трупо?дцi, що за чудесний, надзвичайний сьогоднi день, але нема? часу -
треба моментально бiгти до комуни. Треба забiгти до Рудi, до
надзвичайного, чудесного Рудi, забрати всi речi Макса й перевезти?х на
двоколесi до комуни, бо Макс од цi?? ночi ночуватиме вже там, бо вiд цi??
ночi... Труда на мент зупиня?ться - чогось голова закрутилась. А рука так
владно, так блаженно-цупко стиска? лiкоть.
- Що, Трудо?
- Нiчого, нiчого... Вже пройшло. Швидше, швидше.
I вихор несе далi, швидше, нетерплячiше.
- Рудi! Ур-ра! Згода! Ви бачите? Рудi, прекрасний, любий, через два
тижнi буде вугiль, свiтло, вода, життя, щастя! Не вiрите? Не вiрите?
Ну, як же не вiрити, коли це щастя так явио, так щедро, таким бурним
фонтаном б'? з очей, зубiв, з голосiв, з розпатланих кучерiв. Як же не
вiрити, коли Рудi сам почина? свiтитися ним, як шибка вiд сонця. Ну,
розумi?ться, буде i вугiль, i свiтло, i вода. От тiльки забрати й
перевезти речi Макса до комуни. Це найперша умова. А потiм розробити в
усiх деталях намiчений план i повести страшенну агiтацiю. О, тодi!..
Але, коли нарештi грюка? хвiртка за навантаженим речами Макса
двоколесом, шибка переста? вiдбивати сонце й сумно сiрi?. Сад
вiнчально-клопiтливо гуде, а в але? в любовнiй тузi ходить чернеча
постать. Похиливши голову, стараючись не дивитись у той бiк, доктор
Рудольф помалу шкаадиба? до самотньо?, зовсiм спорожнiло? тепер
лабораторi?.
***
"Високоповажана й Дорога Кузино!
Нарештi з великою радiстю можу сповiстити Вас, що справа iнтервенцi?
остаточно й позитивно вирiшена. Союз Схiдних Держав твердо переконався, що
без оздоровлення Заходу не може бути здоров'я й на Сходi. Не може одна
половина планети жити iзольовано вiд друго? й вiчно тримати кордони пiд
такою напруженою охороною. Крiм того, економiчнi мотиви штовхають до
цього. А так само те мiркування, що тепер, коли Захiд у ру?нi, вiл не може
бути нi полiтичне, нi економiчно страшяий для Сходу, навпаки, на довший
час вiн буде колонi?ю Сходу й ринком для збуту його товарiв. Усi цi
причини з неминучiстю приневолюють наших великодушних сусiдiв до рiшучо?
акцi? в справi оздоровлення хоро? половини землi.
Розпочнеться вона в найближчому часi. Поспiшнiсть конче потрiбна, бо в
пiвденних частинах?вропи й Америки стали помiтнi зачатки вiдновлення
органiзацi?. Це загрожу? тим, що сонце?сти будуть намагатися робити опiр
iнтервенцi?. Розумi?ться, цi намагання не страшнi для Сходу, але страшнi
для наших кра?н, бо викличуть зайвi жертви.
Через iиждень повiтряна армiя Сходу з'явигься над Нiмеччиною. Я даю
наказ нашiй органiзацi? енергiйно взятися за нищення всiх складiв збро? й
засобiв оборони. Так само звертаюся до Вас iз проханням сво?м високим
авторитетом пiдсилити мiй наказ. Одначе найпоштивiше звертаю Вашу увагу на
те, що нищення повинно вiдбуватися якомога непомiтнiше, щоб не викликати
анi найменшого пiдозрiння й нашорошеностi сонце?стiв.
Ще раз попереджаю, що бiдна наша батькiвщина, як i вся?вропа та
Америка (а також i Австралiя, що не перемогла-таки хороби), повинна бути
готова до тяжких i страшних жертв. Ми припуска?мо, що половина населення
цих частин землi загине вiд дезинфекцi?. Операцiя буде провадитися рiшуче,
залiзно, безмилосердно. Деякi заходи будуть, може, здаватися занадто
жорстокими, але хороба така страшна й сильна, що лагiдними засобами?? не
побороти.
Крiм того, щоб бути цiлком певним щодо сво?? армi?, Союз Схiдних Держав
органiзу??? спецiально й переважно з тих елементiв, якi так чи сяк мали
вже стики з Сонячною машиною, цебто- або самi постраждали, захорiвши вiд
не? на божевiлля та видужавши, або потерпiли?хнi близькi родичi. Цих
людей уже не можна нi розпропагувати, нi спокусити Сонячною машиною, i
ненависть?хня до цi?? зарази доходить до суто схiдного фанатизму. Коли
взяти на увагу, що до всього ще домiшу?ться релiгiйний момент, що всю
кампанiю оповi-щу?ться як сво?рiдний хрестовий похiд, то з цього повинно
бути зрозумiлим, що форми дезинфекцiйно? операцi? мусять бу? и жорстокi й
немилосерднi.
Знаючи Ваше прекрасне, добре серце, я передбачаю, як Вам буде тяжко й
боляче вiд цi?? операцi? Але Ваша незламна велика воля, Ваш ясний розум i
Ваше вище розумiння iнгересiв свого народу, я певен, дадуть Вам силу
витримати всi тяготи цi?? боротьби.
Через тиждень ми почнемо сво? велике, тяжке й святе дiло Я не маю нi на
крихту сумнiву, що ми доведемо його до бажаного кiнця й на оновленiй,
оздоровленiй рiднiй землi нашiй будемо будувати нашу нову велику
майбутнiсть.
Сама думка про це й про велику працю поруч iз Вами сповню? мене такою
радiстю й такою силою, що нiякi жертви не лякають мене.
До швидкого й щасливого побачення.
Ваш покiрний, всевiддании слуга Георг"
I знову граф Адольф Елленберг не помiча? на лицi?? свiтлостi радiсного
пiдняття. Воно - блiде, замкнене й суворе.
Але й сам граф Елленберг сьогоднi не ма? того тихо сяючого виразу, що
був од першого листа. Вiн урочисто й тривожно заклопотаний.
Принцеса Елiза склада? листа i, задумливо дивлячись у буйну весiльну
зеленiсть саду, пiдсилю? сво?м високим авторитетом наказ принца Георга.
Граф Елленберг поштиво й слухняно схиля? голову.
Одначе?? свiтлостi не зовсiм ясно з листа принца, як сто?ть справа з
Сонячною машиною на самому Сходi. Про цю справу якось невиразно в листi
кажеться. Крiм того, принцесi хотiлось би конкретнiше знати, якi саме
заходи ма?ться на увазi при цiй операцi?.
Граф Елленберг один мент вага?ться. З одного боку, коли принц невиразно
написав, то, очевидно, ця невиразнiсть потрiбна; але, з другого боку, коли
принцесi не дати правдиво? вiдповiдi, то тим можна стягти на себе??
неприхильнiсть. Чия ж неприхильнiсть небажанiша?
Граф Адольф не може сховати вiд?? свiтлостi дiйсного стану речей. Рiч
у тому, що страшна пошесть поширю?ться й на Сходi, не зважаючи на суворi
i, можна сказати, немилосердно лютi заходи Верховно? Комiсi? Схiдних
Держав. Легенда щастя, яку облудно несе з собою Сонячна машина, ма?
однакову отруйну силу що на Заходi, що на Сходi. Твариннi iнстинкти,
очевидно, в усiх нацiй i рас переважають людину. Бажання нiчого не робити
й ремигати вище й дужче навiть за страх смертi й люто? кари.
I свiтлiсть трошки нетерпляче морщить брови. Граф Адольф розумi?:
ближче до сутi.
Отже, iнтервенцiя. Сходу? не помiч, коли говорити щиро, а рятування
себе. I граф Елленберг не може стримати гiркого докору коли б Союз Схiдних
Держав був трохи менше за глиблений у сво? власнi iнтереси й не чекав
цiлковито? ру?ни Заходу (щоб узяти його потiм у сво? повне володiння), а
прийшов на помiч ранiше, то це й для його самого було б краще.
Тепер же справа набира? досить серйозного характеру. Тепер од успiху
кампанi? залежить справа життя чи смертi самого Сходу. I то треба, щоб
успiх цей був швидкий, виразний, щоб моментально устаткувалося на Заходi
нормальне життя, щоб iз Сходу посунули сюди товари, щоб безробiтнi маси на
Сходi знову знайшли заробiток i щоб убито було в самому коренi страшну
епiдемiю.
Але чи це так легко все провести, граф Адольф дозволя? собi над цi?ю
справою поважно задуматись. Розумi?ться, нi на який опiр сонце?сти
нездатнi - для опору треба мати хоч яку-небудь органiзацiю, а це ж просто
маса iндивiдуально iснуючо? худоби, навiть не отари й не гурту. Але ця
маса зразу ж розлiзеться з сво?ми Машинами по полях та лiсах, i як??
можна стягти докупи й примусити до роботи, цього граф Адольф ясно собi не
уявля?, його свiтлiсть принц Георг про детальний план кампанi?,
очевидячки, з обережностi нiчого не пише. Але без сумнiву, план
розроблений.?дине тiльки з настiйнiстю пiдкреслю?ться: знищити всi засоби
оборони, якими могли б скористуватися сонце?сти, i заздалегiдь усунути iз
шляху всi тi одиницi, що могли б стати проводирями мас.
Принцеса Елiза не розумi?: що це значить "усунути iз шляху"?
Ну, значить, знищити, повбивати. Пода?ться навiть деякi прiзвища.
Наприклад, хоч як воно сумно, а винахiдника епiдемi?, Рудольфа Штора,
доведеться в першу чергу "усунути iз шляху". I цiлий ряд людей, що можуть
бути особливо шкiдливi. Треба мати на увазi...
Але?? свiтлiсть раптом пiдводиться й невiдомо для чого переходить до
другого вiкна. Там вона зупиня?ться i, стоячи спиною до графа Елленберга,
дивиться в сад. I, не озираючись, байдуже й тихо пита?!
- Коли ж це ма? бути, це усування? Як це розумiти "заздалегiдь"?
- В день прибуття армi?, ваша свiтлосте. Перед окупацi?ю Берлiна.
Принцеса Елiза спокiйно поверта?ться й iде на сво? мiсце.
- Армiя може прибути вже через тиждень?
- Так, ваша свiтлосте Через тиждень настануть великi подi?. Прощаючись,
граф Адольф не диву?ться з задумливостi?? свiтлостi I жовтява блiдiсть??
лиця, якась мертва висхлiсть його не дивують його. Зарожевi? й оживе, як
на корону волосся вбере корону Нiмеччини.
***
У комунi план розроблено до найдрiбнiших деталей. Лишенько тiльки в
тому, що половини тих деталей зовсiм не можна здiйснити. Але не бiда: така
маса тих деталей, що доволi й одно? половини?х. Головне: агiтацiя,
агiтацiя, агiтацiя. Головне: перелити в ту масу голiв, що позiхають,
потягаються й мружаться, невичерпну силу вiри, яка клекотить у двох
чорно-синiх головах.
Комуна вже вiрить. Комуна вже залита вщерть тою вiрою. Комуна? центр,
з якого безустанно, бурхливо, з галасом, iз тупотом нiг, зi грюкотом
дверей радiусами в усiх напрямках розлива?ться енергiя. На вулицях, на
площах, коло води (а надто коло води!) вона збира? круг себе купки,
злива?ться з ними, розплеску?ться по кам'яних печерах, бурлить по всiх
закутках.
Доктор Рудольф iнодi придибу? до комуни, але там раз у раз сто?ть такий
вихор заклопотаностi, бiганини, дебатiв i суперечок, що бiдний Рудi тiльки
винувато посмiха?ться. Помогти вiн нiчим не може. Ну чим його помогти:
Труда сто?ть на тому, що треба якомога бiльше фарби, приваби, краси давати
в агiтацi?, а доктор Тiле категорично запевня?, що всяка декорацiя - це
вбивство справи. Треба якомога бiльше простоти, щиростi, власного
прикладу.
Тим часом в однiй кiмнатi шиють прапори, жовто-зеленi, зелено-золотi
прапори - сонця i трави. У другiй щебетливi згра? дiвчат готують костюми
для генерального дл-я пропаганди. В залi якiсь чужi волосатi люди готують
моторнi двоколеса, що стоять попiд стiнами довгими рядами, як колись у
магазинах. Надворi Макс шмату? волосся собi на головi з одчаю, що з авто
пропала якась шрубка, вiд яко? залежить доля всi?? справи вiдродження. А
потiм, шматуючи волосся, бiга? в себе по кiмнатi й пише манiфест, вiд
якого теж залежить доля всього вiдродження.
А дома сад щораз пишнiше розпуска? зеленi кучерi. Нареченi потроху
скидають вiнчальнi убрання. Бузкова алея блищить молодесенькими соковитими
листочками, мiж якими випинаються сiренькi конуси цвiту, ще не
розквiтлого, твердого, жорсткого. Доктор Рудольф ходить по але?, похиливши
голову ох, не пiдважить комуна величезно? ваги цi?? маси, пiдiрветься.
Треба, щоб сама маса стала вiд себе повна то? енергi?, що клекотить у
комунi. А навiщо?й те - вона собi виходить у тiоле, лежить на сонцi,
мружиться, бiга?, рже, обнiма?ться, лижеться - i, чого бiльше треба.
Графський дiм цiлими днями сто?ть тепер порожнiй малярi, друкарi, технiк
iз родиною - всi тепер од ранку до вечора блукають за мiстом. А ввечерi з
обвiтреними лицями, знеможенi й рознiженi вертаються в сво? лiгва й сплять
мiцним безневинним первiсним сном до нового ранку Ох, не пiдважить комуна
цього сну, не пiдважить!
Аж ось наста? "генеральний день".
Тiлььи-тiльки першi променi сонця червоними вiд ранiшнього холодку
пальцями хапаються за димарi й шпилi башт, у рiзних кiнцях Берлiна на
вулицях почина?ться дивний рух. Звiдкiлясь беруться екiпажi, запряженi
кiньми, вози, запряженi коровами, легкi бричечки, запряженi людьми.
Звiдкись з'являються авто, рiзносистемнi двоколеса. Всi вони уквiтчанi
гiллям ялин, сосен, верби, цвiтом яблунь, черешень. Над ними мають
зелено-золотi прапори. А пiд прапорами в бiлих, золотих i зелених дивних
убраннях - молодi, веселi, спiвучi, граючi людськi iстоти. Вони сурмлять у
сурми, б'ють у бубни, свистять на флейтах. Деякi мають цiлi оркестри,
деякi просто спiвають i трублять у стiни вулиць. I стiни хапливо, вражено
розплющують очi-вiкна, з вiкон висуваються заспанi, розкудовченi,
ошелешенi голови. А широченно роззявленi роти рупорiв, покриваючи гомiн,
музику й спiв, галасують:
- Всi на площу! Всi на площу! Всi на площу!
Знову на площу?! Як тодi, взимку?!
I цей заклик такий веселий, святочний, спiвучий, що голови весело
стрiпуються й викочуються за процесiями на вулицi. I вулицi вже кишать,
уже гудуть нетерплячими, пiднятими людськими тiлами.
Що ж там тепер, на тих площах?
А на площах спiв, музика, гомiн, крики. Постатi в дивних убраннях, з
вiнками на головах перемiшуються з юрбою, вiд-смiюються на запитання,
грають, трублять, обнiмаються, танцюють.
I раптом стиха?: з горiшнього поверху будинку аж до самого низу
розгорта?ться колосальний сувiй бiлого полотна, списаного великими
лiтерами.
- Тихо! Увага! Читайте, читайте! Та тихо ж там!
Як обвал гори, потроху затиха? гуркiт гомону й наста? ше-леслiiва дивна
тиша. I мовчки з величезного полотна до пiдведених затихлих очей буйно
кричать чорнi лiтери:
"Манiфест"
Гей, люди!
Вiта?мо вас iз Сонцем, з молодою травою, з теплими, любовними,
радiсними вiтрами! Вiта?мо вас iз вiчною тайною кохан" ня й любовi, з
квiтом сил, з новим життям.
Гей, браття!
Провалились у небуття всi стовпи й пiдвалини старою свiту:
держава, влада, суди, полiцi?, капiтали, бiржi, банки; зникли всi
каторги працi; знищенi всi способи насильства людини над людиною, зметенi
всi грiхи й святощi; скасованi всi заповiдi, закони, моралi.
Але ми, Вiльна Спiлка Творчо? Працi, оповiща?мо: дерева не вкриються ще
повним листом, як на ру?нах старого свiту зацвiте нове життя. Темряву ночi
розжене слiпуче свiтло. Води землi потечуть у кам'яницях. Повiтря
вкри?ться осiдланими людиною машинами. Каторги працi перевернуться у
робiтнi творчо? працi Занiмiла машина оживе, загуркотить, запрацю? пiд
рукою людини, творячи багатства.
Земля стане райським садом, де не буде бiльше нi влади нi насильства,
нi каторги, нi обману, де не буде бiльше дерев добра й зла, грiха й
святостi, де буде вiчне свято творчостi, працi, кохання, радостi, краси,
спiву. I нiякий серафим нiколи не вижене людство з того саду.
Ми, Вiльна Спiлка Творчо? Працi, ми першi, що входимо в цей рай,
оповiща?мо: через три днi ми приступа?мо до працi. Приступа?мо без терору,
примусу й обов'язку.
Ми нiкого не заклика?мо до себе, не вмовля?мо, не соромимо, не ляка?мо
Матiр не треба умовляти, щоб вона вiддала сво?й дитинi переповненi молоком
груди. Хто почува? себе переповненою молоком матiр'ю, хто, як брунька на
деревi, невтримно, радiсно розприску?ться цвiтом сили, хто чу? солодку
тугу творчостi, той сам до нас прилучиться.
Нам не треба присоромлених, розкаяних, зобов'язаних. Нехай сидять дома
й не соромляться, не каються, не гризуться обов'язком.
Ледачi нехай не бояться - вони матимуть усе, що забажають для себе нi
докорiв, нi гнiву, нi кари за лiнощi не почують, бо найбiльша для них кара
й нещастя - отi?хнi власнi лiнощi, ота?хня слабосилiсть,?хня
нездатнiсть до радостi й щастя дi?, цебто хорiсть, калiкуватiсть.
Не гнiву й сорому вони гiднi, а жалю й догляду.
Старi, малi, хорi, всi незвиклi до працi - всi нехай лежать на сонцi.
Тiльки переповненi силами, тiльки сповненi буйним цвiтом, радiстю,
тiльки любовнi до працi - нам товаришi.
I тiльки для таких запис на чергу в першi партi? працi од-криваеться
вiд завтрашнього ранку в будинку Великого Театру.
Слава Сонячнiй машинi!
Сонячний привiт i любов вам, люди-брати!
Вiльна Спiлка Творчо? Працi"
На площi сто?ть тиша, як бувало колись давно-давно, за минуло? доби пiд
час проповiдi в церквi. Хто прочитав, той висува?ться з натовпу обережно,
тихенько, потупивши очi. I тiльки там, у завулках, звiдки гомiн не
перешкоджа? молитися на Манiфест, там лану? галас, смiх, спiв, вигуки,
сварки.
- Та що за Вiльна Спiлка? Звiдки взялася? Ах, подума?ш: "переповненi
молоком" Ану, як то тi переповненi молоком запрацюють. Язиками й на
флейтах легко, а як то лопатами. "Ми вам, ми вам Райський сад". А вугiль!
Га? Хто вугля, нафти, маюну дасть? Га? Хто?
- Ми! Все дамо!
- Та ти хто?
- Я!
- Авжеж.
- Я... Я так собi. Але я завтра записуюсь до Вiльно? Спiлки I тодi..
Фейерверк смiху шуга? на молоде пухнате лице полум'ям рум'янцю. Але з
за пухнастого лиця вистрибу? ще молодше, чисте, не пухнате, уквiтчане
жовто-бiлим вiнком кiс.
- А щоб ви знали, що дамо! Ви - ледацюги, хорi, нiкчемнi? Можете собi
лишатись дома! Будь ласка.
Регiт вибуха? ще рiзнофарбнiшим фонтаном. Оця дiйсно може дати.
- О, ця переповнена молоком!
- Та що ж ви дасте? Що? Нi, чекайте, що вони дадуть? Свiтло дасте?
- Дамо!
- А воду?
- I воду.
- А яким чином? Нi, почекайте, почекайте: а яким чином ви це зробите?
- "Яким чином, яким чином"! Уй, маруди!
Ще молодше, безбороде, чисте, рожеве личко люто кривиться в гримасу й
показу? соковитого червоного язичка зарослiй, бородатiй регiтливiй купi
голiв. Голови розриваються, як бомби, новим вибухом реготу, а два молодi
обличчя, видершись iз них, спiшать далi.
- Та куди ж ви! Гей! Переповненi молоком, куди ви?
- Не держiть?х - вони до?тися побiгли!
- А дивiться, дивiться! Он уже цiлий загiн переповнених молоком летить
Iз прапорами! З музикою.
- А ти б, чоловiче, зна?ш що. менше б зуби вискаляв. Люди хороше дiло
задумують, а ви тут...
- О, ма?ш! Ще один переповнений молоком!
- Та вже краще бути переповненим молоком, нiж дурiстю.
- Ого! Та воно ще ла?ться. А по мордi не хочеш?
- Та ну, годi вам! Це ж жарт...
- Розумi?ться, хороше дiло, хто ж...
На бородатi, зачучверенi голови налiта? загiн молодi, як зграйка
ластiвок на старi, чорнi, кострубатi iпнi. Зелено-золотi прапорцi, золотий
блиск очей, щебет голосiв, ляскiт труб, закотистий смiх, безладний спiв
заливають, закривають старi пнi змивають?х i волочать у бурному потоцi за
собою.
I цiлий день на площах сто?ть молитовне тихий натовп, а по вулицях буя?
вакханалiя молодостi, спiву, смiху, танцiв i зелено-золотих прапорiв.
Вiтер обома руками хапа? з землi людську радiсть, перекида?ться нею,
бризка? в розчиненi вiкна, п'янить, чучверить голови, посмiшки, душi.
I цiлий день п'яно й щасливо посмiха?ться Велика Матiр до розчучверених
дiтей.
***
Принцеса Елiза явно хора. Вона совiсно викону? сво? обов'язки, вона з
усi?? сили сто?ть бiля iпечi, геро?чно ми? посуд, саможертовно прибира?
кiмнати, але всiм вже ясно видно, що вона хора. Та й як не захорiти.
погане годування, постiйна дрiбна робота й постiйна туга за коханим.
I графиня, i панi Штор, i старий граф i по черзi, i всi разом умовляють
??, просять, вимагають не робити нiчого? Але принцеса тiльки мовчки
повiльно крутить головою - вона зовсiм не хора, вона почува? себе цiлком
здоровою й буде робити все, що лежить на?? обов'язку.
Одначе, коли вона не сто?ть бiля печi, не ми? посуду й не прибира?
кiмнат, тодi вона лежить на канапi лицем догори, заплющивши очi, i не
руха?ться.
I можете собi уявити: Страховище за?жджа? за принцесою Елiзою, щоб
узяти?? разом iз собою на експедицiю по вугiлля. органiзовану Вiльною
Спiлкою Творчо? Працi. Не бiльше й не менше, як на експедицiю по вугiлля.
I то з ласки, з особливо? протекцi? Страховища. Та чого ради принцесi?! А
того, що це?? розважить, навчить i вилiку? од усього. Але коли Страховище
бачить мертвяче, блiде, з гострим овалом i моторошно загостреним
блiдим-блiдим кiнчиком носа лице Елiзи, то воно само з жалем згоджу?ться,
що до "переповнених молоком" принцесу зарахувати не можна й по вугiлля
?хати, мабуть, справдi не слiд. А страшенно шкода: надзвичайно цiкавий
потяг - усе молодь, майже все закоханi парочки, всi вагони уквiтчано
вiнками, зеленим гiллям, прапорами Сонячно? машини. Народу запису?ться до
роботи така сила, що нема навiть рацi? далi записувати. З усiх кiнцiв
радiусами сплива? до театру народ. Ах, як шкода, що бiдненька Елiза не
може бачити, що там робиться коло театру, а самому театрi, на вулицях, на
площах. Музика, спiви, танцi, обiйми. Люди сп'янiли. Кожне в страшенному
захватi, наче були люди в страшнiй облозi, але ворог одступив - i всiх
охопила несамовита п'янiсть визволення. I яка в усiх надзвичайна
ввiчливiсть тепер, попередли-вiсть, галантнiсть. Ах, надзвичайно шкода, що
з бiдною Елiзою саме в такий страшно гарний момент трапилась ця iдiотська
хорiсть. Коли б Елiза по?хала, вона напевно тепер повiрила б в Сонячну
машину.
Принцеса Елiза дивиться в стелю й чу? чи не чу? - невiдомо Лице
задумливо тихе, байдужне, моторошно синювате-блiде. Але, коли Труда
проща?ться, лице помалу поверта?ться, i Елiза сво?м звичайним твердим
грудним контральто просить Труду зараз же, як вернеться з вугiльно?
експедицi?, неодмiнно за?хати до не?.
- О, неодмiнно! Обов'язково! I Рудi привезу!
- Ну, йому не цiкаво. Та й менi не хочеться чужих бачити. А ви
при?жджайте. Добре? Самi при?жджайте, без нiгого. Я вас люблю, Трудо.
Пiсля того вечора. Пам'ята?те?
О, ще б Труда не пам'ятала! Ах, як це страшно-страшно давно було! Ну,
?й треба iпоспiшати. На не? в авто чекають Макс i чорно-срiбний лицар.
Принцеса мляво Диву?ться:
- I чорно-срiбний лицар? З Максом?
Ну, звичайно, з Максом! А чому б нi? О, вони в не? нiчого, не сваряться
так, як iншi, як, наприклад, дво? прекрасних, чудесних товаришiв, Тiле й
Шпiндлер (колишнi iнаракiстиi). Правда, бiдний Душнерчик мусив повернути
слово. Ах, Елiза нiчого не розумi?. Ну, нехай, як вона вернеться з
вугiльно? експедицi?, вона все-все розповiсть Елiзi. Надзвитайно цiкаво й
гарно. I взагалi така маса скрiзь цiкавого, нового. Наприклад, в одно?
знайомо?? два чоловiки Ну, от просто два собi чоловiки й бiльше нiчого. I
не соромляться, не ховаються, живуть усi разом, мирно, весело, гарно. I,
навпаки, в одного маляра - двi жiнки теж разом живуть, теж не ховаються,
тiльки, зда?ться, жiяки сваряться. Але, розумi?ться, Душнер, чорно-срiбний
лицар, зовсiм тепер не чоловiк. О, як можна? Хiба, маючи Макса, можна
навiть подумати про когось iншого?!
- Уй, я ж засидiлась! Вони страшенно будуть сердитись. Ну, Елiзо,
голубонько, доправляйтеся швидше. Щоб ви вже зовсiм були здоровi, як ми
вернемось. Добре?
Елiза пiсля цього вiзиту не вста? навiть на обiд.
У домi тепер тихо i вдень, i вночi - всi горiшнi ви?хали по вугiлля.
Тiльки дiти технiка вранцi, поки вийдуть iз матiр'ю до лiсу, трохи
гомонять.
Тиша й чекання залягли у цiлому мiстi.
Нема? вже недавнiх спiвiв, танцiв, смiху на вулицях. Нема коло води
запальних суперечок i мiтингiв - нi танцювати, нi сперечатись нема бiльше
чого, треба тiльки чекати.
Навiть небо похмурилось, задумалось, заплакало дрiбними, нудними
баб'ячими сльозами.
А принцеса Елiза у вiльнi хвилини вже не лежить у себе на канапi, а
чудно, непокiйно блука? по порожньому саду. Наче жде чогось чи тужить за
кимсь i нетерпляче вигляда? його. Тiльки ж, зда?ться, нiяко? звiстки вiд
принца Георга й досi не мала, i так само невiдомо?!й, чи живий ще вiн. А
в рухах, у всiй постатi, на лицi часом така виразна, нестерпна тоскнiсть,
така боляча нетерплячка, що графинi не раз хочеться пiдiйти й заспоко?ти
бiдненьку як-небудь.
Та чим же ти?? заспоко?ш?
А часом зненацька зупиниться, задере голову й швидко почина? водити
очима по небу, наче шукаючи, чи не летить з якого боку?? залетiлий орел.
Цiлком серйозно шука? очима по небу!
Бiдна-бiдна дiвчина!
***
Стук, грюк, тупiт, шаркiт, галас, регiт. Дрижать шибки, обсипа?ться
стеля, труситься посуд, у вухах гупа?, ляска?.
Це горiшнi повернулись iз вугiльно? експедицi?. Гей, перевiряйте лампи,
хутко електрика буде! Добре кранти закрутiть - вода затопить дiм! Гей,
малярi, де гiтара?
А внизу тихо, принишкло. Графиня коло хорого графа, чита? йому
старих-старих поетiв. А принцеса Елiза все ходить i ходить по кiмнатi,
поглядаючи у вiкно. Коли цi повернулися, то, значить, повернулись i тi. Та
вже й горiшнi лозатихали - мабуть, у сад пiшли чи полягали вiд утоми, а
Труди все нема.
Аж ось дивний, давно забутий, майже фантастичний крик авто. Круг
будинку повз вiкна прожогом пролiта? сiра блискуча маса, з вихором
закружля? й зника? за рогом. Принцеса Елiза приклада? руки до лиця и жде.
Господи, чого ж вона там плута?ться? Та чи Труда ж це?
Швидкий, частий тупiт нiг. Хапливий, нетерплячий стукiт у дверi.
- Увiйдiть!
Ну - "увiйдiть". У кiмнату влiта? бiло-чорний вихор. Бiлий капелюх аж
на чорно-синiх кучерях, на однiй руцi синiй жакет, у другiй квiтки. Жакет
летить на канапу, капелюх за ним, а квiти бурно пiдлiтають до самого лиця
iпринцесi. З поля, з лiсу, натуральнi, свiжi, спецiально для Елiзи
збиранi.
- Ну, як здоров'я? Як? Краще? Зовсiм добре? Правда? Ой, гарно! Страшно
рада! Ох, я так стращдо стомилася. Так чудесно, любо стомилася, Елiзо. Я
мущу сiсти. Правда, чудеснi? Правда? А ви подивiться, який там гарний
бузок. Це вам спецiально вiд доктора Рудi. Що таке! Що там, Елiзо? Бджола
там? Чого ви злякались?
Елiза пiднято смi?ться - маленький жучок, дурницi. Треба швидше квiтки
у воду. (А сама якась чудна: напружена, очi хоро блищать).
- Ну, як же там? Привезли вугiлля?
Труда пада? на спинку фотеля й розпина? по нiй руки.
- Вугiль, нафту, маюн, радiй, гелiонiт! Десять потягiв! Це - першi.
Завтра дальшi. Потiм дальшi. Потiм дальшi. Елiзо, через мiсяць ви будете
мати щастя бачити мене на сценi Великого Театру.
Чорно-бiлий вихор зненацька диву?ться:
- Слухайте, Елiзо! Та ви ж можете бути прекрасною, надзвичайною
артисткою! Зна?те ви це? Та нi нi що ви смi?тесь. Зна?те ви це чи нi? Я
серйозно, Елiзо, кажу. Цiлком серйозно!
- Не знаю, Трудо, i не хочу знати.
- Чому?!
- Ну, ця справа нецiкава. Краще розкажiть менi про вашу експедицiю. Але
детально, докладно, все-все! (А очi скляно, чудно блищать!)
- Ну, добре. Про вас ми ще поговоримо. Але дiро експедицiю я так не
можу. Насамперед треба, щоб нiхто не заважав. Треба дверi замкнути й
нiкого не пускати. А то мама зараз прийде й усе переплута?. Або ще
хто-небудь. Ключ?? Чудесно. От так. А тепер я мушу скинути черевики. Макс
добув новi, але вони такi крихiтнi, що я мушу весь час ходити навшпиньках.
Можна менi сiсти з ногами на канапу? А ви поруч. Добре? I потiм ви з мене
не дуже смiйтесь, я зовсiм не своя вiд усього цього. Ох, Елiзо, яке щастя
жити на землi! Я нiколи в тисячнiй частинi не могла навiть уявити собi
тако?... тако?... Ну, нема слова в мене! Ах, як прекрасно горить ваше
волосся пiд променем. Ви зна?те, я ж колись була певна, що ви волосся
фарбу?те на червоний колiр, а брови - на темний. Ну, добре. Так, значить,
про експедицiю? Тiльки ви не сердьтесь, коли я роз повiдагиму розпанахано
й без ладу. Я цими днями вся чисто розпанахана, безладна i... Можна вас
гаряче, гаряче поцiлувати? Тiльки в волосся! Тiльки в волосся! Ух, який
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 32 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |