сiро-сивi клаптi волосся наши - чуже лице. Тiльки сивi грiзнi стрiхи над
очима тi самi. Очей не видно - пасуться в залитiй свiтлом книзi. Але на
наближенi кроки повертаються, щуляться.
- А яке все ж таки блаженство - свiтло! Не можу не.. I раптом велика,
обросла чужими кущами, розтрiпана голова вражено, помалу, моторошно
пiдводиться й упира? в затiнене темно-смугляве лице з непорушне
непохитними, злякано рiшучими очима двi грiзно стрiхастi глибокi ямки. (А
шия така худа худа, порита зморшками, обвiшана порожнiми капшучками
шкiри!)
- Це що значить?!
Злякано-рiшуче, непорушно-непохитне лице присува?ться тим самим
урочисто-повiльним темпом ближче. А поперед нього бiла, з темним золотом
обвiдкiв вазочка з гострою шапочкою.
- Що це значить, я питаю?! Як ти смiла сюди увiйти?!
- Смiла. Я принесла сонячний хлiб. Мiй сонячний хлiб. Ти мусиш його
покуштувати.
Пiд грiзними стрiхами ворушаться ямки то вгору, то вниз, то на вазочку,
то на лице. А обсмиканi сiрi вуса з волосяним сухим присвистом трудно,
збентежено дихають. I нарештi низько, з усi?? сили стримано риплять.
- Забирайся геть! Моментально!
- Нi. Ти мусиш з'?сти мого сонячного хлiба. Я не пiду звiдси, поки
з'?си Я ляжу тут на пiдлозi й не рушусь, поки ти з'?си. Хоч би мала вмерти
з голоду.
Голос не Трудин i навiть не Страховища голос - рiвний, тихий, iз
глибини зацiплено?, непохитно?, останньо? рiшучостi. Дiйсно, тiльки смерть
йому можна протиставити.
Велика, обросла голова якийсь момент непорушно жу? ямками бiлу постать,
облиту зеленкуватою тiнню, з виставленою наперед вазочкою, потiм так само
помалу ляга? назад на подушку й поверта? профiль iз м'ясистим загнутим
носом i обсмиканими вусами.
- Можеш лягать i помирать.
Але бiла постать не ляга?, а сто?ть рiвно, застигло, навiть не
згорблюючись. За вiкном несмiло перешiптуються молоденькi листочки кущiв.
Нагорi важко й глухо пробiгають ноги, ганяючись однi за одними.
Посвистують вуса, трудно дихаючи.
- Я благаю тебе. з'?ж. Ти мусиш з'?сти. Ти повинен. Я бiльше не можу.
Старий граф помалу поверта? голову. Дiйсно, вона бiльше не може -
нiколи такого лиця не бачив вiн у Страховища. I вiд цього лиця скиду?ться
старе серце раптовим хвилюванням - хтось зненацька, прожогом розчинив
старi заржавiлi дверi, даючи дорогу вiчно гнаному. Ах, узяти в руки цю
голiвку, взяти одверто, смiливо, пустити в розчиненi дверi вiчно гнане - i
нехай хоч раз до краю, до спокою вп'?ться висхла, порепана душа благосним
дощем!
Але тiльки нiяко? перевiрки! Без перевiрки, без доказiв розчинити
дверi, прийняти, всмоктати, вродитися. Яких же бiльше доказiв треба, коли
"вона бiльше не може", коли бiльше не може стара, висхла душа? Для чого ж
пiдставляти цю душу пiд можливий смертельний удар? Яка ж може бути бiльша
рiднiсть, коли так скорботно, так любовно благають бронзовi очi, коли
таким весняним гулом одбива?ться це благання в осiннiй душi?
Стара, костиста, незграбна постать важко, помалу пiдводиться,
насува?ться темною скелею на бiлу берiзку з широкими, тривожно чекаючими
очима, мовчки, сопучи вусами, бере з не? смiшну й страшну вазочку з
доказом i вiдставляь?? на стiл. А потiм, iще дужче свистячи навислими
вусами, обливаючи згори дивним тихим блиском iз-пiд стрiх чорно-синю
голiвку, бере?? в двi величезнi тремкi долонi, пiдносить догори i,
заплющивши стрiхастi ямки, розчиня? заржавiлi дверi Iз щасливим ляком двi
перламутрово-смуглявi руки обхоплюють стару зморшкувату шию - i
давнi-давнi, нi на мить незабутi слова благосним дощем заливають стару
порепану душу.
- Тату!. Татуню!.. Татусю прекрасний!
А двi величезнi долонi з закарлюченими хисткими пальцями нiжно,
виголоднiло обмацують палаючi лиця, чорно-синi кучерi,
перламутрово-смуглявi холоднуватi плечi, а старi, оброслi сивим волосом
губи п'ють iз чола, з очей, iз чорно-синiх кучерiв давн?, нiколи незабуте
щастя.
- Тудi... Дитинко... Моя Тудi?дина!
- Тату! Татуню! Ти?стимеш??стимеш?
- Нi, дитинко, не треба.
- Але чому!!
- Непотрiбно, дитинко. Непотрiбно Яких iще?м доказiв треба? Навiщо?
Щоб завалити камiнюкою i його, i?? пiд собою? О нi!
- Ти не будеш Гсти сонячного хлiба, тату?!
- Не знаю, дитинко. Не знаю. Побачим. Але нiяких доказiв не треба Нема
чого бiльше доказувати. Все тепер добре. Все. Ходiм до мами.
I, боячись на хвилинку, на мить перервати це переливання з одного в
друге вiдiмкнутого щастя, цупко оплiвшись руками. суне незграбна темна
скеля з бiлою берiзкою до друго? бiло? постатi, що сто?ть, замерши, пiд
дверима.
I цього вечора Труда пiзно-пiзно верта?ться до комуни. Святочно горять
усi лампи в покоях. Святом блищать очi боголюдей. Але очi Труди блищать
так вогко, такi дитячi, такi блаженно тихi, що Макс одразу про все
догаду?ться. I тому, люто схопивши в оберемок Шпiндлера, вiн ураганом
налiта? з ним на Гана й кудлатою, пуделячою головою, як тараном, гатить у
живiт. Нiжки боголюдини дригають, вириваються, комуна, святочно сяючи
очима, блискаючи смiхом, кида?ться рятувати опiвчлена з рук божевiльного,
а Труда вогкими дитячими очима тихо, незвично цiлу? всiх.
**
Ух, як зашамотався, засоромився лисий кострубатий технiк: подумайте,
для Макса Штора його помешкання вимагають! Для самого Макса Штора з
молодою жiнкою! Та чого ж йому так одразу не сказали, та вiн, як стружка
з-пiд мотора, вилетiв би з усi?ю родиною, бебехами й коробкою Сонячно?
машини Та вiн би... Гей, друкарi, малярi, виносьтеся геть, помешкання
потрiбне для Макса Штора з молодою жiнкою.
Милий технiк - вiн не тiльки сам ви?хав, вiн iз собою друкарiв i
малярiв забрав, вiн на всiй горi лад зробив, вимив, вичистив. Готове для
молодих парочок кубелечко. Щасливцi - вони собi потiм зайняли чудовий
палац колишнього цукрового короля Нiмеччини.
Люба мамуня! Якою тихою гордiстю, яким блаженним заспоко?нням свiтиться
все лице?? тепер! Яка вена велична, добра, благосно-сумирна. I який тато
iнший, iнший! Грiзнi стрiхи такi милi, такi лагiднi, такi винуватi, що
хочеться?х голубити, цiлувати, жалiти. Вiн теж свiтиться весь- о чима,
вусами, постарiлою-постарiлою ши?ю. I як вони, обо? старенькi, прекрасно,
як рiдно приймали Макса. А колись же, тодi, як тiкали. Ах, та що там
згадувати!.. Але Макс, Макс! Цей несамовитий албанець, цей страшний
iнаракiст, який вiн тихесенький, лагiднесенький iз ними, шарлатанi. Нi, не
шарлатан, вiн щирий, вiн - нiжний, вiн такий смiшний i зворушливий iз
сво?ю зразковою тихiстю!
От тiльки з Гансом Штором не можна нiчого вдiяти. Навiть тата не хоче
слухати, на очi не пуска? нi Макса, нi Труди, нi Рудi. Електрика, вода,
вiдновлення? Все - нiчого не варте. Хто зруйнував Вiчний Порядок, тому
нiякого прощення не може бути. Хай графиня, граф, хай навiть принцеса й
принц зрадять свою вiру, хай перейдуть у табiр богозневажникiв i
руйнiвникiв довiчного ладу, вiн, Ганс Штор, сам-один буде в цьому домi
берегти крижалi старого вiчного закону. I, коли б йому довелося iпомерти
голодною смертю, вiн не опоганить уст сво?х нечистим витвором грiха й
злочинства.
Так вiдповiда? Ганс Штор i нiякого примирення не хоче, не допуска?.
Мамуня Штор зiтха?, нiжно гладить Макса по головi, але навiть вона не
смi?, хоч потiшаючи, сказати, що колись старий примириться.
Ну, що ж. А проте вiн близький, свiй, рiдний i, розумi?ться, з голоду
не помре - якось уже доведеться добувати для нього старорежимну?жу.
А от iще ви?де знизу Елiза з сво?м Георгом, i весь дiм тодi буде
населений тiльки сво?ми, рiдними, близькими,?диними на весь усесвiт.
Але Елiзу Труда бачгть дуже рiдко, та й то здалеку, мимохiдь. Елiза
знов у сад тепер рiдко виходить. Зовсiм хора. Навiть обов'язкiв сво?х у
кухнi не може виконувати. Але й не треба! У графинi й панi Штор щастя
вистачить на виконання обов'язкiв усiх бiдненьких принцес на свiтi.
Розумi?ться, Трудi страшенно шкода Елiзи, але хто ж?й винен, що вона така
запекла трупо?дка. Через це вона й хора.
Сама Труда дома бува? дуже мало, а щодо Макса, то його можна бачити
тiльки вночi - стомленого, змученого, але без-утомно бурного, палаючого,
натхненного. Ну, про Рудi нема чого й казати - вiн навiть часто дома не
ночу?. Iрма iнодi сидить-сидить у Труди, цiлий вечiр просидить, проспiва?,
продивиться очi в сад, а в лабораторi? все темно, все тихо. Тiльки
коли-не-коли по бузковiй але? темною тiнню пройде принцеса Елiза.
Нема часу Рудi - страшенна маса труднощiв виника? з кожним днем.
(Подумати собi. навiть iз такою, здавалося б, простою справою, як охопити
страчений календар, i то стiльки мороки було?). I навiть Максовi часом
страшно ста?, чи надовго вистачить у людей добро? волi? Ну, мiсяць, ну,
два, але не можна ж на бозна-доки добровiльно запрягти себе в тяжку
роботу. Головне, чи вистачить радiсно?, потребуючо? розтрати зайвини сил.
Це для Макса головне.
Розумi?ться, для бiдненько? Iрми головне не це. Але нехай пройде свято,
нехай. Найвища Рада трохи впора?ться з пiдрахунком, iз першими
органiзацiйними заходами - i тодi, може, Рудi буде вiльнiший.
А надто вiдбути свято. Свято - це генеральний огляд сил. Це перший
спiльний, пов'язаний крок. Нерозпорошенi атоми збилися докупи в кам'яних
печерах, не зiгнане докупи обiрване листя померлого дерева, а щось?дине,
щось складене з багатьох одиниць, живе, суцiльне, по?днане живими нитками.
Вколи в одному кiнцi - i здригнеться в другому. От чого треба!
Вже по головних лiнiях ходять трамва?, вже над Берлiном пролiтають
рiднi аера, вже куряться де-не-де димарi фабрик. Але це ж так мiзерно
мало, це ж один камiнчик iз то? величезно? гори, яку треба прочистити.
Макс увесь потонув у пiдготуваннi до свята. Свято, свято, свято! Свято
- це пiдрахунок енергi?, готовностi, вiдданостi, з'?днаностi, волi. Це
перший акт ново? краси. Це перший вияв з'?днано?, пов'язано? до одного
напрямлено? радостi. Це може бути джерелом дальшого напруження волi.
Пiдрахунок, ре?страцiя, органiзацiя, розумi?ться, необхiднi. Без них
нiяко? краси не створити. Без Рудi, Мертенса, Шпiндлера, без тисяч
рахуючих, розумiючих, переставляючих нiчого не може бути; але так само не
може бути й переставляння та розмiщення, так само не може куритися димар
без радостi i спiву розмiщуваних сил. Колись можна було розмiщувати силою
й конечнiстю, тепер цим не розмiстиш. Отже - свято, свято, свято!
I на свято мобiлiзовано кравцiв, шевцiв, малярiв, теслiв, грабарiв,
швачок, поетiв, артистiв, музик i величезнi хори. Щовечора сяючi всiма
кольорами свiтла, величезнi плакати нагадують про свято. Готуйтеся до
свята! Всi до помочi!
А за Берлiном на широченному полi безупинно гарячкове кипить робота.
Авто-бендюги звозять матерiали, вишуканi по старих складах, армiя грабарiв
блиска? до сонця лопатами; стукiт молоткiв ляка? жайворонкiв.
Тепер не тiльки Рудi, але i Макс, i сама Труда часто не ночують дома. I
в тихому старенькому домi цiлими днями й ночами сто?ть втихомирена,
спочиваюча тиша. I пальцi старо? графинi викликають тепер усе такi
величнi, задумано-урочистi звуки. I старий граф часом пiдходить iззаду,
нахиля?ться й мовчки вдячно цiлу? в чорно-сиву, втихомирену голову.
***
Широченне поле кишить уже зранку висипаним iз вел?тенського мiшка на
блискучу зелень людом. А потоки тiл щораз бiльше стiкаються та стiкаються
в авто, двоколесах, на конях, i, головне, на власних ногах iз усiх каналiв
Берлiна. З коробками Сонячних машин за плечима, з цiкавiстю, з тихим
блиском волi в очах, iз гомоном, спiвом, бренькотом гiтар, мандолiн. Усi
святочно якнайкраще прибранi, всi пiдстриженi, хоч не всi голенi, але ж
усi вимитi.
Небом од сиво-золото? хмари до хмари величию, благосно-. палюче творить
довiчну путь свою Велика Мати. Далекi-далекi фiалковi тони лiсiв запнутi
серпанком синюватого туману. А з другого боку в небо до Матерi в захватi
простягнув сво? шпилi, башти, дзвiницi старий Берлiн.
I як тiльки останнi будинки вiдсуваються за стани, так перед очима
серед поля вста? гора. Справжня гора, яко? тут нiколи не було. Навiть
заросла зеленою соковитою весняною травою. А на самiй горi... Що там на
горi? Золота велетенська скриня? Ковчег! Жертовник? Вона горить ребрами,
гранями, стрiлчасто промiниться жовтим, золотим, слiпучим блиском. На нiй
на одному кiнцi комин, як у Сонячно? машини. Госто-ди! Та це ж величезна
Сонячна машина!
I вже невтримно плещуть руки до рiдно?, знайомо?, не зразу впiзнано?.
Але що там за будiвлi за горою? Ангари, бараки якiсь? Круг гори
спiраллю до самою Сонячно? машини йде дорога з високим бар'?ром. Люди
крихiтними кузочкамн лазять по горi, облiпили п'?дестал Сонячно? машини,
величезними згустками хилитаються по схилах i пiд горою.
Густий, моторошний гуд сто?ть над полем, рiвний, гуркочучий, як гомiн
вод велетенського водоспаду. Краплини цього водоспаду рухаються, миготять
усiма фарбами сво?х убрань. Хiтони вiльноспiлчан, старi омне?стичнi жабо,
переливчастi шовки, нiжна бiлiсть старого мережива. А помiж ними тепла,
непiдлегла нiяким фарбам матовiсть голих спин, рук, грудей. Гордi змогою
показати сво? напiвголi тiла, пiдстьобнутi поглядами, увагами, заздрiсними
й захопленими, вони недбало й зневажливо просуваються помiж замотаними в
купи матерiй нещасними - хiба ж можна на свято Сонячно? машини з'являтись
отакими опудалами? А ще сонце?сти, вiльносиiлчани називаються!
Гуд росте, оброста? новими голосами, спiвами, вигуками, оплесками.
Кишуща маса крапель водоспаду щораз ширше й ширше розлива?ться на полi,
вже от-от досягне фiалкового тону лiсiв. Уже по полю на рiвних вiддаленнях
розставляють трибуни з широкогорлими рупорами. Вже бiля ангарiв iде якась
шамотня, кузочки бiгають то туди, то сюди.
Принцеса Елiза й граф Адольф, сидячи на свойому власному екiпажi, по
черзi водять бiноклем по рябiй гулькуватiй, рухливiй поверхнi голiя. У
склi миготять посмiшки, роззявленi роти, пiднесенi догори, застоянi,
зачудованi очi, блискучi частини авто, застряглих серед голiв, як човни
серед покришено? криги.
Граф Адольф iз усмiшкою наводить бiнокль на гору. Вона облiплена
ярусами. Пiд самим фундаментом золотого iдола, очевидно, зiбралися жерцi й
первосвященики. Так само, як тисячi лiт тому, як у всiх епохах життя
людства, як за найбрутальнiшого рабства й неуцтва, так само й тепер жерцi
не змiшуються з юрбою, так само знахарять i обкурюють чадом дивовижного й
показного слабеньку душу юрби. I так само цими немудрими комедiями
вiльнолюбне, незалежне, творче жрецтво здобува? собi першi мiсця й трима?
пiд сво?ю владою очманiлу отару.
Принцеса Елiза сидить рiвно, тiсно стуливши зблiдлi пришерхлi уста. Пiд
зеленими, велично напiвнакритими повiками, очима - фiалковi.пiдпалини, а
в крилах носа - блiда жовтявiсть. Вона скупо вiдповiда? на уваги графа
Адольфа й безжурно, непричетне водить очима по поверхнi тiл. Чужими,
стороннiми скелями загрузли вони серед цього велетенського органiзму,
пронизаного одним духом. Чужi, непотрiбнi, самотнi.
- О, на горi шамотня збiльшу?ться! Чи не зводив.прибути сам президент,
славетний Рудi Штор?
Принцеса Елiза мовчки бере з рук графа Адольфа бiнокль. Лiниво, недбало
наводить скло на гору. Вiнки, гiлля, прапори, плакати, руки, голови. На
лавах жерцiв чужi, незнайомi постатi.
Ах, нi, одна знайома, коротконога, опецькувата, квадрате пика, iз
сiдластим чолом. Але посерединi в самому центрi мiсце порожн?.
Раптом над ворухливим рiзнобарвним морем iз усiх трибун, у всiх
напрямах, ляпаючи об хмари, об голови, об шпилi, летять вiщувальнi,
закликаючi, попереджаючi металiчнi крики труб.
"Та-та-та-тi-i! Тi i-та-та-та-а!"
Море гойднулось, зарябiло поспiшним безладним рухом, вирiвнялось
головами, устромилося сотнями тисяч очей у зелену, квiтчану золотим
колосом гору. I вже шелест шикання, втихо мирючапня, як вiтер очеретом,
хвилями жене од краю до краю.
На трибунах зручнiше наставляються роззявленi горла рупорiв. Затихають.
I вмить над полем з усiх горлiв в один мент, одним суцiльним i ромовим
голосом, та?мно роздiленим на десятки шматкiв, гримить:
"Браття! Розкутi, вiльнi, воскреслi браття! Ми вступа?мо в обiцяну
землю тисячолiтнiх мрiй наших предкiв. Ми чу?мо вже хвилюючi радiснi
подуви ново?, та?мно? епохи. Але ноги нашi ще пораненi тисячолiтньою
дорогою страждання й шукання, в душах наших ще не заросли травою забуття
слiди кайданiв i звалюваних кумирiв, тiнi минулих страхiть iще тягнуться
за нами, дихаючи в нас непоко?м.
Браття! В цей день свята, свята волi, розкуття, озирнiмося назад
Гляньмо в очi темним тiням, покропiмо?х нашим вiльним смiхом,
перехрестiмо духом сонця - i хай на вiки вiчнi згинуть!"
Голос змовка?. Над затихлим людським морем сто?ть тиша. Сонце пекучо
благословляючими пальцями водить по невкритих головах.
I знову металiчний, трубний, вiщуючий, закликаючий крик розляга?ться
вiд краю до краю. Голови тих, що на горi, чогось повертаються в бiк
ангарiв. Голови в долинi цiкаво, жадно пнуться, стараючись також туди
зазирнути.
Трубний крик змовка?. I зараз же громовий голос заступа? його мiсце.
"Браття! Зараз перед нами пройдуть образи минулого. Духом хороб,
дурощiв, злочинств i нещасть повi? на нас".
З-пiд гори помалу почина? висуватись велетенська чудна група, рухаючись
щораз вище й вище круг гори спiраллю дороги, пiдставляючи себе то спереду,
то з бокiв, то ззаду напружено вп'ятим мiльйонам очей. Руха?ться вона на
п'?десталi, вкритому чорною, жалiбною похоронною запоною.
На самiй серединi п'?десталу на чорному хрестi висить розп'яте тiло
жiнки Але зросле двома половинами, двоголове, чотиригруде, чотирируке I
одна половина його перегодована, набухла - трупно бiле тiло з пикатою
круглою головкою.
Друга половина - виснажене, напнуте на кiстки буре, стра-хiтно худе
тiло э вимученою черепосхожою головою. Воно звиса? з хреста висхлим бурим
стручком, звiсивши неохайнi коси на сухi зморщенi торбини грудей.
Пiд розп'яттям двi групи постатей. На боцi набухло? трупно-бiло?
половини - такi самi групно бiлi, набухлi, перегодованi. Однi, роззявивши
рота, закинувши голови, задихаються. Другi боляче роздирають роти тоскним
позiханням, третi жадно жменями пхають у себе страву, четвертi, хижо
вискалившi? зуби, скорчившись над скринькою, люю озираются. А мiж ними
другою половиною стоять па варгi г?кi самi набух.ii постатi з мечами в
руках.
На боцi буро?, виснажено? половини - такi самi виснаженi, бурi,
обтягненi шкiрою кiстяки. Однi лючо тчi нiться скоцюрбленими пальцями до
перто? половини, друн смокчуть сьо? пальцi, третi кладуть голови в петлi,
корчаться, прок чигають, ридають, покiрно хилягь голови.
Рупорний громовин голос, стаючи аж до фiалково? мряки пiд лiсом, як
голос iз неба, гримiть:
"Ось - Розп'яття Нерiвностi. Тисячi лiт висiла на ньому людськiсть,
ссiмогубiю розп'яiа на двi рiзнi часiини, але неподiльно, нерозривно
зросла вiд вiку вищим законом. Тисячi лiт одна половина задихалась од
перегодовання, загибала вiд нудьги, бездiяльноси, гнила вiд хороб
надмiрностi, сушила себе жорстокiстю. Тисячi лiт вони насильством, кров'ю
й мечем обороняли сво? хороби, сво? отруинi розкошi, вважаючи?х за
вiчний, незмiнний закон i за сво? неодбиральнi привiле?.
I тисячi лiт друга частина людськостi задихалась од недогодовання,
загибала вiд голоду й холоду, гнила вiд хороб, винищення, роз'?дала себе
заздрiстю, сушила себе ненавистю и тисячi лiт покiрно хилила голову,
вважаючи це за лютий непоборний закон".
Мiльйони напнутих ниток-очей напружено тягнуться на гору. Раптом з обох
бокiв башти повiльно, певно висуваються наперед двi велетенськi золотi
руки. Вони спускаються до Розп'яття Нерiвностi, обнiмаються, прилипають до
чорно? запони й Розп'яття, злегка хитнувшись убiк, починають помалу
здiйматися вгору, до башти. От двоголове розп'яте тiло вже до-сягло зубцiв
комина Сонячно? машини, от воно висува?ться над комином, от на тлi неба
чiтко, хмарно й моторошно висить поламане стражданнями колосальне страшне
тiло.
Зацiпенiла, вросла в землю, зата?ла дух людська мiльйоно-голова маса,
розлита по велетенськiй долинi Чутн далеке-далеке срiбне дзеленчання
жайворонка.
I вмить, знову ледве схитнувшись наперед, мов уклонившись людству,
Розп'яття здригу?ться, золотi руки пiдносять його ще вище до неба,
показуючи сонцю, i сильно сягають у роззявлену пащу Сонячно? машини. I як
тiльки в коминi зника? кiнчик хреста, так зразу ж звiдти вибуха?
чорно-сивий дим, iскри, i над зубцями золото? башти випинаються величезнi,
жовто-червонi, ра??сно-жаднi язики полум'я.
Зацiпенiла маса рапгом сколиху?ться, ухка? й розрива?ться таким громом
оплескiв, що двi галки, мирно лiтаючи над полем, iз жахом шугають угору,
одурiло, розгублено кидаються то в один бiк, то в другий i з усi?? сили
вимахують крилами, стрiлою женучи до лiсу. А внизу пiд ними лопотить
мiльйонами коротеньких крилець колосальна птиця, кричить радiсно-диким
криком i не може зiрватися з мiсця.
- Слава! Слава Сонячнiй машинi! Слава!
Тiльки на затертiй людською лопiтливою ревучою кригою скелi двi постатi
сидять непорушними, закам'янiлими чужинцями.
Граф Адольф косо водить очима по бурхливiй витягненiй у радiснiй
нестямi догори масi й нахиля?ться головою близько до голови принцеси
Елiзи.
- Ми зверта?мо на себе увагу. Мусимо теж плескати. Дика юрба може
впасти в сказ.
Але блiде, з гострим схудлим овалом i зеленими велично примруженими
очима лице ледве схиту?ться зневажливим, холодно-гордим усмiхом.
- Я буду плескати, ваша свiтлосте. Рискувати вашим життям у цiй гидкiй
комедi? я не хочу.
Принцеса Елiза не вiдповiда?, все мружить очi на золоту башту, над якою
розта? чорно-сива хмарина диму.
I от на тлi густо? зеленавостi нечутно висува?ться вже нова Тiнь
Минулого. Це велетенська брудно-сiра в буро-червоних плямах щетиниста
потвора з тiлом iхтiозавра, з лупатими, косо закоченими, криваво-чорними
очима, з роззявленою пащею, з яко? замiсть зубiв визирають дула гарма! Вся
спина втикана щетиною з багнегiв, щабель, списiв Боки блискають лускою з
черепiв. У лапах роздертий труп людини, i сама потвора по черево загрузла
в купi трупiв.
"Ось страховище вiйни. Тисячi лiт на всiх кiнцях земно? кулi воно
пожирало молодi життя. Iз трупiв, принесених у жертву цьому страховищу,
можна б iзшити саван на всю пла-негу земну, обгорнувши йою круг не? багато
разiв".
Страховище повзе спiраллю вгору, а за ним iз пiд гори вже висiваються й
сунуть однi за одними страхiтнi, огиднi, смiшнi, i рiзнi образи минулого.
"Ось класова борогьба, от злиднi - влюбленi дiти Нерiвностi. Ось
Злочинства, незаконнi, але неминучi брати злиднiв - Грабiж, Крадiж,
Убивства. Ось Влада! Дивпься, як пишно, як урочi?сю важно летить ця
утриманка Нерiвностi.
Ось рабство працi. Якими браслетами й намистами окутий пасинок
Нерiвностi!
От цiла родина - матусенька з донечками й синками, - мораль трупо?дiв i
?? дiти: Лицемiрство, Брехни, Обман, Пiдкупство, Прислужливiсть, Забобони.
От Розпуста.
От Самогубство.
От Насила".
Калiкуватi, хижi, принижено-злiснi, нахабно наврипистi, повзаючi,
плазуючi сунуть нiмi велетенськi потвори одна за одною вгору спiраллю
зелено? гори. I гуд гнiву, i гуркiт смiху, i крики огиди хилитають,
бурлять морем голiв.
От вони всi вже непорушно стоять суцiльним обмотаним круг верхiв'я гори
ланцюгом. Моторошно випинаються на тлi неба обриси постатей.
Та-та-та-тi-i! Тi-та-та-та а!
"Браття! От та банда, що з пелюшок людськостi краде, грабу??? щастя.
От тi вiчнi сили, що стоять на воротях раю, на межi обiцяно? землi.
Хмарним законом жили вони в наших душах, умовляючи в нас вiру в?хню
незламнiсть, неминучiсть, вiчнiсть, непоборнiсть, ламаючи нашу волю,
викохуючи зневiр'я, розкладаючи нас i пануючи над нами.
Але, браття! Дивiться на гору! Дивiться на зелену сонячну гору,
браття".
А золотi руки помалу з грiзним споко?м обiймають дикий хаос сплетених
закривавлених тiл - здiймають угору, показують сонцю, хмарам, лопочучiй,
ревучiй масi внизу й жбурляють в огонь Сонячно? машини. I знову хмара диму
и полум'я шуга? вгору, знову бурею радостi шепотить людське море внизу.
I одна за одною ковта? золота соячна башта потвори пiд гуркiт i
безустанний плескiт мiльйонiв рук.
I це так грандiозно, це сповню? таким захватом, що Труда бiльше не
може- вона мусить зараз же бачити Макса. Мусить за всяку цiну, хоч би там
усi сторожi ангару стали?й на дорозi, хоч би?й довелося просвердлити
сво?м тiлом утро? товстiшу й густiшу масу тiл.
Кучерi розтрiпалися, лице пашить, у вухах ляскiт крикiв, оплескiв,
вигукiв.
- Ради бога, пропустiть! Менi дуже треба! Трiпочуча гуща тiл неохоче,
неуважно розсува?ться Труда щораз ближче й ближче просува?ться до ангару,
до величезних кулiс, з яких випущено недавнiх акторiв, вiд яких сто?ть
димок над горою й грiзний, страшний, надприродний гул i гуркiт людського
моря. Але височеннi ворота щiльно, глухо замкненi, i при воротях - молода,
напiвгола жилава постать сторожа.
- Ради бога, громадянине, менi треба на хвилинку Макса Штора. Макса
Штора менi iреба.
- Макс Шюр.зайнятий. Не можна.
- Голубчику, я ж сама ще вчора тут працювала. Я - жiнка Макса Штора Ну,
на хвилиночку, голубчику. На крихiтну, крихiтну. Я зараз же вийду.
Iй-богу, вийду. Ну, господи, як це нудно!
Але ворота злегка вiдчиняються - i, господи, яке щастя, сам Макс, наче
вчувши?? голос, заклопотано виходить.
- А, Труда? Ти як? Чого?
Трудина рука обплiта?ться круг руки Макса, прилипа?, стягу? тiло до
тiла.
- Масi! Масi! Як прекрасно! Ну, бачиш, бачиш?
Але Масi заклопотано поспiша? далi, задира? голову догори, сердито
хмурить брови. I раптом вибуха?:
- Ну йолопи, йолопи й бiльш нiчого! Що з ними робити!
- Що таке, Максе?! Що?!
- Скiльки ж разiв на репетицiях казав: не розтягати фiгури таким
ланцюгом. Не затягати темпу. Раз, два, три! I кiнець! Ну коли, ну коли
вони?х постягують?
- Ну, Масi, дурниця! Все так знаменито, чудово проходить, що...
- Ах, чудово! Випустили Мораль, а рупор смалить: "От Самогубство". В
Лицемiрства рука вiдiрвалась. Казав Зандеровi, що невiдмiнно вiдiрветься.
Ну, а так загалом гарно? Справдi?
- Чудово, Максе! Грандiозно!
- Робить враження!
- Колосальне. Зна?ш, Максе оi навiть я сьогоднi якось страшно виразно
почула себе вiльною. Ми вiльнi, Максе! Ми, дiйсно, вiльнi! Максе, я вся
дрижу. По менi проходить такий мороз, що хочеться страшно, дико закричати.
Весь, увесь Берлiн тут! Ти дивись, там далеко-далеко на дахах люди. Всi
вулицi позапруджуванi народом I нашi ж тут, Максе, - я привезла. Мама,
мама Штор, батько. Тiльки тато Штор не по?хав. Нiзащо. Навiть принцеса з
графом Адольфом при?хали. Вiн же - нiзащо. Сидить сам на весь дiм i чита?
Бiблiю.
Але Макс раптом iз жахом вирива? руку, поверта?ться й летить назад.
- Максе! Що таке?!
- Телеграму! Телеграму! Вони забудуть, переплутають! Труда заплуту?ться
серед тiл, одста? й зупиня?ться. Тепер уже безнадiйно шукати. На гору до
Рудi пробратись нема можливостi, до сво?х, до авто - i думати нема чого.
Iрма, Шпiндлери, Душнер десь потонули в гущi. А плескiт, а крик здiймають
бажання теж кричати, теж простягати руки понад плечима переднiх i бити
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 32 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |