Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Кадрова політика і система управління персоналом .

Поняття класифікація та структура персоналу підприємства. | Сутність і необхідність управління персоналом . | Аналіз чисельності та структури персоналу на “ Нестле Росія ”. | Рекомендації щодо ефективного управління персоналом та визначення необхідної чисельності персоналу. |


Читайте также:
  1. F) Новый Линней, или О систематике
  2. II. Систематизация знаний вокруг основных понятий раздела.
  3. III.1 Система нейтрализации промстоков.
  4. III.2 Система сбора промстоков горючего.
  5. VIII. ТЕОРЕТИКО-ИНФОРМАЦИОННАЯ КОНЦЕПЦИЯ КРИПТОЗАЩИТЫ СООБЩЕНИЙ В ТЕЛЕКОММУНИКАЦИОННЫХ СИСТЕМАХ
  6. XI. Основные гигиенические и противоэпидемические мероприятия, проводимые медицинским персоналом детского санатория
  7. XIX. Основные гигиенические и противоэпидемические мероприятия, проводимые медицинским персоналом в дошкольных организациях

 

У розвитку системи управління персоналом можна виділити наступні

етапи

1) управління на основі контролю і припущення про незмінність основних умов конкуренції на ринку.

2) управління шляхом екстраполяції, коли майбутній стан визначався попередніми тенденціями.

3) управління на основі передбачення змін і визначення позицій

(стратегічне управління)

4) управління на основі гнучких негайних рішень, своєчасної реакції на зміни.

Етапи розвитку системи управління персоналом.

Структурно-логічна схема

Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
Управління персоналом у структурних підрозділах міжнародних

корпорацій складається з таких взаємопов’язаних елементів як планування

персоналу, пошук, добір та наймання персоналу, адаптація персоналу,

його розвиток та мотивація.

Планування персоналу в корпораціях полягає у розробці заходів і

прогнозуванні параметрів кадрової політики на певну перспективу

відповідно до мети і завдань роботи з персоналом і зі стратегією розвитку

компанії в цілому. При цьому основною метою кадрового планування

є надання працюючим робочих місць у потрібний час і в необхідній

кількості у відповідності як з їх здібностями, так і вимогами виробництва.

Пошук персоналу передбачає виявлення із загальної маси пропозиції

робочої сили найбільш придатних для виконання поставлених завдань

претендентів у відповідності зі стратегією розвитку компанії.

Відповідно до цього існують зовнішні засоби залучення персоналу,

до яких відносяться оголошення через засоби масової інформації,

пропозиції про прийом, організації, що займаються працевлаштуванням,

суміжні за профілем фірми, навчальні заклади, працівники корпорацій;

та внутрішні засоби залучення персоналу, що передбачають оголошення

про вакансії у внутрішньо фірмових засобах інформації, резерв кадрів

на висування та внутрішньо фірмове поєднання посад.

Після вивчення поданих кандидатами анкетних даних і ухвалення

рішення про співбесіду починається етап добору персоналу, що полягає

у вивченні й аналізу поданих кандидатами анкетних даних, у результаті

чого приймається рішення про прийом на роботу потенційного

співробітника.

Добір персоналу включає в себе ряд послідовних етапів, таких як

оформлення анкетних і автобіографічних даних, аналіз рекомендацій і

послужного списку, співбесіда, огляд професійної придатності, медичний

контроль та апаратні дослідження, аналіз результатів іспитів і висновок

про професійну придатність та ухвалення рішення про найм, на кожному

Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
з яких відсіюється частина заявників внаслідок невідповідності їх

певним вимогам. Використання всіх етапів забезпечує мінімум помилок

у доборі персоналу і залежить від рівня посадових вакансій.

Заключною фазою пошуку і добору персоналу, у процесі якого

відбувається остаточне з’ясування майбутніх відносин між фірмою і

найманим робітником, є наймання персоналу. На цій стадії визначаються

права та обов’язки як фірми, так і найманого працівника; відбувається

підписання трудового (договору) контракту і видання наказу

(розпорядження) для осіб, що підписали трудовий договір (контракт).

Велика увага в міжнародних корпораціях приділяється процесу

адаптації нових співробітників, оскільки саме на цьому етапі формується

кадровий потенціал. Адаптація персоналу передбачає пристосування

знову прийнятого персоналу до традицій і норм колективу компанії, а

також сукупність заходів, спрямованих на ліквідацію конфліктів і

скорочення терміну проходження цього процесу.

У процесі адаптації працівник проходить декілька стадій: загальне

ознайомлення із ситуацією, пристосування (звикання, засвоєння

стереотипів), асиміляція (повне пристосування), ідентифікація (ототожнення

особистих цілей з цілями колективу). При цьому виділяють такі аспекти

адаптаційного процесу, як психофізіологічний (пристосування до нових

фізичних і психічних навантажень); соціально-психологічний (пристосування

до відносно нового соціуму, норм поведінки і взаємин); професійний

(поступове вдосконалення трудових навиків) та організаційний (освоєння

ролі й організаційного статусу робочого місця і підрозділів у загальній

організаційній структурі, а також розуміння особливостей організаційно-

економічного механізму управління фірмою).

Розвиток персоналу є одним із найважливіших факторів успішної

діяльності міжнародної корпорації, під яким розуміється сукупність

заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації працівників, а саме:

навчання, у формі загальної і професійної освіти, яке дає необхідні

Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
знання, навички і досвід; підвищення кваліфікації, завдання якого –

поліпшення професійних знань і навичок; навчання в школі управління

і керівництва та перекваліфікація.

Важливе значення в процесі управління персоналом у структурних

підрозділах міжнародних корпорацій має мотивація персоналу, що

передбачає прагнення працівника задовольнити потреби за допомогою

трудової діяльності.

Мотивація заснована на поєднанні моральних та економічних форм

стимулювання. Зовнішніми економічними факторами є: рівень доходів, рівень життя населення у країні розташування; матеріальне стимулювання праці

в компаніях-конкурентах; попит на продукцію та стан економічної

кон’юнктури.

Внутрішніми економічними факторами є: морально-психологічний

клімат організації; рівень задоволення потреб; національні особливості

співробітників.

Зовнішніми економічними факторами є: перспективи розвитку ринку

праці; демографічні фактори; рівень утворення у країні розташування

структурних підрозділів та менталітет населення країн базування

міжнародної корпорації.

Внутрішніми інституціональними факторами є:пануюча корпоративна

культура; традиції управління, відносини штаб-квартири і структурних

підрозділів; структура управління міжнародної корпорації в цілому.

Зовнішніми інституціональними факторами є: діяльність МОП,

ООН та інших міжнародних організацій; діяльність фірм з підбору

персоналу; національне трудове законодавство країн базування структурних

підрозділів.

Внутрішніми функціональними факторами є: структура і цілі

організації; територіальне розміщення; застосовані технології; умови

взаємин рівнів керівництва та структурні перетворення.

Зовнішніми функціональними факторами є: конкуренція роботодавців;

Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
конкуренція пропозиції робочої сили та рівень попиту на кваліфіковані

кадри в країнах розміщення структурних підрозділів.

Кадрова політика розробляється на двох рівнях: стратегічному і

тактичному.

Стратегічні напрями кадрової політики включають: планування

кадрових заходів відповідно до перспективного розширення корпорації

і проникнення на нові ринки; розробку схем кооперації між структурними

підрозділами міжнародної корпорації; визначення основних вимог

до персоналу в світлі перспектив розвитку організації; формування

нових кадрових структур, розробка процедур і механізмів управління

персоналом та ін.

Тактичні аспекти кадрової політики включають: розробку заходів

управління персоналом, необхідних для виконання намічених виробничих

завдань; створення механізмів управлінської і виробничої кооперації

між структурними підрозділами компанії; формулювання концепції

оплати праці, матеріального і морального стимулювання співробітників;

вибір шляхів залучення, використання, збереження або вивільнення

кадрів; здійснення навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації;

створення сприятливих умов праці та розвиток соціального партнерства.

 

 

2.3.Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.

Під оцінкою персоналу звичайно розуміють ціле­спрямоване порівняння певних характеристик (про­фесійно-кваліфікаційного рівня, ділових якостей, результатів праці) працівників з відповідними параметрами, вимогами, еталонами.
Оцінка персоналу має базуватися на загальновизнаних принци­пах, а саме: об'єктивності; усебічності; обов'язковості; система­тичності (постійності). Дотримання цих принципів дає змогу ви­користати оцінку персоналу для:

Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
а) підбору й розстановки нових працівників;
б) прогнозування просування працівників по службі;
в) раціоналізації прийомів І методів роботи (управлінських процедур);
г) побудови ефективної системи мотивації праці;
д) оцінки ефективності діяльності окремих працівників і трудо­вих колективів.
Комплексна оцінка персоналу. Дуже широко застосовується на практиці комп­лексна оцінка персоналу за бальною системою. Го­ловна ідея такої оцінки персоналу — кількісно ви­міряти за допомогою балів найбільш істотні характеристики як самого працівника, так і виконуваної ним роботи. Для характеристики працівника комплексно оцінюють:
• професійно-кваліфікаційний рівень.
• ділові якості.
• складність роботи (виконуваних функцій).
• конкретно досягнутий результат.
Комплексна оцінка конкретного працівника (Коп) здійснюється за

формула 2.10.
Коп=0,5.Ппкр.Пдя+Пср(ф).Пдр,
де 0,5 — емпірично визначений коефіцієнт, уведений у форму­лу для посилення значущості оцінки складності та результативності праці.
ГРУПИ ПЕРСОНАЛУ ЗА ОСВІТОЮ ТА ЇХНЯ ОЦІНКА
• Із загальною середньою освітою (повною чи неповною) 0,10
• Після закінчення спеціального професійно-технічного училища 0,15
• Із середньою спеціальною освітою 0,25
• 3 вищою та незакінченою вищою освітою 0,40
• 3 двома вищими освітами, що відповідають профілю роботи, або з науковим ступенем 0,50
ОЦІНКА СТАЖУ РОБОТИ ПЕРСОНАЛУ ФІРМИ
• До 15 років — за кожний рік 0,01
• 15 і більше років 0,15

Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
ОЦІНКА АКТИВНОСТІ УЧАСТІ ПРАЦІВНИКІВ У СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
• Короткотермінові курси, стажування на підприємстві, курси цільового призначення 0.05
• Одержання другої професії (спеціальності), підтверджене свідоцтвом 0,10
• Курси підвищення кваліфікації (один раз на 4 роки) з одержанням свідоцтва про закінчення курсів або навчання в технікумі (іншому середньому спеціальному закладі) 0,15
• Навчання у вищому навчальному закладі 0,20
Професійно-кваліфікаційний рівень працівника визначається за загальним для всіх категорій персоналу набором об'єктивних оз­нак — освіта, стаж роботи за спеціальністю, активність набуття професії і підвищення професійної майстерності. Кожна з цих оз­нак оцінюється певною кількістю балів. Інші елементи оцінки, які характеризують ділові якості, складність і ре­зультати праці робітників, спеціалістів і керівників, дещо відрізня­ються за змістом і питомою значущістю ознак.
Розрахунковий коефіцієнт професійно-кваліфікаційного рівня визначають за допомогою формули 2.11.
Ппкр=(0 + СР + А)/0,85,
де О — оцінка освіти;
СР — оцінка стажу роботи;
А — активність участі в системі підвищення професійної май­стерності;
0,85 — максимальна балова оцінка.
Специфічні складові оцінки робітників. Оцінка ділових якостей робітників здійснюєть­ся за найбільш універсальними ознаками, які істотно впливають на морально-психологічний
клімат у колективі та Індивідуальну продуктивність праці. Кожна ознака ділових якостей має чотири рівні вияву та оцінюється в балах: низький — 0,5; середній — 1,0; вищий за се­редній — 2,0; високий — 3,0. Оцінка від 0,5 до 3 балів дається робітникові за кожну ознаку з урахуванням її питомої
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
значущості. Оцінка всієї сукупності ділових якостей проводиться додаванням оцінок рівнів ознак з урахуванням їхньої питомої значущості.
Важливою є оцінка складності виконуваних робітником функцій. Вона здійснюється за ознаками, урахованими в тарифно-кваліфікаційному довіднику та відображеними в тарифному роз­ряді. Окрім цього, беруться до уваги й ознаки, що їх не включено до згаданого довідника, але які впливають на складність праці робітників (різноманітність робіт, керівництво ланкою чи брига­дою, додаткова відповідальність у технологічному процесі, робо­та із самоконтролем).
Коефіцієнт складності викону­ваних функцій визначається діленням суми оцінок за кожною оз­накою з урахуванням питомої значущості на постійну величину 8,3 (максимальну оцінку в балах за всіма ознаками складності функцій робітників).
Оцінка результатів праці робітників має враховувати кількісні Та якісні параметри виконаних робіт, а також їхню ритмічність.
Особливості комплексної оцінки керівників і спеціалістів. Комплексна оцінка керівників і спеціалістів фірми (підприємства, організації) має охоплюва­ти оцінку їхніх ділових якостей, складності ви­конуваних функцій та результатів праці.
Для оцінки ділових якостей керівників і спеціалістів попередньо визначається певна сукупність ознак. Зокрема для спеціалістів можна користуватись такими ознаками:
1) компетентність;
2) здатність чітко планувати та організовувати свою роботу;
3) відповідальність за до­ручену справу;
4) самостійність та ініціативність;
5) спроможність оволодіти новими напрямками та методами й використовувати їх у роботі;
6) працездатність;
7) комунікабельність.
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
Набір ознак для оці­нки ділових якостей керівників має бути дещо іншим, оскільки пови­нен враховувати їхню спроможність як організаторів і вихователів.
Кожна ознака ділових якостей має чотири рівні (ступені) прояву та оцінюється в балах: низький 1, середній — 2, вище за серед­ній — 3, високий — 4. Оцінка всієї сукупності ділових якостей здійснюється підсумовуванням оцінок ознак з урахуванням їхньої питомої значущості. Оцінки в балах ознак, що характеризують ділові якості спеціалістів і керівників.
ля оцінки складності функцій керівників і спеціалістів треба використати ті загальні ознаки, які дають змогу найповніше охо­пити всі аспекти змісту робіт з урахуванням характеру та особли­востей того чи того виду діяльності.
До такого (з виокремленням рівнів оцінки за групами виконува­них робіт), як правило, включають:
• характер робіт, що визначають зміст праці (технологічну складність трудового процесу). Установлено кількість рівнів оці­нки груп робіт, які мають характер:
а) інформаційно-технічний - 1-3-й рівні;
б) аналітико-конструктивний - 4-6-й рівні;
в) організаційно-адміністративний - 7-10-й рівні;
• різноманітність і комплексність робіт. За цією ознакою ви­різняються роботи:
а) прості, часто повторювані, що потребують стереотипного ви­конання - 1-2-й рівні;
б) складніші, що проводяться в масштабі підрозділу - 3-5-й рівні;
в) комплексні, зв'язані з великою різноманітністю завдань, які потребують складної аналітичної діяльності в процесі прийняття рішень - 6-8-й рівні;
• самостійність виконання робіт. За даною ознакою виокрем­люються роботи, які виконуються:
а) під безпосереднім керівництвом - 1-3-й рівні;
б) під оперативним і загальним керівництвом - 4-6-й рівні;
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
в) самостійно — 7-8-й рівні;
• масштаб і складність керівництва. У межах цієї ознаки ви­ділено чотири групи робіт:
а) керівництво підрозділами, що входять до складу відділу - 1-2-й рівні;
б) керівництво самостійними структурними підрозділами - 3-5-й рівні;
в) керівництво кількома підрозділами — 6-й рівень;
г) комплексне керівництво підприємством — 7-й рівень;
• відповідальність. За цією ознакою розмежовується характер відповідальності:
а) матеріальна (за збереження ресурсів) — 1-4-й рівні;
б) моральна (за керівництво в небезпечних умовах)— 5-7-й рівні. Оцінки в балах ознак, що характеризують складність функцій керівників і спеціалістів, наведено. Загальна оцінка складності функцій цих категорій персоналу визначається ділен­ням суми оцінок за кожною ознакою з урахуванням їхньої питомої значущості на постійну величину 8,3, яка відповідає сумі макси­мальних оцінок за всіма ознаками складності.
Важливою складовою оцінювання персоналу є оцінка резуль­татів праці керівників
Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
і спеціалістів. У процесі такого оцінюван­ня мають ураховуватися особливості роботи лінійних керівників основного та допоміжного виробництв, а також керівників функ­ціональних підрозділів підприємства.
Для відділу головного механіка такими показниками мо­жуть бути:
а) виконання плану-графіка планово-запобіжного ремонту устаткування;
б) скорочення строків простою устаткування в ремон­ті та міжремонтному обслуговуванні;
в) брак претензій щодо якості ремонту й технічного стану парку виробничого устаткування.
Для оцінювання результатів праці керівників і спеціалістів зас­тосовуються ті самі чотири рівні оцінки, що й для робітників.

Змн.
Арк.
№ докум.
Підпис
Дата
Арк.
 
 
РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА “ НЕСТЛЕ РОСІЯ ”.АНАЛІЗ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ.


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 166 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми.| Характеристика діяльності підприємства

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)