Шевченко очима дітей ххі століття

Анна МИКИТЯК

* * *

О краю мій рідний, Україно моя,

За тебе молилась з ранніх літ я.

Хотіла для тебе ще кращої долі,

Щоб ти розквітала у щасті на волі.

Щоб спів солов’я розливався над гаєм,

Шуміли лани колосисті, безкраї.

Щоб люди всміхалися сонцю щодня.

Люблю я тебе, Україно моя!

Україно моя, ти така молода,

Десять літ як ти вільною стала.

З України-Русі до сьогоднішніх днів

Ти боролась, мужніла, зростала.

Ти дбаєш про мене, мов матінка рідна,

Про долю щасливу мою.

Життя я б віддала за тебе, Вкраїно!

О краю мій рідний, тебе я люблю!

Ярина НАГУРНА

ПАМ’ЯТЬ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

І сьогодні рідний наш Кобзар

До нас звертається словами мудрими такими:

„Любіть свій край, бо він до болю ваш,

Й не покидає хай ніколи вас

Чуття єдиної родини“.

Тарасе, Мудрий і Святий,

Твою любов і біль ми чуємо усюди:

І до землі низький уклін

Складають в цілім світі вдячні люди.

Слово, як молот, металевий дзвін,

Про долю нашу, про любов, Вкраїну!

Пророк великий, найдорожчий син,

Ти жив, живеш і вічно житимеш в сім’ї єдиній!

Реве Дніпро,

Могучі хвилі підіймає…

Чи від вітру, чи від слова сильного, як криця?

Та ми, нащадки, твердо знаємо одно.

Поезія Шевченкова в віках –

Неначе чистая, джерельная водиця!

Нап’єшся – набагато більше сил!

Енергія і гордість, і якась досі ще незнана сила.

Для Тебе, рідний, хочеться співать,

Щоб не загасала наша мова солов’їна!

Тарас АЛЬБЕРДА

ПАМ’ЯТЬ ПОЕТУ

Вже наш народ здолав всі пута,

Звільнивсь з-під вічного ярма,

Бо давня пам’ять незабута,

Ніякий страх, розруха, скрута

Не струть Тарасове ім’я.

Він за народ терпів тортури,

Вдивлявся мудро в даль віків,

Він знав – ні брами ані мури

Не стримають новий порив.

Як гірко він дививсь на долю

Нещасних кріпаків-селян,

Що і не мріяли про волю,

Терпіли день-у-день сваволю,

Низько вклонялися панам.

Тарасові безсмертні твори

В народі житимуть в віках,

Ні смерті, ні голодомори,

Як і сказав Кобзар-Пророк,

Нас не зламали. І тому

Ми віддаєм поклін йому.

У кожнім українськім серці

Шевченка слово обізветься.

І за свободу, за свою,

Довічна шана Кобзарю.

Христина МАРУНЯК

ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКОВІ

Тече вода в синє море.

Та не витікає.

Твоя слава споконвіку

Живе, не вмирає.

Слова твої ми ніколи

Забути не зможем.

З „Заповітом“ твоїм завжди

Лихо переможем.

Українськії дівчата,

Ганни та Марії,

Катерини та Оксани,

В години скрутнії

Завжди будуть пам’ятати

Слово твоє щире.

Про красу і долю жінки

Й вірші твої щирі.

Тебе знають, тебе славлять

Не лиш в Україні.

Слова твої розійшлися

По всім світі білім.

Від Австралії до Риму,

Від Іспанії до США,

Влучне слово, ніжну пісню

Всюди знають Кобзаря.

Соломія ПАВЛИК

УКРАЇНІ

Українська земля

Найдорожча на світі.

І зростають на ній

Українськії діти.

Тут і мама, і тато,

І дідусь, і бабуся –

Найдорожчії люди,

Найдорожчі скарби.

Тут і браття, і сестри,

Вся моя тут родина.

Як люблю я тебе,

Моя рідна Вкраїно!

Анна КЕМІНЬ

ВІЧНО ЖИВИЙ!

Щороку ми вшановуєм тебе, Тарасе!

І квіти вдячності приносимо тобі.

За те велике слово правди.

За те, що живемо ми на своїй землі.

Заграє слава вільного народу,

І слово Кобзаря полине у віки.

Ми не забудемо тебе ніколи,

І твої думи житимуть завжди.

Іванна РОМАНІВ

УКРАЇНО МОЯ!

Україно моя, як люблю тебе я!

Ці квітучі сади, ці розкішні поля,

Ці річки повноводні й зелені луги,

Оці маки червоні й золотаві лани,

І хмарки ці блакитні, що пливуть вдалині –

Це моя Україна, це моя навіки.

Скільки раз у полон тебе брали, Вкраїно,

Скільки раз підкорить намагались тебе.

Але ти не скорилась, не похитнулась,

Відстояла себе у кровавих боях.

І тепер ти вже вільна, незалежна держава.

І тепер ти перлина серед інших країн.

Як люблю я тебе, моя рідна Вкраїно!

І любов цю жагучу я дарую тобі.

Леся КУЛИНИЧ

ЖИТТЯ ТАРАСА

Ой, тяжке життя героя,

Тяжке, годі й говорить.

Бо скільки мучився він, бідний,

Щоб Україну захистить.

Тарас в науку до дяка ходив

І все він думав:

– Щось-таки навчить,

Навчить – я буду малювати.

Але не склалось так,

Як думав сам Тарас.

Він мусив у дяка служити

І воду школярам носити.

Шевченкове життя було недовге,

Але безсмертя він устиг здобуть.

Тому і твори славного поета

В народі нашому живуть.

Марія ЛЕПАК

ТИХИЙ ВЕЧІР

(Навіяне Шевченком)

Тихий вечір на землю смутно спадає.

Соловей у гаю свою пісню співає.

Квіти пишні, барвисті голівки схиляють.

В травах роси тихенько про щось розмовляють.

Десь червоніє полум’ям цвіт.

А сонце уже покида білий світ.

Воно вже за обрій далекий лягає.

За день натомилось, тепер спочиває.

Вже ліхтарики в місячному сяйві літають.

Братик-місяць на небо зірки посилає.

Хтось спить, а хтось дивиться в небо на зорі.

У когось – радість, у когось – горе.

І лиш стрибунці на травиночках грають.

Веселість і смуток, добро й зло присипляють.

Ірина ГАЛАТІН

УКРАЇНА

Довкруг лунає пісня солов’я,

Малої пташки, що співає на калині.

Така краса у світі лиш одна

І ця краса лише на Україні.

Де б ти не був, серденько лине

До рідної домівки і землі,

Бо на чужині серце мліє й гине

І навіть золото не миле для душі.

У ріднім краї ти неначе вдома,

Усе таке знайоме і близьке.

Для тебе тут миліша втома,

Ніж на чужині щастя неземне.

О Україно, ти найкраща в світі,

Неначе мати всім одна.

Ти для вкраїнського народу

Надія, слава і життя.

Ми будем жити й прославляти

Твоє безсмертнеє ім’я.

Щоб Україна процвітала,

Немов квітучая весна.

За тебе ми життя положим,

Щоб ти, мов пташка, вільною була.

І щоб ніколи ти не впала

У пута вічного ярма.

Ми народились в Україні,

Тут наші діти підростають,

Тут наші предки повмирали –

І тут усіх нас поховають.

Мілена ЧЕРНЯК

УСЕ ЖИТТЯ У ДРУЖБІ З НИМ…

Усе життя у дружбі з ним було натхнення.

Вірші народжувались в мріях і думках.

З’являлась творча іскорка в очах,

Щасливо жити він бажав своїй Вкраїні.

І звеселялась ненька Україна,

Що Бог подарував такого сина.

Дніпро широкий, високі кручі.

І козаки-дуби могучі –

Це все його Вітчизна,

Це український край.

Земля прекрасна, наче рай.

Антон ГАРВАНКО

Дата добавления: 2015-10-28