1. Поняття аудиту, аудиторської діяльності,чим регулюється і що включає в себе. 1 страница

1. Поняття аудиту, аудиторської діяльності,чим регулюється і що включає в себе.

Ауд д-сть являє собою п-цьку д-сть аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню позавідомчих перевірок бухг-кої (фін) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій і ін фін зобов'язань і вимог п-ва, а також надання ін ауд-х послуг. регламентується Державним законом «Про ауд д-сть». Ауд д-сть вкл в себе організаційне і методичне забезп аудиту, практичне виконання ауд-х перевірок (аудит) та надання ін ауд-х послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись у формі ауд-х перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бух обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської д-сті та ін видів економіко-правового забезп п-цької д-сті фіз та юр осіб. Аудит-це процес, за доп якого працівник збирає і накопичує дані про господарські явища і факти з метою їх оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям і надання зацікавленим користувачам достовірної інфо про об'єкти дослідження. Визначення поняття "фін аудиту", запропоноване у Законі України "Про ауд д-сть", де зазначається, що аудит-це перевірка публічної бух звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-госп д-сті суб'єктів госп-ня з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному зак-ству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), ауд фірмами, які уповноважені суб'єктами госп-ня на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним зак-вом (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на с\в товару (продукції, послуг). Аудитором може бути фіз особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття ауд д-стю на території України. Аудитор має право займатися ауд д-стю індивідуально, створити ауд фірму, об'єднатися з ін аудиторами в спілку з дотриманням вимог цього З-ну та ін з-нів Укр.Для здійснення ауд д-сті одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію.Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та вир-чою д-стю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від ін корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

2. Види фінансового контролю і передумови виникнення аудиту.(чинники)

Види фінансово-господарського контролю в Україні:- державний (Рахункова палата, КРУ, ДПА, Казначейство, НБУ, міністерства і відомства та ін.);

- муніципальний (місцеві органи самоврядування);

- незалежний – аудиторський (аудитори та аудиторські фірми);

- контроль власника: - відомчий (внутрішньо-системний); внутрішньогосподарський.

Передумови та причини виникнення аудиторського контролю:

зацікавленість підприємства (власника) та держави в забезпеченні реальності та достовірності обліку та звітності;

розмежування функцій та інтересів власників підприємства та апарату управління.

Чинники, які впливають на виникнення аудиторського контролю:

відокремлення капіталу від власника;

отримання інформації про стан господарюючого суб’єкта з фінансової звітності;

недовіра власника до найманого менеджменту;

невміння власника професійно читати звітність;

наявність випадків шахрайства та крадіжок з боку менеджменту;

наявність судових позовів та конфліктів між власником та менеджментом;

недовіра до оприлюдненої звітності внаслідок афер з цінними паперами.

3.Користувачі аудиторської дія-ті(внутр.і зовн.)

До користувачів аудиторської інформації належать як зовнішні так і внутрішні користувачі.

До внутрішніх належать: Внутрішні. 1) Існуючі акціонери (якщо АТ)- Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу. Придбання, продаж та володіння цінними паперами;2) Керівництво підприємства, керівники підрозділів.- Регулювання діяльністю підприємства;3) Працівники підприємства- Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання перед працівниками та їх забезпечення. Також сюди відносять менеджерів різних рівнів управління. До зовнішніх належать:1) Потенційні інвестори - Оцінка здатності підприємства отримувати прибутки та доцільності вкладання коштів в розвиток;2) Банки та інші кредитори - Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання щодо кредиторів;3) Замовники, покупці, клієнти - Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання.; 4)Органи державного управління - Своєчасність і повнота сплати податків.Також сюди належать профсоюзи та широка громадськість.

4.Обов’язкове проведення аудиту.(до яких СГ застосовується)

Випадки обов’язкового проведення аудиту проводяться відповідно до ст.. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність»:

1) Для підстав достовірної звітності відкритого акціонерного товариства, підприємств емітентів облігацій, всіх недержавних установ та інших підприємств, звітність яких підлягає обов’язковому оприлюднені за виключенням державних підприємств; підприємства, акції яких продаються на фондовій біржі.

2)Підприємств в яких повинно перев.. фін. стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, дочірні товариства та фінансові посередники, відкриті акціонерні товариства (крім фізичних осіб), страхових компаній;

3)Емітентів ЦП при отримані ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку ЦП.

5.Хар-ка аудиторського висновку.

Аудиторські фірми та аудитори у процесі своєї діяльності виконують аудит (перевірку i підтвердження фінансової звітності) та надають аудиторські послуги (консультації, підготовку звітів та іншої інформації для керівництва, аналітичні огляди тощо). Законодавство вимагає складання аудиторського висновку при здійсненні аудиту фінансової звітності. В інших випадках надається аудиторський звіт про виконану роботу. Вислов-люючи у висновку свою думку, аудитор забезпечує впевненість користувачів інформації у тому, що звітність є достовірною.

Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність i висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти відповідності чинному законодавству. Аудиторський звіт i висновок — це «продукт» праці аудитора.

Під час формування аудиторського висновку слід враховувати дію таких основних законодавчих i нормативних актів:

Закону України „Про аудиторську діяльність”;

Міжнародного стандарту аудиту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» (за текстом — МСА 700);

Міжнародного стандарту аудиту 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення» (за текстом — МСА 800);

Основні елементи аудиторського висновку визначено пунктами 5 — 26 МСА 700.

Вважають, що аудиторський висновок може бути складений у вільній формі, але обов’язково повинен містити такі елементи: -назву (заголовок);-адресата;

вступ або вступний (початковий) параграф;

-параграф, який описує обсяг (характер) аудиторської перевірки;-параграф, у якому висловлено думку аудитора про фінансову звітність;-дату видачі аудиторського висновку;

-адресу аудитора (аудиторської фірми);-підпис аудитора (керівника аудиторської фірми).

1)Назва (заголовок). Аудиторський висновок повинен мати відповідну назву. У цьому параграфі зазначаються прізвище аудитора, який проводив перевірку, або назва аудиторської фірми, номер i дата видачі реєстраційного свідоцтва.

2)Адресат. Аудиторський висновок повинен бути належним чином адресований згідно з умовами договору на аудит та місцевими нормативними актами.

3)Вступний параграф. У цьому параграфі потрібно зазначити перелік звітних форм, які були перевірені аудитором, звітний період i дату, на яку складено звіти. Крім того, зазначається відповідальність керівництва за підготовку та достовірність звітності, а також те, що обов’язком аудитора є висловлення об’єктивної незалежної думки щодо цієї звітності на підставі проведеної ним аудиторської перевірки.

4)Параграф, який описує обсяг (характер) перевірки. Ця частина аудиторського висновку повинна подавати інформацію про виконання аудитором усіх потрібних процедур у процесі перевірки за умов, що склалися. З цією метою потрібно зробити посилання на те, що перевірку було проведено відповідно до МСА або інших стандартів.

Обов’язково у висновку слід навести основні види робіт (напрями перевірки), які були виконані аудитором: *визначення відповідності фінансової звітності основним принципам обліку, встанов-леним обліковою політикою підприємства, або загальноприйнятим принципам обліку; *аналіз (шляхом тестування) аудиторських доказів, які дають змогу підтвердити зазначені у звітності суми i показники, та наведені пояснення до них; *дослідження суттєвих облікових оцінок, зроблених керівництвом під час підготовки фінансової звітності; *оцінка надійності систем бухгал-терського обліку i внутрішнього контролю підпри-ємства, можливості виникнення помилок i їх суттє-вого впливу на звітність; *здійснення вибіркового контролю; *оцінка загального подання фінансової звітності.

У кінці цього параграфа аудитор повинен зробити підтвердження того, що ним зібрано достатньо якісних доказів, які є підставою для висловлення ним об’єктивної думки про фінансову звітність.

1) Висловлення думки. В цьому параграфі повинна бути чітко сформульована думка аудитора про те, чи є фінансова звітність достовірною, повною, об’єктивною, складеною відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПБО) чи інших законодавчих актів (тобто відповідно до визначеної концептуальної основи).

2) Дата аудиторського висновку. Цей документ повинен мати дату його підписання, після якої до нього не може бути внесено жодних змін, не обумовлених із підприємством (крім виняткових випадків). До дати підписання висновку повинно бути завершено збирання аудиторських доказів, їх оцінка, а також отримання інформації про наступні події, які сталися після дати балансу.

3) Адреса аудитора (аудиторської фірми). Зазначається юридична адреса місцезнаходження аудитора (аудиторської фірми). У зарубіжній практиці часто проставляється лише назва міста, де розташовано офіс аудитора (партнера), відповідального за перевірку.

4) Підпис аудитора. Згідно з п. 26 МСА 700 аудиторський висновок повинен бути підписаний від імені аудиторської фірми, особисто від імені аудитора або, за потреби, завірений обома підписами. В Україні, як правило, аудиторський висновок підписують керівник аудиторської фірми й аудитор, який проводив аудит, із зазначенням номерів їх аудиторських сертифікатів.

6. Склад річної звітності під-ва.

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітний період. До складу звітності підприємства відносять:

-Баланс;

- Звіт про прибутки та збитки;

-Звіт про власний капітал;

-Звіт про рух грошових коштів;

-Примітки до фінансової звітності.

Компоненти фінансової звітності пов’язані між собою, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства.

Бухгалтерський баланс (ф.№1) – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Щодо форми подання балансу розрізняють: двосторонню форму, за якою активи підприємства розміщують ліворуч (актив балансу), а зобов’язання й власний капітал – праворуч (пасив балансу); односторонню (послідовну) форму, за якою послідовно, згори вниз, розміщують актив і пасив балансу. В Україні застосовуються остання форма балансу. В Україні зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей встановлюються П(С)БО №2 «Баланс».

Звіт про прибутки та збитки (звіт про фінансові результати – ф.№2) – є обов’язковою формою фінансового звіту підприємства. Основна його мета надати користувачам інформацію про формування фінансового результату підприємства (доходи, витрати та фінансові результати). Фінансовий результат визначають порівнянням доходів і витрат звітного періоду.

Загальні вимоги до розкриття статей даного звіту, а також його форма та зміст визначаються вимогами П(С)БО №3 «Звіт про фінансові результати»

Звіт про рух грошових коштів (ф.№3) призначений для надання інформації про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, за якими напрямами та на які цілі витрачалися гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період. При цьому рух грошових коштів у звіті відображають за трьома видами діяльності: поточна (основна), інвестиційна. Фінансова. Це дає змогу оцінити раціональність використання грошових коштів, визначити напрями діяльності підприємства, платоспроможність, а також скласти прогноз подальшого розвитку. В Україні порядок складання та подання даного звіту користувачам встановлено П(С)БО №4 «Звіт про рух грошових коштів».

Звіт про власний капітал призначений для надання користувачам інформації про зміни, що відбулися у складі та структурі власного капіталу за звітний період. При цьому зміни розкриваються за складовими власного капіталу: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, фінансовий результат (нерозподілений прибуток) та ін. Джерелом для складання цієї форми фінансової звітності є інформація бухгалтерських рахунків, на яких відображено складові власного капіталу. Вказівки щодо форми, рекомендації зі складання та подання даного звіту містяться в П(С)БО №5 «Звіт про власний капітал».

Під примітками до фінансової звітності слід розуміти сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтування статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, яка передбачена відповідними П(С)БО. Законом України «про бухгалтерський облік та фін. звітність» передбачено, що Примітки до річної фінансової звітності є однією з форм фінансової звітності, проте така форма приміток не у повній мірі виконує роль детального пояснення: не складається за квартал і містить інформацію про об’єкти бухгалтерського обліку з деталізацією на рівні субрахунків бухгалтерського обліку. У цій формі відсутня повна характеристика підприємства та опис основних факторів. Які стали визначальними в роботі підприємства у звітному періоді. У зв’язку з цим підприємства повинні складати два види приміток до фінансової звітності: ф.№5 та Пояснювальну записку до проміжної та фінансової звітності. Для підготовки такої пояснювальної записки використовують не лише дані фінансової звітності, а й іншу інформацію – дані аналітичного обліку, відомості установчих та розпорядчих документів підприємства, внутрішню звітність, тощо.

7. 7.Історія виникнення аудиту в світі.

Слово «аудит» походить від лат. «audio» — «слухаю», (відповідно «auditor» — той, хто слухає). У середньовічній Європі, коли писемних людей було мало, аудитором називали службовця, який повинен був вислуховувати звіти посадових осіб. На початковому етапі розвитку аудиту на аудитора покладались функції контролю за діяльністю посадових осіб з метою викриття фактів обману та шахрайства.

Ще у стародавньому світі, як тільки функції володіння і управління власністю були поділені між такими основними суб'єктами господарювання того періоду, як держава і рабовласницький маєток, була вперше усвідомлена необхідність в аудиті. Прагнучи одержувати якомога більший прибуток, власники, що наймали управлінців, призначали контролерів, до обов'язків яких входило вислуховувати підзвітних осіб. На державному ж рівні створювалися спеціальні органи (облікові управління), які контролювали збір податків та державні витрати.

Вважається, що аудит як вид професійної діяльності виник в Англії. Одними з найдавніших англомовних облікових документів, які дійшли до наших часів, є згадки про аудит в архіві Казначейства Англії і Шотландії 1130 р. Також є дані про існування аудиту в 1299 р. та до 1324 p., коли королівським указом були призначені аудитори в графствах Оксфорд, Беркшир, Південний Емптон, Уілтс, Самсет і Дорсет. У XVI ст. правовий контроль облікових книг був офіційно введений у багатьох країнах світу. Для позначення особи, яка здійснювала перевірку облікових записів в Англії вже використовувався термін «аудитор».

Тому не дивно, що перший у світі законодавчий акт, що регулював діяльність аудиторів, був виданий у 1285 р. королем Англії Едвардом І. Відповідно до цього закону від імені держави надавались певні привілеї аудиторам, якими були не тільки особи з числа довірених слуг сеньйорів, але й деякі категорії цивільних службовців.

Згідно з законом метою перших обов'язкових перевірок був незалежний розгляд бухгалтерських записів і звітів, а роботу осіб, які їх проводили, прирівнювали майже до фінансового аудиту в сучасному його розумінні.

У XVII-XIX ст., коли фінансові кризи стали актуальною проблемою, аудит набув найбільшого розвитку. Після закінчення кризи почався стрімкий розвиток акціонерних товариств.

Першим документально зафіксованим випадком проведення незалежного аудиту спекулятивної діяльності акціонерних товариств вважається крах «Південноморської Компанії' у Великобританії в 1720 році Ця подія в історії відома як Південно-морська бульбашка Коли з'ясувалося, що директорат компанії неспроможний ані виконати взяті зобов'язання по сплаті дивідендів, ані викупити випущені в біржовий обіг акції, у справу втрутились державні органи Ними був призначений бухгалтер Чарльз Снел для незалежної додаткової перевірки допоміжних облікових записів цієї компанії.

У цей же період з метою запобігання недоброчесних угод була започаткована практика державного регулювання фахо­вої діяльності облікових працівників. У 1720 р. парламент цієї країни прийняв"Акт про Мильну бульку, що заборонило акціонерну форму підприємницької діяльності і єдиною можливою визнавав партнерство. З 1844 р. у Великобританії вийшла серія законів про компанії, згідно з якими їх керівники були зобовязані раз протягом року надавати акціонерам підписаний ними балансовий звіт підприємства і запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності перед акціонерами.Досвід Англії в розвитку аудиту справив великий вплив на інші країни і передусім на США. Аналогічні закони про обов'язковий незалежний аудит дещо пізніше були прийняті у Франції (1867) і США (1887).

І тільки наприкінці XIX ст. незалежний аудит сформувався як самостійна сфера професійної практичної діяльності Зміни в попиті на аудиторські послуги в СІНА на початку XX ст. стали причиною докорінних змін ряду цілей аудиту

Початок 70-х років XX ст, по суті, виявився точкою відліку Для нового етапу в історії аудиту — його гармонізації на регіо­нальному та інтернаціоналізації на міжнародному рівні.

Започаткувало інтернаціоналізацію аудиту створені і л у ІУ77 р. Міжнародної Федерації Бухгалтерів із штаб-квартирою а Нью-Йорку, на яку зокрема, були покладені функції розробки Етичного Кодексу Професійних Бухгалтерів, Міжнародних Стандартів Аудиту (МСА), бюлетнів з аудиту, положень про державний і управлінський облік, видання фахових посібників з аудиту підприємств. Слід відзначити, що Міжнародна Федерація Бухгалтерів не має права вимагати від організацій-членів приведення стандартів своїх країн у відповідність із міжнародними, застосовувати до них будь-які санкції. Ці факти є свід­ченням вибору шляху добровільної інтернаціоналізації нормативної бази аудиту, кваліфікаційного рівня професійних бухгалтерів (аудиторів) країн світового співтовариства

Сьогодні відбувається етап розвитку аудиту, орієнтованого на ризик. При проведенні перевірок або консультуванні ауди­торських фірм, у першу чергу, розраховують можливий ризик (за спеціально розробленими формулами). Як правило, в сучасних умовах аудиторська перевірка проводиться вибірково — в основному там, де існує максимальний ризик помилки або шахрайства

8.Історія виникнення аудиту в Україні.

Ауд діяльність почала розвиватись в У з переходом до ринкових відносин. Іноз інвестор вимагав підтвердження звітності спільних під-в аудитором. Розвиток адиту відбув-ся на основі світового досвіду.

Іетап(1987-1992) розпад СРСР

Створено Госпрозрахункову контрольно-ревізійну службу «Інаудит»

ІІетап(1992-1998)

14лютого 1992-з’їзд спілки аудиторівУ.

22квітня 1993- ЗУ «Про аудиторську діяльність»(14вересня 2006- остання ред.)

94-96р.- визначено коло підприємств,для яких ауддит є обов’язковим

Формування нормативно-правової бази аудиту

ІІІетап(1998-2006)

Діяльність аудиту в умовах нової нормативної бази.

14.09.06-нова редакція ЗУ

27.09.07-АПУ затверджено перелік послуг,що можуть надаватись аудиторами

основні етапи розв і становл аудиту:

1 античність-1600:державний, незалежний-викриття шахрайства

2 1600-1850: державний, незалежний- викриття шахрайства,виявлення помилок в облікових записах

3 1850-1905: державний, незалежний- викриття шахрайства, визначення правдивості та зрозумілості фін звітності

4 1905-1940: державний, незалежний,внутрішній- визначення правдивості та зрозумілості фін звітності,виявлення шахрайства і помилок обліку

5 1940-1960: державний, незалежний,внутрішній- визначення правдивості та достовірності фін звітності

6 1960-дотепер: державний, незалежний,внутрішній- визначення правдивості та зрозумілості фін звітності,оцінка ефективності,економічності,соц значення д-ті, гармонізація та інтернаціоналізація аудиту

9.Підходи до проведення ауд. перевірки.

Виділяють такі підходи до проведення аудиторської перевірки. Історично склалися такі підходи:

- підтверджуючий аудит;

- процедурний аудит;

- системний аудит;

- аудит «зон ризику».

Підтверджуючий аудит — полягає в перевірці значної кількості фактичного матеріалу з метою підтвердження достовірності фінансової звітності.

На стадії дослідження в умовах підтверджуючого аудиту доцільно виділити такі етапи процесу аудиту:

- перевірка господарських операцій і облікових записів;

- коригування плану і робочої програми;

- перевірка (аналіз) фінансової звітності та збір аудиторських доказів.

В умовах підтверджуючого аудиту, як показує практика роботи вітчизняних аудиторських фірм, за останні роки більшість аудиторів обмежується лише оглядовим вивченням стану бухгалтерського обліку.

Процедурний аудит — оцінює надійність облікових процедур, що традиційно склалися на підприємстві (процедури з обліку основних засобів, запасів, праці та її оплати тощо).

Системний аудит — оцінює надійність та ефективність системи внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку. Таким чином необхідно оцінити ризик того, що в системах обліку і контролю є певні недоліки, вони є недосконалі.

Аудит зон ризику — вивчає та визначає зони ризику діяльності клієнта та визначає альтернативи вирішення ситуацій. Такий підхід до проведення аудиту є найбільш перспективним, оскільки він є менш затратним, тому що скорочує термін проведення аудиту та його трудомісткість.

10. Мета, завдання, об’єкти аудит. перевірки.

Аудиторська перевірка – це перевірка фін-ек діяльності під-ва, що проводиться аудитором на підставі наданих док-ів фін зв. При АП перевіряються: бух зв, відповідність правилам та законодавчим нормам, встановленим держ органами, відповідність юр та госп документам (устав, контракти, проспект емісії акцій). АП буває обов’язковою тобто такою, що проводиться у встановлені строки, визначені законодавством, та ініціативною – такою, що проводиться за рішенням керівництва під-ва. Мета АП полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності. Завдання АП залежать від виду аудиторських послуг. До них можна віднести:

вивчення статуту, установчої угоди та інших док-ів, що засвідчують правове поле діяльності суб’єкта перевірки

ознайомлення з бізнесом клієнта, зі системою господарювання й управління

оцінку ефективності системи внутр. Контролю

контроль здійснення госп операцій процесів постачання, вир-ва, реалізації, інвестування

встановлення повноти відображення всіх госп та фін операцій під-ва у БО

перевірку реальності розрахунків із постачальниками та покупцями

встановлення достовірності розрах-ків з бюджетом і позабюдж фондами тощо.

Об’єкти АП поділяються на такі види: мат, трудові, фін ресурси; активи, зобов’язання, капітал, методи і функції упр-ння; орг. форми упр-ння (орг. структура вир-ва). Класифікація об’єктів АП щодо сфери діяльності виділяє об’єкти галузі постачання, вир-ва, збуту, фін-інвест. Стосовно часу об’єкти поділяються залежно від їх оцінки в минулому, теп і майб часі. За хар-ом оцінки стану об’єктів розрізняють такі, що оцінюються у натуральному, вартісному, кількісно-вартісному вираженні. Залежно від функт призначення об’єкти класифікують як засоби праці та предмети праці. За джерелами утворення поділяють на групи – власні джерела, позикові джерела, залучені джерела.

11.Завдання аудиту, мета.

Мета аудиторської перевірки – надання аудитору можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах у відповідності до застосованої концептуальної основи фінансової звітності.

Бухгалтерська або фінансова звітність – це відображення керівництвом фінансового стану і результатів діяльності фірми. Ця звітність містить у собі зовнішні і внутрішні твердження керівництва, які стосуються активів, зобов’язань, господарських операцій і подій.

Для досягнення поставленої мети аудитор повинен вирішити низку завдань:

Переконатися у правомірному створені і функціонування підприємства;

Ознайомитися з системою господарського управління;

Оцінити надійність систем обліку і внутрішнього контролю;

Проконтролювати здійснення основних господарських процесів

Переконатися, що всі господарські операції підтверджуються первинною документацією;

Проконтролювати правила ведення поточного бухгалтерського обліку, відповідність його показників в головній книзі та фінансовій звітності;

Впевнитися у повноті відображення господарських операцій, активів та зобов’язань підприємства;

Перевірити фактичну наявність відображення активів і зобов’язань та їх належність;

Проаналізувати постійність дотримання облікової політики і меж звітного періоду;

Переконатися у співставності показників фінансової бухгалтерської та не бухгалтерської звітності;

Сформулювати аудиторський висновок і надати його клієнтам.

Мета та завдання аудиту регулюються ЗУ „Про Аудиторську діяльність”.

12. Види аудиту (та його відмінність від ревізії).

Види:

Зовнішній

Внутрішній

Зовнішній а-т – це перевірка звітності на достовірність та її подання відповідно до загальних принципів ведення БО незалежними зовнішніми аудиторами, здійснюється сертифікованими аудиторами на договірній основі.

Внутрішній а-т – це незалежна діяльність на підприємстві з перевірки та оцінки роботи підприємства в його інтересах, здійснюється кваліфікованими працівниками самого підприємства.

Основна різниця між внутрішнім та зовнішнім аудитом полягає в тому, що внутрішній аудит спрямований на надання допомоги за менеджером у здійсненні ними контролюючих функцій, тоді як зовнішній аудит може бути використаний, також в інтересах сторонніх відносно підприємства груп.

Дата добавления: 2015-11-04