голубчики! Нi, вибачте, не втечете нiкуди. Тiнi Минулого? Хе хе!
- Я вас дуже прошу, графе, пiдганяйте!
Граф Адольф незграбно стьоба? по кiстках коня, шарпа? вiжками й
тру?ться захватом, не перестаючи бiгати очима ио вулицi й по небу. Вулицею
ж вiд дому до дому бiгають люди, висовуються з вiкон, перегукуються,
безладно, безпорадно готуються до чогось?м невiдомого й страшного.
А в небi владно, мовчки, безшумно кружляють орли, зiрко стережучи
здобич.
Аж ось нарештi Трудина вiлла. Ну, розумi?ться, тут нарада. Екiпажi,
двоколеса, авто. Розполохана райська комашня облiпила ганок i навiть усю
вулицю перед будинком. Хе-хе, свято скiнчилося трошки несподiваним
номером?
Граф Адольф зупиня? коня й поштиво переда? вiжки?? свiтлостi.
- Тiльки прошу вас, графе, нi слова не кажiть Трудi, в якiй саме справi
я хочу?? бачити. Будь ласка!
- Слухаю, ваша свiтлосте.
Граф Адольф iзлiза? з брички й м'якими, влазливими кроками просува?ться
в юрбу.
Принцеса Елiза сидить iз вiжками в руках, рiвно, високо, тримаючи
голову й заплющивши очi. Круг не? сто?ть тривожний, збентежений гомiн
голосiв, безперестанний нервовий рух тiл, суперечки, вигуки. На не?
здивовано поглядають, навiть зачiпають?? похнюпленого смiшного коня. А
вона сидить, не рухаючись, не цiкавлячись нiчим, тiльки час од часу
розплющу? очi, пошуку? ними по юрбi й знову заплющу?.
- Елiзо! Що сталося?! В чому рiч?
Принцеса Елiза швидко розплющу? очi- до не? знизу дивиться стривоженими
бронзово-карими очима в золотих iскрах смугляве хлопчаче личко. Воно все
горить темним рум'янцем
пiдняття, уста темно-червонi, аж фiалковi, як перестигла вишня.
Принцеса Елiза просить графа Адольфа вiдiйти набiк - вона хоче
поговорити з графiвною без свiдкiв.
- Ви можете, Трудо, на хвилинку сiсти поруч зi мною?
Ну звичайно, Труда може!
Раз, два! Крякiт брички, трiск ресор - i чекаючi бронзовi очi.вже
нетерпляче шарпають уста принцеси.
- Ну, Елiзо? Що?
Принцеса Елiза на мить спуска? погляд на вiжки, потiм обводить ним
спiднизу круг брички (граф Адольф скромно сто?ть бiля купки й
прислуха?ться до запально? суперечки) i переводить його просто не чекаючi,
незвично серйознi очi Страховища.
- Насамперед, Трудо, ви повиннi менi дати слово, що нi одна душа не
знатиме, що я вам сказала те, що зараз скажу Так?
Труда здивовано хита? головою - ну, хай так.
- Ну, да?те слово?
- Ну, добре, даю, коли це вам хочеться. Тiльки..
- А тепер iдiть зараз же до ваших i скажiть, щоб усi негайно зникли й
поховалися Не пiзнiш, як через двi години, всi будуть арештованi...
Особливо повинен берегтися... доктор Рудольф. Особливо. Iдiть. Але
пам'ятайте: хто сказав вам це - нi одна душа не повинна знати. Чу?те,
Трудо?
Труда вражено, мовчки розгляда? лице принцеси в червоних плямах i з
здертою смугою на вилицi, з яко? зсипалася пудра.
- Звiдки вам це вiдомо?
- Звiдки - це не ма? значення. З найповнiших джерел.
- Чекайте, Елiзо, я не розумiю: ви ж iз ними? Ви ж напевне з ними?
Правда?
Принцеса Елiза нудно й гидливо морщиться.
- Трудо, це питання не ма? нiякого вiдношення.
- Але я ж не розумiю: для чого ж ви нас попереджа?те? Як же не ма?
вiдношення?!
- Ви менi не вiрите?
I на зашерхлих, зблiдлих устах принцеси викривлю?ться неохочий,
стомлений усмiх.
- Ой Елiзо! Але ж я пс розумiю!
- Не завсiгди ми розумi?мо вое, що дi?ться в нас самих, не те що в
других, Трудо. Може, колись зрозумi?те, а може, i нi. А тепер iдiть,
Трудо, i пам'ятайте ваше слово.
Принцеса Елiза простяга? руку, i той самий неохочий, стомлений i нiби
насмiшкуватий усмiх сто?ть?й i в очах.
Труда рвучко, сильно хапа? руку, стиска? до болю у власних пучках i
мовчки швидко злiза? з екiпажа. Але, ставши на землю, -поверта?ться й
пiдводить до принцеси нахмуренi очi.
- Елiзо! Я - поганка! Це ви можете собi запам'ятати. А ви - дуже
хороша. Прощайте!
Але, зробивши два кроки, раптом знову поверта?ться.
- Елiзо! Я слова не можу додержати. Чесно заявляю. Я скажу Рудi. Рудi я
не можу не сказати. I, коли давала слово, брехала, бо знала, що Рудi
скажу. Нiкому, навiть Максовi не скажу, а Рудi скажу. Можете мене лаяти.
Будь ласка. Це - пiдлiсть, але факт.
Дивна рiч: якою дитячою гарячою рожевiстю зашарилося змарнiле лице,
затопивши навiть чуднi червонi плям?.. Так наче не Труда призналася в
пiдлостi, а спiймала принцесу на нiй.
- О Трудо, я вас прошу саме докторовi Рудольфовi...
- Та Рудi нiкому не скаже ж, Елiзо! Даю вам слово! От тут найчеснiше
слово даю, Елiзо! Можна? Можна? Рудi повинен усе знати! Як ви цього не
розумi?те?
Елiза прикушу? губу й якийсь мент хмарно мовчить.
- Я нiколи не думала, що ви можете так легковажно ставитись до свого
слова. Звичайно, я не маю сили вас примусити. Але...
- Я ж вам сказала, що я - поганка.
- Ах, Трудо! Ну, все одно. Iдiть швидше! Чекайте одну хвилинку! Як же
тепер буде з помешканнями?
Доктор Рудольф не може ж тепер iз сво?ю жiнкою пере?хати додому.
Труда непорозумiло ширить очi.
- З якою жiнкою?!
- Ну, з тою панною Iрмою... чи як???
- Ах, Iрмою? Вона йому зовсiм не жiнка. I взагалi... Ах якi там тепер
Iрми!
Труда маха? рукою i швидко йде в юрбу.
Коли граф Адольф пiдходить до брички, вiн, не питаючись, уже бачить, що
коронка Зiгфрiда врятована. Замiсть напружено? скупченостi, неуважностi,
чудного байдужжя в усiй постатi?? свiтлостi чу?ться полегкiсть. На лицi
тихе рожеве сяйво.
- Улаштовано, ваше свiтлосте?
- О, цiлком. Тепер хай буде, що буде! Тепер можна?хати.
Граф Адольф поштиво перебира? вiжки з рук принцеси й нетерпляче
поверта? коня.
О, тепер i вiн може?хати: вся найвища Рада тут, усi найактивнiшi члени
Вiльно? Спiлки, всi цi iнаракiсти, анархiсти, комунiсти, Мертенси,
Геферти, вся банда честолюбцiв, що на нещастi нацi? примостилася творити
собi славу. Нараду щойно розпочато. Тягтиметься, розумi?ться, в цих
балакунiв не менше як двi-три години. Кожному ж треба погарцювати на
свойому кониковi перед iсторi?ю.
Слава i подяка милiй славетнiй коронцi Зiгфрiда!
***
У вухах iще гуде мiльйонове ревище зойку, в душi ще тупотять копита
жаху, все тiло ще горить од слiпих обiймiв оскаженiлого гурту, а доктор
Рудольф сидить за столом i суворо голову?. Всi можуть плигати сторч
головою в одчай, у сказ, усi можуть вигукувати щонайхимернiшi заклики,
пропонувати найбiльш полегшуючi?м душу виходи - один доктор Рудольф не
смi? мати нi одчаю, нi лютi, нi фантастичних пропозицiй. Бо вiн? той, на
якого з дикунським довiр'ям дивляться очi всi?? зали, навiть очi тих, якi
знають же найкраще, що вiн - не iдол.
"Тiнi Минулого!", "Одною ногою на землi обiцянiй". Милий, бiдний Масi!
Калiкуватi, видно, ноги в людства для землi обiцяно?. Ще не досить
забруковано шлях до не? черепами. Ще не принесено всiх жертв Тiням
Минулого.
Слова просить професор Кранц. Ну, що ж, слово ма? професор Кранц.
Доктор Рудольф ясними, вiдважними, сталевими очима обводить набиту
обличчями, як насiнням огiрок, залу й просить бути тихше.
Професор Кранц? проти збройно? боротьби. Збройна боротьба з таким
противником без нiяко? органiзацi?...
- Органiзацiя в нас?! Сьогоднiшн? свято!
- От якраз сьогоднiшн? свято найбiльш показало брак органiзацi? духу.
Отже, без органiзацi?, без дисциплiни, без армi?, без збро?, замкненим у
страшному крузi.збройне боротися - явний абсурд.
- Так що ж? Так що ж? Скоритися?
- Прошу тихо, панове!
- Ну, не скоритися. А от що...
Ну, так - професор Кранц, одне слово, пропону? "тихий опiр", саботаж.
А там, поза Берлiном, чорно-жовтi "визвольники" вже проводять
смертоноснi кордони, вже займають усi склади збро?, розставляють варти.
I вiд завтрашнього дня "Тiнi Минулого" батогом почнуть гнати отари вiд
землi обiцяно?, устилаючи путь черепами. I, боже мiй, скiльки знайдеться
погоничiв iз тих самих, що тепер так палко скрегочуть зубами!
А Мертенс слова не забира?. Мовчить, тарабанить пальцями однi?? руки по
другiй. Мовчить генiальний розум Нiмеччини. Хто зна?, що вiн буду? в цю
хвилину - може, i новий трон для колишньо? наречено?. Прийме! Всякий трон
прийме - можна смiливо мовчати.
Хтось тягне за руку поверх лiктя. Трудина голiвка швидко нахиля?ться,
робить круг його вуха з долонь рупор i задихано швидко шепоче в його
незрозумiлi, дивнi, стукаючi по серцю слова.
Труда сiда? на сво? мiсце й почина? перешiптуватися з Максом. А милий,
смiшний чудачина Кранц усе говорить про свiй "тихий опiр". Який тепер
тихий опiр, коли вирвалася людина з тунелю, коли так ясно, легко, просторо
над нею й круг не?, коли кожна частина мозку може рухатися з блискавичною,
сонячною радiсною швидкiстю. Подумати ж собi: вона, вона сама при?хала,
слово вiдiбрала, про Iрму нi до чого запитала. Нi до чого ж, абсолютно нi
до чого було те запитання, цiлковиту рацiю ма? чудесна Труда. Значить?..
- Пане голово!.. Пане голово!
Доктор Рудольф швидко пiдводить не сонне, а якесь чудне, осяяне лице й
обводить очима зал.
- Ви скiнчили, пане професоре?
Пан професор, власне, ще не скiнчив, але в такому гаморi хiба можна...
Доктор Рудольф пiдводиться й обома руками сильно загрiба? волосся на
потилицю.
- Панове! Увага!
I гамiр через пару моментiв iз шипiнням, як вогонь, залитий водою,
ущуха?.
Доктор Рудольф, як i щоразу перед промовою, прикушу? всерединi
посмiшку: тш, iдол ма? говорити. I тут же холодок - iдол повинен промовити
так, щоб усi iншi промови впали перед ним навколiшки (всезнайство iдола!).
А головне - повiдомити, що вся Найвища Рада Вiльно? Спiлки, принаймнi
видатнiшi члени??, сьогоднi будуть арештованi. Поверхню облич, як
застоялу воду озерця, ряботить i збовту? налетiла хвиля. Здивовання,
гривога, шарять очi, мимоволi повертають голови до дверей, сповнюють
хапливим шелестом i дзижчанням зали. Доктор Рудольф не да? розгулятися
хвилi й робить спокiйний втишливий рух рукою.
Спокiй i увага. Арешт ранiше, як через годину, не може статися.
Хвилюватися надмiрно не треба. Переносити ж засiдання на друге мiсце
небезпечно. Та й нема нi рацi?, нi часу: питання повинне бути вирiшене за
пiвгодини й вирiшення оголошене населенню.
Отже, доктор Рудольф забира? сам слово. Становище грiзне. Але виходу з
нього треба шукати не в станi людини, що придушена до стiни потягом у
тунелi. Жах i одчай - порадники поганi. Треба ясним, точним, тверезим
розумом проаналiзувати всю ситуацiю. (Розум i аналiз - це двi руки iдола,
якi маси з якнайбiльшою побожнiстю цiлують). Може бути двi можливостi.
Перша: Союз Схiдних Держав зовсiм не поiнформований про дiйсний стан
речей. За це говорить тон i змiст вiдозви, йому, наприклад, нiчого
невiдомо про вiдновлення громадського життя. Через це у вiдозвi е
розпорядження, якi вдираються в одчиненi дверi. Отже, можливо, що все?
тiльки непорозумiння. Тодi нiяких нi тихих, нi збройних опорiв не треба, а
треба тiльки роз'яснення.
Можливо ж, що тут не непорозумiння, а певна вмиснiсть i незнання тiльки
деяких фактiв. Тодi знову таки нi тихих, нi збройних опорiв не треба. А
тим паче нiякого гнiву, лютi, ненавистi й ворожнечi. Збро? нема?,
органiзацi?, дисциплiни, армi?, пiдготовлення - нiчого цього нема?, все
правда. Рiшучiсть, безмилосерднiсть, озбро?нiсть, необхiднiсть
самоврятування в противника?. Це також правда. Нiяких компромiсiв, нiяких
примирень не може бути. Боротьба до повно? перемоги. Все правда. Але
неправда те, що боротися можна тiльки ненавистю, ворожнечею, газом,
смертним промiнням.
Тут доктор Рудольф робить коротеньку паузу, щоб дати затихлим очам
напружити тишу свою до найбiльшо? вразливостi.
- У нас, панове,? iнша зброя, у нас? найдужча за всi газовi й
промiннi артилерi? гармата - Сонячна машина, набита приязною веселiстю
духу й любов'ю до наших бiдних ворогiв. Щирою любов'ю, щирою ласкою й
веселiстю, мо? панове! Нiякого опору, нiякого саботажу, виконувати всi
розпорядження, слухатись усяких безглуздих i жорстоких наказiв Зносити
село? Будь ласка! Вертатися до порожнiх магазинiв? З охотою! Нiякiсiнького
приводу до найменшого непорозумiння, сварки, сутички. Нiяких насмiшок,
глуму, потайно? зловтiхи, зяхвано? злостi. Щиро, ясно, весело й любовно
доайбру тальнiших заходiв противника. Панове, це найстрашнiша зброя для
цих людей iз смертоносними газами. Ви вчитайтесь у вiдозву вони так само,
як нашого збройного i всякого iншого опору, бояться Сонячно? машини. За
саме вживаний?? перед?хнiми солдатами - смерть. Добре, ми не будемо
вживати перед солдатами Сонячно? машини. Але солдати ж знають, чим ми
живемо. Вони бачитимуть, що ми не почува?мо в них ворогiв, що ми?х
жалi?мо, любимо, що ми - веселi, радiснi, щасливi. Хто ж да? нам цю
любовнiсть, веселiсть, радiсть i щастя? Ота сама Сонячна машина, яку
повиннi в нас нищити? Панове, скажiть самi. яку чужу радiсть ми хочемо
зруйнувати, коли вона любовна до нас? Ми заздримо, ми прагнемо й собi мати
?? Солдати Союзу Схiдних Держав - не тiльки негри, iндiйцi, жовтi, чорнi,
а ще й люди. I туга за щастям, за землею обiцяною в них живе так само, як
i на Заходi, як на всiх куточках простору й часу нашо? планети. I скiльки
не топили цю тугу в кровi, насильствах, обманах, наркотиках, вона й у
чорнiй африканськiй душi плаче так само, як у найбiлiшiй?вропейськiй.Мо?
панове! У нас? тiльки одна зброя. Коли ми здатнi цю зброю пiднести, ми
поборемо! Коли нашi ноги доросли до входу в землю обiцяну, ми зможемо й
других повести за собою Коли ж нi, коли не доросли, так краще загинути в
любовi й веселостi, нiж у чаду ненавистi й жаху! Це один вихiд i?диний
рiшенець.
Доктор Рудольф загрiба? волосся пiтними вiд пiдняття пальцями й сiда?
на мiсце.
Зала труситься й лопотить оплесками.? рiшенець. Правильний чи
неправильний, але вiн - точний, ясний, висловлений iз непохитною вiрою.
Значить, вiн правильний, значить, йому треба плескати. А крiм того, це ж
Рудольфа Штора рiшенець. А ще до того: через пiвгодини мусить бути все
вирiшено, бо, може, вже десь женуть тi, що зараз оточать будинок i
заберуть усiх. Отже, коли Рудольф Штор дума?, що це?диний вихiд, значить,
iншого дiйсно нема? i, значить, ясно, що всякий опiр - це помилка,
безглуздя Приймати, приймати! Хто там слова ще просить? Нiяких слiв! Нема
часу. Треба швидше розходитись!
Але слова просить Фрiдрiх Мертенс. Ну, це iнша рiч Мертенса цiкаво
послухати. Тiльки коротше.
Фрiдрiх Мертенс помалу пiдiйма? сво? кремезне тiло, пiдпира? його
витягненими руками об стiл i наставля? на затихлу залу сiдласте чоло.
- Панове! Для збройного опору нема? збро? Саботаж.- пiв опору Не
годиться. Але задля боротьби любов'ю? зброя? У всiх, не в одиниць? Треба
пильно зважити. Неозбро?них у бiй пускати не можна. Хто ж не пустить? Де
гарантiя, що не буде вибухiв гнiву, злоби, обурення? З одною цi?ю збро?ю
виступати неможливо. Ми мусимо перемогти за тиждень-два. Через два тижнi
буде пiзно. Через два тижнi можуть надiйти першi транспорти Зерна з Азi?.
Тодi сонячне скло буде лише одне на двадцять чоловiк. Через мiсяць - одне
на сорок. Через два мiсяцi?вропа й Америка пектимуть хлiб iз
азiатсько-африкансько? пшеницi,?стимуть м'ясо й носитимуть убрання з
фабрик Союзу Схiдних Держав. Через пiвроку кожного, що?стиме сонячний
хлiб, будуть карати смертю. На десятки рокiв. Захiд буде в економiчнiй
неволi у Сходу.
Мертенс робить також невеличку паузу. Нитки очей натягнутi увагою.
Мертенс'згоджу?ться: любов? величезна зброя. Згоджу?ться.?дина навiть
?хня зброя. Вiн зовсiм не? проти не?, зовсiм нi. Вiн тiльки хотiв би
доповнити цю формулу, конкретизувати??. Треба конкретно уявляти собi всю
ситуацiю. От зноситься скло. Вертаються на фабрики, до майстерень, бюро,
магазинiв. Частина великих власникiв, великих урядовцiв, привiлейованих,
мабуть, стане на бiк противника.
- А ви теж?
Усi голови рвучко шарпаються в бiк дзвiнкого молодого голосу. Що за
неделiкатнiсть! Який це жовтодзюбий нахаба дозволя? собi такi вибрики?
Мертенс посмiха?ться. Питання молодого скептика цiлком оправдане й
щире.
- Але я стою на боцi того, в що вiрю й чого хочу. Хотiти того, що
вiдмерло, - не мiй смак. Отже, конкретно: треба знищити силу противника.
Сила його - армiя. Завдання: розбити армiю Сонячною машиною. Значить,
увiйти з нею в тiсний контакт. Противник ма? це на увазi й iзолю? солдатiв
од нас смертельним кордоном.
Знову малесенька пауза. Фрiдрiх Мертенс мiцнiше спира? тiло на
витягненi руки й наставля? чоло на залу, готуючись битися з нею.
На його думку,? тiльки один спосiб увiйти в безпосереднiй контакт iз
армi?ю противника. Без убивств, без ненавистi, з можливiстю не тiльки
агiтувати жестами або словами, але й самим сонячним хлiбом. Загальна
любовнiсть, веселiсть, приязнь - тiльки тло, необхiдне й важне. Але без
безпосередньо го контакту Безпосереднiй же контакт? тiльки...
Тут Фрiдрiх Мертенс на мить зупиня?ться, твердо встромля? очi в рябу
масу облич i гирка?:
- в нашо? жiнки!
Ряба маса облич здригу?ться, вкрива?ться гомоном, шепотом.
- Так, панове, в жiнки. В нiй рятунок. Противник усе може заборонити
солдатовi. Може обдурити. Тримати в залiзнiй дисциплiнi. Заборонити всякий
контакт iз населенням. Але нiякою дисциплiною й карою не може заборонити
прояву вiчного закону, потягу до другого лолу. I це та щiлина в залiзнiй
бронi противника, в яку нам можна бити. I слiд бити. Я гарантую: досить
тисячi людей, що спробують сонячного хлiба - i вся армiя через два тижнi
наша. I тодi весь Схiд наш. Уся планета.
Зал мовчить, навiть не шепочеться.
Фрiдрiх Мертенс вирiвню?ться.
- Так, панове, оцей спосiб боротьби нелегкий, але вiн? iспит для всiх.
На ньому найкраще може виявитись, чи, дiйсно, зникли "Тiнi Минулого". Не
тiльки з околишнього свiту, а й з наших душ. Геройство пропону?те?
Докажiть, що можете жертвувати не тiльки життям, але й ревнiстю, коханням.
Негрська душа така сама, як i бiла. А тiло? Га? Честь? "Тiнь Минулого"? А
чи зможете ви вiддати цю тiнь за Сонячну машину? Га? Що? Любов? Виявiть
таку любов: не вчепiться в горло чорно-жовтому солдатовi, коли його
аоцiлу? ваша кохана. Можете? Коли зможете, значить, зможете пiднести зброю
справжньо? любовi. Значить, доросли до землi обiдяно?. I перемога наша. Це
?диний конкретний, реальний практичний i... геройський спосiб боротьби в
нашiй ситуацi?. Iншi всi - фантастичнi, нереальнi й марнi.
Фрiдрiх Мертенс кива? головою й сiда?. Вiн тепер бiльше гак не потi?,
як колись, але пiт усе-таки роситься на сiдластому чолi.
Обличчя на меит ошелешено, непорушне повпивани в Мертенса. Але зараз же
сколихуються, стрiпуються з обуренням, з образою струшують iз себе страшнi
слова. Що?! Сказився Мертенс?! Що за дика, ганебна, цинiчна пропозицiя?!
Та як вiн смiв?!
Гомiн, крик, червонi обличчя, вимахи рук, гнiвний смiх, знизування
плечима.
Але вже родиться назустрiч iнша хвиля, спочатку нерiшуча, понуро
задумлива, далi дужча, догiм рiшучiша, нарештi, так само злiсна, жагуча, з
болем i одча?м.
А як iнакше? Як? Нi, конкретно, реально - як?!
Та краще загинути всiм iз збро?ю в руках, анiж прийняти цю ганьбу,
сором i гидь.
Сором! Ганьб! Ага, "Тiнi Минулого"? I за це вiддати все, Сонячну
машину, волю, майбутн? щастя й прийняти iншу ганьбу, дужчу й ганебнiшу?
Так? Так?
- Панове, часу нема! Арештi
Ах, чорт його бери арешт. Нехай арештують. Краще арешт, смерть, нiж
отакий вихiд.
Та який це вихдi? Яка це вже надзвичайна ганьба?
Хiба мiльйони жiнок за старого життя не продавали свою любов за грошi,
за титули, за громадське становище? Хiба не обiймали байдужих?м, гидких,
ворожих? Це не була ганьба, бо це звалося законним шлюбом?! А тут ганьба,
а тут краще смерть, нiж урятувати, може, щастя всього людства? Отакий
сонце?зм? Отакий геро?зм?
Та й не конче ж усiм жiнкам! Та и не конче ж неодмiнно коханками
ставати!
Доктор Рудольф стука? долонею по столi.
- Панове! Тихо. Треба швидше рiшати! Спинiгь окремi балачки! Прошу
брати слово за порядком.
Але який там порядокi Галас переда?ться в коридор, на сходи, на ганок,
на вулицю. Обурення, смiх, гнiв, запальнi суiперiечки. А Мертенс
непорушною скелею сидить, важко опустивши очi в стiл.
Чорно-срiбний лицар сто?ть бiля вiкна й погляда? на кипучу вулицю: так,
бува?, зчепиться в люту, слiпу вiд крику й запалу купу зграя горобцiв -?х
тодi можна всiх накрити пальтом.
Доктор Рудольф уже не стука? долонею, не кличе до порядку, о нi, видно,
ще не зникли "Тiнi Минулого".
А в ньому самому? Згодився б вiн, щоб вона, та?дина прекрасна, перед
якою вiн у побожностi готовий на колiнах благати посмiшки, щоб вона на
вулицi посмiхалася до солдатан егра, вела його до себе, обнiмала,
милувала? О господи!
Так, значить, згодився б оддати Сонячну машину?!
Доктор Рудольф рвучко пiдводиться й стука? сильно кулаком по столу.
- Панове, хто хоче забирати слово?
Наста? тиша. Нiхто не хоче. Уникливi погляди, обурене шепотiдня, понура
задума. Рудольф водить очима.
Бiдний Макс - от уже покушу? куточок нижньо? губи, вже в позi
недбалiсть, розвезенiсть, а в лицi сiра-вiра блiдiсть. А Труда коло нього
дивиться такими широкими, зляканими очима, так швидко стриба? ними по
лицях i так боязко кида? ними скоса на сiру-сiру блiдiсть дорогого лиця.
Але те, що нiхто не хоче говорити, що уникливi погляди, що понура
задума, що сам доктор Рудольф чу? дивну, тоскну вагу на плечах, це ж
значить, що?-таки якась правда в пропозицi? Мертенса. Реальна, жорстока,
брудна правда.
Раптом iз кутка чийсь голос, але теж нiяковий, не то з смiшком, не то з
придушеним болем.
- I цей спосiб пропону?ться широко оповiстити серед населення!
Фрiдрiх Мертенс помалу поверта? важке лице на голос.
- Нi, навiщо це сповiщувати. Шкiдливо. Непотрiбно. Досить усного гасла
й пропаганди.
- I кожна жiнка повинна це. прийняти?
- Навiщо кожна? Досить, коли не буде осуду й заборони. Охочих же
знайдеться навiть без жертви.
- А члени Вiльно? Спiлки?
Мертенс мовчки з неохочим усмiхом знизу? плечима. Але тут доктор
Рудольф бачить, як Макс рвучко пiдводиться, стрiпу? головою й спалаху?.
- Що за торгiвля? А члени Вiльно? Спiлки? А що таке члени Вiльно?
Спiлки? Вони можуть тiльки других агiтувати, а самi нi? Так? Коли цей
спосiб прийма?ться, то прийма?ться без нiякого для всiх винятку. Без
нiякого! Всi повиннi йти! I не чоловiки повиннi це рiшати, а насамперед
жiнки. Вони нехай говорять. Чого вони мовчать? Що за сором? Чого такий
страх? Хай говорять!
Макс так само бурно сiда? й одверта? непри?мно блискучi очi вiд Труди.
Всю голову вiдверта?.
Тодi тихо пiдводиться вгору чорно синя стрижена голiвка з великими
бронзовими зляканими очима. Вона спочатку облизу? запеклi сухi уста, а
потiм тихо, серйозно випуска? з них:
- Я гадаю, що нiяких привiле?в не повинно бути. I коли так треба, то
всi повиннi... без винятку. А то ми не смi?м iнших агiтувати.
Вона сердито, гнiвно нахмурю? брови, хоче ще щось сказати, але густо
червонi? й сiда? на мiсце.
- Але стривайте, панове! Ця пропозицiя вже прийнята, чи що?!
Всiм ста? дивно, але й ясно, що дiйсно вже прийнята. Вже пiсля
Максового гнiвного болю нема? нiяких посмiшок. А пiсля Трудиних
скривлених, стиснутих за горло слiв нема зовсiм нiяких усмiшок. Нiякому
смiховi, нiякiй нiяковостi й уникливостi нема тепер мiсця Треба просто
одверто дивитися в очi собi i "Тiням Минулого".
- Просимо на голосування пропозицiю пана Мертенса!
- Дебати, дебати!
- Годi дебатiв! Нема часу! Нас усiх серед дебатiв заарештують!
- Голосувати пропозицiю Мертенса.
- I резолюцiю Рудольфа Штора! Швидше!
- Разом обидвi!
- Окремо!
- Разом!
Знову загула, зарухалась, заблищала очима зала, Макса вже нема бiля
Труди - вже вiддано??, вже Макс сто?ть оддалiк i куса? нижню губу. А
Труда широкими благальними очима ловить його погляд, ну, хоч погляд же-за
що?!
- Панове, хто проти резолюцi? пана Мертенса, прошу пiдняти руку.
Нерiшуче й слабо, рiшуче й злiсно пiдносяться рiденькi пеньки над
головами.
- Хто за?
Рiшуче, хмарно i з посвятою - цiлий лiс рук.
- Прийнято. Хто за мою пропозицiю?
Той самий рiшучий i ще густiший лiс.
- Панове! Обидвi резолюцi? прийнято. Члени Вiльно? Спiлки розходяться
Члени Найвищо? Ради переходять на друге мiсце для виготовлення оголошення
до населення й обговорення конкретних заходiв щодо дальшого. Засiдання
зачинене.
Гуде стриманим гудом маса голiв, поспiшно виливаючись iз зали. А Труда
все ловить очима спину Макса! Господи! Зовсiм не така вже й страшна
резолюцiя. Не конче, дiйсно ж, усi жiнки мусять брати участь i не конче ж
усiм бути коханками солдатiв Аби тiльки ласка, жiноча увага, навiть трохи
кокетування Аби тiльки прочистити шлях до Сонячно? машини. Як же Макс
цього не розумi?? За вiщо ж до не? така дивна раптова холоднiсть,
ворожiсть?!
Забутий, самотнiй чорно-срiбний лицар сто?ть бiля стiнки й тихим
усмiхом проводжа? бронзовi, широкi, непорозумiлоблагальнi очi. Бiдна,
смуглява дитинко, ти вже принесла в жертву твiй цвiт кохання. Вже на
вiвтарi геройства лежить заколота твоя любовна радiсть. Але боги геро?зму
такi самi мудро безсилi там, де дi? необхiднiсть, як i всi iншi боги.
I бiднi всi ви, дiти обох полiв, бородатi й безбородi: iз де сятка
"?диних виходiв" ви вибрали той, який припада? остан нiм. Але хоч який би
ви прийняли, вiн усе буде так само безнадiйно невдалий там, де нiякого
виходу не може бути. Корiння тисяч рокiв не вирвати за мiсяцi. Не армiя
Сходу при летiла, а тисячолiттями закорiнена закономiрнiсть. I не спинить
?? дi? нi театральними святами, нi вимахами кулакiв, нi герой ством
смуглявих дитинчат. Одчай i страх дiйсно, видно, поганi порадники, коли
навiть таку тверезу голову, як Мертенса, сп'янили на такий дитячий "?диний
вихiд"
Чорно-срiбний лицар не спiшить за юрбою бородатих i безбородих дiтей,
не бере участi нi у вимахах кулакiв, нi в пiднесеному готуваннi до
любовностi. I пiднесенiсть, i понурiсть - це явнi ознаки того, що самi
пiднесенi й понурi почувають цiлковиту безнадiйнiсть. Для чого ускладняти
?? даремними корчами? Мудрiсть не товаришу? з одча?м та пристрастями.
I, коли весь будинок спорожню?ться до останньо? людини, чорно-срiбний
лицар зачиня? всi дверi, бере щiтку i, не хапаючись, почина? пiдмiтати
забрудненi, засмiченi хати. Тепер вiн житиме тут сам - це перший вияв
закономiрностi. А потiм, хто зна?, чи не вернеться й смуглява дитинка в ту
затоку, до яко??? вже раз прибили хвилi геройства.
А коли на вулицi раптом чу?ться з обох бокiв прожогливий гуркiт
автомобiлiв, коли розчиняються дверi на ганок i до холу з револьверами в
руках швидко й напружено увiходять люди в чуднiй вiйськовiй формi з
темними чудними обличчями, колишнiй фабрикант Душнер спокiйно i ввiчливо
вклоня?ться?м, не випускаючи щiтки з рук.
Поперед вiйськових чорнолицих людей дво? добродi?в у цивiльному одязi з
?вропейськими обличчями. Але всi обличчя вражено й неймовiрно озираються:
порожнеча, нi душi, крiм тихого чоловiка iз щiткою й густими чорними
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 24 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |