у бухгалтерських звітах із іншою фінансовою не бухгалтерської інформацією.
Аналітичні процедури можуть використовуватись за такими напрямами:
використ. для оцінки ризиків і для оцінки суб’єкта господарювання та його середовища;
використ. як процедури перевірки по-суті, якщо вони більш ефективні ніж детальні тести, та для зменшення ризику суттєвого викривлення;
для загального огляду фінансових звітів наприкінці аудиту.
Аналітичний огляд — це вивчення важливих коефіцієнтів, тенденцій і інших даних, що характеризують розвиток суб'єкта перевірки, а також дослідження незвичних і неочікуваних змін. Аналітичний огляд, як правило, здійснюється на початковій стадії аудиту і є одним із перших прийомів аудиторської перевірки, який потім доповнюється опитуванням та інспекцією.
Під вивченням (інспекцією) розуміють дослідження записів документів, або матеріальних активів. Цей прийом дозволяє отримати докази різного ступеня достовірності, що залежить від їх суті і джерел Деякі економісти цей прийом називають документальною перевіркою або дослідженням документів, що передбачає перевірку їх з формальної сторони, арифметичної точності і перевірки по суті.
Узагальнення і реалізація результатів контролю - сукупність прийомів синтезування результатів контролю і прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків і запобіганню їх у майбутньому. До таких прийомів відносять:
- Групування недоліків - систематизація і узагальнення недоліків і порушень нормативно-правових актів за економічною однорідністю, часом проведення і важливістю. Групування передбачає хронологічну послідовність (спосіб групування недоліків і порушень виявленних в процесі дослідження документів), систематизований (дає змогу виявити недоліки при дослідженні однорідних документів за весь період) і хронологічно - систематизований способи (змішане групування).
- Документування результатів проміжного контролю - це спосіб оформлення результатів контрольних дій на проміжних стадіях аудиту (наприклад - складання акту, вибіркова інвентаризація товарно-матеріальних цінностей).
- Аналітичне групування - складання таблиць аналізу факторів, які впливають на випуск, реалізацію продукції, аналіз факторів збитковості
- Слідчо-юридичне - опитування і розгляд письмових пояснень складання позовної заяви у арбітражні органи).
- Систематизований виклад недоліків в акті аудиторського контролю - при складанні актів аудиторського контролю, тема перевірок, доповідних записок).
- Прийняття рішень за результатами аудиту - застосовують при розробці і виданні наказів, розпоряджень, службового листа за результатами аудиту, тематичної перевірки тощо.
- Контроль за виконанням прийнятих рішень -перевіряють виконання розпорядчих документів за результатами аудиту щодо відшкодування заподіяного збитку підприємству).
74.Прийоми аудиту.
Метод аудиторського контролю - це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширенного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його закнодавчого і нормативно - правового регулювання в умовах ринкової економіки.
Загальнонаукові методичні прийоми дослідження грунтуються на методах філософії і включають:
Аналіз - прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об"єкти. Кожну з виділених частин аналізують в межах одного цілого.
Синтез - прийом вивчення об"єкта в цілісності в єдності і взаємозв"язку його частин (контроль виконання договорів на поставку продукції).
Індукція - прийом дослідження, при якому загальний висновок про прикмети множини елементів об"єкта складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини.
Дедукція - досліджують стан об"єкта в цілому, а потім його складових елементів, тобто висновки від загального до окремого.
Аналогія - прийом наукових висновків, завдяки якому досягають пізнання одних об"єктів на основі подібності їх з іншими.
Моделювання - прийом наукового пізнання, щор грунтується на на зміні об"єкта, явища, які вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.
Абстрагування - прийом відоволікання. наприклад, перевіряють стан контролю трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства, і абстрагуючись роблять висновки в цілому).
Конкретизація - дослідження об"єктів у всій їх різнобічності. При цьому досліджують стан об"єктів за певними конкретними умовами існування їх та розвитку, виявлення у процесі контролю непродуктивних витрат за місцями їх утворення.
Системний аналіз - вивчення об"єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему, передбачає оцінку поведінки об"єктів, як системи з усіма факторами.
Функціонально - вартісний аналіз - вивченя об"єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка вимагає проектування складних систем у процесі дослідження функціонування їх (проектування і оцінка економічної ефективності технололгічних процесів.
Специфічні методичні прийоми включають:
- Підтвердження — полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб з метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).
- Спостереження—дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду.
- Обстеження — особисте ознайомлення з предметом дослідження. Наприклад, обстеження місць зберігання продукції, запасів тощо.
- Опитування — це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.
- Інспекція
-Запит
- Аналітичний огляд та аналітичні процедури:
Аналітичні процедури застосовуються в 3-х видах:
Процедури перевірки по суті;
Виявлення і дослідження надзвичайних статей
На стадії завершення аудиту – аналіз показників фін. Діяльності
Метод вивчення та узагальнення. Сюди відносять такі прийоми як: аудиторська вибірка, анкетування, тестування, підрахунок, експертиза.
Інші.
Є низка прийомів документального контролю:
Нормативно-правова;
Формальна перевірка документів
Арифметична
Експертна
Зустрічна
Логічна
Контрольні порівняння
Перевірка правильності кореспонденції рахунків і перенесення даних з документів в облікові регістри.
75.Специфічні прийоми (факт. контроль і документ. контроль).
Розподіл контролю на документальний і фактичний носить в певній мірі умовний характер тому що в основі цього розмежування лежать різноманітні джерела даних.
Так, джерелами інформації для документального контролю служать: первинні документи, регістри бухгалтерського обліку; бухгалтерська, статис-тична і оперативно-технічна звітність, норма-тивна, проектно- конструкторська, технологічна та інша документація.Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів, що перевіряються, за даними їх огляду в натурі (перерахунку, зважування, лабораторного аналізу і т.д.), він не може бути всеосяжним через безперервність господарських операцій.
До фактичного контролю належать – перевірка операцій в натурі, контрольні заміри, дослідження операцій на місці, експертний лабораторний аналіз, контрольний запуск сировини і матеріалів, отримання письмових пояснень
До документального контролю – нормативно-правова перевірка, формальна, арифметична, експертна, зустрічна перевірка документів, логічна перевірка, контроль порівняння, перевірка правильності кореспонденції рахунків і перенесення даних з документів у облікові регістри.
76. Критерії та ознаки оцінки ауд. фін. звітності.
Критерії оцінки фін. зв. Враховують якісні і кількісні аспекти. У МСА 500 «Аудиторські докази» визначаються такі поняття як твердження.
Критерії (твердження) поділяються на:
1) твердження щодо класів операцій та подій за період, що перевіряється:
-наявність: операції та події, які відображені в звітності,
відбулися та стосуються суб'єкта господарювання;
- повнота: відображені всі операції та події, які мають бутивідображені в звітності;
- точність: суми та інші дані, які стосуються відображенихв звітності операцій та подій, відображені належнимчином;
- відсічення: операції та події відображені у відповідному звітному періоді;
- операції та події відображені на відповідних рахунках;
2) твердження про залишки на рахунках на кінець періоду:
- існування: активи, зобов'язання та частки участі в капіталі існують;
- права і зобов'язання: суб'єкт господарювання утримує чи контролює права на активи, зобов'язання є зобов'язаннями суб'єкта господарювання;
- повнота: відображені всі активи, зобов'язання та частки участі в капіталі, які мають бути відображені в звітності;
- оцінка вартості та розподіл: активи, зобов'язання та частки участі в капіталі включені в фінансові звіти у відповідних сумах та будь-які остаточні коригування оцінки вартості та розподілу відображені в звітності відповідним чином;
3) твердження про подання та розкриття інформації:
- наявність та права й зобов'язання: події, операції та інші питання, інформація про які розкрита, відбулися та стосуються суб'єкта господарювання;
- повнота: включено розкриття всієї інформації, яка маєбути включеною в фінансові звіти;
- класифікація та зрозумілість: фінансова інформація подана та визначена відповідним чином і розкриття інформації чітко сформульоване;
- точність та оцінка вартості: фінансова та інша інформація розкрита достовірно й у відповідних сумах.
Аудитор може використовувати твердження так, як наведено вище, або висловлювати їх іншим чином за умови охоплення всіх наведених вище аспектів. Наприклад, аудитор може обрати поєднання твердження про операції та події з твердженнями про залишки на рахунках. Ще один приклад: може не бути окремого твердження, пов'язаного з відсіченням операцій та подій, якщо твердження щодо наявності та повноти містять належний розгляд відображення операцій в правильному обліковому періоді.
Ураховуючи особливості розвитку ринкової економіки в Україні, Закон України «Про аудиторську діяльність», Закон України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні», а також зарубіжний досвід до ознак і критеріїв оцінки фінансової звітності слід віднести такі:
*повноту — перевірку відображення всіх активів і пасивів підприємства в повному обсязі. Аудитор має впевнитись, що в балансі клієнта показані всі активи і зобов’язання;
*оцінку — вивчення оцінки активів і пасивів протягом року згідно з прийнятою обліковою політикою (зокрема за методами оцінки), обраною підприємством на початку звітного періоду. Наприклад, аудитор перевіряє застосування методів оцінки товарно-матеріальних запасів, зокрема методу середньозваженої вартості, FIFO, LIFO тощо;
*фактичну наявність — контроль реального існування відображених у балансі активів і пасивів. Так, у вартість основних засобів може бути включена вартість списаних чи ліквідованих об’єктів; на балансі підприємства не повинна обліковуватися готова продукція, реалізована покупцям;
*належність — перевірка того, чи всі активи і пасиви, показані в балансі, належать підприємству, яке перевіряється. Іноді в складі власних основних засобів можуть бути відображені орендовані основні засоби, а в складі власних матеріальних запасів — матеріали на відповідальному зберіганні;
*правильність відображення — визначення правдивості, точності, об’єктивності відображення становища підприємства на дату складання фінансової звітності за затвердженими типовими формами звітності.
77. Аудиторська вибірка і способи її здійснення
Відповідно до МСА № 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки» під вибірковою перевіркою розуміють використання аудиторських процедур стосовно менш ніж 100 % бухгалтерських записів або показників фінансової звітності, що дозволять аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики відібраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Під час виконання замовлення аудитори широко використовують вибіркове дослідження — статистичне і оціночне. При здійсненні оціночної вибірки (іноді її називають традиційною) аудитор визначає обсяг вибірки, покладаючись на власну інтуїцію і на теорію вибірки. Статистичне вибіркове дослідження, засноване на теорії ймовірності, дає аудитору можливість користуватися розробленими методами розрахунку обсягу вибірки для якісної оцінки її результатів. Теорія статистики, на якій базуються такі методи аудиторської вибірки, виділяє досить багато видів вибірки. Специфіка проведення аудиту зумовлює виділення власних видів аудиторської вибірки.
Представницька вибірка — це вибірка, що відображає основні характеристики генеральної сукупності. Непредставницьку вибірку можна отримати в двох випадках: при великій помилці вибірки та при невибірковій перевірці. Ризик її виникнення відповідно називається вибірковим та невибірковим. На етапі попереднього обстеження суб’єкта перевірки інколи доцільно здійснювати ідентифікаційну вибірку, що дає необхідні відомості про об’єкти дослідження. Наприклад, при ознайомленні з обліковими регістрами доцільно відібрати кілька з них для отримання інформації про спосіб складання, форму і вид подання даних, правильність заповнення тощо.Дослідна (робоча) вибірка формується з метою встановлення конкретних доказів, здійснення записів у робочі документи та обґрунтування думки про достовірність бухгалтерського обліку та звітності. Контрольно-аналітична вибірка — це вибірка, що дає змогу аудитору на завершальній стадії аудиторської перевірки виявити можливі помилки та недоробки, допущені на попередніх етапах аудиту. Якість отриманої вибірки і відповідно точність аудиторського висновку залежать від того, наскільки правильно використовують способи і прийоми вибіркового дослідження. Є досить різноманітні прийоми аудиторського вибіркового дослідження, але найпоширенішими з них, що використовуються в зарубіжній і вітчизняній практиці, є: статистичні, нестат; прості, складні; ручні, комп; механічні, оціночні; кількісні, монетарні; невпорядкований відбір, систематичний відбір, випадковий відбір.
78. Тести, їх види та використання в аудиті.
Аудиторські свідчення отримують в процесі перевірок в результаті належного поєднання тесту систем контролю і процедур перевірки на суттєвість.
Тести систем контролю – це тести, які виконуються для одержання аудиторських свідчень відносно відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього аудиту.
Таким чином тести систем контролю означають перелік методів і порядок їх застосування аудиторами для оцінки функціонування систем обліку і внутрішнього аудиту.
Відповідно до МСА 330 "Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків" тести контролю проводяться, якщо оцінка аудитором ризиків включає очікування операційної ефективності контролю.
Аудиторські тести класифікуються у відповідності з процедурою їх здійснення розрізняють: ротаційні, глибинні, тести слабких місць, наскрізні.
Ротаційні тести – порядок, у відповідності до якого об’єкти, які підлягають аудиторській перевірці вибираються аудиторами по черзі на принципах ротації.
Глибинні тести – певна вибірка операцій, що перевіряється на всіх стадіях облікового процесу.
Тести слабких місць – призначені для перевірки конкретного аспекту обліково-аналітичної роботи, де аудитор припускає наявність помилок і при встановленні помилок база перевірки розширюється.
Наскрізні – це форма поглибленого тесту, яка використовується для вивчення системи в цілому.
Аудитор може провести наступні тести для відповідності внутрішнього контролю. Насамперед перевірку первинних документів, які підтверджують операції та інші події з метою отримання аудиторських доказів про відповідність функціонування системи внутрішнього контролю, наприклад, перевірка порядку надавання дозволу на проведення певної категорії операцій на підприємстві.
Крім тестів систем контролю при аудиторських перевірках використовується система незалежних тестів. Вони призначені для перевірки операцій залишків з метою отримання свідчень про повноту, правильність і законність операцій, які включаються в бухгалтерську і фінансову звітність.
79. Статистичні та нестатистичні методи вибіркового дослідження.
Існуючі методи аудиторської вибірки можна поділити на статистичні і нестатистичні. Статистичні методи вибірки базуються на припущенні, що кожна одиниця сукупності має наперед відому (хоча і не обов'язково однакову) ймовірність бути вибраною під час тестування. Найчастіше викор-ся такі статистичні методи: Вибір випадковіш способом. Цей метод означає, що кожна одиниця сукупності має однакову ймовірність бути обраною. При цьому одиниці із сукупності вибираються випадковим способом, із можливим викор-ням таблиці випадкових чисел. Систематична вибірка. У разі викор-ня систематичної вибірки одиниці із сукупності вибираються через певні однакові інтервали. Величина однакового інтервалу визнач-ся діленням к-ті одиниць у сукупності на розмір вибірки, яку необхідно зробити. Багатоступенева вибірка. Багатоступенева вибірка означає кількаразове проведення вибірки на різних рівнях. Прикладом багатоступеневої вибірки може бути вибір кількох сальдо рахунків БО, які необхідно підтвердити, з наступним відбором кількох рахунків-фактур чи накладних для кожного рахунку. Що стосується нестатистичних (довільних) методів вибірки, то у разі їх застосування ймовірність кожної одиниці сукупності бути обраною для тестування наперед невідома. Тому, застосовуючи нестатистичні методи вибірки, аудитор має бути впевненим, що обрані ним для тестування одиниці сукупності є справді типовими для цієї сукупності. Оцінюючи результати аудит. вибірки, аудитори роблять два типи висновків: вони або залишаються задоволеними результатами аудит. вибірки, отримавши достатню к-ть аудит. свідчень, або вирішують збільшити обсяг вибірки. При вибірковій перевірці застосовують метод статистичної вибірки до елементів популяції тоді, коли з неї вже вибрані найбільш значні елементи перевіркою суцільним способом. Вживається також групування елементів за однаковими ознаками, наприклад відокремлюють рахунки на приблизну однакову суму і вибірку роблять зі створеної підгрупи.
80.Міжнародні стандарти аудиту щодо документального оформлення домовленостей про здійснення аудиту
Нормативом 4 в "Угоді на здійснення аудиторських послуг", ухваленій рішенням Аудиторської палати України №73 від 18 12 1998 р визначено порядок укладання договору, його зміст та структуру. Згідно з п. 1 нормативу "Угода на здійснення аудиторських послуг" чи відповідний договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки", а п. 2 наголошує: "Угода документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами своїх обов'язків, умов виконання зобов'язань та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з укладенням договору". Зокрема, це стосується ціни на аудиторські послуги. Це особливо важливо у зв'язку з особливостями аудиту, крім того., аудиторські послуги дуже складно, якщо взагалі можливо, оцінити. Тому, укладаючи договір, треба бути дуже уважним та намагатися передбачити всі можливі випадки і наслідки тих чи інших обставин та дії сторін.
Дуже важливо, щоб укладений договір мав юридичну силу і міг бути визнаним судовими органами. Для цього він повинен відповідати чинному законодавству України та бути підписаним уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких покладені такі обов'язки статутом підприємства, при цьому слід враховувати обмеження, наприклад, суми, на яку мають право укладати договори ці особи.
У випадках, коли особа, яка підписує договір (угоду), діє на підставі доручення, слід перевірити правильність оформлення цього доручення. Доручення оформляється на фірмовому бланку або в лівому куті проставляється штамп підприємства; у ньому треба вказати номер, дату видачі, строк дії (оскільки доручення - терміновий документ). Якщо номера або дати немає, доручення недійсне. У дорученні мають бути зазначені конкретні повноваження особи, формулювання на зразок "представляти інтереси фірми" не тягне за собою жодних юридичних наслідків, і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такого доручення, є недійсним. Доручення підписується виключно керівником підприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на ім'я якої воно видано. Доручення завіряється круглою печаткою підприємства (печатка повинна мати ідентифікаційний код підприємства), і назва фірми на ній має відповідати назві фірмового бланка та назві фірми в договорі.
Підписи представників сторін за договором мають бути проставлені власноруч тими особами, які вказані у вступній частині договору. Крім того, договір має бути завірений круглими печатками сторін за договором (за винятком випадків, коли представник сторони за договором діє на підставі одноразового доручення, прикладеного до договору).
Пунктом 3 нормативу № 4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг.
Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом. Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку. Основний зміст листа охоплює:
опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності.
У листі мають бути визначені межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику невиявлення існуючих помилок в обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо.
У лист можна за бажанням аудитора включити короткий план проведення аудиту, прохання про надання матеріалів перевірки, які раніше проводились. Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Якщо все узгоджено і клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити.
81. Попереднє дослідження суб'єкта господарювання.
Цей процес відбувається після отримання листа-пропозиції на проведення аудиту. Перед тим,як надіслати лист-згоду чи лист-зобов’язання. Аудитор чи аудиторська фірма має провести дослідження СГ. До цього дослідження включаються такі види інф: 1. Суть дія-ті підп.-ва (продукція, замовники, постачальники,обсяг дія-ті) 2. Галузь дія-ті (аг-екон ситуація в галузі, місце на ринках збуту, підп-ва-конкуренти, інші особливі аспекти) 3. Структура підп.-ва (географ розташування,його статус, форма власності, наявність філій, дочірніх підп.-мств, к-сть функт-их підрозділів їх призначення та підпорядкування) 4. Заг схема орг.-ції роботи підп.-ва (розподіл посадових обов’язків, торгівельна, фін, соц. Політики та перспективи майб розвитку підп.-ва) 5. Орг-ія функ-ня упр-их відділів та бухгалтерії (наявність і функціонування контрольних процедур;наявність служби вн аудиту;способи отримання і обробки інф-ії на підп.-ві;формування облікової політики) 6. Методи і принципи здійснення БО (облікової політики) 7. Строки (строки подання фін та упр-ої інф-ції) 8. Осн ланки внутр. контролю(контрольні заходи, процедури щодо окремих видів госп операцій).
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 33 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |