Чоловіча промежина (perineum mascülinum)
Під промежиною розуміють комплекс м’яких тканин, які закривають вихід з порожнини малого таза. Ця ділянка спереду розміщується між нижніми гілками лобкових і гілками сідничних кісток, збоку — між сідничними горбами і крижово-горбовими зв’язками та куприком — ззаду. Фактично чоловіча промежина — проміжок між коренем мошонки і відхідником.
Умовною лінією, проведеною від одного сідничного горба до другого, промежину поділяють на два відділи: передній — regio urogenitalis і задній — regio analis.
Шари. Шкіра має різну товщину: більш тонка біля мошонки, біля відхідника товща і вкрита волоссям. В значній кількості має потові і сальні залози. По серединній лінії промежини розміщується поздовжньо направлений шов.
Підшкірна клітковина промежини виражена краще в задньому її відділі, де вона в вигляді конуса укорінюється в сіднично-прямокишкову ямку (fossa ischiorectalis). В клітковині проходять поверхневі судини і нерви, джерелами яких є внутрішня статева артерія і статевий нерв (рис. 178).
Сіднично-прямокишкова ямка розташована між прямою кишкою і сідничним горбом. Із внутрішнього боку вона обмежена м’язом — підіймачем відхідника, його фасцією і зовнішнім сфінктером відхідника, з зовнішнього — внутрішньою поверхнею сідничного горба, великим сідничним м’язом (в нижньому відділі), а вище — внутрішнім затульним м’язом з однойменною фасцією. Знизу розміщений жировий шар з поверхневою фасцією. В поверхневих шарах ямки знаходиться зовнішній сфінктер відхідника, який по серединній лінії сплітається з волокнами поверхневого поперечного м’яза промежини (m. transversus perinei superficialis) і цибулинно-губчастим м’язом (m. bul- bospongiosus).
Через сіднично-прямокишкову ямку ззаду наперед проходять внутрішня статева артерія і статевий нерв. Тут арте-
|
Рис. 178. Топографія чоловічої промежини:
1 — гг. n. coccygei; 2 — lig. anococcygeum; З— m. gluteus maximus; 4— a. pudenda interna; 5 — n. pudendus; 6 — nn. rectales inferiores et nn. perineales; 7 — nn. clunium inferiores laterales; 8 — rr. perineales n. cutanei femoris posterioris; 9 — n. dorsalis penis; 10 — a. bulbi penis; 11 — a. dorsalis penis; 12 — nn. scrotales posteriores; 13 — pars spongiosa urethrae; 14 — rr. scrotales posteriores a. perinealis; 15 — m. bulbospongiosus; 16 — m. ischiocavernosus; 17 — m. sphincter ani externus; 18 — nn. perineales; 19 — m. transversus perinei superficialis; 20 — a. perinealis; 21 —n. pudendus; 22 — vasa pudenda interna; 23 — nn. rectales inferiores et nn. perineales; 24 — nn. clunium inferiores mediales; 25 — m. levator ani.
pi я віддає нижні прямокишкові артерії (аа. rectales inferiores), які йдуть в супроводі однойменних вен. Біля заднього краю сечостатевої діафрагми (diaphragma urogenitale) від внутрішньої статевої артерії відходить промежини а артерія (a. perinealis), а основний стовбур йде під сечостатеву діафрагму. Про- межинна артерія постачає поверхневі шари ділянки і закінчується задніми гілками (rr. scrotales posteriores).
Поверхнева фасція промежини (fas- cia perinei superficiales) покриває поверхневі м’язи і прикріплюється до гілок лобкової і сідничної кісток.
Шар поверхневих м'язів промежини має цибулинно-губчастий (m. bulbospon- giosus), сіднично-печеристий (m. ischio- cavernosus) м’язи, а також поверхневий поперечний м’яз промежини. Вони утворюють рівнобедрений трикутник, боковими сторонами якого є сіднично- печеристі м’язи, основою — поверхневий поперечний м’яз промежини, вершиною — цибулинно-губчастий м’яз. Під кожним сіднично-печеристим м’язом розміщені ніжки статевого члена (сгига pénis), які біля підлобкового кута з’єднуються, переходячи в тіло статевого члена (corpus pénis). Під цибулинно-губчастим м’язом посередині знаходиться непарна цибулина статевого члена (bulbus pénis) з добре розвиненим венозним сплетенням.
Нижня фасція сечостатевої діафрагми (fascia diaphragmatis urogenitalis inferior — membrana perinei) — волокниста трикутна пластинка, натягнута між гілками лобкової і сідничної кісток. Спереду вона не доходить до лобкового симфізу і зростається з верхньою фасцією сечостатевої діафрагми, утворюючи centrum tendineum perinei. Через фасцію проходять глибока дорзальна вена статевого члена з двома артеріями і нервами, а також сечівник.
Глибокий поперечний м'яз промежини (m. transver sus perinei profundus) залягає між нижньою і верхньою фас- ціями сечостатевої діафрагми. Його волокна мають поперечний напрямок, основа обернена назад, верхівка — вперед. Оточуючи в цьому місці сечівник, волокна м’яза з поперечного напрямку переходять в циркулярний і одержують назву сфінктера сечівника (m. sphincter urethrae). В цьому шарі промежини розміщуються цибулинно-сечівникові залози (gll. bulbourethrales).
Глибокий поперечний м’яз промежини з фасціями, що його покривають, називається сечостатевою діафрагмою (diaphragma urogenitale). В товщі її від внутрішньої статевої артерії відходить артерія сечівника (a. urethralis) і артерія цибулини статевого члена (a. bulbi pénis). Перша пронизує нижню фасцію і розгалужується в стінках сечівника, друга проникає в печеристе тіло статевого члена відповідної сторони. Дорзальні артерії статевого члена (аа. dorsales pénis), вийшовши з діафрагми, лягають в борозенці на спинку статевого члена, з боків від однойменної вени. Це єдине місце, де дві артерії супроводжують одну вену.
Верхня фасція сечостатевої діафрагми (fascia diaphragmatis urogenitalis superior) прикриває глибокий поперечний м’яз промежини зверху. Вона тонше нижньої і зростається з органами, що прилягають зверху; з боків і ззаду з тонким апоневротичним листком, ближче до серединної лінії — з капсулою передміхурової залози.
Лобково-куприковий м'яз (m. pubococ- cygeus) розміщується вище сечостатевої діафрагми. Внутрішні краї його не зростаються, залишаючи вільним проміжок завширшки 1—1,5 см, в якому верхня фасція сечостатевої діафрагми зростається з капсулою передміхурової залози.
Нижня фасція діафрагми таза (fascia diaphragmatis pelvis inferior) вистелює нижню поверхню м’яза — підіймача відхідника як безпосереднє продовження фасції внутрішнього затульного м’яза.
Верхня фасція діафрагми таза (fascia diaphragmatis pelvis superior) покриває m. levator ani, будучи продовженням па- рієтальної фасції таза.
Зовнішні чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina externa)
Чоловіча статева ділянка (pudendum masculinum) межує з ділянкою промежини, її анатомічні утвори часто бувають спільними. До статевої ділянки у чоловіків відносять статевий член, сечівник, мошонку і її органи.
Статевий член (penis) складається з кореня (radix penis), тіла (corpus penis) і головки (glans penis). Фіксований корінь статевого члена, який, розміщуючись під шкірою основи мошонки, зрощений з нижніми гілками сідничних і лобкових кісток, з лобковим симфізом і сечостатевою діафрагмою. Від цих кісток починаються ніжки статевого члена, які сходяться в ділянці лобкового симфізу і далі продовжуються в тіло статевого члена. Воно складається з трьох утворів: двох печеристих тіл (corpus cavernosus penis) і губчастого тіла статевого члена (corpus spongiosus penis). Ці утвори оточені білковою оболонкою, від якої вглиб відходять перегородки. Печеристі тіла також розділені перегородкою. Крім того, вони оточені футляром з власної фасції.
Губчасте тіло статевого члена менше печеристих, воно оточує сечівник. У задній частині губчасте тіло має розширення — цибулину статевого члена (bulbus penis), а передній кінець його продовжується в головку статевого члена. Печеристі тіла закінчуються біля основи головки, зростаючись з губчастим тілом статевого члена. На нижньому краю дистальної частини головки члена відкривається сечівник. Головка статевого члена відділена від тіла вінцем головки (corona glandis). У ділянці головки шкіра утворює дублікатуру — передню шкірочку (preputium), яка може зміщуватись до основи головки. Слідом за рухомою шкірою на тілі статевого члена розміщується шар пухкої клітковини, між якими знаходяться м’язові волокна.
Кровопостачання статевого члена здійснюється з внутрішньої статевої артерії* від якої беруть початок дорзальна (а. dorsalis penis) і глибока артерії статевого члена (а. profunda penis). Вони проходять в печеристих тілах, з’єднуючись між собою. Венозний відтік відбувається через поверхневі і глибокі дорзальні вени статевого члена. Глибока дорзальна вена розміщується підфасціально, по ній венозна кров відтікає в глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis). Із поверхневих вен кров направляється в зовнішні статеві, а також в стегнову вени.
Лімфовідтік від статевого члена, який має поверхневу і глибоку сітки лімфатичних судин, йде в двох напрямках: із поверхневих судин у внутрішню групу пахвинних лімфатичних вузлів, із глибоких — у зовнішні клубові лімфатичні вузли.
Іннервація статевого члена — за рахунок гілок підчеревного сплетення, які йдуть за ходом артерій.
Сечівник чоловічий (urethra mascu- Ііпа) складається з трьох основних частин: передміхурової (pars prostatica), перетинчастої (pars membranacea) і губчастої (pars spongiosa). Довжина сечівника у дорослого чоловіка становить
16— 18 см. На передміхурову частину припадає 3—4 см, на перетинчасту —
1,5 см і на губчасту — 14—15 см. Просвіт сечівника неоднаковий на всьому протязі. В ньому виразно визначаються три звуження і три розширення. Звуження знаходяться в початковій частині сечівника — біля шийки сечового міхура, в місці переходу через сечостатеву діафрагму і біля кінця статевого члена. Розширення розміщуються в передміхуровій частині сечівника, в ділянці цибулини статевого члена і біля кінця його (в ділянці човноподібної ямки).
Сечівник утворює S-подібний вигин, який складається з двох кривин. Перша кривина утворена передміхуровою і перетинчастою частинами його. Вершина випуклості цього згину знаходиться в промежинній частині, угнутість направлена вперед і догори. Друга кривина утворена губчастою частиною і обернена назад і вниз. Ці дані слід враховувати під час катетеризації сечівника.
У практичній урології розрізняють передній і задній сечівник, розуміючи під першим ділянку його від сфінктера перетинчастої частини до зовнішнього отвору. Задній сечівник розміщений між шийкою сечового міхура і згадуваним сфінктером перетинчастої частини сечівника.
У верхньому відділі передміхурової частини сечівника знаходиться мимовільний сфінктер шийки сечового міхура.
На задній стінці передміхурової частини сечівника розміщений поздовжній валик — гребінь сечівника (crista ureth- ralis), посередині якого є сім’яний горбик (colliculus seminalis). З боків сім’яного горбика відкриваються сім’явипор- скувальні протоки, а також протоки передміхурової залози. Перетинчаста частина сечівника найбільш звужена і міцно фіксована до сечостатевої діафрагми. В цій частині сечівник оточений зовнішнім сфінктером, утвореним посмугованими м’язовими волокнами.
У задній відділ цибулинної частини сечівника відкриваються вивідні протоки цибулинно-сечівникових залоз.
Мошонка і її органи. Мошонка (scrotum) — це шкірний мішок, у якому з боків від перегородки, в кожній половині її, розміщені статеві залози — яєчка (testis) і мошонкова частина сім’яного канатика. Стінка мошонки утворена тканинами, гомологічними шарам передньої стінки живота: шкірою, м’ясистою оболонкою, зовнішньою і внутрішньою сім’яними фасціями і піхвовою оболонкою яєчка.
М'ясиста оболонка (tunica dartos) є продовженням підшкірної сполучної тканини з пахвинної ділянки і промежини. Вона позбавлена жиру, але містить елементи непосмугованої м’язової тканини..
Зовнішня сім’яна фасція (fascia sper- matica externa) — продовження поверхневої фасції живота.
М'яз, що підвішує яєчко (т. cremaster), є похідним внутрішнього косого (в основному) і поперечного м’язів живота. Має сполучнотканинні пучки, які зв’язують волокна т. cremaster,— fascia cremaster ica.
Внутрішня сім'яна фасція (fascia cremasterica interna) -— продовження поперечної фасції (fascia transver salis), сполучнотканинна оболонка з домішкою волокнистої сполучної тканини. Вона покриває яєчко, сім’явиносну протоку, судини і нерви яєчка.
Піхвова оболонка яєчка (tunica vagi- nalis testis) утворена очеревиною, яка проникла в процесі розвитку в мошонку. Вона складається з парієтальної (lamina parietalis) і вісцеральної пластинок (7а- mina visceralis). Парієтальна пластинка прилягає до внутрішньої сім’яної фасції, вісцеральна покриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками знаходиться щілиноподібна порожнина (cavum vaginale), яка має значення при патології (водянка яєчка).
Незважаючи на багатошаровість стінки мошонки, практично розрізняють два шари: шкіру з м’ясистою оболонкою і всі останні шари.
Кровопостачання мошонки відбувається за рахунок задніх і передніх мошонкових гілок (rr. scrotales posteriores et anteriores), які виникають відповідно з внутрішньої статевої, про- межинної і зовнішніх статевих артерій (аа. pudendae externae). Венозний відтік — через однойменні вени.
Лімфовідтік — від стінок мошонки в пахвинні лімфатичні вузли.
Іннервація мошонки — гілками статевого нерва, які дають задні мошонкові нерви, і клубово-пахвинного нерва (п. ilioinguinalis), який віддає передні мошонкові нерви.
Яєчко (testis) — парний орган. Анатомічно яєчко відноситься до внутрішніх статевих органів, але топографічно його описують разом з мошонкою. Кожне яєчко (праве та ліве) знаходиться у відповідній половині мошонки, будучи відділене одне від одного перегородкою. Ліве яєчко лежить нижче правого. Верхні кінці яєчок направлені вперед і латерально, в зв’язку з чим між ними утворюється трикутник, основою обернений до верхніх кінців яєчок.
Вздовж заднього краю яєчка розміщується придаток яєчка (epididymis), який має головку, тіло і хвіст. Головка придатка яєчка знаходиться вгорі, хвіст обернений вниз і переходить у сім’явиносну протоку. Весь придаток яєчка складається з великої кількості протоків. Більша частина яєчка, а також головка і тіло придатка яєчка оточені очеревиною, в порожнині якої знаходиться невелика кількість серозної рідини. В місці з’єднання парієтального і вісцерального листків піхвової оболонки яєчка, біля нижнього кінця його, а також на 1 см вище верхнього кінця є зв’язки, які йдуть до стінки мошонки (залишки gubernaculum testis).
Кровопостачання яєчка — за рахунок яєчкової артерії (a. testicularis), яка починається від черевної частини аорти. Відтік венозної крові проходить в нижню порожнисту вену через праву яєчкову вену, зліва — в ліву ниркову вену. Проходячи в сім’яноіму канатику, вени яєчка утворюють за ходом артерії яєчка лозовидне сплетення (plexus рапір in if о rmis).
Лімфовідтік направлений в поперекові вузли, розміщені поблизу місця формування цистерни грудної протоки (cisterna chyli) в окружності аорти. Окремі судини яєчка мають зв’язки з лімфатичними судинами сечового міхура і передміхурової залози.
Іннервація яєчка здійснюється за рахунок аортального і ниркового симпатичних сплетень, які підходять до нього за ходом яєчкової артерії.
Сім'яний канатик (funiculus sperma- ticus) простягається від заднього краю яєчка до глибокого пахвинного кільця; комплекс анатомічних утворів, в який входять сім’явиносна протока (ductus deferens) з однойменними артерією і веною, яєчкові артерія і вена, лозовидне венозне сплетення, лімфатичні судини, гілки яєчкового нервового сплетення, а також м’яз, що підвішує яєчко, з фасцією, що його покриває і залишок піхвового відростка очеревини. Всі ці утвори покриті зовнішньою сім’яною фасцією (fascia spermatica externa), яка є продовженням поверхневої фасції пе- редньобокової стінки живота, і внутрішньою.
Внутрішні жіночі статеві органи (organa genitalia feminina interna)
Матка (uterus) розміщена в порожнині малого таза, перешийок її (перехід тіла в шийку — isthmus uteri) знаходиться на рівні Sn ш хребців. Поздовжня вісь матки нахилена вперед, причому тіло матки по відношенню до шийки також нахилене вперед, тобто утворює кут, відкритий вперед. Очеревина покриває тіло і дно матки, задню стінку шийки матки, а також невелику ділянку (близько 1—1,5 см2) задньої стінки піхви, переходячи на передню стінку прямої кишки і утворюючи прямокишково- маткове заглиблення (excavatio recto- uterina). На міхуровій поверхні матки очеревина доходить до перешийка, потім йде на задню і верхню стінки сечового міхура, утворюючи міх у рово-маткове заглиблення (excavatio vesicouterina). В заглибленні можуть знаходитись великий сальник, рідше — петлі тонкої кишки. Біля країв матки очеревина утворює дублікатуру, яка йде до бокових стінок таза. Це широка зв’язка матки (lig. latum uteri), в якій виділяють брижу маткової труби (mesosalpinx), яєчника (mesovarium) і матки (mesometrium).
У товщі верхнього краю широкої зв’язки матки проходить маткова труба, яка починається біля кута матки. Ділянка тіла матки, розміщена вище початку маткових труб, називається дном. Тут же, дещо нижче і вперед від початкової частини маткової труби, починається кругла зв’язка матки (lig. teres uteri). Далі кругла зв'язка матки, розміщуючись в товщі широкої зв'язки, направляється латерально і вперед до глибокого пахвинного кільця. Нерідко за ходом зв’язки виявляють венозні і артеріальні стовбурці, які здійснюють анастомоз між матковими і нижніми надчеревними судинами. В ділянці кута матки, вниз і назад від початку маткової труби, починається власна зв’язка яєчника (lig. ovarii proprium), яка направляється до маткового кінця яєчника. В зв’язці є кровоносні судини.
Перешийок матки фіксований двома зв’язками: головною зв’язкою матки
(lig. cardinale uteri) і крижово-матковою зв’язкою (lig. sacrouterina). Головна зв’язка матки є сполучнотканинним м’язовим тяжем, який має непосмуговану м’язову тканину і розміщений біля основи широкої зв’язки матки, за ходом маткової артерії. Крижово-маткова зв’язка фіксує перешийок матки до Sn ш хребців. У основі широкої зв’язки матки, а також біля матки знаходиться клітковина (parametrium), в товщі якої проходить сечовід, оточений власною фасцією. Відстань від сечоводу до стінки коливається від 0,5 до 1 см. Причому лівий сечовід розміщений, як правило, ближче до матки, ніж правий.
Передня стінка шийки матки, перешийок і піхва розташовані в підочеревинному відділі малого таза. Вони покриті вісцеральною фасцією таза, один з листків якої відділяє задню стінку піхви від прямої кишки. Передня стінка, навпаки, дуже тісно зв’язана з стінкою сечівника. Однак вище, в ділянці шийки і задньої стінки сечового міхура, піхва і перешийок матки зв’язані з ним пухко (їх розділяє задньоміхурова фасція), в клітковині розміщене сечоміхурове і піхвове венозні сплетення. В шийці матки виділяють надпіхвову і піхвову частини. Остання охоплюється піхвою, внаслідок чого утворюється склепіння піхви і його частини: передня — між передньою губою отвору матки і передньою стінкою піхви, задня — між задньою губою отвору матки і задньою стінкою піхви і бокова.
Більш глибока задня частина склепіння піхви і ділянка стінки, що утворює його, покриті очеревиною, яка є дном прямокишково-маткового заглиблення. В межах задньої частини склепіння це заглиблення можна пункту вати.
Кровопостачання матки забезпечує, головним чином, маткова артерія (а. uterina). Додатковими джерелами кровопостачання матки є нижня надчеревна артерія, яєчникова, нижня сечо- міхурова і внутрішня статева артерії. Венозний відтік йде в основному через систему внутрішньої клубової вени. Слід відзначити, що в ділянці матки і піхви утворюється маткове і піхвове венозні сплетення, які широко з’єднуються з венозними сплетеннями прямої кишки і сечового міхура.
Іннервація матки — за рахунок матково-піхвового сплетення, утвореного гілками підчеревного сплетення.
Регіонарними лімфатичними вузлами матки і піхви є внутрішні клубові, крижові і пахвинні лімфатичні вузли.
Маткова труба (tuba uterina; s. salpinx) є порожнистим м’язовим утвором, який від кута матки починається матковою частиною, що продовжується в перешийок, ампулу і лійку маткової труби і закінчується бахромками труби (fimbriae tubae).
Широка зв’язка матки, по верхньому краю якої проходить труба, утворює для неї брижу (mesosalpinx), по якій підходять судинні гілки маткової і яєчникової артерій. Маткова труба тісно зв’язана з яєчником, охоплює його з трьох боків — за матковий і трубний кінці і за медіальну поверхню. Біля матки труба має горизонтальний напрямок, потім утворює різкий вигин і майже вертикально направляється вгору вздовж бри- жового краю яєчника. В кінцевому відділі утворюється ще один вигин, опуклістю обернений так, що лійка труби направлена вниз і прилягає до вільного краю і медіальної поверхні яєчника. Труба фіксується підвішуючою зв’язкою яєчника (lig. suspensorium ovarii), в товщі якої проходять гілки яєчникової артерії (a. ovarica).
Яєчник (ovarium) — парний утвір розміром 2,5X 1,5X1 см. Він має матковий кінець, до якого прикріплюється власна зв’язка яєчника (lig. ovarii proprium), що фіксує його до маткового кута. За ходом цієї зв’язки розміщуються анастомози між яєчниковою і матковою артеріями. До верхнього, або трубного, кінця яєчника фіксована підвішуюча зв’язка яєчника.
Яєчник має два краї: передній, фіксований до широкої зв’язки матки, і задній — вільний, обернений в бік прямої кишки. В яєчнику є дві поверхні — медіальна, яка обернена в порожнину таза і дотикається до тазових органів, і латеральна, обернена до стінки таза. Зовнішній покрив яєчника утворений зародковим епітелієм, а не очеревиною, що обумовлює матовість яєчника. Прилягає яєчник до бокової стінки таза дещо нижче входу в малий таз. Тут, поблизу біфуркації загальної клубової артерії, утворюється заглиблення — яєчникова ямка (fossa ovarica).
Кровопостачання яєчника здійснюється яєчниковою артерією, яка бере початок від черевної частини аорти на рівні Lj хребця, а також яєчниковою гілкою маткової артерії. Судини яєчника з’єднуються між собою. Відтік венозної крові проходить в нижню порожнисту вену.
Лімфовідтік — в аортальні і клубові лімфатичні вузли.
Іннервація — за допомогою гілок матково-піхвового сплетення.
Придаток яєчника (epoôphoron) і при- яєчник (paroophoron) — рудиментарні утвори, розміщені між листками широкої зв’язки матки.
Піхва (vagina) є продовженням матки у вигляді труби завдовжки 8—10 см. З порожниною матки піхва сполучається через канал шийки матки. Внизу піхва відкривається в статевій ділянці статевою щілиною між малими статевими губами. По відношенню до матки піхва утворює тупий кут. На розрізі просвіт піхви має вигляд Н-подібної щілини, оскільки у органа є лише дві стінки: передня і задня. З них передня стінка на 1,5—2 см коротша задньої.
Співвідношення піхви з шийкою матки такі, що остання неначе вдається в порожнину піхви, утворюючи склепіння піхви.
Передня стінка піхви прилягає до задньої стінки сечового міхура і сечівника, з якими вона пов’язана настільки міцно, що при розривах матки (або сечівника) тут можуть утворюватись міхурово-піхвові нориці. З’єднання передньої стінки піхви з цими органами відбувається за допомогою міхурово- піхвової і піхвово-сечівникової перегородок. Задня стінка піхви в межах підочеревинного відділу таза прилягає ДО прямої КИШКР, відділяючись від неї прямокишково-піхвовою перегородкою, а також клітковиною. Ще далі ці органи відстоять один від одного в межах промежини, де вони відділені м’язами.
З боків піхви розміщується клітковина основи широкої зв’язки матки, в якій закладені вузли і матково-піхвове нервове сплетення, венозне сплетення, сечоводи, маткова артерія і лімфатичні судини.
Фіксація піхви здійснюється насамперед за рахунок міцного з’єднання з сечівником і сечостатевою діафрагмою і відносно міцно — з сечовим міхуром. Укріплюється піхва також кардинальними зв’язками, навколишньою клітковиною і фасціями.
Кровопостачання піхви відбувається за рахунок піхвових артерій (аа. vaginales), які відходять від маткових артерій, з яких найбільше значення мають низхідні артерії. Крім того, орган нерідко одержує кров від нижньої сечоміхурової, середньої прямокишкової, а в нижньому відділі — від статевої артерії. Венозний відтік йде в добре розвинене маткове і піхвове сплетення, які розміщені з боків піхви, а далі — в маткові вени.
Лімфовідтік від піхви направлений в клубові, а від нижніх відділів — в пахвинні лімфатичні вузли.
Іннервація піхви здійснюється за рахунок матково-піхвового сплетення (plexus uterovaginalis), від якого відходять піхвові нерви (пп. vaginales).
Жіноча промежина (perineum femininum), зовнішні жіночі статеві органи (organa genitalia feminina externa)
Ділянка жіночої промежини складається з двох ділянок — сечостатевої і відхідникової.
Статеві відмінності в будові промежини торкаються її сечостатевої ділянки. В переддвер’ї піхви залягає цибулина (bulbus vestibuli), яка розділяється на парні відділи, що розміщені біля основ малих статевих губ. Половина цибулини за будовою нагадує печеристе тіло і складається з тонкої фіброзної оболонки, яка оточує густу венозну сітку. Цибулина переддвер’я зростається з нижньою фасцією сечостатевої діафрагми, покриваючись цибулинно-губчастими м’язами (mm. bulbospongiosus) (рис. 179). Останні своїми волокнами охоплюють клітор, сечівник і отвір піхви. Позаду кожної половини цибулини розміщені великі залози переддвер’я (дії. vestibuläres majores). Ще більше назад у поперечному напрямку йдуть два поверхневі поперечні м’язи промежини.
На серединній лінії, в місці її перетину з linea biischiadica, сходяться апоневро- зи промежини і прикріпляються 8 м’язів: цибулинно-губчастий, зовнішній
сфінктер відхідника, два м’язи — підійма - чі відхідника, два поверхневі поперечні м’язи промежини і два глибокі поперечні м’язи промежини (за аналогією з чоловічою промежиною). Це місце називають
Рис. 179. Топографія жіночої промежини: 1 — пп. coccygei; 2 — lig. anococcygeum; З — m. levator ani; 4 — m. gluteus maximus; 5 — a. et v. pudenda interna; 6 — n. pudendus; 7 — nn. rectales inferiores et nn. perineales; 8 — nn. clunium inferiores laterales; 9 — rr. perineales n. cutanei femoris posterions; 10 — a. dorsalis clitoridis; 11 — n. dorsalis clitoridis; 12 — bulbus vestiduli; 13 — labium minus pudendi; 14 — ostium urethrae externum; 15 — m. bulbospongiosus; 16 — nn. labiales posteriores; 17 — m. ischiocavernosus; 18 — aa. labiales posteriores; 19 — trigonum uroge- |
nitale; 20 — m. transversus perinei superficialis; 21 — nn. perineales 24 — a. rectalis inferior; 25 — nn. clunium inferiores mediales; 26
сухожилковим центром промежини — centrum tendineum perinei. Гінекологи називають його промежинним тілом (corpus perinealis), яке має значення для опори піхви. Акушерська промежина — проміжок між вуздечкою статевих губ і відхідником. Відхідникова ділянка жіночої промежини аналогічна такій же ділянці чоловічої промежини.
22 m. gluteus maximus; 23 — a. pudenda interna et n. pudendus; — m. sphincter ani extern us.
Жіноча статева ділянка (pudendum femininum) складається із зовнішніх статевих органів, до яких відносять великі статеві губи (labia majora pudendi), переддвер’я піхви, малі статеві губи, клітор, зовнішній отвір сечівника, залози переддвер’я.
Великі статеві губи обмежують статеву щілину, утворені шкірою та кліт-
новиною, яка містить фіброзні пучки щільної волокнистої сполучної тканини і підшкірне венозне сплетення. Вгорі і спереду, біля лобка, вони з’єднуються, утворюючи передню спайку губ (commissura labiorum anterior), ззаду — задню спайку (commisura labiorum posterior). Від відхідника великі статеві губи відстоять на 2—3 см. У товщі їх закінчуються круглі зв’язки матки. Особливістю шарів великих статевих губ є відсутність поверхневої фасції і наявність сполучнотканинних тяжів, які з’єднують шкіру з окістям лобкових кісток.
Після розведення в сторони великих статевих губ виявляються малі статеві губи (labia minora pudendi), клітор, зовнішній отвір сечівника (ostium urethrae externum) і переддвер’я піхви з його зовнішнім отвором. Малі статеві губи є парними тонкими складками, що обмежують збоку і знизу переддвер’я піхви. Біля клітора вони з’єднуються, утворюючи вуздечку статевих губ (frenulum labiorum pudendi). Спереду від клітора малі статеві губи утворюють передню шкірочку клітора (preputium clitoridis). Таким чином одна з складок (з кожного боку) йде над клітором, друга — під ним. Ззаду малі статеві губи утворюють човноподібну ямку, яка доходить до вуздечки статевих губ.
Більшу частину зовнішніх жіночих статевих органів займає переддвер’я піхви, границями якого є: з боків — малі статеві губи, спереду — клітор, ззаду — вуздечка статевих губ. У переддвер’я піхви відкриваються два отвори: отвір сечівника, розміщений на 2 см нижче клітора і який має зірчасту форму просвіту, і вхід у піхву. Останній облямований дівочою перетинкою або її залишками. На межі середньої і задньої третини малих статевих губ або в задній їх третині розміщуються малі і велика пе- реддверні залози (gll. vestibuläres minores et major). Отвори їх відкриваються на медіальній поверхні малих статевих губ. З боків входу в піхву і глибше знаходяться добре розвинені венозні сплетення завдовжки до 3 см, завширшки 1,5 см.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 27 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
