Договірні відносини кооперативних організацій у сфері господарсько-торговельної діяльності

Відповідно до ст. 263 ГК України [6] господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися у таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва та ін. Ця діяльність опосередковується договорами купівлі-продажу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, міни (бартеру), оренди, лізингу та ін.

Згідно зі ст. 264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб’єктів господарювання, здійснюється суб’єктами господарювання шляхом поставки, а в окремих випадках, передбачених ГК України, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України [7], за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Найбільш поширеним в коопера­тивній торгівлі є такий його різновид, як договір роздрібної купівлі-продажу, за яким продавець, що здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, який звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його (ст. 698 ЦК України).

Продавцями за цим договором виступають коо­перативні організації, які наділені спеціальною правоздатністю – здійснювати роздрібний продаж товарів, отриманих у готовому вигляді від виробників або виготовлених із сировини, як це має місце в громадському харчуванні. Покупцями товару є фізичні особи, в тому числі члени кооперативу, а також юридичні особи (кооперативи, господарські товариства, підприємства різних форм власності) при купівлі канцелярських товарів або готових меблів для своїх службових приміщень тощо. Члени кооперативу мають переваги у придбанні товарів, які реалізуються кооператив­ними торговельними підприємствами. Так, згідно з п. 4 ст. 6 Закону «Про споживчу кооперацію» [4] член споживчого товариства має право переважного перед іншими гро­мадянами придбання товарів й одержання послуг у магазинах та інших підприємствах споживчої кооперації.

Особливістю діяльності кооперативних підприємств громадського харчування є продаж громадянам, а в деяких випадках організаціям харчових продуктів, виготовлених найчастіше із сировини самими підприєм­ствами громадського харчування. Договір розд­рібної купівлі-продажу в громадському харчуванні охоплює ряд умов, що стосуються безпосередньо купівлі-продажу продуктів харчуван­ня, а також ще й надання додаткових послуг покупцям, внаслідок яких покупці мають змогу споживати продукти харчування безпосеред­ньо в їдальні, кафе, буфеті. Разом з тим, реалізація продукції може відбуватися без надання додаткових послуг, коли продаються напівфабрикати чи готова продукція для дому. Укладання і вико­нання цього договору відбувається за правилами цивіль­ного законодавства з урахуванням норм кооперативного права, що містяться в спеціальних правилах роботи підприємств громадського харчування кооперативів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Відносини за договором поставки регулюються ГК України (статті 264-271), Положеннями про поставки продукції продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливими умовами поставки окремих видів товарів (ці підзаконні нормативно-правові акти затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі ГК України та інших законів).

У договорах поставки визначаються: предмет поставки (найменування, кіль­кість, асортимент товару), якість товару, строки і порядок поставки, ціна. Крім цих істотних умов, у договорах також відображаються порядок відван­таження, відпуску, умови приймання продукції (товару), місце виконання договору (залізнична станція, склад покупця чи поста­чальника), умови повернення тари і багаторазових пакувальних засобів, форма і строки розрахунку з контрагентами, відповідаль­ність сторін за порушення зобов'язань, порядок змін і доповнень та дострокового розірвання договору. Сторони договору на підставі ст. 1 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 р. передбачають у договорі розмір пені за прострочення плате­жу.

Договори у сфері матеріально-технічного постачання ук­ладаються кооперативними організаціями з промисловими підпри­ємствами згідно з їх заявками і замовленнями. Замовлення станов­лять основу договорів, що укладаються на оптових ярмарках, а заявки є підставами виникнення договірних зв'язків поза ярмарка­ми. Заявки кооперативів стають основою планів вироб­ництва продукції технічного призначення промисловими підприємствами [108. с. 199].

Серед договорів, які укладають кооперативні організації, велике значення має договір контрактації. За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільсько-господарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ст. 713 ЦК України) [7]. Відносини за договором поставки врегульовано також статтями 272-274 ГК України [6], спеціальними положеннями й типовими договорами на закупівлю окремих видів сільськогоспода­рської продукції.

Договір контрактації відрізняється від договору поставки тим, що його предметом є, як правило, сільськогосподарська продукція в її нату­ральному вигляді, що вирощена особливим способом сільськогос­подарськими товаровиробниками. Сторонами цього договору є переважно кооперативи двох типів: сільськогосподарські та споживчі.

Правовою формою відносин у сфері заготівельної діяльності кооперативів є також договір закупки сільськогосподарської продукції у населення, в тому числі у членів кооперативів. Кооперативні організації та їх об'єднання виходячи із статутних вимог, закуповують у своїх членів сільськогосподарську продукцію і сировину, дикорослі плоди, ягоди, гриби, лікарсько-те­хнічну сировину для наступної переробки і реалізації. Здавальниками за договором закупки є члени споживчих това­риств, інших кооперативів, які ведуть особисте підсобне господар­ство і мають у власності тварин, кролів, птахів. Здавальниками також можуть бути мисливці та інші особи, які здають заготовлювачам мисливську продукцію, дикорослі плоди та ягоди. Як заготівельники найчастіше виступають організації й підприємства споживчої кооперації.

За договором закупки сільськогосподарської продукції у населення одна сторона (здаваль­ник) зобов'язується виробити або здобути й передати у власність сільськогосподарську або мисливську продукцію, сировину, дико­рослі плоди, ягоди, гриби, а друга сторона (заготівельник) зобов'язується прийняти, оплатити продукцію та надати необхідну допомогу у вирощенні або здобутті продукції. Правління Укоопспілки затвердило примірні договори на закупівлю сільського­сподарської продукції, якими передбачаються: кількість та якість продукції рослинництва й тваринництва, що її зобов'язується виростити член кооперативу в своєму господарстві; строки здавання продукції, яка повинна відповідати чинним державним стандартам або технічним умовам і бути у затареному вигляді; обов'язок здавальника своєча­сно повідомляти заготівельника про наявність готової продукції для здавання; порядок виконання договірних зобов'язань; форми роз­рахунків за продану продукцію [108, c. 205].

У нинішніх умовах формування нової інфраструктури агра­рного ринку, коли зменшуються обсяги заготівель сільськогоспода­рської продукції за договором контрактації, виникли товарні біржі, насамперед, як форма оптової торгівлі. Відносини у сфері біржової торгівлі врегульовані статтями 278-282 ГК України [6] та іншими нормативно-правовими актами.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язана надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 ЦК України) [7]. Відносини у сфері енергопостачання врегульовані також статтями 275-277 ГК України [6].

Кооперативи як суб'єкти господарської діяльності нерідко укладають дого­вори найму (оренди) майна та лізингу. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України) [7]. У користування за договором оренди (на відміну від загальноцивільного договору найму) згідно зі ст. 283 ГК України [6] передається індивідуально-визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості. Відносини оренди майна та лізингу врегульовані статтями 283-292 ГК України та іншими нормативно-правовими актами.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцеві на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізинго-одержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ст. 806 ЦК України) [7].

Дата добавления: 2015-10-24