теплий нiжний дух. Ви зна?те, Елiзо? А проте, дурницi! Так, значить, про
експедицiю? Добре. Iз самого початку? Як складали потяг, як розпалювали
його дровами? Нi, це не цiкаво Правда? Ну, насамперед народу зголосилось
стiльки, що ми могли взяти на два потяги тiльки соту, може, частину. А,
де! Тисячну, стотисячну. Ну, одне слово, якби з мiшка горiхiв взяти
жменьку. От скiльки ми могли взяти,?хали ми туди до копалень цiлих три
днi. Цiлих три днi, мажете собi це уявити. А ранiше треба було всього
вiсiм годин. Але як ми?хали, Елiзо, якби ви бачили! Поволю-у-сеньки,
поволюсеньки. Як у темнiй хатi напомацки йдем. Ну, та зрозумiло: скiльки
часу не функцiонували залiзницi. Колi? поржавiли! Ну, i зупинялись на
кожнiй станцi?, розшукували мiсцевих залiзничникiв, iпереводили якiсь
стрiлки, щось лагодили. Один раз за?хали ие в тому напрямi й мусили
вертатись. Але то дурниця! Ми, розумi?ться, везли з собою масу вiдозв i
манiфестiв Вiльно? Спiлки. Населення вибiгало назустрiч, дивилося на нас,
як дикуни на аероплан, потiм впадало в дикий ентузiазм. Маса народу просто
благала нас узяти?х iз собою. Тут же записувались до Вiльно? Спiлки,
просили роботи. Я вам кажу, Елiзонько, це був просто трiумфальний похiд.
Цi три днi промайнули як три хвилини. Ви уявiть собi, Елiзо: сонце,
весняний, теплий, нiжний вiтер, зелене-зелене поле, небо широке-широке, i
наш потяг! Всi вагони вiдкритi, уквiтчанi вiнками, прапорами; скрiзь
музика, спiви. I парочки, парочки! Потяг парочок! Iй-богу! Ну, може,
десять процентiв було неспарованих, окремих собi людей. Але зна?те, хто з
нами?хав? Зна?те? Нiколи не вгада?те! Мертенс! Можете собi уявить? Навiть
у нашому вагонi, разом iз Рудi, з тим самим Рудi, якого вiн... Ну, нiчого.
Але, зна?те, Елiзо, вiн дiйсно страшенно розумна людина! Просто
надзвичайна! Ви ж зна?те, ми всю дорогу вели засiдання. Зовсiм справжнi
засiдання - з президентовi, секретарями, дебатами. Уявiть собi цю картину,
Елiзо: поле, небо, вагони на вугiлля, спереду i ззаду музика, спiви, а на
нашому вагонi - засiдання. А на йолi дикi конi. Маса коней здичавiла,
бiгають табунами. Але. маса й загинула взимку - коней, корiв, птицi,
собак. I от засiдання. Виявля?ться, Елiзо, це все ж такя не так просто -
вiдновити все. Страшно це складяаi iсторiя. Менi спочатку страшно стало,
коли я слухала промови. Все ж так цупко чiпля?ться одне одного. Ну,
скажiмо, пошити всiм черевики. Взяти шкуру й пошити? Правда? Ой-ой! Але,
Елiзо, ви зна?те, наш Рудi - просто надзвичайний! Навiть Мертенс мусив
признати його "надприродну", як вiн сказав, "прозорливiсть i генiальну
гостроту розуму". Коли вiн говорить, то так усе ясно, просто й так разом
грандiозно, так усе далеко й широко видно. А скiльки енергi?, Елiзо? Я
нiколи не думала, щоб у Рудi, у нашого мовчазного, стриманого, трошки
соромливого анахорета була така маса енергi?, сили, волi. Макс також
сильний, але Макс - бурний, вулканiчний, безутримний. Йому треба все разом
- на один мах, з вогнем, iз жагою. А Рудi, навпаки, спокiйно, методично,
але аалiзно. Iрма (моя хороша приятелька, артистка!) до тако? мiри в нього
закохана, що коли говорить про нього, то все лице горить плямами.
Iй-богу!.. Але, бiдна Елiзонько, ви страшно, страшно схудли, от тепер
це надзвичайно видно? Ви ще не зовсiм здоровi. I блiда ви така! Елiзо, ви
повиннi негайно?сти сонячний хлiб! Негайно! Ну, як ви можете?сти ту...
ту стару?жу? Для чого? Я не розумiю.
Принцеса Елiза проводить рукою по чолi й. по лицi, неначе зганяючи
блiдiсть.
- Ну, мене лишiть, Трудо. Нецiкаво. Що ж? у доктора Рудольфа роман iз
цi?ю Iрямою?
- Ах, iдiоти! Iрма просто мене драту?. Уявiть собi: вiдома красуня,
розумна, страшто приваблива, в не? е щось схiдне, загадкове в лицi,
знаменита спiвачка, голос такий, що за самий голос можна, я не знаю як,
закохатись. Мала м-асу при-клонникiв, через не? люди вбивали себе. I
раптом-, мажете уявити собi цю чудачку, боГться! Бо?ться нашого Рудi, як
маленька дiвчинка! I що бiльше закоху?ться, то бiльше бо?ться, хвилю?ться,
вкрива?ться червоними плямами.
Принцеса Елiза знову проводить рукою по лицi.
- Що ж, доктор Рудольф не вiдповiда??й, чи що?
- Ах, не вiдповiда?! Розумi?ться, вiдповiда?. Але сам доктор Рудольф
такий самий iдiот, як i вона. Абсолютно нiяко? смiлостi нема?. Мужчина
мусить буть навiть трохи брутальний. Правда? Ну, в кожному разi,
iнiцiативний, смiливий. А Рудi...
Труда обурено, зневажливо знизу? плечима й перемiня? позу. Сонце косою
золотою палицею вперлось?й у чорно-синi кучерi i поблиску? в бронзовому
оцi.
- Ну, ви, може, не зна?те, як вiн поводиться.
- Я не знаючi Я?! Та я кожне слово, кожний рух?хнiй знаю. Краще навiть
за саму Iрму й за самого Рудi. Нiяко? iнiцiативи нема?. От що!
Чистiсiнький тюхтiй!
Елiза раптом скляно, дзвiнко смi?ться й гаряче, навiть трошки бурно
обнiма? Труду за ллечi.
- Ах ви комiчна й мила, Трудонько.
- Чим же я комiчна? Сердять вони мене страшенно.
Нездарнi Елiза ще дзвiнкiше смi?ться
- Ну, чого ж сердитись, Трудо? Звiдки ж ви зна?те, що вiн?? любить?
Казав вiн вам про це?
- "Казав, казав"! Абсолютно нема нiяко? потреби, щоб вiн казав, коли й
так усе видно Як вiн може не любити Iрму? Як? Це виключено А вся причина в
тому, що вiн - анахорет, що вiн жив страшно морально й нi одно? жiнки не
зазнав. Я певна, що вiн не зна?, як треба цiлуватись. Ви зна?те це?
Серйозно!
Елiза раптом гаряче, пекуче, по самi очi червонi?. Червонi? й смi?ться
таким тихим тремким смiхом, так нiжно обнiма? за плечi Труду, що Труда
здивовано поширю? очi й аж одсува?ться назад, щоб краще бачити цю палаючу
голову.
- Чого ви смi?тесь? Ви не вiрите?
- Я вiрю! Я вiрю! Але ви це так мило, так надзвичайно мило кажете, що я
не можу бути серйозна, моя дорога, моя хороша Трудонько!
Труда i здивовано, i серйозно водить очима по лицi Елiзи.
- А зна?те, Елiзо, от ви в цей мент страшенно гарнi! I ви, зна?те,
страх мiнлива. Ви можете в одну мить постарiтись на десять рокiв i
помолодiти. От тепер у вас така нiжнiсть, м'якiсть, така дитячiсть у лицi,
що аж не вiриться. Я це вже й ранiш помiчала. Ви можете бути безумно
приваблива. Але бува?те й така суха, колюча, що, зда?ться, об вас можна
подряпатись. I червонi?те ви так щиро й палюче, що аж дивно. I зовсiм од
дрiбницi! Ну, що я сказала?
- Ви нiчого, нiчого не сказали, i не будемо зупинятись Ну, як же ви все
ж таки вугiль добували! Ви самi копали в шахтах?
- Нi, там маса запасiв. Але ми будемо копати! I вже копають Вже щодня
буде йти сюди вугiль i всяке iнше паливо. Що ж ми тут привезли? Дурницi!
На кiлька днiв Нi, це треба регулярно, систематично, за планом. Рада
Спiлки виробля? цiлий план. Ах, Елiзо, як може бути гарно, прекрасно жити.
Ви уявiть собi, що коли ми будемо працювати всього по двi обов'язковi
години на день - усього по двi години! - то ми всi, всi без найменшого
вийнятку, будемо мати, перше - прекраснi!помешкання, друге - чудовi,
зручнi, розкiшнi меблi, трет? - в кожнiй кiмнатi буде кiно, екран,
телефон, кiногазе-та, радiофотографi? з усього свiту, четверте - всi ми
будемо носити найтонше полотно, шовки, найкращi матерi?, п'яте - в кожного
буде авто, аеро всяких систем, шосте - ми зможемо лiтати з одного кiнця
землi на другий, нiяких кордонiв, нiяких нудних урядовцiв, урядiв, нiяких
цих нацiй, рас- усi наро ди - просто люди й бiльше нiчого! Елiзонько, дух
же забива???й богу, менi просто дух забива?! I це ж буде! Буде неодмiнно,
через якийсь рiк уже буде!
I от раптом лице знову постарiло на десять рокiв: зникла дитяча нiжна
рожевiсть, замiсть не? - суха чернеча суворiсть, загострений блiдий кiнчик
носа й цей чудний, непри?мний, напружено скляний блиск очей.
- Так. Але цiкаво знати, хто б то робив усе це?
- Як хто?! Ми!
- Хто ж то "ми?
- Ну, всi ми Я, ви, Макс, Рудi, Вiльна Спiлка, кожний працездатний
чоловiк i жiнка.
Елiза холодно знизу? плечима. (Видно, ну, видно ж, що вона не те що не
вiрить, а не хоче вiрити?й треба не вiрити!)
- З яко? речi? А як я не хочу працювати? Я хочу мати авто, аеро,
музику, театр, шовки, я хочу лiтати з одного кiнця землi на другий, я хочу
лежати, кохатись, смiятись i зовсiм не хочу працювати Ну, i як же тодi?
Труда пресерйозно й твердо дивиться просто в скляно-сухi очi Елiзи
- Будь ласка. Не працюйте.
- I ви менi все дасте?
- Все дамо.
Елiза з недоброю полегкiстю смi?ться й злегка обнiма? за плечi милу,
строгу, таку "iдейно переконану" постать, розумi?ться, все дурницi, i вона
ма? право не вiрить.
- Мила Трудо! Та ваша Спiлка через тиждень помре вiд виснаги сил Бо
таких, як я, охочих усе мати й нiчого не робити, буде дев'ятдi?ят дев'ять
i дев'ять десятих процентiв усiх ваших "працездатних" чоловiкiв i жiнок.
Труда вмить уся стрiпу?ться й аж ста? на колiна на канапi. О, коли так,
то вона доведе ж цiй запеклiй трупо?дцi.
- Неправда. Цiлком неправда! Принцеса робить наклеп i на себе, i на
всiх людей. I принцеса, i всi тi дев'ятдесят дев'ять процентiв абсолютно
не такi. Та навiть за старого режиму кожний що-небудь робив, мав якесь
заняття. Найбагатшi люди, цiлком-цiлком забезпеченi, i тi мусили - так,
так, мусили - мати собi якесь заняття, щоб не бути бездiяльними. То спорт,
то якiсь собi там колекцi?, то мiнiстерський портфель, а все якесь
заняття. Бо не може, абсолютно нiхто не може жити без нiяко? дiяльностi!
Господи, та коли б??. Труду, примусили нiчого не робити й жити отак, як
малю? Елiза, вона б себе вбила. Серйозно, серйозно! Та вона хоче все
робити, все знати, все вмiти. Хоче, сама хоче, без нiякого примусу.?й
страшенно цiкаво, наприклад, робити рiзнi матерi?. Страшно?й це
подоба?ться. Особливо шовки. I вона неодмiнно, крiм театру (театру вона
нiзащо не покине - ого!), крiм театру, неодмiнно буде працювати на фабрицi
матерiй.
- А в шахтах хто працюватиме?
- Будь ласка, можу й у шахтi. Теж iнтересно. А коли це всього двi
години обов'язково - так що тут страшного? Сам же Мертенс вирахував, що
бiльш, нiж двi години, не треба. Сам Мертенс! Та й то поки не будуть
удосконаленi машини. Вся ж робота буде машиною провадитися. А Рудi каже,
що без нiякого сумнiву, можна буде гелiонiт уживати не тiльки для Сонячно?
машини, але й для всяко? машини. Взагалi замiсть рiзних газiв i тому
подiбного прикласти до роботи сонячну енергiю. I ви уявiть собi, Елiзо, що
ви ставите гелiанiтове скло у ваше авто чи аеро - i сонце вас понесе, куди
вам захочеться. Ну, уявiть собi тiльки це! Ах, Елiзо, та Мертенс, сам
Мертенс казав, що ми з Сонячною машиною будемо такi багатi, що в нас буде
така сила всього, що зможемо утримати ще одну земну планету, населену
абсолютними ледарями. Та ви ж не забувайте, Елiзо, що в нас же не буде
старих порядкiв. Наприклад, нiяких держав не буде, значить, к чорту всяких
президентiв, мiнiстрiв, армi?, рiзних урядовцiв. Суди, тюрми, суддi,
адвокати - непотрiбнi, геть! Банки, бiржi - непотрiбнi! Купцiв,
прикажчикiв - не буде. Полiцi? - не буде. Вiйська - не буде. Попiв, жерцiв
i всяких волхвiв - не буде. Але ви, мiж iншим, подивiться, яка маса люд-ей
була зайнята всяким чортзна-чим. Га? А цi всякi писаки, теоретики всяких
моралей, законiв, усi цi важнi фiлософи, що купами сидiли й списували
величезнi гори паперу, про всi цi теорi? права, влади, фiнансiв, бiржi,
вiйська, парламентiв, ну, одне слово, всього того лахмiття, яке абсолютно
непотрiбне тепер нам. А потiм: ми ж ма?мо Сонячну машину. Значить, усi тi,
що сiяли хлiб, що ловили рибу, вбивали волiв, свиней - всi ж вони тепер
непотрiбнi. Значить, i вони на iншу роботу можуть пiти. I чого ж нам тепер
треба? Помешкання, одежi, способiв пересування? Господи! Та ми всi
матимемо собi палаци! Ми зруйну?мо к чорту цi страшнi кам'янi скринi, цi
вулицi без сонця й свiтла. Вся земля буде величезний курорт iз палацiв i
вiлл! Але я цiлком згоджуюся з Максом, що лiнощi - це просто хороба, чисто
фiзична хороба старого свiту, це - дефект органiзму, брак сили, бажання
органiзму економити сили. Ну, будь ласка, нiчого не робiть. Не робiть
мiсяць, два, рiк. Але ж, коли у вас буде багато сил, ви самi захочете
кудись?х дiвати. Неодмiнно, неминуче. Будете щасливi, коли вам дадуть
роботу. Побачите, Елiзо, побачите!
Ага, Елiза вже не морщить сухо-вибачливим усмiхом уста! Ага, вже
задума?
- А кохання? Елiзо! Ви ж подумайте: нiяких шлюбiв, контрактiв, нiякого
купування й продавання себе за грошi, за "становище в свiтi", за титули.
Люби, кохай, кого хочеш, як хочеш, скiльки хочеш. I тiльки того, хто тобi
любий, хто пiдходить до тебе, кого ти вiд усього тiла й душi сво?? хочеш
назвати сво?м мужем. Але знов таки: повна воля. От я Макса люблю так, що
коли тiльки iм'я його згадую, то вся холойу вiд щастя. Я не можу тепер
уявити собi, щоб я могла доторкнутись до другого мужчини. Але я зовсiм не
кажу, що це навiки. Можливо, що я охолону до нього, що вiн охолоне (хоч я
цього просто не можу собi уявити, i не дай, боже, щоб це було
коли-небудь!), ну, одне слово, коли щось iзмiниться у вiдносинах, то я,
напевно, буду кохати iнших. Будуть дiти? О, будь ласка! Можна мати?х
скiльки хочеш без страху за?хню долю. I нiяких "незаконних" дiтей! Всi -
законнi, всi - вiд усiх мужiв, яких я хочу мати хоч тисячу! I наплювати на
всiх батькiв, коли вони не любитимуть сво?х дiтей. Ах, Елiзо, невже, невже
ви не розумi?те, не вiдчува?те, як це все грандiозно, як до нестями
прекрасно, вiльно, радiсно?! Вибачте, Елiзонько, але зна?те, що я вам
скажу: ви не зна?те, що таке кохання! I в цьому вся причина.
Елiза помалу вирина? з понуро? задуми й чудно-iпильно дивиться на
бризкаюче пiдняттям смугляве лице. Потiм раптом так само чудно
посмiха?ться й каже тихим, рiвним i теж чудним голосом:
- Ви дума?те? Ну, а що ви скажете, коли я вам скажу, що кохаю, i так
кохаю, що здатна на найбiльше злочинство проти всього святого для мене. Що
ви скажете, коли я вам скажу, що так кохаю, що...
I раптом Елiза обома руками здушу? себе за виски, зцiплю? уста i з
такою кривою, болючою посмiшкою дивиться в лице Трудi, що Труда злякано,
вражено й притихло простяга? руку до?? руки й нiжно торка?ться до не?
пальцями.
- Правда, Елiзо?!
Елiза швидше затуля? лице руками й похиля? голову. Труда тихо сидить i
не зводить великих серйозних очей iз рук пiд червоним, трохи розкудовченим
волоссям.
- Елiзо! Вам боляче?
Руки не рушаться. Дихання ритмiчно трудно шарудить iз-пiд долонь.
- Але чого ж вам боляче, Елiзо? Простiть, що я...
Руки рiшуче, швидко злiтають iз лиця. На щоцi й на носi бiлi смужки вiд
придушення руками. Зеленi великi очi мокро, дивно, стрiлчасте блищать.
- Ну, значить, ви цiлком задоволенi експедицi?ю? Коли ж ви дасте нам
воду й свiтло? Га, Трудо?
Труда розумi?. Розумi?, але не кориться. Вона обома руками хапа? за
руку Елiзу й сильно здушу??? пальцями.
- Елiзо! Ви мусите.признати Сонячну машину! Ви мусите, Елiзо! Ну, я
розумiю, у вас було обурення, гнiв, ненависть до не? за те, що вона
зруйнувала всякi там вашi плани. Ну, була ненависть за те, що знищила
життя, зробила людей "худобою". Але тепер же ви самi бачите, що нiяко?
"худоби" нема?, а, навпаки,? в мiльйон разiв бiльше, нiж ранiше було. Ви
ж самi бачите, що вашi трони, корони, влади, слави - все ж це таке
малесеньке, мiнiатюрне перед тим, що ми матимемо. Ми всi будемо королями й
богами, як каже Шпiндлер. Правда ж, Елiзо! Ради бога, плюньте ж ви нарештi
на сво? князiвство, корони й тому подiбне. Записуйтесь до Вiльно? Спiлки.
В вас же так багато сил, знання, волi, ви можете бути такою прекрасною!
Скiльки ми будемо робити, як це буде страшно цiкаво, гарно! От як тiльки
пустимо воду й електрику, зараз же влаштову?мо величезне свято Сонячно?
машини. А ви не будете на ньому. Ну, хiба ж це можна?!
- Що ж це за свято буде?
- Ух, грандiозне, колосальне свято! Це буде на полi. На широченному
полi. Посерединi буде насипано велику гору. Трон Сонячно? машини. Трон чи
жертовник - я не знаю ще напевно. Це тiльки проект. Ну, одне слово, буде
цiла церемонiя. Елiзо! Ви мусите до свята все забути, помиритись i стати
нашою. Правда? Правда? Ви побачите- вам не буде так боляче Запевняю вас!
Елiза з блукаючою нiжно-глузливою посмiшкою i з широко розгорненими
невидющими очима дивиться у вiкно. I, не повертаючись до Труди, не
рухаючись, немовби боячися сполохати те незриме, що розгорнуло очi
блукаючим усмiхом, помалу й теж нiжно глузливо говорить.
- Може, й справдi не буде боляче.
- Напевно, Елiзо! Ручусь вам сво?ю любов'ю до Макса. Ех, Елiзо, як це
прекрасно буде! Як тiльки пустимо воду й електрику, я зараз же зроблю одну
рiч (поки що секрет, це моя чисто особиста справа), i тодi ми почнемо
виселяти всю чужу публiку з нашого дому. (Вони чудесно можуть зайняти
порожнi цiлi будинки!) А самi зробимо так: у мо?х покоях оселюсь я з
Максом, у покоях Адольфа, в тих, що ви жили, - ви з Георгом (вiн
знайдеться, неодмiнно знайдеться!), а в покоях Фрiди - Рудольф iз Iрмою. Я
вже про цей план говорила i з ним, i з Максом, i вони цiлком погоджуються,
а Iрма трохи не задушила мене з радостi, бо я?й заявила, що вiзьму й сама
повiнчаю?х. А особливо Рудi задоволений. Розумi?ться, коли тюхтiй, то...
Труда раптом спиня?ться й здивовано замовка?: Елiза лiниво пiдводиться,
злегка потяга?ться й смi?ться негарним, жорстким, злим смiшком. I зразу
видно, що весь?? попереднiй дитячо-соромливий нiжний смiх, усе
червонiння, задумлива напiвзгода - все це було несправжн?. А?дине
справжн?, натуральне,?дине iснуюче? оцей жорсткий сухий смiшок.
- Що сталось, Елiзо? Чого ви смi?тесь?
- Смiюсь, Трудонько, з вашо? мило? здатностi фантазувати й
захоплюватися мрiями. На жаль, я не запишусь до Вiльно? Спiлки. Я не маю
здатностi вiрити в фантастику.
Труда не може ще повiрити, отямитись од цього незрозумiлого перескоку
Елiзи.
- Та ви це серйозно, Елiзо?!
- Цiлком серйозно, Трудо.
Труда мовчки вражено дивиться на серйозний смiшок, на схудлий сухий
нiс, на недобрi очi. Потiм рiшуче, хмарно спуска? ноги з канапи, швидко
нетерпляче взува? черевики й ви-простову?ться.
-Так. Тепер я розумiю, Елiзо, чого вам нелюбовно й нещасливо вiд вашо?
любовi, а боляче. Ну, тiльки ваш Георг буде каятись! I ви будете каятись,
що коритесь йому. Можете сердитись на мiне, а я кажу те, що думаю I скажу
це саме в лице вашому... владицi Прощайте, Елiзо. Скажiть мамi, якщо
спита? про мене, що я хотiла до не? зайти. Але менi зробили в цiй кiмнатi
таку прикрiсть, що я не можу нiкого бачити.
Вона бере жужмом iз канапи жакет, капелюш i, шкандибаючи на праву ногу,
iде до виходу. Елiза сто?ть iз тою самою посмiшкою, iз закостенiлим
сiро-жовтим схудлим лицем i падаючим волоссям. На порозi Труда озира?ться:
- Це рiшуче, Елiзо?
Елiза примружу? очi.
- Рiшуче, Трудо.
Труда дивиться в пiдлогу.
- Дивно... Все ж таки дивно. Незрозумiле. Значить, Iрма мала рацiю.
Примруженi очi розплющуються.
- А? Яку ж то рацiю мала панна Iрма? Це цiкаво.
- Вона сказала, що для вас краще смерть, нiж Сонячна машина. Очi знову
ж примружуються, голова гордо вирiвню?ться.
- Хм! Панна Iрма мала рацiю, Трудо. Дiйсно - краще смерть. Можете
вiтати?? з генiальною прозорливiстю. Прощайте, Трудо!
Труда не руха?ться, не може рушитися з мiсця: чого ж раптом така
виразна, така жагуча ненависть?
Труда знову похиля? голову й сто?ть, спустивши руку з жакетом i
капелюшем. Потiм, волочачи ними по землi, помалу поверта?ться до дверей i
задумливо вiдчиня??х. Але тут же швидко озира?ться й чекаюче дивиться: до
не?, не хапаючись, але твердо, пiдходить Елiза. Пiдходить, чудно дивиться
в самi очi й трохи хрипко дода?:
- Але пам'ятайте, Трудо: коли я помру, то не вiд ненавистi, а... вiд
любовi. Будете пам'ятати? А тепер прощайте!
I, рвучко, круто вiдвернувшись, iде до вiкна.
А Труда знову сто?ть непорушне, непорозумiло, хмарно, стиснувши брови -
чи ждучи чогось, чи вдивляючись у спину бiля вiкна. Потiм одчиня? дверi й
виходить обережно, як у тяжкохорого, причинивши?х за собою.
***
Такi затихлi, такi запорошенi, такi ще недавно забутi машини вже знову
блискають, уже ворушать то тут, то там застояними членами. Пiд височенними
попереплiтуваними металiчними велетенськими сiтками-стелями вже не
цвiрiнчать лунким самотнiм цвiрiнчанням горобцi. Знову стiни вiдбивають
гомiн людських, здавалось би, уже навiки вивiтрених голосiв. Завзято,
жваво, вперто обсiла людська комашня слоновi металiчнi тiла, довба?ться в
них, маже, пригвинчу?, пристуку?. Горять велетенськi пащi, ригаючи бiло
жовтим палом, шугаючи потом у крихiтну комашню. А комашня порцiю за
порцi?ю посила? в розпаленi пельки, радi? з ненажсрства, з палу, з пари.
Галасу?, шамотиться, заповню? всi такi ще недавно самотнi, лункi,
пустельнi зали, кабiнети, бюро. Безладна, невмiла, вона невмiння надолужу?
запалом, досвiд - смiлiстю.
- Та що ж то ти робиш, хлопче? А гей, ти, куди нас замоту?ш? Курте, дай
тому жовтодзюбовi по ши? й прожени вiд машини.
- А ти яке ма?ш право проганяти? Що за начальство?
- А таке начальство, що не розумi?ш - не лiзь. Я тут двадцять рокiв
потом умивався - от i начальство. Геть од машини!
- Сам геть! Я буду Рудольфовi Шторовi скаржитись.
- Скаржся. Рудольф Штор дурнiв умi? впiзнавати. Ви-чисти краще оце
колiно. На ганчiрку. Ну, от так. А то зразу ж у машинiсти пнеться.
А Рудольф Штор цупко сто?ть на ногах. На нього оберемками валяться самi
скарги, сварки, непорозумiння. На нього накладено вагу суддi, арбiтра,
авторитету, iдола. Iдолопоклон-ними руками його винесено на шпиль,
обвiшано страшним довiр'ям, обмотано обоженням. Рудольф Штор сказав.
Рудольф Штор хоче. Рудольф Штор призначив. Рудольф Штор вирiшив.
Рудольф Штор не може не знати, не вмiти, не пам'ятати. Рудольф Штор не
може помилятись, стомлюватись, сердитись, забувати.
У Рудольфа Штора липнуть од поту пасма волосся на чолi, у Рудольфа
Штора дзвенить у вухах i синiють губи, Рудольф Штор на хвилину не може
приплющити очей. Але Рудольф Штор цупко, твердо сто?ть на ногах. I що
бiльше синiють губи й дзвенить туман у вухах, то бiльш задоволений Рудольф
Штор - тодi не чути iншого дзвону, тоскного похвального дзвону туги. Тодi
треба тiльки лягти до лiжка, заплющити очi - i лахматий, п'яний,
добродушний сон бере голову в руки й закачу??? в темну, м'яку, затишну
порожнечу, де нема? нi дзвону туги, вiд якого пусткою гудуть груди, нi
хижого лютого рявкоту, вiд якого руки зводить сказом, нi болючо?,
закривавлено? нiжностi, вiд жихання яко? слабнуть ноги й тiло схиля?ться
навколiшки.
Iдол? Ну, що ж-цс пуповина, без яко? не родиться нове людство.
Iдолiв розбивають, як тiльки помiтять, що вони з тако? само? глини, як
i всi? Ну, що ж - лучче бути розбитим iдолом, нiж цiлим горщиком.
I Рудольф Штор засiда?, вирiшу?, наказу?, все вмi?, все зна?, - цупко
сто?ть на ногах i несе на плечах усю вагу пуповини. А людська комашня
шамотиться, колотиться, вмощу?ться на старих i нових мiсцях,
розповзу?ться, знову збива?ться в грудки Плутанина, безлад, туман,
первiсний хаос
Але перший удар творчо? волi - i настане свiтло.
***
I от вечiр. Хмарний, важко-важкий, задуманий. Жовтенькими
пiдслiпуватими оченятками клiпають велетенськi кам'яницi в темних тунелях
вулиць. Глухо, сиротливо цокають поспiшнi кроки запiзнiлих перехожих. Хто
цього вечора блука? вулицями? Хто не сидить i не жде, затримуючи судорожно
посмiшку хвилювання, страху, надi??
Вся Найвища Рада Вiльно? Спiлки Творчо? Працi в повному складi.
Мертенс, пiдстрижений, обголений, банькатий, важно сидить у фотелi,
спершись короткими руками на колiна й наставивши сiдласте чоло, наче
збира?ться битись лобами. Шпiндлер, оброслий, кудлатий, закинувши пуделячу
голову аж за спинку фотеля, дивиться в стелю.
Паровоз, великий, невкладистий, як закурена скеля, акуратно ставить
стовпчики на паперi.
Професор Таль, професор Штайнбах, лисi, кучерявi, старi, молодi голови
- всi нудьгують, ждуть. Нудно, скупо, хилит-ливо трусяться жовтим свiтлом
свiчки.
Доктор Рудольф дивиться на годинника, з трудним тягучим споко?м хова?
до кишенi i надушу? гудзика на столi бiля себе. I вмент усi голови
повертаються до люстри, впиваються в не?, замирають.
I ста? чудо: iз безшумним криком, з нечутним вибухом лiюстра
роздира?ться слiпучим, чистим, бiлим, iскристим, стрiлчастим свiтлом.
Блищать лисини, зуби, очi. Вискакують наперед стiни, портрети, шафи, такi
до цього моменту запхнутi в тьму. За люстрою роздираються вибухом
напруженi голови, схоплюються, рокочуть смiхом, криком, зворушеною радiстю
- народини свiтла.
Пiдбiгають до вiкон- у небо, в нiч, у понурi, важкi, сивi хмари
переможно владно шуга? бiло-син? вiяло, рiвною, урочистою процесi?ю горять
унизу круглi шари; вишкiрили зуби будинки, регочуться роззявленими ротами,
з ротiв вибухають криком радостi, захвату, щастя. Темнi канали блискають
масними плямами асфальтiв, крикливо, порожньо, за компанiю непотрiбгii
вивiски, старi плакати, смiшнi вiджилi знаки минулого.
***
Безгучно радiсно смi?ться всiма сво?ми старими зубами старенький
графський будинок. I падають довгi, чистi, синювато-бiлi смуги вiд нього в
старий зачарований чудом сад. I знову з нього видно давн? рiдне сяйво над
старим Берлiном.
- Ну, що, мамо? Ну, що? Ну, що? Нi, нi, ти не хрестись, не похитуй
головою, а кажи, що - не справились? Нi? Нi? I буде, буде, буде! Все буде?
Хоч!би там усi принцеси на свiтi потрiскали з досади. Можеш це сказати
сво?й Елiзi. Ах, вибачте:?? свiтлостi принцесi Елiзi. Ах, хай?м! Мамо!
Тепер...
I раптом бурна, пiниста, трiумфуюча голiвка затиха?, урочисто розгорта?
тремкими пальцями загорнений у папiр пакуночок i визволя? з нього
невеличку порцелянову вазочку, накриту гострою шапочкою.
Осяяне тихим зворушенням, великооке й старечо-смугляве обличчя, ще не
всмоктавши в себе радiсного усмiху, нахиля?ться до вазочки.
- Що це, Трудо?
Одна рука врочисто, хистко трима? вазочку, друга здiйма? шапочку. I в
той самий мент iз-пiд шапочки переливною стьожкою вирива?ться червонява
зеленiсть - знайома, благосна, рiдна. Але для чого, що ма? значити це?
- Мамо! Ти зараз пiдеш до тата й скажеш йому, що я хочу його бачити.
Голос не потерпить нiяких заперечень. Це голос не Труди, йе Страховища,
це голос такого глибокого чекання, тако? болючо? дозрiло? продуманостi й
непохитно? неминучостi, що iрафиня мовчки, глибоко, в саме дно потемнiлих
бронзових очей устромля? погляд, i все вже зна?. I втихомирене, упоко?не
старе лице знову здригу?ться подухом тривоги й старих бур.
- Хорий тато, дитинко. I пiзно вже. Може б...
- Власне, через те, що хорий! Мамо, iди Нiчого не кажи. Тiльки - що я
неодмiнно хочу його бачити. Нi! Чекай. Не треба Я сама Ти не ходи.
I, тримаючи вазочку обома руками, непохитно зiбравши брови, рiвно
несучи чорно синi кучерi на плечах. Труда мовчки йде до дверей кабiнету,
обережно вiдводить од вазочки одну руку, вiдчиня? дверi й увiходить
усередину. Дверi за нею нечутно причиняються рукою матерi.
Зелена пiвтьма абажура. Шелест кущiв за вiдчиненим вiкном Залите
синювато-молочним свiтлом велике костисте тiло на канапi. Навислi дивнi
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 33 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |