Підстави та процесуальний порядок реабілітації, її оформлення в процесуальних документах.

Підстави реабілітації в кримінальному процесі залежно від того, в нормативному джерелі якої сили їх закріплено.

Політико-правова підстава - ст. З Конституції України, згідно з якою «держава відповідає перед людиною за свою діяльність».

Правові підстави:

1) ст. 62 Конституції України: «У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і державну шкоду, завдану безпідставним засудженням»;

2) ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: «Якщо будь-яка особа остаточним рішенням була засуджена закримінальний злочин і якщо винесений їй вирок був згодом скасований або їй було дароване помилування на тій підставі, що якась нова чи нововиявлена обставина незаперечно доводить наявність судової помилки, то ця особа, котра зазнала покарання в результаті такого засудження, одержує компенсацію згідно з законом, якщо не буде доведено, що вказана невідома обставина не була свого часу виявлена виключно або частково з її вини»;

3) ст. 53¹ КПК: «У разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановлення виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримінальний закон, який усуває караність діяння, набрав чинності»;

4) ст. 1167 Цивільного кодексу України регламентує:

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

3. Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

5) частина 1 ст. 50 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність»: «Власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна із чужого незаконного володіння»;

6) Закон України від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон від 1 грудня 1994 р.);

7) Положення про застосування цього Закону (затверджене спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41).

Зобов'язаним суб'єктом у реабілітаційних правовідносинах є не безпосередній заподіювач шкоди (державний орган або посадова особа), а саме держава в особі уповноважених нею органів.

Правочинним суб'єктом є громадянин, щодо якого винесено виправдувальний вирок суду або кримінальну справу закрито з реабілітуючих підстав.

Обсяг процесуальних прав осіб, які реабілітуються, неоднаковий, оскільки реабілітуюче рішення може бути винесено на різних стадіях кримінального процесу. Однак можна виділити кілька загальних прав, якими наділяється громадянин незалежно від стадії кримінального процесу, на якій закрито кримінальну справу, і суб'єкта, що виносить таке рішення.

Особа, яку реабілітують, має право:

· знати про закриття кримінальної справи (ч. 3 ст. 214, ч. 2 ст. 248 КПК);

· оскаржити постанову (ухвалу) про закриття кримінальної справи (статті 215, 236-5 КПК);

· бути повідомленою про порядок поновлення її порушених прав і відшкодування завданої шкоди (ст. 53-1 КПК, ст. 11 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»);

· одержати відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої протиправними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а також бути поновленою у втрачених правах.

Завдану громадянам шкода відшкодовують у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Юридичними фактами, з настанням яких виникає право на відшкодування шкоди (ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»), є:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину або недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (це - підстави закриття кримінальної справи, що реабілітують);

3) відмова в порушенні кримінальної справи за відсутністю події або складу злочину;

4) непорушення протягом 6 місяців кримінальної справи (або скасування такого рішення) після проведення оперативно-розшукових заходів). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» строк ведення оперативно-розшукових справ щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці або вчиненні злочину, становить до 6 місяців.

Право на відшкодування шкоди у сфері кримінального процесу мають громадяни, яким цю шкоду завдано незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокурора та суду, до числа яких згідно зі ст. 1 Закону України від 1 грудня 1994 р. До таких дій належать:

1) незаконне засудження;

2) незаконне притягнення як обвинуваченого;

3) незаконне взяття та утримання під вартою;

4) незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, накладання арешту на майно, незаконне усунення від посади та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (наприклад, незаконне застосування примусових заходів медичного характеру за рішенням суду; незаконне порушення справи щодо особи тощо).

У частині 3 ст. 13 Закону України від 1 грудня 1994 р. йдеться про громадян, які перебували «під слідством і судом», однак не розтлумачено, що це означає. На думку В. М. Тертишника, «особа вважається під слідством або судом з моменту порушення щодо неї кримінальної справи, її затримання, арешту чи визнання її обвинуваченим до постановлення щодо неї виправдувального вироку або закриття справи за реабілітуючими підставами. У цей термін включається як час відбування покарання, так і час, протягом якого особа вважається судимою, до того часу, доки вона не визнана невинною, виправдана і реабілітована».

Реабілітація здійснюється в певному порядку після прийняття реабілітаційного рішення. Орган, що його прийняв, зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення порушених прав і відшкодування шкоди, направивши йому повідомлення або склавши про це протокол.

Питання про відшкодування шкоди, яку можна визначити в грошовому еквіваленті, вирішують у такому порядку.

Протягом 6 місяців після направлення громадянинові повідомлення, він для визначення розміру завданої шкоди (пункти 1, 3, 4 ст. З Закону України від 1 грудня 1994 р.) може звернутися:

1) при закритті кримінальної справи - до відповідних органу дізнання чи досудового слідства;

2) при постановленні виправдувального вироку або закритті кримінальної справи судом першої інстанції чи в апеляційному або касаційному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

Пропущений із поважних причин термін звернення поновлюється органом, до якого звернувся громадянин (реабілітант).

У місячний строк із дня звернення громадянина один із органів, який здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для встановлення розміру завданої шкоди, і виносить постанову (суд - ухвалу) про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями, в якій зазначає:

1) найменування органу (дані посадової особи);

2) дату винесення постанови, в якій викладено реабілітаційне рішення;

3) дату незаконного засудження громадянина або прийняття інших незаконних рішень чи незаконного провадження процесуальних дій;

4) зміст вимог громадянина (стягнення заробітку, виплачених штрафів, судових витрат тощо);

5) докладний розрахунок втраченого заробітку (доходу) з посиланням на документи, на підставі яких його проведено;

6) розмір штрафів, судових витрат та інших сум, що виплачені у зв'язку з незаконними діями чи рішеннями;

7) розмір сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) на користь установи (адвоката), яка надала юридичну допомогу;

8) загальну суму, що підлягає виплаті громадянинові, і порядок її виплати;

9) порядок і термін оскарження постанови (ухвали).

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити її до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Суд розглядає скаргу громадянина в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись зі скаргою до відповідного прокурора.

Не пізніше 3 діб після винесення постанови (ухвали) про розмір шкоди завірену гербовою печаткою її копію надсилають громадянинові (його спадкоємцям), останні - подають її до відповідного територіального органу Державного казначейства за місцем проживання для одержання чека.

Територіальний орган Державного казначейства, до якого звернувся громадянин, надсилає до Управління Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві, Севастополі заявку, в якій вказує суму відшкодування, а Управління надсилає заявку до Головного управління Державного казначейства України.

Головне управління перераховує зазначені в заявці кошти на рахунок Управління Державного казначейства в області, а останнє - на рахунок відповідного територіального органу державного казначейства для виплати їх громадянинові.

Суму відшкодування громадянинові виплачує установа банку на підставі чека, виданого органом Державного казначейства після подання громадянином копії постанови органу дізнання, слідчого, прокурора чи ухвали суду за умов наявності коштів на рахунку відповідного територіального органу Державного казначейства. Згідно з упровадженою з 1998 р. новою бюджетною класифікацією України видатки на відшкодування шкоди, завданої громадянам, класифікують як «інші види соціальної допомоги» (код № 090402 функціональної класифікації видатків бюджету).

Копія постанови (ухвали) залишається у справі органу Державного казначейства. На ній роблять відмітку із зазначенням дати, номера і суми чека, виданого громадянинові для отримання ним коштів.

Повернення майна здійснюють у натурі ті установи чи органи, у яких воно міститься, у місячний термін із дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо це звернення відбулося протягом 6 місяців після направлення їх повідомлення. Пересилання і достав-лення майна провадиться за рахунок цих установ (органів).

Якщо повернути майно в натурі неможливо, то за рахунок підприємств, установ, організацій, яким його було передано безоплатно, відшкодовують його вартість.

Якщо вимогу про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволено або громадянин не згідний із прийнятим рішенням (постановою чи ухвалою), він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Повернення житла здійснюють місцеві органи влади і самоврядування протягом 1 місяця з дня звернення. Вони повертають громадянинові раніше займане ним жиле приміщення, а в разі неможливості - надають йому поза чергою протягом 6 місяців з дня звернення в тому самому населеному пункті рівноцінне, впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім'ї і діючих норм житлової площі.

Повернення військових та інших звань, орденів і медалів. Суд, який скасував вирок із закриттям справи, не пізніше 3 діб після винесення ухвали направляє подання до органу, який розглядав клопотання про позбавлення громадянина військових або інших звань, а також орденів і медалей, про їх поновлення і повернення.

Для поновлення на попередньому місці роботи громадянин повинен звернутися на те підприємство, в установу, організацію, де він працював до засудження або притягнення до кримінальної відповідальності. В разі ліквідації підприємства, установи, організації, скорочення посади тощо інша робота, що підходить особі, яка реабілітується, надається їй державною службою зайнятості.

Питання про відшкодування моральної шкоди вирішується за заявою громадянина з урахуванням всіх обставин справи згідно з цивільним законодавством.

З метою поновлення доброго імені громадянина на його прохання у місячний строк орган дізнання, слідчий, прокурор або суд повинні письмово повідомити про реабілітацію у трудовий колектив або громадські організації за місцем проживання. Слід звернути увагу на те, що підставою доведення до відома громадськості факту невинності громадянина є його особисте прохання. Це правило пов'язано з тим, що особа, яка реабілітується, повинна сама вирішити, чи потребує захисту його право, принесе таке повідомлення користь чи шкоду її репутації.

Якщо відомості про засудження, притягнення громадянина до кримінальної відповідальності, обранні щодо нього як запобіжного заходу тримання під вартою були опубліковані у пресі, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті – його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора, суду редакція протягом одного місяця зобов'язана зробити повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (преси) в Україні».

Контрольні питання:

1. Назвіть передумови реабілітації в кримінальному процесі та їх значення для всебічного, повного та об’єктивного розгляду кримінальної справи.

2. Яке значення реабілітації для профілактики злочинів?

3. Які незаконні дії можуть вчиняти органи дізнання та слідчі під час розслідування злочинів.

4. Назвіть обставини, які враховуються під час прийняття рішення про реабілітацію на досудовому слідстві.

5. Назвіть обставини, які враховуються під час прийняття рішення про реабілітацію на стадіях судового розгляду кримінальних справ.

6. Назвіть обставини, які враховуються під час прийняття рішення про реабілітацію за нововиявленними обставинами по кримінальних справах?

Дата добавления: 2015-10-02