Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Володимир Вiнниченко. Сонячна машина 48 страница



бровами над пукатими, розумно привiтними очима.

- Тут збори Вiльно? Спiлки?

Чоловiк iз густими бровами делiкатно поправля?: тут були збори, але

вони з пiвгодини, як розiйшлися.

- Куди?

Цього чоловiк не зна? Вiн сам - колишнiй власник цi?? вiлли, яку

захопили чужi люди.

Цивiльний i вiйськовий не вiрять, не хочуть, не можуть вiрчти йому -

кидаються по всiх хатах, унизу, вгорi, навiть у льохи зазирають - анi

душi.

Грюкнувши дверима, люто загуркотiвши автами, вiйськовi люди зникають.

I насiа? ще бiльша, ще певнiша i мудро-сумна тиша-нiчого,

закономiрнiсть усе знайде.

***

Принцеса Елiза нiкуди з дому не виходить. Але все, що дi?ться в цi

чуднi, божввiльнi днi за мурами його, вiдомо?й якнайдетальнiше?й не

треба заглядати нi на фабрики, нi до бюро, нi до магазинiв - досить тiльки

дивитись у тi обличчя, що проходять перед нею: в цих дзеркалах?й видно

все так само, як i в дiйсностi Видно з усiх бокiв, з усiх точок.

От дзеркало Ганса Штора, батька того й рiвночасно?? найпоштивiшого л ь

о к а я, що витерти поту з лиця не смi? в?? присутностi. Воно вiдблиску?

гордощами й поважним, певним, непохитним трiумфом. Вiчний Порядок на

колiсницi Закону в'?жджа? в царство часового хаосу. Грiшники й злочинцi

обмивають запорошений звiром образ божий. Самi охоче вiльно зносять

диявольськi стекла. Весело, дружно повертаються на сво? мiсця, займаючи

щаблi i?рархi? згiдно з передустановленим Порядком Нiде нiяких протестiв,

опорiв, сутичок.

Але от важке, насмiшкувато-розумне й також досить певне дзеркало вищого

щабля вiчно? i?рархi?, старого графа Воно скептично ворушить кущами брiв i

вусiв, вибачливо б'? по плечу величну певнiсть Ганса Штора й плеска?

хитрощi грiшникiв та злочинцiв. Розумно. Мудро. Генiально. Тактика

великого стратега: ану, нехай противник стрiля? без прицiлу. Нема куди

бити. Нема за що. А ворог тим часом б'?. Щодня з усiх сво?х гармат лупить

армiю. Без маюну, без смертельного промiння, без новiтньо? технiки, а б'?

смертельно.

Але пiдсува?ться дзеркало сина старого графа - i свiтло перекривля?ться

в iнший бiк. Син вибачливо хльоска? по плечу насмiшкуватiсть батька i

м'яко пода? звiдомлення?? св?глостi Дезинфекцiя ста? на добрий грунт,

цiлком на добрий.

Майже щовечора перед графським будинком тихо зупиня?ться авто, i принц

Георг непомiтно пiд охороною графа Адольфа входить до поко?в принцеси, де

'всi вiкна щiльно позапинанi порть?рами. Принц Георг багато не розповiда?,



але те, що вiн певно й твердо притиска? до уст руку Елiзи, що трима???

довше, нiж слiд, каже бiльше за всякi розповiдання. Але принцеса Елiза й

на це нiчого не каже.

Ну, звичайно, в дзеркалi Страховища все трошки iнакше вигляда?, нiж у

принца й графа Адольфа. Само воно якесь тепер загонисте, очайдушне, щось

подiбне до того, як було того вечора, коли принцеса Елiза помогла йому

втекти з дому до чорно-срiбного лицаря. I не то глузу? з принцеси Елiзи,

не то агiту???.

 

Вiдновлення старого ладу? Та це ж комiзм, оперетка, фарс, а не

вiдновлення Гомеричний регiт котиться по всьому Берлiну Боже, якi iдiоти,

"всiм вертатися на сво? старi мiсця". Та будь ласка! Може,?? свiтлiсть

принцеса Елiза бажають собi купити наймодернiшу сукню, капелюх, черевики?

Будь ласка- всi магазини вiдчиненi, всi прикажчики й навiть власники на

сво?х мiсцях. Правда, не всi - часом тiльки один або два, але це нiчого не

значить - магазин однаково вiдчинений, функцiону?. До банку треба? До

послуг?? свiтлостi всi банки. Полiцiя? Також одчинена.

- Нi, серйозно, ваша свiтлосте, вам треба самим подивитись, як це

надзвичайно мило й весело вигляда?. А як чудесно в полiцi?, в банках, у

магазинах, по фабриках та в усiх урядових iнституцiях в урядовi години

танцюють бiскаю. Шик! Ах, Елiзо, я тiльки боюсь, що вам трошки довго

доведеться дожидатися корони,?й богу, Ви не сердьтесь на мене, я зовсiм

по-дружньому вам говорю це Ми ж не ма?мо нiяко? ворожнечi до вас -

трупо?дiв. Серйозно, серйозно Елiзо! Я з вами, наприклад, цiлком любовно

балакаю. От бачите, приходжу до вас, я знаю, що принц Георг, ваш коханий i

наречений, сто?ть на чолi цi?? всi?? штуки й що буде першим монархом у

посонце?стськiй добi А ви - королевою. Ну, ви нас не будете ж

розстрiлювати, правда? Ми ж вам нiчого злого не робимо. А коли бувають

убивства солдатiв, так це ж вашi друзi ладу роблять. I ви це самi зна?те

Правда, Елiзонько? Та ви не хмуртеся - ми ж нiчого. Вбивайте собi, як вам

це подоба?ться А солдати все одно знають, що ми не виннi. А вони страшенно

милi, вашi чорно-жовтi друзi,?й-богу, Елiзо! Ви?х бачили хоч iздалеку?

Нi? Фi-фi! Хочете, зазнайомлю вас iз кiлькома офiцерами? Пресимпатичнi

iстоти! Деякi освiченi, всiма?вропейськими мовами балакають. Ну, це ваша

помилка, Елiзо, як можна було брати до армi? людей, що балакають

?вропейськими мовами. Ах, Елiзо, ви зробили ще одну помилку! Зна?те яку?

Ви взяли людей до армi? А треба було взяти машини, i тодi справа стояла б

цiлком добре.

Але бува?, що раптом Страховище нi з того нi з сього нахмуриться,

замовкне й сидить якийсь мент iз таким виразом хмарно? задуми, що ясно ж,

бiдненька, видно нелегка боротьба любов'ю, та не така вже вона смiшна та

переможна. Одначе зараз же стрiпнеться й знову. I от свинство яке

сонце?стя зовсiм не ховають, що сонце?стськi жiнки спокутують сво?ю

любов'ю жовто-чорних геро?в Навпаки, нехай кожний солдат зна?, що кожна

сонце?стка прийме його привiтно, любо, тепло. Хай зна?. Ну, звичайно, в

сонце?стiв нема чим гостей частувати, самий тiльки сонячний хлiб. Але зате

треба подивитися, що з ним робиться пiсля такого частування!

Ех, Елiзо, вам конче треба хоч раз подивитися на нашi цинiчнi й

аморальнi способи боротьби з вами. Неодмiнно!

А увечерi, коли густа темрява ночi завiшу? всi дзеркала, принцеса Елiза

або лежить непорушне на канапi й сухими неклiпаючими очима дивиться в

стелю, або тихо ходить алеями порожнього, безлюдного саду.

В лабораторi? темно. Тьмяно поблискують ребра стекол даху проти сяйва

Берлiна. Бузок самотньо густо диха?, i так трудно розсiкати грудьми його

дихання в тiй але?, де...

Принцеса Елiза сiда? на лаву проти лабораторi? й довго непорушно

сидить. Не чути колишнього гуркоту Берлiна. Не чути й нiякого гуркоту

дивно?, безшумно? боротьби. Стомленi гомеричним реготом i бiска?ю, сплять

бiднi "переможцi". А серед них чуйно стережуть?хнiй сон чорно-жовтi, такi

"страшенно милi" "переможенi".

Коли ж скiнчиться смiх i настане плач? I чи настане ж хоч тодi царство

Вiчного Порядку? Чи боротьба, трiумф i плач? вiчна доля людства?

Ах, коли б уже якийсь кiнець!

Але кiнця не видно. Боротьба розгора?ться. Безшумна, невидна, чудна,

неймовiрна.

Граф Адольф уже не ми? нiжно-хижим рухом руки, ласуючи з от-от-от

перемоги. Принц Георг не ступа? таким певним точним кроком, нiби вимiрюючи

ступнi до трону. Все зруйнували проклятi дикуни, все! Не знати, вiд чого

починати треба. Але вiд чого не почнеш, воно тiсно зв'язане з iншим, а те

все iнше в ру?нi. Що?, чого нема - невiдомо. Нiякого ж пiдрахунку не

можна зробити. Пустеля, дика пустеля з караваном геро?вi А нахабство

дикунiв росте з кожним днем. О, цi пiдлi боягузи не смiють виступити

одверто, цi раби не мають одваги вхопити руками батiг, що лупить?х. Нi,

вони цiлують, лижуть його, щоб вiн розм'як. О, вони доцiлуються! Вони

досмiються й дограються разом iз сво?м калiкою Рудольфом Штором!

Принцеса Елiза, спустивши очi, знизу? плечима. Вона не розумi?, в чому,

власне, рiч? Ну, сонце?сти виступили б одверто, то що було б? Видушили б

усiх газом i промiнням? Ну, i що ж iз того? Яка ж рацiя такого кiнця? В

чому рiч? Трудно вiдновити вiдразу все життя? Так, очевидно, помилку

зроблено з самого початку. Очевидно, не вiд того кiнця починати треба

було. Але при чому ж тут сонце?сти, Рудольф Штор i тому подiбне?

Принц Георг не вiдповiда?. Надзвичайно дивна iсторiя: як тiльки

торка?ться оправа чи мова Рудольфа Штора, все якось чудно виходить. Якась

вiчна вперта мовчазнiсть на згадку про цього кретина. Дивна невдача з

арештом Найвищо? Ради якраз пiсля того, коли принцеса шукала в графiвни

Елленбергiвни коронку Зiгфрiда. Розумi?ться, нiчого, абсолютно нiчого

закинути не можна, але щось тут та?.

Принц Георг сталевими холодними очима дивиться просто в лице Елiзi.

(Якi негарнi фiалковi жилки на баньках).

- В чому рiч, кузино? Добре, я вам скажу, в чому рiч. Перше - нi в

однiй галузi господарства ми не зробили нiякого поступу. Весь час ми

товчемось на мiсцi. Друге - в населення нема нiяко? волi до працi. В усiх

сферах злiсний, нахабний саботаж. Тiльки свiтло, воду й вугiль вони

пiддержують. Отже, ви розумi?те, при чому тут сонце?сти. Трет? - армiя

розклада?ться з кожним днем Нiякi кари, нi тру?ння не помагають, а тiльки

викликають глухе обурення. Четверте - кожний зайвий день тако? тактики

веде до неминучо? загибелi.

- А яко? ж тактики треба?

Принц Георг не зводить холодних надушливих очей iз лиця принцеси Вiд

цього погляду принцеса легенько постуку? пальцями право? руки по долонi

лiво!

- Яко?? Тако?, яко? вже вжива? захiдно?вропейська й американська

експедицiя: в кожному великому мiстi перед кожним будинком повiшено по

дво? сонце?стiв. В Парижi ж, крiм того, видушено газом цiлий квартал. А на

площах повiшено всiх французьких Рудольфiв Шторiв.

I холод'нi сталевi очi ждуть. Пальцi право? руки вiдразу перестають

постукувати по долонi лiвоi.

- Це... правда?!

- Я не маю нiяких пiдстав хвилювати вас неправдою, кузино.

Пальцi знову сильно клацають по долонi. Куточки очей рiзко

загострюються.

- А результати?

- Результати будуть, напевне, якнайкращi. Вiдомостi прийшли тiльки

сьогоднi. Коли Сукурамi буде далi наполягати на сво?й тактицi, я не ручусь

за цiлiсть армi?. I за його життя.

- Значить, ви гада?те, що тут так само треба прикласти тi методи, що в

Америцi й у Францi??

- Ще лютiшi. По чотири сонце?сти перед кожним будинком! Видушити газом

два квартали!

- I солдати схочуть виконати такий наказ?

- Схочуть. Армiю прочистити. Всi зараженi елементи винищити.

Розстрiляти прилюдно.

- I ви гада?те, що сонце?сти спинять саботаж?

Що спокiйнiший i жорстокiший голос принцеси Елiзи, то твердiший i

непохитнiший голос принца Георга.

- Не маю нiякого сумнiву. Але всiх привiдцiв, коноводiв, усiх Рудольфiв

Шторiв у першу чергу повiсити на площах. Усi друкарнi позаймати вiйськом;

нiяких вiдозв, оповiсток, нiякого змiсту вiд недозволених органiзацiй до

населення не допускати. Розбити?хню змову й органiзацiю.

Принцеса Елiза втомлено й нудно витяга? й злегка заломлю? руки.

- Ну, що ж? Тiльки чи не помиля?тесь ви, гадаючи, що солдати схочуть

вiшати людей без видимо? вини. А раптом це викличе бунт у самiй армi??

- Чому ж у Францi? й Америцi не викликало?

- Може, там населення поводилось iнакше, вороже. А тут при цiй тактицi

наших сонце?стiв, менi зда?ться, такi способи... рiч небезпечна. В кожному

разi рискована.

- Iншого виходу нема?, кузино! I чи хочемо ми з вами, чи нi, а Союз

Схiдних Держав мусить iти на всякий риск. Або ж. загинути. Вибору нема?

Мирнi способи не дають нiяких результатiв. Або тiльки ще бiльшу шкоду.

Принцеса Елiза якийсь мент задумливо-жорстко мовчить.

- Ну, що ж?.. Як швидко може бути змiнена тактика?

- Цими днями. Кожний зайвий день - зрiст небезпеки. I без нiяких

сантиментiв - рiшуче, блискавично, безмилосердно. При гангренi треба

хiрургiчного ножа, а не гомеопатi!

Принцеса Елiза знову мовчить. Потiм стомлено простяга? руку принцовi

Георговi й просить?й вибачити - вона сьогоднi почува? себе трохи недужою.

Принц Георг нехапливе, акуратно й точно замика? переносний телефонний

апаратик, вiша? його через плече й проща?ться. А очi сталево й настiйно

дошукуються чогось на блiдому схудлому лицi з загостреним костяним овалом.

***

Макс не що iнше, як старий жорстокий лицемiрний трупо?д. Це ясно.

Поведiнка гiдна звичайнiсiнького рабовласника, чо ловiка старого режиму.

Але коли вiн гада?, що Труда буде ганятися за ним, розшукувати його,

благати прощення невiдо мо за яку провину, то прекрасний трупо?д трошечки

помиля?ться. Коли ж вона щодня за?жджа? додому й до Штабу Найвищо? Ради,

то з боку Макса було б просто смiшною самовпевненiстю думати, що це

робиться ради його мило? розвезе но? посмiшечки, якою вiн iнодi зводить

привiтати свою "?ди ну, нiде нiкому не повторну любов.? досить багато

важнiших за посмiшечки речей, ради яких треба не тiльки до Штабу

за?жджати, але й у саме пекло по?хати, коли це треба. I в пекло, i до

салону Iрми, i куди хоч! I нiякi трупо?дськi посмiшечки?? не зупинять.

От i тепер вона?де додому Ну, i що ж з того? Зовсiм же глупо б думати,

що вона сподiва?ться застати тут Макса. Макс дома не живе, i нiколи навiть

не за?жджа?. I чого ради за?жджати? Щоб заарештували? Ясно ж, що Труда?де

iпросто, щоб побачитися з батьком, з мамою, з панею Штор. А головне з

батьком, бо це ж цiлком непотрiбна необережнiсть: iти до Сукурамi, до

самого Сукурамi, щоб "нарештi, по совiстi запитати цього азiата, чого йому

тут треба". Коли б Макс хоч крихiтку iнакше поводився, можна було б... А

втiм, хай Макс поводиться собi, як хоче - вона сама може роз'яснити

батьковi, що нiяко? потреби для вiзиту до Сукурамi нема?. Хутко-хутко.

Сукурамi сам перекона?ться, що йому тут робити нема чого.

I дiйсно, Труда забiга? до мами, до панi Штор, нi слова не згаду? про

Макса й цiлком категорично запевня? батька, що ще кiлька днiв - i вiд

милих жовто-чорних гостей i слiду не буде в Берлiнi. Розумi?ться, батьковi

вуса, як звичайно, ворушаться усмiшкою: старi люди страшенно люблять бути

скептиками. Але хiба ж вiн може справдi мiркувати як слiд, сидячи в

кабiнетi й нiчого не бачачи?

Навiть до мило? хорошо? трупо?дки Елiзи встига? забiгти. Ну, цiй уже й

?? трупо?дський бог велiв скептично посмiхатися. I не тiльки ж скептично,

а ще, подумайте собi, немовби з жалем якимсь, iз сумом, iз чудним гнiвом.

- Елiзо! Та ви, я бачу, нiчого не знаете й не розумi?те. Ну, запевняю

вас, що ви нiчого не зна?те. Ви сидите тут, як у монастирi, i, як усi

черницi, гада?те, що свiт увесь страшними чортами засiяний. Але, хоч,

може, вам цi чорти iпри?мнi, я все ж таки мушу вас розчарувати:

нiякiсiньких чортiв! Ну, правда ж, правда! Посмiха?ться. Ну,?дьмо зi

мною, я вам покажу, якi це чорти. Хочете? Нi, серйозно: подивiться ви хоч

раз, що дi?ться в Берлiнi, гляньте на ваших чортiв, а тодi... хитайте

головою.

Але трупо?дка все ж таки хита? головою - хоч що б?й Труда показала на

вулицях Берлiна, вона однаково буде посмiхатися. I нема чого?й?хати

дивитися на те, що тодi не ма? сутнього значення.

- А що ж ма? сутн? значення? Що? Нi, я не розумiю, Елiзо, що ж ма?

сутн? значення? Ну, добре! I те, що навiть офiцери вашо? армi? вже?дять

сонячяий хлiо та днями й ночами сидять у наших салонах, i це не сутн?? Нi?

- Нi, Трудо, i це не сутн?.

Господи, яка страшна, запекла рiч трупо?дство! До чого слiпа, вперта й

смiшна. Сил нема? балакати.

- Ну, слухайте, Елiзо, зна?те що: нумо зараз по?дьмо до нашого салону.

Ви подивитесь на ваших офiцерiв, послуха?те?х, розпита?тесь i тодi

скажете, чи сутн? це, чи нi? Хочете?

Нi, Елiза не хоче нi бачити, нi слухати нiяких офiцерiв.

- Ну, просто хоч iз цiкавостi. Невже ж вам не цiкаво подивитися на

розпусту сонце?стiв, на?хнi "цинiчнi й гидкi" способи боротьби з вами?

Ну, подивились би хоч на колишнiх трупо?док i побачили б, якими вони

безнадiйно погиблими сонцеiстками поробились. Таки нi? Познайомила б я вас

iз Iрмою, нареченою Рудi. Послухали б, як вона спiва?. Сьогоднi й Рудi,

зда?ться, туди при?де. Вiн так хотiв би вам подякувати за вашу осторогу.

Мертенс, мабуть, буде. Може, i Макс буде з Рудi. Але Макс, звичайно, нi

для кого не ма? особливого iнтересу. Ну, Елiзо!

Ох, зда?ться, трошечки-трошечки захиталася трупо?дська непохитнiсть?

Який iнтерес в очах засвiтився.

- Нi, Трудо, як воно менi не цiкаво, а, справдi, я не можу. Коли

говорити серйозно, то ви ж повиннi зрозумiти, що менi не випада? бути в

сонце?стському салонi, де нашi офiцери роблять злочинства.

Труда розумi?. Дiйсно, не випада?. Не подумала. Хм. Шкода.

- Елiзо! А зна?те що? Ви можете не бути з усiма. Ви будете сидiти в

сусiднiй кiмнатi й усе бачити крiзь склянi дверi. А вас не видно буде. От

тiльки розмов, може, не буде чутно? Але музику й спiв буде добре чути. А

головне - все видно буде. Добре? Нiхто-нiхто не знатиме. Даю слово. Тiльки

одна Iрма - вона ж хазяйка дому. Але я вам обiцяю, що вона присягнеться нi

однiй душi не говорити Гайда, га? Ану!

Принцеса Елiза якийсь мент сидить непорушне, примружено дивлячись у

далеку-далеку далечiнь. I вмить рвучко пiдводиться.

- Ну, добре!?дьмо!

- Браво, Елiзо! Оце по-нашому!

Труда вiд дому з усi?? сили жене свого "понi", малесеньке, чепурненьке

авто (колишнiй подарунок чорно-срiбного лицаря) - хто зна?, чи не роздума?

собi ця свiтлiсть. От уже знову сидить, як у лубок затиснена. Вся вона все

життя сво?, як у лубку, сидить. На мент вирветься з нього, стане людиною й

знов ка?ться вже, що по?хала? Бо?ться за свою королiвську гiднiсть?

- Ну, де ж чорти, Елiзо? Га?

Небо над Берлiном для холодку запнуте легеньким сiрим серпанком.

Передвечiрн? сонце жмуриться крiзь нього тьмяною задумою. Безвинно, миряо

пропливають вартовi лiтаки.

Задума, серпанок тишi й тут, унизу, по мирних, тихих вулицях. Авто

тихше, м'яко, безшумно, як човен, пливе асфальтом. Дзвiнкий дитячий щебет

у скверику; журний клекiт рояля; закотистий заразливий смiх iз високих

вiкон.

Елiза не вiдповiда?. Ага, це - аристократичний квартал. Тут чортiв не

може бути. От там, у центрi, у торгових i промислових ковбанях, от там

вони!

Труда торка? понi, - i камiнчики, гiллячки, кинутий папiр починають

швидко цокати пiд жвавими колесами. Вже частiше та частiше миготять

суцiльнi смуги вивiсок; на тротуарах народу бiльше; за столиками

ресторанiв сидить весела смiхотлива публiка Туди й сюди iз шипучим рипом

проскакують авто, добродушно гуркочуть напiвпорожнi трамва?. Серед

цивiльного рiзнокольорового одягу то тут, то там - цитриново-жовтi й

блакитно-бiлi вiйськовi френчi. А з них мирно, доброзичливо стирчать

шоколадовi, шафрановi, густо-чорнi i синювато-смуглявi обличчя. От група

рiзнокольорових пик сто?ть якраз на розi. Труда привiтно, весело маха??м

рукою. Шоколаднi лиця блискають баньками, зубами й радiсно вiтають

по-вiйськовому.

Принцеса Елiза кида? скоса очi на лукавий смуглявий профiль iз

притупленим кiнчиком носа.

- Ви дума?те, Елiзо, це мо? "клi?нти"? Абсолютно нi. Я?х зовсiм не

знаю. Але кожна сонце?стка повинна вiтатися з нашими визвольниками. Такий

у нас звичай, ваша свiтлосте.

Понi розмашистим гоном заверта? в iншу вулицю. Тут iще люднiше. Дверi

магазинiв широко розчиненi, на порогах стоять прикажчики й галантно

запрошують публiку досередини. Публiка галантно вклоня?ться! А зсередини

стрибками вибуха? загониста, гунява, пiдмиваюча музчка, i видно парочки в

безжурному танцi.

I тут так само шоколаднi й шафрановi лиця в бiлих i жовтих френчах. I

так само блискають баньками й зубами привiтнi, простi, веселi.

Але?? трупо?дська свiтлiсть сидить у свойому лубку, i все це не ма?

для не? "сутнього значення".

От крадькома за жiнкою пiрна? у ворота дрiбно-кучерява, як напудрена

густою сажею, потилиця солдата "визвольно?" армi?. Елiза, розумi?ться,

бачить це сво?ми власними очима, бачить удень, що дi?ться майже на очах

всiх. А що ж то дi?ться вечорами?

- Ви зна?те, Елiзо, яка маса дезертирiв у вашiй армi?? Нi? Спитайте

Сукурамi або принца Георга. А було б iще бiльше, коли б не ми! Так, так,

панi добродiйко, ми, сонце?сти, ряту?мо вашу армiю! Ми весь час умовля?мо

не кидати армi?, не дезертирувати.

Ах, от фабрика. Показати б?? свiтлостi, що це за весела промисловiсть

настала - так хiба ж це ма? для не? сутн? значення?

- В кожному разi, Елiзо, щось нiяких чортiв не видно? Га?

Елiза так само загадково "лубково" мовчить. Мовчить, але зеленi

скупченi очi уважно ходять по обох боках вулицi. Так, так, будь ласка,

вишукуй. Полюбуйся знаменитим витвором твого Георга. Ух, як вiдновлено

"цивiл'зацiю"! А яка грiзна охорона Порядку! А який гарячковий рух i праця

установ i пiдпри?мств! Майже кожна з музикою й танцями. I якi щасливi

фiзiономi? в цивiлiзованих пiдданих його величностi!

- Весело? Правда, Елiзо? А яка панiка була першi днi окупацi?

Пам'ята?те?

Принцеса Елiза, не повертаючи голови, гостро кида?.

- Пiсля веселостi iпанiка бува? ще страшнiша.

- Можливо Тiльки ми не почува?мо потреби таких змiн. Нам i так добре.

?? свiтлiсть зводять мовчати. Бiдна Елiзонька, вона потiша? себе

загрозами Але до яко? ж мiри впертiсть! Ну, чекай, чекай, от зараз тебе

потiшать сво? "стовпи вiрностi".

Авто зверта?, нахиля? Труду на Елiзу, пiдплива? до високих

залiзно-граткованих ворiт i зупиня?ться. Труда нахиля?ться, довба?ться

руками пiд стерном i пiдводиться з чимсь блискучим у руцi.

- Тепер можна злiзати. Авто не вкрадуть. Це тут, Елiзо. В саду.

Чудесний будиночок. Правда? Надзвичайно зручне й затишне мiсце для салону.

Ви не соромтесь, Елiзо, колись у цьому крихiтному палацику Iрма приймала

всяких королiв. I не бiйтесь, у мене ключ, ми пройдемо тихенько, нiхто нас

не побачить.

Але для бiльшо? непомiтностi Труда, вiдмикаючи дверi, прикушу? губу й

навшпиньках iз прикушеною губою, озираючись на Елiзу й балансуючи руками,

швиденько переходить хол. Бiльшо? готовностi з?? боку зберегти тайну

вимагати неможливо.

В маленькому салонi вона так само та?мно, з прикушеною губою зашморгу?

порть?ри на вiкнах i замика? на ключ широкi склянi дверi до великого

салону. От тепер при?мна затишна пiвтьма, нiчого з салону сюди не видно.

Ну, тiльки поставити сюди бiля дверей фотель, вiдхилити трохи порть?ру -

можна бачити весь великий салон. I спокiйно собi сидiти - сюди нiхто не

може увiйти. Ах, так! Познайомити ж Елiзу з Iрмою!

Елiза й через хол iде рiвно, не поспiшаючи й не колихаючись

навшпиньках. I тут спокiйно, мовчки пiдсува? фотель до дверей i сiда?.

Коли Труда зника?, гомiн з салону ста? чутнiший. Принцеса Елiза

обережно вiдхиля? порть?ру й дивиться. Багато зеленi, латате листя,

колони, блиск люстр, косий широкий промiнь сонця на однiй стiнi. Голi

плечi й руки жiнок, кудлата шевелюра негра з фiалковими губами, спини

вiйськових френчiв, знову жiночi оголенi ши?, руки. (I нiяких же цивiльних

нема?!) Надзвичайно бiлi зуби на темному фонi; труситься бiлявий локон од

смiху. Два жiночi профiлi весело, завзято дзьобають високого гарного

чоловiка у вiйськовому одязi, наступають, вимагають. Вiн з якоюсь тихою

величнiстю обороня?ться, всi тро? раптом озираються - Труда. Мило,

по-хлоп'ячому пода? всiм руку, пiдхоплю? пiд руку один iз профiлiв i

одводить убiк, а сама все озира?ться по залi, шукаючи очима. Мабуть, свого

Макса. Дама - очевидно, Iрма.

Принцеса Елiза вста? й одходить од дверей. Шкода, що мало свiтла в

кiмнатi. Треба стати ближче до вiкна, до смуги свiтла з-помiж порть?р.

Дiйсно, Труда й Iрма зразу попадають у цю смугу. Iрма ж трошки набiк

голову вiдхиля?, щоб ухилитись од свiтла й бачити принцесу. А очi,

справдi, двi кришталевi тарiлi, як казала Труда, величезнi, срiбно-сiрi,

стрiлчасто-блискучi. I чистi-чистi, як вишлiфуваний кришталь.

Вона надзвичайно рада такiй несподiванiй гостi. Вона була б iще

щасливiша, коли б не серед таких умов довелося прийма ти?? свiтлiсть, але

вона цiлком розумi? бажання принцеси й сподiва?ться, що iншим разом вони

будуть бачитися в iншiи обстановi.

А посмiшка невинна, ясна, п'ятилiтньо? дiвчинки. Тiльки що в не?

схiдного - це тiльки Трудi вiдомо. Носик iз горбиком i чорне блискуче

волосся?

- Ну, ви, Iрмо, вже йдiть, iдiть, а то вашi приклонники ще сюди

забiжать, вас шукаючи. Скажiть Максовi, що я тут. Ма? час утекти. А я

представлю принцесi декого з наших гостей. Рудi принцеса зна?, можете його

не витягати з кутка. А iндуса пiдведiть трошки ближче до дверей - на нього

варто додивитися зблизька. А мiй китайчик?? Ну, ну, я сама побачу, iдiть!

Двi кришталевi тарiлi iскристо посмiхаються, горбатий носик привiтно

кива?, I струнка тоненька постать тихенько вислизу? з кiмнати.

Щось шепоче Труда, вовтузиться з фотелями й порть?рою. А в грудях

чогось ни? тоненький-тоненький бiль. I крiзь цей бiль раптом прорива?ться:

-...Iрма! Правда?

- Вибачте, Трудо, я не чула.

- Яка чудесна, я кажу, Iрма! Правда? Хiба не пара Рудi? Ну, скажiть ви!

- Прекрасна пара!

- Ну, розумi?ться! А от ви побачите, якими очима на не? дивиться iндус.

Не думаю, щоб вiн на свого бога Брагму так дивився. Нехай Iрма скаже йому

виступити з сво?м полком проти всi?? армi? - дума?те, не зробить? Проти

всього свiту виступить. Вам добре видно, Елiзо?

- Дякую, добре.

Труда ще трошки ширше вiдпина? порть?ру, присува? лице ще ближче до

лиця Елiзи й почина? "представляти". Он той зализаний плискуватий монгол,

наче з води витягнений морж. Це - капiтан свiтляно? батаре? якогось там

?хнього полку. От негр iз Центрально? Африки. Ну-шу-му-шу чи якось так

звуть його. Чудесний екземпляр. Правда??сть сонячний хлiб i страшно за

все дяку? по-англiйськи. Йому хоч що скажи - насамперед дяку?, хоч би

опитати, яка година.

А бiль усе ни?, ни?, росте - не чути вже нi веселого гомону з салону,

нi Трудиного шепоту. Ни?, ни? й iскриться кришталевими посмiшками. От вона

пiдходить до iндуса (А десь iз якогось кутка за нею, мабуть, слiдкують ще

однi очi!) Iндус кладе собi руку на груди й низько схиля? гарну величну

голову.

Але не дай боже, як Труда скаже йому, що вона тут! Тепер це абсолютно

неможливо.

- Вибачте, Трудо. Ви ж тепер дотрима?те свого слова? Ви не скажете

навiть докторовi Рудольфовi, що я тут? Нi?

Труда здивовано впира?ться очима в лице Елiзи - яке злякане, гарне,

хиже! Що з нею знову сталось?!

- Даю найчеснiше слово, Елiзо, що не скажу, що ви тут. Задоволенi?

Форма слова не зовсiм задовольня? принцесу Елiзу. "Не скажу, що в и

тут". А все-таки скаже, що хтось??

Але чогось уже не хочеться виясняти цi?? неясностi. Ну, розумi?ться,

тепер вона не посмi? не дотримати свого слова.

Ага, от i Макс. Лiниво човгаючи ногами, пiдходить до мону ментально?

напiвголо? Юнони з двома крихiтними японцями з обох бокiв. Японцi

задирають до нього розумнi личка й смiються великим рiдкими зубами.

- Ну, Елiзо, я на хвилинку покину вас. Менi треба сказати кiлька слiв

Iрмi в дуже важнiй оправi. Ви сидiть спокiйно, сюди нiхто не ввiйде.

Елiза мовчки хита? головою й поверта?ться до салону. Iрми вже нема?.

Зникла. Ну, розумi?ться, вона пiшла в куток до нього. Iндус же не смi? йти

за нею, сто?ть i непорушно хита? головою другiй дамi.

Раптом збоку, з того кутка, якого принцесi не видно, чути музику. Гомiн

притиха?, обличчя повертаються до кутка.

В тишу нiжно, лагiдно входить жiночий голос, увiходить, як невинна

п'ятилiтня дiвчинка, пiдкидаючись звуками рояля, обплiтаючи себе ними. Але

тут же на очах росте, мiцнiша? й ось уже криштально, сильно дзвенить. I


Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.073 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>