Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності кооперативів та їх об'єднань

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. [29] визначає зовнішньо­економічну діяльність (далі – ЗЕД) як діяльність вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, побудовану на взаємовідно­синах між ними, що здійснюються як на території України, так і за її межами. Закон також закріплює систему принципів, на яких базується регулюван­ня та здійснення ЗЕД (ст. 2). Серед цих принципів провідне місце належить верховенству закону, принципам юридичної рівності і недискримінації, свободи зовнішньо-економічного підприємництва, захисту інтересів його суб'єктів.

Стаття 4 Закону містить не вичерпний перелік видів і форм ЗЕД. Це, зокрема, експорт та імпорт товарів, капіталів, робочої сили, надання послуг, міжнародні фінансові, кредитні та розрахункові операції, спільна підприємни­цька діяльність українських та іноземних суб'єктів, різноманітні господарські операції, у тому числі товарообмінні (бартерні), орендні (лізингові), посередницькі операції та інші види ЗЕД, не заборонені законами України. Провідне місце серед цих видів посідає зовнішньоторговельна діяльність, яка полягає у здійсненні правочинів у сфері зовнішньої торгівлі товарами, пос­лугами, інформацією та інтелектуальною власністю.

Повноправними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є кооперативи та їх об'єднання. Право на самостійне здійснення кооперативними організаціями зовнішньоекономічної діяльності закріплено ст. 16 Закону «Про споживчу кооперацію» [4], ст. 31 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» [5] і ст. 40 Закону «Про кооперацію» [2]. Права і обов'язки кооперативних організацій при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності визначаються всією сукупністю правових норм, що регулюють зовнішньоекономічні відносини та закріплені в загальних і спеціальних законодавчих актах про зов­нішньоекономічну діяльність.

Джерелами зовнішньоекономічного права є: акти міжнародного економічного права, міжнародного приватного права, національного законодавства.

Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є невід'ємною частиною національного законодавства, не втрачаючи свого міжнародного характеру. Серед них слід назвати Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.), Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 р. з Віденсь­ким протоколом 1980 р.), Конвенцію про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.), Європейську конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 1961 р.) та ін.

Міжнародно-правовими джерелами регулювання ЗЕД є звичаї міжнародної торгівлі, які вивчаються і синтезуються Міжнародною торговою палатою у Парижі та іншими організаціями, що розробляють на їх основі універсальні правила врегулювання відносин між сторонами міжнародних комер­ційних контрактів. Наприклад, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів «Інкотермс–2000» (виданняМТП). Загальновизнаним джерелом звичаєвого права міжнародної торгівлі є Принципи між­народних комерційних договорів УНІДРУА, які були розроблені Міжнародним інститутом з уніфікації приватного права в 1994 р.

Іншими засобами недержавного регулювання у міжнародній тор­гівлі є типові контракти (типові проформи), які, як правило, розробляються авторитетними міжнародними організаціями. Типові контракти мають рекомендаційний характер і набувають юридичної сили для певних сторін у разі укладення ними договору на підставі визначеної типової проформи.

Національними джерелами правового регулювання ЗЕД є насам­перед Цивільний та Господарський кодекси України (розділ VII «Зовнішньоекономічна діяльність»), Закон України «Про зовнішньо-економічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., Закони України «Про між­народний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р., «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р., «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньо-економічних відносинах» (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.), «Про регулювання товарооб­мінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р., «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. та ін.

Значну кількість джерел становлять укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, підзаконні нормативні акти Міністерства економіки України, Держмитслужби, Державної податкової адміністрації та інших органів виконавчої влади. Серед них важливе місце нале­жить постанові КМУ і НБУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захис­них застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21 червня 1995 р., Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р.

До уваги повинна братися також судова та арбітражна (міжнародних комерційних арбітражних судів) практика.

У системі державного регулювання ЗЕД виділяють два основні методи: тарифне і нетарифне регулювання.

Тарифне регулювання ЗЕД здійснюється через застосування різ­них видів мита, які справляються при перетинанні товаром митного кордону з того, хто його ввозить чи вивозить. Серед засобів тарифного регулювання розрізняють імпортне, екс­портне та транзитне мито. Відповідно до Закону «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. Митний тариф України – це систематизо­ваний згідно з Українською класифікацією товарів ЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Закон об'єднує усі ставки ввізного мита і перед­бачає, що встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України. В окремих випадках при ввезенні та виве­зенні товарів незалежно від звичайного мита можуть застосовуватися особливі види мита відповідно до Закону «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р.: спеціальне, анти­демпінгове і компенсаційне мито.

Поряд з тарифним регулюванням експортно-імпортних операцій застосовується також і метод нетарифного регулювання, який полягає у кількісних або інших обмеженнях експорту та імпорту окремих видів товарів, тобто запроваджується їх ліцензування і встановлення певних обсягів квот. Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпор­ту) товарів, у тому числі встановлення квот, приймається КМУ за поданням Мінекономіки з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає режиму ліцензу­вання, періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

Існує поділ на автоматичне та неавтоматичне отримання лі­цензій. Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, оскільки щодо таких товарів не встановлюються квоти (кількісні або інші обме­ження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністра­тивна процедура з оформлення та видачі ліцензії застосовується в разі встановлення певних квот на експорт (імпорт) товарів. Закон визначає підстави для запровадження ліцензування окремо щодо експорту та щодо імпорту товарів, поняття експортних (імпортних) квот і ліцензій та їх види.

Поряд з державно-правовим (публічно-правовим) впливом на зовнішньоекономічні відносини велике значення мають інстру­менти недержавного (приватно-правового) їх регулювання, центральне місце серед яких посідає договір (контракт), який називають зовнішньо-економічним або зовнішньоторговельним. Договірне регулювання здійснюється на засадах рівності сторін, свободи договору, диспозитивності у визначенні його умов тощо.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність» [29] зовнішньоекономічний договір (контракт) –це матеріально офор­млена угода двох або більше суб'єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у ЗЕД.

Найпоширенішим серед зовнішньоекономічних договорів є договір міжнародної купівлі-продажу товарів. Разом з тим, різноманітність видів і форм ЗЕД обумовлює широке використання інших різновидів договорів – бартерних, (товарообмінних), агентських, перевезення, комісії (консигнації), лізингу, правового оформлення операцій з давальницькою сировиною тощо. Базуючись на загальних засадах правового забезпечення договірних відносин у сфері ЗЕД, кожному окремому виду договору властиві певні особливості і спеціальне нормативно-правове регулювання.

Процедура укладення зовнішньоекономічного договору детально врегульована. Відповідно до Закону України «Про зовнішньо-економічну діяльність» договір укладається суб'єктом ЗЕД або його пред­ставником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи іншим законом.

Суб'єкти, які є сторонами договору, повинні бути здатними до його укладення відповідно до законодавства України або закону місця укладення контракту. Статутом кооперативу може бути передбачено право для його окремих посадових осіб на підпис зовнішньо-економічного договору з обмеженням суми вартості продукції, робіт, послуг, що передаються, виконуються згідно з підписаним цією особою договором.

Зміст зовнішньоекономічного договору розробляється відповідно до базового та інших законів України з урахуванням міжнародних до­говорів України. Суб'єкти ЗЕД при складанні тексту контракту мають право використовувати рекомендації міжнародних органів та органі­зацій, якщо це прямо не заборонено законодавством України. Чинне законодавство України про зовнішньоекономічні договори не містить переліку їх істотних умов. Згідно з Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів істотними для зовнішньо-економічних договорів є умови про предмет та ціну. Якщо такий документ не містить істотних умов, то контракт вважається неукладеним. Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) рекомендовано певну структуру контракту з визначенням змісту кожного розділу (необхідних умов).

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічного договору визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше.

Окремі види зовнішньоекономічних договорів підлягають де­ржавній реєстрації.

Закон України «Про зовніш­ньоекономічну діяльність» визначає загальні засади, види і форми відповідальності суб'єктів ЗЕД. Відповідальність настає за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та зобов'язань за дого­ворами (контрактами) тільки на умовах і в порядку, передбачених законодавством України.

За ст. 33 Закону можуть застосуватись такі види відповідальності суб'єктів ЗЕД: майнова та кримінальна. Однак цей перелік є неповним, оскільки ст. 37 Закону передбачено також застосування спеціальних санкцій за порушення цього або пов'язаних з ним законів України (правова природа цих санкцій не визначена). Крім того, у Законі відсутнє посилання на адміністративну відповідальність, яка встановлена, зокрема, Митним кодексом України за порушення митних правил. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність посадових осіб за правопорушення у сфері ЗЕД.

Отже, до кооперативів та їх об'є­днань за порушення законодавства про зовнішньоекономічну дія­льність та зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), можуть застосовуватися такі види відповідальності: цивільно-пра­вова; адміністративна, кримінальна.

Глосарій: правове регулювання, кооперативна діяльність, господарська діяльність, організаційно-правові форми юридичних осіб, товариство, установа, підприємницьке товариство, непідприємницьке товариство, спільна діяльність, типи кооперативів, виробничий кооператив, обслуговуючий кооператив, переробний кооператив, заготівельно-збутовий кооператив, постачальницький кооператив, сервісний кооператив, споживчий кооператив (споживче товариство), кредитна спілка, принципи господарювання, зовнішньоекономічна діяльність, тарифне регулювання ЗЕД, нетарифне регулювання ЗЕД, мито, ліцензування, квотування, зовнішньоекономічний договір (контракт), безготівкові роз­рахунки, готівкові роз­рахунки, платіжне доручення, інкасове доручення, вексель, акредитив, каса.

Дата добавления: 2015-10-24