За редакцією заслуженого діяча науки академіка АПН України 29 страница

Вісцеральні гілки внутрішньої клубо­вої артерії: пупкова артерія (а. umbi­licalis), яка віддає верхні сечоміхурові артерії; нижня сечоміхурова артерія (а. vesicalis inferior); маткова артерія (а. uterina); середня прямокишкова артерія (а. rectalis media); піхвова арте­рія (а. vaginalis); внутрішня статева артерія (а. pudenda interna). Вісцераль­ні гілки призначені для кровопоста­чання внутрішніх органів, розміщених в порожнині малого таза, про що свід­чить також їх найменування. Парієталь­ні гілки кровопостачають м'язи таза і сідничної ділянки.

Вени. Парієтальні гілки внутрішньої клубової артерії супроводжуються од­ною, частіше двома, однойменними ве­нами. Вісцеральні гілки утворюють нав­коло органів добре виражені венозні сплетення. Розрізняють венозні спле­тення сечового міхура (plexus venosus vesicalis), передміхурової залози (plexus venosus prostaticus), матки (plexus ve­nosus uterinus), піхви (plexus venosus vaginalis) і прямої кишки (plexus veno­sus rectalis). Вени від прямої кишки, зокрема v. rectalis superior, за допомо­гою нижньої брижової вени впадають в ворітну вену, vv. rectales mediae et inferiores — в систему нижньої порож­нистої вени. Вони з’єднуються між со­бою, утворюючи портокавальні анасто- мози. Інші венозні сплетення, формую­чи відвідні вени, вливаються в систему нижньої порожнистої вени.

Нерви. Крижове нервове сплетення розміщене на грушовидному м’язі і утворене передніми гілками IV, V по­перекових і І, II, III крижових спинно­мозкових нервів. Із сплетення вини­кають короткі м’язові гілки (rr. muscu- lares), а також п. gluteus superior, п. дluteus inferior, п. cutaneus femoris po­sterior, n. ischiadicus. Ці нерви з по­рожнини малого таза через над- і під- грушовидні отвори виходять у сідничну ділянку. Разом з ними через foramen infrapiriforme виходить статевий нерв (п. pudendus), який, пройшовши коротку відстань разом з однойменними суди­нами, повертається в порожнину таза через foramen ischiadicum minus. Ста­тевий нерв виникає з І—IV крижових нервів і дає ряд гілок, що іннервують зовнішній сфінктер відхідника, шкіру задньої поверхні мошонки і великих статевих губ, glans penis (clitoridis). N. pudendus — складний нерв, оскільки в його складі, крім спинномозкових во­локон, є симпатичні й парасимпатичні. На боковій стінці таза, нижче linea ter- minalis, проходить затульний нерв (п. obturatorius). Він виникає з попереко­вого сплетення (L^—ЦуЬ ^пР°^никає в затульний канал і далі на стегно, іннер- вуючи кульшовий суглоб, всі привідні м’язи стегна і шкіру над ними.

Рис. 173. Артерії і вени малого таза:

1 — a. iliaca interna; 2 — a. et v. vesicalis inferior dextra; 3 — v. iliaca interna; 4 — a. et v. rectalis superior; 5 — rectum; 6 — a. et v. rectalis media dextra; 7 — a. et v. rectalis media sinistra; 8 — vesicula seminalis sinistra; 9 — a. et v. rectalis inferior; 10 — a. et v. pudenda interna; 11—plexus venosus vesicalis; 12 — a. vesicalis superior sinistra; 13 — symphysis pubica; M—ductus deferens: 15 — a. iliaca externa; 16 — v. iliaca externa; 17 — a. et v. obturatoria; 18 -r- ureter; 19 — a. et v. vesicalis superior; 20 — a. iliaca

Органи малого таза іннервуються від крижових вузлів симпатичного стовбура і II, III і IV крижовими нервами, які здійснюють парасимпатичну іннерва­цію. Крижові вузли симпатичного стов­бура представлені 4 вузлами, що лежать вздовж медіального краю передніх кри­жових отворів. Від них відходить ряд гілок, які утворюють разом із гілками нижнього брижового сплетення нижнє підчеревне, або тазове, сплетення (ple­xus hypogastricus inferior, s, plexus pel- vinus). З цього сплетення виникають вторинні сплетення, які іннервують се-
communis sinistra; 21 — v. iliaca communis sinistra.

човий міхур (plexus vesicales), перед­міхурову залозу (plexus prostaticus), сім’яні міхурці і сім’явиносну протоку (plexus deferentialis), печеристі тіла ста­тевого члена (пп. cauernosi penis), пряму кишку (plexus rectalis), у жінок — мат­ку, яєчники, піхву (plexus uterovagina- lis).

Парасимпатична іннервація пред­ставлена волокнами, які входять до складу передніх корінців II—IV крижо­вих спинномозкових нервів, що утво­рюють plexus sacralis. Ці волокна від­діляються від сплетення як нутряні нерви таза (пп. splanchnici pelvini) і направлюються до plexus hypogastricus

Рис. 174. Біляматковий клітковинний простір:

/ — uterus; 2 — peritoneum; З — parametrium; 4 — plexus veno sus uterinus et plexus venosus vaginalis; 5 — fascia pelvis; 6 — in. levator ani; 7 — m. obturatorius internus; 8 — ureter;.9 — a. uterina.

inferior, іннервуючи з останнім тазові органи. Nn. splanchnici pelvini мають в собі також збуджувальні (судинно- розширювальні) волокна — nn. er ід en­tes — для печеристих тіл статевого чле­на (клітора), що обумовлюють ерек­цію.

Лімфатичні вузли. В порожнині таза розрізняють парієтальні і вісцеральні лімфатичні вузли. Парієтальні лімфа­тичні вузли розміщуються вздовж за­гальної і зовнішньої клубових артерій і приймають лімфу від нижньої кінців­ки, сідничної ділянки, нижньої половини стінки живота, поверхневих шарів про­межини, від зовнішніх статевих орга­нів. Друга група парієтальних вузлів супроводжує внутрішню клубову арте­рію і приймає лімфу від більшості та­зових органів. Третя група вузлів ле­жить на передній поверхні крижової кістки біля передніх крижових отворів. Крижові лімфатичні вузли одержують лімфу від задньої стінки таза і прямої кишки. Вісцеральні лімфатичні вузли розміщуються біля органів таза і нази­ваються білясечоміхуровими, білямат новими, біляпіхвовими і біляпрямо- кишковими. Лімфа відтікає від них у вузли, що супроводжують внутрішню клубову артерію. Виносні лімфатичні судини тазових регіонарних лімфатич­них вузлів направляються до лімфа­тичних вузлів, які лежать біля нижньої порожнистої вени, черевної частини аорти, нижньої брижової артерії.

Клітковинні простори. Клітковина та за відділяє розміщені в ньому органи від стінок таза, оточує тазові органи, розміщується між ними і фасці альни- ми футлярами, що оточують їх.

У бокових відділах малого таза між листками фасції таза розміщені лате­ральні клітковинні простори (spatium laterale). В клітковині цих просторів знаходяться загальні і внутрішні клу­бові судини, лімфатичні вузли, нервові сплетення, сечоводи, сїм’явиносні про­токи. Вона супроводжує судини і нерви, які направляються до органів таза і в сусідні ділянки, що сприяє розповсю­дженню гнійних затьокіз у вісцеральні клітковинні простори органів малого таза, в сідничну ділянку через над- і під грушовидний отвори (за ходом верхніх і нижніх сідничних судин І №гр- вів) і далі за сідничним нервом на задню поверхню стегна, через затульний канал в клітковину глибоких шарів передньої поверхні стегна.

Клітковинний простір, розміщений навколо сечового міхура, складається з двох просторів: передміхурового (spa­tium prevesicale) і задньоміхурового (spatium retrovesicale). Передміхуровий клітковинний простір знаходиться між лобковим симфізом і фасцією сечового міхура, дном його служить сечостатева діафрагма таза. В клітковині розміщу­ються сечоміхурове і передміхурове венозні сплетення, артерії, які постача­ють кров сечовому міхуру. Гнійні за- тьоки з цього простору можуть роз­повсюджуватись на стегно (через стег­новий і затульний канали), в латеральні пристінкові простори, на передню стін­ку живота.

Задньоміхуровиа клітковинний про­стір розміщується між задньою стінкою сечового міхура і очеревинно-проме- жинним апоневрозом, Дном його є сечо­статева діафрагма таза. Тут розміще­ні тазові частини сечоводів, передміху­рова залоза, сім’явиносні протоки, сім'я­ні міхурці, венозне сплетення перед­міхурової залози. Розповсюдження гній­них затьоків можливе в ділянку пахвин­ного каналу (вздовж ductus deferens),

в заочеревинний простір (за ходом сечо­водів).

Задньопрямокишковий клітковинний простір розташований між прямою киш­кою з її фасцією і крижовою кісткою. Нижню границю його утворює фасція, що покриває m. levator апі. Вгорі задньо­прямокишковий простір сполучається з заочеревинним простором. Клітковину, розміщену з боків прямої кишки, на­зивають параректальною. В клітковині задньопрямокишкового простору зна­ходиться a. rectalis superior, крижовий відділ симпатичного стовбура, крижові артерії, нервове сплетення, лімфатичні вузли. Розповсюдження гнійних затьоків можливе в заочеревинний простір, бо­кові пристінкові клітковинні простори.

У жіночому тазу практичне значення має біляматковий (параметральний) клітковинний простір, який розміщуєть­ся навколо шийки матки і переходить в клітковину, яка лежить між листками широкої маткової зв’язки, особливо біля її основи (рис. 174). Клітковина біля- маткового простору внизу доходить до діафрагми таза, вгорі сполучається з заочеревинною клітковиною клубової ямки, з боку і ззаду через великий сідничний отвір — з клітковиною сід­ничної ділянки. В біляматковому кліт­ковинному просторі розміщуються мат­кова артерія, сечовід, яєчникові суди­ни, маткове венозне і нервове спле­тення. Гнійні затьоки з параметраль- ного простору мояіуть розповсюджу­ватись в заочеревинну клітковину (за ходом сечоводів), в клітковину клубової ямки і сідничної ділянки.

ОРГАНИ МАЛОГО ТАЗА

Пряма кишка (rectum)

Пряма кишка є кінцевим відділом тов­стої кишки і прилягає до передньої по­верхні крижової кістки. Початок пря­мої кишки відповідає рівню верхнього краю хребця. Залежно від місце­положення кишки (вона розміщена на всіх поверхах таза) в ній виділяють тазову і промежинну частини. Грани­цею між ними є місце з’єднання зі стін­кою кишки медіальної частини м’яза —^ підіймача відхідника (m. levator апі).

Враховуючи особливості анатомічної будови і топографії, в прямій кишці виділяють три відділи: надампулярний, ампулярний і відхідниковий (анальний) канал. Вони відрізняються насамперед за своїм діаметром: найширша час­

тина — ампула прямої кишки, ділянка над нею (довжина 3—4 см) — надам­пулярний відділ, кінцевий відділ — від­хідниковий канал (довжина 4—5 см).

Складки слизової оболонки прямої кишки в різних відділах розміщені не­однаково. В перших двох вони направ­лені циркулярно, їх вираженість зале­жить від функціонального стану, але найбільш високі вони в надампулярно- му відділі. В ампулярному відділі є одна циркулярна складка на правій стінці, дві — на лівій, розміщені біля верхньої і нижньої границі ампули. їх положен­ня відповідає вигину прямої кишки у фронтальній площині, опуклістю обер­неному вліво. Верхня і нижня циркуляр­ні складки відповідають положенню внутрішнього сфінктера відхідника.

У відхідниковому каналі складки сли­зової оболонки розташовані поздовжньо, що обумовлено переважно поздовжнім розміщенням в цьому відділі вен під­слизового сплетення. Заглиблення між складками відхідникового каналу нази­ваються відхідниковими пазухами (si­nus anales), які донизу закінчуються сліпо, обмежуючись відхідниковими за­слінками (valvulae anales) слизової оболонки відхідникового відділу прямої кишки.

ҐІряма кишка в сагітальній площині утворює два вигини: верхній — крижо­вий, нижній — промежинний. Перший опуклістю обернений назад, другий — вперед.

В очеревинному відділі порожнини малого таза пряма кишка покрита оче­ревиною, яка в ділянці надампулярного відділу утворює коротку товсту брижу, розміщену в сагітальній площині. В її товщі проходять гілки верхніх прямо- кишкових судин (a. et V. rectalis supe­rior). У ділянці ампули очеревина по­криває передню і бокові (частково) стінки кишки, переходячи з них на мат-

Рис. 175. Топографія органів чоловічого таза (сагітальний розріз):

/ — пара ректальна клітковина; 2 — fascia pelvis; З — rectum; 4 — excava- tio rectovesicalis; 5 — vesicula semina- lis; 6 — aponeurosis (lig.) peritoneope- rinealis; 7 — prostata; 8, 11 — m.

sphincter ani internus; 9 — m. sphin­cter ani extern us; 10— testis; 12 — m. bulbospongiosus; 13 — bulbus penis; 14 — urethra; 15 — corpus cavernosum penis; 16 — diaphragma urogenitale; 17 — plexus venosus prostaticus; 18 — symphysis pubica; 19—vesica urina­ria; 20 — spatium prevesicale; 21 — передочеревинна клітковина; 22 — fascia prevesicalis; 23 — fascia trans- versalis; 24— m. rectus abdominis; 25 — peritoneum.

ку (у чоловіків — на сечовий міхур) і на бокові стінки таза. Завдяки цьому тут утворюються два заглиблення: парна біляпрямокишкова ямка і прямокишко- во-маткове заглиблення (у чоловіків — прямокишково-міхурове заглиблення).

Більша частина ампули прямої киш­ки розміщена в підочеревинному від­ділі таза, де вона покрита вісцераль­ною фасцією таза (рис. 175). Між остан­ньою і стінкою кишки спереду і ззаду є передній і задній відділи вісцераль­ного простору прямої кишки (див. Топо­графію фасцій і клітковинних просто­рів таза, с. 266, 272). В клітковині цього простору розміщується середня прямо- кишкова артерія (a. rectalis media) і підфасціальне венозне сплетення.

Між передньою стінкою ампули пря­мої кишки і стінкою піхви (у чолові­ків — сечовим міхуром, ампулами сім’я- виносних протоків, сім’явиносними мі­хурцями і передміхуровою залозою) розміщена прямокишково-піхвова (пря- мокишково-міхурова) перегородка (sep­tum rectovaginale, septum rectovesicale).

Біля бокових стінок ампули, на відстані 2 см від неї, знаходяться сечоводи, які потім йдуть спереду від неї. Задня стінка ампули прямої кишки прилягає до пе­редньої поверхні крижової кістки, де в задньопрямокишковому клітковинно­му просторі розміщена крижова група лімфатичних вузлів.

Промежинна частина прямої кишки оточена зовнішнім сфінктером відхід­ника. медіальною частиною м’яза — пі­діймача відхідника, клітковиною сіднич- но-прямокишкової ямки, в якій розмі­щені гілки нижньої прямокишкової ар­терії (a. rectalis inferior) і підшкірне прямокишкове венозне сплетення.

Кровопостачання прямої киш­ки здійснюється п’ятьма прямокишко- вими артеріями: a. rectalis superior

(кінцева гілка нижньої брижової арте­рії), a. rectalis media (парна від а. іііаса interna) і а. rectalis inferior (парна від a. pudenda interna).

Вени прямої кишки відносяться до систем ворітної (v. rectalis superior) і нижньої порожнистої вени (vv. rectalis

media et inferior) і утворюють три спле­тення: підшкірне, підслизове і підфас- ціальне. Підшкірне сплетення розміщене в ділянці зовнішнього сфінктера від­хідника. В підслизовій оболонці знахо­диться найбільш розвинене венозне спле­тення. Воно складається з клубків вен, які розміщуються між пучками коло­вих м’язів і утворюють венозне кільце — zona haemorrhoidalis. Підфасціальне сплетення розміщується між поздовж­нім м’язовим шаром і фасцією прямої кишки.

Іннервація прямої кишки від нижнього брижового, аортального і під­черевного сплетень. Промежинна части­на прямої кишки іннервується гілками п. pudendus.

Лімфовідтік проходить в пах­винні лімфатичні вузли від промежинної частини прямої кишки, в крижові і внутрішні клубові вузли — від ампу- лярного, а в нижньобрижові вузли — від надампулярного відділу прямої кишки.

Сечовий міхур (vesica urinaria)

Сечовий міхур у дорослих розміщується в порожнині малого таза. Верхівка його знаходиться за лобковим симфізом і ви­ще його верхнього краю виступає лише при наповненні. В ранньому дитячому віці сечовий міхур лежить вище лоб­кового симфізу, з віком опускається і у старих людей знаходиться нижче симфізу. Дно сечового міхура фіксоване до сечостатевої діафрагми, верхівка його обернена в бік черевної порожнини. Місце переходу сечового міхура в се­чівник — це звужена частина, яка у чо­ловіків проходить в передміхуровій за­лозі, у жінок з’єднана з сечостатевою діафрагмою. У фіксації сечового міхура, поруч із з’єднанням з сечостатевою діа­фрагмою, деяке значення має лобково- передміхурова (лобково-міхурова) зв’яз­ка, яка йде від задньої нижньої частини лобкового симфізу. У жінок сечовий міхур порівняно міцно з’єднаний з пе­редньою стінкою піхви. Зазначені зв’яз­ки фіксують лише нижню частину ор­гана, оскільки сечовий міхур є рухо­мим органом, що значно збільшується в об’ємі.

Верхівка міхура обернена вперед, угорі вона з’єднана з серединною пуп­ковою складкою (plica umbilicalis me­diana) — зарослою сечовою протокою. До верхніх і задніх частин, сечового міхура прилягають відділені очеревиною і клітковиною петлі тонкої кишки, до передньої стінки — лобковий симфіз і верхні гілки лобкових кісток. Між ними знаходиться зазначений передміхуро­вий клітковинний простір з його фасція- ми і клітковиною. До заднього відділу дна міхура прилягає передміхурова за­лоза, сім’яні міхурці, передня стінка прямої кишки, яка відділена від міхура прямокишково-міхуровою перегородкою і переднім біляпрямокишковим клітко­винним простором. Біля бокових стінок міхура проходить сім’явиносна протока, а назад і вище від нього — сечовід.

У жінок до сечового міхура знизу прилягає венозне сплетення, ззаду роз­міщена матка і верхній відділ передньої стінки піхви. Вище дна міхура, між ним і маткою, проникає очеревина, утворю­ючи міхурово-маткове заглиблення (рис. 176). Зверху і з боків до міхура можуть прилягати (особливо при наповненому міхурі) не тільки петлі тонкої кишки, а й сліпа кишка, і червоподібний від­росток, сигмоподібна ободова, а іноді й поперечна ободова кишки.

Певне практичне значення має попе­речна міхурова складка парієтальної очеревини (plica vesicalis transversa), яка розміщена в місці переходу очере­вини з задньої поверхні передньої стін­ки живота на сечовий міхур. При знач­ному наповненні сечового міхура вона знаходиться на кілька сантиметрів вище лобкового симфізу, що дає можливість підійти до міхура позаочеревинно. Се­човий міхур має добре виражену м’я­зову оболонку і підслизову основу, внаслідок чого слизова оболонка утво­рює складки. У ділянці дна розрізняють сечоміхуровий трикутник (trigonum ve- sicae), який не має складок через те, що в цьому місці мало розвинена підслизова основа. В ньому добре видно три кути: в задньобокових відділах — отвори се­човодів з розміщеною між ними між- сечовідною складкою (plica interurete- rica), внизу і спереду — внутрішній

Рис. 176. Топографія ор­ганів жіночого таза (са­гітальний розріз):

12 II 10

1 — promontorium; 2 — ureter; З — a. iliaca interna; 4 — v. iliaca interna; 5 — plica rectouterina; 6— plica transversa recti; 7— excavatio rectouterina; 8 — m. sphincter ani internus; 9 — m. sphincter ani externus; 10 — va­gina; 11 — labium minus pudendi; 12 — labium majus pudendi; 13 — vesica urinaria; 14 — excavatio vesicouterina; 15 — plica vesicalis transversa; 16 — lig. teres uteri; 17 — lig. ovarii proprium; 18 — tuba uterina; 19 — ovarium; 20 — fimbriae tubae; 21 — v. iliaca ex­terna; 22 — a. iliaca externa; 23 — a. et v. ovarica; 2Ї — a. iliaca communis dextra; 25 — v. iliaca communis sinistra.

отвір сечівникового каналу (ostium urethrae internum). Мимовільний сфінк­тер сечового міхура охоплює початко­вий відділ сечівника, утворюючи т. sphincter vesicae. Довільний сфінктер розміщується в окружності перетинча­стої частини сечівника (т. sphincter urethrae).

Кровопостачання сечового мі­хура забезпечується системою внутріш­ньої клубової артерії. Верхня частина органа постачається верхніми сечоміху- ровими артеріями, які відходять або від передньої гілки основного стовбура внут­рішньої клубової артерії, або від пупко­вої артерії. До дна сечового міхура і нижньої частини тіла підходять нижні сечоміхурові артерії, які відходять від внутрішньої клубової артерії. Додатко­вими джерелами кровопостачання дна сечового міхура нерідко є гілки середньої прямокишкової артерії. Відтік венозної крові відбувається в сечоміхурове спле­тення (plexus venosus vesicalis), яке має численні зв’язки з передміхуровим і пря- мокишковим сплетеннями. Із сечоміху- рового сплетення венозна кров відтікає через верхні і нижні сечоміхурові вени, а також у середні прямокишкові вени.

Лімфовідтік від сечового міху­ра здійснюється в клубові і підчеревні лімфатичні вузли, вузол у ділянці бі­фуркації загальної клубової артерії і далі в поперекові лімфатичні вузли. Від шийки міхура частина судин направ­ляється до біляаортальних лімфатичних вузлів, а також вузлів, які знаходяться біля мису крижової кістки. Лімфатичні судини сечового міхура мають численні зв’язки з лімфатичними судинами інших органів таза.

Іннервація сечового міхура здій­снюється за рахунок симпатичних і парасимпатичних нервових волокон, що
утворюють у бокових відділах дна сечо­міхурові сплетення. В формуванні спле­тень беруть участь гілки правого і лі­вого нижніх підчеревних сплетень і II— IV крижові спинномозкові нерви, від яких ідуть пп. splanchnici pelvini, що мають парасимпатичні волокна.

Тазова частина сечоводу (pars pelvina ureteris)

Довжина тазової частини сечоводу ста­новить 15—16 см. У сечоводі розрізня­ють пристінкову частину, яка прилягає до бокової стінки таза, і вісцеральну, що примикає до тазових органів. Верхня границя тазової частини сечоводу, її початок, знаходиться біля верхньої гра­ниці малого таза — пограничної лінії. Тут він перехрещується, розміщуючись досередини (більш поверхнево), з клу­бовими судинами. Причому зліва сечо­від перетинає загальну клубову, спра­ва — зовнішню клубову артерію біля місця її виникнення, одержуючи від них сечовідні гілки. Просвіт сечоводу в цьому місці становить 4—6 мм (дру­ге або середнє звуження).

У початковому відділі тазової части­ни спереду від сечоводу розміщений корінь брижі сигмоподібної ободової кишки (зліва) і сліпа кишка (справа). Нижче сечовід знаходиться на бічній стінці таза, проходячи по передній або передньовнутрішній стінці внутрішньої клубової артерії, досередини від її гілок, перетинаючи початок пупкової артерії, затульні судини та нерв. На місці пере­ходу в тазову частину сечовід утворює вигин вперед і досередини, йдучи в гли­бину порожнини таза, в його середній підочеревинний поверх, розміщується біля органів таза. Тут він відходить від очеревини, під якою контурувався в ви­гляді тяжа, і утворює перший перехрест, знаходячись більш поверхнево, з матко­вою артерією біля місця її відходження від внутрішньої клубової артерії. Далі сечовід проходить в основі широкої зв’язки матки.

Досередини і назад від сечоводу ле­жить бокова, а потім передня стінка прямої кишки, з якою він безпосередньо не стикається і від якої віддалений на 2—2,5 см. У жінок всередину від сечо­воду розміщена матка, а сечовід, огор­нений власною фасцією, яка є продов­женням ниркової, проходить в навколо- матковій клітковині. Поблизу краю мат­ки, на рівні шийки, утворюється другий перехрест сечоводу з матковою арте­рією. В цьому місці сечовід, направ­ляючись до сечового міхура, розміще­ний позаду маткової артерії. Крім того, тут він часто опиняється в оточенні мат­кових судин: спереду розміщена ар­терія, ззаду — вена. Направляючись потім вперед, вниз і досередини, сечо­від проходить біля передньобокової стінки піхви, досягаючи задньобокової стінки сечового міхура.

Очеревина не доходить до кінцевого відділу сечоводу на 1—1,5 см. У чоло­віків сечоводи вступають у взаємозв’я­зок з сім’явиносними протоками і їх ампулами, а також з сім’яними міхур­цями. Поблизу стінки сечового міхура сечовід утворює перехрест, розміщую­чись більш дозовні, з сім’явиносною протокою. До перехреста сечовід, який іде на р^вні крижово-клубового суглоба, займає медіальне положення відносно сім’явиносної протоки, яка лежить біля бокової стінки таза. Після перехреста сечовід, який направляється до сечово­го міхура, опиняється латеральніше сім’явиносної протоки, яка, йдучи ближ­че до серединної площини, досягає під- міхурової залози. Частина задньої стін­ки сечового міхура, біля якої розміщені біляміхурові відділи сечоводів, ампули сім’явиносшіх протоків і сім’яні міхур­ці, не покрита очеревиною. При пере­ході в інтрамуральний відділ (в стінці сечового міхура) сечовід утворює вигин, переходячи з фронтальної площини в сагітальну. Біляміхурова частина сечо­воду (рогНо /цx^al;esica^^s) — найвужча його частина — третє звуження сечо­воду.

Кровопостачання тазової час­тини сечоводу здійснюється постійними гілками нижньої сечоміхурової артерії. Крім того, до сечоводу відходять гілки середніх прямокишкових артерій, а у жінок — маткової артерії. Венозний від­тік здійснюється в сечоміхурове венозне сплетення.

Лімфовідтік від нижнього від­ділу сечоводу направляється в систему внутрішніх клубових лімфатичних вуз­лів.

Іннервація тазової частини сечо­воду здійснюється за рахунок гілок під­черевного і сечоміхурового сплетень.

Внутрішні чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina interna)

Передміхурова залоза (prostata) є за­лозистим органом з розмірами 3X4 см; за формою нагадує плід кінського каш­тана. В залозі розрізняють основу, вер­хівку, передню, задню і нижньолате- ральну поверхні (рис. 177). Вона скла­дається з двох часток (правої і лівої) і перешийка, що з’єднує їх. Основа ор­гана обернена догори, до дна сечового міхура, верхівка — вниз, до сечостате­вої діафрагми. Передміхурова залоза оточена щільним фасціальним листком, який утворює капсулу (capsula prosta- tica), з’єднану з лобковими кістками за допомогою лобково-передміхурової зв’язки (lig. puboprostaticum). Крім то­го, залоза з’єднана з дном сечового мі­хура.

Простір між фасціальною капсулою і власною оболонкою залози познача­ють як передміхуровий простір, або ложе передміхурової залози. В ньому міститься венозне сплетення органа. Передньою поверхнею залоза обернена в бік лобкового симфізу. Задня поверхня направлена до прямої кишки, від якої залоза відділена прямокишково-міхуро- вою перегородкою, а також шаром кліт­ковини. Основа передміхурової залози зрощена з шийкою сечового міхура. До задньої ділянки основи залози приля­гають нижні відділи сім’яних міхурців. Через товщу залози проходить сечівник. Зверху він розміщений на межі серед­ньої і передньої третин залози, в серед­ній третині — посередині її, в нижній третині — спереду від її середини.

Кровопостачання передміху­рової залози здійснюється нижніми се- чоміхуровими, а також середніми пря- мокишковими артеріями. Відтік веноз­ної крові відбувається в сечоміхурове і передміхурове венозні сплетення (ріе-

Рис. 177. Синтопія сечового міхура (вид ззаду):

/—vesica urinaria; 2— peritoneum; З— ureter; 4 — ductus deferens; 5 — ampulla ductus deferentis; 6 — vesicula semi- nalis; 7 — ductus ejaculatorius: 8 — prostata; 9 — urethra;

10 — corpus cavernosum penis: 11—bulbus penis; 12—gl.

bulbourethralis.

xus venosus vesical is, plexus venosus prostaticus).

Лімфовідтік від залози йде в двох напрямках — назад у крижові лім­фатичні вузли, а також у вузли за ходом клубових артерій.

Іннервація залози — гілками підчеревного сплетення, які утворюють сплетення передміхурової залози.

Сім’яні міхурці (vesiculae seminales) розміщуються в малому тазі, вище передміхурової залози, прилягаючи до задньої стінки сечового міхура. Вони знаходяться між двома утворами: сім’я- виносною протокою, яка проходить зсередини від них, і сечоводом ззовні. Основою міхурці зв’язані з передміху­ровою залозою, з якою у них є спільний фасціальний покрив. Сім’яний міхурець має форму ампули завдовжки 6—7 см, завширшки 3 см. Нижній кінець його звужується, переходячи в видільну про­току (ductus excretorius) завдовжки 0,5—1 см, яка з’єднується з ампулою сім’явиносної протоки (ampulla ductus deferentis), утворюючи сім’явипорску- вальну протоку (ductus ejaculatorius).

Верхівки сім’яних міхурців покриті очеревиною, над якою можуть розміщу­ватись петлі тонкої кишки. Ззаду вони прилягають до прямої кишки, відділені від неї прямокишково-міхуровою пере­городкою і тонким шаром клітковини. Спереду від сім’яних міхурців знахо­диться дно сечового міхура і кінцевий відділ тазової частини сечоводу. Іноді їх вдається прощупати через передню стінку прямої кишки.

Кровопостачання сім’яних мі­хурців відбувається за рахунок нижніх сечоміхурових і середніх прямокишко- вих артерій. Венозний відтік здійсню­ється в сечоміхурове венозне спле­тення.

Лімфовідтік — в підчеревні вузли.

Іннервація — за рахунок гілок підчеревного сплетення через сплетення передміхурової залози.

Тазовий відділ сім’явиносної протоки (pars pelvina ductus deferentis). Поки­нувши глибоке пахвинне кільце, про­тока проходить вздовж стінки таза, знаходячись під очеревиною, в зв’язку з чим цю ділянку називають пристінко­вою. Направляючись вниз і назад, вона проходить під нижньою надчеревною артерією (a. epigastrica inferior), пере­тинає на своєму шляху зовнішні клу­бові судини і облітеровану пупкову ар­терію, розміщуючись досередини від них. Далі вона досягає спочатку боко­вої, а потім задньої стінки сечового міху­ра. Ця ділянка тазового відділу протоки називається міхуровою. Поблизу сечо­вого міхура співвідношення протоки з навколишніми утворами такі. На ниж- ньобоковій стінці сечового міхура про­тока проходить між нею і сечоводом. Поблизу задньої стінки дна міхура вона йде досередини від сім’яного міхурця, утворюючи ампулу сім’явиносної про­токи. Остання, з’єднавшись з видільною протокою сім’яного міхурця, утворює сім’явипорскувальну протоку, яка від­кривається з боків сім’яного горбка в передміхурову частину сечівника.

Дата добавления: 2015-08-28