Поняття кооперативної діяльності, її організаційно-правові форми, види і напрями

Правове регулювання – це здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони та розвитку. Йдеться про вплив права на певний різновид правової поведінки соціальних суб’єктів (зокрема, на кооперативну діяльність). Поняття «кооперативна діяльність» законодавцем не визначене і в теорії кооперативного права достатньої ясності щодо цього поняття немає.

Відсутність законодавчого визначення поняття «кооперативна діяльність» змушує звернутися насамперед до визначення основного суб’єкта цієї діяльності – кооперативу:

Кооператив – це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (ст. 2 Закону «Про кооперацію») [2].

Отже, кооперативи мають статус суб’єктів господарської діяльності, хоча можуть провадити й іншу діяльність, зокрема, освітньо-культурницьку (див. 5-й міжнародний принцип кооперації).

Згідно зі ст. 3 ГК України [6] під господарською діяльністю ро­зуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ч. 2 ст. 3 ГК України зазначено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а господарська діяльність, яка здійснюється без мети одержання прибутку, є некомерційною господарською діяльністю.

Знаючи, що кооперативи та їх об’єднання як юридичні особи мають спеціальну (статутну) правоздатність, в якості інструмента для відмежування кооперативної господарської діяльності від інших видів господарської діяльності можна використовувати статутні цілі кооперативів (задоволення економічних, соціальних та інших потреб їх членів).

Таким чином, кооперативну діяльність можна визначити якгосподарську та іншу діяльність, яка спільно здійснюється членами кооперативних організацій (уповноваженими ними особами) в організаційно-правовій формі кооперативу, кооперативного об’єднання або іншої кооперативної організації (підприємства чи установи, створеної кооперативами та/або їх об’єднаннями) в порядку реалізації статутних цілей цієї організації з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб.

У роки непу в радянській Україні правниками вживався термін «некооперативна діяльність» у контексті підстав для позбавлення псевдокооперативних організацій пільг або навіть і примусового припинення цих організацій. У сучасній Україні «некооперативна діяльність» кооперативних з формального погляду організацій є актуальною проблемою. Крім тіньової «некооперативної діяльності» є й легальна: діяльність, спрямована на одержання прибутку на вкладений капітал шляхом, наприклад, участі кооперативу в створенні господарського товариства.

Місце кооперативних організацій всистеміорганізаційно-правових форм юридичних осіб визначається Цивільним кодексом України. Згідно зі ст. 83 ЦК України [7], організаційно-правовими формами юридичних осіб є:

- товариство – організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві;

- установа – організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна;

- інші форми, встановлені законом.

Товариства поділяються на підприємницькі і непідприємницькі. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства або виробничі кооперативи. Непідприємницькі товариства – це товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (споживчі кооперативи тощо).

У Господарському кодексі України застосовано зовсім інший підхід до класифікації організаційно-правових форм суб’єктів господарювання: основною організаційною формою вважається підприємство (унітарне чи корпоративне); велику увагу приділено господарським товариствам і виробничим кооперативам.

Господарську діяльність у кооперації здійснюють, як прави­ло, безпосередньо кооперативи, більшість яких мають статус неприбуткових організацій, та об’єднання кооперативів. Для цього у складі кооперативів та їх об’єднань створюються спеціальні структурні підрозділи без надання їм права юридичної особи.

У виробничих кооперативах немає потреби виділяти основне виробництво. Виробничий кооператив Господарський кодекс називає кооперативним підприємством. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності (ст. 95 ГК України) [6].

В окремих випадках кооператив чи об’єднання створює самостійне, відокремлене від нього за предметом діяльності підприємство, організацію, установу.

Закон «Про споживчу кооперацію» [4, п. 2 ст. 11] передбачає, що споживчі товариства та їх спілки, виходячи із статутних норм, мають право створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства, біржі та інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам України. Згідно з п. 8 ст. 111 ГК України [6], підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об’єднань).

Для виконання статутних завдань сільськогосподарські кооперативи та їх об'єднання у відповідності зі ст. 27 Закону «Про сільсько-господарську кооперацію» [5] також можуть створювати підприємства різних видів. Такі підприємства функціонують відповідно до їх статутів, затверджених кооперативами (об'єднаннями) – засновниками.

Кредитним спілкам п. 4 ст. 3 Закону «Про кредитні спілки» [3] заборонено бути засновником (співзасновником) або учасником суб’єкта (суб’єктів) підприємницької діяльності, крім місцевого кооперативного банку, як на території України, так і за її межами. Разом з тим, асоціаціям кредитних спілок п. 2 ст. 24 дозволено бути засновником (співзасновником) суб’єктів підприємницької діяльності для виконання своїх статутних завдань.

У господарській діяльності кооперативів та їх об'єднань виникає потреба об'єднання зусиль декількох господарюючих суб'­єктів для спільного використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів щодо виробництва окремих видів продукції, її пере­робки і реалізації, надання послуг чи виконання робіт. Спільна діяльність може здійснюватись шляхом створення корпоративного підприємства або на підставі договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Корпоративні підприємства можуть утворюватись у різних організаційно-правових формах. Однією з таких форм є кооператив кооперативів. Фінансовою установою, що створюється на підставі ст. 25 Закону «Про кредитні спілки» [3] і є за своєю природою кооперативом кооперативів, можна вважати об’єднану кредитну спілку.

Спільна діяльність без створення юридичної особи передбачає укладення договору. У договорі про спільну діяльність зазначаються сторони, предмет спільної діяльності, права та обов'язки сторін щодо забезпечення спільної діяльності і реалізації продукції, робіт, послуг, порядок встановлен­ня цін на продукцію, розподілу отриманих доходів, а також цивіль­но-правова відповідальність за невиконання чи неналежне вико­нання договірних зобов'язань.

Таким чином, господарська діяльність в кооперації здійснюється:

- кооперативами, у складі яких для цього утворюються спеціальні структурні підрозділи;

- кооперативами-підприємствами (виробничими кооперативами);

- об'єднаннями, у яких для виконання господарських функцій створюються відповідні внутрішні підрозділи без права юридичної особи;

- унітарними підприємствами та організаціями, що мають статус юридичної особи, заснованими кооперативами чи їх об'єднаннями як власниками майна;

- корпоративними підприємствами, створеними групою кооперативів або їх об'єднань одного чи різних рівнів;

- шляхом добровільної участі кооперативів у господарській діяльності корпоративних підприємств, в т. ч. господарських товариств, господарських об'єднань, які не входять до відповідної системи кооперації.

У ст. 6 Закону «Про кооперацію» [2] кооперативи відповідно до завдань та характеру їх діяльності поділяються на типи – виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності вони можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Виробничий кооперат ив – кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Обслуговуючий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Споживчий кооператив (споживче товариство) – кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільсько-господарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Згідно із Законом «Про кредитні спілки» 2001 р., [3] кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Статтею 2 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» [5] передбачені види сільсько-господарських кооперативів та напрями їх діяльності. За цілями, завданнями і характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі, які здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу, та обслуговуючі, що спрямовують свою діяльність на обслуговування сільсько-господарського та іншого виробництва учасників кооперації і не ставлять за мету отримання прибутку. Обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам (не членам кооперативу) в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Обслуговуючі кооперативи створюються для надання комплексу послуг, пов'язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва. Залежно від виду діяльності вони поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші.

У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи.

Якщо сільсько­господарські обслуговуючі кооперативи займаються обслуговуван­ням товарного сільськогосподарського виробництва своїх членів, то споживчі товариства здійснюють торговельне, побутове та інше обслуговування переважно сільського населення, здебільшого своїх членів та їх родин. Основні напрями діяльності споживчих товариств визначені Примірним статутом споживчого товариства [80].

Напрями господарської діяльності кредитної спілки визначені ст. 21 Закону «Про кредитні спілки» [3]. Провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.

Дата добавления: 2015-10-24